Ухвала суду № 98343464, 13.07.2021, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

308/7182/21

У Х В А Л А

13.07.2021 року місто Ужгород

Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Бедьо В.І., з участю прокурора – Левкулич В.І., слідчого – Микулець Ю.О., підозрюваного – ОСОБА_1 , захисника – Белла В.М., секретаря судових засідань – Пазяк С.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах слідчого управління Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, підполковника поліції Микулець Юрія Олексійовича про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Вучкове, Міжгірського району, Закарпатської області, українця, громадянина України, з середньою освітою, не одруженому, не працюючого, раніше не судимого, проживаючого в АДРЕСА_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушенння, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

Старший слідчий в особливо важливих справах слідчого управління Головного управління Національної поліції в Закарпатській області Микулець Ю.О. звернувся до слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду з вищезазначеним клопотанням, яке обгрунтовує наступним.

01 червня 2021 року, біля 12 години, ОСОБА_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння такеруючи технічно-справним автомобілем марки «ВАЗ-2107» реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , разом з пасажиром ОСОБА_2 , рухаючись автодорогою «Хуст-Долина» в селі Вучкове у напрямку смт. Міжгір`я, Хустського району, навпроти будинку № 24, діючи в супереч вимогам п.п. 2.3 «б», 2.9 «а», 12.1, 12.3 та 12.4 Правил дорожнього руку України, не врахував дорожні умови та дорожню обстановку тане забезпечив безпеку дорожнього руху, внаслідок чого не впорався з керуванням свого транспортного засобу тана прямому відрізку вказаної автодороги, допустив лобове зіткнення з автомобілем марки «Форд-Транзит» реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 , який на той момент припаркував свій транспортний засіб на лівій смузі руху у напрямку м. Хуст, повністю вимкнувши двигун та включив сигнал «аварійної сигналізації».

В результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажир вказаного автомобілямарки «ВАЗ-2107» – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканець АДРЕСА_2 , отримав тілесні ушкодження у вигляді: розриву печінки; розрив аорти; розриву навколосерцевої сумки та міокарду; розриву лівої нирки; розриву обох легень; множинних переломів ребер справа та зліва; перелому тіла грудини; перелому акромеального відростку лівої ключиці; рани правої верхньої повіки; синеця лівої гомілки; множинних саден на шкірних покривах голови, тулуба та кінцівок.

Тілесні ушкодження у вигляді розриву печінки, розриву аорти, розриву навколосерцевої сумки та міокарду, розрив лівої нирки, розриву обох легень виникли прижиттєво і кваліфікуються як тяжкі тілесні ушкодження. Наказ №6 МОЗ України від 17.01.1995 року «Правила судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» п. 2.1.3 (л,о,п) і мають прямий причинний зв`язок із настанням смерті.

Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.п. 2.3 «б», 2.9 «а», 12.3 та 12.4 Правил дорожнього руку України.

Невиконання водієм ОСОБА_1 вказаних вимог Правил дорожнього руху України, знаходиться в прямому причинному зв`язку з наступившими наслідками, а саме: отриманням ОСОБА_2 тілесних ушкоджень, що призвели до його смерті.

Таким чином, ОСОБА_1 органом досудового слідства підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.3 ст.286-1 Кримінального кодексу України, а саме: порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, вчинені в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, якщо вони спричинили смерть потерпілого.

«09» липня 2021 органом досудового розслідування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю села Вучкове, Міжгірського району, Закарпатської області, українцю, громадянину України, з середньою освітою, не одруженому, не працюючому, раніше не судимому, проживаючому в АДРЕСА_1 , у встановленому ст. ст. 276, 277 та 278 Кримінального процесуального кодексу України повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 286-1 КК України.

Підозру ОСОБА_1 сторона кримінального провадження слідчий підтверджує зібраними по кримінальному провадженню доказами.

Слідчий зазначає у клопотанні, що підозрюванийОСОБА_1 скоїв тяжкий злочин, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк від п`яти до десяти років.

Відтак сторона обвинувачення вказує на необхідність у застосуванні відносно підозрюваногоОСОБА_1 найбільш суворого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з метою уникнення ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Таким чином слідчий обґрунтовує подане клопотання тим, що підозрюванийОСОБА_1 має закордонний паспорт, перебуваючи на волі з метою переховування від органів досудового розслідування та суду, може виїхати за межі України чим самим ухилятися від виконання покладених на нього процесуальних обов`язків, незаконно впливати на потерпілого, свідків у цьому кримінальному провадження, скоїв тяжкий злочин, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строквід п`яти до десяти років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк від п`яти до десяти років, а застосування більш м`яких запобіжних заходів особисте зобов`язання, особиста порука, домашній арешт та застава, будуть не достатньо ефективними запобіжними заходами для запобігання ризикам порівняно із взяттям під варту, а тому, наявність обґрунтованої підозри у вчиненніОСОБА_1 , злочину, передбаченого ч. 3 ст.286-1 КК України, а також наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України та недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначених у клопотанні, дає підстави для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Прокурор в судовому засіданні підтримав клопотання та просив його задовольнити з підстав, викладених у його змісті.

Слідчий підтримав думку прокурора.

Захисник та підозрюваний просили обрати інший запобіжний захід не пов`язаний з позбавленням волі з підстав, викладених у письмових запереченнях на клопотання. Зокрема сторона захисту піддає сумніву кваліфікацію вчиненого ОСОБА_1 злочину за ч. 3 ст. 286-1 КК України, тобто вчинення ДТП в стані алкогольного сп`яніння з тих підстав, що висновком експерта № 1207 від 09.06.2021 року встановлено, що в крові ОСОБА_1 не виявлено алкоголю(етилового спирту). Крім того захисник піддає сумніву висновок експерта № СЕ-19/107-21/5314-ІТ від 05.07.2021 року, який фактично слугував підставою для встановлення вини ОСОБА_1 у вчиненні ДТП. Також сторона захисту вважає, що зазначені стороною обвинувачення ризики (незаконно впливати на потерпілого, свідків, експерта, спеціаліста у даному кримінальному провадженні) є тільки припущеннями, які не підтверджені належним чином. ОСОБА_1 та його захисник звернули увагу суду на незадовільний стан здоров`я обвинуваченого та його потребу в оперативному втручанні, а також той факт, що на його утриманні перебуває мати ОСОБА_4 , 1956 р.н., яка є онкохворою та 11.03.2021 року перенесла операцію, знаходиться в складному післяопераційному стані та потребує догляду. До того ж підозрюваний має аліментні зобов`язання відносно трьох малолітній дітей і несплата аліментів може негативно вплинути на їх добробут. Сторона захисту вказує, що всі покладені на ОСОБА_1 процесуальні обов`язки в даному кримінальному провадженні останній виконував належним чином. З цих підстав вважають занадто суворим заходом обрання відносно підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з врахуванням також тієї обставини, що потерпіла ОСОБА_5 на даний час примирилась з підозрюваним і тому просять обрати більш м`який запобіжний захід, а саме домашній арешт.

Заслухавши пояснення прокурора з приводу внесеного клопотання, думку підозрюваного та його захисника, дослідивши матеріали внесеного клопотання, приходжу до наступного висновку.

Згідно ст.177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 цієї статті.

Під час розгляду клопотання слідчим суддею встановлено, що СВ в особливо важливих справах слідчого управління Головного управління Національної поліції в Закарпатській областіпроводиться досудове розслідування кримінального провадження 12021070000000161, за підозрою ОСОБА_1 , у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.286-1 Кримінального кодексу України, відомості про який внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 01.06. 2021 року. В рамках даного кримінального провадження розслідуються обставини кримінального правопорушення щодо обставин ДТП, що мало місце 01 червня 2021 року, біля 12 години, за участі ОСОБА_1 , який перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння такеруючи технічно-справним автомобілем марки «ВАЗ-2107» реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , разом з пасажиром ОСОБА_2 , рухаючись автодорогою «Хуст-Долина» в селі Вучкове у напрямку смт. Міжгір`я, Хустського району, навпроти будинку № 24, діючи в супереч вимогам п.п. 2.3 «б», 2.9 «а», 12.1, 12.3 та 12.4 Правил дорожнього руку України, не врахував дорожні умови та дорожню обстановку тане забезпечив безпеку дорожнього руху, внаслідок чого не впорався з керуванням свого транспортного засобу тана прямому відрізку вказаної автодороги, допустив лобове зіткнення з автомобілем марки «Форд-Транзит» реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 , який на той момент припаркував свій транспортний засіб на лівій смузі руху у напрямку м. Хуст, повністю вимкнувши двигун та включив сигнал «аварійної сигналізації.

Підозру у вчиненні вказаного кримінального правопорушення ОСОБА_1 слідчий обґрунтовує підтверджує зібраними по кримінальному провадженню доказами, зокрема: рапортом оперативного чергового чергової частини відділення поліції № 2 Хустського РУП ГУ НП в Закарпатської області ЖЄО №1434 від 01.06.2021; протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди та схемою до нього від 01.06.2021; показами свідків, копією медичної документації хворого ОСОБА_1 , висновком судово-медичної, транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи № СЕ-19/107-21/5314-ІТ від 05.07.21 року.

Сторона кримінального провадження ставить питання щодо обрання відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, мотивуючи його існуванням ризиків того, що останній, обґрунтовано підозрюючись у вчиненні злочину, який відноситься до категорії тяжких, може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілого та свідків.

Як вбачається з матеріалів досудового розслідування ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України відносяться до категорії тяжких, за які передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років.

Згідно ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

У відповідності до п.9 Листа ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ №511-550/0/4-13 від 04.04.2013 року «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України» виключною (єдиною) метою застосування запобіжних заходів у кримінальному провадженні є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків. Застосування таких заходів завжди пов`язано із необхідністю запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК. Слідчий суддя, суд має зважати, що слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу за відсутності для цього підстав, передбачених ст. 177 КПК. Тому в разі розгляду відповідного клопотання, не підкріпленого визначеними у КПК метою та підставами, останнє має бути відхилено.

Підставами застосування запобіжного заходу є обґрунтованість підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення та наявність ризику (ризиків), перелік яких встановлено пунктами 1 - 5 ч. 1 ст. 177 КПК та не підлягає розширеному тлумаченню. Запобіжний захід застосовується з метою запобігання спробам підозрюваного, обвинуваченого (ризикам):

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-які з речей чи документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Урахування такої обставини для прийняття рішення передбачає встановлення правдоподібності та достовірності заявлених органом досудового розслідування фактичних обставин;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, в якому ця особа підозрюється, обвинувачується.

Відповідно п.3 абз.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства» від 25.04.2003 року №4, запобіжні заходи застосовується за наявності підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений буде намагатись ухилятися від слідства або суду, перешкоджати встановленню істини по кримінальній справі або продовжити злочинну діяльність, а також для забезпечення виконання процесуальних рішень. Разом з тим взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом, у зв`язку з чим такий обирається лише за наявності підстав вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи можуть не забезпечити виконання підозрюваним, обвинуваченим процесуальних обов`язків, що випливають норм КПК України, і його належної поведінки.

В п. 13.3 вищевказаної Постанови роз`яснено, що обов`язковою умовою взяття під варту (виходячи з його правової природи) має бути обґрунтована впевненість судді в тому, що більш м`які запобіжні заходи можуть не забезпечити належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого.

Це можливо, коли особа немає постійного місця проживання, зловживає спиртними напоями чи вживає наркотичні засоби, продовжує вчиняти злочини, підтримує соціальні зв`язки негативного характеру, порушила умови запобіжного характеру, не пов`язаного з позбавленням волі, раніше ухилялася від слідства, суду чи виконання судових рішень.

Відповідно до мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 8 липня 2003 року №14-рп/2003 в справі №1-23/2003, тяжкість злочину законом не визначається, як підстава для застосування будь – якого виду запобіжного заходу, а не тільки взяття під варту, і при цьому, за своєю правовою природою запобіжний захід не є кримінальним покаранням.

Відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182), те що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).

При дослідженні доданих до клопотання доказів, не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованої підозри про причетність гр. ОСОБА_1 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286-1 КК України. Обґрунтованість підозри стверджується наявними в долучених на обґрунтування клопотання документах даними, які на даній стадії процесу є достатніми для висновку про обґрунтованість підозри.

Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Слідчий суддя враховує, що запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканність, гарантовані ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, а тому можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав, визначених КПК, з урахуванням відповідної практики Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ).

Відповідно до ч. 3 ст. 176 КПК України слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м`яким запобіжним заходом є особисте зобов`язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що підозра ОСОБА_1 у вчиненні даного кримінального правопорушення за відсутності фактичних даних, які б свідчили про те, що інші більш м`які запобіжні заходи можуть не забезпечити його належної поведінки та виконання процесуальних обов`язків, передбачених КПК України, не є підставою для обрання найбільш суворої міри запобіжного заходу у вигляді взяття під варту.

Оцінюючи доводи слідчого та прокурора про необхідність обрання ОСОБА_1 міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з метою уникнення від притягнення до кримінальної відповідальності, впливу на свідків та потерпілого, суд констатує, що їх можливе настання не доведено прокурором жодним доказом. Натомість доданою до справи заявою потерпіла вказує на відсутність будь-яких притезій до підозрюваного. Також прокурором не доведено те, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявність ризиків, зазначених у ст. 177 цього кодексу, враховуються обставини, передбачені ст. 178 КПК України.

Згідно ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Також при обранні виду запобіжного заходу враховуються й вимоги п. п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення.

Згідно з висновком, викладеним ЄСПЛ у справі "Ілійков проти Болгарії" від 26 липня 2001 року, не арештований, а сторона обвинувачення повинна продемонструвати дані, які свідчать з достатнім ступенем переконливості, що арештованому необхідно знаходитися під вартою.

У контексті достатності підстав для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою як найбільш суворого, ЄСПЛ у рішенні у справі "В. проти Швейцарії" від 26 січня 1993 року дійшов висновку, що небезпеку переховування від правосуддя не можна виміряти тільки в залежності від суворості можливого покарання, її треба визначати з урахуванням низки інших релевантних факторів, які можуть або підтвердити наявність небезпеки переховуватись від правосуддя, або зробити її настільки незначною, що вона не може слугувати виправданням для тримання під вартою. У рішенні у справі "Мамедова проти РФ" від 01 червня 2006 року Суд констатував, що хоча суворість покарання є визначальним елементом при оцінці ризику переховування від правосуддя чи вчинення нових злочинів, потребу позбавлення когось волі не можна оцінювати з винятково абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину.

Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Panchenko v. Russia (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Becciev v. Moldova (Бекчиєв проти Молдови).

При цьому на користь звільнення свідчать відсутність судимостей, наявність постійного місця проживання, роботи, усталений спосіб життя, наявність утриманців, відсутність спроб ухилитися від правосуддя (Справа Європейського суду з прав людини «Пунцельт проти Чехії»).

Посилання прокурора на те, що ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України, відносяться до категорії тяжких, не може безумовно свідчити про те, що підозрюваний у випадку застосування до нього іншого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, може переховуватись від органів досудового слідства або суду. Більш того, прокурор не вказав які – небудь риси особистості або поведінки підозрюваного, які б виправдали їхній висновок про наявність небезпеки, що ОСОБА_1 має намір переховуватись від органів досудового слідства або суду (про необхідність оцінки таких обставин при обранні судом запобіжного заходу зазначив ЄСПЛ у рішенні у справі "Мамедова проти РФ" від 01 червня 2006 року).

Так встановлено, що ОСОБА_1 має постійне місце проживання, по місцю проживання характеризується з позитивної сторони, скарг на негідні вчинки з її боку матеріали клопотання не містять.

Окрім того, ОСОБА_1 має на аліментні зобов`язання відносно трьох неповнолітніх дітей та утримує тяжкохвору матір, що підтверджує доданими до клопотання письмовими доказами.

Крім того стороною захисту надано письмові докази того, що підозрюваний мав серйозні ушкодження, отримані в ДТП, та потребує найближчим часом повторного оперативного втручання

Відповідно до ч. 4 ст. 194 КПК України якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частиною п`ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Відповідно до п. «с» ч.1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: законний арешт або затримання особи, здійснене з метою до провадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

На підставі викладеного вище слідчий суддя приходить до переконання, що в судовому засіданні органом досудового слідства не надано суду належних доказів, які б підтверджували переховування підозрюваного від органу досудового розслідування, його впливу на свідків чи невиконання процесуальних обов`язків в даному кримінальному провадженні. При вивченні всіх обставин даної справи, слідчий суддя приходить до висновку, що слідчим не наведено достатність підстав, що виправдовують обрання відносно підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, який по суті є найсуворішим .

Узагальнюючи все вищезазначене, приходжу до висновку, що у відповідності до ч. 3 ст. 176 КПК України слід відмовити у застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки прокурором не доведено, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених ч. 1 цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризикам.

З огляду на те, що по суті запобіжний захід покликаний сприяти розгляду кримінального провадження, суд, вивчивши всі обставини справи у відповідності до ст. 178 КПК України, врахувавши ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, приходжу до висновку, що слід застосувати відносно ОСОБА_1 більш м`який запобіжний захід, ніж той, що зазначений у клопотанні, зокрема запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту без застосування засобів електронного контролю, який на думку слідчого судді буде достатнім стимулюючим фактором для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного у даному кримінальному провадженні.

Керуючись ст.ст.176, 178, 181, 184, 186, 193, 194, 196, 309, 310 КПК України , -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах слідчого управління Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, підполковника поліції Микулець Юрія Олексійовича про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушенння, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України - відмовити.

Обрати відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушенння, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України запобіжний захід у вигляді у вигляді цілодобового домашнього арешту без застосування засобів електронного контролю, заборонивши йому залишати місце постійного проживання за адресою: в АДРЕСА_1 без дозволу слідчого, прокурора або суду.

Покласти на підозрюваного ОСОБА_1 такі обов`язки:

- прибувати до слідчого, прокурора та судуза першою вимогою;

- повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та місця роботи.

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти, якщо їх декілька) для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд із України та в`їзд в Україну.

Строк дії ухвали та покладених на підозрюваного обов`язків два місяці, а саме до 10.09. 2021 року включно.

Повний текст ухвали складено 14.07.2021 року.

Ухвала може бута оскаржена на протязі пяти днів з дня її проголошення до Закарпатського апеляційного суду.

Слідчий суддя Бедьо В.І.