Ухвала суду № 98342537, 19.05.2021, Краматорський міський суд Донецької області

Справа № 234/3468/21

Провадження № 2/234/2342/21

УХВАЛА

Іменем України

19 травня 2021 року

Краматорський міський суд Донецької області у складі:

Головуючого - судді Переверзевої Л.І.,

секретаря – Горбатової Л.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Краматорську заяву про забезпечення позовуОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Губенко Ольга Валеріївна до ОСОБА_2 , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальність «Карачун» про стягнення матеріальних збитків, заподіяних в результаті ДТП,-

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Краматорського міського суду Донецької області знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Губенко Ольга Валеріївна до ОСОБА_2 , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальність «Карачун» про стягнення матеріальних збитків, заподіяних в результаті ДТП.

Разом із позовом до суду надійшла заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на автомобіль «ВАЗ 2109», рiк випуску НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_2 , на земельну ділянку, кадастровий номер: 1420385500:01:000:0164, площею 5.32 га, що належить на праві приватної власності ОСОБА_2 , на земельну ділянку, кадастровий номер: 1420385500:01:000:0165, площею 5.18 га,що належить на праві приватної власності ОСОБА_2 з внесенням відомостей у відповідні реєстри.

В обґрунтування заяви зазначено наступне.

ОСОБА_1 до Краматорського міського суду було подано позов до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди заподіяної в результаті ДТП.

Сума відшкодування, згідно висновку експерта № 40/21 від 29.01.2021 року складає 97470,00 грн. Одночасно до суми відшкодування додають витрати на експертні послуги, які склали 1200,00 грн. Ціна позову складає: 98670 гривні. Вважають, що немає необхідності до застосування судом зустрічного забезпечення.

Відповідно до ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Пунктом 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.

Згідно із п. 1 ч. 1 статті 150 ЦПК України, позов забезпечується накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

Згідно положень ч. 1 ст. 153 ЦПК України розгляд заяви про забезпечення позову розглядається судом без повідомлення учасників справи.

Суд, дослідивши матеріали заяви та додані до неї матеріали, матеріали цивільної справи, дійшов до наступного висновку.

Згідно положень ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Згідно положень п. 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується, зокрема, забороною вчиняти певні дії.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду (ч. 2 ст.149 ЦПК України).

Судом встановлено, що в провадженні Краматорського міського суду Донецької області знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Губенко Ольга Валеріївна до ОСОБА_2 , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальність «Карачун» про стягнення матеріальних збитків, заподіяних в результаті ДТП.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції»). Поняття «законність» у розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року передбачає дотримання відповідних положень національного законодавства та принципу верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справах «Антріш проти Франції» та «Кушоглу проти Болгарії»).

Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами щодо захисту основоположних прав конкретної особи. Про необхідність досягнення такого балансу йдеться в ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року. Баланс не буде забезпечений якщо на особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див. рішення у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції»). Інакше кажучи, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти (див. рішення у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства»).

Так, надана заявником Інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна не містить інформації щодо вартості земельних ділянок, на які просить накласти арешт заявник.

Крім того, відповідно до вимог ч. 3 ст. 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Однак, позивачем не обґрунтовано у своїй заяві співмірності заходів забезпечення позову, які він просить застосувати, із заявленими позовними вимогами.

Точне і неухильне додержання судами України норм чинного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову є необхідною умовою здійснення завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді й вирішенні цивільних справ із метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен, зокрема, з`ясувати обсяг позовних вимог, відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулась із заявою, позовним вимогам. При цьому, вжиті заходи забезпечення позову не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець, оскільки обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися майном може призвести до незворотних наслідків.

При обрані заходів забезпечення позову слід також враховувати необхідність збереження балансу прав і законних інтересів усіх учасників спірних правовідносин та інших осіб, не допускаючи використання заходу забезпечення позову у якості тиску на відповідача.

Крім того, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення, а також те, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення до нього позову може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Отже, підставою для забезпечення позову є наявність обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Звертаючись із заявою про забезпечення позову, заявник у своїй заяві лише зазначив, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду.

Разом із тим, заявником не надано до суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження підстав вважати, що виконання майбутнього рішення суду у разі задоволення позову, може бути утрудненим чи неможливим, зокрема, доказів намагання відповідача відчужити належне йому майно, особливо земельних ділянок, які згідно даних реєстру перебувають в оренді до 2027 року.

Обґрунтовуючи своє рішення, суд приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Разом з тим, враховуючи, що між сторонами існує реальний спір, пов`язаний із відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної в результаті ДТП, в даному випадку є цілком співмірним накладення арешту на автомобіль «ВАЗ 2109», рiк випуску НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_2 .

Приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, з врахуванням роз`яснення Верховного Суду України, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів позивачки щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, співмірності, обґрунтованості адекватності вимог заявників щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; суд приходить до висновку, що заява про забезпечення позову у цій справі підлягає задоволенню частково.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 149 ЦПК України, суд –

УХВАЛИВ :

Заяву про забезпечення позову ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Губенко Ольга Валеріївна до ОСОБА_2 , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальність «Карачун» про стягнення матеріальних збитків, заподіяних в результаті ДТП – задовольнити частково.

Накласти арешт на автомобіль «ВАЗ 2109», рiк випуску 1990, який належить ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , заборонивши відчуження даного автомобіля.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Донецького апеляційного суду через Краматорський міський суд Донецької області протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя Л. І. Переверзева