Ухвала суду № 98342456, 07.07.2021, Кальміуський районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Іллічівський районний суд м. Маріуполя)

264/3421/16-ц

4-с/264/11/2021

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 липня 2021 року Іллічівський районний суд міста Маріуполя Донецької області за головуванням судді Литвиненко Н.В., за участю секретаря судового засідання Глазістової К.І., представника заявника ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Маріуполі цивільну справу за скаргою ОСОБА_2 на рішення, дії та бездіяльність державного виконавця Кальміуського відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Юй Миколи Віталійовича, заінтересована особа: Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк»,

В С Т А Н О В И В:

До Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області зі скаргою на дії державного виконавця звернувся ОСОБА_2 , в обґрунтування якої зазначив, що з відкритих джерел Інтернету йому стало відомо, що державним виконавцем Кальміуського ВДВС у м. Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) 02.02.2021 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження відносно нього. Жодних повідомлень, запрошень та документів у період з 02.02.2021 року по 19.02.2021 року від виконавчої служби він не отримував. 19.02.2021 року на його запит були вручені матеріали по вказаному виконавчому провадженню. Зазначив, що між сторонами досягнута усна домовленість про порядок погашення боргу, а тому звернення стягувача до державної виконавчої служби є передчасним. Матеріали виконавчого провадження не містять заяви стягувача про примусове виконання рішення, а звернення із заявою про відкриття виконавчого провадження не передбачено вимогами ЗУ «Про виконавче провадження». Крім того, у заяві про відкриття виконавчого провадження стягувач зазначає суму заборгованості 317842,59 грн., яка відрізняється від суми, яка зазначена у виконавчому документі. Копія довіреності від 03 червня 2020 року, яка перебуває в матеріалах виконавчого провадження не засвідчена належним чином представником стягувача та відсутня відмітка державного виконавця про відповідність копії довіреності її оригіналу, містить підпис голови правління банку, яка залишена шляхом факсимільного його відтворення. Тому представник стягувача ОСОБА_3 не мала повноважень підписувати заяви на примусове виконання, подавати виконавчі документи на примусове виконання. У зв`язку із відсутністю в матеріалах виконавчого провадження письмового доручення начальника Кальміуського ВДВС у м. Маріуполі про передачу виконавчого документу державному виконавцю Юй М.В., відсутності постанови про прийняття виконавчого документу, постанови винесені вказаним виконавцем є незаконними та такими, що підлягають скасуванню. Постанова про відкриття провадження винесена з порушенням вимог ч.5 ст.26 ЗУ «Про виконавче провадження». Крім того, матеріали виконавчого провадження не містять будь-яких доказів на підтвердження переходу до АТ КБ «Приватбанк» прав та обов`язків ПАТ КБ «Приватбанк», не винесено постанову про зміну назви сторони виконавчого провадження. Постанови не містять поштового індексу, назва стягувача не відповідає назві, зазначеній у виконавчому документі, різняться розміри заборгованості. На підставі викладеного, просить визнати неправомірними дії державного виконавця Кальміуського ВДВС у м. Маріуполі Східного МУ МЮ (м. Харків) Юй М.В.; визнати протиправною бездіяльність державного виконавця Кальміуського ВДВС у м. Маріуполі Східного МУ МЮ (м. Харків) Юй М.В.; визнати незаконними та скасувати постанови про відкриття провадження №64340556 від 02.02.2021 року; про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження по виконавчому провадженню №64340556 від 02.02.2021 року, про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника по виконавчому провадженню №64340556 від 05.02.2021 року, про звернення стягнення на заробітну плату; зобов`язати Кальміуський ВДВС у місті Маріуполі Східного МУ МЮ (м. Харків) виключити з реєстру боржників інформацію про ОСОБА_2 по виконавчому провадженню №64340556; зобов`язати Кальміуський ВДВС у місті Маріуполі Східного МУ МЮ (м. Харків) повернути виконавчий лист 264/3421/16-ц, виданий Іллічівським районним судом м. Маріуполя стягувачу АТ КБ «Приватбанк» без прийняття до виконання.

Державним виконавцем Кальміуського відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Юй М.В. поданий письмовий відзив на скаргу, в якому просив відмовити в задоволенні скарги з підстав її необґрунтованості.

Заявник ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, на адресу суду направив заяву про розгляд справи за його відсутністю, за участю його представника ОСОБА_1 .

Представник заявника ОСОБА_1 , який діє на підставі довіреності, в судовому засіданні підтримав доводи, викладені у скарзі, просив її задовольнити. Звертав увагу суду, що стягувачем подано заяву про відкриття виконавчого провадження, а не про примусове виконання рішення, як того вимагають вимоги ЗУ «Про виконавче провадження». Постанова про відкриття провадження не містить печатки. Таким чином, вважає доведеною бездіяльність державного виконавця. На теперішній час недоліки у виконавчому провадженні не усунуті. Просив не приймати до уваги письмовий відзив на скаргу, оскільки він поданий із порушенням вимог цивільно-процесуального законодавства щодо завчасного направлення сторонам.

Представник Кальміуського відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) в судове засідання не з`явився, направив на адресу суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

Представник АТ КБ «Приватбанк» в судове засідання не з`явилась, надала заяву про розгляд справи за її відсутності, рішення просила винести на підставі письмових доказів.

Суд у відповідності до ст.450 ЦПК України розглядає скаргу у відсутність осіб, що не з`явились.

Відповідно до ч. 4, 5 ст. 178 ЦПК України копія відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи повинна бути надіслана (надана) одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду. До відзиву додаються : 1) докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем; 2) документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.

В той же час, згідно до ч. 3,9 ст. 83 ЦПК України визначено, що відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.

Водночас, заінтересована особа – Кальміуський відділ державної виконавчої служби у місті Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) не надала суду докази направлення відзиву на скаргу заявнику, що є порушенням вищевказаних норм.

За таких умов, у відповідності до ч. 5 ст. 178 ЦПК України, суд не приймає до уваги посилання, наведені заінтересованою особою у відзиві на скаргу, а також докази долучені до нього, оскільки вони подані з порушенням норм ЦПК України.

Суд, вислухавши думку представника заявника, дослідивши письмові матеріали справи, приходить до наступних висновків.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку врегульовано Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» – виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) – це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначений цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають із відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Відповідно до ст. 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до ч.1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Судом встановлено, що 19 грудня 2017 року Іллічівським районним судом м. Маріуполя Донецької області виданий виконавчий лист №264/3421/16-ц про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» заборгованості за кредитним договором № MRIPGK04000029 від 26.09.2006 року станом на 04 квітня 2016 року в загальній сумі 12901,47 доларів США, яка складається з заборгованості за кредитом 11217,26 доларів США, заборгованості по відсотках за користування кредитом в сумі 1455,61 доларів США, заборгованості по комісії за користуванням кредитом 228,60 доларів США. Стягнення з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» судовий збір у розмірі 2525,41 грн.

02.02.2021 року державним виконавцем Кальміуського відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Юй М.В. на підставі заяви представника АТ КБ «Приватбанк» винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №64340556 на виконання виконавчого листа №264/3421/16-ц, виданого 19.12.2017 року Іллічівським районним судом м. Маріуполя Донецької області про стягнення з ОСОБА_2 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованості у розмірі 317842,59 грн.

02.02.2021 в рамках вищезазначеного виконавчого провадження державним виконавцем винесено постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження.

05.02.2021 року державним виконавцем винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника ОСОБА_2 , які він отримує у ТОВ «Агрофірма Вишнювате».

05.02.2021 року державним виконавцем винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника ОСОБА_2 , які він отримує у Асоціації об`єднань співвласників багатоквартирного будинку «К-Альянс».

Пунктом 1 частини 1 статті 26 Закону передбачено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Частиною 5 вказаної статті визначено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Відповідно до статті 28 Закону копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.

Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.

Отже, із системного аналізу зазначених норм Закону вбачається, що права сторони у виконавчому провадженні щодо обізнаності про початок виконавчого провадження та про хід виконавчого провадження будуть належним чином реалізовані у разі надіслання виконавцем документів у встановлені Законом порядку та строки. Наявності доказів отримання стороною відповідних документів Закон не вимагає.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи представником заявника 19.02.2021 року отримані матеріали по виконавчому провадженню.

З приводу посилань заявника на порушення строку відкриття виконавчого провадження суд зазначає наступне.

Як вбачається зі змісту скарги, державним виконавцем було порушено вимоги закону, оскільки представник АТ КБ «Приватбанк» звернувся із заявою про відкриття провадження до Кальміуського ВДВС у місті Маріуполі Східного МУ МЮ (м. Харків) 16.11.2020 року, а постанова про відкриття виконавчого провадження винесена державним виконавцем лише 02.02.2021 року, тобто с порушенням строку встановленому законом.

Статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження» на державного виконавця покладено обов`язок вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Стеттею 11 Закону України «Про виконавче провадження визначено, що строки у виконавчому провадженні - це періоди часу, в межах яких учасники виконавчого провадження зобов`язані або мають право прийняти рішення або вчинити дію.

Статтею 13 Закону передбачено, що за порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавці несуть відповідальність в порядку, встановленому законом.

Порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавцями не є підставою для скасування такого рішення чи виконавчої дії, крім випадків, коли вони були прийняті або вчинені з порушенням процедури, передбаченої цим Законом.

Між тим, заявником та його представником не надано доказів того, що заява АТ КБ «Приватбанк» про відкриття виконавчого провадження надійшла до Кальміуського ВДВС у місті Маріуполі Східного МУ МЮ (м. Харків) саме 16.11.2020 року.

Таким чином, постанова державного виконавця про відкриття виконавчого провадження винесена у строки, передбачені Законом.

Ч.5 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає, що у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

У разі якщо сторона виконавчого провадження змінила найменування (для юридичної особи) або прізвище, ім`я чи по батькові (для фізичної особи), виконавець, за наявності підтверджуючих документів, змінює своєю постановою назву сторони виконавчого провадження.

Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» є правонаступником прав та обов`язків Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», у зв`язку із чим на підставі рішення Єдиного акціонера банку від 21.05.2018 року змінено найменування позивача з ПАТ КБ «Приватбанк» на АТ КБ «Приватбанк»

Відповідно до частини четвертої статті 3 Закону України «Про акціонерні товариства» повне найменування акціонерного товариства українською мовою повинне містити його організаційно-правову форму (акціонерне товариство).

Тип акціонерного товариства не є обов`язковою складовою найменування акціонерного товариства.

Акціонерні товариства за типом поділяються на публічні акціонерні товариства та приватні акціонерні товариства (ч.1 ст.5 Закону України «Про акціонерні товариства»).

В абзаці 3 частини другої статті 5 Закону України «Про акціонерні товариства» зазначено, що зміна типу товариства з приватного на публічне або з публічного на приватне не є його перетворенням.

З аналізу зазначених положень вбачається, що сама лише зміна найменування (типу) юридичної особи не означає її реорганізації, зокрема, перетворення, якщо при цьому не змінюється організаційно-правова форма такої особи.

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що АТ КБ «Приватбанк» і ПАТ КБ «Приватбанк» є однією і тією ж юридичною особою, тому відсутні підстави, передбачені ч.5 ст.15 Закон України «Про виконавче провадження».

Пунктом 3 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, передбачено, що у заяві про примусове виконання рішення зазначаються такі відомості, як назва і дата видачі виконавчого документа; прізвище, ім`я та (за наявності) по батькові стягувача ; дата народження та адреса місця проживання чи перебування стягувача; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) стягувача; номер телефону стягувача; спосіб перерахування стягнутих з боржника грошових сум (у разі виконання рішення про стягнення коштів); реквізити рахунку, відкритого у банку або в іншій фінансовій установі, для отримання стягнутих з боржника грошових сум (за наявності).

При цьому, як вбачається з заяви представника АТ КБ «Приватбанк» за вихідним номером №202011100757 від 10.11.2020 року, у такій зазначена необхідна інформація, передбачена вищевказаною Інструкцією. Посилання скаржника на невідповідність назви заяви є формальним, оскільки сама назва заяви не має суттєвого правового значення та переслідує мету примусового виконання виконавчого документа, а тому дії державного виконавця в частині прийняття вказаної заяви, були правомірними.

Згідно з ч. 4 ст. 16 Закону України «Про виконавче провадження» представником юридичної особи у виконавчому провадженні може бути особа, яка відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань має право вчиняти дії від імені такої юридичної особи без довіреності. Повноваження представника юридичної особи у виконавчому провадженні можуть бути підтверджені довіреністю, виданою і оформленою відповідно до закону. Представник може вчиняти від імені особи, яку він представляє, усі процесуальні дії, що їх має право вчиняти така особа. Дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи у виконавчому провадженні можуть міститися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань або у виданій довіреності.

Отже, виконавець зобов`язаний розпочати примусове виконання рішення за заявою стягувача - юридичної особи, яка подається її представником, повноваження якого можуть бути підтверджені довіреністю, виданою і оформленою відповідно до закону. При цьому, дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи у виконавчому провадженні можуть міститися також у виданій довіреності.

Представництво за своєю природою - це організаційне правовідношення, змістом якого є повноваження однієї особи (представника) діяти від імені, в інтересах іншої особи, яке виникає з договору, закону, акта органу публічної влади. Крім того, представництвом є діяльність представника, спрямована на реалізацію наданих йому повноважень. Змістом відносин представництва є повноваження, без яких останнє не може існувати. Як повноваження розуміють систему двох суб`єктивних прав представника, одне з яких є абсолютним, інше - відносним. Абсолютне право представника містить у собі можливість вчинення певних дій від імені та в інтересах особи, а відносне право полягає у тому, що представник вправі розраховувати на те, що всі юридичні наслідки, створені його діями, виникнуть лише для особи, яку він представляє, а не для самого представника.

Відповідно до ч. 1 ст. 237 ЦК України, представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Відповідно до положень статті 238 ЦК представник (у тому числі і за довіреністю юридичної особи) може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє. Представник не може вчиняти правочин, який відповідно до його змісту може бути вчинений лише особисто тією особою, яку він представляє. Представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.

Згідно ч.2, ч.3 ст. 244 ЦК України, представництво за довіреністю може ґрунтуватися на акті органу юридичної особи. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.

Форма довіреності повинна відповідати формі, в якій відповідно до закону має вчинятися правочин (ч. 1 ст. 245 ЦК України).

За положеннями ч.1 ст.246 ЦК України довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 247 ЦК України, строк довіреності встановлюється у довіреності. Якщо строк довіреності не встановлений, вона зберігає чинність до припинення її дії. Довіреність, у якій не вказана дата її вчинення, є нікчемною.

З матеріалів справи вбачається, що заяву про відкриття виконавчого провадження подано представником стягувача АТ КБ «Приватбанк» Смирновою Н.В., повноваження якої підтверджено довіреністю виданою 03.06.2020 року, Головою Правління Національного банку України.

Так, в довіреності вказується, що ОСОБА_3 є представником АТ КБ «Приватбанк», яка має повноваження представляти інтереси АТ КБ «Приватбанк» та подавати документи, передбачені законодавством, до Державної виконавчої служби та приватних виконавців, з метою їх виконання та користуватися іншими правами сторін у виконавчому провадженні.

Таким чином, суд не бере до уваги доводи заявника, що в довіреності не вказано право підписувати заяви, які подаються до виконавчої служби, оскільки в довіреності визначено право ОСОБА_5 підписувати заяви. Саме через підписання заяви реалізується право на подання від імені юридичної особи виконавчих документів.

Крім того, у довіреності визначені обмеження у представництві, однак обмеження щодо підписання заяв до виконавчої служби відсутні.

Разом з тим, заявником не доведено, що заява про виконання рішення від АТ КБ «Приватбанк» складена, підписана та подана особою у відсутності повноважень на представництво, відповідно відсутні підстави вважати, що державний виконавець відкрив виконавче провадження та виніс постанову з порушенням Закону України «Про виконавче провадження».

Постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 року у справі №826/5500/18, хоча і була розглянута в порядку КАС України, однак містить загальну позицію Верховного суду що в оцінці повноважень представника та їх підтверджень слід уникати зайвого формалізму, як-от констатація відсутності в матеріалах заяви (скарги) копії посадової інструкції особи, яка засвідчила копію відповідного документа, відсутність у довіреності вказівки на повноваження представника на засвідчення копії довіреності тощо.

Частиною 3 ст. 207 Цивільного кодексу України передбачено, що використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Факсиміле з латині "facsimile" - зробити подібне. Фактично це печатка, кліше, що відтворює власноручний підпис, аналог останнього.

Підпис - це графічне накреслення, що позначає виконавця підпису та наноситься ним з метою посвідчення. Як почерковий об`єкт підпис має характерні риси. Зокрема, це посвідчувальний знак обов`язково певної особи; виконується нею власноруч у вигляді графічного креслення; наноситься на документ з метою посвідчення різних фактів та подій.

Факсиміле це печатка, за допомогою якої відтворюється підпис, який є копією підпису уповноваженої особи. Факсиміле від власноручного підпису відрізняється тим, що відсутня можливість стверджувати, що документ містить дійсну волю особи, чий підпис відтворено.

З огляду на зазначене застосування факсимільного підпису при зверненні з заявами, в тому числі, до РВ ДВС допускається і не заборонено законом за дотримання певних вимог.

Таким чином, вимогу щодо скасування постанов державного виконавця з підстав застосування директором АТ КБ «Приватбанк» в довіреності факсимільного підпису заявник посилається лише на власні висновки за результатами особистого співставлення документів, при цьому не надає, будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження зазначених обставин та відсутності дійсної волі особи, чий підпис відтворено.

Заявником ОСОБА_2 раніше подане клопотання про призначення судово-технічної експертизи та експертизи друкарських форм документів, від проведення якої представник заявника відмовився в судовому засіданні та просив не розглядати її.

Згідно Положення про автоматизовану систему виконавчих проваджень автоматизована система виконавчого провадження це комп`ютерна програма, що забезпечує збирання, зберігання, облік, пошук, узагальнення, надання відомостей про виконавче провадження, формування Єдиного реєстру боржників та захист від несанкціонованого доступу. Виконавчі документи розподіляються між державними виконавцями у довільному порядку із дотриманням черговості та з урахуванням встановленого коефіцієнта й кількості виконавчих проваджень, які перебувають на виконанні у державного виконавця. У разі якщо у відділі відкрито виконавче провадження про стягнення з боржника коштів, виконавчі документи щодо цього боржника розподіляються Системою на державного виконавця, у якого перебуває відкрите виконавче провадження.

Тому судом не приймаються твердження заявника, що в матеріалах справи відсутнє письмове доручення начальника Кальміуського ВДВС у місті Маріуполі Східного МУ МЮ (м. Харків), оскільки визначення державного виконавця у конкретному виконавчому провадженні здійснюється автоматизованою системою виконавчого провадження та не вимагає будь-яких доручень начальника Відділу.

Відповідно до пунктів 6 та 7 розділу I «Загальні положення» Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, під час здійснення виконавчого провадження виконавець приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складання актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Постанова як окремий документ містить такі обов`язкові реквізити: номер виконавчого провадження; вступну частину із зазначенням: назви постанови, дати видачі постанови та місця її винесення; найменування органу державної виконавчої служби, прізвища, імені та по батькові державного виконавця, який виніс постанову або прізвища, імені та по батькові приватного виконавця, який виніс постанову, найменування виконавчого округу, в якому він здійснює діяльність; назви виконавчого документа, коли та ким виданий, резолютивної частини документа (далі - реквізити виконавчого документа); за зведеним виконавчим провадженням - прізвища, імені та по батькові боржника - фізичної особи, повного найменування боржника - юридичної особи та дати об`єднання виконавчих проваджень у зведене; мотивувальну частину із зазначенням мотивів, з яких виконавець прийняв відповідне рішення (дійшов певних висновків), і посилання на норму закону, на підставі якого винесено постанову; резолютивну частину із зазначенням: прийнятого виконавцем рішення; строку і порядку оскарження постанови.

До постанов можуть вноситись також інші відомості, визначені Законом, цією Інструкцією та іншими нормативно-правовими актами.

Постанова підписується виконавцем та скріплюється печаткою. Постанова складається у необхідній кількості примірників, один з яких залишається у виконавчому провадженні, а інші надсилаються за належністю.

Таким чином, зміст оскаржуваної постанови відповідає вказаним вище вимогам до неї та містить всі обов`язкові реквізити, в тому числі і відбиток печатки, а саме відповідає пункту 7 розділу I «Загальні положення» Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, в ній присутні всі обов`язкові реквізити постанови, як окремого документу.

Зазначення поштового індексу у постанові Інструкція не вимагає.

Відсутність печатки на копіях постанов про відкриття провадження, про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження та про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, копії яких отримані заявником, не може бути підставою для визнання незаконними дій державного виконавця щодо винесення оскаржуваної постанови. Вказані висновки містяться в ухвалі Верховного суду від 08.12.2020 року (провадження № № 61-17562ск20).

Згідно зі статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.

Разом з тим частина друга статті 533 ЦК України допускає, що сторони можуть визначити в зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.

У такому разі сума, що підлягає сплаті за зобов`язанням, визначається в гривнях за офіційним курсом НБУ, встановленим для відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не передбачений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Таким чином, судове рішення не може змінювати грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті, а отже, сума, що підлягає стягненню, обчислюється в іноземній валюті, яка конвертується в національну валюту на день здійснення платежу.

Що стосується заяви ОСОБА_2 про зупинення стягнення на підставі виконавчого документу, суд зазначає наступне.

Оскільки вказана заява подана не в порядку ст.150 ЦПК України, тому суд розглядає її в загальному порядку, під час прийняття рішення по справі.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі: зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа.

Згідно п. 5 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку/

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

З аналізу вищевказаним норм вбачається, що клопотання про зупинення стягнення на підставі виконавчого листа №264/3421/16-ц не може бути розглянуто в порядку подання скарги на дії держаних виконавців, так як зупинення виконавчого провадження є видом забезпечення позову та підлягає розгляду в позовному порядку передбаченому цивільним процесуальним кодексом України.

Також, статтею 19 Закону України «Про виконавче провадження» передбачені права і обов`язки сторін та інших учасників виконавчого провадження та зокрема частиною 4 вказаної статті визначено, що сторони зобов`язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов`язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.

Враховуючи вказане, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_2 про зупинення стягнення на підставі виконавчого листа №264/3421/16-ц.

Встановлені в судовому засіданні обставини дають суду підстави дійти висновку про те, що виконавчий документ було прийнято приватним виконавцем правомірно, підстави для його повернення стягувачу на час його пред`явлення були відсутні, а тому дії державного виконавця в частині відкриття виконавчого провадження, винесення постанов по вказаному виконавчому провадженню, були правомірними, вчиненими згідно із нормами діючого закону та в межах його повноважень.

Скаржник просив поновити строк оскарження рішень, дій та бездіяльності державних виконавців, посилаючись на те, що ознайомився з матеріалами виконавчих проваджень 19.02.2021 року.

Статтею 449 ЦПК України визначено, що скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи.

Таким чином, враховуючи, що про порушення своїх прав скаржник дізнався 19.02.2021 року, зі скаргою звернувся 03.03.2021 року, яка була направлена поштою 27.02.2021 року, тобто в межах строку, передбаченого статтею 449 ЦПК України, строк звернення до суду не порушено, тому окремого вирішення судом вказаного питання не потребується.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 450 – 451 ЦПК України, суд –

У Х В А Л И В :

У задоволенні скарги ОСОБА_2 на рішення, дії та бездіяльність державного виконавця Кальміуського відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Юй Миколи Віталійовича, заінтересована особа: Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» відмовити.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Донецького апеляційного суду.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали виготовлений 12.07.2021 року.

Суддя: Н. В. Литвиненко