Рішення № 98340833, 08.07.2021, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/22879/20

Провадження № 2/752/3844/21

РІШЕННЯ

Іменем України

заочне

08.07.2021 року Голосіївський районний суд м. Києва

в складі головуючого судді Чередніченко Н.П.

з участю секретаря Шевчук М.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Київської міської ради, Голосіївської районної в м. Києві ради про скасування арештів, рішення та визнання права власності в порядку спадкування, -

В С Т А Н О В И В:

В листопаді 2020 року позивач ОСОБА_1 в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 звернулась до суду із позовом до відповідача Київської міської державної адміністрації, яку в ході розгляду справи було замінено на належного відповідача Київську міську раду, відповідача Голосіївської районної в м. Києві ради про скасування арештів, рішення та визнання права власності в порядку спадкування.

В обґрунтування позову зазначено, що позивач ОСОБА_1 перебувала у фактичних шлюбних відносинах із ОСОБА_5 . В період цих відносин у них народились діти ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 . ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер, та після його смерті відкрилась спадщина. За життя ОСОБА_5 склав заповіт, за яким все своє майно заповів позивачу. Однак, остання, вказує, що їх діти мають обов`язкову частку у спадковому майні. Позивач звернулась до приватного нотаріуса КМНО Бабич В.І. та 31.08.2017 року була заведена спадкова справа щодо майна померлого. Звернувшись до нотаріуса з метою отримання свідоцтв про право на спадщину на себе та дітей на майно: квартиру АДРЕСА_1 та 56/100 часток домоволодіння АДРЕСА_2 , яке належало померлому на підставі договорів дарування, - приватним нотаріусом постановами від 09.06.2020 р. та від 04.09.2020 р. позивачу було відмовлено у видачі свідоцтв про право на спадщину, в зв`язку з тим, що на майно, яке належало ОСОБА_5 було накладено арешт та документи містять дані, з яких неможливо визначити об`єкт, який є предметом спадкування. З огляду на викладене, а також з метою захисту своїх прав та прав дітей, позивач вимушена звернутись до суду із даним позовом, та просить суд скасувати арешт на квартиру АДРЕСА_1 , зареєстрований 21.10.2004 року за № 1398056; скасувати арешт на 56/100 частини домоволодіння АДРЕСА_3 , зареєстрований 25.10.2004 року за № 1408339; скасувати арешт на 56/100 частини домоволодіння АДРЕСА_3 , зареєстрований 26.10.2004 року за № 1411129; скасувати арешт на квартиру АДРЕСА_1 , зареєстрований 25.10.2004 року за № 1408681; скасувати рішення про державну реєстрацію Голосіївською районною в м. Києві радою право комунальної власності на квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна 3699564 від 01.12.2003 року); визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_5 право власності на 5/8 частин квартири АДРЕСА_1 ; визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_5 право власності на 35/100 часток домоволодіння АДРЕСА_2 ; визнати за ОСОБА_2 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_5 право власності на 1/8 частину квартири АДРЕСА_1 ; визнати за ОСОБА_2 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_5 право власності на 7/100 часток домоволодіння АДРЕСА_2 ; визнати за ОСОБА_3 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_5 право власності на 1/8 частину квартири АДРЕСА_1 ; визнати за ОСОБА_3 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_5 право власності на 7/100 часток домоволодіння АДРЕСА_2 ; визнати за ОСОБА_4 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_5 право власності на 1/8 частину квартири АДРЕСА_1 ; визнати за ОСОБА_4 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_5 право власності на 7/100 часток домоволодіння АДРЕСА_2 .

Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 18.12.2020 року, у справі було відкрито провадження та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 15.02.2021 року, було вирішено перейти до розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 27.04.2021 року, було замінено відповідача КМДА на належного відповідача КМР, а також вирішено перейти від розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 08.06.2021 року, у справі було закінчено підготовче провадження та призначено справу до розгляду.

Позивач в судове засідання не з`явилась. Суду подала письмову заяву про розгляд справи без її участі, просила позов задовольнити.

Відповідачі явку своїх представників в судове засідання не забезпечили. Про розгляд справи повідомлялись належним чином.

З огляду на викладене, приймаючи до уваги розумні строки розгляду справ, суд вважає за можливе розглянути справу без участі сторін на підставі доказів, які містяться в матеріалах справи, а також суд ухвалив про заочний розгляд справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Правилами статті 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 5 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 та ОСОБА_5 перебували у фактичних шлюбних відносинах, в період яких у них народились діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується копіями свідоцтва про шлюб.

На підставі договору дарування від 16.03.1993 року, ОСОБА_5 на праві власності належала квартира АДРЕСА_1 .

Крім того, на підставі договору дарування від 07.11.1992 року, ОСОБА_5 на праві власності належало 56/100 частина домоволодіння АДРЕСА_2 .

Зазначені договори були зареєстровані у встановленому на той час порядку в Київському міському бюро технічної інвентаризації.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть.

За життя ОСОБА_5 було складено заповіт, посвідчений 17.07.2017 року приватним нотаріусом КМНО Слободяном В.М., відповідно до якого ОСОБА_5 усе своє майно заповів ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Позивач звернулась до приватного нотаріуса КМНО Бабич В.І. з метою оформлення своїх спадкових прав на майно, яке залишилось після смерті ОСОБА_5 , а саме: квартири АДРЕСА_1 та 56/100 частин будинковолодіння АДРЕСА_2 .

Однак, постановою приватного нотаріуса КМНО Бабич В.І. від 04.09.2020 року, позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на 56/100 частин домоволодіння АДРЕСА_2 , в зв`язку з тим, що на майно, яке є предметом спадкування накладено арешт, та у зв`язку із тим, що правовстановлюючий документ на це майно не відповідає вимогам закону.

Крім того, постановою приватного нотаріуса КМНО Бабич В.І. від 09.06.2020 року, позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на 5/8 часток квартири АДРЕСА_1 , в зв`язку з тим, що на майно, яке є предметом спадкування накладено арешт, та у зв`язку із тим, що інформація, надана КМБТІ не відповідає інформації, внесеній в Реєстр прав власності на нерухоме майно щодо власника.

Так, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 26.04.2018 року, було встановлено, що 21.10.2004 року за № 1398056 на підставі постанови Московського РУГУ МВС України в м. Києві б/н від 17.03.1997 року було зареєстровано арешт на квартиру АДРЕСА_1 , власником якої був ОСОБА_5 .

Крім того, 25.10.2004 року за № 1408681 на підставі постанови Московського РУГУ МВС України в м. Києві б/н від 29.01.1998 року було зареєстровано арешт на квартиру АДРЕСА_1 , власником якої був ОСОБА_5 .

За даними інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, було встановлено, що 25.10.2004 року за № 1408339 на підставі постанови Московського РУГУ МВС України в м. Києві б/н від 17.03.1997 року було зареєстровано арешт на 56/100 частини домоволодіння АДРЕСА_3 , власником яких був ОСОБА_5 .

Також було встановлено, що 26.10.2004 року за № 1411129 на підставі повідомлення Московського РУГУ МВС України в м. Києві 26/СО-582 від 03.12.1998 року було зареєстровано арешт на 56/100 частини домоволодіння АДРЕСА_3 , власником яких був ОСОБА_5 .

Позивач вказує та судом встановлено, що на підставі рішення Голосіївської районної в м. Києві ради від 14.03.2002 року № 8/09 було зареєстровано право комунальної власності на квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна 3699564 від 01.12.2003 року), однак, договір на підставі якого ОСОБА_5 набув право власності на зазначену квартиру є чинним, та доказів зворотному матеріали справи не містять, як і не містять доказів дійсного переходу та/або вибуття зазначеної квартири із власності померлого за його життя.

Позивач вказує, що з огляду на наявність в реєстрі арештів на квартиру та частину будинку, а також відмінність між даними КМБТІ та даними реєстру, вона разом із дітьми позбавлені можливості реалізувати свої спадкові права, в зв`язку з чим позивач вимушена звернутись до суду із даним позовом, оскільки, іншого способу реалізувати свої права на даний час немає.

Перевіряючи обґрунтованість та доведеність позовних вимог, суд приймає до уваги те, що в пункті 5 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 червня 2016 року № 5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» зазначено, що інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено статтею 60 Закону про виконавче провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (ч. 1 ст. 319 ЦК України).

Непорушність права власності регулюється ст. 321 ЦК України та зазначає, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

На сьогодні позивач має намір розпорядитися майном, а саме оформити спадщину у встановленому законом порядку, проте, через наявність арешту позбавлена можливості це зробити, а відтак накладені арешти на майно порушують право власності позивача.

Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що даних про актуальність та необхідність накладених арештів на майно ОСОБА_5 , який на даний час помер, матеріали справи не містять, їх наявність створює позивачу перешкоди в реалізації спадкових прав, а тому суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині скасування арештів на майно, яке належало ОСОБА_5 підлягають задоволенню.

Крім того, підлягає задоволенню позовна вимога про скасування рішення про реєстрацію Голосіївською районною в м. Києві радою право комунальної власності на квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна 3699564 від 01.12.2003 року), оскільки, власником зазначеної квартири на підставі договору дарування був ОСОБА_5 , доказів, які б свідчили про перехід та/або вибуття з його власності цієї нерухомості суду не надано, позивач має складнощі в оформленні своїх спадкових прав в зв`язку з цим, доводи сторони позивача в цій частині позовних вимог не спростовані, а відтак наявні підстави для скасування в реєстрі запису від 01.12.2003 року про реєстрацію цього майна як комунального.

В частині позовних вимог про визнання права власності в порядку спадкування слід зазначити наступне.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання і має право звернутися до суду за захистом свого порушеного особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно зі ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Нормами ст.ст. 1217, 1218, 1223 ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно із ч. 1 ст. 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

У відповідності зі ст. 1261 ЦК України, діти є спадкоємцями першої черги.

Згідно із п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування», у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

У п. 3.1. листа Пленуму Вищого спеціалізованого суду України від 16.05.2013 року №24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» міститься роз`яснення судам про те, що умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Якщо за життя спадкодавець не набув права власності на житловий будинок, земельну ділянку, то спадкоємець також не набуває права власності у порядку спадкування. До спадкоємця переходять лише визначені майнові права, які належали спадкодавцеві на час відкриття спадщини. Для набуття права власності у встановленому законодавством порядку спадкоємець повинен здійснити дії, які необхідні для набуття права власності на визначене нерухоме майно, зокрема на житловий будинок, іншу споруду.

При вирішенні спору про визнання права власності на спадкове майно потрібно розмежовувати час і підстави виникнення права власності у спадкодавця, які кваліфікуються відповідно до законодавства України чинного на час виникнення права власності та підстави спадкування зазначеного майна, що визначаються на час відкриття спадщини та згідно із п. 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК.

Статтею 1218 ЦК визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч. 4 ст. 335 ЦК Україн,и права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації.

Статтею 8 Конституції України визначено, що норми Конституції України є нормами прямої дії; звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності; право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст. 16 ЦК України суд може захистити цивільне право або інтерес у спосіб, що встановлений договором або законом, а тому у даному випадку існують підстави та необхідність для захисту права позивача шляхом визнання права власності у порядку спадкування, оскільки іншим шляхом захистити цивільне право позивачу неможливо.

Як вже зазначалось вище, що за життя спадкодавцем було оформлено заповіт, відповідно до якого він заповів усе своє майно позивачу. Після смерті ОСОБА_5 відкрилась спадщина, до складу якої входить спірна квартира та 56/100 частин будинку, та на даний час єдиними спадкоємцями ОСОБА_5 є позивач та його діти.

Позивач звернулась до приватного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, однак, приватним нотаріусом було відмовлено у видачі свідоцтв про право на спадщину з огляду на наявність арештів на спірне майно та відмінності між даними КМБТІ та Реєстру на об`єкт спадкування.

На даний час позивач не може реалізувати свої спадкові права з огляду на наведене, та відновити ці права в інший спосіб аніж судовий неможливо.

Відповідно до п.п. 23.24 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30.05.2008 року у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутись до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до п. 3.5. Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року N 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» встановлено, що право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

У відповідності до ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно зі статтею 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, а згідно до ст.1216 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Враховуючи викладене, та оцінюючи належність, допустимість, та достовірність кожного доказу окремо, а також приймаючи до уваги те, що на даний час позивач та її діти є єдиними спадкоємцями спірного майна, оформити свої права в інший спосіб не мають можливості, доводи позову в ході розгляду справи не спростовані, а тому суд вважає, що позов в частині визнання права власності в порядку спадкування є обґрунтованим, законним та таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.ст. 13, 141 ЦПК України, судові витрати залишити за позивачем по фактично понесеним.

На підставі викладеного та керуючись ст. 8, 41 Конституції України, ст.ст. 15, 16, 317, 319, 321, 328, 335, 392, 1216, 1217, 1218, 1222, 1223 ЦК України,ст.ст. 10, 12, 13, 76-81, 89, 141, 211, 259, 263-265, 280-282, 352, 354, 355 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Київської міської ради, Голосіївської районної в м. Києві ради про скасування арештів, рішення та визнання права власності в порядку спадкування, - задовольнити.

Скасувати арешт на квартиру АДРЕСА_1 , зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 21.10.2004 року за № 1398056.

Скасувати арешт на 56/100 частини домоволодіння АДРЕСА_3 , зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 25.10.2004 року за № 1408339.

Скасувати арешт на 56/100 частини домоволодіння АДРЕСА_3 , зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 26.10.2004 року за № 1411129.

Скасувати арешт на квартиру АДРЕСА_1 , зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 25.10.2004 року за № 1408681.

Скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно рішення від 01.12.2003 року про державну реєстрацію Голосіївською районною в м. Києві радою право комунальної власності на квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна 3699564).

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , в порядку спадкування після смерті ОСОБА_5 право власності на 5/8 частин квартири АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , в порядку спадкування після смерті ОСОБА_5 право власності на 35/100 часток домоволодіння АДРЕСА_2 .

Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в порядку спадкування після смерті ОСОБА_5 право власності на 1/8 частину квартири АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в порядку спадкування після смерті ОСОБА_5 право власності на 7/100 часток домоволодіння АДРЕСА_2 .

Визнати за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в порядку спадкування після смерті ОСОБА_5 право власності на 1/8 частину квартири АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в порядку спадкування після смерті ОСОБА_5 право власності на 7/100 часток домоволодіння АДРЕСА_2 .

Визнати за ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в порядку спадкування після смерті ОСОБА_5 право власності на 1/8 частину квартири АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в порядку спадкування після смерті ОСОБА_5 право власності на 7/100 часток домоволодіння АДРЕСА_2 .

Судовий збір залишити за позивачем.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Суддя Н.П. Чередніченко