Ухвала суду № 98340187, 15.07.2021, Полтавський районний суд Полтавської області

Справа № 545/1960/21

Провадження № 1-в/545/302/21

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15.07.2021 року Полтавський районний суд Полтавської області у складі :

головуючого судді Шелудякова Л.В.,

з участю секретаря Лабовкіної Г.Г.,

за участю прокурора Палія Р.П.,

представника адміністрації Карташова Р.В.

засудженого ОСОБА_1 ,

захисника - адвоката Яковенко С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві в режимі відеоконференції заяву щодо умовно-достроково звільнення від відбування покарання засудженого:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Бабай, Харківського району, Харківської області, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , громадянина України, не одруженого, раніше не судимого;

засудженого : 21.01.2019 року Тлумацьким районним судом Івано-Франківської області за ст. 286 ч.2 КК України на чотири роки позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк три роки,-

встановив:

До Полтавського районного суду звернувся засуджений ОСОБА_1 із заявою про умовно-дострокове звільнення посилаючись на те, що він відбув встановлені законом 2/3 строку покарання і сумлінною поведінкою та ставленням до праці довів своє виправлення.

Засуджений та його захисник заяву підтримали та прохали суд його задовольнити.

Представник адміністрації вважав, що засуджений довів своє виправлення, а тому заява підлягає задоволенню.

Прокурор заперечив проти задоволення заяви про умовно-дострокове звільнення засудженого, вважаючи його передчасним, посилаючись на те, що поведінка засудженого не була стабільно позитивною протягом всього строку відбування покарання.

Суд, врахувавши думки учасників процесу, дослідивши матеріали заяви та особової справи, проходить до висновку, що заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 26 квітня 2002 року «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м`яким», умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміна невідбутої частини покарання більш м`яким можливі лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого.

Відповідно до п.17 вказаної постанови Пленуму при розгляді питання про умовно-дострокове звільнення судам слід ретельно з`ясовувати ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці і навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях засуджених, виправно-трудової установи, а також наміри щодо прилучення до суспільно корисної праці та потребу в наданні допомоги при обранні місця проживання і працевлаштування.

Згідно ч.ч. 2, 3 ст. 81 КК України умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою та ставленням до праці довів своє виправлення та відбув 2/3 строку покарання.

При цьому умовно-дострокове звільнення від відбування покарання можливе лише за умови обов`язкової та одночасної наявності вказаних в законі підстав і умов в їх сукупності.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 засуджений 21.01.2019 року Тлумацьким районним судом Івано-Франківської області за ст. 286 ч.2 КК України до покарання у виді чотирьох років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк три роки.

Початком строку відбування покарання 10.04.2019 року, а кінцем строку відбування покарання для засудженого має бути 10.04.2023 року.

З 10.04.2019 року ОСОБА_1 перебував в державній установі «Івано-Франківська установа виконання покарань (№12), характеризувався посередньо, режим утримання не порушував, стягнень та заохочень не мав.

З 18.06.2019 року перебував в державній установі «Машівська виправна колонія (№9). В установі режим тримання порушував, мав одне дисциплінарне стягнення. За виконання покладених обов`язків та додержання правил поведінки, встановлених Кримінально-виконавчим кодексом України та правил внутрішнього розпорядку, дотримання правил трудового колективу та вимог безпеки праці адміністрацією установи заохочувався два рази.

Починаючи з 12.11.2020 року відбуває покарання в державній установі « Крюковська виправна колонія (№29).

В установі режим тримання не порушує, дисциплінарних стягнень не має, має одне заохочення, характеризується посередньо.

В даний час працевлаштований днювальним готелю довготривалих побачень, до виконання поставлених завдань ставиться сумлінно. Має за вироком суду позов на загальну суму 400858 грн., до установи виконавчі листи не надходили.

Згідно характеристики начальника соціально-психологічної служби, з якою погодився начальник відділу соціально-виховної та психологічної роботи, затвердженої начальником установи 21.04.2021 року, засуджений не довів свого виправлення та на підставі ст.81 КК України його не можливо звільнити умовно-достроково.

Відповідно до ст. 6 КВК України виправлення засудженого - процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої право слухняної поведінки. Ресоціалізація - свідоме відновлення засудженого в соціальному статусі повноправного члена суспільства; повернення його до самостійного загальноприйнятого соціально-нормативного життя в суспільстві. Необхідною умовою ресоціалізації є виправлення засудженого.

Однією із головних умов для умовно дострокового звільнення засудженого від відбування покарання є доведеність виправлення засудженого, тобто доведеність готовності засудженого до самокерованої поведінки, сприйняття встановлених у суспільстві норм та правил поведінки, дотримання норм чинного законодавства.

Сумлінна поведінка і ставлення до праці є необхідним і достатнім доказом виправлення засудженого. При цьому висновок суду про виправлення засудженого повинен ґрунтуватися на всебічному врахуванні даних про його поведінку і ставлення до праці за весь час відбування покарання, а не за час, який безпосередньо передує настанню строку, після відбування якого можливе умовно-дострокове звільнення.

Суди при вирішенні питання щодо умовно-дострокового звільнення зобов`язані дослідити весь період відбування засудженого за вироком суду та враховувати, що підлягають умовно - достроковому звільненню ті засуджені, які протягом всього, а не певного періоду часу, сумлінною поведінкою і ставленням до праці довели своє виправлення і для цього дані беруться в їх сукупності.

При цьому, суд зауважує, що лише наявність 4 заохочень за весь період відбування покарання та 1 стягнення, хоча і характеризують позитивно особу засудженого, однак на виправлення ОСОБА_1 не вказують.

Суд, виходячи з положень ст. 81 КК України та роз`яснень, зазначених в постанові Пленуму Верховного Суду України «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну не відбутої частини покарання більш м`яким» від 26 квітня 2002 року № 2, проаналізувавши дані щодо ставлення засудженого до вчиненого ним злочину, його особу, за весь період перебування в установі відбування покарань, оцінюючи у сукупності з даними щодо обставин скоєного злочину, та строку реального відбуття призначеного покарання, приходить до висновку, що засуджений ОСОБА_1 за весь період відбуття покарання не довів своє виправлення, а тому в задоволенні заяви щодо умовно-дострокового звільнення від відбування покарання слід відмовити.

Керуючись ст. 81 КК України, ст.ст. 537-539, 395 КПК України, суд, -

ухвалив:

В задоволенні заявизасудженого ОСОБА_1 щодо умовно – дострокового звільнення від відбування покарання – відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду через Полтавський районний суд Полтавської області на протязі 7 діб з моменту її проголошення.

Суддя: Л. В. Шелудяков