Рішення № 98338502, 14.07.2021, Бериславський районний суд Херсонської області

Справа № 647/307/21

№ провадження 2/647/226/2021

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.07.2021 року Бериславський районний суд Херсонської області у складі:

головуючого судді: Миргород В.С.

при секретарі: Дзежик Л.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Берислав Херсонської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №647/307/21 за позовом акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу кредитором спадкодавця, суд

ВСТАНОВИВ:

АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду із вказаним позовом посилаючись на те, що відповідно до укладеного договору №б/н від 09.01.2013 року ОСОБА_2 отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, який в подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 15 000, 00 гривень. Банк свої зобов`язання перед відповідачем виконав у повному обсязі. ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 28.03.2019 року. Зазначає, що згідно ст.1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Представник АТ КБ «ПриватБанк» вказує, що виходячи із норм законодавства, спадкоємці ОСОБА_2 мали право подати заву про прийняття або про відмову від спадщини у строк з 26.03.2019 року по 26.09.2019 року. Таким чином, спадкоємцем, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини є ОСОБА_1 . Відповідно до ч.2 ст.1281 ЦК України, кредитору спадкодавця належить протягом шести місяців з дня, коли вій дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Зазначає, що на виконання вимог вищезазначеної норми закону позивачем 23.07.2020 року була направлена претензія кредитора до Бериславської державної нотаріальної контори. 05.08.2020 року позивачем було отримано відповідь Бериславської державної нотаріальної контори, в якій зазначалось, що спадкоємці померлого позичальника із заявами про прийняття чи відмову від спадщини до нотаріальної контори не звертались та спадкова справа після смерті спадкодавця була заведена на підставі претензії АТ КБ «Приватбанк». Таким чином, відповідач прийняв спадщину, до складу якої входять, у тому числі, кредитні зобов`язання померлого позичальника. Спадкування обов`язків відбулося відповідно до ч.3 ст.1268 ЦК України, так як відповідач не відмовився від спадщини у передбачені цивільним законодавством строки, а саме 6 місяців від дня відкриття спадщини. При цьому, позивач зазначає, що згідно ч.3 ст.1296 ЦК України, відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину. 26.10.2020 року до спадкоємців, позичальника було направлено лист-претензію, згідно яких позивач пред`явив свої вимоги, але ніяких дій не було виконано. Станом на дату смерті заборгованість позичальника перед банком за кредитним договором № б/н від 09.01.2013 року становить - 13 867, 27 грн., яка складається з наступного: 13 867, 27 грн. - заборгованість за кредитом. У зв`язку з вищевикладеним, позивач просить суд стягнути із відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 13 867, 27 грн. та судові витрати.

Ухвалою суду від 01.03.2021 року було відкрито провадження по справі, призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

Ухвалою суду від 20.05.2021 року було задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів (а.с. 86).

У судове засідання представник позивача не з`явився, згідно заяви просив справу розглянути у його відсутність, підтримав позовні вимоги, просив суд їх задовольнити, не заперечував проти заочного розгляду справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач у судове засідання не з`явився, виклик відповідача в судове засідання було здійснено через офіційний веб-портал судової влади, шляхом розміщення оголошення про виклик до суду. Відповідно до ч.11 ст.128 ЦПК України, шляхом розміщення оголошення про виклик до суду на офіційному веб-сайті судової влади України, з опублікуванням якого особа вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи. Про причини неявки відповідач не повідомив, заяви про слухання справи у його відсутності не поступало, клопотань про відкладення розгляду справи від останнього не надходило. У встановлений судом строк відзив на позовну заяву не надав.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Зі згоди представника позивача, який заявою не заперечував проти винесення заочного рішення у випадку не надходження до суду відзиву у визначений строк, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши докази, надані сторонами на виконання вимог ст.ст.80, 81 ЦПК України, і які сторони вважають достатніми для обґрунтування своїх позовних вимог, та з`ясувавши фактичні обставини справи, приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною 3 ст.12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В судовому засіданні встановлено, 09.01.2013 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 був укладений договір б/н, відповідно якого останньому було відкрито картковий рахунок шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, отримавши платіжну картку.

У анкеті-заяві зазначено, що відповідач згоден з тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді.

До кредитного договору Банк додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» «Універсальна Contract» «Універсальна Gold» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, відповідно до яких відповідач зобов`язався погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, сплачуючи позивачу, щомісячно мінімально 7% від заборгованості, але не менше 50,00 гривень та не більше залишку заборгованості.

За несвоєчасне погашення заборгованості відповідач зобов`язався сплатити проценти в подвійному розмірі від визначених в Тарифах, що діють на дату нарахування; при непогашенні суми простроченого кредиту - сплатити пеню відповідно до встановлених тарифів, що діють на дату нарахування та викладені на банківському сайті, а за порушення строків платежів по кожному з грошових зобов`язань передбачених договором - сплатити штраф у розмірі 500,00 гривень + 5% від суми заборгованості за кредитним лімітом, з урахуванням нарахованих та прострочених процентів і комісій.

У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 15 000, 00 гривень, що підтверджується довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку. При укладанні договору відповідач надав свою згоду, щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою Банку, що узгоджується з умовами п.п. 2.1.2.3, 2.1.2.4 Договору.

Відповідач підтвердив свою згоду тим, що підписав заяву разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами Банку», які викладені на сайті www.privatbank./ua, укладену між ним та позивачем Договір про надання банківських послуг.

Правовідносини між сторонами в даній справі виникли з кредитних правовідносин зокрема, із обов`язку виконання договірного зобов`язання спадкоємцями позичальника.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти ( кредит ) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом статей 525 та 526 ЦК України зобов`язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Частиною першою статті 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 28.03.2019 року (а.с. 57).

Станом на дату смерті ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором № б/н від 09.01.2013 року становить 13 867, 27 грн., яка складається з тіла кредиту - 13 867, 27 грн.

Відповідно ч. 1 ст. 608 ЦК України зобов`язання припиняється зі смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов`язаним з його особою і у зв`язку з цим не може бути виконане іншою особою.

Ухвалою суду від 20.05.2021 року були витребувані документи з Новорайської сільської об`єднаної територіальної громади Бериславського району Херсонської області та Бериславської державної нотаріальної контори:

Згідно довідки виданої Новорайської сільської об`єднаної територіальної громади Бериславського району Херсонської області вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 26.02.2010 року і по день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 був зареєстрований та проживав за адресою: АДРЕСА_1 . Разом з ним на день смерті за вказаною адресою були зареєстровані: ОСОБА_3 - мати померлого, ОСОБА_1 - брат померлого (а.с. 92).

В матеріалах спадкової справи знаходиться заява-претензія ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» від 07.07.2020 року, відповідно до якої АТ КБ «Приватбанк» просить включити кредиторські вимоги в спадкову масу та повідомити спадкоємців померлого про наявність заборгованості перед Банком у розмірі 13 867, 27 грн. (а.с. 95).

З витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі вбачається, що 27.07.2020 року після смерті ОСОБА_2 була заведена спадкова справа за №135/2020 за підставі претензії кредитора (а.с. 96).

Згідно листа завідувача Бериславської державної нотаріальної контори від 29.07.2020 року вбачається, що претензія кредитора до спадкоємців ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшла 27.07.2020 року за вх. №303/02-14, на підставі якої була заведена спадкова справа за №135/2020 року після смерті ОСОБА_2 . До цього часу ніхто із спадкоємців з заявами про прийняття спадщини після смерті боржника не звертався (а.с. 97).

12.10.2020 року АТ КБ «Приватбанк» направив лист-претензію ОСОБА_1 , згідно яких позивач пред`явив свої вимоги, але ніяких дій не було виконано (а.с. 61).

15 березня 2018 року Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду в контексті справи №489/2924/16-ц, провадження №61-2811св18 (ЄДРСРУ №72819384) досліджував питання щодо вимог кредитора до спадкоємця, який не отримав свідоцтво про спадщину. В якому зробив висновок про те, що хоча отримання спадкоємцем, який прийняв спадщину, свідоцтва про право на спадщину відповідно до статті 1296 ЦК України є правом, а не обов`язком спадкоємця, однак відсутність у спадкоємця свідоцтва про право на спадщину не може бути підставою для відмови в задоволенні вимог кредитора.

Статтями 1216, 1218 ЦК України передбачено, що спадкування є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до частини другої статті 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина друга статті 1220 ЦК України ).

Відповідно до ст. 1281 ЦК України - пред`явлення кредитором спадкодавця вимог до спадкоємців - спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги, та/або якщо вони спадкують майно, обтяжене правами третіх осіб . Кредиторові спадкодавця належить пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину. Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

Відповідно ст.1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.

У разі смерті фізичної особи, боржника за зобов`язанням у правовідносинах, що допускають правонаступництво в порядку спадкування, обов`язки померлої особи (боржника), за загальним правилом, переходять до іншої особи її спадкоємця, тобто відбувається передбачена законом заміна боржника в зобов`язанні, який несе відповідальність у межах вартості майна, одержаного в спадщину.

Таким чином, правовідносини, що виникли між банком і боржником (який помер), після його смерті трансформуються в зобов`язальні правовідносини, що виникли між кредитодавцем і спадкоємцями боржника й вирішуються в порядку положень ст.1282 ЦК України.

У постанові Верховного Суду від 18 вересня 2019 року у справі № 640/6274/16-ц зазначено, що при вирішенні спорів про стягнення заборгованості за вимогами кредитора до спадкоємців боржника судам для правильного вирішення справи необхідно встановлювати такі обставини: чи пред`явлено вимогу кредитором спадкодавця до спадкоємців боржника у строки, визначені в чч.2 та 3 ст.1281 ЦК України, оскільки в разі пропуску таких строків на підставі ч.4 ст.1281 ЦК України кредитор позбавляється права вимоги; коло спадкоємців, які прийняли спадщину; при дотриманні кредитором строків, визначених у ст.1282 ЦК України, та правильному визначенні кола спадкоємців, які залучені до участі у справі як відповідачі, суд установлює дійсний розмір вимог кредитора (перевіряє розрахунок заборгованості станом на день смерті боржника, який є днем відкриття спадщини); при доведеності та обґрунтованості вимог кредитора суду належить установити обсяг спадкового майна та його вартість, визначивши тим самим межі відповідальності спадкоємця (спадкоємців) за боргами спадкодавця відповідно до ч.1 ст.1282 ЦК України.

За змістом наведених вище норм матеріального права задоволення вимог кредитора спадкоємцями має відбуватись у межах вартості отриманого ними у спадщину майна. У разі неотримання від спадкодавця у спадщину жодного майна особа не набуває статусу спадкоємця і, як наслідок, у неї відсутній обов`язок задовольнити вимоги кредитора померлої особи.

Судом встановлено, що позичальник ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , відносно майна померлого спадкова справа не заводилась. Протилежного судом не встановлено, доказів суду не надано.

Отже, позивачем не надано належних та допустимих доказів одержання відповідачем в порядку спадкування після смерті боржника спадкового майна, доказів на підтвердження того, що відповідач по справі є родичем померлого, чим не виконано вимоги ст. 12 ЦПК України, відповідно до якої кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Разом з тим, позивач у поданій позовній заяві, як на підставу позову, посилається на те, що відповідач постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а тому вважається таким, що прийняв спадщину і повинен нести цивільно-правову відповідальність за борги спадкодавця.

Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу він не заявив про відмову від неї.

Тобто, обов`язковою умовою для прийняття спадщини є фактичне проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини, однак, доказів фактичного проживання відповідача із спадкодавцем на час відкриття спадщини суду надано не було.

Суд вважає, що паспорт відповідача (надана суду копія) із відмітками про реєстрацію місця його проживання не є належним та допустимим доказом факту прийняття спадщини з огляду на наступне.

У рішенні від 14.11.2001 року по справі № 1-31/2001 (справа щодо прописки) Конституційний Суд України констатував, що вільне пересування і вибір місця проживання є суттєвою гарантією свободи особистості, умовою її професійного і духовного розвитку. Це право, як і інші права і свободи людини, є невідчужуваним та непорушним (ст. 21 Конституції України). Водночас назване право не є абсолютним. Свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України можуть бути обмежені, але тільки законом (ст. 33 Конституції України).

З означеного слідує, що реєстрація місця проживання є адміністративною дією, яка встановлює додатковий зв`язок особи з державою і не є обставиною, яка підтверджує чи спростовує фактичне місце проживання або перебування особи.

Крім того, суд зауважує на тому, що згідно довідки Новорайської сільської об`єднаної територіальної громади Бериславського району Херсонської області, щодо надання інформації про склад сім`ї та реєстрацію осіб за адресою: АДРЕСА_1 , станом на день смерті ОСОБА_2 були зареєстровані наступні особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_1 .

Втім, позивачем заявлено позовні вимоги лише до ОСОБА_1 .

Так, відповідно до ч. 1 ст. 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача.

Проте, відповідного клопотання з боку позивача заявлено не було; суд з власної ініціативи позбавлений можливості на вчинення зазначеної процесуальної дії, виходячи зі змісту ч. 1 ст. 51 ЦПК України.

Згідно до ст.1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття.

Згідно листа Бериславської державної нотаріальної контори за вих. №357 від 29.07.2020, по претензії кредитора, а саме ПАТ КБ «ПриватБанк» 27.07.2020 року після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , заведено спадкову справу за №135/2020. Також справа містить претензію кредитора АТ КБ «ПриватБанк»; до нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини ніхто не звертався.

Частиною 6 статті 81 ЦПК України визначено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивач, розпорядившись своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, не надав суду доказів в порядку ст.ст. 76-80, ч. 1 ст. 81 ЦПК України на підтвердження наявності обставин, що обґрунтовують позовні вимоги, та інші обставини, що мають значення для справи.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду. Підстави для збирання судом доказів в даній справі відсутні (ч. 2 ст. 13 ЦПК України).

Відтак, беручи до уваги, що предметом спору є стягнення боргу кредитором спадкодавця з підстав, зазначених в позові, станом на день ухвалення рішення суду не надані докази про спадкоємців померлого позичальника ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ; також відсутні докази наявності спадкового майна та його вартості, не надано доказів, на підставі яких суд мав би змогу встановити факт вступу у спадщину, тому підстави для задоволення позову АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 відсутні.

Керуючись ст. ст. 526, 608, 610, 612, 1054, 1268-1270, 1273, 1281, 1282, ЦК України, ст. ст. 12, 13, 141, 258, 259, 265, 268, 280-282 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу кредитором спадкодавця - відмовити.

З текстом рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reyestr.court.gov.ua

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення, шляхом подання апеляційної скарги із врахуванням п. 15.5 розділу ХII «Перехідні положення» ЦПК України, тобто до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, до Херсонського апеляційного суду через Бериславський районний суд Херсонської області.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне рішення складено 14.07.2021 року.

Суддя В. С. Миргород