Рішення № 98335574, 14.07.2021, Хорошівський районний суд Житомирської області (до 25.04.2025 - Володарсько-Волинський районний суд Житомирської області)

Справа № 276/1518/18

Провадження по справі №2/276/158/21

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2021 року смт. Хорошів

Володарсько-Волинський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Збаражського А.М.,

за участю секретаря судового засідання Ігнатенко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Хорошівської селищної ради про визнання права власності на спадкове майно,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи заявлені вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати, ОСОБА_3 . Після її смерті відкрилась спадщина до складу якої входить житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Будучи спадкоємцем після смерті матері, вона фактично прийняла спадщину, оскільки проживала та була зареєстрований разом з померлою. Звернувшись до приватного нотаріуса для оформлення права на спадщину після смерті своєї матері, ОСОБА_1 отримала відмову, у зв`язку з відсутністю правовстановлючого документу на будинок.

Позивач просить визнати за нею, право власності на Ѕ частини житлового будинку з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , який належав її матері ОСОБА_3 , померлій ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Ухвалою судді Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області Мельника М.М. від 18.12.2018 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 06.06.2019 року у справі залучено співвідповідача, ОСОБА_2 .

Ухвалою судді Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 12.08.2020 року, на підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу прийнято до провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 28.09.2020 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач, будучи належним чином повідомленою про місце та час розгляду справи, в судове засідання не з`явилась, надавши суду телефонограму, в якій просить розгляд справи провести без її участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити, не заперечує проти заочного розгляду справи.

Представник відповідача, Хорошівської селищної ради, в судове засідання не з`явився, селищний голова подав до суду заяву про проведення судового засідання за відсутності представника селищної ради, зазначив що позовні вимоги визнає.

Відповідач, ОСОБА_2 , будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце судового розгляду справи, відповідно до п.3 ч.8 ст.128 ЦПК, про що свідчить підпис в поштовому повідомленні та оголошення про виклик особи до суду, яке розміщене на офіційному веб-сайті судової влади України,в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив не направив.

З огляду на викладене, керуючись положеннями статей 280, 281 ЦПК України, суд ухвалив проводити заочний розгляд даної справи.

Стаття 263 ЦПК України, регламентує, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених статтею 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

У відповідності до ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові докази надані позивачем, суд вважає за необхідне позов задовольнити з наступних підстав.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 10.11.1999 року Поромівською сільською радою Володарсько-Волинського району Житомирської області (а.сп.6).

Відповідно до довідки №1065 від 27.12.2016 року, виданої виконкомом Поромівської сільської ради Володарсько-Волинського району Житомирської області, житловий будинок в АДРЕСА_1 , згідно погосподарської книги №2, стор. 159, номер об`єкту ПГО 0088, рахується за ОСОБА_3 , 1947 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.сп.18).

Відповідно до копії технічного паспорту, виготовленого КП «Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації» Житомирської обласної ради, інвентаризаційна справа №185, замовником якого є ОСОБА_1 , загальна площа приміщень житлового будинку АДРЕСА_1 складає 54,6 кв.м., інвентаризаційна вартість 81492 грн. (а.сп.11-13).

Відповідно до довідки КП «Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації» Житомирської обласної ради №310 від 21.12.2017, згідно наявних даних, що знаходяться в матеріалах інвентаризаційної справи №185, станом на 31.12.2012 року за адресою: АДРЕСА_2 , право власності на нерухоме майно не зареєстровано (а.сп.14).

Згідно пунктів 1, 4, 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (в редакції 2003 року) цей Кодекс набирає чинності з 1 січня 2004 року і застосовується до цивільних правовідносин, що виникли після набрання ним чинності.

Відповідно до п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року №7 роз`яснено, що відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилась не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила ЦК УРСР, у тому числі щодо прийняття спадщини.

Таким чином, оскільки спадкодавець ОСОБА_3 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , то судом застосовуються положення Цивільного Кодексу УРСР (в редакції 1963 року).

Відповідно до статті 525 ЦК УРСР (в редакції 1963 року), часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця, а при оголошенні його померлим - день, зазначений в статті 21 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 527 ЦК УРСР 1963 року спадкоємцями можуть бути особи, що були живими на момент смерті спадкодавця, а також діти померлого, зачаті при його житті і народженні після його смерті.

Статтями 529, 530 ЦК УРСР в редакції 1963 року, передбачено, що при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти, дружина і батьки померлого.

Відповідно до ст. 549 ЦК УРСР в редакції 1963 року, визнається, що спадкодавець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.

Позивач є дочкою ОСОБА_3 . Вказана обставина підтверджується даними свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 виданого 09.10.1974 року Поромівською сільською радою, витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу із зазначенням відомостей про другого з подружжя №00020023587, витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про розірвання шлюбу №00020023733 та свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 виданого 01.11.1986 року Поромівською сільською радою (а.сп.7-10).

Згідно з довідками виконавчого комітету Поромівської сільської ради Володарсько-Волинського району Житомирської області №1052 та №1054 від 23.12.2016, ОСОБА_3 , 1947 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , дійсно була зареєстрована та проживала за адресою: АДРЕСА_2 . Разом з нею на день смерті та протягом шести місяців після смерті були зареєстровані та проживали: дочка ОСОБА_1 , 1974 року народження та чоловік ОСОБА_2 , 1957 року народження (а.сп.17,19).

Таким чином, на підставі вищезазначеного, за правилами встановленими ст. 549 ЦК УРСР в редакції 1963 року, спадщину в рівних частинах після спадкодавця ОСОБА_3 прийняли, позивач, ОСОБА_1 та чоловік померлої, ОСОБА_2 .

Листом приватного нотаріуса Хорошівського районного нотаріального округу Толстіхіної Н.Д. від 22.02.2018 року за вих.№104, ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, у зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документу на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.сп.5).

Крім того, згідно з інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру №62173224 від 22.10.2020 в спадковому реєстрі відсутня інформація про заведення спадкової справи після смерті ОСОБА_3 .

В судовому засіданні встановлено, що позивач, як спадкоємець першої черги за законом фактично вступив в управління та володіння спадковим майном після смерті своєї матері.

Відповідно до статті 1 першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенції) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини під майном також розуміються майнові права.

Згідно зі ст. 8 Конвенції, кожен має право на повагу до свого приватного та сімейного життя, до свого житла та кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Відсутність належним чином оформлених майнових прав за спадкодавцем, та як наслідок, неможливість їх успадкування має розцінюватися як невиправдане втручання в приватну сферу особи, є порушенням її прав, які потребують захисту в судовому порядку, а тому ефективним способом захисту, який є адекватним змісту порушеного права і не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України), є саме визнання права власності на спірне нерухоме майно за позивачем в порядку спадкування за заповітом.

Враховуючи наведене, суд вважає, що оскільки позивач, який є спадкоємцем за законом першої черги, прийняв спадщину відповідно до ст. 549 ЦК УРСР 1963 року шляхом фактичного вступу в управління та володіння спадковим майном, має право на спадкове майно успадковане ним після смерті своєї матері ОСОБА_3 , у зв`язки з чим позовні вимоги підлягають до задоволення.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 80-81, 89, 259, 264, 265, 268, 354 ЦПК України, ст.ст. 529, 549 ЦК УРСР 1963 року,

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Хорошівської селищної ради про визнання права власності на спадкове майно задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_4 , в порядку спадкування за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 право власності на Ѕ (одну другу) частини житлового будинку з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду через Володарсько-Волинський районний суд Житомирської областішляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: с. Поромівка, Хорошівський р-н, Житомирська обл., РНОКПП: НОМЕР_4 .

Відповідач: ОСОБА_2 , місце проживання: с. Поромівка, Хорошівський р-н, Житомирська обл.

Відповідач: Хорошівська селищна рада, адреса місцязнаходження: смт. Хорошів, вул. Героїв України, 13, Хорошівський район, Житомирська область; код ЄДРПОУ: 04344587.

Суддя А.М. Збаражський