Рішення № 98335121, 13.05.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 травня 2021 р. № 520/8055/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горшкової О.О., розглянувши у порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної податкової служби у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України, яка полягає у не підготовці та не поданні до органу Державного казначейства України висновку про повернення з Державного бюджету України ОСОБА_1 суми надмірно сплачених платежів до бюджету у розмірі 27261,08 (Двадцять сім тисяч двісті шістдесят одна гривня 08 копійок);

- зобов`язати Головне управління Державної податкової служби у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України сформувати та подати для виконання до Головного управління Державної казначейської служби у Харківській області висновок про повернення з Державного бюджету України ОСОБА_1 суми надмірно сплаченого платежу до бюджету у розмірі 27261,08 (Двадцять сім тисяч двісті шістдесят одна гривня 08 копійок);

- стягнути на користь ОСОБА_1 понесені ним витрати по сплаті судового збору в сумі 908,00 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на безпідставність відмови відповідача у поверненні йому помилково сплаченої суми у розмірі 27261,08 грн зі сплати єдиного соціального внеску. Крім того, позивач зазначив, що відповідно до норми ч. 13 ст. 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування", він є звільнений від обов`язку сплати єдиного внеску на державне соціальне страхування, оскільки має місцезнаходження у зоні проведення АТО. З огляду на вказане, просив суд задовольнити адміністративний позов.

Ухвалою суду відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України та запропоновано відповідачу надати відзив на позов, а позивачеві - відповідь на відзив.

Відповідач надав відзив на позов, в обґрунтування якого зазначив, що позивач є платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування відповідно до норм Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування". Законом України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" не передбачено визнання самостійно сплачених платником сум єдиного внеску під час проведення антитерористичної операції як надміру або помилково сплачених грошових зобовязань та таких, що підлягають поверненню, адже позивач самостійно їх сплатив. Окрім того зазначив, що за змістом норми п. 9-4 розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" не скасовує взагалі обов`язків платників єдиного внеску, а лише на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану дає можливість не виконувати обов`язки, визначені у ч. 2 ст. 6 зазначеного Закону. Враховуючи вищевказане, податковий орган просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Позивач скористався своїм правом та надав до суду заперечення на відповідь на відзив, в якому додатково аргументував доводи, викладені в позовній заяві.

Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно зі статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Судом, з матеріалів справи встановлено, що з 2012 року ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець, який перебуває на спрощеній системі оподаткування.

Місцем реєстрації та здійснення підприємницької діяльності є місто Донецьк.

З 11.07.2014 позивач, у зв`язку із проведенням АТО, переїхав до м. Харкова, 14.04.2017 набув статусу внутрішньо переміщенної особи, що підтверджується довідкою від 14.04.2017 №6328012667.

Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 21.04.2017 ОСОБА_1 припинив здійснення підприємницької діяльності, а з 04.05.2017 підприємницька діяльність позивача була поновлена.

Як стверджує позивач в позовній заяві, 18.01.2019 він під час зустрічі з працівником податкового органу, дізнався про недоїмку по сплаті єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове пенсійне страхування в розмірі 27261,08 грн за період з 11.07.2014 по 21.04.2017, яку в подальшому було сплачено позивачем.

Однак, 28.01.2019 ОСОБА_1 , вважаючи, що звільнений від сплати ЄСВ у зв`язку із тим, що за вказаний період, в який сформувалася недоїмка, він здійснював підприємницьку діяльність у місці проведення АТО, звернувся з заявою до податкового органу, в якій просив повернути помилково перераховану недоїмку з ЄСВ в сумі 27261,08 грн.

З наданих відповідачем документів, встановлено, що Головне управління ДФС у Харківській області листом від 21.03.2019 №7165/ФОП/20-40-58-06-20 повідомило заявника, що його вимога про повернення коштів не підлягає задоволенню, з огляду на те, що заявником не надавалась до податкового органу заява про звільнення від сплати єдиного соціального внеску.

З огляду на вищевказане, позивач 15.01.2021 подав до Державної податкової служби України скаргу, в якій наполягав на поверненні помилково сплачених коштів у сумі 27261,08 грн.

Державна податкова служба України листом від 16.02.2021 №3612/6/99-10-04-03-01 проінформувала скаржника, що наразі ним погашена заборгованість зі сплати з ЄСВ, також, вказала, що відповідно до даних податкового органу, у ОСОБА_2 відсутні надмірно сплачені кошти по податковим зобов`язанням.

Вважаючи таку бездіяльність владного суб`єкта протиправною, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Вирішуючи справу по суті позовних вимог, суд виходить з наступного.

За приписами статті 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в розмірі і в порядку, встановленими законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 8 липня 2010 року № 2464-VI (даліЗакон № 2464).

Єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування (пункт 2 частини 1 статті 1 Закону №2464).

У відповідності до ч. 4 ст. 4 Закону №2464 платниками єдиного внеску є: фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування

Частиною 2 статті 6 Закону №2464 передбачено, що платник єдиного внеску зобов`язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством; виконувати інші вимоги, передбачені цим Законом.

Відповідно до частин 5 та 7 статті 9 Закону №2464 сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування; єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку.

Згідно ч. 8 ст. 9 Закону № 2464 платники єдиного внеску зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.

Разом з тим, Указом Президента України від 14.04.2014 №405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.

З метою забезпечення підтримки суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення, Верховною Радою України прийнято Закон №1669, яким, крім іншого, внесені зміни до Закону №2464 та доповнено його розділ VIII "Прикінцеві та перехідні положення" пунктом 9-3 (з 13.03.2015 в зв`язку з набранням чинності Законом України "Про внесення змін до розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" щодо зменшення навантаження на фонд оплати праці" від 02.03.2015 №219-VIII пункт 9-3 постановлено вважати пунктом 9-4), який передбачає, що платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14.04.2014 №405/2014, звільняються від виконання своїх обов`язків, визначених частиною 2 статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", на період з 14.04.2014 до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14.04.2014 №405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу.

Згідно зістаттею 1 Закону №1669 період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 14.04.2014 "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14.04.2014 №405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14.04.2014 року №405/2014.

Отже, виходячи зі змісту наведених положень законодавства, платникам єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводилася АТО, надано можливість у період з 14.04.2014 до закінчення АТО або військового чи надзвичайного стану не виконувати свої встановлені частиною 2 статті 6 Закону №2464 обов`язки, зокрема, щодо своєчасного та в повному обсязі нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску й, при цьому, в цей же період за таку його несвоєчасну сплату відповідальність, штрафні та фінансові санкції до них не застосовуються.

Водночас суд зазначає, що Закон №2464 не скасовує обов`язків платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а надає можливість на період антитерористичної операції не виконувати їх у встановлені строки (своєчасно) та в повному обсязі.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 №1053-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція" до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, включено м. Донецьк, місце реєстрації позивача.

Дію вказаного розпорядження зупинено розпорядженням Кабінету Міністрів України №1079-р від 05.11.2014.

В подальшому, зазначені розпорядження втратили чинність на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України №1275-р від 02.12.2015 "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України", додатком до якого м. Донецьк, де здійснював свою підприємницьку діяльність позивач, віднесено до населених пунктів, на території яких здійснюється АТО.

Позивач з 09.11.2021 по 21.04.2021 перебував на обліку у Східній ДШ (Київський район, м. Донецьк) Головного управління ДПС Донецької області, що також відноситься до населених пунктів, на території яких здійснюється АТО.

Отже, місцезнаходження позивача та контролюючого органу, на обліку якого перебував позивач, розташовані на території населених пунктів, визначені переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції".

Не впливає на такий зміст правового регулювання також і подальше виключення Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24 грудня 2015 року №911-VIII із Закону №1669 підпункту 8 пункту 4 статті 11, яким і було доповнено розділ VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №2464 пунктом 9-3 (у подальшому - пункт 9-4), оскільки до Закону №2464, у зв`язку з цим відповідних змін внесено не було й вказана норма залишилась чинною.

Зазначена правова позиція викладена у Постанові Верховного суду від 01.08.2018 справа №805/1430/17-а, адміністративне провадження №К/9901/29811/18 та у зразковій справі №812/292/18 (Пз/9901/22/18) постанова Верховного суду 30.03.2018 року

На час виникнення спірних правовідносин Президентом України Указ про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України не приймався, Указ Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14.04.2014 №405/2014 чинний, тобто період проведення АТО триває. Крім того, суд звертає увагу на той факт, що Указом Президента від 30.04.2018 №116/2018 затверджено рішення РНБО "Про широкомасштабну антитерористичну операцію на території Донецької та Луганської областей". Тобто, виходячи з назви самого рішення РНБО слідує, що антитерористична операція на території Донецької та Луганської областей триває.

Не заперечується сторонами по справі та підтверджено наявними у справі доказами, що позивачем самостійно сплачено грошове зобовязання з єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування за період з 11.07.2014 по 21.04.2017.

Суд зазначає, що нормами Закону України № 1669, на положення якого посилався позивач в обґрунтування свої позовних вимог, не передбачено визнання самостійно задекларованих та сплачених платником податків сум єдиного внеску під час проведення антитерористичної операції, як надміру або помилково сплаченими грошовими зобовязаннями та такими, що підлягають поверненню.

Позивач, обґрунтовуючи свою правову позицію послався на п. 9-4 розділу VІІІ Закону № 2464, який, на думку ОСОБА_1 , не містить обов`язку контролюючого органу щодо визнання самостійно задекларованих та сплачених платником податків сум єдиного внеску під час проведення антитерористичної операції, як надміру або помилково сплаченими грошовими зобовязаннями та такими, що підлягають поверненню.

Суд зазначає, що право визначення та сплати єдиного внеску належить безпосередньо позивачеві.

Щодо заяви ОСОБА_1 від 09 листопада 2018 року № 45, позивач зазначає, що просить "повернути помилково перераховану недоїмку по ЄСВ", суд вказує наступне.

Порядок зарахування у рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування або повернення надміру та/або помилково сплачених коштів затверджений Наказом Міністерства фінансів України 16.01.2016 № 6 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 05 лютого 2016 р. за № 193/28323 розроблено відповідно до статей 9 та 11 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

Цей Порядок визначає процедуру зарахування у рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) або повернення платникам, на яких згідно із Законом покладено обов`язок нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок (далі - Платник), надміру та/або помилково сплачених коштів єдиного внеску (далі - Кошти).

Відповідно до п. 5 Порядку повернення Коштів здійснюється у випадках: 1) надмірної або помилкової сплати сум єдиного внеску та/або застосованих фінансових санкцій на відповідний рахунок 3719; 2) помилкової сплати сум єдиного внеску та/або застосованих фінансових санкцій на невідповідний рахунок 3719; 3) помилкової сплати сум єдиного внеску та/або застосованих фінансових санкцій на рахунок з обліку доходів бюджету; 4) помилкової сплати податкових зобов`язань з податків, зборів, штрафних (фінансових) санкцій та пені, передбачених Податковим кодексом України, на рахунок 3719.

Повернення Коштів здійснюється на підставі заяви Платника про таке повернення (далі - Заява).

За визначенням п. 3 Порядку надміру сплачені суми єдиного внеску - суми Коштів, які на певну дату зараховані на відповідний рахунок 3719 понад нараховані суми єдиного внеску на таку дату (крім сум авансових платежів, граничний строк сплати яких не настав, сплачених відповідно до абзацу другого частини восьмої статті 9 Закону); помилково сплачені суми єдиного внеску - суми Коштів, які на певну дату зараховані на невідповідний рахунок 3719 та/або сплачені з рахунку неналежного Платника.

Таким чином, з аналізу зазначених норм, вбачається, що поверненню підлягають саме надміру та/або помилково сплачені кошти єдиного внеску, а не самостійно сплачені кошти.

Якщо сплачена сума визначена як сума єдиного внеску, нарахованого у відповідності до приписів ст.ст. 4, 6 Закону № 2464, то вказаний закон не містить норми про повернення вже сплаченої суми єдиного внеску.

Однак, позивачем, всупереч Порядку № 435, не доведено, що сплачені суми єдиного внеску є надмірно або помилково сплаченими.

Матеріалами справи підтверджено, що за ОСОБА_1 не обліковується ані надміру, ані помилково сплачених коштів з єдиного внеску у розмірі 27261,08 грн, що свідчить про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог платника податків про перерахунок помилково сплачених коштів.

Крім того, суд зазначає, що позивачем не було дотримано чітко встановленої законом процедури, яка є підставою для звільнення від сплати ЄСВ, у зв`язку із здійсненням своєї підприємницької діяльності у зоні АТО, а саме платником єдиного податку не було надано до податкового органу відповідної заяви, а відтак, за період з 11.07.2014 по 21.04.2017 у позивача був відсутній намір скористатися своїм правом на отримання відповідної податкової пільги.

З огляду на вищевказані обставини, суд приходить висновку, що сплачена сума за єдиний соціальний внесок в розмірі 27261,08 грн не є помилково сплаченою, а отже не підлягає поверненню, а відтак позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.

В силу частин 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, перевіривши та проаналізувавши матеріали справи і надані сторонами докази за правилами, встановленими статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Керуючись статтями 14, 243-246, 257, 258, 262, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.О. Горшкова