Рішення № 98334153, 15.07.2021, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2021 року м. ПолтаваСправа № 440/4096/21Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Ясиновського І.Г., розглянувши за правилами загального позовного провадження у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

23 квітня 2021 року до Полтавського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (надалі також -позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (надалі також - відповідач), відповідно до якої просить:

"визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо зменшення основного розміру мого щомісячного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 під час його перерахунку з 88 % на 54 % від відповідних сум суддівської винагороди;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити мені, ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки ліквідації комісії Апеляційного суду Полтавської області від 25.02.2020 № 01-46/52/2020, починаючи з 19.02.2020 у розмірі 88% грошового забезпечення судді, враховуючи стаж роботи суддею 24 роки 6 місяців 27 днів, з урахуванням раніше проведених виплат".

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що відповідачем на виконання судового рішення у справі № 440/2196/20 здійснено перерахунок її щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 19.02.2020, проте під час його проведення територіальний орган Пенсійного фонду зменшив відсотковий розмір зазначеної соціальної виплати з 88% до 58%, а згодом до 54% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Позивач вважає, що при здійсненні перерахунку її щомісячного довічного грошового утримання як судді у відставці з 19.02.2020 відповідачем порушено вимоги законодавства України, у зв`язку з чим неправомірно визначено відсоткове значення щомісячного довічного грошового утримання яке виплачується судді у відставці, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

21 травня 2021 року на електронну пошту суду надійшов відзив на позовну заяву /а.с. 49-57/, у якому представник відповідача просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що при виплаті позивачу щомісячного довічного грошового утримання як судді у відставці відповідач керувався приписами статті 142 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII, на підставі якої, виходячи зі стажу роботи позивача на посаді судді 22 роки 7 місяців 27 днів, визначив розмір щомісячного довічного грошового утримання як судді у відставці у розмірі 54 відсотків суддівської винагороди судді (50% + 4 % за 2 повних роки понад 20 років стажу) та виходячи із обґрунтувань того, що у позивача є стаж роботи на посаді судді 22 роки 7 місяців 27 днів, а Рішення Полтавського окружного адміністративного суду зобов`язань здійснити перерахунок у розмірі 88% та зарахуванні половини навчання у вищому юридичному навчальному закладі не містить.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 28 травня 2021 року розгляд справи вирішено проводити за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання. Витребувано докази у сторін.

Ухвалою суду від 08 липня 2021 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

Від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без її участі у письмовому провадженні.

Відповідач явку уповноваженого представника не забезпечив, хоча повідомлявся про час та місце судового розгляду належним чином.

Відповідно до приписів частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Враховуючи положення пункту 10 частини 1 статті 4, частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, з огляду на відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, а також зважаючи на неприбуття учасників справи, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, та відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд вирішив розглядати справу в порядку письмового провадження.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини.

Як встановлено з рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 28.09.2020 у справі № 440/2196/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, відповідно до постанови Верховної Ради України "Про звільнення суддів" від 08.09.2016 №1515-VІІІ ОСОБА_1 звільнено з посади судді Апеляційного суду Полтавської області у зв`язку з поданням нею заяви про відставку /а.с. 14-17/.

ОСОБА_1 призначено щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, що учасниками справи не заперечується.

Постановою Октябрського районного суду м. Полтави від 16.01.2017 (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 4 травня 2017 року, /а.с. 18-22/ у справі №554/10555/16-а за позовом ОСОБА_1 до Полтавського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, виходячи з чинного на час розгляду такої справи законодавства, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправними дії Полтавського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області у призначенні та виплаті позивачці ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 84%, який працює на відповідній посаді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання, без урахування до судового стажу роботи за вислугою років половини строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах. Зараховано позивачці ОСОБА_1 до судового стажу роботи за вислугою років половину строку навчання в вищому юридичному навчальному закладі за денною формою навчання в Харківському юридичному інституті 1 рік 11 місяців, на посаді судді Апеляційного суду Полтавської області 22 роки 7 місяців 27 днів, а всього 24 роки 6 місяців 27 днів, що дає право на призначення та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, визначених згідно розрахунку та подання Апеляційного суду Полтавської області від 15 вересня 2016 року. Зобов`язано Полтавське об`єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області призначити та виплачувати позивачці ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці з урахуванням до судового стажу роботи за вислугою років половини строку навчання в вищому юридичному навчальному закладі Харківському юридичному інституті 1 рік 11 місяців, на посаді судді Апеляційного суду Полтавської області 22 роки 7 місяців 27 днів, а всього 24 роки 6 місяців 27 днів, в розмірі 88 % грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання, починаючи з 16 вересня 2016 року. Стягнуто з Полтавського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області на користь ОСОБА_1 551, 20 грн. судового збору /а.с. 18-21/.

25.02.2020 ліквідаційною комісією Апеляційного суду Полтавської області на ім`я позивача видано довідку №01-46/52/2020 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці /а.с.27/.

Вказана довідка видана ОСОБА_1 на підставі Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VII, рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 №2-р/2020, про те, що станом на 18.02.2020 суддівська винагорода, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці складає 173415,00 грн, у тому числі: 1. Посадовий оклад - 115610,00 грн; 2. Доплата за вислугу років - 57805,00 грн; 3. Доплата за перебування на адміністративній посаді в суді - 00,00 грн; 4. Доплата за науковий ступінь - 00,00 грн; 5. Доплата за роботу, що передбачає доступ до державної таємниці - 00,00 грн.; 6. Щомісячна доплата відповідно до частини шостої статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" - 00,00 грн.

04.03.2020 відділом з питань перерахунків пенсій №18 Управління застосування пенсійного законодавства ГУ ПФУ в Полтавській області прийнято рішення №26 про відмову гр. ОСОБА_1 в перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Апеляційного суду Полтавської області від 25.02.2020 №01-46/52/2020 у зв`язку з відсутністю в чинному пенсійному законодавстві правових норм щодо проведення перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці у зв`язку з рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 №2-р/2020.

ОСОБА_1 не погодилася з рішенням відділу з питань перерахунків пенсій №18 Управління застосування пенсійного законодавства ГУПФУ в Полтавській області від 04.03.2020 №26 про відмову гр. ОСОБА_1 в перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Апеляційного суду Полтавської області від 25.02.2020 №01-46/52/2020, у зв`язку з чим звернулася до суду з позовом.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 28.09.2020 у справі №440/2196/20, яке набрало законної сили 23.11.2020, позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, буд.66, Полтава, Полтавська область, ідентифікаційний код 13967977) про визнання рішення неправомірним та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення відділу з питань перерахунків пенсій №18 Управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 04 березня 2020 року №26. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити ОСОБА_1 , як судді у відставці, перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно з довідкою ліквідаційної комісії Апеляційного суду Полтавської області від 25 лютого 2020 року №01-46/52/2020, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19 лютого 2020 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, буд.66, Полтава, Полтавська область, ідентифікаційний код 13967977) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 840,80 (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок) /а.с. 14-17/.

На виконання судового рішення у справі №440/2196/20 Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області рішенням № 916030815740 від 23.12.2020 (дата розрахунку 16.12.2020) здійснило перерахунок щомісячного довічного грошового утримання позивача на підставі вказаної вище довідки Апеляційного суду Полтавської області з 19 лютого 2020 року виходячи з 58 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді (з врахуванням стажу роботи на посаді судді 24 років 6 місяців 27 днів) /а.с. 32, 51/.

Листами відповідача від 24.12.2020 № 1600-0803-8/74943 та від 28.12.2020 № 1600-0305-8/75012 повідомлено позивача про проведений перерахунок /а.с. 37-38/.

В подальшому, Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області рішенням № 916030815740 від 23.03.2021 (дата розрахунку 19.03.2021) здійснило перерахунок щомісячного довічного грошового утримання позивача на підставі вказаної вище довідки Апеляційного суду Полтавської області з 19 лютого 2020 року виходячи з 54 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді (з врахуванням стажу роботи на посаді судді 22 років 7 місяців 28 днів) /а.с. 33-35, 52/.

Листом від 21.04.2021 № 3496-2703/Д-02/8-1600/21 позивача повідомлено про проведений перерахунок пенсії виходячи з 54 відсотків суддівської винагороди судді та відсутність підстав для проведення останнього виходячи з 88 відсотків суддівської винагороди судді, з посиланням на те, що чинним законодавством не передбачено здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у такому розмірі /а.с. 39-40/.

Не погодившись з діями Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо здійснення з 19 лютого 2020 року перерахунку їй щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 54 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, а не в розмірі 88 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, як зазначено в Постанові Октябрського районного суду м. Полтави від 16.01.2016 у справі №554/10555/16-а, позивач звернулася до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, суд виходить з наступного.

Сторонами не заперечується наявність у позивача стажу роботи на посаді судді 22 роки 7 місяців 27 днів (зокрема за період з 19.01.1994 року по 15.09.2016 року, час роботи позивача безпосередньо суддею Полтавського обласного суду (з 05.07.2001 року - Апеляційного суду Полтавської області)), а відтак не підлягає дослідженню під час розгляду цієї справи.

Спірним у цій справі є визначення відповідачем для позивача розміру відсотку суддівської винагороди для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 54% та не зарахування відповідачем половини навчання позивача у вищому юридичному навчальному закладі та стажу, який законом вимагався як мінімальний стаж роботи, для набуття права для обрання на посаду судді на дату такого обрання (призначення) при здійсненні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці позивача.

Положеннями частини 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Конституцією України визначено, що права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод .

Відповідно до статті 126 Конституції України, незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" № 1402-VIII від 02 червня 2016 року визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.

Відповідно до частин 1, 2 статті 142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №1402-VIII від 02 червня 2016 року (надалі - Закон №1402-VIII ) судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року; 2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.

Суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Частинами 3, 4 статті 142 Закону №1402-VIII встановлено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

У разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Зазначена норма чітка, однозначна, зрозуміла та не вступає в колізію з іншими нормами.

До 18 лютого 2020 року в Законі України "Про судоустрій і статус суддів" діяла норма пункту 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень, відповідно до якої право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу. В інших випадках, коли суддя йде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів". За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.

Рішенням Конституційного Суду України № 2-р/2020 від 18 лютого 2020 року у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень пунктів 4, 7, 8, 9, 11, 13, 14, 17, 20, 22, 23, 25 розділу XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року № 1402-VIII, пункт 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень визнаний неконституційним.

Конституційний Суд України вважає, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує діючий суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності. Запровадження згідно із положеннями пункту 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402 різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку, суперечить положенням частини першої статті 126 Основного Закону України щодо гарантування незалежності суддів Конституцією і законами України.

Відповідно до статті 91 Закону України "Про Конституційний Суд України" закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.

Таким чином, з 18 лютого 2020 року в законодавстві відсутні норми, які окремо регулюють питання суддівської винагороди та щомісячного грошового утримання судді у відставці, для суддів, які не пройшли кваліфікаційного оцінювання відповідно до вимог Закону №1402-VIII.

За таких обставин, на позивача розповсюджується загальні правила нарахування щомісячного грошового утримання судді у відставці, передбачені статтею 142 Закону №1402-VIII.

Суд відхиляє доводи позивача про преюдиційний характер постанови Октябрського районного суду м. Полтави від 16.01.2017 (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 4 травня 2017 року, /а.с. 18-22/ у справі №554/10555/16-а в частині визначення розміру відсотків суддівської винагороди, з яких визначався розмір грошового забезпечення судді у відставці, оскільки нею зобов`язано Полтавське об`єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області призначити та виплачувати позивачці ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці з урахуванням до судового стажу роботи за вислугою років половини строку навчання в вищому юридичному навчальному закладі Харківському юридичному інституті 1 рік 11 місяців, на посаді судді Апеляційного суду Полтавської області 22 роки 7 місяців 27 днів, а всього 24 роки 6 місяців 27 днів, в розмірі 88 % грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання, починаючи з 16 вересня 2016 року згідно з іншою довідкою Апеляційного суду Полтавської області від 16 вересня 2016 року про заробітну плату для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виданою на підставі діючого на час її видачі Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI, який на час виникнення спірних правовідносин у даній справі вже втратив чинність.

За Законом від 07.07.2010 № 2453-VI, який втратив чинність, грошове утримання судді обраховувалось з 15 мінімальних заробітних плат з підвищуючими коефіцієнтами для суддів апеляційної та касаційної інстанції (з урахування пункту 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 04.12.2018 року № 11-р/2018).

Водночас, чинним Законом України "Про судоустрій і статус суддів" №1402-VIII від 02 червня 2016 року, набрав чинності 30 вересня 2016 року, визначені інші вихідні дані для обрахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, а саме:

- щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді (ч. 4 ст. 142 Закону № 1402-VIII);

- базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року (з підвищуючими коефіцієнтами для суддів апеляційної та касаційної інстанції) (ч. ч. 3, 4 ст. 135 Закону № 1402-VIII).

Правила визначення розміру щомісячного грошового утримання також врегульовані статтею 142 Закону №1402-VIII - щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

Для застосування розміру 88 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, про який зазначає позивач, немає жодної підстави, оскільки зазначений розмір був передбачений Законом України "Про судоустрій і статус суддів" № 2453-VI від 07 липня 2010 року, який з 18 лютого 2020 року з моменту проголошення Рішення КСУ № 2-р/2020 від 18 лютого 2020 року остаточно втратив чинність в частині регулювання питань щодо щомісячного грошового утримання.

Натомість, чинним Законом №1402-VIII передбачені інші розміри суддівської винагороди та їх відсотковий розмір для нарахування щомісячного грошового утримання.

Суд зазначає, що Законом № 1402-VIII, як і раніше Законом № 2453-VI передбачено виплату пенсії або за вибором судді у відставці щомісячного довічного грошового утримання.

Позивач обрав щомісячне довічне грошове утримання, а не пенсію.

Закон № 2453-VI втратив чинність, натомість, діючим Законом № 1402-VIII встановлено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання (частина 4 статті 142), тому суд критично оцінює доводи позивача про те, що розмір довічного грошового утримання є сталим та не може змінюватися.

Верховний Суд у рішенні від 16.06.2020 по зразковій справі №620/1116/20 (Пз/9901/5/20) дійшов висновку про наявність у судді у відставці, який отримує щомісячне грошове утримання у розмірі обчисленому згідно положень Закону № 2453-VI, права (підстава) на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді відповідно до Закону України №1402-VIII.

Зважаючи на те, що чинним Законом №1402-VIII передбачені інші розміри суддівської винагороди та розмір відсотків від неї для нарахування щомісячного грошового утримання, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для обрахунку щомісячного грошового утримання одночасно за складовими, які передбачені для різних формул обрахунку грошового утримання (розмір суддівської винагороди за Законом № 1402-VIII; розмір відсотку за Законом № 2453-VI).

Суд також враховує, що визначення відсотку розміру довічного грошового утримання позивача від суддівської винагороди працюючого судді на підставі норм Закону №1402-VIII не призводить до порушення статті 22 Конституції України, оскільки безпосередньо сам розмір довічного грошового утримання (в грошовому виразі), на який має право позивач згідно норм Закону №1402-VIII, не є меншим ніж той, який був забезпечений позивачу на підставі положень Закону від 07.07.2010 року №2453-VI, зокрема з огляду на наступне.

Згідно матеріалів пенсійної справи позивача (особовий рахунок № НОМЕР_2 ), позивачу нараховувалося довічне грошове утримання в 2020 році в розмірі 45781,56грн. (із розрахунку 88% від 52024,50грн). Після проведеного перерахунку відповідачем нараховувалося довічне грошове утримання в 2020 році в розмірі 100580,70грн (із розрахунку 58% від 173415,00грн), згодом в розмірі 93644,10 грн (із розрахунку 54% від 173415,00грн).

Таким чином, застосовуючи при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 на підставі довідки Апеляційного суду Полтавської області від 25 лютого 2020 року №01-46/52/2020 з 19 лютого 2020 року приписи статті 142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №1402-VIII від 02 червня 2016 року, а не приписи Законів, які втратили чинність, відповідач діяв правомірно.

В той же час, вирішуючи питання щодо правильності визначення відповідачем розміру відсотків та розрахунку відповідачем стажу судді у відставці при здійсненні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 на підставі довідки Апеляційного суду Полтавської області від 25 лютого 2020 року №01-46/52/2020 з 19 лютого 2020 року, суд дійшов наступних висновків.

Частиною 3 статті 142 Закону України №1402-VIII від 02 червня 2016 року "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

Відповідно до частини 1 статті 135 Закону України №1402-VIII від 02 червня 2016 року "Про судоустрій і статус суддів" до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; 2) члена ВРП, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.

Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у зв`язку з прийняттям Закону України "Про Вищий антикорупційний суд" від 12 липня 2018 року №2509-VIII статтю 137 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" доповнено частиною другою, згідно з якою до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді. Закон не зазначає, що ця робота має обов`язково передувати призначенню на посаді судді.

З аналізу наведених норм вбачається, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж роботи судді в галузі права, який вимагався законом, як мінімальний для набуття таким суддею права для призначення на посаду судді на дату такого призначення.

Аналогічні висновки щодо застосування норм права висловлені у постанові Верховного Суду від 17.09.2020 у справі № 9901/302/19.

При цьому абзацом 4 пункту 34 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України №1402-VIII від 02 червня 2016 року "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).

Пунктом 11 Перехідних положень Закону № 2453-VI, в редакції чинній до 28 березня 2015 року, визначено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.

До набрання чинності Законом №2453-VI зазначені правовідносини регулювались Законом України від 15 грудня 1992 року № 2862-ХІІ "Про статус суддів" (далі - Закон № 2862-ХІІ).

Отже, при обчисленні стажу роботи на посаді судді підлягають застосуванню норми законодавства, які були чинними на день призначення (обрання) відповідного судді. При цьому, обчислюючи стаж, який дає право на відставку окремо слід застосовувати положення частини першої статті 137 зазначеного закону, положення частини другої цієї статті, як стаж, який зараховується додатково.

Частиною 2 статті 7 Закону України від 15 грудня 1992 року № 2862-XII "Про статус суддів" (чинного на час обрання позивача на посаду судді), було визначено, що суддею Верховного Суду Республіки Крим, обласного, Київського і Севастопольського міських, військового суду регіону і Військово-Морських Сил України може бути громадянин України, який досяг на день обрання 30 років, має вищу юридичну освіту, стаж роботи за юридичною спеціальністю не менш як п`ять років, в тому числі не менш як три роки на посаді судді.

Відтак, на час обрання позивача на посаду судді законом вимагався мінімальний стаж роботи за юридичною спеціальністю не менш як п`ять років, в тому числі не менш як три роки на посаді судді, для набуття права для обрання на посаду судді на дату такого обрання (призначення).

Відповідно до записів в трудовій книжці НОМЕР_3 , позивач з 01.02.1988 прийнята в члени Полтавської колегії адвокатів, а звільнена 10.08.1993 року, з 20.08.1993 по 03.01.1994 працювала на посаді юрисконсульта Колективного підприємства «Сталкер», з 19.01.1994 по 15.09.2016 суддя Полтавського обласного суду (з 05.07.2001 - Апеляційного суду Полтавської області) /а.с. 58-64/.

Враховуючи, що на момент призначення позивача суддею Полтавського обласного суду 19.01.1994 року, у позивача був стаж, за юридичною спеціальністю понад 5 років, однак не було стажу роботи на посаді судді три роки, то до стажу роботи на посаді судді позивачу може бути зараховано лише 2 роки, як стаж, який законом вимагався як мінімальний стаж роботи за юридичною спеціальністю, для набуття права для обрання на посаду судді на дату такого обрання (призначення).

Враховуючи спільний лист Голови Вищої ради правосуддя І.Бенедесюка, В.о. Голови Верховного суду Б.Львова, Голови ВККС України С.Козьякова, В.о. Голови Ради суддів України А.Жука, Голови ДСА України З.Холоднюка, Ректора НШС України М.Оніщука від 05.11.2018 року за №41783//0/19-18; №2664/0/2-18; №01-6757/18; №9рс-1112/18; №1-22433/18; №02/3878, Полтавським апеляційним судом було надано довідку про стаж роботи на посаді судді ОСОБА_1 , в якій зазначено, що стаж роботи на посаді судді Полтавського обласного суду (з 05.07.2011 року - Апеляційний суд Полтавської області) з 19.01.1994 по 15.09.2016 становить 22 роки 07 місяців 27 днів; стаж роботи на посаді судді станом на 05.08.2018 24 роки 07 місяців 27 днів; половина строку навчання в Харківському юридичному інституті з 01.09.1983 по 29.06.1987 складає 01 рік 11 місяців 0 днів; стаж роботи, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання: 26 років 06 місяців 27 днів /а.с. 42/.

Крім того, згідно з пунктом 3-1 постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року №865 "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів" (чинної на час набуття позивачем стажу роботи безпосередньо на посаді судді 10 років) до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.

Також, відповідно до статті 1 Указу Президента України від 10 липня 1995 року №584/95 "Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів", чинної на час набуття позивачем стажу роботи безпосередньо на посаді судді 10 років, до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.

Враховуючи викладене вище, законодавством, яке діяло на момент набрання чинності Законом № 2453-VI, було передбачено право судді на зарахування до стажу, яке дає право на відставку та одержання щомісячного довічного грошового утримання за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років, половини строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів.

Це підтверджується також положеннями Закону України "Про Вищу раду правосуддя" від 21 грудня 2016 року №1798-VIII, яким були внесені зміни в Закон України "Про судоустрій і статус суддів", зокрема, пункт 34 Прикінцевих та перехідних положень доповнено абзацом четвертим такого змісту: "Судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання)".

Аналогічні висновки щодо застосування норм права висловлені у постанові Верховного Суду від 31.03.2021 у справі № 235/7316/16-а.

Згідно записів в Дипломі НОМЕР_5, виданому 29.06.1987 року, реєстраційний НОМЕР_6, ОСОБА_2 в 1983 році вступила до Харківського юридичного інституту ім. Ф.Е.Дзержинського і в 1987 році закінчила повний курс за спеціальністю правознавство та Рішенням Державної екзаменаційної комісії від 25.06.1987 року їй присвоєно кваліфікацію юриста /а.с. 65/.

В той же час, згідно записів в свідоцтві про одруження НОМЕР_4 , яке видане 17.12.1997 року громадянка України ОСОБА_2 одружилась 17.12.1997 року із громадянином України ОСОБА_3 про що в книзі реєстрації актів про одруження 17.12.1997 року зроблено запис за №2004 і визначила прізвище після одруження ОСОБА_2 /а.с. 66/.

Таким чином, до стажу роботи на посаді судді позивача, що дає право на обчислення розміру довічного грошового утримання судді у відставці, крім стажу на посаді судді Апеляційного суду Полтавської області 22 роки 7 місяців 27 днів, який відповідач врахував при обрахунку грошового утримання судді у відставці, слід також врахувати половину строку навчання в вищому юридичному навчальному закладі за денною формою навчання в Харківському юридичному інституті 1 рік 11 місяців, зарахування якого підтверджено постановою Октябрського районного суду м. Полтави від 16.01.2017 (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 4 травня 2017 року у справі №554/10555/16-а) та 2 роки, як стаж, який законом вимагався як мінімальний стаж роботи, для набуття права для обрання на посаду судді на дату такого обрання (призначення).

Відтак, надаючи оцінку доводам сторін, стаж роботи позивача на посаді судді в загальному розмірі складає 26 років 06 місяців 27 днів, що дає право на перерахунок ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 19.02.2020 згідно з довідкою Апеляційного суду Полтавської області №01-46/52/2020 від 25 лютого 2020 року в розмірі 62 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді (50 відсотків за 20 років + 12 відсотків (2%*6 років, оскільки за кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді)).

Як встановлено судом із письмового відзиву та матеріалів пенсійної справи позивача, наданої представником відповідача як додаток до відзиву на позов, відповідачем з 19.02.2020 здійснено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання позивача виходячи із 58%. В той же час, як зазначає відповідач, розпорядженням від 19.03.2021 ним приведено у відповідність щомісячне довічне грошове утримання ОСОБА_1 та здійснено його перерахунок з 19.02.2020 та обчислено виходячи із 54% від суми винагороди 173415,00 грн, з урахуванням стажу роботи на посаді судді 22 роки 7 місяців 27 днів, і його розмір склав 93644,10 грн.

Відтак, Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області протиправно здійснило перерахунок щомісячного довічного грошового утримання позивача на підставі довідки Апеляційного суду Полтавської області від 25 лютого 2020 року №01-46/52/2020 з 19 лютого 2020 року в розмірі 54 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді (з врахуванням стажу роботи на посаді судді 22 років 7 місяців 08 днів) /а.с. 33-35, 52/, оскільки порушило вимоги частини 3 статті 142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №1402-VIII від 02 червня 2016 року.

Отже, здійснюючи з 19 лютого 2020 року ОСОБА_1 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 54 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, відповідач діяв не на підставі, не у спосіб, що визначені Конституцією та Законом України "Про судоустрій і статус суддів" №1402-VIII від 02 червня 2016 року.

Суд зауважує, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Зазначена позиція повністю кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, "ефективний засіб правого захисту" в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.

Зважаючи на вищевикладене, обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне на підставі частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України з метою ефективного захисту права позивача вийти за межі позовних вимог, визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо здійснення з 19 лютого 2020 року ОСОБА_1 перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 54 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, зобов`язавши Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області з 19 лютого 2020 року здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно з довідкою Апеляційного суду Полтавської області №01-46/52/2020 від 25 лютого 2020 року в розмірі 62 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, з урахуванням фактично виплачених сум.

Водночас, в решті позовних вимог слід відмовити за їх необґрунтованістю.

Отже, адміністративний позов підлягає задоволенню частково.

Щодо клопотання позивача про встановлення судового контролю, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною першою статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Наведена норма процесуального закону не є імперативною та передбачає право суду на власний розсуд, виходячи з фактичних обставин справи, приймати рішення про необхідність чи недоцільність у зобов`язанні суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення. Вирішуючи питання щодо встановлення судового контролю суд враховує надані позивачем докази, особливості покладених на суб`єкта владних повноважень обов`язків згідно з судовим рішенням та його можливості ці обов`язки виконати без достатніх зволікань.

У цій справі позивачем не обґрунтовано необхідність застосування заходів судового контролю, а у суду відсутні підстави вважати, що відповідач буде ухилятись від виконання судового рішення після набрання ним законної сили.

З урахуванням наведеного, у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про встановлення судового контролю шляхом зобов`язання ГУПФ України в Полтавській області подати у місячний строк з моменту набрання законної сили рішенням суду звіт про його виконання належить відмовити.

Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду з даним позовом позивачем сплачено судовий збір у сумі 908 грн, що підтверджується платіжним дорученням №Р24А875528752А88444 від 22.04.2021 та випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України /а.с.13, 45/.

Таким чином, оскільки адміністративний позов задоволено частково, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 454 грн.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, 66, Полтава, Полтавська область, 36000, ідентифікаційний код 13967927) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо здійснення з 19 лютого 2020 року ОСОБА_1 перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 54 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області з 19 лютого 2020 року здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно з довідкою Апеляційного суду Полтавської області №01-46/52/2020 від 25 лютого 2020 року в розмірі 62 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, з урахуванням фактично виплачених сум.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, 66, Полтава, Полтавська область, 36000, ідентифікаційний код 13967927) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 454,00 грн (чотириста п`ятдесят чотири гривні).

Клопотання ОСОБА_1 про встановлення судового контролю - залишити без задоволення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.Г.Ясиновський