Ухвала суду № 98334149, 15.07.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/12140/21

УХВАЛА

15 липня 2021 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суду у складі судді Глуханчука О.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання незаконними та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

14 липня 2021 року до суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, у якому позивач просить суд:

визнати незаконним та скасувати рішення про скасування посвідки на тимчасове проживання № НОМЕР_1 , винесеного начальником ГУ ДМС України в Одеській області ОСОБА_2 ;

визнати незаконним та скасувати рішення №122 про примусове повернення громадянина Азербайджану ОСОБА_3 , винесеного головним спеціалістом відділу міграційного контролю управління у справах іноземців та осіб без громадянства ГУ ДМС України в Одеській області Сергієм Оганезовим та затвердженого заступником начальника ГУ ДМС України в Одеській області ОСОБА_4 , яким зобов`язано ОСОБА_1 покинути територію України до 03.07.2021 року та повернутись в Азербайджан;

стягнути з Головного управління державної міграційної служби України в Одеській області (м. Одеса, вул. Преображенська, 44, ЄДРПОУ 37811384) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 908 грн. 00 коп.

Ухвалою суду від 15 липня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.

Разом із адміністративним позовом ОСОБА_5 подав до суду заяву про забезпечення позову, у якій просить суд:

забезпечити адміністративний позов шляхом призупинення дії рішення №122 про примусове повернення громадянина Азербайджану ОСОБА_1 , винесеного головним спеціалістом відділу міграційного контролю управління у справах іноземців та осіб без громадянства ГУ ДМС України в Одеській області Сергієм Оганезовим та затвердженого заступником начальника ГУ ДМС України в Одеській області ОСОБА_4 , яким зобов`язано ОСОБА_1 покинути територію України до 03.07.2021 року та повернутись в Азербайджан - до прийняття рішення по справі;

забезпечити адміністративний позов шляхом призупинення дії рішення про скасування посвідки на тимчасове проживання № НОМЕР_1 громадянина Азербайджану ОСОБА_1 , винесеного ГУ ДМСУ в Одеській області.

Заява про вжиття заходів забезпечення позову обґрунтована тим, що позивач із прийнятим відносно нього рішенням від 24 червня 2021 року №122 про примусове повернення у країну походження у термін до 03 липня 2021 року не погоджується, вважає його незаконним та таким, що грубо порушує його права, відтак звернувся до суду щодо його оскарження.

Позивач зазначає, що 24 червня 2021 року він дізнався також про рішення ГУ ДМС України в Одеській області про скасування посвідки на тимчасове проживання № НОМЕР_1 громадянина Азербайджану ОСОБА_1 , яке також оскаржено ним до суду.

Водночас, у заяві про забезпечення позову зазначається, що на сьогоднішній день існує очевидна небезпека завдання шкоди правам заявника ОСОБА_1 , адже у випадку його повернення до Азербайджану та вирішення справи на його користь для поновлення його прав необхідно буде докласти значних зусиль.

З огляду на те, що в межах заявлених вимог вказане рішення підлягає розгляду на предмет законності та обґрунтованості, а також те, що воно стосується основоположних конституційних прав особи, таких як, право на свободу пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України тощо, позивач вважає, що існують підстави забезпечення позову шляхом призупинення дії рішення про примусове повернення ОСОБА_1 з України в Азербайджан.

Таку необхідність заявник пояснює також тим, що в разі виконання рішення ГУ ДМС України в Одеській області про повернення ОСОБА_1 до країни походження його буде фактично позбавлено права на оскарження цього рішення, а в разі прийняття рішення про визнання його незаконним, для поновлення прав позивача слід буде докласти значних зусиль та часу.

Заяву про забезпечення позову також мотивовано тим, що ОСОБА_5 знаходиться в офіційному шлюбі з громадянкою України - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Агаєв ОСОБА_7 має двох дітей, які є громадянами України, - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та неповнолітню дочку - ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Син позивача - ОСОБА_8 є учасником бойових дій, що підтверджує те, що ОСОБА_5 приймає безпосередню участь у національно-патріотичному вихованні свої дітей.

Заявник вказує, що примусове повернення ОСОБА_1 до Азербайджану призведе до розлучення його із сім`єю та позбавить права на виховання своєї неповнолітньої доньки на невизначений строк у зв`язку з імовірно тривалим строком вирішення справи по суті.

За таких обставин, заявник, посилаючись на те, що невжиття заходів забезпечення позову про оскарження рішення про скасування посвідки на тимчасове проживання № НОМЕР_1 та рішення №122 від 24 червня 2021 року про примусове повернення може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а також на те, що очевидними є ознаки протиправності вказаних рішень, просить суд призупинити дію цих рішень до прийняття рішення по справі.

Дослідивши матеріали адміністративного позову в межах вирішення заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову, оцінивши підстави цієї заяви, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з ч. 1 ст. 151 КАС України, позов може бути забезпечено:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Забезпечення позову може застосовуватися лише з підстав, визначених статтею 150 КАС України.

При цьому заходи забезпечення позову вживаються судом з метою охорони прав та інтересів позивача на час розгляду справи та не можуть вирішувати спірні правовідносини по суті.

Таким чином, статтею 150 КАС України визначено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Значення інституту забезпечення позову полягає у тому, що ним захищаються законні інтереси (права) позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли неприйняття заходів може призвести до невиконання судового рішення.

У відповідності з ч. 2 ст. 151 КАС України, суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

У відповідності з ч. 4, ч. 6 ст. 154 КАС України, залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання.

У пункті 17 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України “Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ” від 06.03.2008 року №2 надано роз`яснення, що в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування обставин, які б свідчили про наявність зазначених вище підстав для забезпечення позову.

Між тим, ознайомившись з вимогами адміністративного позову щодо оскарження рішення від 24 червня 2021 року №122 про примусове повернення в країну походження громадянина Азербайджану ОСОБА_1 , а також рішення № НОМЕР_2 від 25 травня 2021 року про скасування посвідки на тимчасове проживання № НОМЕР_1 громадянина Азербайджану ОСОБА_1 , суд вважає, що вжиття заходів забезпечення даного позову шляхом зупинення дії оскаржених рішень до вирішення зазначеної справи по суті суперечить вимогам ст. 150 КАС України, оскільки законність (правомірність) цих рішень є предметом спору у зазначеній справі, а отже, у даному випадку, вирішення питання про забезпечення позову фактично є вирішенням справи по суті позовних вимог, що не відповідає призначенню правового інституту забезпечення позову.

У свою чергу, суд звертає увагу позивача на те, що згідно з п. 10 розд. І Інструкції про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Служби безпеки України від 23.04.2012 № 353/271/150 (у редакції наказу Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України 22.01.2018 № 38/77), оскарження рішень про примусове повернення або примусове видворення зупиняє їх дію, якщо іноземець оскаржив це рішення у встановленому законом порядку до суду - у межах строків, визначених частинами другою-четвертою статті 288 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАСУ), незалежно від того, чи суд у порядку забезпечення адміністративного позову відповідною ухвалою зупинив дію рішення суб`єкта владних повноважень або його окремих положень, що оскаржуються.

З огляду на викладене, побоювання позивача стосовно повернення до країни походження, чим його буде позбавлено права на оскарження рішення від 24 червня 2021 року №122 про примусове повернення в країну походження та рішення №51031500023367 від 25 травня 2021 року про скасування посвідки на тимчасове проживання, є невиправданими.

Суд також зазначає, що дія Інструкції про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства поширюється на посадових осіб територіальних органів, територіальних підрозділів ДМС, органів охорони державного кордону, органів СБУ та іноземців, які підлягають примусовому поверненню чи примусовому видворенню у випадках, передбачених Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».

Таким чином, враховуючи положення п. 10 розд. І Інструкції про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, яка є обов`язковою для застосування відповідачем, суд дійшов висновку про відсутність передумов для застосування заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржених рішень до прийняття рішення у справі.

Крім того, до розгляду справи по суті неможливо вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності оскарженого рішення.

Наведені у ч. 2 ст. 150 КАС України підстави забезпечення позову є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, наявних в справі, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Таким чином, враховуючи те, що заходи забезпечення позову вживаються судом з метою охорони прав та інтересів позивача на час розгляду справи та не можуть вирішувати спірні правовідносини по суті, а також впливати на майбутні правовідносини, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви про вжиття заходів забезпечення позову ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області.

Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи (ч. 8 ст. 154 КАС України).

Керуючись ст.ст. 2, 77, 150-154, 248, 256, 293 КАС України,

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити повністю.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Ухвала може бути оскаржена до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги до Одеського окружного адміністративного суду протягом 15 днів з дня складення ухвали. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя О.В. Глуханчук