Рішення № 98334014, 14.07.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/3694/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2021 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Самойлюк Г.П.

при секретарі: Сердюк І.С.

сторін:

позивач: ОСОБА_1 (представник за ордером)

відповідач: Піроженко В.М. (в порядку самопредставництва)

третя особа: не з`явилася

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі справу за позовом ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради (65074, м. Одеса, вул. Косовська, 2-Д; код ЄДРПОУ 38226516), третя особа Служба у справах дітей Одеської міської ради (65074, м. Одеса, вул. Косовська, 2-Д; код ЄДРПОУ 25427107) про скасування рішення про відмову в реєстрації місця проживання, зобов`язання вчинити дії, -

На підставі ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 08 липня 2021 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_2 до Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради), третя особа Служба у справах дітей Одеської міської ради, в якій позивач просить:

скасувати рішення Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради від 22.12.2020 р. про відмову в реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 неповнолітнього ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

зобов`язати Департамент надання адміністративних послуг Одеської міської ради зареєструвати місце проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_2 , громадянин Республіки Азербайджан, з 21.09.2015р. проживає в Україні, 08.08.2018р. отримав посвідку НОМЕР_2 на постійне проживання в Україні та зареєструвався за адресою: АДРЕСА_1 . За місцем постійного проживання позивача мешкала його сім`я , яка складалась з дружини ОСОБА_4 (громадянка Грузії) та двох неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянки Республіки Азербайджан. 21.10.2020 р. син ОСОБА_3 отримав посвідку на постійне проживання в Україні.

Позивач 17.11.2020р. звернувся до Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради із заявою про реєстрацію місця проживання сина за адресою: АДРЕСА_1 . Проте, рішенням Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради від 22.12.2020 р. протиправно відмовлено в реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 неповнолітнього ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 народженняз посиланням на п.11 Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 207 від 02.03.2016р. (у зв`язку з ненаданням необхідних документів та інформації). Враховуючи відсутність інформації про які саме йдеться документи, позивач 22.12.2020р. вдруге звернувся до відповідача із заявою про реєстрацію місця проживання сина, проте в її задоволенні відмовлено у зв`язку з відсутністю письмової згоди матері дитини. Отримання згоди матері є неможливим, оскільки остання після розірвання шлюбу (рішення Київського районного суду м. Одеси від 26.11.2019р. у справі №947/25870/19), залишила сина з батьком та перестала з ним спілкуватись, виїхавши із донькою закордон, про що позивач повідомив орган опіки і піклування Київської районної адміністрації в м. Одесі та звернувся із заявою до Чорноморського відділення поліції Овідіопольського відділу поліції в м. Одесі ГУНП в Одеській області.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 19658/21 від 19.04.2021р.), в якому в обґрунтування правової позиції зазначено, що за результатами розгляду заяви позивача від 17.11.2020р. про надання адміністративної послуги з реєстрації місця проживання малолітнього ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , відмовлено у наданні адміністративної послуги з підстав ненадання суб`єктом звернення необхідних документів та інформації, а саме: згоди другого з законних представників малолітньої особи на реєстрацію місця проживання та квитанції про сплату адміністративного збору. За наслідками повторного звернення від 22.12.2020р. позивачем надано ті ж самі документи та додано квитанцію про сплату адміністративного збору, проте не надано згоди другого з законних представників малолітньої особи на реєстрацію місця проживання останнього. З урахуванням приписів п. 18 Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 207 від 02.03.2016р., реєстрація місця проживання особи за заявою законного представника здійснюється за згодою інших законних представників. У разі реєстрації місця проживання батьків за різними адресами місце проживання дитини, яка не досягла 14 років, реєструється разом з одним із батьків за письмовою згодою другого з батьків у присутності особи, яка приймає заяву, або на підставі засвідченої в установленому порядку письмової згоди другого з батьків (крім випадків, коли місце проживання дитини визначено відповідним рішенням суду або рішенням органу опіки та піклування). При зверненні позивачем, в порушення ст. 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», п. 18 Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 207 від 02.03.2016р., для здійснення реєстрації місця проживання малолітньої особи не було надано згоди матері, якою є ОСОБА_4 . Також не було подано інших документів, що виключають необхідність у наданні такої згоди - рішення суду, яке набрало законної сили, про позбавлення матері дитини батьківських прав, про визначення місця проживання дитини разом з батьком або відповідного рішення органу опіки та піклування. З урахуванням наведеного, посилаючись на правову позицію Верховного Суду, висловлену у постанові від 27.04.2020р. у справі №642/5375/17, відповідач зазначив щодо правомірності відмови у реєстрації місця проживання сина позивача.

05.04.2021р. (вх. № ЕП/9087/21) від Служби у справах дітей Одеської міської ради надійшли пояснення, в яких в обґрунтування правової позиції зазначено, що мати ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 - ОСОБА_4 виїхала на постійне проживання в Республіку Грузія, забравши доньку ОСОБА_5 , що підтверджується витягом з ЄДРСР про відкриття кримінального провадження № 12020160160000558 від 18.07.2020р., та з того часу з сином не спілкується, усунувшись від виконання обов`язків, передбачених ст. 150 СК України, що унеможливлює отримання позивачем письмової згоди матері на реєстрацію сина за місцем проживання батька. З урахуванням наведеного, третя особа просить врахувати найкращі інтереси малолітнього ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою від 16.03.2021 р. прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито провадження в адміністративній справі, визначено, що розгляд справи буде здійснюватися за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (ст. 262 КАС України).

19.04.2021р. (вх. № 19659/21) від відповідача надійшло клопотання про призначення справи до розгляду в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 20.04.2021р. призначено проведення розгляду справи за правилами загального позовного провадження зі стадії проведення підготовчого засідання; призначено підготовче засідання по справі на 20.05.2021 р.

Ухвалою суду від 20.05.2021 р., яка занесена до протоколу засідання, підготовче засідання відкладено на 15.06.2021р.

Ухвалою суду від 15.06.2021р., яка занесена до протоколу засідання, підготовче провадження в адміністративній справі закрито; призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 08.07.2021р.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував, просив відмовити в задоволенні позову у повному обсязі.

Третя особа до судового засідання явку представника не забезпечила, про дату, час та місце судового розгляду повідомлялась належним чином та завчасно.

Згідно ч. 1 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд,-

ВСТАНОВИВ:

17.11.2020р. ОСОБА_2 звернувся до Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради за отриманням адміністративної послуги з реєстрації місця проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 14).

Для отримання вказаної адміністративної послуги було надано наступні документи: заяву про отримання адміністративної послуги; заяву про реєстрацію місця проживання ОСОБА_3 ; посвідку на постійне проживання ОСОБА_2 серії НОМЕР_3 від 08.08.2018р., орган, що видав - 5101; довідку про присвоєння реєстраційного номеру облікової картки платника податків на ім`я ОСОБА_2 ; свідоцтво про народження ОСОБА_3 НОМЕР_4 , видане Відділом реєстрації актів цивільного стану Хатаінського району м. Баку, та його нотаріально засвідчений переклад на українську мову (далі - Свідоцтво); посвідку на постійне проживання ОСОБА_3 № НОМЕР_5 від 19.10.2030, орган, що видав - 5103.

В результаті розгляду зазначених документів адміністратор Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради відмовив у наданні адміністративної послуги з підстави ненадання суб`єктом звернення необхідних документів або інформації (а.с.14, звор. бік арк.).

22.12.2020 р. ОСОБА_2 повторно звернувся до Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради (а.с. 15) з метою реєстрації місця проживання ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 та надав аналогічний пакет документів, проте додав до нього квитанцію про сплату адміністративного збору № 206279112 від 22.12.2020р.

Повторно дослідивши документи, надані для отримання зазначеної адміністративної послуги, адміністратор Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради прийняв рішення про відмову у наданні адміністративної послуги з тих самих підстав - ненадання суб`єктом звернення необхідних документів або інформації (немає письмової згоди другого з батьків)(а.с.15, звор. бік арк.).

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, ч. 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

При цьому в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

За правилами предметної підсудності встановленими ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (п. 1 ч. 1).

За таких обставин суд дійшов висновку про підсудність позовної заяви ОСОБА_2 Одеському окружному адміністративному суду.

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону України «Про адміністративні послуги» адміністративні послуги надаються суб`єктами надання адміністративних послуг безпосередньо або через центри надання адміністративних послуг. Адміністративні послуги в електронній формі надаються з використанням Єдиного державного вебпорталу електронних послуг, у тому числі через інтегровані з ним інформаційні системи державних органів та органів місцевого самоврядування. Порядок та вимоги інтеграції інформаційних систем державних органів та органів місцевого самоврядування з Єдиним державним вебпорталом електронних послуг затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері надання адміністративних послуг.

Згідно ч. 2 ст. 9 Закону України «Про адміністративні послуги» фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, має право на отримання адміністративної послуги незалежно від реєстрації її місця проживання, крім випадків, установлених законом.

Відповідно до ч.ч. 4, 5 Закону України «Про адміністративні послуги» заява на отримання адміністративної послуги (далі - заява) подається в письмовій, усній чи електронній формі. Письмова заява може бути подана суб`єкту надання адміністративної послуги особисто суб`єктом звернення або його представником (законним представником), надіслана поштою, а в разі надання адміністративних послуг в електронній формі - з використанням Єдиного державного вебпорталу електронних послуг, у тому числі через інтегровані з ним інформаційні системи державних органів та органів місцевого самоврядування.

Центри надання адміністративних послуг та суб`єкти надання адміністративних послуг у випадках, передбачених законодавством, а також на вимогу суб`єкта звернення забезпечують складання заяви в електронній формі, її друк та надання суб`єкту звернення для перевірки та підписання.

Перелік та вимоги до документів, необхідних для отримання адміністративної послуги, визначаються законом.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», у разі якщо особа не може самостійно звернутися до органу реєстрації, реєстрація може бути здійснена за зверненням її законного представника або представника на підставі довіреності, посвідченої в установленому законом порядку (далі - представник).

Для реєстрації особа або її представник подає органу реєстрації (у тому числі через центр надання адміністративних послуг):

письмову заяву;

документ, до якого вносяться відомості про місце проживання. Якщо дитина не досягла 16-річного віку, подається свідоцтво про народження;

квитанцію про сплату адміністративного збору;

документи, що підтверджують право на проживання в житлі, перебування або взяття на облік у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту, проходження служби у військовій частині, адреса яких зазначається під час реєстрації;

військовий квиток або посвідчення про приписку (для громадян, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку).

У разі подання заяви представником особи додатково подаються:

документ, що посвідчує особу представника;

документ, що підтверджує повноваження особи як представника, крім випадків, коли законними представниками є батьки (усиновлювачі).

Реєстрація місця проживання особи за заявою законного представника здійснюється за згодою інших законних представників.

За бажанням батьків чи одного з них документи, передбачені цією статтею для реєстрації місця проживання дитини, можуть бути подані органам державної реєстрації актів цивільного стану під час проведення державної реєстрації народження дитини. Органи державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, направляють зазначені документи органам реєстрації для реєстрації місця проживання новонародженої дитини.

Реєстрація місця проживання новонародженої дитини може здійснюватися також на підставі направлених органами соціального захисту населення даних, що зазначив законний представник, з яким постійно проживає дитина, у заяві про призначення допомоги при народженні дитини.

Згідно п. 18 Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 207 від 02.03.2016р., для реєстрації місця проживання особа або її представник подає:

1) заяву за формами, наведеними відповідно у додатках 6, 7 або 8;

2) документ, до якого вносяться відомості про місце проживання. Якщо дитина не досягла 16 років, подається свідоцтво про народження. Реєстрація місця проживання дітей, які є іноземцями чи особами без громадянства, здійснюється за умови внесення даних про дітей до посвідки на постійне або тимчасове проживання їх батьків та копії свідоцтва про народження. Документи, видані компетентними органами іноземних держав, підлягають легалізації в установленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами;

3) квитанцію про сплату адміністративного збору (у разі реєстрації місця проживання одночасно із зняттям з попереднього місця проживання адміністративний збір стягується лише за одну послугу);

4) документи, що підтверджують:

право на проживання в житлі, - ордер, свідоцтво про право власності, договір найму (піднайму, оренди), рішення суду, яке набрало законної сили, про надання особі права на вселення до житлового приміщення, визнання за особою права користування житловим приміщенням або права власності на нього, права на реєстрацію місця проживання або інші документи. У разі відсутності зазначених документів реєстрація місця проживання особи здійснюється за згодою власника/співвласників житла, наймача та членів його сім`ї (зазначені документи або згода не вимагаються при реєстрації місця проживання неповнолітніх дітей за адресою реєстрації місця проживання батьків/одного з батьків або законного представника/представників);

право на перебування або взяття на облік у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту особи, - довідка про прийняття на обслуговування в спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту особи за формою згідно з додатком 9, копія посвідчення про взяття на облік бездомної особи, форма якого затверджується Мінсоцполітики (для осіб, які перебувають на обліку у цих установах або закладах);

проходження служби у військовій частині, адреса якої зазначається під час реєстрації, - довідка про проходження служби у військовій частині, видана командиром військової частини за формою згідно з додатком 10 (для військовослужбовців, крім військовослужбовців строкової служби);

5) військовий квиток або посвідчення про приписку (для громадян, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку);

6) заяву про зняття з реєстрації місця проживання особи за формою згідно з додатком 11 (у разі здійснення реєстрації місця проживання одночасно із зняттям з реєстрації попереднього місця проживання).

У разі подання заяви представником особи, крім зазначених документів, додатково подаються:

документ, що посвідчує особу представника;

документ, що підтверджує повноваження особи як представника, крім випадків, коли заява подається законними представниками малолітньої дитини - батьками (усиновлювачами).

Реєстрація місця проживання особи за заявою законного представника здійснюється за згодою інших законних представників.

У разі реєстрації місця проживання батьків за різними адресами місце проживання дитини, яка не досягла 14 років, реєструється разом з одним із батьків за письмовою згодою другого з батьків у присутності особи, яка приймає заяву, або на підставі засвідченої в установленому порядку письмової згоди другого з батьків (крім випадків, коли місце проживання дитини визначено відповідним рішенням суду або рішенням органу опіки та піклування).

Згідно п.11 Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 207 від 02.03.2016р., орган реєстрації відмовляє в реєстрації/знятті з реєстрації місця проживання, якщо, зокрема, особа не подала необхідних документів або інформації.

Рішення про відмову в реєстрації/знятті з реєстрації місця проживання приймається в день звернення особи або її представника шляхом зазначення у заяві про реєстрацію/зняття з реєстрації місця проживання підстав відмови. Зазначена заява повертається особі або її представнику.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, позивачем під час першого звернення від 17.11.2020р. до Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради за отриманням адміністративної послуги з реєстрації місця проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , не було надано квитанцію про сплату адміністративного збору та письмової згоди другого з батьків, що з урахуванням приписів ст.6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», п.п.11, 18 Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 207 від 02.03.2016р., є підставою для відмови в реєстрації місця проживання.

Під час чергового звернення 22.12.2020р. позивач додав квитанцію про сплату адміністративного збору, однак не надав до Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради письмової згоди другого з батьків.

Суд акцентує увагу на тому, що статтею 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» та п. 18 Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 207 від 02.03.2016р., чітко визначено, що реєстрація місця проживання особи за заявою законного представника здійснюється за згодою інших законних представників.

У разі реєстрації місця проживання батьків за різними адресами місце проживання дитини, яка не досягла 14 років, реєструється разом з одним із батьків за письмовою згодою другого з батьків у присутності особи, яка приймає заяву, або на підставі засвідченої в установленому порядку письмової згоди другого з батьків (крім випадків, коли місце проживання дитини визначено відповідним рішенням суду або рішенням органу опіки та піклування).

Як встановлено судом та визнається учасниками справи, письмової згоди другого з батьків разом з заявами про реєстрацію місця проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , не було надано.

Суд зазначає, що п. 18 Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 207 від 02.03.2016р., чітко визначено перелік випадків, коли письмова згода другого з батьків не подається, а саме: коли місце проживання дитини визначено відповідним рішенням суду або рішенням органу опіки та піклування.

Як до Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради при зверненні із заявами про реєстрацію місця проживання сина, так і до суду позивачем не надано належних доказів того, що місце проживання дитини визначено відповідним рішенням суду або рішенням органу опіки та піклування.

У цьому контексті також суд зауважує щодо пояснень третьої особи Служби у справах дітей Одеської міської ради, що у них стверджується про необхідність врахування найкращих інтересів малолітнього ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , проте відповідного рішення органу опіки та піклування про визначення місця проживання дитини разом з батьком, до суду не надавалось та про наявність такого не повідомлялось.

Щодо іншої законодавчої умови щодо реєстрації місця проживання за заявою одного з батьків за відсутності письмової згоди «коли місце проживання дитини визначено відповідним рішенням суду», суд акцентує увагу, що йдеться про рішення суду, прийняте за наслідками розгляду справи в порядку цивільного судочинства.

З огляду на наведене, доводи позивача про те, що мати залишила сина з батьком та перестала з ним спілкуватись, виїхавши із донькою закордон, про що позивач повідомив орган опіки і піклування Київської районної адміністрації в м. Одесі та звернувся із заявою до Чорноморського відділення поліції Овідіопольського відділу поліції в м. Одесі ГУНП в Одеській області, не мають визначального значення при вирішенні публічно-правового спору при оскарженні рішення суб`єкта владних повноважень про відмову в реєстрації місця проживання дитини за відсутності надання визначених законодавством документів, а можуть бути використані як доказове підґрунтя у спорі про визначення місця проживання дитини в порядку цивільного судочинства.

Так, за змістом ч.1 ст. 160 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Суд зазначає, що рішенням Київського районного суду м. Одеси від 26.11.2019р. у цивільній справі № 947/25870/19 шлюб, зареєстрований 12.06.2019р. Малиновським районним у місті Одесі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції м. Одеси, актовий запис №1454 між ОСОБА_2 і ОСОБА_4 , що мають неповнолітніх дітей, розірвано (а.с. 17). При цьому, судом не вирішувалось питання щодо визначення місця проживання дітей.

Враховуючи наведені обставини в їх сукупності, оскільки при зверненні до Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради із заявами про реєстрацію місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 неповнолітнього ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , позивачем не надано у повному обсязі визначених ст. 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», п. 18 Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 207 від 02.03.2016р., документів, а саме згоди іншого законного представника (матері) чи належних доказів визначення місце проживання дитини відповідним рішенням суду або рішенням органу опіки та піклування, відповідач, відмовляючи в реєстрації місця проживання діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України «Про адміністративні послуги», «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», Правилами реєстрації місця проживання, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 207 від 02.03.2016р., обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, в зв`язку з чим позовні вимоги є необґрунтованими, безпідставними та задоволенню не підлягають.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (Заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява N 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи висновок суду про відмову у задоволенні позову, правові підстави для стягнення з відповідача судових витрат відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 8, 9, 10, 77, 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 262, 295, 297 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради (65074, м. Одеса, вул. Косовська, 2-Д; код ЄДРПОУ 38226516), третя особа Служба у справах дітей Одеської міської ради (65074, м. Одеса, вул. Косовська, 2-Д; код ЄДРПОУ 25427107) про скасування рішення про відмову в реєстрації місця проживання, зобов`язання вчинити дії, - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до п.15.5 ч.1 розділу VІІ «Перехідні положення» КАС України через Одеський окружний адміністративний суд до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 14.07.2021р.

Суддя: Г.П. Самойлюк