Рішення № 98333997, 14.07.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/2766/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2021 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Самойлюк Г.П., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83; код ЄДРПОУ 20987385) про визнання протиправними дій щодо не проведення перерахунку пенсії, зобов`язання здійснити перерахунок пенсії, виплатити матеріальний та моральний збиток, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі – ГУ ПФУ в Одеській області), в якій позивач просить:

визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Одеській області у не перерахунку пенсії ОСОБА_1 у розмірі за віком -100% з 01.03.2019р. в повному обсязі з урахуванням стажу роботи і розбіжностей по фактичному нарахуванню зарплати і відображенню її у звіті ОК-5 помісячно, а також не виплаті пенсії за віком у повному обсязі за період з 01.03.2019р. по 30.05.2020р. яка нарахована згідно рішень від 24.05.2019р. і 22.04.2020р.;

зобов`язати ГУ ПФУ в Одеській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2020р. у розмірі за віком -100%, згідно стажу роботи і фактично нарахованої зарплати уточненої і відображеної у звіті ОК-5 згідно актів перевірки, та провести виплату перерахованої пенсії з урахуванням вже виплачених сум;

зобов`язати ГУ ПФУ в Одеській області виплатити 66 703 грн. ОСОБА_1 , як матеріальний і моральний збиток нанесений працівниками пенсійного органу із-за прийняття незаконних рішень, халатного і безвідповідального відношення до своїх службових обов`язків при розгляді пенсійної справи.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач з грудня 2006 р. перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Одеській області та отримує пенсію за віком з 15.05.2020р. на підставі Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV від 09.07.2003р. У березні 2009р. на підставі заяви позивача та довідки про складові зарплати за період з 01.02.2007р. по 31.01.2009р., виданої ДПА в Одеській області, позивачу призначено пенсію по інвалідності як державному службовцю згідно ст.37 Закону України «Про державну службу» у розмірі 90 % заробітної плати. З 01.03.2019р. орган ПФУ перевів позивача з пенсії державного службовця на пенсію по інвалідності у розмірі 90 %, а зобов`язаний був перевести на пенсію за віком (ст.ст. 27-28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування») чи призначити пенсію у розмірі 100 % відповідно до ч.2 ст. 33, п. 4- 7 розділу XV Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». В порушення приписів п. 8 Порядку проведення перерахунку пенсій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 124 від 20.02.2019р., орган ПФУ не проінформував позивача про проведення вищевказаного перерахунку, в зв`язку з чим позивач був позбавлений права передбаченого ст.ст. 10, 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на подання заяви у 2019р. про переведення на пенсію за віком. Позивач 05.05.2020р. звернувся до відповідача із заявою про проведення позивачу перерахунку пенсії за віком з 01.03.2019р. та провести перевірку відомостей Головного управління ДПС в Одеській області щодо заробітної плати позивача у зв`язку з допущеними розбіжностями у сумі, яка направлена до органу ПФУ (звіт ОК-5) для розрахунку при призначенні та перерахунку пенсії, та фактичним нарахуванням. За наслідками розгляду заяви позивача від 05.05.2020р. позивачу запропоновано подати заяву про переведення з пенсії по інвалідності на пенсію за віком, яку було подано позивачем 15.05.2020р. та саме з цієї дати відповідач призначив позивачу пенсію за віком.

Позивач зазначає, що ГУ ПФУ в Одеській області за його заявою від 05.05.2020р. проведено перевірку неякісно, оскільки в акті перевірки не відображено заробітну плату за грудень 2008 р. в сумі 5386,54 грн., тобто не вказано фактичне нарахування і відображення в звіті ОК-5. Відтак позивач був змушений знову звертатись до ГУ ПФУ в Одеській області з вимогами щодо уточнення розбіжностей. Таку перевірку проведено відповідачем 28.08.2020р. та 01.09.2020р. внесено відповідні відомості до звіту ОК-5, однак перерахунок здійснено лише з 01.01.2020р. Посилаючись на те, що невірний розрахунок його пенсії здійснювався з вини органу ПФУ, на думку позивача, необхідно здійснити перерахунок його пенсії з 01.03.2019р. (з часу коли здійснено переведення його з пенсії державного службовця на пенсію по інвалідності), враховуючи, що змінився механізм перерахунку пенсії.

Крім того, позивач зазначив, що після відвідування органу ПФУ у нього стався серцевий напад та продовжувався протягом 7 днів, на особистому прийомі у лікаря кардіолога 22.05.2020р. була викликана швидка допомога та позивача в передінфарктному стані транспортовано до медичного закладу, де проведено операцію, вартістю 66703 грн., що свідчить про нанесення позивачу матеріального та морального збитку.

Від ГУ ПФУ в Одеській області надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 16149/21 від 01.04.2021р., №22603/21 від 05.05.2021р.), в якому в обґрунтування правової позиції зазначено, що позивач з 25.12.2006р. отримував пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV від 09.07.2003р. як працюючий пенсіонер. Згідно заяви позивача від 02.03.2009р. позивача переведено на пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про державну службу» № 3723-XII від 16.12.1993р. На виконання п. 4-7 розділу XV Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та на виконання п. 8 Порядку проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 124 від 20.02.2019р., позивачу з 01.03.2019р. проведено перерахунок пенсії щодо переходу з пенсії по інвалідності, призначеної відповідно до Закону України «Про державну службу» № 3723-XII від 16.12.1993р. на пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV від 09.07.2003р. за матеріалами пенсійної справи. З 19.05.2020р. згідно заяви позивача від 15.05.2020р. проведено перерахунок пенсії щодо переведення з пенсії по інвалідності на пенсію за віком. Крім того, згідно листів ДПА в Одеській області від 11.06.2020р. та від 21.08.2020р. ГУ ПФУ в Одеській області проведено перевірку та у зв`язку з виправленням страхувальником даних у реєстрі застрахованих осіб за 2007-2008 роки з 01.09.2020р. розмір пенсії обчислено з урахуванням страхового стажу 42 роки 11 місяців 16 днів, заробітної плати 17548,50 грн., виплаченої за період з 01.04.1990р. по 31.03.1995р., з 01.07.2000р. по 28.02.2009р. відтак, на думку відповідача, пенсію обчислено вірно та з дотриманням вимог чинного законодавства. Також зазначено щодо безпідставності вимог про зобов`язання ГУ ПФУ в Одеській області виплатити матеріальний і моральний збиток.

Ухвалою від 01.03.2020 р. прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито провадження по справі та визначено, що справа буде розглядатись в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (ст. 262 КАС України); встановлено, що справа буде розглянута судом на підставі ст.262 КАС України у межах строків, визначених ст.258 КАС України та з урахуванням встановлених сторонам строків для подання заяв по суті.

Ухвалою суду від 21.04.2021р. призначено проведення розгляду справи за правилами загального позовного провадження зі стадії проведення підготовчого засідання; призначено підготовче засідання по справі 19.05.2021 р.

Ухвалою суду від 19.05.2021р. позовну заяву залишено без руху; надано позивачу 5-денний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання ухвали шляхом надання до суду належним чином обґрунтованої заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду.

Ухвалою суду від 19.05.2021р., яка занесена до протоколу засідання, відкладено підготовче засідання на 01.06.2021р.

Ухвалою суду від 01.06.2021р. поновлено строк звернення до суду ОСОБА_1 ; продовжено розгляд справи; відкладено підготовче засідання по справі на 15.06.2021 р.

Ухвалою суду від 15.06.2021 р., яка занесена до протоколу засідання, підготовче провадження в адміністративній справі закрито; призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 08.07.2021р.

До судового засідання 08.07.2021р. сторони не з`явились, явку представників не забезпечили, про дату, час та місце судового розгляду повідомлялися належним чином та завчасно.

08.07.2021р. (вх. № 36289/21) від позивача надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності.

За приписами ч. 1 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно ч. 3 ст. 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Згідно ч. 9 ст. 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про можливість розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 з грудня 2006 р. перебуває на обліку в органах ПФУ та отримує пенсію за віком на підставі Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV від 09.07.2003р.

Позивач є інвалідом 2 групи, що підтверджується копією посвідчення та довідки до акта огляду МСЕК (а.с. 8).

Позивач з 25.12.2006р. отримував пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV від 09.07.2003р. як працюючий пенсіонер.

Згідно заяви позивача від 02.03.2009р., на підставі його заяви та довідки про складові зарплати за період з 01.02.2007р. по 31.01.2009р., виданої ДПА в Одеській області, позивача переведено на пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про державну службу» № 3723-XII від 16.12.1993р., призначивши пенсію по інвалідності як державному службовцю згідно ст. 37 Закону України «Про державну службу» у розмірі 90 % заробітної плати.

З 01.03.2019р. ГУ ПФУ в Одеській області позивача переведено з пенсії по інвалідності, призначеної відповідно до Закону України «Про державну службу» № 3723-XII від 16.12.1993р. на пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV від 09.07.2003р. за матеріалами пенсійної справи.

05.05.2020 р. позивач звернувся до ГУ ПФУ в Одеській області із заявою, в якій, посилаючись на переведення позивача з пенсії держслужбовця з 01.03.2019р. на пенсію по інвалідності, не поставивши до відома, в якій просив, зокрема:

перевести його на пенсію за віком згідно ст. 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

провести перевірку особових рахунків у ДПА в Одеській області щодо достовірності відображення нарахованої зарплати за період з 2007-2009рр., згідно відображених даних у формі ОК-5;

здійснити перерахунок пенсії за віком з 01.03.2019 р. на підставі заробітку позивача і стажу роботи замість пенсії по інвалідності;

провести індексацію пенсії з 01.05.2020 р. з урахуванням переведення позивача на пенсію за віком (ст. 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування») і проведеного перерахунку (а.с. 10-12).

20.05.2020р. (вих. № 3863-3719/З-02/8-1500/20) ГУ ПФУ в Одеській області за результатами розгляду заяви позивача повідомлено, що з урахуванням п. 4-7 розділу XV Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 01.03.2019р. автоматично (без звернення позивача) проведено перерахунок пенсії щодо переходу з пенсії по інвалідності, призначеної згідно Закону України “Про державну службу” на пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» за матеріалами пенсійної справи. Розмір пенсії обчислений при страховому стажі 44 роки 4 місяці (стаж враховано по 20.02.2009, в т.ч. додатковий стаж 1 рік 5 місяців), заробітній платі 10528,34 грн за період з 01.04.1990р. по 31.03.1995р. згідно довідки про заробітну плату і з 01.07.2000р. по 38.02.2009р. за даними персоніфікованого обліку, та становив 6523,25 грн. При цьому зазначено, що згідно Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» розмір прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб збільшувався, в зв`язку з чим розмір пенсії перераховано. Згідно пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України № 251 від 01.04.2020р. «Деякі питання підвищення пенсійних виплат і надання соціальної підтримки окремим категоріям населення у 2020 році» з 01.05.2020р. проведений перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 124 від 20.02.2019 р. «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році», із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 1,11. 19.05.2020р. згідно заяви позивача від 15.05.2020р. проведено перерахунок пенсії щодо переведення з пенсії по інвалідності на пенсію за віком (а.с. 13-14).

02.06.2020р., 16.08.2020р., 03.09.2020р., 29.09.2020р., 18.10.2020р. позивач звертався до ГУ ПФУ в Одеській області зі скаргою, зверненнями щодо проведення перерахунку і виплати пенсії за віком з 01.03.2019р, за результатами розгляду яких йому надано відповіді (листи від 20.05.2020р. за №3874-3717/3-08/8-02/8-1500/20, від 17.06.2020р. №5012-4907/3-02/8-1500/20, від 15.07.2020р. за №1500- 1002-8/47287, від 28.08.2020р. №7660-7531/3-02/8-1500/20, від 17.08.2020р. за №7119- 6987/3-02/8-1500/20, від 17.09.2020р. №8429-8285/3-02/8-1500/20, від 13.10.2020р. №9595-937/3-02/8-1500/20, від 30.10.2020р. за №10229-10033/3-02/8-1500/20 (а.с. 28-29).

04.08.2020р. (вхід.№21416/3-2800-20), 28.09.2020р. (вх. №26082/3-2800-20) позивач звернувся до Пенсійного фонду України зі скаргою, в якій просив переглянути рішення ГУ ПФУ в Одеській області (а.с. 30-33).

17.09.2020р. (вих. № 24681-21416/З-03/8-2800/20), 28.10.2020р. (вих. №26082/3-2800-20) Пенсійним фондом України за результатами розгляду вищевказаної скарги повідомлено позивача, що згідно заяви від 15.05.2020р., як передбачено статтею 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», позивача переведено з пенсії по інвалідності на пенсію за віком, розмір якої обчислено відповідно до закону та вказано про відсутність підстав для переведення на пенсію позивача з більш ранньої дати (а.с. 38).

01.11.2020р. позивач звернувся до Міністерства соціальної політики України зі скаргою (а.с. 39-43), за результатами розгляду якої позивача повідомлено, що звернення для розгляду направлено до Пенсійного фонду України (а.с. 44).

10.12.2020р. (вих. № 31123-29440/3-03/8-2800/20) Пенсійним фондом України повідомлено, що відповідно до постанови правління Пенсійного фонду України №25-2 від 03.12.2013р., відомості про застрахованих осіб та звіти щодо сум нарахованих внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування органам Пенсійного фонду України до 01.01.2011р. подаються лише за результатами перевірки, здійсненої за заявою платника (страхувальника) (а.с. 45).

23.12.2020р. позивач звернувся до Голови правління Пенсійного фонду України зі скаргою, в якій зазначив, що з вини посадових осіб органу Пенсійного фонду України йому не донараховано та не виплачено пенсії за період з 01.03.2019р. по 30.05.2020р. у розмірі 10568,99 грн., не якісно проведено перевірку щодо виявлення розбіжностей по зарплаті, відображеній в ОК-5, не своєчасно та не у повному обсязі проведено перерахунок пенсії згідно актів перевірки, в зв`язку з чим просив переглянути рішення (а.с. 46).

18.01.2021р. (вих. № 1401-32834/З-03/8-2800/21) Департаментом пенсійного забезпечення Пенсійного фонду України за результатами розгляду вказаного звернення повідомлено, що пенсію позивача обчислено з урахуванням страхового стажу позивача 42 роки 11 місяців 16 днів та заробітної плати за період з 01.04.1990р. по 31.03.1995р. та за всі періоди страхового стажу з 01.07.2000р. по 28.02.2019р., пенсію обчислено з дотриманням вимог чинного законодавства (а.с. 47-48).

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Положеннями ст. 22 Конституції України передбачено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Статтею 24 Конституції України визначено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.

Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Згідно ч.1 ст. 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» розмір пенсії за віком визначається за формулою: П = Зп ? Кс, де: П - розмір пенсії, у гривнях; Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях; Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону.

Згідно ч.2 ст. 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» за бажанням застрахованої особи частина розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності цим Законом, може бути визначена відповідно до раніше діючого законодавства, а частина розміру пенсії за період страхового стажу, набутого після набрання чинності цим Законом, - відповідно до цього Закону.

При цьому частина розміру пенсії за віком, обчислена за раніше діючим законодавством, не може перевищувати максимальних розмірів пенсій, визначених законом для відповідних категорій пенсіонерів, та не може бути нижчою, ніж розмір трудової пенсії за віком з урахуванням цільової грошової допомоги на прожиття, що діяли на день набрання чинності цим Законом.

Розмір пенсії за віком, обчислений за раніше діючим законодавством, підвищується з дня набрання чинності цим Законом до дня її призначення в порядку, передбаченому частинами першою та другою статті 42 цього Закону.

Згідно до ч.1 ст. 33 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія по інвалідності залежно від групи інвалідності призначається в таких розмірах: особам з інвалідністю I групи - 100 відсотків пенсії за віком; особам з інвалідністю II групи - 90 відсотків пенсії за віком; особам з інвалідністю III групи - 50 відсотків пенсії за віком, обчисленої відповідно до статей 27 і 28 цього Закону.

Згідно ч.2 ст. 33 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» непрацюючі особи з інвалідністю II групи, яким установлено інвалідність після досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, та особи з інвалідністю III групи за їх вибором мають право на призначення пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком, обчисленої відповідно до статей 27 і 28 цього Закону, за наявності страхового стажу, зазначеного в абзаці першому частини першої статті 28 цього Закону.

За змістом п. 4-7 розділу XV Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», особам, пенсії/щомісячне довічне грошове утримання яким призначені відповідно до законів України "Про Кабінет Міністрів України", "Про державну службу", "Про Національний банк України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про судоустрій і статус суддів", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", Митного кодексу України, Податкового кодексу України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України, розмір яких з урахуванням перерахунку, передбаченого пунктом 4-3 цього розділу, розрахований за нормами цього Закону, буде більший, проводиться автоматичне, без їхнього звернення, переведення пенсії на умовах, передбачених цим Законом, за матеріалами пенсійних справ.

Особи, пенсію яким переведено на пенсію на умовах цього Закону, у будь-який час можуть звернутися до органів Пенсійного фонду для переведення на пенсію/щомісячне довічне грошове утримання за нормами законів України "Про Кабінет Міністрів України", "Про державну службу", "Про Національний банк України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про судоустрій і статус суддів", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", Митного кодексу України, Податкового кодексу України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України із встановленням розміру пенсії, отримуваного до такого переведення, з 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому надійшла така заява.

Згідно п. 8 Порядку проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 124 від 20.02.2019р., якщо розмір пенсії, обчислений відповідно до Закону, буде більшим від розміру пенсії, обчисленого відповідно до Митного кодексу України, Податкового кодексу України, Законів України “Про Кабінет Міністрів України”, “Про державну службу”, “Про Національний банк України”, “Про дипломатичну службу”, “Про службу в органах місцевого самоврядування”, “Про прокуратуру”, “Про статус народного депутата України”, “Про судоустрій і статус суддів”, “Про судову експертизу”, “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, “Про наукову і науково-технічну діяльність”, “Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів”, Положення про помічника-консультанта народного депутата України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 р. № 379, проводиться автоматичне, без звернення особи, переведення на пенсію на умовах, передбачених Законом, за матеріалами пенсійних справ, про що органи Пенсійного фонду України інформують зазначених осіб шляхом надсилання листа або смс-повідомлення на номер мобільного телефону операторів мобільного зв`язку України.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, на виконання п. 4-7 розділу XV Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та на виконання п. 8 Порядку проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 124 від 20.02.2019р., позивачу з 01.03.2019р. проведено перерахунок пенсії щодо переходу з пенсії по інвалідності, призначеної відповідно до Закону України «Про державну службу» № 3723-XII від 16.12.1993р. на пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV від 09.07.2003р. за матеріалами пенсійної справи.

З 19.05.2020р. згідно заяви позивача від 15.05.2020р. проведено перерахунок пенсії щодо переведення з пенсії по інвалідності на пенсію за віком. Крім того, згідно листів ДПА в Одеській області від 11.06.2020р. та від 21.08.2020р. ГУ ПФУ в Одеській області проведено перевірку та у зв`язку з виправленням страхувальником даних у реєстрі застрахованих осіб за 2007-2008 роки з 01.09.2020р. розмір пенсії обчислено з урахуванням страхового стажу 42 роки 11 місяців 16 днів, заробітної плати 17548,50 грн., виплаченої за період з 01.04.1990р. по 31.03.1995р., з 01.07.2000р. по 28.02.2009р.

Позивач не погоджується з діями ГУ ПФУ в Одеській області щодо не проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 у розмірі за віком -100% з 01.03.2019р.

Відповідно до ст. 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

За змістом п. 1.5 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого поставною правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005р. (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії, про виплату пенсії у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, поновлення виплати пенсії, про припинення перерахування пенсії на банківський рахунок та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, про виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, про виплату пенсії за довіреністю, термін дії якої більше одного року, через кожний рік дії такої довіреності, подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії, а пенсіонерами, які зареєстровані на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від уповноважених органів Російської Федерації, - до органу, що призначає пенсію, визначеного Пенсійним фондом України. При цьому у заяві про виплату частини пенсії непрацездатним членам сім`ї особи, яка знаходиться на повному державному утриманні, вказується адреса одержувача цієї частини пенсії.

За змістом матеріалів справи, згідно листів ДПА в Одеській області від 11.06.2020р. та від 21.08.2020р. ГУ ПФУ в Одеській області проведено перевірку та у зв`язку з виправленням страхувальником даних у реєстрі застрахованих осіб за 2007-2008 роки з 01.09.2020р. розмір пенсії обчислено з урахуванням страхового стажу 42 роки 11 місяців 16 днів, заробітної плати 17548,50 грн., виплаченої за період з 01.04.1990р. по 31.03.1995р., з 01.07.2000р. по 28.02.2009р.

Суд зазначає, що відповідно до постанови правління Пенсійного фонду України №25-2 від 03.12.2013р. «Про визнання такою, що втратила чинність, постанови правління Пенсійного фонду України від 08 жовтня 2010 року № 22-2», облік застрахованих осіб, звіти щодо сум нарахованих внесків та сум нарахованих внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування за періоди до 01 січня 2011 року ведуться відповідно до постанови правління Пенсійного фонду України від 10 червня 2004 року № 7-6 “Про затвердження Порядку формування та подання органам Пенсійного фонду України відомостей про застраховану особу, що використовуються в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування”, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10 серпня 2004 року за № 1000/9599, та постанови правління Пенсійного фонду України від 05 листопада 2009 року № 26-1 “Про порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованих внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування органам Пенсійного фонду України”, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2009 року за № 1136/17152.

При цьому установлено, що відомості про застрахованих осіб та звіти щодо сум нарахованих внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування органам Пенсійного фонду України за період до 01 січня 2011 року подаються лише за результатами перевірки, здійсненої за заявою платника.

Відтак, лише звернення платика із відповідною заявою відомості про застрахованих осіб та звіти щодо сум нарахованих внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування органам Пенсійного фонду України за період до 01 січня 2011 року подаються лише за результатами перевірки. Відтак, до моменту звернення позивача з відповідною заявою були відсутні підстави для подання спірних в межах даної справи відомостей за результатами перевірки.

Суд звертає увагу, що згідно абзацу 2 п. 8 Порядку проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 124 від 20.02.2019 р. (у первинній редакції, що діяла на час перерахунку пенсії з 01.03.2019р.), якщо розмір пенсії, обчислений відповідно до Закону, буде більшим від розміру пенсії, обчисленого відповідно до Митного кодексу України, Податкового кодексу України, Законів України “Про Кабінет Міністрів України”, “Про державну службу”, “Про Національний банк України”, “Про дипломатичну службу”, “Про службу в органах місцевого самоврядування”, “Про прокуратуру”, “Про статус народного депутата України”, “Про судоустрій і статус суддів”, “Про судову експертизу”, “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, “Про наукову і науково-технічну діяльність”, “Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів”, Положення про помічника-консультанта народного депутата України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 р. № 379, проводиться автоматичне, без звернення особи, переведення на пенсію на умовах, передбачених Законом, за матеріалами пенсійних справ, про що органи Пенсійного фонду України інформують зазначених осіб шляхом надсилання листа або смс-повідомлення на номер мобільного телефону операторів мобільного зв`язку України.

Проте, відповідачем на виконання приписів абзацу 2 п. 8 Порядку проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 124 від 20.02.2019 р., не було проінформовано позивача про проведення позивачу з 01.03.2019р. перерахунку пенсії щодо переходу з пенсії по інвалідності, призначеної відповідно до Закону України «Про державну службу» № 3723-XII від 16.12.1993р. на пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV від 09.07.2003р. за матеріалами пенсійної справи.

Зазначене, в свою чергу послугувало перешкодою у реалізації визначеного ст. 10 та ст. 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» права на звернення у 2019р. до відповідача із заявою про переведення з пенсій з пенсії по інвалідності на пенсію за віком.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, позивач після неодноразових звернень до органів Пенсійного фонду України, 15.05.2020р. звернувся до відповідача із заявою про переведення з пенсії по інвалідності на пенсію за віком, проте обставини, за яких звернення позивача з відповідною заявою відбулось саме 15.05.2020р., а не у 2019р. було обумовлене не пасивною поведінкою позивача, а недотриманням відповідачем, в першу чергу, приписів абзацу 2 п. 8 Порядку проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 124 від 20.02.2019 р., та не повідомлення про проведення позивачу з 01.03.2019р. По-друге, саме у зв`язку з допущенням державним органом, в якому працював позивач розбіжностей при видачі позивачу довідки по нарахованій заробітній платі у звіті ОК-5, що подається до органу Пенсійного фонду для призначення (перерахунку) пенсії та не встановленні таких розбіжностей відповідачем, позивач змушений був звертатись до органу Пенсійного фонду щодо усунення таких розбіжностей та проведення перевірок.

Згідно ч.2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Враховуючи наведені обставини у їх сукупності, приписи ч.2 ст. 9 КАС України, встановлені судом обставини суд дійшов висновку щодо наявності підстав щодо визнання протиправною бездіяльності ГУ ПФУ в Одеській області щодо неповідомлення ОСОБА_1 про переведення його з 01.03.2019р. з пенсії по інвалідності, призначеної відповідно до Закону України «Про державну службу» № 3723-XII від 16.12.1993р. на пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV від 09.07.2003р. за матеріалами пенсійної справи.

Як встановлено ч. 1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 р. у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31.07.2003 р. у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Отже, обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

Згідно Рішення ЄСПЛ по справі «Рисовський проти України» (Rysovskyyv. Ukraine) від 20.10.2011 року (заява № 29979/04), принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість.

Обираючи спосіб захисту порушеного права, суд зважує на його ефективність з точки зору статті 13 "Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод" та враховує положення "Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень", прийняті Комітетом Міністрів 11.03.1980, а саме суд не може підміняти державний орган рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

За приписами ч.2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Фактично, необхідною передумовою застосування ч. 2 ст. 9 КАС України є саме порушення прав позивача та необхідність захисту порушеного права шляхом його відновлення.

Отже, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного суб`єктами владних повноважень, а вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення.

Відповідно до ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Суд звертає увагу, що з урахуванням приписів ч.2 ст. 33 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» непрацюючі особи з інвалідністю II групи, яким установлено інвалідність після досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, та особи з інвалідністю III групи за їх вибором мають право на призначення пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком, обчисленої відповідно до статей 27 і 28 цього Закону, за наявності страхового стажу, зазначеного в абзаці першому частини першої статті 28 цього Закону.

Враховуючи наведені приписи чинного законодавства та встановлені обставини, з метою ефективного захисту прав позивача, суд дійшов висновку, що належним та достатнім способом захисту буде визнання протиправними дій ГУ ПФУ в Одеській області щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку пенсії за віком або пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком, обчисленої відповідно до статей 27 і 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 01.03.2019р. та її виплати з урахуванням вже виплачених сум; зобов`язання ГУ ПФУ в Одеській області здійснити ОСОБА_1 з 01.03.2019р. перерахунок пенсії за віком або пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком, обчисленої відповідно до статей 27 і 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 01.03.2019р. та виплату з урахуванням вже виплачених сум.

Щодо позовних вимог про зобов`язання ГУ ПФУ в Одеській області виплатити 66 703 грн. ОСОБА_1 , як матеріальний і моральний збиток нанесений працівниками пенсійного органу із-за прийняття незаконних рішень, халатного і безвідповідального відношення до своїх службових обов`язків при розгляді пенсійної справи, суд зазначає наступне.

Згідно із ст.56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ч.1 та п.9 ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Відповідно до ч.2 ст.23 Цивільного кодексу України моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи; моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

У п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (зі відповідними змінами) роз`яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

В пункті 9 цієї постанови Пленуму ВСУ зазначено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Позивачем не обґрунтовано наявності причинного зв`язку між шкодою та протиправними рішеннями суб`єкта владних повноважень, відповідно до яких заподіяно шкоду. Тобто, позивач повинен довести факт завдання йому моральної шкоди, надати належні докази того, що саме рішення відповідача призвели до матеріальних втрат і душевних страждань, що вимагає від позивача додаткових зусиль для організації його життя.

Враховуючи те, що позивачем належним чином не доведені факт заподіяння відповідачем моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, наявності причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача матеріального та морального збитку є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Відповідно до ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 9 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 8, 9, 10, 77, 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 262, 295, 297 КАС України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83; код ЄДРПОУ 20987385) про визнання протиправними дій щодо не проведення перерахунку пенсії, зобов`язання здійснити перерахунок пенсії, виплатити матеріальний та моральний збиток,- задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо неповідомлення ОСОБА_1 про переведення його з 01.03.2019р. з пенсії по інвалідності, призначеної відповідно до Закону України «Про державну службу» № 3723-XII від 16.12.1993р. на пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV від 09.07.2003р. за матеріалами пенсійної справи.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку пенсії за віком або пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком, обчисленої відповідно до статей 27 і 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 01.03.2019р. та її виплати з урахуванням вже виплачених сум.

Збов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії за віком або пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком, обчисленої відповідно до статей 27 і 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 01.03.2019р. та провести виплату з урахуванням вже виплачених сум.

У задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до п.15.5 ч.1 розділу VІІ «Перехідні положення» КАС України через Одеський окружний адміністративний суд до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Суддя: Г.П. Самойлюк