Рішення № 98333599, 13.07.2021, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 липня 2021 р. № 400/2729/21 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Брагар В. С. за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження розглянув адміністративну справу

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖИТНИЦЯ", вул. Садова, 1, м. Миколаїв, 54001,

до відповідачів:Державної податкової служби України, Львівська площа, 8, м. Київ, 04053, , Головного управління ДПС у Миколаївській області, вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001

про:визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 28.01.2021 № 00004880707 та рішення від 02.04.2021 № 7494/6/99-00-06-03-02-06, Товариство з обмеженою відповідальністю "ЖИТНИЦЯ" (далі-позивач, ТОВ "ЖИТНИЦЯ") звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Миколаївській області про:

-визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Миколаївській області від 28.01.2021 № 00004880707;

-визнання протиправним та скасування рішення Державної податкової служби України про результати розгляду скарги від 02.04.2021 № 7494/6/99-00-06-03-02-06.

Ухвалою суду від 23.04.2021 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 11.05.2021 відкрито провадження в даній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання у справі призначено на 09.06.2021 о 10:30 год.

В обгрунтування позовних вимог вказано, на протиправність спірних рішень з підстав того, що фактична перевірка була проведена контролюючим органом з істотними порушеннями вимог чинного податкового законодавства. Зокрема, без чіткої мети та фактичних підстав, що суперечить приписам ст. 80 ПК України. В підтвердження вище наведеного позивач стверджує, що у наказі на перевірку зазначено лише посилання на норми, що регулюють питання призначення фактичної перевірки. Також, позивач зазначає, що перевіряючи не могли встановити факт порушення, оскільки фактично не перебували на об`єкті перевірки.

Відповідач подав відзив на позов, в якому просить відмовити позивачу у задоволенні позову та зазначив, що в ході проведення фактичної перевірки було встановлено, що позивачу було відвантажено пальне, але за місцем відвантаження відсутня ліцензія на право зберігання пального, у зв`язку з чим позивачем допущено порушення статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального», а саме зберігання пального без отримання ліцензії на право зберігання пального. Зазначає, що надані позивачем докази не спростовують виявлене правопорушення.

З`ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд-

ВСТАНОВИВ:

ГУ ДПС у Миколаївській області 21.12.2020, на підставі наказу від 17.12.2020 №393 та наказу від 24.12.2020 №412 проведено фактичну перевірку ТОВ "ЖИТНИЦЯ" з метою здійснення контролю за дотриманням норм законодавства з питань обліку, ліцензування, виробництва, зберігання та транспортування пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

04.01.2021 за наслідками зазначеної перевірки складено акт №5/14/29/07/32655423 про результати фактичної перевірки, в якому зазначено, що згідно з наявною у контролюючого органу інформацією, позивачем 25.09.2020 отримано ліцензію на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) №14250414202001191 з терміном дії з 25.09.2020 до 25.09.2025 на місце зберігання пального, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 . При цьому, за даними Єдиного реєстру акцизних накладних, встановлено факти отримання позивачем у період з 01.04.2020 по 24.09.2020 від постачальника ТОВ «КВОРУМ-НАФТА» дизельного палива у кількості 26 937,66 л. та автомобільного бензину у кількості 3173,74 л., які розвантажувались за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до наданим до перевірки оборотно-сальдовим відомостям, отримані ТОВ "ЖИТНИЦЯ" паливо-мастильні матеріали відображено на рахунку 203 «Паливо». Залишки паливо-мастильних матеріалів по підприємству станом на 30.04.2020 складали 10448 л; станом на 312.05.2020 складали 8807 л.; станом на 30.06.2020 складали 3179; станом на 31.07.2020 складали 10329 л та станом на 31.08.2020 складали 9099 л.

За результатами перевірки та на підставі наявної інформації щодо акцизних накладних було зроблено висновок, що ТОВ "ЖИТНИЦЯ" порушено ст. 15 Закону України від 19.12.1995 №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» (зі змінами та доповненнями), зберігання пального без отримання ліцензії на право зберігання пального, а саме, в перевіряємому періоді з 01.04.2020 по 24.09.2020 ТОВ "ЖИТНИЦЯ" була відсутня ліцензія на право зберігання палива, відповідальність за зазначене порушення передбачена ст. 17 зазначеного Закону у вигляді штрафної (фінансової) санкції в розмірі 500 000 грн.

15.01.2021 року, не погоджуючись із висновками акту фактичної перевірки, позивачем надіслало до ГУ ДПС у Миколаївській області заперечення до акту фактичної перевірки від 04.01.2021 №5/14/29/07/32655423.

28.01.2021 на підставі акту фактичної перевірки контролюючий орган прийняв податкове повідомлення-рішення №00004880707, яким застосував до ТОВ "ЖИТНИЦЯ" штрафну санкцію у сумі 500000,0 грн за зберігання пального без наявності ліцензії.

Скориставшись правом на адміністративне (досудове) оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення, позивачем подано відповідну скаргу, за результатами розгляду якої рішенням Державної податкової служби України від 02.04.2021 № 7494/6/99-00-06-03-02-06 про результати розгляду скарги, якими оскаржуване податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

Вважаючи податкове повідомлення-рішення від 28.01.2021 №00004880707 та рішення про результати розгляду скарги Державної податкової служби України від 02.04.2021 № 7494/6/99-00-06-03-02-06 протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

Стосовно позовної вимоги щодо оскарження рішення ДПС України від 02.04.2021 № 7494/6/99-00-06-03-02-06 про залишення скарги без задоволення, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 55.1 статті 55 ПК України податкове повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов`язання платника податків або будь-яке інше рішення контролюючого органу може бути скасоване контролюючим органом вищого рівня під час проведення процедури його адміністративного оскарження та в інших випадках у разі встановлення невідповідності таких рішень актам законодавства.

Згідно пунктів 56.1 -56.3 статті 56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

У разі якщо платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов`язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, такий платник має право звернутися із скаргою про перегляд цього рішення до контролюючого органу вищого рівня.

Скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (за потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.

Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору (абзаци другий, третій пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України).

Аналіз норм статті 56 ПК України свідчить, що процедура адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень є різновидом досудового порядку вирішення спору. Рішення ДПС України про залишення скарги платника без задоволення, а податкових повідомлень-рішень без змін, не є юридично значимим для платника, оскільки саме по собі не породжує для нього настання будь-яких юридичних наслідків та не впливає на його права і обов`язки.

Рішення ДПС України про результати розгляду скарги саме по собі не є юридично значимим для платника податків, оскільки не має безпосередній вплив на його суб`єктивні права та обов`язки, оскільки не створює для нього жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни чи припинення прав позивача.

Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 31.05.2019 року у справі №826/1023/16, від 24.06.2019 року у справі №826/11001/15 та від 12.07.2019 року у справі №813/5256/13-а.

Водночас, це рішення не є таким, що прийняте у зв`язку з реалізацією управлінських повноважень, а є актом вирішення спору в досудовому порядку, не створює юридичного наслідку для позивача, а визнання цього рішення протиправним та його скасування не призведе до відновлення порушеного права.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що рішенням ДПС України не було порушено прав позивача, а тому позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування рішення ДПС України від 02.04.2021 року №7494/6/99-00-06-03-02-06 задоволенню не підлягають.

Стосовно позовної вимоги щодо оскарження податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС у Миколаївській області від 28.01.2021 р. №00004880707, суд зазначає наступне.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України визначено Законом України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" № 481/95-ВР (далі - Закон №481).

Суб`єкти господарювання (у тому числі іноземні суб`єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) або місцезнаходженням постійного представництва.

Ліцензії на право зберігання пального видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем розташування місць зберігання пального терміном на п`ять років.

Суб`єкт господарювання (у тому числі іноземний суб`єкт господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) має право зберігати пальне без отримання ліцензії на право зберігання пального в місцях виробництва пального або місцях оптової торгівлі пальним чи місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримані відповідні ліцензії.

Ліцензія на право зберігання пального не отримується на місця зберігання пального, що використовуються: підприємствами, установами та організаціями, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевого бюджету; підприємствами, установами та організаціями системи державного резерву; суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) для зберігання пального, яке споживається для власних виробничо-технологічних потреб виключно на нафто- та газовидобувних майданчиках, бурових платформах і яке не реалізується через місця роздрібної торгівлі.

Ліцензія видається за заявою суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво), до якої додається документ, що підтверджує внесення річної плати за ліцензію.

Суб`єкти господарювання, що здійснюють зберігання пального, яке не реалізовується іншим особам і використовується виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки, копії зазначених документів не подають. Такі суб`єкти господарювання у заяві зазначають про використання пального для потреб власного споживання чи переробки, загальну місткість резервуарів, що використовуються для зберігання пального, та їх фактичне місцезнаходження, а також фактичне місцезнаходження ємностей, що використовуються для зберігання пального.

Стаття 17 Закону №481 визначає, що до суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі зберігання пального без наявності ліцензії - 500000 гривень.

Судом встановлено, що згідно з актом перевірки посадовими особами відповідача виявлено отримання позивачем у період з 01.04.2020 по 24.09.2020 від ТОВ «КВОРУМ-НАФТА» дизельного палива у кількості 26937,66л та бензину автомобільного у кількості 3173,74 л., які відповідно до товарно-транспортних накладних на відпуск нафтопродуктів (нафти), розвантажувались за адресою: Миколаївська область, Новоодеський район, с. Червоноволодимирівка, вул. Жовтнева, буд. 44. Відповідно до наданим до перевірки оборотно-сальдовим відомостям, отримані ТОВ "ЖИТНИЦЯ" паливо-мастильні матеріали відображено на рахунку 203 “Паливо”. Залишки паливо-мастильних матеріалів по підприємству станом на 30.04.2020 складали 10448 л; станом на 312.05.2020 складали 8807 л.; станом на 30.06.2020 складали 3179; станом на 31.07.2020 складали 10329 л та станом на 31.08.2020 складали 9099 л. В підтвердження використання та/або списання ПММ позивачем не надано будь-яких документів (подорожні листи, лімітно-забірні картки у вищевказаному періоді та/або інше).

Проте, у періоді з 01.04.2020 по 24.09.2020 у ТОВ "ЖИТНИЦЯ" була відсутня ліцензія на зберігання пального, тоді як позивач не належить до переліку осіб, які мають право на зберігання пального без отримання ліцензії.

Ліцензія на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової потреби), реєстраційний номер №14250414202001191 отримано позивачем 25.09.2020 з терміном дії (25.09.2020 до 25.09.2025) на місце зберігання пального, розташоване за адресою: Миколаївська область, Новоодеський район, с. Червоноволодимирівка, про що не заперечує і позивач.

Отже, суд вважає обґрунтованими посилання відповідача на відсутність у позивача ліцензії на зберігання пального на момент постачання пального.

Вищевикладене свідчить про недобросовісність позивача як платника податків, оскільки позивач мав би отримати ліцензію на зберігання пального, відтак до позивача має застосовуватись відповідальність, передбачена Законом №481.

Доказів, що свідчать про протилежне, до суду не надано.

Щодо посилання позивача на порушення, допущені відповідачем при проведенні перевірки, зокрема неможливості встановлення підстав для проведення перевірки, прийняття рішення за наслідками розгляду скарги ТОВ «ЖИТНИЦЯ» з порушенням строку, передбаченого п.56.8 ст.56 ПК України, невиїзд перевіряючих за адресою зберігання пального, суд зазначає наступне.

Пунктом 19 частини першої статті 4 КАС України визначено, що індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

В абзаці 4 пункту 1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 23 червня 1997 року № 2-зп у справі № 3/35-313 вказано, що «…за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію.»

У пункті 5 Рішення Конституційного Суду України від 22 квітня 2008 року № 9-рп/2008 в справі № 1-10/2008 вказано, що при визначенні природи «правового акта індивідуальної дії» правова позиція Конституційного Суду України ґрунтується на тому, що «правові акти ненормативного характеру (індивідуальної дії)» стосуються окремих осіб, «розраховані на персональне (індивідуальне) застосування» і після реалізації вичерпують свою дію.

Отже, у разі якщо контролюючим органом була проведена перевірка на підставі наказу про її проведення і за наслідками такої перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення чи інші рішення, то цей наказ як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, а тому його скасування, а так само визнання протиправними дій щодо проведення контрольного заходу після того як проведено контрольний захід не є належним способом захисту права платника податків, оскільки наступне скасування наказу і визнання протиправними дій не може призвести до відновлення порушеного права. Належним способом захисту порушеного права платника податків у такому випадку є саме оскарження рішення, прийнятого за результатами перевірки.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03.04.2020 у справі 520/8648/18.

Згідно з пунктом 2 розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20 серпня 2015 року № 727, акт документальної перевірки - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки, відображає її результати і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Проведення перевірки є лише процедурою встановлення обставин, які необхідні для контролю за правильністю нарахування і сплати податків та інших обов`язкових платежів. Акт перевірки, не може породжувати додаткові податкові обов`язки.

Натомість рішенням суб`єкта владних повноважень є офіційний письмовий документ державного чи іншого органу (посадової особи), виданий в межах його компетенції, визначеної законом, який має точно визначені зовнішні реквізити, породжує певні правові наслідки, створює юридичний стан, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин, має обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин та поширює свою чинність на певний час, територію, коло суб`єктів. Акту перевірки не властиві вказані умови відповідності рішення суб`єкта владних повноважень.

Матеріалами справи підтверджено, що фактична перевірка була проведена в присутності директора ТОВ "ЖИТНИЦЯ" ОСОБА_1 , який ознайомився з наказом та направленнями на перевірку, про що свідчить його підпис в направленнях. Уповноважені особи контролюючого органу допущені до перевірки без зауважень, Акт перевірки підписаний директором ТОВ "ЖИТНИЦЯ", у зв`язку з чим суд не бере до уваги посилання позивача на допущені контролюючим органом процедурні порушення під час призначення та проведення фактичної перевірки.

За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог.

Судові витрати покласти на позивача.

На підставі викладеного та, керуючись ст.ст. 8, 9, 72-77, 90, 139, 241-246, 295 КАС України, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖИТНИЦЯ" (вул. Садова, 1, м. Миколаїв, 54001, код ЄДРПОУ 32655423) до Державної податкової служби України (Львівська площа, 8, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 43005393), Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, код ЄДРПОУ 44104027), про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, рішення про результати розгляду скарги - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана безпосередньо до суду апеляційної інстанції шляхом подання апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя В. С. Брагар