Рішення № 98333369, 14.07.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/5699/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 липня 2021 року

м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Грень Н.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и в :

на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області, в якій позивач просить:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення – рішення №0020299-5706-1330 та №0020298-5706-1330 від 09.04.2020.

В обґрунтування позовних вимог вказано, що висновки контролюючого органу про наявність у позивача обов`язку сплатити податок на нерухоме майно є безпідставними та не ґрунтуються на Законі, визначення грошових зобов`язань в оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях відбулось не у відповідності до чинного законодавства, у зв`язку із чим ці рішення суб`єкта владних повноважень підлягають скасуванню як протиправні.

Спірним у цій справі є питання правомірності донарахування податковим органом грошових зобов`язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, власнику нежитлового приміщення, що віднесене до будівель промисловості, та можливість застосування положень підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, які встановлюють податкову пільгу. Позивач зазначає, що придбані ним будівлі використовуються у власній підприємницькі діяльності, яку він провадить з 2007 року, зокрема діяльність у сфері промислового виробництва. Таку діяльність він провадить як самостійно, як от діяльність з виготовлення металевих обрамлень, виробництва взуття на індивідуальне замовлення, так і спільно з ФОП ОСОБА_2 за договором про спільну діяльність з виготовлення будівельних матеріалів. Відтак вважає, що майно, яке йому належить, не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а тому спірні податкові повідомлення – рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Ухвалою судді від 19.04.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, запропоновано відповідачу у десятиденний строк з дня отримання зазначеної ухвали, надати (надіслати) суду відзив на позовну заяву.

Відповідач позов не визнав, подав відзив на позов, у якому зазначив, що якщо промислова будівля належить не промисловому підприємству, то в такому випадку будівля є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а податок повинен нараховуватися та сплачуватися на загальних підставах відповідно до норм чинного законодавства. При цьому покликається на висновки Верховного Суду, викладені у низці постанов за 2018 рік. Крім того, податковий орган вважає, що у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б свідчили про те, що позивач у розумінні законодавства є промисловим товаровиробником, який використовує свої будівлі та споруди безпосередньо у підприємницькій діяльності. Отже, при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень Гу ДПС у Львівській області використало визначені ПК України джерела податкової інформації про об`єкти оподаткування податком на майно, діяло і межах повноважень та спосіб, визначені ПК України, тому підстави для скасування вказаних податкових повідомлень-рішень відсутні, а отже, відсутні підстави й для задоволення позову.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Позивач ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець, серед видів діяльності якого є: 15.20 Виробництво взуття, 25.99 Виробництво інших готових металевих виробів, н.в.і.у., 96.09 Надання інших індивідуальних послуг, н.в.і.у., 47.71 Роздрібна торгівля одягом у спеціальних магазинах, 47.72 Роздрібна торгівля взуттям і шкіряними виробами в спеціалізованих магазинах, 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (а.с. 14).

Відповідно до інформації, що міститься у Державному реєстрі прав на нерухоме майно, позивачу ОСОБА_1 із січня 2014 року на праві спільної часткової власності (у розмірах 25/100 та 9/100) належать будівлі і споруди цілісного майнового комплексу заводу ковальсько-пресованого обладнання, який складається з виробничих будівель загальною площею 6262,3 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: прохідний пункт «А-1» площею 296 кв.м., трансформаторна підстанція «Б-1» площею 44,1 кв.м., будинок заготівельно-зварювального цеху- «Ж» площею 310,2 кв.м., цех пруткової порізки «З-1» площею 131,8 кв. м., модель пакувальної дільниці «І-2» площею 424,7 кв.м., будинок лабораторії «Л-2» площею 250,3 кв.м., складальна дільниця «М-1» площею 805,6 кв.м., ковальсько-пресова дільниця «Н-1» площею 134,7 кв.м., кіоск «П-1» площею 84,1 кв.м., енерго-механічна дільниця «О-2» площею 357,8 кв.м., токарно-револьверна дільниця, механічний цех «Р-3» площею 1572 кв.м., будинок цеху дослідного заводу «С-2» площею 1255 кв.м., естакада заготівельно-зварювального цеху «Т-1» площею 596 кв.м., головні ворота №1, 6,27 м., огорожа №3, 22,9 м. (а.с. 10-13).

09.04.2020 Головним управлінням ДПС у Львівській області, згідно з пп.54.3.3 п.54.3 ст.54 ПК України та відповідно до пп.266.7.2 п.266.7 ст.266 ПК України винесено відносно позивача податкові повідомлення-рішення: 1) №0020299-5706-1330, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2019 рік 25/100 будівлі споруди площею 6262,3 кв.м. у розмірі 32 665, 72 грн.; 2) №0020298-5706-1330, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2019 рік 9/100 будівлі споруди площею 6262,3 кв.м. у розмірі 11759,66 грн. (а.с. 4-6).

Не погоджуючись із правомірністю податкових повідомлень-рішень, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Вирішуючи справу, суд керується наступним.

Згідно з підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Об`єктом оподаткування, згідно з положеннями підпункту 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Положеннями підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України встановлюються податкові пільги із податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Так підпунктом «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України встановлено, що не є об`єктом оподаткування будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.

Відповідно до пункту 30.1 статті 30 Податкового кодексу України податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.

Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об`єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат (пункт 30.2 статті 30 Податкового кодексу України).

Підставою для звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податків за правилами підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України є особливість, що характеризує об`єкт оподаткування.

Застосовуючи об`єктно-функціональний підхід до визначення податкової пільги у підпункті «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України законодавець ключовим критерієм обрав функціональне призначення будівлі, а не належність конкретному суб`єкту-платнику.

Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 17.02.2020 року по справі № 820/3556/17 висловив правову позицію стосовно порядку застосування підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України.

Зокрема Верховний Суд зазначив, що: «…Конструкція згаданих правових норм дозволяє суду застосувати і такий вид тлумачення норм права за обсягом їх правового змісту, як поширювальне тлумачення, в частині об`єкта оподаткування - предмета «будівлі промисловості», оскільки норми не містять вичерпного переліку таких об`єктів та оскільки відсутні положення, які є винятком із загального правила.

При цьому застосовування системного способу тлумачення, який вимагається при застосуванні поширювального тлумачення дозволяє дійти до наступних висновків.

Сама по собі специфіка об`єкта оподаткування - наявність спеціального статусу будівлі, а саме статусу будівлі промисловості не може бути достатньою підставою для звільнення від оподаткування.

Обираючи за вихідне поняття «промисловість», у зв`язку з яким застосовується аналізована податкова пільга, законодавець пов`язує звільнення від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не тільки і не стільки із його статусом (придатністю його застосування у виробничому промисловому циклі господарської діяльності без конкретизації видів промислового виробництва та організаційних форм у яких воно здійснюється), а й з використанням будівлі з метою провадження виробничої діяльності, тобто з використанням такої за цільовим призначенням для виготовлення промислової продукції.

Оскільки «будівлі промислові», які є у складі об`єктів нежитлової нерухомості виступають загальним критерієм визначення об`єкта оподаткування (підпункт «ґ» підпункту 14.1.129-1 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України), то встановлення пільги шляхом звільнення від оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, «будівель промисловості», зокрема виробничих корпусів, цехів, складських приміщень промислових підприємств (підпункт «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України) не свідчить про недостатню чіткість податкового законодавства, оскільки увівши певний загальний критерій «будівлі промислові», законодавець визначив спеціальний об`єкт (об`єкти) який звільнено від оподаткування, і зі змісту норми зрозуміло, яких об`єктів стосується така пільга.

При цьому, оскільки саме законодавець приймає рішення про встановлення пільг, то він може в подальшому змінити норму, яка встановлює преференцію, не змінюючи загального критерію, про який йшлося вище.

Отже, підстав для застосування компенсаторних правозастосовних нормативних механізмів - презумпції правомірності рішень платника податку (у даному випадку відповідно підпункт 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 та пункт 56.21 статті 56 Податкового кодексу України) не виникає, оскільки немає колізії нормативно-правового регулювання.

Таке застосування вказаної правової норми відповідає принципам рівності усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації (підпункт 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України), єдиного підходу до встановлення податків і зборів (підпункт 4.1.11 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України) і нейтральності оподаткування (підпункт 4.1.8 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України).

Наданням пільги щодо сплати податку, звільненням від сплати податків, держава має на меті встановлення певного рівня соціального або економічного захисту відповідної категорії платників податків.

Встановлення законодавцем певних податкових пільг зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, як в даному випадку підпункт «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, за своєю сутністю спрямоване на збалансування суспільних відносин у сфері справляння податків та мало на меті створити умови для стимулювання та зменшення податкового навантаження на тих платників податків фізичних та юридичних осіб, які є власниками певних об`єктів нерухомості, що використовуються за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва.

Суд вважає, що такий підхід у розумінні норми, про яку йдеться, випливає з того, що функціональне призначення об`єкта, який звільняється від оподаткування, яким є предмет - будівля промисловості (вид нежитлової нерухомості), є фактично визначальною родовою ознакою, оскільки не є об`єктом оподаткування саме будівлі промисловості, тобто будівлі які використовуються для виготовлення промислової продукції будь-якого виду».

Верховним Судом також сформовано новий правовий висновок, відповідно до якого: «визначено, що застосування підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України можливе у разі якщо власниками об`єктів промисловості є фізичні та інші юридичні особи, в тому числі нерезиденти, та за умови (з врахуванням виду їх діяльності) використання таких об`єктів за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду».

Таким чином, вищевикладеним спростовуються доводи відповідача стосовно неможливості застосування п. «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України у зв`язку з тим, що позивач є фізичною особою.

Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17.08.2000 №507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, який призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб`єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України. Об`єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.

Відповідно до названого Державного класифікатора будівлі промисловості (криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо) віднесено до підрозділу "Будівлі нежитлові" (група 125 "Будівлі промислові та склади" клас 1251 "Будівлі промисловості").

До будівель промисловості відносяться об`єкти нерухомості, які відповідно до ДК 018-2000 належать до класу 1251 "Будівлі промисловості", що включає підкласи: 1251.1 "Будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості"; 1251.2 "Будівлі підприємств чорної металургії"; 1251.3 "Будівлі підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості"; 1251.4 "Будівлі підприємств легкої промисловості"; 1251.5 "Будівлі підприємств харчової промисловості"; 1251.6 "Будівлі підприємств медичної та мікробіологічної промисловості"; 1251.7 "Будівлі підприємств лісової деревообробної та целюлозно-паперової промисловості"; 1251.8 "Будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро-фаянсової промисловості"; 1251.9 "Будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне".

Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об`єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.

Згідно з ДК 018-2000 до групи (код 125) "Будівлі промислові та склади" належить клас (код 1251) "Будівлі промислові", який включає будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що належні позивачу на праві спільної часткової власності будівлі та споруди призначені для промислового виробництва і належить до категорії промислових будівель (1251).

При цьому, суд зазначає, що позивачем не надано суду належних доказів того, що за період 2019 року належні йому об`єкти нерухомості не були об`єктами оподаткування відповідно до п.«є» п.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України, як будівлі промисловості, які фактично використовуються за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду). Адже Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань із зазначенням видів діяльності, а також 3 видаткові накладні на продаж щита фасадного та договір про спільну діяльність із виробництва залізобетонних конструкцій для будівництва не є належними та достатніми доказами здійснення промислового виробництва (виготовлення промислової продукції).

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що підстави для звільнення від оподаткування належного ОСОБА_1 нерухомого майна згідно з підпунктом "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України - відсутні, а тому у задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0020299-5706-1330 та №0020298-5706-1330 від 09.04.2020 слід відмовити.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що адміністративний позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст. ст. 90, 139, 243-246, 255, 293, 295 КАС України, суд, -

в и р і ш и в:

у задоволенні адміністративного позову позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відмовити.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Грень Н.М.