Рішення № 98333333, 13.07.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/11530/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 липня 2021 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Брильовського Р.М.,

при секретарі Ізьо М.І.

за участю:

представника позивача - Соколов О.В.

представника відповідача - Бирка Н.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Львові справу за позовом ОСОБА_1 до Ралівської сільської ради Самбірського району Львівської області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Ралівської сільської ради Самбірського району Львівської області, у якій просить суд:

- визнати протиправними дії Ралівської сільської ради Самбірського району Львівської області, які полягають у відмові в призначенні та виплаті допомоги ОСОБА_1 на період працевлаштування, у відповідності з ч. 2 ст. 33 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад";

- зобов`язати Ралівську сільську раду Самбірського району Львівської області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 середньомісячної заробітної плати, у відповідності до ч. 2 ст. 33 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад", але не більше як за 6 місяців починаючи з 20.11.2020 року та закінчуючи 20.05.2021.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивача було обрано на посаду Чукв`янського сільського голови. До обрання на зазначену посаду ОСОБА_1 був фізичною особою-підприємцем. У зв`язку з обранням позивача на посаду Чукв`янського сільського голови він припинив свою підприємницьку діяльність. Рішенням 1-ї сесії VIII-го демократичного скликання Ралівської сільської ради Самбірського району Львівської області № 3 від 19.11.2020 року позивач був звільнений із зазначеної посади в зв`язку з закінченням строку повноважень на підставі ч.І ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та пп.4 п.2 розд. II Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо визначення територій та адміністративних центрів територіальних громад». 20.11.2020 року ОСОБА_1 звернувся через довірену особу до відповідача із заявою з приводу виплат, передбачених ст. 33 Закону України «Про місцеве самоврядування». Листом від 26.11.2020 року за вих. №751 від 10.09.2018 за підписом Ралівського сільського голови позивачу було відмовлено у виплаті середньомісячної заробітної плати на період працевлаштування. Просив позов задовольнити.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву відповідно до якого позовні вимоги не визнаються в повному обсязі. Так, відповідач вказує, що з наданої позивачем трудової книжки та запису з Єдиного державного реєстру юридичних осіб - підприємців, фізичних осіб підприємців та громадських формувань випливає, що ОСОБА_1 з 19.02.2007 по 11.11.2010 був зареєстрований як ФОП ОСОБА_1 . Позивач здійснював підприємницьку діяльність, а саме: самостійно, ініціативно, систематично, на власний ризик господарську діяльність, що здійснюється підприємцями з метою досягнення економічних і соціальних результатів одержання прибутку. ОСОБА_1 в жодних трудових відносинах не перебував, оскільки під трудовими відносинами розуміється врегульовані нормами трудового права суспільні відносини, що виникають як результат впливу норм трудового права на поведінку суб`єктів трудової діяльності в результаті укладення трудового договору, внаслідок якого між ними виникають правові зв`язки, а також відносини з приводу встановлення умов праці на підприємстві, навчання й перекваліфікації за місцем роботи та відносини, пов`язані з наглядом і контролем за додержанням трудового законодавства, вирішенням трудових спорів та працевлаштуванням громадян. Фізична особа підприємець не є найманим працівником, а забезпечує себе роботою самостійно. Трудові книжки ведуться тільки на найманих працівників для підтвердження їх трудового стажу, тобто запис в трудовій книжці позивача, щодо зайняття підприємницькою діяльністю оформлений з порушенням норм чинного законодавства і не відповідає установленому порядку.

Позивач подав відповідь на відзив, у якій просив позов задовольнити, оскільки відзив на позов не спростовує доводи позивача наведені у позовній заяві. Зазначив, що той факт, що він до обрання на виборну посаду працював фізичною особою-підприємцем і не перебував в трудових правовідносинах з установою чи організацією будь-якої форми власності не означає, що позивач не працював і не був учасником соціальних правовідносин у галузі трудового права. Результатом діяльності позивача був соціально корисний продукт - надання послуг з пасажирських перевезень. Здійснюючи таку діяльність, позивач сплачував єдиний соціальний внесок, як і всі, хто працює за трудовим договором. Тобто праця позивача у статусі фізичної особи-підприємця не надає права відповідачеві обмежувати його соціальні права шляхом відмови у нарахуванні та виплаті середньої заробітної плати. Відповідно до пп. 4 та 5 ч. 1 ст. 4 Закону про ЄСВ платниками єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі — ЄВ) є ФОП, в тому числі ФОП — платники ЄП, та особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме: наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності. Покликання відповідача на відсутність у позивача довідки про неможливість працевлаштування на попередній або рівноцінній роботі - не може бути передумовою у відмові у його заяві, оскільки форма і зміст такої довідки є довільними і саме у своїй заяві від 20.11.2020 року на ім`я голови Ралівської сільради про нарахування та виплату мені середньої заробітної плати позивач зазначав про неможливість працевлаштування на попередній роботі. Відповідач помилково стверджує про незаконність наявності у позивача трудової книжки та запису в ній. Покликаючись на абз. 2 п 1.1 Наказу Мінпраці та соціальної політики № 259/34/5 від 08.06.2001 року, відповідач сам собі суперечить, оскільки згідно вказаного пункту, трудові книжки ведуться на всіх працівників, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню. Додатково ОСОБА_1 повідомляє, що згідно з довідкою № 137 від 01.03.2021 року з Самбірського міськрайонного центру зайнятості позивач перебуває на обліку як безробітний у даному центрі з 27.11.2020 року.

Згідно з пунктом 3 частини 3 статті 246 КАС України суд зазначає, що ухвалою судді від 14.12.2020 залишено позовну заяву без руху та надано строк для усунення недоліків позовної заяви.

15.01.2021 ухвалою судді прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Львівського окружного адміністративного суду від 4.03.2021 суд ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Призначено судове засідання з викликом сторін на 23 березня 2021 року

Представник позивача у судовому засіданні просив задовольнити позовні вимоги з підстав, наведених у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

З`ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, заперечення відповідача та дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд, даючи правову оцінку спірним правовідносинам, виходив з наступного.

Суд встановив, що згідно з рішенням Чукв`янської сільської ради Самбірського району Львівської області № 2 від 26.11.2010 року ОСОБА_1 працював на посаді Чукв`янського сільського голови з 26.11.2010 року.

Рішенням Ралівської сільської ради Самбірського району Львівської області № 3 від 19.11.2020 року позивач був звільнений із зазначеної посади у зв`язку з закінченням строку повноважень на підставі ч.І ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та пп.4 п.2 розд. II Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо визначення територій та адміністративних центрів територіальних громад».

До обрання на посаду Чукв`янського сільського голови з 19.02.2007 року по 11.11.2010 року був зареєстрований як фізична особа-підприємець, що підтверджується Витягом з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань (реєстраційний номер справи 241600465058).

У зв`язку з обранням на посаду Чукв`янського сільського голови позивач припинив свою підприємницьку діяльність, про що 11.11.2010 року проведено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи- підприємця ОСОБА_1 .

У зв`язку з припинення повноважень Чукв`янського сільського голови і через неможливість працевлаштуватися на попередній роботі (припинення підприємницької діяльності, закінчення терміну дії ліцензії, припинення АТП 14608 укладання договорів на оренду маршрутів) 20.11.2020 року позивач подав до Ралівської сільської ради Самбірського району Львівської області відповідну заяву для нарахування та виплати середнього заробітку на період працевлаштування строком до шести місяців, як це передбачено ч. 2 ст. 33 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад" (в зв`язку з неможливістю подати заяву особисто звернувся до відповідача через свого представника згідно довіреності (копія додається).

26.11.2020 року Ралівська сільська рада Самбірського району Львівської області в особі сільського голови Ковалик Л. відмовила позивачу в задоволенні заяви з тих підстав, що виплати, передбачені ч. 2 ст. 33 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад" неможливі.

Відмова мотивована тим, що оскільки позивач до обрання на посаду Чукв`янського сільського голови не перебував у трудових відносинах з підприємством, установою чи організацією незалежно від форми власності та виду діяльності, а самостійно забезпечував себе роботою, працював самозайнятою особою (займався підприємницькою діяльністю), що після припинення повноважень Чукв`янського сільського голови не перешкоджає йому відновити свою підприємницьку діяльність.

Вважаючи дії Ралівської сільської ради Самбірського району Львівської області протиправними, ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду.

Ч. 1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист, в тому числі, шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Відповідно до вимог п.1 ч.1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з ч.2 ст.33 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» депутату місцевої ради, який працював у раді на постійній основі, після закінчення таких повноважень надається попередня робота (посада), а за її відсутності - інша рівноцінна робота (посада) на тому самому або, за згодою депутата, на іншому підприємстві, установі, організації. У разі неможливості надання відповідної роботи (посади) на період працевлаштування за колишнім депутатом місцевої ради зберігається, але не більше шести місяців, заробітна плата, яку він одержував на виборній посаді у раді, що виплачується з відповідного місцевого бюджету.

Згідно ст. 118 КЗпП України працівникам, звільненим від роботи внаслідок обрання їх на виборні посади в державних органах, а також у партійних, профспілкових, комсомольських, кооперативних та інших громадських організаціях, надається після закінчення їх повноважень зі виборною посадою попередня робота (посада), а при її відсутності - інша рівноцінна робота (посада) на тому самому або, за згодою працівника, на іншому підприємстві, в установі, організації. Норма аналогічного змісту передбачена також і абзацом 1 ч. 2 ст. 33 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад".

Також у абзаці 2 ч. 2 ст. 33 вказаного Закону передбачено, що у разі неможливості надання відповідної роботи (посади) на період працевлаштування за колишнім депутатом місцевої ради зберігається, але не більше шести місяців, середня заробітна плата, яку він одержував на виборній посаді в раді, що виплачується з відповідного місцевого бюджету.

Таким чином, законодавець гарантує колишньому депутату міської ради збереження середньої заробітної плати, яку він одержував на виборній посаді лише за умови неможливості надання йому попередньої роботи і виключно на період його працевлаштування, але не більше шести місяців. При цьому обов`язок запропонувати звільненим від роботи внаслідок обрання їх на виборні посади роботу (посаду) за згодою працівника, на іншому підприємстві, в установі, організації в разі відсутності можливості працевлаштувати на попередній або рівнозначній посаді покладається саме на роботодавця.

Згідно з ч.5 ст.12 Закону України «Про місцеве самоврядування» на сільських, селищних, міських голів поширюються повноваження та гарантії депутатів рад, передбачені законом про статус депутатів рад, якщо інше не встановлено законом.

Суд встановив, що згідно з рішенням Чукв`янської сільської ради Самбірського району Львівської області № 2 від 26.11.2010 року ОСОБА_1 працював на посаді Чукв`янського сільського голови з 26.11.2010 року.

Рішенням Ралівської сільської ради Самбірського району Львівської області № 3 від 19.11.2020 року позивач був звільнений із зазначеної посади у зв`язку з закінченням строку повноважень.

Як вбачається з витягу з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань (реєстраційний номер справи 241600465058) з 19.02.2007 року по 11.11.2010 року позивач був зареєстрований як фізична особа-підприємець.

Позивач припинив свою підприємницьку діяльність, про що 29.11.2010 року проведено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи- підприємця ОСОБА_1 .

З матеріалів справи вбачається, що згідно із записами в трудовій книжці позивача: 11.11.2010 ОСОБА_1 звільнений з місця роботи згідно з п.5.ст.36 КЗпП України у зв`язку з переходом на виборну посаду; 26.11.2010 обраний на посаду Чукв`янського сільського голови; рішенням 1-ї сесії VIII-го демократичного скликання Ралівської сільської ради Самбірського району Львівської області №3 від 19.11.2020 року я був звільнений із зазначеної посади в зв`язку з закінченням строку повноважень на підставі ч.І ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та пп.4 п.2 розд. II Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо визначення територій та адміністративних центрів територіальних громад».

До обрання на посаду Чукв`янського сільського голови з 19.02.2007 року по 11.11.2010 року ОСОБА_1 був зареєстрований як фізична особа-підприємець, що підтверджується Витягом з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (реєстраційний номер справи 241600465058).

Основним видом моєї діяльності була діяльність нерегулярного пасажирського автотранспорту.

Згідно з ліцензією серії АВ №460870 Міністерства транспорту та зв`язку України надавав послуги з внутрішнього перевезення пасажирів. Строк дії зазначеної ліцензії: 17.02.2009 року по 16.02.2014 року.

Згідно з довідкою №137 від 01.03.2021 року з Самбірського міськрайонного центру зайнятості позивач перебуває на обліку як безробітний у даному центрі з 27.11.2020 року.

Листом від 26.11.2020 року за вих. № 751 від 10.09.2018р. за підписом Ралівського сільського голови ОСОБА_1 було відмовлено у виплаті середньомісячної заробітної плати на період працевлаштування.

Вище суд зазначав, що законодавець гарантує колишньому депутату міської ради збереження середньої заробітної плати, яку він одержував на виборній посаді лише за умови неможливості надання йому попередньої роботи і виключно на період його працевлаштування, але не більше шести місяців. При цьому обов`язок запропонувати звільненим від роботи внаслідок обрання їх на виборні посади роботу (посаду) за згодою працівника, на іншому підприємстві, в установі, організації в разі відсутності можливості працевлаштувати на попередній або рівнозначній посаді покладається саме на роботодавця.

Наведене дає підстави для висновку про не дотримання гарантій позивача як працівника, обраного на виборну посаду, які передбачені статтею 118 КЗпП.

Відповідно, за позивачем на період працевлаштування зберігається середня заробітна плата, яку вона одержувала на виборній посаді, але не більше шести місяців.

Відповідачем не надано суду доказів виконання обов`язку, передбаченого частиною другою статті 33 Закону № 93-IV щодо збереження за позивачем на період працевлаштування середньої заробітної плати, яку вона одержувала на виборній посаді, але не більше шести місяців.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов до переконання, що позивач має право на отримання середньої заробітної плати, яку він одержував раніше на виборній посаді у раді, на період працевлаштування, але не більше шести місяців, а тому з відповідача слід стягнути в користь позивача середньомісячний заробіток за шість наступних місяців після звільнення його з посади Чукв`янського сільського голови, виходячи із розміру середньої заробітної плати, яку він одержувала на виборній посаді у вказаній раді.

Розрахунок суми середньої заробітної плати, яку позивач одержував раніше на виборній посаді у раді, на період працевлаштування, але не більше шести місяців, здійснюється на підставі довідки Ралівської сільської ради Самбірського району Львівської області та відповідно до Порядку № 100 від 8.02.1995.

Згідно з ст. 27 Закону України «Про оплату праці», порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 року затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі Порядок), який застосовується у випадку виплати середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу. Відповідно до абз.3 п.2 Порядку у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Абзацом 3 пункту 3 Порядку визначено, що усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно з абзацом першим пункту 8 розділу IV Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (середньогодинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.

Згідно з довідкою Ралівської сільської ради Самбірського району Львівської області від 12.05.2021 №1081 у вересні 2020 року позивачу було нараховано 58080,00 грн., та у жовтні 2020 року - 58080,00 грн. Отже, за два місяці, відпрацювавши 43 робочих дні, позивач отримав 116160,00 грн заробітної плати. Відповідно, середньоденна заробітна плата за цей період становить: 116160,00 (грн.) /43 (дні) = 2701,39 грн.

Суд зазначає, що позивач був звільнений з посади рішенням 1-ї сесії VIII-го демократичного скликання Ралівської сільської ради Самбірського району Львівської області № 3 від 19.11.2020, то нарахування та виплату середньомісячної заробітної плати, у відповідності до ч.2 ст.33 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад", слід проводити з 20.11.2020 по 20.05.2021 включно.

Отже, розмір середньомісячної заробітної плати, у відповідності до 4.2 ст.33 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад" за шість місяців, тобто - з 20.11.2020 року по 20.05 2021 (182 дні) становить:

182 (дні) * 2701,39 (грн) = 491 653,95 (грн).

Розмір середньомісячної заробітної плати за один місяць з 20.11.2020 року по 20.12.2020 року, що підлягає стягненню в порядку негайного виконання рішення, становить 58080 грн.

Відповідно до п.2 та п.3 ч.1 ст.371 КАС України негайно виконуються рішення суду про: присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Таким чином, рішення суду в частині поновлення на посаді та виплати середнього заробітку у межах суми стягнення за один місяць (58080,00 грн.) слід допустити до негайного виконання.

Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Конституційний Суд України в своєму рішенні від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

В справі «East/West Alliance Limited» проти України» (№ 19336/04) Суд вказує, що дія статті 13 вимагає надання національного засобу юридичного захисту у спосіб, який забезпечує вирішення по суті поданої за Конвенцією «небезпідставної скарги» та відповідне відшкодування, хоча договірним державам надається певна свобода дій щодо вибору способу, в який вони виконуватимуть свої конвенційні зобов`язання за цим положенням. Межі обов`язків за статтею 13 різняться залежно від характеру скарги заявника відповідно до Конвенції. Незважаючи на це, засоби юридичного захисту, які вимагаються за статтею 13 Конвенції, повинні бути ефективними як у теорії, так і на практиці (Kudla v. Polandа № 30210/96).

Суд дійшов висновку що належним способом захисту порушеного права позивача є стягнення з Ралівської сільської ради Самбірського району Львівської області на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) середньомісячної заробітної плати відповідно до ч. 2 ст. 33 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад", але не більше як за 6 місяців починаючи з 20.11.2020 року та закінчуючи 20.05.2021 в розмірі 491 653,95 (чотириста дев`яносто одну тисячу шістсот п`ятдесят три) гривні 95 копійок (без врахування податків та інших обов`язкових платежів).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч.2 ст.2 КАС України).

За змістом п.1 ч.2 ст.2 КАС України, суди, перевіряючи рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, в першу чергу повинні з`ясувати, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Системний аналіз наведених правових норм при застосуванні до правовідносин, що є предметом судового дослідження вказує на те, що відповідач, який є суб`єктом владних повноважень при прийнятті оскаржуваного рішення діяв не на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), без урахуванням права особи на участь у проведенні інспекційного відвідування, а тому позов підлягає до задоволення.

Матеріали справи свідчать, що відповідні критерії відповідачем не дотримані, що зумовило звернення позивача за захистом порушених прав та інтересів до суду.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити повністю.

Відповідно до ст.139 КАС України судовий збір слід стягну з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 .

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, 371, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, –

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Ралівської сільської ради Самбірського району Львівської області, які полягають у відмові в призначенні та виплаті допомоги ОСОБА_1 на період працевлаштування, у відповідності з ч. 2 ст. 33 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад".

Стягнути з Ралівської сільської ради Самбірського району Львівської області (81473, с. Ралівка Самбірського району, Львівської області, вул. І. Франка, 28, код ЄДРПОУ 04370254) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) середньомісячну заробітну плату відповідно до ч. 2 ст. 33 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад", але не більше як за 6 місяців починаючи з 20.11.2020 року та закінчуючи 20.05.2021 в розмірі 491 653,95 (чотириста дев`яносто одну тисячу шістсот п`ятдесят три) гривні 95 копійок (без врахування податків та інших обов`язкових платежів).

Допустити до негайного виконання рішення суду в частині стягнення з Ралівської сільської ради Самбірського району Львівської області (81473, с. Ралівка Самбірського району, Львівської області, вул. І. Франка, 28, код ЄДРПОУ 04370254) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) середньомісячної заробітної плати за один місяць в розмірі 58080 (п`ятдесят вісім тисяч вісімдесять) гривень (без врахування податків та інших обов`язкових платежів).

Стягнути з Ралівської сільської ради Самбірського району Львівської області (81473, с. Ралівка Самбірського району, Львівської області, вул. І. Франка, 28, код ЄДРПОУ 04370254) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 14.07.2021.

Суддя Р.М. Брильовський