Рішення № 98333327, 06.07.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2021 року справа № 380/597/21

м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд в складі

головуючого-судді Сакалош В.М.

секретар судового засідання Наум`як Х.О.,

сторони не прибули,

розглянувши у письмовому провадженні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Львівської обласної прокуратури про скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, зобов`язання вчинити певні дії,-

в с т а н о в и в:

на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Львівської обласної прокуратури (79000, м. Львів, проспект Шевченка, 17-19) в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ керівника Львівської обласної прокуратури від 23 грудня 2020 року №2511к про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора Мостиського відділу Городоцької місцевої прокуратури Львівської області та органів прокуратури на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України «Про прокуратуру» з 30 грудня 2020 року;

- поновити ОСОБА_1 в органах прокуратури на посаді прокурора Мостиського відділу Городоцької місцевої прокуратури Львівської області з 31 грудня 2020 року;

- стягнути з Львівської обласної прокуратури (Код ЄДРПОУ 02910031, проспект Шевченка, 17-19, Львів, Львівська область, 79000) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП; НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу починаючи з 31.12.2020 до моменту фактичного поновлення на роботі.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він проходив службу в органах прокуратури з 2001 року на різних посадах.

На виконання Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо позачергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19 вересня 2019 року № 113 позивачем було подано заяву про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора та про намір пройти атестацію.

За наслідками атестації, наказом керівника Львівської обласної прокуратури № 2511к від 23.12.2020 ОСОБА_1 звільнено із займаної посади та органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» з 30 грудня 2020 року.

Підставою для прийняття оскаржуваного наказу стало рішення № 45 кадрової комісії № 2 «Про неуспішне проходження прокурором атестації» від 23 листопада 2020 року.

Позивач вважає, що рішення про неуспішне проходження прокурором атестації є безпідставним, необґрунтованим та невмотивованим, таким, що порушує права позивача, а також суперечить Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», Порядку проходження прокурорами атестації, Порядку роботи кадрових комісій, а також самій меті проведення атестації прокурорів.

Також позивач зазначає, що його не було ознайомлено з наказом №45 від 23.11.2020 року другої кадрової комісії.

Позивач вважає, що відбулося з порушенням норм міжнародно-правових актів, принципів верховенства права та правової визначеності, а тому звернувся до суду з означеним позовом.

Відповідач – Львівська обласна прокуратура надали відзив на позовну заяву в якому просить відмовити у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 повністю. Зазначає, що на підставі рішення кадрової комісії наказом керівника Львівської обласної прокуратури від 23.12.2020 року № 2511 звільнено з посади прокурора Мостиського відділу Городоцької місцевої прокуратури Львівської області та органів на підставі п.9 ч.1 ст.51 Закону України «Про прокуратуру» з 30.12.2020 року. Відповідач звертає увагу, що ОСОБА_1 подав заяву про проходження атестації до відділу роботи з кадрами прокуратури області, чим підтвердив своє бажання взяти участь в атестації працівників органів прокуратури, поданням такої заяви позивач також надав згоду на звільнення у разі неуспішного проходження атестації, оскільки це передбачено формою заяви. 22.12.2020 року до обласної прокуратури з Офісу Генерального прокурора надійшов лист від 22.12.2020 року № 07/1/1-394 вих -20 з додатками серед яких було Рішення № 45 від 23.11.2020 про неуспішне проходження прокурором ОСОБА_1 атестації. Мінімально допустима кількість балів, які можуть бути набрані за результатами тестування для успішного складення іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знать та умінь у застосуванні закону становить 70 балів. ОСОБА_1 набрав 64 бали і його не допущено до проходження наступного етапу тестування. Щодо тверджень позивача, що його не ознайомлено з рішенням кадрової комісії, відповідач зазначає, що станом на подання відзиву до суду від ОСОБА_1 не надходило заяв до обласної прокуратури про надання копії такого рішення. З огляду на викладене наказ прокурора Львівської області №2511к від 23.12.2020 про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора Мостиського відділу Городоцької місцевої прокуратури Львівської області та органів прокуратури на підставі п.9 ч.1 ст.51 Закону України «Про прокуратуру» з 30.12.2020 року не суперечить вимогам, наведеним нормам Закону України «Про прокуратуру».

Від представника Офісу Генерального прокурора надійшли пояснення з додатками до позовної заяви.

Ухвалою судді від 20.01.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Протокольною ухвалою від 17.06.2021 суд перейшов до розгляду справи по суті.

Судом не встановлено обставин, які б перешкоджали подальшому розгляду справи в порядку письмового провадження.

У відповідності до ч.1 ст. 205 та ч.4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування вказаного судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

З`ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, заперечення відповідача та дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд, даючи правову оцінку спірним правовідносинам, виходив з наступного.

ОСОБА_1 з 2001 року проходив службу в органах прокуратури Львівської області на різних посадах.

Наказом прокурора Львівської області від 30.06.2016 року № 1369к призначений на посаду прокурора Мостиського відділу Городоцької місцевої прокуратури Львівської області.

Відповідно до наказу керівника Львівської обласної прокуратури від 23.12.2020 року № 2511к позивача звільнено із займаної посади та органів прокуратури на підставі п.9 ч.1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру» з 30.12.2020 року.

Підставою прийняття даного наказу слугувало рішення № 45 кадрової комісії №2 від 23.11.2020 року про неуспішне проходження позивачем атестації.

За наслідками складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора (перший етап атестації) ОСОБА_1 набрав 64 балів, що є менше прохідного балу для складання іспиту (70 балів) і його не допущено до проходження наступного етапу атестації.

Позивач звернувся до кадрової комісії із заявою про надання роздруківки звіту деталей іспиту. Кадровою комісією 13.11.2020 року зазначену заяву розглянуто та ухвалено рішення про її задоволення.

Вважаючи наказ про звільнення із займаною посади та органів прокуратури незаконним – позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, судом враховано наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України визначає Закон України від 14.10.2014 № 1697-VII «Про прокуратуру», з наступними змінами та доповненнями (далі - Закон № 1697-VII).

Відповідно до ч.3 ст.16 Закону №1697-VII, прокурор призначається на посаду безстроково та може бути звільнений з посади, його повноваження на посаді можуть бути припинені лише з підстав та в порядку, передбачених законом.

Згідно з п.9 ч.1 ст.51 Закону № 1697-VII, прокурор звільняється з посади у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.

Частиною 5 статті 51 Закону №1697-VII визначено, що на звільнення прокурорів з посади з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої цієї статті, не поширюються положення законодавства щодо пропозиції іншої роботи та переведення на іншу роботу при звільненні у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, щодо строків попередження про звільнення, щодо переважного права на залишення на роботі, щодо переважного права на укладення трудового договору у разі повторного прийняття на роботу, щодо збереження місця роботи на період щорічної відпустки та на період відрядження.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» №113-ІХ від 25.09.2019, з наступними змінами та доповненнями (далі Закон №113-ІХ) запроваджено реформування системи органів прокуратури.

Відповідно до п.6 Розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX з дня набрання чинності цим Законом усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру».

Як передбачено абз.1, п.7 Розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX, прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом.

Атестація здійснюється згідно з Порядком проходження прокурорами атестації, який затверджується Генеральним прокурором (п.9 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX).

Згідно із п.10 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур (у тому числі ті, які були відряджені до Національної академії прокуратури України для участі в її роботі на постійній основі) мають право в строк, визначений Порядком проходження прокурорами атестації, подати Генеральному прокурору заяву про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах. У заяві також повинно бути зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних, на застосування процедур та умов проведення атестації. Форма та порядок подачі заяви визначаються Порядком проходження прокурорами атестації.

Відповідно до п.11 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX, атестація прокурорів проводиться кадровими комісіями офісу Генерального прокурора, кадровими комісіями обласних прокуратур.

При цьому, абз.1, п.3 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX передбачено, що до дня початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур їх повноваження здійснюють відповідно Генеральна прокуратура України, регіональні прокуратури, місцеві прокуратури.

Абзац третій цієї ж норми передбачає, що за прокурорами та керівниками регіональних, місцевих і військових прокуратур, прокурорами і керівниками структурних підрозділів Генеральної прокуратури України зберігається відповідний правовий статус, який вони мали до набрання чинності цим Законом, при реалізації функцій прокуратури до дня їх звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури. На зазначений період оплата праці працівників Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури.

На виконання вимог Закону №113-IX наказом Генерального прокурора №221 від 03.10.2019 затверджено Порядок проходження прокурорами атестації, з наступними змінами та доповненнями (далі - Порядок № 221).

Відповідно до п.1 розділу 1 Порядку №221, атестація прокурорів - це встановлена розділом II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» (далі - Закон) та цим Порядком процедура надання оцінки професійній компетентності, професійній етиці та доброчесності прокурорів Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур і військових прокуратур.

Згідно з п.2 розділу І Порядку №221 атестація прокурорів Генеральної прокуратури України (включаючи прокурорів Головної військової прокуратури, прокурорів секретаріату Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів), регіональних, місцевих прокуратур та військових прокуратур проводиться відповідними кадровими комісіями.

Атестація прокурорів проводиться кадровими комісіями прозоро та публічно у присутності прокурора, який проходить атестацію (п.3 розділу І Порядку №221).

Згідно з п.5 розділу І Порядку №221 предметом атестації є оцінка: 1) професійної компетентності прокурора (у тому числі загальних здібностей та навичок); 2) професійної етики та доброчесності прокурора.

Відповідно до п.6 розділу І Порядку №221 атестація включає такі етапи: 1) складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора; 2) складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки; 3) проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. Для оцінки рівня володіння практичними уміннями та навичками прокурори виконують письмове практичне завдання.

Повторне проходження одним і тим самим прокурором атестації або одного з її етапів не допускається. Якщо складання відповідного іспиту було перервано чи не відбулося з технічних або інших причин, незалежних від членів комісії та прокурора, комісія призначає новий час (дату) складання відповідного іспиту для прокурора (п.7 розділу І Порядку №221).

Згідно із п.8 розділу І Порядку №221 за результатами атестації прокурора відповідна кадрова комісія ухвалює одне із таких рішень:

1) рішення про успішне проходження прокурором атестації;

2) рішення про неуспішне проходження прокурором атестації.

Відповідно до п.9 розділу І Порядку № 221 атестація проводиться на підставі письмової заяви прокурора Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури про переведення на посаду прокурора відповідно в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах, в якій зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних і на застосування процедур та умов проведення атестації. Форми типових заяв прокурора встановлено у додатку 2 до цього Порядку.

Заява підписується прокурором особисто (п.10 розділу І Порядку № 221).

Відповідно до п.1 розділу ІІ Порядку № 221 після завершення строку для подання заяви, вказаної у пункті 9 розділу I цього Порядку, кадрова комісія формує графік складання іспитів. Графік із зазначенням прізвища, імені та по батькові прокурора, номера службового посвідчення, інформації про дату, час та місце проведення тестування оприлюднюється на офіційному веб-сайті Генеральної прокуратури України (Офісу Генерального прокурора) не пізніше ніж за п`ять календарних днів до дня складання іспиту. Прокурор вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце складання іспиту з моменту оприлюднення відповідного графіка на офіційному веб-сайті Генеральної прокуратури України (Офісу Генерального прокурора).

Відповідно до абз.1, п.11 розділу І Порядку №221 особиста участь прокурора на всіх етапах атестації є обов`язковою. Перед кожним етапом атестації прокурор пред`являє кадровій комісії паспорт або службове посвідчення прокурора.

Абзацом другим цієї ж норми передбачено, що у разі неявки прокурора для проходження відповідного етапу атестації у встановлені кадровою комісією дату, час та місце, кадрова комісія ухвалює рішення про неуспішне проходження атестації таким прокурором. Факт неявки прокурора фіксується кадровою комісією у протоколі засідання, під час якого мав відбуватися відповідний етап атестації такого прокурора.

Відповідно до абз.2 п.17 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX кадрові комісії за результатами атестації подають Генеральному прокурору інформацію щодо прокурорів, які успішно пройшли атестацію, а також щодо прокурорів, які не успішно пройшли атестацію.

Як уже встановлено судом, 09.10.2019 позивач подав заяву Генеральному прокурору про переведення його на посаду прокурора в обласній прокуратурі та про намір пройти атестацію в порядку пункту 10 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-ІХ.

З аналізу вказаної заяви, судом встановлено, що позивач подаючи її підтвердив своє бажання бути переведеним на посаду прокурора в обласній прокуратурі, а також бажання пройти атестацію, вказав на ознайомлення та погодження з усіма умовами та процедурами проведення атестації, що визначені Порядком № 221, зокрема і щодо того, що у разі неуспішного проходження будь-якого з етапів атестації, передбаченого Порядком №221, а також за умови настання однієї із підстав, передбачених п.19 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX, його буде звільнено з посади прокурора.

Суд звертає увагу, що абз.2, п.11 розділу І Порядку №221 чітко встановлює наслідки для прокурора у разі його неявки для проходження атестації у встановлені дату, час та місце, про що позивач була повідомлена.

Суд критично оцінює доводи позивача про відсутності фактів скорочення штату чи чисельності прокурорів Городоцької місцевої прокуратури Львівської області, ознак ліквідації та реорганізації органу прокуратури, в якому він обіймав посаду, не впливають на оцінку законності оскарженого наказу про звільнення. Юридичним фактом, що зумовлює звільнення позивача на підставі наведених норм, є наявність рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором, а не закінчення процесу ліквідації/реорганізації або завершення процедури скорочення чисельності прокурорів. З огляду на це оскаржений наказ про звільнення, з огляду на його зміст, є чітким та зрозумілим, ґрунтується на законі, а наведені позивачем доводи щодо його протиправності є помилковими.

Метою Закону №113-IX є реформування органів прокуратури.

Запровадження Законом №113-ІХ атестації прокурорів у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, як однієї з умов для їх переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах, пов`язане в тому числі із створенням передумови для побудови системи прокуратури, кадровим перезавантаженням органів прокуратури та способом перевірки та оцінки кваліфікацій чинних прокурорів на відповідність їх посадам прокурора в таких органах.

Така атестація визначена законодавцем та відбувалась у спосіб і порядок, який є чинним і стосується усіх прокурорів, які виявили намір продовжувати роботу та пройти атестацію, а тому не може вважатись протиправною чи такою, що носить дискримінаційних характер по відношенню до позивача.

Разом із тим, суд звертає увагу, що положення Закону №113-IX на день ухвалення рішення у вказаній справі є чинними та неконституційними у встановленому законом порядку не визнані.

Так само є чинними і положення Порядку №221, а тому підстави для їх незастосування у спірних правовідносинах відсутні.

Крім того, суд звертає увагу, що позивач, подаючи заяву про переведення на посаду прокурора в обласній прокуратурі та про намір пройти атестацію від 09.10.2019 є таким, що ознайомлений з умовами та процедурами проведення атестації, погодився на їх застосування, відтак, маючи відповідну освіту та досвід професійної діяльності, усвідомлював юридичні наслідки не проходження атестації та можливе звільнення із підстав, передбачених Законом № 113-IX.

В іншому випадку, позивач мав повне право відмовитись від проведення такої атестації та не подавати відповідної заяви.

Суд звертає увагу, що створення кадрових комісії, в тому числі Кадрової комісії №2 з атестації прокурорів регіональних прокуратур, затвердження порядку її роботи відбулося у межах повноважень та у порядку, визначених Законом № 113-ІХ та на виконання мети цього закону - проведення заходів із реформи органів прокуратури.

З приводу твердження позивача, що в день проходження атестації обласні прокуратури створені не були, суд зазначає, що сам факт початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур не впливає на порядок та процедуру проведення атестації працівників прокуратури відповідного рівня, які виявили намір пройти таку атестацію ще до початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, повноваження яких до дня початку їх роботи виконувала Генеральна прокуратура України та регіональна прокуратура відповідно.

Щодо тверджень позивача про незастосування Прокуратурою Львівської області при її звільненні положень Кодексу законів про працю України варто вказати, що за загальним правилом, пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 17.02.2015 у справі № 21-8а15, від 31.01.2018 у справі № 803/31/16, від 30.07.2019 у справі № 804/406/16, від 08.08.2019 у справі № 813/150/16.

Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу керівника Львівської обласної прокуратури №2511 к від 23.12.2020 «Про звільнення ОСОБА_1 », яким позивача звільнено із займаної посади, суд зазначає таке.

Відповідно до підп.2 п.19 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» за умови наявності рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури.

Суд звертає увагу, що за наявності відповідного рішення Кадрової комісії № 2 від 23.11.2020 №45 про неуспішне проходження позивачем атестації керівником прокуратури Львівської області цілком обґрунтовано прийнято наказ №2511к від 23.12.2020 про звільнення його з займаної посади на підставі п.9 ч.1 ст.51 Закону України «Про прокуратуру» з 30.12.2020.

З урахуванням того, що звільнення на підставі п.9 ч.1 ст.51 Закону № 1697-VII прямо передбачене підп.2 п.19 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX та пов`язано, зокрема, з наявністю рішення Кадрової комісії №2 про неуспішне проходження атестації прокурором, суд не бере до уваги доводи позивача про те, що фактично не мали місце ні ліквідація, ні реорганізація Городоцької місцевої прокуратури Львівської області.

Таким чином, у цьому випадку, фактом, що зумовлює звільнення позивача на підставі зазначеної норми є не завершення процесу ліквідації органу прокуратури, завершення процесу реорганізації органу прокуратури чи завершення процедури скорочення чисельності прокурорів органу прокуратури, а наявність рішення кадрової комісії про неуспішне проходження ним атестації.

Таким чином, відповідачем цілком обґрунтовано визначено підставою для звільнення позивача положення п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону № 1697-VII, оскільки вказане прямо передбачено положеннями Закону №113-IX, який є чинним.

З огляду на викладене, суд робить висновок, що оскаржуваний наказ керівника прокуратури Львівської області №2511-к від 23.12.2020 є таким, що прийнятий у межах, спосіб та порядку, що визначенні чинним законодавством, а тому підстави для його скасування відсутні.

З огляду на наведене, суд вважає, що відповідач Львівська обласна прокуратура під час прийняття оскаржуваного наказу №2511-к від 23.12.2020 «Про звільнення ОСОБА_1 » діяв у межах та у спосіб встановленими Законами України, а тому відсутні підстави для поновлення ОСОБА_2 на службі в органах прокуратури.

З огляду на викладене, судом не встановлено порушень рішенням №45 Кадрової комісії №2 про неуспішне проходження позивачем атестації та наказом керівника прокуратури Львівської області №2511-к від 23.12.2020 «Про звільнення ОСОБА_1 » критеріїв правомірності, визначених ч.2 ст.2 КАС України.

У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), серед іншого, зазначено, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Відповідно до ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідачем 1 обґрунтовано належними та допустимими доказами правомірність прийняття оскаржуваного наказу.

Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи викладене, оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість та безпідставність позовних вимог, а тому у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Щодо судових витрат, такі відповідно до ст.139 КАС України, поверненню позивачу не підлягають.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10,13, 14, 72-77, 241-246, 250, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, -

в и р і ш и в :

У задоволенні позову відмовити.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 14.07.2021.

Суддя В.М. Сакалош