Рішення № 98333208, 15.07.2021, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

15 липня 2021 рокуСєвєродонецькСправа № 360/2350/21

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Пляшкова К.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Луганській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду 05 травня 2021 року надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління національної поліції в Луганській області (далі – відповідач, ГУНП в Луганській області), в якому з урахуванням уточненого позову, поданого до суду 19 травня 2021 року, позивачем заявлено вимоги про:

1) стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по грошовому забезпеченню у вигляді доплати за службу в нічний час за період з листопада 2015 року по грудень 2018 року в розмірі 3908,04 грн;

2) стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по індексації грошового забезпечення за період з 01 червня 2016 року по 31 грудня 2017 року в розмірі 3749,02 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач в період часу з 07 листопада 2015 року проходив службу у Національній поліції України, а саме у Рубіжанському відділі поліції ГУНП в Луганській області на посаді оперуповноваженого відділу кримінальної поліції. З 06 вересня 2014 року по 30 квітня 2018 року безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення АТО на території Луганської області, що підтверджується довідкою від 03 жовтня 2019 року № А-718.

Позивача 27 вересня 2019 року згідно з наказом ГУНП в Луганській області від 19 вересня 2019 року № 887 о/с звільнено з Національної поліції відповідно до пункту 7 частини першої статті 77 Закону України «Про національну поліцію» (за власним бажанням).

Позивачем 22 жовтня 2019 року направлено до відповідача заяву за вх. № К-1110 з метою отримання інформації про грошові виплати, використання щорічних та додаткових відпусток, та щодо несення служби у нічний час.

На адресу позивача 18 листопада 2019 року від ГУНП надійшов лист-відповідь від 15 листопада 2019 року № 876/111/22-2019, з якого позивачем встановлено, що за період служби з 07 листопада 2015 року по 27 вересня 2019 року не нараховано та не сплачено надбавку до грошового забезпечення за несення служби у нічний час за період з листопада 2015 року по грудень 2018 року, яка складає 3908,04 грн. За період часу з листопада 2015 року по грудень 2018 року позивачем фактично відпрацьовано 105 добових чергувань (за 2015 рік – 4; за 2016 рік – 32; за 2017 рік – 29; за 2018 рік - 40), загальна кількість нічних годин становить 840 (за 2015 рік – 32; за 2016 рік – 256; за 2017 рік – 232; за 2018 рік - 320). Разом з тим, відповідач в супереч вимогам Кодексу законів про працю України, постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988 та наказу Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 № 260 доплату за службу в нічний час не здійснював.

Також з цього листа позивачем встановлено, що індексація грошового забезпечення за період з 07 листопада 2015 року по 01 грудня 2017 року не нараховувалася та не виплачувалась, що суперечить положенням Закону України «Про індексацію доходів населення» та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, а за грудень 2017 року нарахована відповідачем індексація є меншою на 84,27 грн від належного розміру. Недоплачена позивачу індексація за період з 01.06.2016 по 31.12.2017 складає 3749,02 грн.

З урахуванням викладеного, позивач просить задовольнити позовні вимоги повністю.

Ухвалою від 11 травня 2021 року позовну заяву залишено без руху, запропоновано позивачу усунути її недоліки (арк. спр. 19-21).

Позивачем 19 травня 2021 року подано уточнений позов (арк. спр. 24-26).

Ухвалою від 24 травня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (арк. спр. 27-28).

Від представника ГУНП в Луганській області 08 червня 2021 року надійшов відзив на позов, в якому представник заперечує проти задоволення позовних вимог з таких підстав (арк. спр. 36-40).

Вимога в частині виплати ОСОБА_1 доплати за службу у нічний час за період з 07 листопада 2015 року по 31 грудня 2018 року суперечить нормам спеціального законодавства, а саме частинам першої та другої статті 94 Закону № 580-VIII та пункту 11 розділу І Порядку № 260, оскільки позивач звернувся за стягненням доплати за службу в нічний час за період, що перевищує три роки, що передували зверненню за її отриманням.

Представник відповідача також заперечує проти задоволення вимог позивача щодо індексації грошового забезпечення за період з 07 листопада 2015 року по 01 грудня 2017 року з тих підстав, що постановою Кабінету Міністрів України від 18.10.2017 № 782 внесено зміни до пункту 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, доповнивши абзац п`ятий після слова «військовослужбовців» словом, «поліцейських». Порядок № 1078 в редакції, яка діяла до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України № 782, взагалі не передбачав індексацію грошового забезпечення поліцейських, а тому бюджетні асигнування на ці виплати не надходили, кошторис на сплату грошового забезпечення такі виплати не передбачав. Тільки в грудні 2017 року для виплати грошового забезпечення поліцейським ГУНП в Луганській області, розпорядником бюджетних коштів другого рівня - НП України, додатково направлено кошти для виплати індексації за листопад-грудень 2017 року.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 КАС України, суд встановив таке.

З копій виданих на ім`я позивача паспорта громадянина України, картки платника податків встановлено такі дані про позивача: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 (арк. спр. 8-10).

Позивач відповідно до посвідчення від 04 квітня 2016 року серії НОМЕР_2 має статус учасника бойових дій (арк. спр. 11).

Відповідно до записів у дублікаті трудової книжки позивача від 12 жовтня 2015 року серії НОМЕР_3 та довідки про проходження служби позивач з 07 листопада 2015 року по 27 вересня 2019 року проходив службу в Національній поліції України (арк. спр. 7, 41).

За наказом ГУНП в Луганській області від 19 вересня 2019 року № 877 о/с звільнено зі служби в поліції капітана поліції ОСОБА_1 , старшого оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Рубіжанського відділу полції ГУНП в Луганській області за пунктом 7 частини першої статті 77 Закону України «Про національну поліцію» (за власним бажанням), з 27 вересня 2019 року (арк. спр. 10 зворот).

Відповідно до довідок Рубіжанського ВП ГУНП в Луганській області від 06 листопада 2019 року № 13093/111/36-2019 та ВП № 1 Сєвєродонецького РУП ГУНП в Луганській області від 02 червня 2021 року № 937/111/28-2021 ОСОБА_1 в період з 07 листопада 2015 року по 31 грудня 2018 року згідно з книгою служби нарядів перебував на добовому чергуванні у складі СОГ Рубіжанського ВП ГУНП в Луганській області з 08.00 год. до 08.00 год. наступної доби:

в 2015 році

у складі СОГ Рубіжанського ВП ГУНП в Луганській області з 08.00 год. до 08.00 год. наступної доби як оперативний співробітник: 07.11.2015, 27.11.2015, 06.12.2015, 20.12.2015;

охорона громадського порядку та публічної безпеки: 21.11.2015 з 8.00 год. до 15.00 год., 01.12.2015 з 08.00 год. до 14.00 год., 29.11.2015 з 08.00 год. до 17.00 год, 31.12.2015 з 08.00 год. до 20.00 год;

в 2016 році

у складі СОГ Рубіжанського ВП ГУНП в Луганській області з 08.00 год. до 08.00 год. наступної доби як оперативний співробітник: 06.01.2016, 12.01.2016, 27.01.2016, 08.02.2016, 23.02.2016, 07.03.2016, 21.03.2016, 31.03.2016, 09.04.2016, 28.04.2016, 17.05.2016, 21.05.2016, 25.05.2016, 29.05.2016, 01.06.2016, 04.06.2016, 20.06.2016, 22.07.2016, 24.07.2016, 02.08.2016, 11.08.2016, 22.08.2016, 27.08.2016, 03.09.2016, 07.10.2016, 29.10.2016, 12.11.2016, 16.11.2016, 27.11.2016, 01.12.2016, 08.12.2016, 29.12.2016;

охорона громадського порядку та публічної безпеки: 19.01.2016 з 08.00 год. до 12.00 год, 06.12.2016 з 17.00 год. до 19.00 год.;

в 2017 році

у складі СОГ Рубіжанського ВП ГУНП в Луганській області з 08.00 год. до 08.00 год. наступної доби як оперативний співробітник: 08.01.2017, 23.01.2017, 28.01.2017, 01.02.2017, 05.02.2017, 08.03.2017, 26.03.2017, 13.04.2017, 16.04.2017, 23.04.2017, 26.04.2017, 03.05.2017, 18.05.2017, 07.06.2017, 26.06.2017, 18.07.2017, 22.07.2017, 31.07.2017, 03.08.2017, 07.08.2017, 19.08.2017, 26.08.2017, 03.09.2017, 14.09.2017, 04.10.2017, 08.11.2017, 14.11.2017, 11.12.2017, 25.12.2017;

охорона громадського порядку та публічної безпеки: 01.01.2017 з 17.00 год. до 23.00 год., 07.04.2017 з 06.30 год. до 13.00 год., 08.05.2017 з 17.00 год. до 23.00 год., 20.08.2017 з 12.00 год. до 20.00 год., 11.11.2017 з 17.00 год. до 22.00 год., 17.11.2017 з 08.00 год. до 23.00 год., 28.12.2017 з 08.00 год. до 14.00 год.;

в 2018 році

у складі СОГ Рубіжанського ВП ГУНП в Луганській області з 08.00 год. до 08.00 год. наступної доби як оперативний співробітник: 18.01.2018, 12.02.2018, 24.02.2018, 15.03.2018, 26.03.2018, 30.03.2018, 07.04.2018, 12.04.2018, 09.05.2018, 13.05.2018, 18.05.2018, 01.06.2018, 29.06.2018, 15.07.2018, 21.07.2018, 27.07.2018, 11.08.2018, 17.08.2018, 28.08.2018, 01.09.2018, 15.10.2018, 28.08.2010, 01.09.2018, 07.10.2018, 15.10.2018, 20.10.2018, 07.11.2018, 11.11.2018, 23.11.2018, 30.11.2018, 11.12.2018, 19.12.2018, 25.12.2018, 30.12.2018;

охорона громадського порядку та публічної безпеки: 02.01.2018 з 14.00 год. до 23.00 год., 07.01.2018 з 08.00 год. по 12.00 год., 12.01.20118 з 10.00 год. до 15.00 год., 21.05.20118 з 18.00 год. до 08.00 год., 25.05.2018 з 13.00 год. до 23.00 год., 06.07.2018 з 19.00 год. до 23.00 год., 11.07.2018 з 17.00 год. до 09.00 год., 24.08.2018 з 14.00 год. до 23.00 год., 17.08.2018 з 10.00 год. до 16.30 год., 26.08.2018 з 08.00 год. до 20.00 год., 03.11.2018 з 08.00 год. до 19.00 год., 09.11.2018 з 15.30 год. до 22.00 год., 02.12.2018 з 15.00 год. до 20.00 год., 13.12.2018 з 15.00 год. до 23.00 год., 14.12.2018 з 13.00 год. до 23.00 год., 15.12.2018 з 06.00 год. до 14.00 год., 21.12.2018 з 13.00 год. до 23.00 год. (арк. спр. 16, 48-52).

Згідно з довідками ГУНП в Луганській області від 11 листопада 2019 року № 940/111/22-2019, від 02 червня 2021 року № 603/111/22-2021, від 02 червня 2021 року № 602/111/22-21 позивачу в період з 07 листопада 2015 року по 31 грудня 2018 року доплата за службу в нічний час не виплачувалась (арк. спр. 14 зворот-15, 44, 45).

З довідок ГУНП в Луганській області від 11 листопада 2019 року № 940/111/22-2019, від 02 червня 2021 року № 603/111/22-2021 та від 02 червня 2021 року № 601/111/22-2021 слідує, що позивачу 01 червня 2016 року по 30 листопада 2017 року індексація грошового забезпечення позивача не здійснювалась та не виплачувалась, а в грудні 2017 року виплачена в сумі 373,50 грн (арк. спр. 14 зворот-15, 44, 46).

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача на його користь заборгованості у вигляді доплати за службу в нічний час суд зазначає таке.

Згідно з частиною першою статті 1 Закону України від 02.07.2015 № 580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон № 580-VІІІ) Національна поліція України (далі - поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Статтею 91 Закону № 580-VІІІ визначено, що особливий характер служби в поліції містить такі спеціальні умови для певних категорій поліцейських: 1) службу у святкові та вихідні дні; 2) службу позмінно; 3) службу з нерівномірним графіком; 4) службу в нічний час.

Розподіл службового часу поліцейських визначається розпорядком дня, який затверджує керівник відповідного органу (закладу, установи) поліції. Розподіл службового часу поліцейських визначається розпорядком дня, який затверджує керівник відповідного органу (закладу, установи) поліції.

Для поліцейських установлюється п`ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями, а для курсантів (слухачів) вищих навчальних закладів із специфічними умовами навчання, які готують поліцейських, - шестиденний робочий тиждень з одним вихідним днем.

Вихідні, святкові та неробочі дні є днями відпочинку для всіх поліцейських, крім залучених до виконання службових обов`язків.

Поліцейським, які виконували службові обов`язки у вихідні, святкові та неробочі дні, крім поліцейських, які працюють у змінному режимі, відповідний час для відпочинку в порядку компенсації надається протягом двох наступних місяців.

Відповідно по частин першої, другої та п`ятої статті 94 Закону № 580-VІІІ поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України. Грошове забезпечення поліцейських індексується відповідно до закону.

З 02 грудня 2015 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» (далі - Постанова № 988), пунктом 1 якої установлено, що грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Згідно з підпунктом 3 пункту 5 Постанови № 988 визначено обов`язок виплачувати доплату за службу в нічний час - у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час.

Наказом МВС від 06.04.2016 № 260 затверджено Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання (далі – Порядок № 260).

Відповідно до пункту 2 наказу МВС України від 06.04.2016 № 260 цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування та застосовується з дня набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію», тобто з 07 листопада 2015 року.

Пунктом 3 розділу І Порядку № 260 визначено, що грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання.

До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Пунктом 11 розділу І Порядку № 260 визначено, що грошове забезпечення, виплачене поліцейському несвоєчасно або в меншому розмірі, ніж належало, виплачується за весь період, протягом якого поліцейський мав на нього право, але не більше ніж за три роки, що передували зверненню за одержанням грошового забезпечення.

Відповідно до пункту 11 розділу ІІ Порядку № 260, поліцейським, які виконують службові обов`язки в нічний час, виплачується доплата за службу в нічний час у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час.

Годинна ставка обчислюється шляхом ділення місячного посадового окладу на кількість годин фактичного часу служби з урахуванням норми тривалості службового часу за відповідний місяць при 40-годинному робочому тижні.

Службою в нічний час вважається виконання поліцейськими службових обов`язків у період з 22.00 до 06.00.

Поліцейським, які несуть службу в нічний час, надається перерва для відпочинку та харчування тривалістю не більше двох годин. Перерва для відпочинку і харчування не включається в службовий час.

Поліцейським добового наряду під час чергування почергово надаються перерви для вживання їжі та короткочасного відпочинку. Загальна тривалість такої перерви становить 4 години (2 години вдень і 2 години вночі) та не включається в службовий час.

Підставами для виконання службових обов`язків у нічний час є графіки нарядів та чергувань, затверджені наказами керівників підрозділів органів поліції.

Облік фактичного часу служби в нічний час для нарахування доплати здійснюється шляхом оформлення довідки обліку несення поліцейськими служби в нічний час за формою, визначеною у додатку 1 до цих Порядку та умов.

Поліцейським, що залучалися до служби в нічний час, виплата доплати за службу в нічний час за минулий місяць здійснюється одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць.

З вищевикладених нормативно-правових актів слідує, що поліцейським протягом всього періоду проходження служби в Національній поліції, починаючи з 07 листопада 2015 року, за несення служби в нічний час передбачена виплата доплати в розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час.

З вищеописаних матеріалів справи судом встановлено, що в періоді з 07 листопада 2015 року по 31 грудня 2018 року позивач ніс службу в нічний час (перебував у добових чергуваннях СОГ Рубіжанського ВП ГУНП в Луганській області, залучався до охорони публічної безпеки та порядку), однак не отримував за це відповідної доплати, що свідчить про допущену відповідачем бездіяльність, яка є протиправною.

Відповідач заперечує проти виплати позивачу доплати за службу в нічний час, оскільки позивач звернувся за отриманням цієї доплати після спливу трьох років, встановлених пунктом 11 Порядку № 260 (нормою спеціального законодавства) для звернення за одержанням невиплаченого грошового забезпечення.

Суд відхиляє такі твердження як безпідставні, зважаючи на те, що частиною другою статті 233 Кодексу законів про працю України визначено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 15.10.2013 № 8-рп/2013 у справі № 1-13/2013 в аспекті конституційного звернення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України у системному зв`язку з положеннями статей 1, 12 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» зі змінами необхідно розуміти так, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

Відповідно до пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 поняття «заробітна плата» і «оплата праці», які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов`язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов`язків. Під заробітною платою, що належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині другій статті 233 Кодексу законів про працю України, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових відносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат. У разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

З вищевикладеного слідує, що позивач має право звернутися до суду з позовом про стягнення належного йому грошового забезпечення, до складу якого входить й доплата за службу в нічний час, без обмеження будь-яким строком.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що пункт 11 розділу І Порядку № 260, яким визначено, що грошове забезпечення, виплачене поліцейському несвоєчасно або в меншому розмірі, ніж належало, виплачується за весь період, протягом якого поліцейський мав на нього право, але не більше ніж за три роки, що передували зверненню за одержанням грошового забезпечення не може вважатися «нормою спеціального закону» у спірних правовідносинах, як про це зазначив відповідач, оскільки жодним чином не врегульовує строки звернення поліцейським до суду за захистом своїх порушених прав щодо грошового забезпечення. На думку суду, відповідач безпідставно ототожнює поняття «звернення за одержанням грошового забезпечення» та «звернення до суду з позовом», оскільки «звернення за одержанням грошового забезпечення» може відбуватися у позасудовому порядку шляхом звернення поліцейського до керівника відповідного управління. На користь такого твердження свідчить й пункт 12 розділу І Порядку № 260, яким визначено, що звернення поліцейського щодо неправильної виплати грошового забезпечення розглядаються в установленому законодавством України порядку.

Відповідач також заперечує проти виплати позивачу доплати за службу в нічний час з тих підстав, що до ГУНП в Луганській області не надходили будь-які відомості про залучення позивача до служби в нічний час, які були б підставою для виплати цієї доплати. Однак, такі твердження жодним чином не спростовують підтверджений матеріалами справи факт несення позивачем служби у нічний час та визначений підпунктом 3 пункту 5 Постанови № 988 обов`язок відповідача виплачувати поліцейським доплату за службу в нічний час, тому відхиляються судом як безпідставні.

Що стосується вимог позивача щодо індексації його грошового забезпечення суд зазначає таке.

Відповідно до статті 18 Закону України від 05.10.2000 № 2017-III «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» індексацію доходів населення віднесено до державних соціальних гарантій, що, згідно зі статтею 19 цього ж Закону, є обов`язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

За визначенням статті 1 Закону України від 03.07.1991 № 1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» (далі – Закон № 1282-XII) індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг;

індекс споживчих цін - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання;

поріг індексації - величина індексу споживчих цін, яка надає підстави для проведення індексації грошових доходів населення.

Відповідно до статті 2 Закону № 1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, і які не мають разового характеру, у тому числі й оплата праці (грошове забезпечення).

Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Статтею 3 Закону № 1282-XII визначено, що індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Відповідно до статті 4 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

Згідно з частиною другою статті 5 Закону № 1282-XII підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Частиною другою статті 6 Закону № 1282-XII визначено, що порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 8 Закону № 1282-XII перегляд розмірів державних соціальних гарантій та гарантій оплати праці відповідно до умов, визначених цим Законом, здійснюється уповноваженими на це органами протягом місяця, у якому виникли підстави для перегляду.

За наявності підстав, визначених цим Законом, право населення на реалізацію зазначених гарантій не залежить від прийняття рішень відповідними органами.

Відповідно до пункту 4 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (далі – Порядок № 1078, положення порядку наведені в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення (абзац 1).

У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексуються оплата праці (грошове забезпечення), розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю та матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, що надаються залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії (абзац 2).

Частина грошових доходів, яка перевищує прожитковий мінімум, встановлений для відповідних соціальних і демографічних груп населення, індексації не підлягає (абзац 5).

Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (абзац 6).

У разі коли особа працює неповний робочий час, сума індексації визначається із розрахунку повного робочого часу, а виплачується пропорційно відпрацьованому часу (абзац 7).

Згідно з пунктом 5 Порядку № 1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків (абзац 1).

Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення (абзац 2).

Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3).

Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу (абзац 4).

Відповідно до підпункту 2 пункту 6 Порядку № 1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

У разі коли грошовий дохід формується з різних джерел і цим Порядком не встановлено черговість його індексації, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела пропорційно його частині у загальному доході.

Згідно з пунктом 10-2 Порядку № 1078 для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість та у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи, для новоприйнятих працівників, а також для працівників, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати, передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник.

З вищевикладених правових норм слідує, що індексація оплати праці (грошового забезпечення) є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці у формі відшкодування знецінення грошових доходів громадян, які мають систематичний (щомісячний) характер.

Також за вимогами вказаних нормативно-правових актів проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи, проведення якої не залежить від волевиявлення роботодавців чи працівників.

Як свідчать матеріали справи, позивачу індексація грошового забезпечення за період з 07 листопада 2015 року по 30 листопада 2017 року не нараховувалась та не виплачувалась.

Відповідно до інформації Держстату України індекс споживчих цін перевищував поріг у 103% у квітні 2016 року та становив 103,5 відсотка, а коефіцієнт індексації в червні-листопаді 2016 року - 3,5%, у грудні 2016 року-лютому 2017 року - 7,7%; березні-травні 2017 року - 11,8%; червні-серпні 2017 року - 16%; вересні-листопаді 2017 року - 19,6%.

Отже, підстави для нарахування індексації позивачу виникли з червня 2016 року.

Базовим місяцем нарахування індексації грошового забезпечення позивача є листопад 2015 року.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог відповідач зазначає, що дію Порядку № 1078 поширено на поліцейських тільки після внесення до нього змін за постановою Кабінету Міністрів України від 18 жовтня 2017 року № 782, тому тільки з набранням чинності Постановою № 782 (24 жовтня 2017 року) за відповідачем виник обов`язок щодо індексації грошового забезпечення позивача.

Проте суд відхиляє такі твердження відповідача як безпідставні, оскільки індексація грошового забезпечення поліцейських прямо передбачена положеннями Закону України «Про Національну поліцію» та Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».

Більш того, в силу положень частини другої статті 8 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», за наявності підстав, визначених цим Законом, право населення на реалізацію зазначених гарантій не залежить від прийняття рішень відповідними органами.

Така ж правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 31 січня 2019 року в справі № 823/2249/18.

Таким чином суд дійшов висновку, що відповідач безпідставно не здійснював індексацію грошового забезпечення позивача в період з 01 червня 2016 року по 30 листопада 2017 року, що свідчить про допущену відповідачем бездіяльність, яка є протиправною.

Що стосується здійсненої відповідачем індексації грошового забезпечення позивача в грудні 2017 року, то суд погоджується з твердженнями позивача, що обрахована відповідно до Порядку № 1078 та виходячи з базового місяця – листопад 2015 року, сума індексації складає 458,12 грн, а не 373,50 грн, як нарахував відповідач.

Що стосується обраного позивачем способу захисту його порушених прав, суд зазначає таке.

Європейський суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000, «Онер`їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20.05.2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.

Крім того, Європейський суд з прав людини у своєму рішення по справі Yvonne van Duyn v.Home Office зазначив, що принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов`язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов`язання містяться в законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії”. З огляду на принцип юридичної визначеності, держава не може посилатись на відсутність певного нормативного акта, який би визначав механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституції чи інших актах. Така дія названого принципу пов`язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов`язань для запобігання відповідальності. Захист принципу обґрунтованих сподівань та юридичної визначеності є досить важливим у сфері державного управління та соціального захисту. Так, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію своєї політики чи поведінки, така держава чи такий орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки щодо фізичних та юридичних осіб на власний розсуд та без завчасного повідомлення про зміни у такій політиці чи поведінці, позаяк схвалення названої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у названих осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року), Європейський суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статті 1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Рішенням Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року у справі № 3-рп/2003р визначено, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Суд зауважує, що в рамках адміністративного судочинства:

дії - певна форма поведінки суб`єкта владних повноважень, яка полягає у здійсненні суб`єктом владних повноважень своїх обов`язків у межах наданих законодавством повноважень чи всупереч їм;

бездіяльність - певна форма поведінки суб`єкта владних повноважень, яка полягає у невиконанні ним дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладених на нього посадових обов`язків згідно із законодавством України.

Оскільки судом встановлено, що протягом спірного періоду відповідач ухилявся від дотримання вимог Законів № 1282-XII та № 580-VІІІ, Порядків № 1078 та № 260 в частині нарахуванні та виплати позивачу доплати за службу в нічний час, індексації, то ним допущена протиправна бездіяльність, ефективним та належним способом захисту від якої є зобов`язання відповідача здійснити нарахування та виплату допомоги за службу в нічний час, індексації в належному розмірі, а не стягнення як вимагає позивач.

Тому суд, керуючись положеннями частини другої статті 9 КАС України, вважає за необхідне обрати спосіб захисту, який відповідає об`єкту порушених прав позивача.

Щодо наведеного позивачем в позовній заяві розрахунку доплати за службу в нічний час та індексації грошового забезпечення, суд вважає за необхідне зазначити, що суд надає правову оцінку в межах предмету спору, що існує на час розгляду справи, а не того, що ймовірно виникне між сторонами у майбутньому. Чинне законодавство не передбачає можливості захисту в адміністративному судочинстві прав у майбутньому без встановлення такого порушення, а лише допускаючи можливість подальшої неправомірної поведінки суб`єкта оскарження.

Оскільки на час розгляду справи нарахування доплати за службу в нічний час та індексації із застосуванням базового місяця – листопад 2015 року, відповідачем ще не здійснювалося, у суду відсутні підстави до вчинення відповідачем таких дій надавати правову оцінку правильності здійсненого позивачем розрахунку суми індексації, оскільки відсутні підстави вважати, що відповідачем буде здійснений неправильний розрахунок та права позивача будуть порушені. Тобто на час розгляду даної справи між сторонами в цій частині спір ще відсутній.

За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09 грудня 1994 року, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За встановлених в цій справі фактичних обставин та з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що основні (суттєві) аргументи позовної заяви є частково обґрунтованими, у зв`язку з чим позов слід задовольнити частково.

Питання про розподіл судових витрат відповідно до вимог статті 139 КАС України судом не вирішується, оскільки позивач згідно з пунктами 5 та 13 частини першої статті 5 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VІ «Про судовий збір» від сплати судового збору звільнений.

Керуючись статтями 72-77, 90, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Луганській області (місцезнаходження: 93406, Луганська область, місто Сєвєродонецьк, вулиця Вілєсова, будинок 1, код за ЄДРПОУ 40108845) про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Луганській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 доплати за службу у нічний час за період з 07 листопада 2015 року по 31 грудня 2018 року.

Зобов`язати Головне управління Національної поліції в Луганській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 доплату за службу у нічний час за період з 07 листопада 2015 року по 31 грудня 2018 року.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Луганській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 червня 2016 року по 31 грудня 2017 року із застосуванням базового місяця – листопад 2015 року.

Зобов`язати Головне управління Національної поліції в Луганській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 червня 2016 року по 31 грудня 2017 року із застосуванням базового місяця – листопад 2015 року, з урахуванням раніше виплачених сум.

У задоволенні вимог про стягнення з Головного управління Національної поліції в Луганській області доплати за службу в нічний час та індексації в загальному розмірі 7657,06 грн відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя К.О. Пляшкова