Рішення № 98333136, 15.07.2021, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2021 року м. Кропивницький Справа № 340/3275/21

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Хилько Л.І., розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Управління соціального захисту населення Олександрійської районної державної адміністрації (далі - позивач) до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Кіровоградській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (далі - відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови про стягнення виконавчого збору, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом та просить визнати протиправною та скасувати постанову про стягнення виконавчого збору від 07.06.2021 у ВП № 65695488.

В обґрунтування позовних вимог вказано, що дії державного виконавця щодо визначення розміру виконавчого збору не відповідають вимогам чинного законодавства, оскільки, враховуючи те, що судове рішення носить майновий характер, державний виконавець у цих спірних правовідносинах повинен був застосувати саме положення ч. 2 ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження", яка передбачає, що виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 % суми, що підлягає примусовому стягненню.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю, обґрунтовуючи це тим, що застосування положень ч. 2 ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження" в даному випадку не має правових підстав, тому державним виконавцем у межах чинного законодавства визначено розмір виконавчого збору за примусове виконання рішення суду немайнового характеру з боржника - юридичної особи. При цьому, якби за виконавчим документом передбачалося стягнення коштів, тоді була би інша процедура виконання такого рішення, що виконувалася б органами, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (а.с.28-33).

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18.03.2021 в адміністративній справі № 340/5067/20 було зобов`язано Управління соціального захисту населення Олександрійської районної державної адміністрації Кіровоградської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги.

Вказане судове рішення набрало законної сили 20.04.2021, а 11.05.2021 судом видано виконавчий лист на його виконання (а.с.36-37).

03.06.2021 ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою щодо примусового виконання судового рішення по справі № 340/5067/20 (а.с.35).

Постановою державного виконавця від 07.06.2021 відкрито виконавче провадження №65695488 за виконавчим листом №340/5067/20 від 11.05.2021 (а.с.39-40).

Також 07.06.2021 державним виконавцем в межах зазначеного виконавчого провадження прийнято постанову про стягнення з боржника виконавчого збору відповідно до ч.ч.3, 4 ст.27 Закону України "Про виконавче провадження" у розмірі 24000 грн. (а.с.42-43).

Не погоджуючись з постановою про стягнення виконавчого збору у розмірі, визначеного згідно до ч.3 ст.27 Закону України "Про виконавче провадження", позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Спірні правовідносини щодо примусового виконання рішень регулюються Законом України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII).

Відповідно до ст. 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За змістом положень ст. 3 Закону № 1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення, зокрема, на підставі таких виконавчих документів як виконавчі листи, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.

Відповідно до частини 1 статті 5 Закону № 1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та, у передбачених цим Законом випадках, на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Згідно з положеннями частини 1 статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Частиною першою статті 26 Закону № 1404-VIII визначено, що державний виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Відповідно до ч. 5 ст. 26 Закону № 1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Статтею 27 Закону № 1404-VІІІ було надано визначення поняття "виконавчий збір" та унормовано питання щодо його розміру, порядку та підстав стягнення.

Так, згідно з ч. 1 ст. 27 Закону № 1404-VІІІ виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Згідно ч. 2 ст. 27 Закону № 1404-VІІІ виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 27 Закону № 1404-VІІІ за примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника-фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника-юридичної особи.

Згідно з частиною 4 статті 27 Закону № 1404-VІІІ державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, та у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 17 частини першої статті 39 цього Закону. Виконавчий збір не стягується із сум податкового боргу (у тому числі штрафних санкцій та пені) та недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у разі їх списання згідно з пунктами 2-3, 2-4 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України та пунктом 9-15 розділу VIII Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (ч. 9 ст. 27 Закону № 1404-VІІІ).

Відтак, стягнення виконавчого збору пов`язується з початком примусового виконання, оскільки державний виконавець одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження виносить постанову про стягнення виконавчого збору. При цьому, стягнення виконавчого збору є безумовною дією, яку здійснює державний виконавець у межах виконавчого провадження незалежно від здійснених дій, і є встановленою державою складовою процедури виконавчого провадження, що гарантує ефективне здійснення виконання рішення суду боржником за допомогою стимулювання боржника до намагання виконати виконавчий документ самостійно до відкриття виконавчого провадження у зв`язку із ймовірністю стягнення відповідної суми у випадку примусового виконання.

При цьому, в розумінні положень Закону № 1404-VIII примусове виконання виконавчого документу розпочинається з моменту винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Отже, стягнення виконавчого збору зумовлюється лише фактом початку примусового виконання (відкриттям виконавчого провадження) та не ставиться у залежність від фактично вчинених дій щодо примусового виконання. Стягнення виконавчого збору є не правом, а обов`язком державного виконавця при відкритті виконавчого провадження.

Крім того, на момент відкриття виконавчого провадження державний виконавець не зобов`язаний самостійно з`ясовувати будь-яку інформацію щодо виконання судового рішення боржником, оскільки вчинення будь-яких дій до відкриття виконавчого провадження Законом №1404-VIII не передбачено.

Аналогічна правова позиція також наведена у постановах Верховного Суду від 26.06.2020 року у справі № 360/3324/19 та від 23.12.2020 року у справі № 620/334/20.

Крім того, розмір виконавчого збору згідно положень частин 2 та 3 статті 27 Закону № 1404-VІІІ визначається виходячи з характеру вимог, за якими ухвалено судове рішення та яке підлягає виконанню за виконавчим документом.

Тобто, якщо це рішення майнового характеру, то розмір виконавчого збору становить 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. Разом із тим, якщо ж виконується рішення немайнового характеру, то виконавчий збір з боржника юридичної особи стягується в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати.

Розміри мінімальної заробітної плати на 2021 рік затверджені Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" від 15.12.2020 №1082-IX, та з 01.01.2021 по 30.11.2021 її розмір становить 6000 грн. на місяць.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою державного виконавця від 07.06.2021 було вирішено стягнути з позивача виконавчий збір в сумі 24 000 грн., тобто виходячи із чотирьох розмірів мінімальної заробітної плати (4 х 6000 грн.) як за виконання рішення немайнового характеру, відповідно до ч. 3 ст. 27 Закону № 1404-VІІІ.

За змістом статті 63 Закону №1404-VIII, яка регулює порядок виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, з урахуванням положень п.1 розділу IX Виконання рішень немайнового характеру Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 за №489/20802 (зі змінами), рішення, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, є рішеннями немайнового характеру.

Відповідно до ст.10 Закону №1404-VIII заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами (тобто звернення стягнення на майно боржника);

2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;

3) вилучення у боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;

4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;

5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

В свою чергу, порядок застосування кожного зазначеного заходу примусового виконання рішення має специфічні риси, які повинні враховуватись виконавцем у процесі виконавчого провадження. Саме ці риси є орієнтиром для того, який захід слід обрати для примусового виконання кожного конкретного рішення, а також для визначення того, який спосіб обрахунку виконавчого збору в кожному конкретному випадку підлягає застосуванню з визначенням базової величини, на основі якої необхідно проводити цей обрахунок.

За змістом виконавчого листа Кіровоградського окружного адміністративного суду №340/5067/20, виданого судом 11.05.2021, у графі резолютивна частина рішення чітко вказано: "Зобов`язати Управління соціального захисту населення Олександрійської районної державної адміністрації Кіровоградської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги" (а.с.36-37).

Отже, резолютивна частина судового рішення, на підставі якого було видано виконавчий документ, не містить вартісної оцінки зобов`язання боржника, є немайнового характеру та носить зобов`язальний характер, а даний виконавчий лист має одноразовий характер виконання.

Таким чином, оскільки за змістом виконавчого листа №340/5067/20 не було присуджено стягнення певної суми коштів, а також не визначено спосіб виконання рішення суду шляхом звернення стягнення на майно, або примусової передачі майна боржнику, то і відсутні правові підстави для визначення суми виконавчого збору у розмірі 10 % суми, що підлягає примусовому стягненню.

Відтак, визначаючи розмір виконавчого збору у спірній постанові про стягнення виконавчого збору за правилами, встановленими для примусового виконання рішення немайнового характеру на підставі ч.3 ст.27 Закону №1404-VIII, відповідач діяв у відповідності до норм чинного законодавства.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Керуючись ст.ст.139, 242-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, визначені ст.ст.255, 295 КАС України та може бути оскаржене сторонами до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня його проголошення.

Згідно до п.п.15.5 п.1 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Кіровоградський окружний адміністративний суд.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Л.І. Хилько