Рішення № 98333025, 14.07.2021, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2021 року м. Кропивницький Справа № 340/3067/21

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Казанчук Г.П., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін заяву про заміну відповідача по адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Кіровоградській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу, -

ВИКЛАД ОБСТАВИН:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить визнати протиправною та скасувати винесену Головним управлінням ДПС у Кіровоградській області вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 04.11.2019 р. №Ф-2527-52У про сплату 26539,26 грн. боргу, з яких 26539,26 грн. сума недоїмки.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що дізнався про наявність вимоги про сплату боргу лише 04.06.2021 року в результаті ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження №61759166. Із визначенням суми недоїмки не погоджується, оскільки податкове зобов`язання може виникнути у разі несплати коштів, які самостійно задекларовані платником податків або були донараховані контролюючим органом і не сплачені платником податків. Водночас спірна вимога не містить відомостей про підставу виникнення грошового зобов`язання, що підтверджує протиправність вимоги про розмір боргу. Крім того, позивач зазначає, що протягом 2017 – 2020 років він був найманим працівником і у цей період роботодавець сплачував за позивача єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах, визначених законодавства. Також позивач зазначає про те, що наявність свідоцтва про право на зайняття підприємницької діяльності лише посвідчує право особи на здійснення підприємницької діяльності, однак не є доказом здійснення діяльності та отримання від такої діяльності доходу.

Від представника ГУ ДПС в Кіровоградській області (надалі відповідач) до суду надійшов відзив на позовну заяву із запереченнями проти позову, мотивованими тим, що позивач як фізична-особа підприємець, який знаходився на обліку в Кропивницькій ДПІ був зобов`язаний нараховувати та сплачувати єдиний внесок. Оскільки позивач як платник єдиного внеску не дотримався обов`язку нараховувати та сплачувати єдиний внесок у 2017 році, щоквартально у 2018 та 2019 роках, ГУ ДПС у Кіровоградській області в автоматичному режимі нарахована сума недоїмки зі сплати єдиного внеску та на підставі облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів сформовано спірні вимоги про сплату боргу (недоїмки). Доводячи правомірність вимоги про сплату недоїмки, представник відповідача просив суд у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою судді Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22.06.2021 року провадження у справі відкрито та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Розглянувши справу в порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань з 25.05.2006 року є зареєстрованим як фізична особа-підприємець, номер запису 24440000000007873.

Зважаючи на дані інтегрованої картки платника єдиного соціального внеску позивача встановлено, що станом на 31.10.2019 р. недоїмка із єдиного соціального внеску становила 26539,26 грн.

ГУ ДПС у Кіровоградській області винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 04.11.2020 р. №Ф-2527-52У на суму боргу – 26539,26 грн. (надалі спірне рішення, а.с.7), про наявність якої, як стверджує позивач він дізнався із виконавчого провадження №61759166.

Отже правомірність та законність винесення спірного рішення є предметом спору переданого на вирішення суду.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

Пунктом 2 частини 1 статті 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" визначено, що єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок) – консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 6 Закону №2464 платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

З огляду на пункту 2 частини 1 статті 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 51 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Частиною 5 статті 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" визначено, що єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску.

При нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам з джерел не за основним місцем роботи ставка єдиного внеску, встановлена цією частиною, застосовується до визначеної бази нарахування незалежно від її розміру.

Відповідно до абзацу 3 частини 8 статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5 1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Згідно частини 12 статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

З аналізу зазначених норм встановлено, що фізична особа-підприємець зобов`язана нараховувати та сплачувати єдиний соціальний внесок в розмірі 22 відсотків бази нарахування єдиного внеску, а у випадку не отримання доходу у розмірі не менше ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до частини 4 статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Пунктом 3 розділу VI "Порядок стягнення заборгованості з платників" наказу Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449 "Про затвердження Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 7 травня 2015 р. за N 508/26953 (надалі Інструкція про порядок нарахування єдиного внеску) визначено, що органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо:

- дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів;

- платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску;

- платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

Враховуючи вищезазначене, суд відхиляє доводи позивача про протиправність спірної вимоги через відсутність в ній відомостей про підставу виникнення грошового зобов`язання, оскільки саме через наявність в інформаційній системі боргу зі сплати єдиного внеску стало підставою для винесення спірного рішення.

Іще однією підставою протиправності спірної вимоги позивачем зазначено про те, що він протягом 2017, 2018 та 2019 років був найманим працівником, а тому єдиний соціальний внесок був сплачений роботодавцем.

Відповідач у письмовому поясненні, на виконання вимог ухвали суду про відкриття провадження у справі зазначив, що сума недоїмка складає 26539,26 грн., у тому числі: за 2017 рік - 8448 грн., 2018 рік – 9828,72 грн. та за 2019 рік (І-ІІІ квартал) – 8262,54 грн.

Зважаючи на пункт 5 частини 1 статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» мінімальний страховий внесок – сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.

Місячний розмір мінімальної заробітної плати відповідно до статті 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" у 2017 році становив 3200 грн., відповідно до статті 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" у 2018 році - 3723 грн.

Враховуючи ставку, визначену частиною 5 статті 8 Закону №2464-VI у розмірі 22 %, мінімальний страховий внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону (фізичних осіб – підприємців), у 2017 році складав 704 грн. (3200 грн. х 22 %) у місяць, у 2018 році – 819,06 грн. (3723 грн. х 22 %) у місяць, у 2019 році 918,06 (4173 х 22 %). Такі платники (крім тих, які обрали спрощену систему оподаткування) зобов`язані були сплатити єдиний внесок за 2017 рік не пізніше 10.02.2018 року, а у 2018 - 2019 роках - щоквартально, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Стосовно періодів виникнення заборгованості, суд зазначає наступне.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 4 грудня 2019 року у справі №440/2149/19З суд касаційної інстанції сформулював правовий висновок, відповідно до якого особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

Інше тлумачення норм Закону № 2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в податкових органах і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Верховний Суд вказав, що суди попередніх інстанцій при вирішенні спору повинні перевіряти обставини щодо: наявності у позивача статусу фізичної особи-підприємця; здійснення нею підприємницької діяльності та отримання нею доходу у періоді, за який податковим органом нарахований єдиний внесок; нараховування та сплати роботодавцем за позивача, як за застраховану особу, єдиного внеску в розмірі не меншому мінімального страхового внеску на місяць.

Так, перевіряючи зазначені обставини, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною першою статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб-підприємців з Єдиного державного реєстру.

Згідно відомостей про позивача як застрахованої особи за формою ОК-5 (а.с.15-16). Згідно цих даних за 2017 рік та за І-ІІІ квартали 2019 року за позивача працедавцем сплачений єдиний внесок. Водночас за даними із відомостей за формою ОК-5 за 2018 рік за березень місяць відсутня інформація про сплачені позивачем чи його роботодавцем єдиного соціального внеску.

Дані обставини також підтверджуються поданою позивачем копією його трудової книжки (а.с.17-18):

- запис №3 від 19.02.2018 "звільнений з посади водія автотранспортних засобів за власним бажанням" наказ №5-к від 16.02.2018 р.;

- запис №4 від 06.04.2018 "прийнятий на посаду водія" наказ №4 від 05.04.2018.

Тобто, і записи трудової книжки також свідчать, що позивач не був найманим працівником у березні 2018 року.

Враховуючи вищеописане, суд відхиляє доводи позивача про протиправність спірної вимоги в частині нарахування єдиного соціального внеску за березень 2018 року в сумі 918,06 грн. При цьому, суд погоджується з доводами позивача щодо протиправності спірної вимоги в частині нарахування недоїмки в сумі 25621,20 грн. (26539,26 - 918,06).

Отже, підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

З огляду на відсутність у позивача обов`язку по сплаті єдиного внеску, нарахування йому недоїмки шляхом винесення спірної вимоги є незаконним.

Тобто, незважаючи на відхилення частини доводів, викладених позивачем, як на підставу протиправності спірної вимоги, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову та визнання протиправною вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 04 листопада 2020 року № Ф-2527-52У. у частині визначення суми недоїмки в сумі 25621,20 грн.

Відповідно до частини 1 статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа

Частиною 1 статті 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 908 грн., що підтверджується квитанцією від 14.06.2021 року (а.с.19), тож, враховуючи висновок суду про часткове задоволення позову (96,54% від суми позову) на користь позивача належить стягнути 876,58 грн. (96,54% х 908/100%) за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 9, 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 262, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Кіровоградській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Кіровоградській області Ф-2527-52У від 04 листопада 2019 року щодо сплати боргу з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне страхування у частині вимоги сплатити недоїмку в сумі 25621,20 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; адреса фактичного проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 840,80 гривень за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області (вул. Велика Перспективна, 55, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25006; код ЄДРПОУ 439995486).

Копію рішення суду надіслати учасникам справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Кіровоградський окружний адміністративний суд, у 30-денний строк, установлений статтею 295 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Г.П. Казанчук