Рішення № 98332970, 09.07.2021, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, тел. +380 (044) 207 80 91

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 липня 2021 року м. Київ № 320/359/21

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - суддя Журавель В.О.,

при секретарі судового засідання - Кірсенко А.І.,

за участю:

представника позивача - Рішко С.І.,

відповідач - не прибув,

представника третьої особи - Бондаренко Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Селена" до Міжгірського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області, про визнання незаконною та скасування постанови, зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з додатковою відповідальністю "Селена" (далі - позивач) з позовом до Міжгірського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі - третя особа), в якому просить суд (з урахуванням уточненого адміністративного позову):

- визнати незаконною і скасувати постанову державного виконавця Міжгірського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Тичка Діани Михайлівни від 20 серпня 2020 року про відкриття виконавчого провадження №62824316;

- зобов`язати державного виконавця Міжгірського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Тичка Діану Михайлівну закінчити виконавче провадження №62824316 та повернути Головному управлінню Пенсійного фонду України Київської області виконавчий лист №810/842/17 від 28 вересня 2017 року без виконання.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що постанова відповідача від 20 серпня 2020 року про відкриття виконавчого провадження №62824316 є незаконною та підлягає скасуванню з наступних підстав: третя особа звернулось із заявою про примусове виконання судового рішення після закінчення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання; третя особа не мала права звертатись із заявою про примусове виконання судового рішення, оскільки стягувачем є Управління Пенсійного фонду України у Білоцерківському районі Київської області; уповноважена особа третьої особи не мала права звертатись із заявою про примусове виконання судового рішення, оскільки до заяви не додано довіреність на ОСОБА_1 , яка підписала заяву до органу ДВС.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 2 березня 2021 р. відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі та призначено судове засідання по справі. Цією ж ухвалою витребувано від відповідача копію матеріалів виконавчого провадження № 62824316.

9 березня 2021 р. від представника третьої особи надішли пояснення по справі. Зазначає, що позовні вимоги позивача є незаконними та не підлягають задоволенню, оскільки відповідач діяв відповідно до вимог Закону №1404-VIII. Аргументи позивача не підтвердженні документально та спростовані наявними матеріалами справи, які подані відповідачем та третьою особою.

10 березня 2021 р. до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач позову не визнав, у його задоволенні просив відмовити в повному обсязі. Зазначив, що державний виконавець відповідача Тичка Д.М. при винесенні постанови від 20 серпня 2020 року про відкриття виконавчого провадження №62824316 діяла у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції від 2 квітня 2012 р. № 512/5. Відповідач і в цей час вживає заходи щодо примусового виконання рішення суду щодо боржника - Товариства з додатковою відповідальністю "Селена".

У судовому засіданні 23 квітня 2021 р., проведеному в режимі відеоконференції, позивач позовні вимоги підтримав, позов просив задовольнити. Відповідач позовних вимог не визнав, у задоволенні позову просив відмовити. Третя особа у задоволенні позовних вимог просила відмовити.

9 липня 2021 р. відповідач у судове засідання в режимі відеоконференції не прибув та подав клопотання про розгляд справи без його участі. Позивач позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити. Представник третьої особи проти позову заперечував та просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

27 лютого 2017 р. до Київського окружного адміністративного суду звернулося Управління Пенсійного фонду України у Білоцерківському районі Київської області з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю "Селена" про стягнення заборгованості з відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 8 червня 2017 року у справі № 810/842/17 цей позов задоволено повністю та стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю "Селена" на користь Управління Пенсійного фонду України у Білоцерківському районі Київської області 221 955 гривень 59 коп.

28 вересня 2017 р. Київським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист, відповідно до якого судове рішення набрало законної сили 1 липня 2017 р., а строк пред`явлення виконавчого листа до виконання до 1 жовтня 2017 р.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2016 р. №988 «Деякі питання функціонування органів Пенсійного фонду України» Управління Пенсійного фонду України у Білоцерківському районі Київської області реорганізовано шляхом злиття до Білоцерківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 р. № 628 «Деякі питання функціонування органів Пенсійного фонду України» Білоцерківське об`єднане управління Пенсійного фонду України реорганізовано шляхом приєднання до Головного управління ПФУ у Київській області.

29 вересня 2017 р., тобто до закінчення строку пред`явлення виконавчого листа до виконання, органом ПФУ - третьою особою - подано заяву про відкриття виконавчого провадження № 19929/16 до Білоцерківського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області.

3 жовтня 2017 р. головним державним виконавцем Білоцерківського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Карпенко Н.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №54821026.

19 грудня 2017 р. головним державним виконавцем Білоцерківського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Карпенко Н.В. винесено постанову про проведення виконавчих дій у ВП №54821026. При проведенні виконавчих дій встановлено, що для повного та фактичного виконання рішення суду необхідно провести опис комплексу нежитлових будівель з реєстраційним номером 187624821224, що знаходяться за адресою: Закарпатська область, Міжгірський район, смт. Міжгір`я, вул. Незалежності, 4 .

15 серпня 2018 р. головним державним виконавцем Білоцерківського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Карпенко Н.В. винесено постанову про передачу виконавчого провадження № 54821026 відповідачу.

12 вересня 2018 р. державним виконавцем відповідача прийнято постанову про прийняття виконавчого провадження № 54821026.

26 червня 2020 р. державним виконавцем відповідача прийнято постанову про повернення виконавчого документу стягувачу. Відповідно до цієї постанови виконавчий документ було повернуто стягувачу у зв`язку з неможливістю встановлення місцезнаходження боржника. У цій постанові також зазначено, що виконавчий документ - виконавчий лист № 810/842/17, виданий 28 вересня 2017 р. Київським окружним адміністративним судом, може бути повторно пред`явлений у строк до 26 вересня 2020 р.

13 липня 2020 р. до третьої особи надійшла постанова про повернення виконавчого документа стягувачу від 26 червня 2020 р.

Як встановлено судом з матеріалів виконавчого провадження, це виконавче провадження здійснювалося тривалий час, воно передавалося від одного органу ДВС до іншого органу ДВС, а у провадженні відповідача перебуває ще й зведене виконавче провадження щодо того ж боржника, який є позивачем в даній адміністративній справі.

23 липня 2020 р. третьою особою повторно подано заяву про відкриття виконавчого провадження. Разом із заявою про відкриття виконавчого провадження від 14 серпня 2020 р. та виконавчим листом у справі № 810/842/17 від 8 червня 2017 р. третьою особою надано перелік документів, які підтверджують, що майно боржника знаходиться на території, на яку поширюється компетенція відповідача. Заява про відкриття виконавчого провадження від імені органу ПФУ підписала «представник Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області за довіреністю від 02.01.2020 №32/101-01 ОСОБА_1 ». Безпосередньо до цієї заяви вказана у ній довіреність не подавалася.

Розглянувши заяву третьої особи, документи додані до неї, встановивши факт перебування на виконанні у відділі ДВС виконавчого провадження щодо одного й того ж самого боржника, а саме позивача, взявши до уваги що при попередньому пред`явленні виконавчого документа на виконання встановлено місцезнаходження майна боржника, що знаходиться на підвідомчій територій Міжгірського РВ ДВС, державним виконавцем Міжгірського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) Тичка Д.М. 20 серпня 2020 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження АСВП №62820951.

Позивач вважає спірну постанову відповідача такою, що підлягає скасуванню, у зв`язку з чим звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд бере до уваги наступне.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Законом України "Про виконавче провадження" від 2 червня 2016 р. № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII). Закон № 1404-VIII визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог статті 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з вимогами п. 1 частини першої статті 3 Закону №1404-VIII підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.

Вимоги до виконавчого документа визначено ст.4 Закону №1404-VIII. При цьому вимог до заяви про примусове виконання рішення, яка подається стягувачем до органу ДВС, цей закон не містить.

Відповідно до ч.4 ст.4 Закону №1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо: 1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання); 2) пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання; 3) боржника визнано банкрутом; 4) Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника; 5) юридичну особу - боржника припинено; 6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону; 7) виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень; 8) стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов`язковим; 9) виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем; 10) виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю; 11) Фондом гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення про початок процедури тимчасової адміністрації або ліквідації банку. У разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим цією статтею, стягувач має право звернутися до суду чи іншого органу (посадової особи), що видав виконавчий документ, щодо приведення його у відповідність із зазначеними вимогами. При поверненні стягувачу виконавчого документа без прийняття до виконання стягувачу повертається сплачений ним авансовий внесок.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 11 Закону № 1404-VIII строки у виконавчому провадженні - це періоди часу, в межах яких учасники виконавчого провадження зобов`язані або мають право прийняти рішення або вчинити дію. Строки у виконавчому провадженні встановлюються законом, а якщо вони не визначені законом - встановлюються виконавцем.

Частиною 2 ст. 11 Закону № 1404-VIII визначено, що будь-яка дія або сукупність дій під час виконавчого провадження повинна бути виконана не пізніше граничного строку, визначеного цим Законом.

Строки, встановлені цим Законом, обчислюються в робочих днях, місяцях і роках, а також можуть визначатися посиланням на подію, яка повинна неминуче настати (ч. 3 ст. 11 Закону № 1404-VII).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 12 Закону № 1404-VIII виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 12 Закону № 1404-VIII строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.

За приписами ч. 5 ст. 12 Закону № 1404-VIII у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.

Згідно з приписами ч.4 ст.16 Закону № 1404-VIII представником юридичної особи у виконавчому провадженні може бути особа, яка відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань має право вчиняти дії від імені такої юридичної особи без довіреності. Повноваження представника юридичної особи у виконавчому провадженні можуть бути підтверджені довіреністю, виданою і оформленою відповідно до закону. Представник може вчиняти від імені особи, яку він представляє, усі процесуальні дії, що їх має право вчиняти така особа. Дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи у виконавчому провадженні можуть міститися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань або у виданій довіреності.

У розділі III Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5 (далі - Інструкція), врегульовано загальні умови та порядок здійснення виконавчого провадження.

Зокрема, відповідно до п.3 цього розділу Інструкції заява про примусове виконання рішення подається до органу державної виконавчої служби або приватного виконавця у письмовій формі разом із оригіналом (дублікатом) виконавчого документа. У заяві про примусове виконання рішення зазначаються такі відомості: назва і дата видачі виконавчого документа; прізвище, ім`я та (за наявності) по батькові стягувача; дата народження та адреса місця проживання чи перебування стягувача; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) стягувача; номер телефону стягувача; спосіб перерахування стягнутих з боржника грошових сум (у разі виконання рішення про стягнення коштів); реквізити рахунку, відкритого у банку або в іншій фінансовій установі, для отримання стягнутих з боржника грошових сум (за наявності).

У заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо).

У разі пред`явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби або приватного виконавця за місцезнаходженням майна боржника до заяви про примусове виконання рішення додається документальне підтвердження, що майно боржника (грошові кошти на рахунках в банках або інших фінансових установах) знаходиться(яться) на території, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби, або в межах виконавчого округу приватного виконавця.

До заяви про примусове виконання рішення, яку подає представник стягувача, додається документ, що підтверджує його повноваження.

На кожен поданий на примусове виконання виконавчий документ стягувач подає окрему заяву про примусове виконання рішення.

За приписами п.4 Інструкції виконавчий документ повертається без прийняття до виконання у випадках, передбачених частиною четвертою статті 4 Закону, про що орган державної виконавчої служби або приватний виконавець надсилає стягувачу повідомлення протягом трьох робочих днів з дня пред`явлення виконавчого документа.

У разі наявності підстав, передбачених частиною третьою статті 5 Закону, приватний виконавець має право повернути виконавчий документ без прийняття до виконання, про що зобов`язаний письмово повідомити стягувача із зазначенням підстави повернення та роз`яснити йому право оскаржити рішення про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, а також право стягувача подати виконавчий документ на виконання іншого приватного виконавця або до органу державної виконавчої служби.

Вимогами п.5 Інструкції визначено, що у разі відсутності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття його до виконання виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Надаючи правової оцінку доводам та аргументам сторін, суд бере до уваги наступне.

Позивач як підставу для скасування постанови про відкриття виконавчого провадження зазначає, що третя особа звернулось із заявою про примусове виконання судового рішення вже після закінчення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання.

Суд визнає помилковим і не бере до уваги таке твердження позивача з огляду на наступне.

Суд зазначає, що третя особа є державним органом і тому як стягувач за виконавчим листом відповідно до вимог ч.1 ст.12 Закону № 1404-VIII може пред`явити до примусового виконання цей виконавчий документ протягом трьох місяців.

При цьому позивач обчислює цей строк із 1 жовтня 2017 р. та стверджує, що виконавчий лист подано до органу ДВС лише 14.08.2020.

Судом встановлено, що 28 вересня 2017 р. Київським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист, відповідно до якого судове рішення набрало законної сили 1 липня 2017 р., а строк пред`явлення виконавчого листа до виконання до 1 жовтня 2017 р.

29 вересня 2017 р. третьою особою за підписом керівника подано заяву про відкриття виконавчого провадження № 19929/16 до Білоцерківського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області. Це означає, що третя особа своєчасно звернулася із заявою про відкриття виконавчого провадження без пропуску строку та 3 жовтня 2017 р. Білоцерківським районним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №54821026. Це виконавче провадження передавалося до іншого органу ДВС, а саме до відповідача.

26 червня 2020 р. державним виконавцем відповідача прийнято постанову про повернення виконавчого документу стягувану у зв`язку з неможливістю встановлення місцезнаходження відповідача. У цій постанові зазначено, що виконавчий документ (виконавчий лист) може бути повторно пред`явлений до 26 вересня 2020 р.

Таке зазначення у вказаній постанові органу ДВС повністю відповідає приписами ч.5 ст.12 Закону №1404-VIII, згідно з якими у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення.

Отже, судом встановлено, що відповідачем під час прийняття постанови про повернення виконавчого документу стягувачу від 26 червня 2020 р. №54821026 обґрунтовано на підставі вказаної норми Закону визнано, що виконавчий документ може бути повторно пред`явлений до 26 вересня 2020 р.

23 липня 2020 р. до закінчення визначеного вказаною постановою строку третя особа (орган ПФУ) скористалася цим правом та подала повторну заяву про відкриття виконавчого провадження. Разом із заявою про відкриття виконавчого провадження від 14 серпня 2020 р. та виконавчим листом у справі № 810/842/17 від 8 червня 2017 р. третьою особою надано перелік документів, які підтверджують, що майно боржника знаходиться на території, на яку поширюється компетенція відповідача.

За таких обставин твердження позивача про те, що при повторному поданні органом ПФУ виконавчого листа до органу ДВС строк пред`явлення виконавчого листа до виконання слід обчислювати з 1 жовтня 2017 р. є помилковим, оскільки не враховує факт повернення виконавчого документа стягувачу і суперечить наведеним приписам ч.5 ст.12 Закону №1404-VIII, а тому до уваги судом не береться.

Отже, судом встановлено, що спірну постанову державного виконавця Міжгірського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Тичка Діани Михайлівни від 20 серпня 2020 року про відкриття виконавчого провадження №62824316 винесено відповідно до вимог Закону № 1404-VIII.

Крім того, позивач в якості підстави для скасування постанови про відкриття виконавчого провадження вказує, що третя особа не мала права звертатись із заявою про примусове виконання судового рішення, оскільки стягувачем є Управління Пенсійного фонду України у Білоцерківському районі Київської області. Суд не погоджується з таким твердженням позивача з огляду на наступне.

Судом встановлено, що стягувачем згідно з виконавчим листом № 810/842/17 від 28 вересня 2017 р. є Управління Пенсійного фонду України у Білоцерківському районі Київської області.

При цьому Управління Пенсійного фонду України у Білоцерківському районі Київської області на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 21.12.2016 №988 «Деякі питання функціонування територіальних органів Пенсійного фонду України» реорганізоване шляхом злиття та утворення Білоцерківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області.

Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 22 серпня 2018 р. № 628 "Деякі питання функціонування органів Пенсійного фонду України", згідно з якою реорганізовано деякі територіальні органи Пенсійного фонду України шляхом приєднання до окремих органів Пенсійного фонду України за переліком згідно з додатком до цієї постанови. Зокрема, визначено, що Білоцерківське об`єднане управління Пенсійного фонду України Київської області реорганізовується шляхом приєднання до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області.

Судом встановлено, що станом на 30 серпня 2019 р. Білоцерківське об`єднане управління Пенсійного фонду України Київської області із 21 серпня 2019 р. припинило свою діяльність, що про що внесено відповідний запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Головне управління ПФУ у Київській області є правонаступником Білоцерківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області. Отже, третя особа має право подавати та вчиняти дії від імені Управління Пенсійного фонду України у Білоцерківському районі Київської області, оскільки воно було реорганізована та лише третя особа є його належним правонаступником. При цьому у матеріалах виконавчого провадження, які були в наявності у відповідача, вже були відомості про здійснену реорганізацію та про даного правонаступника.

За таких обставин наведені доводи та аргументи позивача суд до уваги не бере, оскільки заява про відкриття виконавчого провадження до органу ДВС подана від імені органу, який є правонаступником стягувача, а тому вони не утворюють підстав для скасування спірної постанови.

Позивач також в якості підстави для скасування постанови про відкриття виконавчого провадження посилається на те, що представник третьої особи не мала права звертатись із заявою про примусове виконання судового рішення, оскільки до заяви не додано довіреність на ОСОБА_1 , яка підписала заяву. Суд не погоджується з таким твердженням позивача з огляду на наступне.

Судом встановлено, що заяву про відкриття виконавчого провадження подано представником Головного управління ПФУ у Київській області Соболь Мариною, яка уповноважена діяти на підставі довіреності від 2 січня 2020 р. № 32/101/01, про що безпосередньо вказано в цій заяві.

До матеріалів справи на вимогу суду третьою особою було надано на підтвердження цього довіреність на уповноваження представника Головного управління ПФУ у Київській області Соболь Марини діяти від імені вказаного органу ПФУ від 2 січня 2020 р. № 32/101/01. ОСОБА_1 відповідно до цієї довіреності уповноважена в інтересах третьої особи пред`являти виконавчі листи до стягнення, довіреність дійсна з 2 січня 2020 р. по 31 грудня 2020 р. Отже, судом встановлено, ОСОБА_1 є належним представником для підписання та подання заяв до органів ДВС для пред`явлення виконавчих листів до стягнення.

В обґрунтування протиправності цієї заяви позивач вказує на порушення норми ч.4 ст.16 Закону № 1404-VIII, яка врегульовує правила представництва юридичних осіб у виконавчому провадженні.

Суд зазначає, що вимоги до заяви про примусове виконання у Законі № 1404-VIII не визначено. Наведена позивачем норма врегульовує загальні правила представництва, проте не передбачає санкцій чи наслідків їх недотримання або порушення і не є підставою для повернення виконавчого документа.

Суд бере до уваги, що учасниками виконавчого провадження є, зокрема, сторони та представники сторін (частина перша статті 14 Закону України "Про виконавче провадження"). Сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. (частини перша статті 15 вказаного Закону).

Сторони можуть реалізувати свої права і обов`язки у виконавчому провадженні самостійно або через представників (частина перша статті 16 Закону України "Про виконавче провадження").

Судом встановлено, що у заяві представника органу ПФУ міститься посилання на довіреність, вказані її реквізити, проте саму довіреність до заяви не надано. Разом з тим, як встановлено судом, ця довіреність дійсно існує, її долучено до справи і досліджено судом та визнано, що вона надавала право представнику стягувача - органу ПФУ - подавати вказану заяву до органу ДВС. Отже, представник органу ПФУ ОСОБА_1 на час подання заяви мала процесуальну дієздатність, а подана заява підписана особою, яка має права її підписувати та необхідні повноваження для подання такої заяви до органу ДВС.

Щодо правових наслідків ненадання довіреності до вказаної заяви суд бере до уваги таке.

Виключний перелік підстав для повернення виконавчого документа визначено частиною четвертою статті 4 Закону № 1404-VIII і приписами цієї норми не передбачена можливість повернення виконавчого листа у разі ненадання представником стягувача довіреності.

Подібні вимоги передбачені в пунктах 3-4 вказаної вище Інструкції, якими врегульовано вимоги до заяви про примусове виконання та дійсно передбачено, що до заяви про примусове виконання рішення, яку подає представник стягувача, додається документ, що підтверджує його повноваження.

За приписами п.4 Інструкції виконавчий документ повертається без прийняття до виконання у випадках, передбачених частиною четвертою статті 4 Закону. Таких випадків судом у цій справі не встановлено, а позивачем не вказано. Суд зазначає, що за наведених обставин підстави для повернення виконавчого листа, передбачені ч.4 ст. 4 Закону відсутні. Приписи ч.4 ст.4 вказаного Закону не містять вимог до заяви про примусове виконання, а тлумачення позивачем приписів ч.4 ст.16 Закону є помилковим.

Суд бере до уваги й те, що вимогами п.5 Інструкції визначено, що у разі відсутності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття його до виконання виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Це означає, що відповідачем правомірно прийнято до виконання та винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, а твердження позивача щодо протиправності такого рішення та вимога зобов`язати відповідача повернути виконавчий документ без виконання є помилковими.

На підставі викладеного суд визнає, що оскаржувана постанова про відкриття виконавчого провадження від 20 серпня 2020 року у виконавчому провадженні №62824316 відповідає вимогам Закону № 1404-VIII, та не є протиправною, а тому підстави для її скасування відсутні.

Суд визнає, що відповідач, приймаючи спірну постанову, діяв відповідно до вимог чинного законодавства України, отже дотримався вимог, передбачених частиною другою статті 2 КАС України та не порушив права позивача.

Позивачем під час розгляду справи не було надано належні та допустимі докази на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, а наведені ним доводи було спростовано відповідачем.

Ураховуючи викладене та виходячи з меж заявлених позовних вимог, аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

Оскільки суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову, то підстави для вирішення питання про повернення судового збору і витрат на правничу допомогу у цій справі відсутні.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255, 287, 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 294, 296, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з вимогами ч. 6 ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня складення повного тексту рішення.

У відповідності до пп. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Повне найменування сторін:

Позивач - Товариство з додатковою відповідальністю "Селена", адреса: вул. Лісова, 1-А, с. Дрозди, Білоцерківський район, Київська область, 09130, код ЄДРПОУ - 14311560.

Відповідач - Міжгірський районний відділ державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ), адреса: вул. Шевченка, 99, смт. Міжгір`я, Закарпатська область, 90000, код ЄДРПОУ - 34888061.

Третя особа - Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області, адреса: вул. Ярославська, 40, м. Київ, 04071, код ЄДРПОУ - 22933548.

Суддя Журавель В.О.

Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення - 14 липня 2021 р.