Рішення № 98332920, 14.07.2021, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 липня 2021 року справа №320/3265/21

Суддя Київського окружного адміністративного суду Терлецька О.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Державної екологічної інспекції України до Житлово-Експлуатаційної контори Баришівської селищної ради про зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась Державна екологічна інспекція України з позовом до Житлово-Експлуатаційної контори Баришівської селищної ради, в якому просить суд зупинити виконання робіт, надання послуг із видалення та захоронення відходів до усунення порушень, виявлених в акті перевірки від 01.02.2021 №4.2-19/3, до моменту отримання Держекоінспекцією повідомлення від Баришівської ЖЕК про усунення ним усіх встановлених судом порушень за підтвердженням згідно результатів здійснення заходу державного нагляду (контролю).

Обґрунтування таких заходів зазначено, що під час проведення перевірки Житлово-Експлуатаційної контори Баришівської селищної ради було виявлено ряд порушень вимог природоохоронного законодавства, зафіксовані в Акті перевірки від 01.02.2021 №4.2-19/3, які виключають можливість виконання відповідачем робіт, надання послуг із видалення та захоронення відходів до усунення таких порушень.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 29.03.2021 відкрито загальне позовне провадження в даній адміністративній справі, запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву.

Відповідач проти позову заперечив, у письмовому відзиві висловив думку, що позаплановий захід державного нагляду (контролю) було здійснено неуповноваженим на те органом із грубим порушенням основних вимог та принципів законодавства щодо державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності. На підставі викладеного, Житлово-експлуатаційна контора Баришівської селищної ради просить в задоволенні позовних вимога відмовити.

Протокольною ухвалою суду від 30.06.2021 вирішено подальший розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити, з огляду на наступне.

Згідно статті 16 Конституції України забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов`язком держави.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини четвертої статті 5 КАС України суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.

Відповідно до абзацу першого частини п`ятої статті 4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» повне або часткове зупинення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг допускається за постановою адміністративного суду, ухваленою за результатами розгляду позову органу державного нагляду (контролю) щодо застосування заходів реагування.

Щодо обставин перевірки, судом встановлено наступне.

На підставі наказу Держекоінспекції від 19.01.2021 № 18 «Про проведення позапланової перевірки», направлення № 5 від 19 січня 2021 року, та звернення гр. ОСОБА_1 б/н від 18.01.2021 року, Держекоінспекцією здійснено позапланову перевірку об`єкта поводження з відходами Житлово - Експлуатаційної контори Баришівської селищної ради за адресою: пров. Банний, 3, смт. Баришівка, Баришівський р-н. Київська обл., 07500, код згідно з СДРПОУ: 23570929 (далі - Баришівська ЖЕК).

Відповідно до КВЕД - 39.00 та 81.22 Баришівська ЖЕК провадить вид господарської діяльності «Інша діяльність щодо поводження з відходами» та «Інші види діяльності із прибирання будинків і промислових відходів».

За результатами позапланової перевірки складено Акт від 01.02.2021 № 4.2-19/3 в ході якого виявлено, що Баришівська ЖЕК порушує вимоги природоохоронного законодавства, а саме:

- відсутній висновок з оцінки впливу на довкілля або висновок державної екологічної експертизи на діяльність з утилізації, видалення та захоронения побутових відходів на території Баришівської селищної ради під розміщення сміттєзвалища площею;

- викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від неорганізованого стаціонарного джерела, а саме місця видалення та захоронения відходів на земельній ділянці площею 5,8 га. за кадастровим номером 3220255100:01:139:1000 на території Баришівської ради, здійснюються без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, що с порушенням частини п`ятої, шостої статті 11 ЗУ «Про охорону атмосферного повітря» № 2707;

- не визначаються склад і властивості відходів, що утворюються;

- не представленні данні щодо первинного поточного обліку кількості, типу і складу відходів, що утворюються, збираються, перевозяться, зберігаються, обробляються, утилізуються, знешкоджуються та видаляються;

- не представленні данні щодо здійснення організаційних, науково-технічних та технологічних заходів для максимальної утилізації відходів, реалізації чи передачі їх іншім споживачам або підприємствам, установам та організаціям, що займаються збиранням, обробленням та утилізацією відходів;

- не забезпечено за власний рахунок екологічно обґрунтоване видалення тих відходів, що не підлягають утилізації;

- здійснюється захоронення змішаних побутових відходів, будівельних, та небезпечних відходів (автомобільні шини), чим допускається змішування відходів;

- допускається зберігання та видалення відходів у несанкціонованих місцях чи об`єктах;

- не здійснюється контроль за станом місць чи об`єктів розміщення власних відходів;

- не надано місцевим органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування, уповноваженим органам виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища інформацію про відходи та пов`язану з ними діяльність, у тому числі про випадки несанкціонованого попадання відходів у навколишнє природне середовище та вжиті щодо цього заходи, крім того, на вищезазначеній земельної ділянці, здійснює захоронення змішаних побутових відходів, будівельних, та небезпечних відходів в тому числі автомобільні шини;

- не призначено відповідальних осіб у сфері поводження з відходами;

- не забезпечується професійна підготовка, підвищення кваліфікації та проведення атестації фахівців у сфері поводження з відходами;

- відсутній дозвіл на здійснення операцій у сфері поводження з відходами, якщо їхня діяльність призводить до утворення відходів, для яких Пзув перевищує 1000;

- не представлений спеціальний паспорт на кожне місце чи об`єкт зберігання або видалення відходів;

- не ведеться Паспорт місця видалення відходів затверджений та погоджений відповідно до Порядків ПКМУ № 2034 та ПКМУ № 1216;

- не представлені дані щодо подання статистичної звітності про відходи;

- не представлені дані щодо складання реєстрових карт об`єктів утворення, оброблення та утилізації відходів;

- не забезпечено приймання та утилізація використаних пакувальних матеріалів і тари, в якій знаходилася продукція підприємств, установ та організацій, а також не забезпечено укладення угоди з відповідними організаціями на їх збирання та утилізацію;

- не ведеться облік відходів та пакувальних матеріалів і тари за формою 1-ВТ;

- не забезпечується захист земель від забруднення, засмічення, а саме: здійснюється захоронення змішаних побутових відходів, будівельних, та небезпечних відходів (автомобільні шини) на земельної ділянці (кадастровий номер 3220255100:01:139:1000). При фактичному обстеженні території сміттєзвалища та інформації наданої листом ГУ СБУ ум. Києві та Київської області від 26.01.2021 № 51/12-634 встановлено: площа сміттєзвалища в межах земельної ділянки за кадастровий номер 3220255100:01:139:1000, 4,4813 га.; площа сміттєзвалища на невідведених у власність або користування землях, 0,7813 га.; площа сміттєзвалища па інших землях, 5,7626 га. Тобто загальна площа сміттєзвалища де здійснюється видалення та захоронення побутових, будівельних та небезпечних відходів (автомобільні шипи) складає - 11,0252 га;

- не уживаються заходи щодо запобігання негативного і екологічно безпечного впливу на земельній ділянки та ліквідацію наслідків такого впливу.

Щодо здійснення господарської діяльності без документа дозвільного характеру, а саме висновку з оцінки впливу на довкілля або висновку державної екологічної експертизи.

Рішенням Баришівської селищної ради Київської області № 196 від 03.12.2019 визначено виконавця послуг з приймання та утилізації твердих побутових відходів на сміттєзвалище твердих побутових відходів в смт.Баришівка Житлово-експлуатаційну контору Баришівської селищної ради.

Відповідно до рішення Баришівської селищної ради від 31.01.2019 № 52-04-07 затверджено Статут житлово-експлуатаційної контори Баришівської селищної ради (код ЄДРПОУ 23570929) та визначено обов`язки щодо виконання робіт по збору, вивозу та утилізації твердих побутових відходів та грубого сміття від населення, підприємств і організацій незалежно від їх форми власності.

Відповідно до договорів № 25 від 24.02.2020 та № 196 від 23.11.2020 (далі - Договір на закупівлю послуг) між Баришівською селищною радою та Житлово-експлуатаційною конторою Баришівської селищної ради укладено договір на закупівлю послуг з утилізації/видалення сміття та поводження зі сміттям (вивезення та захоронення твердих побутових відходів з місця загального користування на території Баришівської селищної ради в адміністративних межах об`єднаної території громад) № закупівлі UА -2020-02012-000765-b. Тобто, зазначеними договорами не визначено конкретного місця видалення та захоронения побутових відходів.

Актом виконаних робіт № 8 про вивезення та захоронення відходів на території селищної ради з місць загального користування за грудень 2020 року встановлено, що надані послуги з вивезення твердих побутових відходів об`ємом 1305,81 м3 здійснено на загальну суму 114342,27 грн.

Відповідно до Довідки ЖЕК Баришівської селищної ради № 8 від 21.01.2021 надано звіт про накопичення твердих побутових відходів на полігоні ТПВ Баришівської селищної ради за грудень 2019 року - 475,2 тони, та за 2020 рік - 9 161,18375 тон.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про відходи», встановлено визначення «утилізація відходів», це використання відходів як вторинних матеріальних чи енергетичних ресурсів.

Відповідно до Статуту Житлово-експлуатаційною конторою Баришівської селищної ради та Рішення про визначення виконавця послуг № 196 від 03.12.2019 встановлено, що Житлово-експлуатаційна контора Баришівської селищної ради має повноваження за зобов`язання утилізувати відходи, однак відповідно до Договорів на закупівлю послуг, здійснюється захоронення відходів без проведення будь-яких операцій з оброблення (перероблення) відходів, що підтверджує факт засмічення території та земельної ділянки.

Під час огляду сміттєзвалища встановлено, що сміттєвоз марки МАЗ державний знак НОМЕР_1 здійснив видалення та захоронення побутових відходів в межах земельної ділянки за кадастровим номером 3220255100:01:139:1000.

Актом перевірки Держскоінспскції від 01.02.2021 № 4.2-19/3 встановлено, у Баришівської ЖЕК відсутній висновок з оцінки впливу на довкілля або висновок державної екологічної експертизи на діяльність з утилізації, видалення та захоронення побутових відходів на території Баришівської селищної ради під розміщення сміттєзвалища.

Статтею 1 Закону України «Про відходи» встановлено наступні визначення: «побутові відходи» - відходи, що утворюються в процесі життя і діяльності людини в житлових та нежитлових будинках (тверді, великогабаритні, ремонтні, рідкі, крім відходів, пов`язаних з виробничою діяльністю підприємств) і не використовуються за місцем їх накопичення;

«небезпечні відходи» - відходи, що мають такі фізичні, хімічні, біологічні чи інші небезпечні властивості, які створюють або можуть створити значну небезпеку для навколишнього природного середовища і здоров`я людини та які потребують спеціальних методів і засобів поводження з ними.

Відповідно до пункту 8 частини другої статті 3 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля» операції у сфері поводження з небезпечними відходами (зберігання, видалення і захоронення), відносяться до першої категорія видів планованої діяльності та об`єктів, які можуть мати значний вплив на довкілля і підлягають оцінці впливу на довкілля.

Підпунктом 11 частини третьої статті 3 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля» встановлено, що діяльність з утилізації, видалення, оброблення, знешкодження, захоронення побутових відходів, відноситься до другої категорії видів планованої діяльності та об`єктів, які можуть мати значний вплив на довкілля, підлягають оцінці впливу на довкілля.

Крім того, відповідно до частини другої статті 7 Закону України «Про екологічну експертизу» на період дії закону з 09.02.1995 по 23.05.2017, екологічній експертизі підлягали також діючі об`єкти та комплекси, що мають значний негативний вплив на стан навколишнього природного середовища.

Відповідно до частини четвертої статті 3 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля», забороняється розпочинати провадження планованої діяльності, визначеної частинами другою і третьою цієї статті, без оцінки впливу на довкілля та отримання рішення про провадження планованої діяльності.

Відповідно до частини шостої статті 3 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля», забороняється провадження господарської діяльності, експлуатація об`єктів, інші втручання в природне середовище і ландшафти, у тому числі видобування корисних копалин, використання техногенних родовищ корисних копалин, якщо не забезпечено в повному обсязі додержання екологічних умов, передбачених у висновку з оцінки впливу на довкілля, рішенні про провадження планованої діяльності та проектах будівництва, розширення, перепрофілювання, ліквідації (демонтажу) об`єктів, інших втручань у природне середовище і ландшафти, у тому числі видобування корисних копалин, використання техногенних родовищ корисних копалин, а також змін у цій діяльності або подовження строків її провадження.

Законом України «Про перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності» від 19 травня 2011 року № 3392-УІ затверджено Перелік таких документів (додаток до Закону). Так, пунктом 4 Переліку передбачено висновок з оцінки впливу на довкілля.

Відповідно до пункту 2 статті 9 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля», висновок з оцінки впливу на довкілля є обов`язковим для виконання.

Пунктом 6 частини першої статті 15 цього ж Закону визначено відповідальність за порушення законодавства про оцінку впливу на довкілля, а також встановлено, що правопорушеннями у сфері оцінки впливу на довкілля є провадження планованої діяльності, яка підлягає оцінці впливу на довкілля, без здійснення такої оцінки та отримання рішення про провадження планованої діяльності.

На підставі викладеного, Державною екологічною інспекцією України встановлено порушення Відповідачем вищенаведених положень Закону України «Про оцінку впливу на довкілля» в частині здійснення господарської діяльності без документу дозвільного характеру, а саме висновку з оцінки впливу на довкілля або висновку державної екологічної експертизи.

Щодо здійснення господарської діяльності без документа дозвільного характеру, а саме дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, суд встановив таке.

Актом перевірки Держекоінспекції від 01.02.2021 № 4.2-19/3 встановлено, що Баришівською ЖЕК здійснюється викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від неорганізованого стаціонарного джерела, а саме місця видалення та захоронення відходів на земельній ділянці площею 5,8 га. за кадастровим номером 3220255100:01:139:1000 на території Баришівської ради, здійснюються без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, що є порушенням частини п`ятої, шостої статті 11 ЗУ «Про охорону атмосферного повітря» № 2707.

Відповідно до пункту 1.14.11. Інструкції про зміст та порядок складання звіту проведення інвентаризації викидів забруднюючих речовин на підприємстві, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 10.02.1995 № 7, зазначено визначення «Неорганізований викид» - викид, який надходить в атмосферу у вигляді ненаправлених потоків газопилової суміші від джерел забруднення не оснащених спеціальними спорудами для відведення газів газоходами, трубами та іншими спорудами.

Відповідно до пункту 2.12 Інструкції про загальні вимоги до оформлення документів, у яких обґрунтовуються обсяги викидів, для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами для підприємств, установ, організацій та громадян-підприємців затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України 09.03.2006 № 108 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.03.2006 за № 341/12215, встановлено, що для неорганізованих стаціонарних джерел нормативи граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин не встановлюються. Регулювання викидів від цих джерел здійснюється шляхом встановлення вимог.

Крім того, пунктом 5.2 Правил експлуатації полігонів побутових відходів затвердженого Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України 01.12.2010 № 435 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.12.2010 за № 1307/18602 встановлено, що дослідження проб повітря проводиться за такими показниками: азот, діоксид вуглецю, ангідрид сірчаний, вуглецю оксид, сірководень, фенол. Формальдегід.

Статтею 10 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» визначено обов`язки підприємств, установ, організацій та громадян - суб`єктів підприємницької діяльності щодо охорони атмосферного повітря.

Так, підприємства, установи, організації та громадяни - суб`єкти підприємницької діяльності, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та діяльність яких пов`язана з впливом фізичних та біологічних факторів на його стан, зобов`язані здійснювати організаційно-господарські, технічні та інші заходи щодо забезпечення виконання вимог, передбачених стандартами та нормативами екологічної безпеки у галузі охорони атмосферного повітря, дозволами на викиди забруднюючих речовин тощо.

Як передбачено частинами 5, 6 статті 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, виданого суб`єкту господарювання, об`єкт якого належить до другої або третьої групи, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Законом України «Про перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності» від 19 травня 2011 року № 3392-УІ затверджено Перелік таких документів (додаток до Закону).

Пунктом 30 Переліку передбачено дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами.

Згідно пункту 2 Порядку проведення та оплати робіт, пов`язаних з видачою дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, обліку підприємств, установ, організацій та громадян-підприємців, які отримали такі дозволи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 № 302, дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами (далі - дозвіл) - це офіційний документ, який дає право підприємствам, установам, організаціям та громадянам-підприємцям (далі - суб`єкт господарювання) експлуатувати об`єкти, з яких надходять в атмосферне повітря забруднюючі речовини або їх суміші, за умови дотримання встановлених відповідних нормативів граничнодопустимих викидів та вимог до технологічних процесів у частині обмеження викидів забруднюючих речовин протягом визначеного в дозволі терміну. Дозвіл видається суб`єкту господарювання за формою, встановленою Мінприроди.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» господарська чи інші види діяльності, пов`язані з порушенням умов і вимог до викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря і рівнів впливу фізичних та біологічних факторів на його стан, передбачених дозволами, може бути обмежена, тимчасово заборонена (зупинена) або припинена відповідно до законодавства.

На підставі викладеного встановлено порушення, що Відповідач здійснює господарську діяльність без документу дозвільного характеру, а саме: дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами.

Щодо здійснення господарської діяльності без документа дозвільного характеру, а саме дозволу на здійснення операції у сфері поводження з відходами, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту «с» частини першої статті 17 Закону України про відходи», передбачено, що суб`єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами зобов`язані мати дозвіл на здійснення операцій у сфері поводження з відходами, якщо їхня діяльність призводить до утворення відходів, для яких Пзув перевищує 1000.

Дозвіл на здійснення операцій у сфері поводження з відходами (далі - Дозвіл) є документом дозвільного характеру у сфері господарської діяльності, який дозвільний орган зобов`язаний видати суб`єкту господарювання у разі надання йому права на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності та/або без наявності якого суб`єкт господарювання не може проваджувати певні дії щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності.

Зазначений Дозвіл міститься у п. 40 Переліку документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності, затвердженому Законом України «Про Перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності» від 19 травня 2011 р. № 3392-УІ.

Відповідно до частини сьомої статті 12 Закону України «Про адміністративні послуги» від 6 вересня 2012 р. № 5203-УІ (далі - ЗУ «Про адміністративні послуги») Кабінет Міністрів України затверджує перелік адміністративних послуг органів виконавчої влади та адміністративних послуг, що надаються органами місцевого самоврядування у порядку виконання делегованих повноважень, які є обов`язковими для надання через центри надання адміністративних послуг.

Пунктом 83 Переліку адміністративних послуг органів виконавчої влади, які надаються через центр надання адміністративних послуг затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16 травня 2014 р. № 523 встановлено видача дозволу на здійснення операцій у сфері поводження з відходами.

Здійснення операцій у сфері поводження з відходами дозволяється лише за наявності дозволу на здійснення операцій у сфері поводження з відходами на визначених місцевими радами територіях із додержанням санітарних та екологічних норм у спосіб, що забезпечує можливість подальшого використання відходів як вторинної сировини і безпеку для навколишнього природного середовища та здоров`я людей.

Відповідно до ст. 20 ЗУ «Про відходи» видача дозволів на здійснення операцій у сфері поводження з відходами належить до компетенції місцевих державних адміністрацій, а затвердження порядку надання дозволів на здійснення операцій у сфері поводження з відходами, згідно зі ст. 18 того ж Закону, - до компетенції Кабінету Міністрів України.

На сьогодні порядок отримання дозволів на здійснення операцій у сфері поводження з відходами (далі - Порядок) не затверджений Кабінетом Міністрів України. Це є наслідком неурегульованості нормативно-правових актів, а саме:

Згідно з положеннями абзацу 10 частини першої статті 4 Закону України «Про дозвільну систему» та ст. 5 Закону України «Про адміністративні послуги» перелік та вимоги до документів, необхідних для отримання адміністративної послуги, встановлюються виключно законами, які регулюють відносини щодо надання адміністративних послуг.

Законом України «Про відходи» визначено дозвільний орган, уповноважений видавати дозвіл на здійснення операцій у сфері поводження з відходами та строк його дії, однак перелік та вимоги до документів, необхідних для отримання адміністративної послуги - досі відсутні.

Тобто для того, щоб Кабінет Міністрів України зміг затвердити Порядок, необхідно впровадити відповідні зміни до ЗУ «Про відходи», в якому передбачити перелік та вимоги до документів.

Відповідно до положення про Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.06.2020 № 614, Міндовкілля є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища та екологічної безпеки, зокрема у сфері поводження з відходами, а також до його завдань належить забезпечення нормативно-правового регулювання у сфері поводження з відходами.

Відповідно до п. 3 Положення про Державну регуляторну службу України (далі - ДРС), затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 24 грудня 2014 р. № 724, основним завданням ДРС є реалізація державної регуляторної політики з питань ліцензування та дозвільної діяльності та координація дій органів виконавчої влади, інститутів громадського суспільства і підприємництва з питань дерегуляції господарської діяльності.

На своєму офіційному сайті ДРС наголошувала на необхідності здійснення Мінекології відповідних заходів щодо нормативно-правового врегулювання видачі дозволів на здійснення операцій у сфері поводження з відходами, шляхом внесення відповідних змін до нормативно-правових актів.

Листом від 9 серпня 2018 р. № 8029/0/10-18 ДРС звернулося до Міністерства екології та природних ресурсів України, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій та наголосила на тому, що зважаючи на відсутність затвердженого порядку отримання необхідних дозволів на здійснення операцій у сфері поводження з відходами, суб`єкти господарювання можуть діяти за принципом мовчазної згоди. (Лист міститься у відкритому доступі на офіційному сайті ДРС за посиланням: http://www.drs.gov.ua/wp-соntеnt/uрloads/2018/08/informatsijnyj-lyst.pdf).

Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про дозвільну систему» принцип мовчазної згоди - це принцип, згідно з яким суб`єкт господарювання набуває право на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності без отримання відповідного документа дозвільного характеру, за умови якщо суб`єктом господарювання або уповноваженою ним особою подано в установленому порядку заяву та документи в повному обсязі, але у встановлений законом строк документ дозвільного характеру або рішення про відмову у його видачі не видано або не направлено.

Таким чином, суб`єкт господарювання відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України «Деякі питання надання адміністративних послуг органів виконавчої влади через центри надання адміністративних послуг» від 16 травня 2014 р. № 523-р, може звернутись через центр надання адміністративних послуг до дозвільного органу (місцевої держадміністрації) із заявою щодо видачі дозволу на здійснення операцій у сфері поводження з відходами, й у разі невидачі такого дозволу здійснювати господарську діяльність за принципом мовчазної згоди.

Тобто до центру надання адміністративних послуг до дозвільного органу (місцевої держадміністрації) надається тільки заява щодо видачі дозволу на здійснення операцій у сфері поводження з відходами.

Відповідно до п. 4 ст. 9 ЗУ «Про адміністративні послуги» заява на отримання адміністративної послуги подається в письмовій, усній чи електронній формі. Письмова заява може бути подана суб`єкту надання адміністративної послуги особисто суб`єктом звернення або його представником (законним представником), надіслана поштою, а в разі надання адміністративних послуг в електронній формі - через Єдиний державний портал адміністративних послуг, у тому числі через інтегровані з ним інформаційні системи державних органів та органів місцевого самоврядування.

Крім того, п. 6 ЗУ «Про адміністративні послуги» забороняє вимагати від суб`єкта звернення документи або інформацію для надання адміністративної послуги, не передбачені законом.

Тобто на підставі викладеного встановлено, що Відповідачем здійснюється діяльність у сфері поводження з відходами без відповідного дозволу та не вжито заходи щодо його отримання, а саме не подано заяву до центру надання адміністративних послуг до дозвільного органу (місцевої держадміністрації) щодо видачі дозволу на здійснення операцій у сфері поводження з відходами.

Щодо порушення вимог законодавства у сфері поводження з побутовими відходами, судом встановлено наступне.

Відповідно до статті 32 Закону України «Про відходи», до якої був доданий відповідний пункт «і» ще у 2012 році зазначено, що «забороняється з 1 січня 2018 року захоронення на полігонах неперероблених (необроблених) побутових відходів».

Вказаний пункт складений у відповідності до двох Директив ЄС - 1999/31/ЕС та 2008/98/ЕС, які врегульовують поводження із сміттям у країнах Європи. Ці документи вказують, що саме необхідно робити з відходами, класифікують сміття і описують стратегію скорочення кількості вивезених на сміттєзвалища відходів або полігони.

Тобто з 1 січня 2018 року суб`єкти господарювання що здійснюють діяльність у сфері поводження з відходами, зобов`язані сортувати все сміття за видами матеріалів, а також розділяти його на придатне для повторного використання.

Згідно із статтею 1 Закону України «Про відходи» визначено, «оброблення (перероблення) відходів» - це здійснення будь-яких технологічних операцій, пов`язаних із зміною фізичних, хімічних і біологічних властивостей відходів, з метою підготовки їх до екологічно безпечного зберігання, перевезення, утилізації чи видалення».

Актом перевірки Держекоінспекції від 01.02.2021 № 4.2-19/3 та листом ГУ СБУ у м. Києві та Київської області від 26.01.2021 № 51/12-634 встановлено, що Баришівською ЖЕК здійснюється захоронення неперероблених (необроблених) побутових відходів а саме: змішаних побутових відходів, будівельних та небезпечних відходів, в межах земельної ділянки за кадастровим номером 3220255100:01:139:1000, 4,4813 га.; на невідведених у власність або користування землях, 0,7813 га.; на інших землях, 5,7626 га.

Крім того перевіркою встановлено, що Баришівською ЖЕК допускається зберігання та видалення відходів у несанкціонованих місцях чи об`єктах.

Баришівською ЖЕК не розроблено проект будівництво полігону побутових відходів відповідно до ДБН В.2.4-2-2005 "Полігони твердих побутових відходів. Основи проектування", що включає санітарно-технічний паспорт.

Відповідно до законодавства, придатні для повторного використання відходи повинні відправлятися на відповідні підприємства, безпечні захоронювати на полігони ТПВ, а з небезпечними проводитимуться необхідні для знешкодження операції. При цьому на полігони та сміттєзвалища не мають потрапляти відходи, які розкладаються біологічним шляхом, а саме (продукти харчування, папір, текстиль тощо), що складаються з органічних речовин, які піддаються процесам біологічного розпаду (гниття) (норма Директиви ЄС 1999/31/ЕС).

Також на полігони та сміттєзвалища не мають потрапляти складові побутових відходів, що підлягають утилізації, а саме ти відходи що підлягають використанню як вторинний матеріал чи енергетичний ресурс (вимога п. 2.28 Державних санітарних нормах та правилах утримання територій населених затвердженого Наказом Міністерства охорони здоров`я України 17.03.2011 № 145 місць та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 квітня 2011 р. за № 457/19195 (далі - ДСП № 145)).

Пунктом 2.27 ДСП № 145 зазначено, видалення побутових відходів обов`язково повинно включати їх оброблення (перероблення) шляхом промислового сортування з подальшим перевезенням вторинної сировини, небезпечних відходів, органічної складової та складової побутових відходів, що не підлягає утилізації (після її глибокого пресування до щільності природних ґрунтів (більше 1 т/куб.м) і подальшого брикетування), до місць чи об`єктів утилізації, знешкодження або захоронення відповідно до вимог законодавства про відходи та санітарного законодавства. Залежно від вмісту органічних речовин окремі складові побутових відходів підлягають утилізації шляхом їх оброблення (перероблення) на спеціалізованих підприємствах з отриманням кінцевого продукту - біогумусу або біопродукції на його основі.

Пунктом 2.28 ДСП № 145 зазначено, складова побутових відходів, що не підлягає утилізації, повинна знешкоджуватись на спеціалізованих підприємствах (сміттєспалювальні заводи, піролізні установки тощо) або захоронюватись на спеціально обладнаних для цього полігонах/звалищах.

Згідно абзацу п`ятому статті І Законом України «Про відходи» визначено:

- «поводження з відходами» - це дії, спрямовані на запобігання утворенню відходів, їх збирання, перевезення, сортування, зберігання, оброблення, перероблення, утилізацію, видалення, знешкодження і захоронення, включаючи контроль за цими операціями та нагляд за місцями видалення;

- «операції поводження з відходами» - це збирання, перевезення, зберігання, сортування, оброблення (перероблення), утилізація, видалення, знешкодження і захоронення відходів;

- «побутові відходи» - це відходи, що утворюються в процесі життя і діяльності людини в житлових та нежитлових будинках (тверді, великогабаритні, ремонтні, рідкі, крім відходів, пов`язаних з виробничою діяльністю підприємств) і не використовуються за місцем їх накопичення;

- «небезпечні відходи», це відходи, що мають такі фізичні, хімічні, біологічні чи інші небезпечні властивості, які створюють або можуть створити значну небезпеку для навколишнього природного середовища і здоров`я людини та які потребують спеціальних методів і засобів поводження з ними.

Відповідно до п. 1.3 ДСП № 145 визначено, що дія цих санітарних норм поширюється на відносини, що виникають у сфері благоустрою населених пунктів та поводження з відходами, та вони є обов`язковими для виконання органами виконавчої влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форми власності та підпорядкування і громадянами.

Відповідно до пункту 1.1 Наказу від 01.12.2010 № 435 Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства «Правила експлуатації полігонів побутових відходів», правила експлуатації полігонів побутових відходів (далі - Правила) є обов`язковими для суб`єктів господарювання незалежно від форми власності, які здійснюють діяльність, пов`язану з експлуатацією та утриманням полігонів побутових відходів.

Тобто, Відповідачем здійснюючи операції у сфері поводження з відходами, порушено вимоги Закону України «Про відходи», Наказу № 435 та ДСП № 145.

Щодо порушення вимог законодавства у сфері поводження з небезпечними відходами, суд встановив наступне.

Відповідно до статті 34 Закону України «Про відходи» встановлені вимоги щодо поводження з небезпечними відходами, а саме: суб`єкт господарської діяльності, у власності або у користуванні якого є хоча б один об`єкт поводження з небезпечними відходами, зобов`язаний:

забезпечити запобігання забрудненню ними навколишнього природного середовища, а у разі виникнення такого забруднення - ліквідувати забруднення та його наслідки для навколишнього природного середовища та здоров`я людини;

вживати заходів, направлених на запобігання аваріям, обмеження і ліквідацію їх наслідків та захист людей і навколишнього природного середовища від їх впливу;

повідомляти про аварію, що сталася на зазначеному об`єкті, і про заходи, вжиті для ліквідації її наслідків, органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування та населення;

забезпечувати експлуатацію зазначених об`єктів і перевезення небезпечних відходів з додержанням вимог природоохоронного законодавства;

мати ліцензію на здійснення операцій у сфері поводження з небезпечними відходами (не підлягає ліцензуванню зберігання (накопичення) суб`єктом господарювання утворених ним небезпечних відходів, якщо протягом року з дня утворення небезпечні відходи передаються суб`єктам господарювання, що мають ліцензію на здійснення операцій у сфері поводження з небезпечними відходами);

ідентифікувати об`єкти поводження з небезпечними відходами відповідно до Закону України "Про об`єкти підвищеної небезпеки";

мати план локалізації та ліквідації аварії на об`єкті; мати декларацію безпеки;

надавати інформацію про такі об`єкти відповідно до Закону України "Про об`єкти підвищеної небезпеки ".

До того ж, частиною дев`ятої статті 34 Закону України «Про відходи» розміщення небезпечних відходів дозволяється лише у спеціально обладнаних місцях та здійснюється відповідно до ліцензійних умов щодо поводження з небезпечними відходами. Провадження інших видів діяльності, не пов`язаної з поводженням з небезпечними відходами, на території, відведеній для їх розміщення, забороняється.

Відповідно до Ліцензійного реєстру (поводження з небезпечними відходами) розміщеного у відкритому доступу на офіційному сайті Міндовкілля (https://mepr.gov.ua) Баришівська ЖЕК відсутня в переліку ліцензіатів на провадження господарської діяльності з поводження з небезпечними відходами.

Актом перевірки Держекоінспекції від 01.02.2021 № 4.2-19/3 встановлено. що Баришівською ЖЕК здійснюється захоронения змішаних побутових відходів, будівельних, та небезпечних відходів (автомобільні шини).

Відповідно до Базсльської конвенції про контроль за транскордонним перевезенням небезпечних відходів та їх видаленням, ратифікованої Законом України № 803-XIV від 01.07.1999, відходи пневматичних шин відносяться до категорії В3140 небезпечних відходів.

Крім того, відповідно до пункту 84 розділу А Жовтого переліку відходів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 липня 2000 р. № 1120, відходи пневматичних шин відносяться до небезпечних відходів.

Тобто встановлено, що Відповідачем здійснюється господарська діяльність, а саме видалення та захоронения небезпечних відходів без відповідної ліцензії.

Щодо повноважень здійснення заходу державного нагляду (контролю), суд зазначає наступне.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і прав, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) врегульовані законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 №877-V (надалі - Закон №877-V).

Статтею 1 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» передбачено, що державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, прийнятного рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Відповідно до п. 4 ст. 4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» передбачені загальні вимоги до здійснення державного нагляду (контролю), а саме виключно законами встановлюються: органи, уповноважені здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності; види господарської діяльності, які є предметом державного нагляду (контролю); повноваження органів державного нагляду (контролю) щодо зупинення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг; вичерпний перелік підстав для зупинення господарської діяльності; спосіб та форми здійснення заходів здійснення державного нагляду (контролю); санкції за порушення вимог законодавства і перелік порушень, які є підставою для видачі органом державного нагляду (контролю) припису, розпорядження або іншого розпорядчого документа. Орган державного нагляду (контролю) не може здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, якщо закон прямо не уповноважує такий орган на здійснення державного нагляду (контролю) у певній сфері господарської діяльності та не визначає повноваження такого органу під час здійснення державного нагляду (контролю).

Відповідно до частини першої ст. 4 Закону №877-У державний нагляд (контроль) здійснюється за місцем провадження господарської діяльності суб`єкта господарювання або його відокремлених підрозділів, або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених законом.

Відповідно до статті 34 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25 червня 1991 року № 1264-ХІІ (надалі - Закон № 1264-ХІІ) завдання контролю у галузі охорони навколишнього природного середовища полягають у забезпеченні додержання вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища всіма державними органами, підприємствами, установами та організаціями, незалежно від форм власності і підпорядкування, а також громадянами.

Згідно з частиною першою статті 35 Закону № 1264-ХІІ державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Державний нагляд (контроль) у сфері охорони навколишнього природного середовища, а також державний нагляд (контроль) за дотриманням вимог законодавства про охорону атмосферного повітря здійснюється на підставі Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», Положення про Державну екологічну інспекцію України затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.2017 № 275 (далі - Положення Держекоінспскції).

За змістом пункту «а» частини першої статті 20-2 Закону № 1264-ХІІ до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища належить організація і здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства, зокрема: про екологічну та радіаційну безпеку; про охорону та раціональне використання вод та відтворення водних ресурсів; про охорону атмосферного повітря; про поводження з відходами; щодо наявності дозволів, лімітів та квот на спеціальне використання природних ресурсів, дотримання їх умов.

Із наведеного вбачається, що контроль за охороною навколишнього природного середовища та використання природних ресурсів покладено на Державну екологічну інспекцію України.

З цією метою Держекоінспекція в межах своїх повноважень та у визначеному законодавством порядку проводять перевірки, з-поміж іншого, суб`єктів господарювання на предмет дотримання вимог природоохоронного законодавства та виявивши порушення вимог природоохоронного законодавства звертаються до суду із позовом щодо обмеження чи зупинення діяльності підприємств і об`єктів незалежно від їх підпорядкування та форми власності.

При цьому, Законом № 877-V чітко визначено, що орган державного нагляду (контролю) звертається до суду з позовом про застосування заходів реагування на підставі акту у встановлені законом строки (ч.7 ст.7).

На підставі викладеного встановлено, що перевірка була завершена 01 лютого 2021 року.

Частиною другою ст. 122 КАС України визначено, що для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень.

Виходячи із наданих повноважень та покладених на позивача обов`язків, суд висновує, що відповідач, займаючись господарською діяльністю, здійснюючи операції у сфері поводження з відходами, не дотримуючись встановлених вимог природоохоронного законодавства, може негативно впливати на навколишнє середовища.

Згідно п. 6 розділу II Положення Держекоінспекція звертається до суду 13 позовом щодо обмеження чи зупинення діяльності суб`єктів господарювання і об`єктів незалежно від їх підпорядкування та форми власності, якщо їх експлуатація здійснюється з порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, вимог дозволів на використання природних ресурсів з перевищенням нормативів гранично допустимих викидів в атмосферне повітря забруднюючих речовин, впливу фізичних та біологічних факторів і лімітів скидів забруднюючих речовин.

Згідно п. 10 розділу II Положення Держекоінспекція виступає позивачем та відповідачем у судах.

Частиною п`ятою ст. 4 Закону №877-У виробництво (виготовлення) або реалізація продукції, виконання робіт, надання послуг суб`єктами господарювання можуть бути зупинені повністю або частково виключно за рішенням суду.

Частиною сьомою статті 7 Закону №877-У, на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду.

Відновлення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг суб`єктами господарювання після призупинення можливе з моменту отримання органом державного нагляду (контролю), який ініціював призупинення, повідомлення суб`єкта господарювання про усунення ним усіх встановлених судом порушень.

Суд звертає увагу на те, що факт порушення відповідачем вимог природоохоронного законодавства підтверджується наявним у матеріалах справи, зокрема Актом перевірки.

Суд зазначає, що порушення вимог законодавства, зафіксовані в цьому Акті перевірки виключають можливість подальшого виконання відповідачем робіт, надання послуг із видалення та захоронення відходів до усунення таких порушень.

На підставі викладеного та оцінюючи у сукупності встановлені обставини і перевіривши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, які підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов - задовольнити.

Зупинити виконання робіт, надання послуг із видалення та захоронення відходів до усунення порушень, виявлених в акті перевірки від 01.02.2021 №4.2-19/3, до моменту отримання Держекоінспекцією (код ЄДРПОУ 37508533) повідомлення від Баришівської ЖЕК (код ЄДРПОУ 23570929) про усунення ним усіх встановлених порушень за результатами здійснення заходу державного нагляду (контролю).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Терлецька О.О.