Ухвала суду № 98332683, 15.07.2021, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

"15" липня 2021 р. справа № 300/2216/21

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Матуляка Я.П., розглянувши в порядку письмового провадження питання щодо ухвалення додаткового судового рішення в адміністративній справі № 300/2216/21 за позовом ОСОБА_1 в інтересах якого діє ОСОБА_2 до Івано-Франківської обласної прокуратури, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - керівник Івано-Франківської обласної прокуратури про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В:

09.07.2021 ОСОБА_2 звернулась до суду із заявою про стягнення з Івано-Франківської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн.

Суд, з урахуванням вимог частини 3 статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянув клопотання позивача про стягнення судових витрат без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та встановив наступне.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07.07.2021 позов ОСОБА_1 до Івано-Франківської обласної прокуратури, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - керівник Івано-Франківської обласної прокуратури про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, задоволено. Стягнуто з Івано-Франківської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18.01.2021 по справі №300/1454/20 про поновлення на роботі за період з 19.01.2021 по 10.03.2021 у розмірі 32 349 (тридцять дві тисячі триста сорок дев`ять) гривень 24копійки.

При ухваленні рішення по справі №300/2216/21, судом не вирішено питання про відшкодування на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн., які позивач очікував понести за результатом розгляду справи з підстав відсутності в матеріалах справи на момент ухвалення рішення належних документів щодо понесення позивачем таких витрат.

Суд відзначає, що відповідно до частини 1 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини 3 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України).

Частина 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За змістом частини 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

За правилами частини 1 статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Зокрема, частинами 3 і 5 статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

У випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.

Аналіз такого правового врегулювання дає підстави для висновку, що обов`язковою умовою для врахування судом таких доказів є їх подання до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Слід відмітити, що розгляд адміністративної справи № 300/2216/21 здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, згідно із правилами, встановленими статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України, про що зазначено судом в ухвалі про відкриття провадження від 19.05.2021 (а.с.65-66).

Згідно вимог частини 2 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться (частина 8 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України).

Системний аналіз коментованих норм процесуального закону дає можливість суду дійти висновку, що у справах, розгляд яких проводиться у порядку письмового провадження без виклику сторін, згадана вище заява сторони повинна бути подана до завершення судового розгляду, а відповідні докази (договори, рахунки тощо) не пізніше ніж протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Представник позивача в позові вказав на попередній розмір, зокрема, витрат на правову допомогу в сумі 5000,00 грн.

Водночас, в позовній заяві представник позивач зазначив про те, що документи на підтвердження понесених позивачем судових витрат буде надано до суду додатково в порядку, передбаченому КАС України.

Івано-Франківським окружним адміністративним судом рішення у справі № 300/2216/21 ухвалено 07.07.2021.

Докази на підтвердження понесення позивачем судових витрат подано суду 09.07.2021 разом із заявою.

Виходячи із вказаного, суд дійшов висновку про дотримання позивачем строку щодо подання заяви та доказів для вирішення питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

За змістом частини 9 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Питання, що стосуються витрат на професійну правничу допомогу, регулюються статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до частини 2 цієї статті за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Склад та обсяг судових витрат визначено у частині 3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини 4 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.5 ст.134 КАС України).

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат, відповідно до вимог частини 7 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

За положеннями статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать також консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо.

Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України", від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України", від 30 березня 2004 року у справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

На підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Зі змісту вказаних норм вбачається, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права. Що стосується часу, витраченого фахівцем в галузі права, то зі змісту вказаних норм процесуального права можна зробити висновок, що достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, яка саме кількість часу витрачена на відповідні дії.

Даний висновок узгоджується з позицією, висловленою в постанові Верховного Суду від 13.12.2018 у справі № 816/2096/17.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 23.01.2020 у справі № 300/941/19.

На підтвердження понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн., представником позивача, згідно позовної заяви та заяви від 09.07.2021, надано суду:

- договір про надання правової допомоги за №02-08/39-2021 від 20.01.2021, укладений між адвокатським об`єднанням "Градум" в особі керуючого партнера Мигаль Х.О., яка діє на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії КС №5474/10 від 19.11.2015 та ОСОБА_1 ;

- додаток №2 до договору №02-08/39-2021 від 20.01.2021, складений 07.05.2021;

- акт здачі-приймання наданих послуг №1 від 24.06.2021 з детальним описом робіт, виконаних адвокатським об`єднанням "Градум" по справі № 300/2216/21, згідно якого адвокатом Мигаль Х.О., виконано наступні роботи: аналіз зібраних матеріалів, підготовка та подання до Івано-Франківського окружного адміністративного суду позовної заяви, підготовка документів та інших письмових доказів; аналіз відзиву відповідача; підготовка і подання відповіді на відзив; підготовка та подання до Івано-Франківського окружного адміністративного суду заяви про уточнення позовних вимог.

Суд зазначає, що визначені види правової допомоги адвоката відносяться до виду адвокатської діяльності з надання правової допомоги щодо складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру та безпосередньо пов`язані із розглядом справи № 300/2216/21.

Обґрунтовуючи заяву про долучення доказів на підтвердження понесених судових витрат позивача, представник позивач просить суд застосувати висновок Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 щодо віднесення до судових витрат відповідної суми, обумовленої сторонами до сплати у твердому розмірі під відкладальною умовою ("гонорар успіху").

Однак, суд зазначає, що в даному випадку, згідно п.2 додатку №2 до договору про надання правової допомоги, визначено, що позивачем оплачується вартість послуг у розмірі 5000 грн., у разі ухвалення Івано-Франківським окружним адміністративним судом рішення про повне або часткове задоволення позовних вимог.

Як зазначалось судом вище, рішення про задоволення вимог ОСОБА_1 ухвалено Івано-Франківським окружним адміністративним судом 07.07.2021, а з відповідною заявою про ухвалення додаткового судового рішення представник позивача звернулась 09.07.2021.

В той же час, заявником не надано суду доказів понесення позивачем витрат на правову допомогу в розмірі 5000,00 грн., а саме доказу їх фактичної сплати згідно квитанцій, касових ордерів тощо.

Отже, на думку суду, в даному випадку у суду відсутні підстави застосовувати висновок Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020, оскільки умови оплати чітко визначені додатком до договору та не є "гонораром успіху" в розумінні вищенаведеного висновку.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 5000,00 грн.

Відповідно до частини 4 статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України про відмову в ухваленні додаткового судового рішення суд постановляє ухвалу.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 143, 241, 248, 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

В ухваленні додаткового судового рішення про стягнення на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу – відмовити.

Ухвала може бути оскарженою в апеляційному порядку.

Відповідно до статей 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Учасники справи яким ухвала суду не була вручена у день її складення, мають право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення їм відповідної ухвали суду.

Відповідно до частини 2 статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя Матуляк Я.П.