Рішення № 98331947, 14.07.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 липня 2021 р. Справа№200/3379/21-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Христофорова А.Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини № 1472, Військової частини 9937 (Донецький прикордонний загін) про визнання дій протиправними, стягнення заборгованості та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини № 1472, Військової частини 9937 (Донецький прикордонний загін), в якому просить суд:

- визнати протиправною дію Військової частини 1472 щодо нарахування і виплати позивачу індексації грошового забезпечення без застосування базового місяця січня 2008 року;

- стягнути з Військової частини 1472 на користь позивача суму індексації грошового забезпечення за період служби з 29 грудня 2017 року по 05 вересня 2019 року у розмірі 77 553, 62 грн;

- визнати протиправною дію Військової частини 1472 щодо нарахування і виплати позивачу посадового окладу, окладу за військове звання, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, премії з 01 березня 2018 року по 05 вересня 2019 року без урахування 50% розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом станом на 1 січня відповідного календарного року, відповідно до п. 1 Примітки Додатку 1 та Примітки Додатку 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»;

- зобов`язати Військову частину 1472 нарахувати і виплатити на користь позивача заборгованість з виплати грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 05 вересня 2019 року виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року;

- зобов`язати Військову частину 1472 нарахувати і виплатити на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку з 06 вересня 2019 року по день фактичного розрахунку;

- зобов`язати Військову частину 1472нарахувати і виплатити на крористь позивача суму компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення.

Позов обґрунтований тим, що позивач проходив військову службу у Військовій частині 1472 з 29 грудня 2017 року по 05 вересня 2019 року.

Позивач зазначає, що індексація грошового забезпечення нарахована і виплачена відповідачем в значно менших розмірах, ніж передбачено законодавством, внаслідок невірного визначення базового місяця нарахування індексації, а також внаслідок того, що до розрахунку суми індексації не включені всі складові грошового забезпечення, які не мали разовий характер.

Також позивач вважає, що відповідачем за період з 01 березня 2018 року по 05 вересня 2019 року невірно визначалися розміри посадового окладу та окладу за військовим званням, тобто без урахування п. 1 Примітки Додатку 1 та Примітки Додатку 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб». На думку позивача, розміри посадового окладу та окладу за військовим званням повинні бути не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року.

Також позивач вважає, що оскільки в день виключення зі списків особового складу та всіх видів забезпечення відповідач не виплатив йому всі належні виплати, то він має право на отримання середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Крім того, позивач доводить, що має право і на компенсацію втрати частини доходів у зв`язку

Вважаючи дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

У поданому до суду відзиві на адміністративний позов, відповідач – Військова частина 1472 заперечила проти задоволення позовних у повному обсязі, зазначивши при цьому, що посада позивача була створена лише 04.06.2015 року, що відповідно до роз`яснень Мінсоцполітики є базовим місяцем встановлення посадового окладу, а отже, на думку Військової частини 1472, і першим базовим місяцем для проведення індексації грошового забезпечення, зазначає, що у день створення посади за нею було закріплено лише тарифний розряд (2) відповідно до Постанови 1294, який у свою чергу одразу ж було збільшено за рахунок премії, винагороди відповідно до Постанови 889 та інших надбавок чинних на той момент часу, відповідно до Постанови 1018 (в редакції до змін 1013).

Поряд з цим відзначає, що 09.12.2015 року Кабінетом Міністрів України були прийняті зміни 1013, відповідно до абз.2 п.З яких, у зв`язку з суттєвою зміною порядку обрахунку індексації, для застосування змін 1013, було встановлено новий базовий місяць для подальшого проведення індексації - січень 2016 року, тобто у січні 2016 року незалежно від посадового окладу, дати його встановлення, для подальшого обрахунку індексації індекс споживчих цін становив 100 %, а отже сума індексації будь-якого доходу дорівнювала 0 грн.

Також зазначає, що з березня 2018 року було змінено порядок та умови нарахування грошового забезпечення, та було установлено нові посадові оклади, а також скасовано постійні складові грошового забезпечення зазначені вище. А отже, вказує відповідач, через те що було встановлено новий посадовий оклад (а не підвищено посадовий оклад) за всіма посадами військовослужбовців, для обрахунку подальшої індексації відповідно до Постанови-1078, внаслідок чого постійні складові грошового забепезчення склали 8817 грн. напротивагу аналогічним складовим які станом на 28 лютого 2018 року становили лише 3819,5 грн. А отже, рахує відповідач, березень 2018 року став базовим місяцем для подальшого обрахунку індексації відповідно до постанови 1078.

Доводи позивача в частині виплати позивачеві індексації з урахуванням базового місяця січень 2008 року, вказує відповідач, зводяться до того що з прийняттям Змін 1013 необхідно було повторно проводити індексацію, а отже повторно виплачувати суму індексації, що не відповідає цілі індексації, а по суті каже про утворення нового доходу, що не відповідає меті введення поняття індексація грошових доходів населення (підвищення купівельної спроможності), та може призвести до незаконного збагачення Позивача.

А, отже з урахуванням вищевикладеного, відповідач вважає наданий позивачем розрахунок індексації таким, не відповідє вимогам чинного законодавства.

Щодо позовних вимог в частині нарахування і виплати посадового окладу, окладу за військове звання, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, премії з 01.03.2018 року по 05.09.2019 року з урахуванням 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року відповідно до п. 1 Примітки Додатку 1 та Примітки Додатку 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб, відповідач зазначає, що дії відповідача при обчисленні позивачу посадового окладу та окладів за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 та 14, відповідають вимогам пункту 4 постанови № 704 та є правомірними.

Щодо вимоги позивача про зобов`язання виплатити середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні відповідач відзначає, що позивач відповідно до наказу Голови Державної прикордонної служби України від 30.08.2019 року №892 -ОС був переведений до Донецького прикордонного загону Державної прикордонної служби України.

Зазначає що, позивач проходив військову службу у військовій частині 1472 з 29 грудня 2017 року по 05 вересня 2019 року та був переміщений для подальшого проходження служби до Донецького прикордонного загону (військової частини 9937) Державної прикордонної служби України.

Посилаючись на Інструкцію про організацію фінансового господарства в органах Державної прикордонної служби України, затверджену наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 28.02.2006 № 155, відповідач зазначає, що повний фінансовий розрахунок з військовослужбовцем при його звільнені з військової служби, в тому числі по фінансовим зобов`язанням, які виникли за попередніми місяцями служби, проводить військова частина, на фінансовому забезпеченні якої перебуває військовослужбовець, а тому вважає позовні вимоги в цій частині безпідставними.

На підставі наведеного Військова частина 1472 просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог позивача в повному обсязі.

У поданому до суду відзиві на адміністративний позов, відповідач – Військова частина 9937 (Донецький прикордонний загін) також заперечила проти задоволення позовних у повному обсязі, зазначивши при цьому, що базовий місяць січня 2008 року не може зараховуватись у період після 01 березня 2018 року, оскільки Постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 були внесені зміни щодо порядку розрахунку деяких складових грошового забезпечення, від так, на думку Військової частини 9937 (Донецький прикордонний загін) зазначений період є некоректним.

Крім того, Військова частина 9937 зазначила, що згідно витягу з наказу № 443-ОС від 06 вересня 2019 року, позивач для подальшого проходження служби в Донецькому прикордонному загоні (військова частина 9937) прибув з військової частини 1472, згідно грошового атестата № 19 базовим місяцем є березень 2018 року.

Також, відповідач вказує на те, що при розрахунку окладів за посадою та військовим званням він керувався спеціальним законодавством, зокрема Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25 червня 2018 року №558. Наголошує, що відповідно до змісту примітки до Схеми тарифних розрядів №169 розмір посадового окладу визначається шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року на відповідний тарифний коефіцієнт, передбачений додатком №1 до Постанови №704. Таким чином, вважає, що в період 2018-2020 розрахунок грошового забезпечення позивача здійснювався відповідно до чинного законодавства.

Щодо вимог про стягнення середнього заробітку (грошового забезпечення) за несвоєчасний розрахунок при звільненні, відповідач зазначив, що вони є передчасними, оскільки для проведення такого розрахунку має бути встановлений розмір недоплаченої суми.

Підсумовуючи, військова частина 9937 звернула увагу суду на пропущений позивачем строк звернення до суду, оскільки про своє порушене право позивач повинен був дізнатися після виключення його 29 грудня 2019 року зі списків особового складу та всіх видів забезпечення Донецького прикордонного загону.

З`ясовуючи те чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги, якими доказами вони підтверджуються, а також чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, судом встановлено наступне.

Позивач – ОСОБА_1 , народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України у формі ID-картки № НОМЕР_1 , що виданий Лівобережним районним відділом у м. Маріуполі Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області 26 березня 2019 року (а.с. 12).

Довідкою від 03 березня 2020 року за вих. № 06-13.01-0532 підтверджується місце реєстрації позивача за адресою: АДРЕСА_1 (зв. бік а.с. 12).

Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_2 , виданого 16 квітня 2018 року, позивач має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-учасників бойових дій (а. с. 13).

Відповідно до витягу з наказу Командира 23 загону морської охорони Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 29 грудня 2017 року № 319-ос позивача прийнято на військову службу за контрактом та зараховано до списків особового складу загону та всіх видів забезпечення (а.с. 44).

Відповідно до витягу з наказу Командира 23 загону морської охорони Донецько-Луганського регіонального управління Державної прикордонної служби України від 23 червня 2018 року № 168-ос позивача призначено на посаду кока-навідника корабля морської охорони спеціального забезпечення «Онікс» 3 рангу проекту трофейного, звільнивши з посади кока-кулеметника катера морської охорони 1 рангу проекту 1400М «Гриф» «Любомир» 519 (а.с. 45).

Відповідно до витягу з наказу Командира 23 загону морської охорони Регіонального управління морської охорони Державної прикордонної служби України від 05 вересня 2019 року № 244-ОС позивача виключено зі списків особового складу загону та всіх видів забезпечення (а.с. 46).

Відповідно до витягу з наказу начальника 1 прикордонного загону Донецько-луганського регіонального управління Державної прикордонної служби України від 06 вересня 2019 року № 443-ОС позивача зараховано у списки особового складу та на всі види забезпечення (а.с. 83).

Відповідно до витягу з наказу начальника 1 прикордонного загону Донецько-луганського регіонального управління Державної прикордонної служби України від 29 грудня 2020 року № 756-ОС позивача виключено зі списків особового складу загону та всіх видів забезпечення (а.с. 84-85).

11 січня 2021 року позивачем на адресу Військової частини 1472 спрямовано заяву, в якій останній просив надати йому довідку про нараховане та виплачене грошове забезпечення з розшифровкою всіх виплат помісячно за період служби у військовій частині 1472, довідку про надання (ненадання) додаткових оплачуваних відпусток як учаснику бойових дій за період служби у Військовій частині 1472, довідку-розрахунок компенсації невикористаних додаткових оплачуваних відпусток як учаснику бойових дій при звільненні, а також просив нарахувати і виплатити йому недоплачені з 01.03.2018 року по день звільнення посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавку за вислугу років, інші доплати, надбавки виходячи з 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року відповідно до примітки до додатків 1, 14 Постанови КМУ № 704 від 30 серпня 2017 року та нарахувати і виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку по компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, недоплачених сум посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років (а.с. 14).

12 лютого 2021 року Маріупольський загін морської охорони регіонального управління морської охорони Адміністрації державної прикордонної служби України у відповідь на звернення позивача від 28 січня 2021 року, своїм листом за вих. № 11/Б-3/316 повідомив останнього про те, що у зв`язку із його переміщенням для подальшого проходження служби до Донецького прикордонного загону (Військової частини 9937) Державної прикордонної служби, повний фінансовий розрахунок зобов`язана провести військова частина, на фінансовому забезпечені якої перебував військовослужбовець (а.с. 17-18).

Із довідки про доходи позивача за 2018 рік, що видана Військовою частиною 1472, вбачається, що індексацію грошового забезпечення позивач отримав лише у грудні місяці в розмірі 74, 52 грн. (а.с. 15).

Із довідки про доходи позивача за 2019 рік, що видана Військовою частиною 1472, вбачається, що індексацію грошового забезпечення позивач отримував у січні, лютому, березні, квітні, травні в розмірі 71, 08 грн., у червні в розмірі 138,31 грн., у липні в розмірі 206,72 грн., у вересні в розмірі 34, 45 грн. (а.с. 16).

Із довідки від 17 грудня 2020 року № 249, що видана Маріупольським загоном морської охорони Державної прикордонної служби України встановлено, що індексація грошового забезпечення позивача у період з грудня 2017 року по лютий 2017 року розрахована із базового місяця – грудень 2017 року, а у період з березня 2017 року по 05 вересня 2019 року із базового місяця – березень 2018 року. Так, у період з грудня 2017 року по листопад 2018 року сума індексації позивачеві виплачена не була, а у період з грудня 2018 року по 05 вересня 2019 року загальна сума виплаченої індексації становила – 1 012,69 грн. Недоплачена сума індексації становить – 186, 32 грн. (а.с. 52-53).

Відповідно до грошового атестату, що виданий Військовою частиною 9937, встановлено, що позивач задоволений, поряд з іншими видами грошового забезпечення, індексацією грошового забезпечення у загальному розмірі 206,72 грн. (а.с. 81-82).

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.

Щодо правомірності дій відповідачів під час проведення індексації грошового забезпечення позивача.

Абз. 2 ч. 3 ст. 9 Закону № 2011-ХІІ передбачає, що грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України від 03 липня 1991 року № 1282-ХІІ “Про індексацію грошових доходів населення” (далі – Закон № 1282).

Згідно зі ст. 1 Закону № 1282 індексація грошових доходів населення – встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Об`єкти індексації грошових доходів населення визначає ст. 2 Закону № 1282, відповідно до якої індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, в тому числі оплата праці (грошове забезпечення).

Ст. 2 Закону № 1282 передбачено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Відповідно до ст. 3 Закону № 1282 індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Підстави для проведення індексації визначає ст. 4 Закону № 1282.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону № 1282 в редакції, що була чинною до 01 січня 2016 року, індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка.

На підставі п. 21 розділу І Закону України від 24 грудня 2015 року № 911-VII “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, який набрав чинності 01 січня 2016 року, у ч. 1 ст. 4 Закону № 1282 цифри “101” замінені цифрами “ 103”.

Таким чином, до 01 січня 2016 року індексація грошових доходів населення проводилась в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищувала поріг індексації, який був встановлений в розмірі 101%; з 01 січня 2016 року поріг індексації встановлений в розмірі 103%.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону № 1282 обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону (тобто з січня 2003 року).

Згідно з ч. 3 ст. 4 Закону № 1282 для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону № 1282 підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону № 1282 у разі виникнення обставин, передбачених ст. 4 цього Закону, грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.

Ч. 2 ст. 6 Закону № 1282 передбачено, що порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Такий порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 (далі – Порядок № 1078).

П. 5 Порядок № 1078 в редакції від 24 березня 2008 року, що була чинною на час прийняття позивача на військову службу, було передбачено, що у разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, стипендій, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. У базовому місяці значення індексу споживчих цін приймається за 1 або 100 відсотків. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.

У разі коли підвищення розмірів мінімальних соціальних гарантій, зазначених в абзаці першому цього пункту, не супроводжується зростанням грошових доходів громадян, передбачених п. 2 цього Порядку, грошові доходи індексуються на загальних підставах відповідно до п. п. 1-1 і 4 цього Порядку.

У разі коли грошовий дохід з урахуванням суми підвищення менше суми грошового доходу з урахуванням індексації до його підвищення, у базовому місяці сума загального доходу визначається з таким розрахунком, щоб сума грошового доходу з урахуванням індексації не перевищувала загального доходу до його підвищення.

Місяць, в якому відбувається підвищення грошових доходів працівників у зв`язку із розширенням зони обслуговування, збільшенням обсягу робіт, суміщенням професій (посад), виконанням обов`язків тимчасово відсутнього працівника, оплатою за роботу за сумісництвом на одному підприємстві, в установі, організації, а також за рахунок збільшення розміру премії, не вважається базовим під час обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації (у разі, коли не відбувається підвищення тарифної ставки (окладу).

Відповідно до п. 6 Порядку № 1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету (пп. 2 цього пункту).

Згідно з абз. 3 п. 10-1 Порядку № 1078 обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації заробітної плати новоприйнятих працівників здійснюється з місяця прийняття працівника на роботу.

За правилами, наведеними в п. 10-2 Порядку № 1078 для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість, та у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи сума індексації зберігається, якщо сума збільшення заробітної плати менша, ніж сума індексації, яка повинна нараховуватися за відповідний місяць. У разі коли сума збільшення заробітної плати більша, ніж сума індексації, яка повинна нараховуватися за відповідний місяць, такий місяць вважається базовим під час обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації.

09 грудня 2015 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 1013 “Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів” (далі – Постанова КМУ № 1013), яка набрала чинності 15 грудня 2015 року.

На підставі п. 3 Постанови КМУ № 1013 внесені зміни до Порядку № 1078.

Зокрема, відповідно до пп. 2 п. 3 Постанови КМУ № 1013 пункт 5 Порядку № 1078 був викладений в такій редакції:

“ 5. У разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.

Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.

Приклади проведення індексації грошових доходів громадян у разі їх підвищення наведено у додатку 4 […]”.

На підставі пп. 5 п. 3 Постанови КМУ № 1013 пункт 10-2 Порядку № 1078 був викладений в такій редакції:

“ 10-2. Для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість та у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи, для новоприйнятих працівників, а також для працівників, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати, передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник”.

Згідно з п. 6 Постанови КМУ № 1013 ця постанова застосовується з 01 грудня 2015 року.

Суд встановив, що позивач був прийнятий на військову службу в грудні 2017 року.

За цих обставин з 27 грудня 2017 року на підставі п. 10-2 Порядку № 1078 базовим місяцем є січень 2008 року, оскільки відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294 відбулось підвищення посадових окладів військовослужбовців.

Натомість відповідач - Військова частина № 1472 у період з 27 грудня 2017 року по 28 лютого 2018 року проводила індексацію із застосуванням січня 2017 року як базового місяця.

Суд погоджується з аргументами позивача про те, що базовим місяцем для індексації його грошового забезпечення за період проходження ним військової служби з 27 грудня 2017 року по 28 лютого 2018 року є січень 2008 року.

Натомість, суд критично ставиться до тверджень позивача щодо того, що у період проходження ним служби з 01 березня 2018 року по 05 вересня 2019 року базовим місяцем для індексації його грошового забезпечення є січень 2008 року, оскільки з 01 березня 2018 року на підставі п. 10-2 Постанови № 1078 базовим місяцем є березень 2018 року, з огляду на те, що постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 були встановлені нові схеми та розміри посадових окладів та додаткових видів грошового забезпечення.

Проте, у березні 2018 року підвищення грошового доходу позивача у зв`язку зі зміною посадових окладів не перевищило суму індексації, що склалась у лютому 2018 року (4 258,75 грн.), розмір якої підтверджується листом Мінсоцполітики від 29.12.2017 № 122/0/66-17: якщо посадові оклади в останнє підвищувалися в січні 2008 року, то сума індексації у грудні 2017 року становить 4 258,75 грн. (1762 х 241,7 /100) (абзац 9), серед яких: 1762,00 грн. - це прожитковий мінімум (змінився у грудні 2017 року); 241,7 % - це величина приросту індексу споживчих цін.

Така сума індексації в розмірі 4 258,75 грн. з величиною приросту індексу споживчих цін 241,7 % становила з грудня 2017 року аж по лютий 2018 року, оскільки в березні 2018 року відбулося підвищення посадових окладів. Тому, відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078 сума належної позивачу індексації в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

Відповідно до абзацу 6 пункту 5 Порядку №1078, до визначеної (згідно абзаців 4,5, пункту 5 Порядку № 1078) суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації (103 відсотка).

Тобто, відповідач - Військова частина № 1472 зобов`язана була з березня 2018 року виплачувати фіксовану суму індексації грошового забезпечення, а в разі коли величина індексу споживчих цін перевищить поріг в розмірі 103 відсотка, то в підвищеному розмірі, аж до наступного підвищення тарифної ставки (окладу), при якому сума збільшення грошового забезпечення (заробітної плати) перевищить фіксовану суму індексації.

Наведене відповідає практиці Першого апеляційного адміністративного суду, яка викладена в постанові від 4 лютого 2021 року у справі № 360/3307/20.

У постанові від 23 вересня 2020 року у справі № 620/3282/18 Верховний Суд зазначив, що місяць підвищення грошового забезпечення за рахунок зростання його складових, які не мають разового характеру є базовим місяцем при обчисленні індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації. Також з аналізу положень пункту 5 Порядку №1078 випливає, що від розміру підвищення оплати праці у місяці, в якому воно відбулося, залежить можливість виплати особі індексації та порядок розрахунку її суми.

Як вбачається із довідки Маріупольського загону морської охорони Державної прикордонної служби від 17 грудня 2020 року № 249 сума індексації грошового забезпечення позивача у період з 01 березня 2018 року по 05 вересня 2019 року нараховувалась та виплачувалась без застосування фіксованої суми індексації грошового забезпечення.

Таким чином, дії Військової частини А 1472, які полягали у нарахуванні та виплаті позивачеві індексації грошового забезпечення за період з 27 грудня 2017 року по 28 лютого 2018 року без застосування базового місяця січень 2008 року, а також дії військової частини А 1472, які полягали у невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення позивачеві за період з 01 березня 2018 року по 05 вересня 2019 року включно із застосуванням щомісячної фіксованої індексації відповідно до абзацу 4 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078 підлягають визнанню протиправними.

Суд встановив, що за період з 29 грудня 2017 року по 05 вересня 2019 року відповідач - Військова частина А1472 безпідставно не здійснила в повному обсязі нарахування і виплату позивачу індексації грошового забезпечення, тому в цій частині саме бездіяльність відповідача – Військової частини А1472 є протиправною, а не дії як рахує позивач, оскільки рішення або розпорядження щодо вказаних дій матеріали справи не містять.

При цьому, матеріалами справи підтверджується, що позивач проходив військову службу у військовій частині 1472 з 29 грудня 2017 року по 05 вересня 2019 року та був переміщений для подальшого проходження служби до Донецького прикордонного загону (військової частини 9937) Державної прикордонної служби України. Наказом начальника 1 прикордонного загону Донецько-луганського регіонального управління Державної прикордонної служби України від 29 грудня 2020 року № 756-ОС позивача виключено зі списків особового складу загону та всіх видів забезпечення.

Пунктом 14 Р. І Порядку №260 визначено, що грошове забезпечення, не виплачене своєчасно або виплачене в меншому, ніж належало, розмірі, виплачується за весь період, протягом якого військовослужбовець мав право на нього.

Згідно з п. п. 3 Р. ХХХІ Порядку №260 у рік звільнення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), звільненим з військової служби за віком, станом здоров`я, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, які не використали щорічну основну відпустку або використали частково, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини та виплачується грошове забезпечення у розмірі відповідно до кількості наданих днів відпустки або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.

За приписами абз. 3 п. 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

Отже, у позивача виникло право на виплату заборгованості індексації грошового забезпечення за минулі роки саме на день виключення із списків особового складу частини у зв`язку із звільненням з військової служби.

Таким чином, виплата заборгованості з грошового забезпечення за минулі роки незалежно від того, в якій військовій частині в період проходження військової служби, виникла ця заборгованість здійснюється тією військовою частиною де позивач виключений із списків особового складу у зв`язку із звільненням з військової служби а саме військовою частиною 9937 (Донецький прикордонний загін).

Разом з тим, суд зазначає, що розрахунок індексації грошового забезпечення є компетенцією відповідача як органу, в якому позивач проходив службу і який виплачував йому грошове забезпечення. Саме на відповідача за наявності законних підстав покладається обов`язок нарахувати та виплатити позивачу індексації грошового забезпечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС для відновлення порушеного права позивача належить застосувати такий спосіб захисту як зобов`язання Військової частини 9937 провести нарахування та виплату позивачу індексації грошового забезпечення за період з 27 грудня 2017 року по 28 лютого 2018 року, виходячи з базового місяця – січень 2008 року, а у період з 01 березня 2018 року по 05 вересня 2019 року провести нарахування та виплату позивачу індексації грошового забезпечення з урахуванням абзацу четвертого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078.

Застосування саме такого способу захисту порушеного права відповідає висновку Верховного Суду, наведеному в постанові від 17 вересня 2020 року у справі № 420/1207/19.

У цій справі Верховний Суд підтвердив правильність висновків суду апеляційної інстанції, що здійснення розрахунку суми індексації належить до компетенції відповідача як роботодавця. Завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення, а тому належним способом захисту прав позивача у даному випадку є зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за спірний період, а не стягнення визначеної суми заборгованості.

Як наслідок, вимоги позивача про стягнення з Військової частини 1472 суми індексації грошового забезпечення за період служби з 27 грудня 2017 року по 05 вересня 2019 року у розмірі 77 553,62 грн. не підлягають задоволенню.

Щодо правомірності дій відповідача – Військової частини 1472 які полягали у нарахуванні та виплаті позивачу в період з 01 березня 2018 року по 05 вересня 2019 року грошового забезпечення без урахування 50% розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом станом на 1 січня відповідного календарного року, відповідно до п. 1 Примітки Додатку 1 та Примітки Додатку 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб суд зазначає наступне.

Спірним питанням в цій частині позовних вимог є застосування положень п. 4 в співвідношенні до п. 1 Примітки Додатку 1 та Примітки Додатку 14 Постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” (далі – Постанова № 704), а саме визначення розрахункової величини для обчислення посадового окладу та окладу за військовим званням.

З метою з`ясування питання правильності застосування п. 4 Постанови № 704 у взаємозв`язку з Примітками до неї, варто дослідити історію внесення змін до вказаної постанови.

Станом на час прийняття Постанови № 704, пункт 4 зазначеної постанови передбачав, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

У свою чергу додатки 1, 12, 13, 14 до п. 4 Постанови № 704 містять примітки, у яких в якості розрахункової величини зазначений розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року).

В Додатках 1 та 14 до Постанови № 704 у вигляді таблиці зазначені відповідні тарифні коефіцієнти. Вказані Додатки також мають примітки пояснювального характеру. Зокрема, у цих примітках наведена інформація щодо арифметичної дії (множення), яка застосовується при обчисленні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням, в залежності від відповідних тарифних коефіцієнтів, та наведені правила округлення розрахунків. У цих примітках норми права не містяться.

Тобто вказані додатки до п. 4 Постанови № 704 дублювали положення п. 4 Постанови № 704 в частині зазначення розрахункової величини - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року).

В подальшому Постановою № 103 внесено зміни до Постанови № 704 та пункт 4 викладено в новій редакції, а саме: виключено вимогу щодо обрахування посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями виходячи із розрахункової величини “розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року)”, вказавши цю розрахункову величину як “розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року”.

Однак зміст приміток до Додатків 1 та 14 до Постанови № 704 не було приведено у відповідність з нормою пункту 4 цієї Постанови.

Проте, не приведення Кабінетом Міністрів України приміток до додатків 1, 12, 13, 14 Постанови № 704 у відповідність до змін, що були внесені в п. 4 цієї ж Постанови, не може бути підставою для обчислення посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням з використанням у якості розрахункової величини “розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року)”.

При цьому, вказані недоліки були виправлені постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2020 року № 1038, яка застосовується з 01 жовтня 2020 року.

Так, примітки до додатка 1 викладено в такій редакції:

“ 1. Посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються в порядку, встановленому пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704. У разі коли розмір окладу визначено у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище заокруглюються до 10 гривень.

2. Посадові оклади осіб рядового, сержантського і старшинського (осіб рядового і молодшого начальницького) складу встановлюються за 1 - 12 розрядами.

Посадові оклади за окремими посадами осіб рядового, сержантського і старшинського (осіб рядового і молодшого начальницького) складу понад 12 тарифний розряд визначаються керівниками державних органів”.

Примітки до додатка 14 викладено в такій редакції:

“ 1. Оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються в порядку, встановленому пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704. У разі коли розмір окладу визначено у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище заокруглюються до 10 гривень.

2. Виплата військовослужбовцям окладів за військовими званнями “генерал-полковник”, які присвоєні до 1 жовтня 2020 р., зберігається за ними у розмірах, встановлених законодавством.

3. Виплата військовослужбовцям окладів за військовими званнями “старший прапорщик”, “старший мічман”, “прапорщик”, “мічман”, “старшина”, “головний корабельний старшина”, які присвоєні до 1 жовтня 2020 р., зберігається за ними до завершення проведення переатестації у розмірах, встановлених законодавством”.

Суд зазначає, що примітки за своїм змістом та призначенням є такими, що лише роз`яснюють механізм (формулу) обчислення посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 06 вересня 2005 року № 870 були затверджені Правила підготовки проектів актів Кабінету Міністрів України (далі - Правила № 870), які визначають загальні підходи до підготовки проектів актів Кабінету Міністрів України (постанов і розпоряджень), їх форму, структуру та техніко-юридичні особливості розроблення з урахуванням нормопроектувальної техніки.

За змістом п. 20 вказаних Правил у структурі проекту положення або іншого нормативно-правового акту, який передбачається затвердити постановою, в окремих випадках допускається, як виняток, застосування примітки (зноски) без нормативних положень.

Положеннями п. 2.16 Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12 квітня 2005 року № 34/5, також передбачено, що включення до нормативно-правових актів приміток не допускається, за винятком випадків, якщо необхідно дати визначення будь-якого суміжного поняття або помістити короткий коментар, що допоможе точніше зрозуміти положення, викладені в структурній одиниці нормативно-правового акта. Примітки не повинні містити норм права.

Тобто, примітка до нормативно-правового акту носить інформаційний характер та не може містити норм права.

Крім того п. 3 розділу II “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, який набрав чинності 01 січня 2017 року, встановлено, що після набрання чинності цим Законом мінімальна заробітна плата не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.

При цьому, згідно висновків Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постанові від 11 грудня 2019 у справі № 240/4946/18, щодо застосування норм права, а саме п. 3 розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України від 06 грудня 2016 року №1774-VІІІ “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, за якою після набрання чинності цим Законом положення нормативно-правових актів щодо обчислення виплат у процентному співвідношенні до мінімальної заробітної плати застосуванню не підлягають.

Оскільки норма пункту 3 розділу ІІ Закону України від 06 грудня 2016 року № 1774-VІІІ не втратила чинності і за юридичною силою є вищою за положення пункту 4 Постанови № 704, у редакції до внесення змін Постановою № 103, а також додатків 1, 12, 13, 14 Постанови № 704, відсутні правові підстави для обчислення розміру окладу за посадою позивача та окладу за військовим званням із використанням величини мінімальної заробітної плати, а не прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року.

Наведене вище зумовлює висновок, що згідно з Постановою № 704 розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за спеціальним (військовим) званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є саме розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01 січня відповідного року, а мінімальна заробітна плата (чи її частина) для розрахунків розмірів цих окладів не застосовується.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11 лютого 2021 року у справі № 200/3757/20-а, від 11 лютого 2021 року у справі №200/3774/20-а, від 1 лютого 2021 року у справі № 240/11952/19, від 14 квітня 2021 року у справі № 240/12309/20.

Таким чином, вимоги позивача про визнання протиправними дій Військової частини 9937 щодо нарахування і виплати грошового забезпечення з 01 березня 2018 року до 22 квітня 2020 року без урахування 50% розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом станом на 1 січня відповідного календарного року, відповідно до п. 1 Примітки Додатку 1 та Примітки Додатку 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”, задоволенню не підлягають.

Вимоги позивача про зобов`язання відповідачів нарахувати і виплатити на користь позивача заборгованості з виплати грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 05 вересня 2020 року мають похідний характер від вимоги про визнання протиправними дій відповідача – Військової частини А1472 і у зв`язку з відмовою у задоволенні основної вимоги також не підлягають задоволенню.

Щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку з 06 вересня 2019 року по день фактичного розрахунку.

Ст. 47 КЗпП України передбачено: власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу.

За приписами ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.

Ч. 1 ст. 117 КЗпП України обумовлено, що у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

З аналізу наведених законодавчих норм слідує, що умовами застосування ч. 1 ст. 117 КЗпП України є невиплата належних звільненому працівникові сум у відповідні строки, вина власника або уповноваженого ним органу у невиплаті зазначених сум та відсутність спору про розмір таких сум. При дотриманні наведених умов підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При цьому, виходячи зі змісту трудових правовідносин між працівником та підприємством, установою, організацією, під “належними звільненому працівникові сумами” необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

За частиною другою статті 117 КЗпП України при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Статтею 116 КЗпП України на підприємство, установу, організацію покладено обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. Невиконання цього обов`язку спричиняє наслідки, передбачені статтею 117 КЗпП України, якою передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.

Оскільки Військовою частиною 1472 невірно визначено суму індексації грошового забезпечення позивача і, як наслідок, Військовою частиною 9937 не виплачено її в повному обсязі на день виключення позивача зі списків особового складу та всіх видів забезпечення, в цій частині позивач має право на компенсацію середнього заробітку за час затримки розрахунку.

З огляду на те, що розрахунок суми індексації належить до повноважень відповідача, а на час розгляду справи остаточна сума індексації не визначена, що виключає можливість встановлення загальної суми, яка належала до виплати позивачеві у зв`язку зі звільненням, а також розміру невиплаченої частки по відношенню до загальної суми такої виплати, належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання Військової частини 9937 нарахувати та виплатити позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку з 06 вересня 2019 року по день фактичного розрахунку.

Щодо компенсації втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків його виплати.

Ст. 34 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР “Про оплату праці” передбачено, що компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

З 01 січня 2001 року набрав чинності Закон України від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати” (далі – Закон № 2050).

Відповідно до ст. 1 Закону № 2050 підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону № 2050 компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Ч. 2 ст. 2 Закону № 2050 визначено, що під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру.

Відповідно до ст. 3 Закону № 2050 сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Згідно з ст. 4 Закону № 2050 виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Ст. 5 Закону № 2050 установлено, що своєчасно не отриманий з вини громадянина доход компенсації не підлягає.

Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159 (далі – Порядок № 159).

Згідно з п. 1 Порядку № 159 дія цього Порядку поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Відповідно до п. 2 Порядку № 159 компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.

П. 3 Порядку № 159 визначено, що компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, зокрема, соціальні виплати.

За правилами, наведеними у п. 4 Порядку № 159, сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.

Відповідно до п. 5 Порядку № 159 сума компенсації виплачується громадянам у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

У постановах Верховного Суду від 04 березня 2021 року у справі № 520/34/17, від 16 грудня 2020 року у справі № 521/21718/16-а, від 12 лютого 2019 року у справі № 814/1428/18, від 19 вересня 2019 року у справі № 522/2370/17, від 08 серпня 2019 року у справі № 638/19990/16-а, від 08 серпня 2019 року у справі № 646/7115/17, від 03 липня 2018 року у справі № 521/940/17 наведені такі висновки щодо застосування положень Закону № 2050 і Порядку № 159:

… Основною умовою для виплати громадянину компенсації, що передбачена ст. 2 Закону № 2050 та Порядком № 159, є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів. При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

… Компенсація за порушення строків виплати такого доходу не відповідає ознакам платежу, що має разовий характер, оскільки зумовлена порушенням строків сплати відповідачем пенсії, що носило триваючий характер.

… Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги;

… Право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

… Компенсація нараховується та проводиться при виплаті доходу, тобто право на компенсацію позивач набуває в момент отримання доходу. Як вбачається з позовної заяви, звертаючись до суду, позивач просить нарахувати компенсацію на ще не виплачені суми доходу, що не відповідає вимогам закону. Відтак, вказана позовна вимога задоволенню не підлягає.

… Наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов`язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

… Використане у ст. 3 Закону № 2050 та п. 4 Порядку №159 формулювання, що компенсація обчислюється як добуток “нарахованого, але не виплаченого грошового доходу” за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

… Захист такого порушеного права полягає у зобов`язанні відповідача вчинити кореспондуючі цьому праву дії. Розрахунок же суми покладається на відповідача.

Застосувавши до спірних правовідносин норми Закону № 2050 і Порядку № 159 з урахуванням висновків Верховного Суду, суд дійшов висновку, що позивач набуде право на отримання компенсації після виплати відповідного доходу – в даному випадку невиплаченої суми індексації грошового забезпечення.

Отже, позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню як такі, що є передчасними.

Разом з цим суд відхиляє посилання Військової частини 9937 на той факт, що позивачем було пропущено строк звернення до суду з огляду на те, що відповідно до ч. 2 ст. 233 Кодексу Законів України про працю, в разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Аналогічна правова позиція викладена Конституційним Судом України справі № 1-18/2013 від 15.10.2013, згідно якої положення частини другої статті 233 КЗпП України слід розуміти так, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем.

Згідно з ч. 1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно з ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Відповідно до п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010 року, заява 4909/04, Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 09.12.1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Враховуючи, що позивач, згідно із пунктом 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», є звільненим від сплати судового збору, то питання про розподіл судових витрат в цій частині судом не вирішується.

Керуючись ст.ст. 2,5-14,19-22,72-78,94,132-143,159-165,241-247,255,295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, –

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Військової частини 1472, Військової частини 9937 (Донецький прикордонний загін) про визнання дій протиправними, стягнення заборгованості та зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини 1472 (місцезнаходження: Донецька область, м. Маріуполь, бульвар Приморський, 24; ЄДРПОУ: 14321541) та Військової частини 9937 (Донецький прикордонний загін (місцезнаходження: Донецька область, м. Маріуполь, вул. Гагаріна, буд. 150-а, ЄДРПОУ: 14321726) щодо невиплати ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_3 ) в повному розмірі індексації грошового забезпечення за період з 29 грудня 2017 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення січень 2008 року.

Зобов`язати Військову частину 9937 (Донецький прикордонний загін (місцезнаходження: Донецька область, м. Маріуполь, вул. Гагаріна, буд. 150-а, ЄДРПОУ: 14321726) нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_3 ) індексацію грошового забезпечення за період з 29 грудня 2017 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини 1472 (місцезнаходження: Донецька область, м. Маріуполь, бульвар Приморський, 24; ЄДРПОУ: 14321541) та Військової частини 9937 (Донецький прикордонний загін (місцезнаходження: Донецька область, м. Маріуполь, вул. Гагаріна, буд. 150-а, ЄДРПОУ: 14321726) щодо невиплати ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_3 ) в повному розмірі індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 05 вересня 2019 року з урахуванням абзацу четвертого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078.

Зобов`язати Військову частину 9937 (Донецький прикордонний загін (місцезнаходження: Донецька область, м. Маріуполь, вул. Гагаріна, буд. 150-а, ЄДРПОУ: 14321726) нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_3 ) індексацію грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 05 вересня 2019 року з урахуванням абзацу четвертого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 з урахуванням раніше виплачених сум.

Зобов`язати Військову частину 9937 (Донецький прикордонний загін (місцезнаходження: Донецька область, м. Маріуполь, вул. Гагаріна, буд. 150-а, ЄДРПОУ: 14321726) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_3 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 06 вересня 2019 року по день фактичного розрахунку.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення складене у повному обсязі та підписане 14 липня 2021 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя А.Б. Христофоров