Рішення № 98331806, 15.07.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2021 року Справа № 160/8211/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Віхрової В.С.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про скасування вимоги про сплату боргу, -

ВСТАНОВИВ:

24.05.2021 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якій просить:

- скасувати вимогу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №Ф-30217-13/67 від 09.02.2021 року про сплату боргу (недоїмки) єдиного соціального внеску в сумі 6083,95 грн., та зобов`язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області привести у відповідність облікові данні ОСОБА_1 .

В обґрунтування позовної заяви зазначено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-30217-13/67 від 09.02.2021 року є протиправною та підлягає скасуванню. Позивач має право на зайняття адвокатською діяльністю, перебуває на обліку в податкових органах, як особа, яка здійснює незалежну професійну діяльність з 01.01.1993 року. Протягом періоду з 01.01.1993 року по 26.08.2015 року, та з 09.04.2019 року по 30.10.2020 року позивач здійснював індивідуальну адвокатську діяльність та сплачував податок до ДПІ у Новокодацькому районі м. Дніпра. В період з 26.08.2015 року по 08.04.2019 року позивач працював на постійній основі по трудовому договору на різних посадах в юридичному відділі Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський тепловозоремонтний завод». З 01.11.2020 року по 31.12.2020 року позивач працював на постійній роботі по трудовому договору в селянському фермерському господарстві «Мрія-Д». За період роботи в ПрАТ «Дніпропетровський тепловозоремонтний завод» та СФГ «Мрія-Д» позивач не отримував доходу від адвокатської діяльності, а тому вважає, що у нього відсутній обов`язок сплачувати єдиний внесок як особа, яка здійснює незалежну професійну діяльність. Отже, оскаржувана вимога та суми нарахувань єдиного внеску є протиправними, що стало підставою для звернення до суду з цим позовом.

Частиною 2 ст. 257 КАС України встановлено, що за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 261 КАС України, відзив подається протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі. Позивач має право подати до суду відповідь на відзив, а відповідач - заперечення протягом строків, встановлених судом в ухвалі про відкриття провадження у справі.

У відповідності до ч.1 ст. 262 КАС України, розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.05.2021 року відкрито провадження у адміністративній справі; справу №160/8211/21 призначено до розгляду за правилами спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується матеріалами справи.

15.06.2021 року відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що позовні вимоги не визнає, просить у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування своєї позиції вказує на те, що позивач є платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом №2464, є недоїмкою, за який сплачується єдиний внесок. В інтегрованій картці позивача обліковується заборгованість у розмірі 6083,95 грн. з нарахувань за 3 квартал 2020 року у сумі 2783,95 грн., та за 4 квартал 2020 року у сумі 3300 грн. Відповідач зазначає, що позивач з 26.04.2015 року по 08.04.2019 року та з 01.11.2020 року по 31.12.2020 року брав участь в судових засіданнях та представляв інтереси сторін в судових процесах як адвокат, а тому на нього покладено обов`язок сплати ЄСВ за індивідуальну адвокатську діяльність.

15.06.2021 року до суду надійшло клопотання Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про витребування від ОСОБА_1 доказів.

22.06.2021 року позивачем надано відповідь на відзив, в якої відомо, що позивач не повинен сплачувати єдиний внесок за листопад та грудень 2020 року, оскільки єдиний внесок за нього сплачено роботодавцем. До відзиву відповідач надає витяги з Єдиного державного реєстру судових рішень за 2018 та 2020 роки з переліком справ, в яких позивач приймав участь, будучи найманим працівником. Період 2018 року не є предметом спору. По справам за листопад та грудень 2020 року дохід позивачем був отриманий ще у другому та третьому кварталах, коли укладались угоди з клієнтом і за них позивач сплатив ЄСВ. В реєстрі судових рішень зафіксовано тільки кінцевий результат у справі, а не початок справи та дата укладання угоди з адвокатом, а тому відповідач невірно вважає, що в листопаді та грудні позивач отримував дохід.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.06.2021 року клопотання Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про витребування доказів в адміністративній справі №160/8211/21 задоволено, витребувано від ОСОБА_1 наступні письмові докази:

- відомості про розмір щомісячно нарахованих доходів, утриманих та сплачених сум ЄСВ до бюджету за оспорюваний період, а саме, з 26 серпня 2015 року по 08 квітня 2019 року, а також з 01 листопада 2020 по 31 грудня 2020 року;

- довідку за формою ОК-5 за оспорюваний період, а саме, з 26 серпня 2015 року по 08 квітня 2019 року, а також з 01 листопада 2020 по 31 грудня 2020 року.

- відомості про розмір щомісячно нарахованих доходів, утриманих та сплачених сум ЄСВ до бюджету за оспорюваний період, а саме, з 26 серпня 2015 року по 08 квітня 2019 року, а також з 01 листопада 2020 по 31 грудня 2020 року;

- довідку за формою ОК-5 за оспорюваний період, а саме, з 26 серпня 2015 року по 08 квітня 2019 року, а також з 01 листопада 2020 по 31 грудня 2020 року.

06.07.2021 року відповідачем подані заперечення, в яких викладено правову позицію, аналогічну заявленій у відзиві.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 має право на заняття адвокатською діяльністю, що підтверджується копією свідоцтва №0076 від 21.04.2014 року.

09.02.2021 року відповідачем на підставі даних інформаційної системи податкового органу прийнято вимогу № Ф-30217-13/67 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на суму 6083,95 грн.

Підставою для формування вимоги № Ф-30217-13/67 від 09.02.2021 року є інформація, наявна в базі даних інформаційної системи податкового органу по інтегрованій картці платника податків, в якій відображено наступні несплачені нарахування на момент розгляду цієї справи:

- за III квартал 2020 року по терміну сплати 19.10.2020 року в сумі 2783,95 грн. (залишок несплачених нарахувань);

- за IV квартал 2020 року по терміну сплати 19.01.2021 року в сумі 3300,00 грн.

Загальна сума недоїмки з єдиного соціального внеску складає 6083,95 грн.

Не погодившись з вимогою про сплату боргу (недоїмки) №Ф-30217-13/67 від 09.02.2021 року, позивач звернулась до суду з цим позовом.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з такого.

Відповідно до пункту 14.1.195 статті 14 Податкового Кодексу України, працівник фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.

Відповідно до пункту 14.1.226 статті 14 Податкового Кодексу України, самозайнята особа платник податку, який є фізичною особою підприємцем або проводить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Незалежна професійна діяльність участь фізичної особи в науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Спеціальним законом, який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку є Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон №2464-VI).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

За змістом статті 2 Закону № 2464-VI його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Згідно з абзацом другим пункту 1 частини першої статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Відповідно до абзацу першого пункту 1 та пункту 3 частини першої статті 7 Закону №2464-VI (в редакції, чинній з 1 січня 2017 року) єдиний внесок нараховується:

для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;

для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

В той же час відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї статусу самозайнятої особи Законом № 2464-VI не врегульовано.

Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, діяльності, спрямованої на отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Наведене правове врегулювання дає підстави для висновку, що, з урахуванням особливостей форми діяльності осіб, що зареєстровані як фізичні особи підприємці або як самозайняті особи, проте фактично не здійснюють та не ведуть господарську діяльність та доходи не отримують, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 04.12.2019 року у справі № 440/2149/19 адміністративне провадження № К/9901/28514/19.

Верховним Судом у цій справі сформовано правовий висновок, відповідно до якого особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

Інше тлумачення норм Закону № 2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці або самозайняті особи (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Таким чином, з урахуванням наведеного, суди при вирішенні спору повинні перевірити обставини щодо: наявності у позивача статусу фізичної особи-підприємця або самозайнятої особи; здійснення нею підприємницької діяльності та отримання нею доходу у періоді, за який податковим органом нарахований єдиний внесок; нараховування та сплати роботодавцем за позивача, як за застраховану особу, єдиного внеску в розмірі не меншому мінімального страхового внеску на місяць.

Згідно з ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З аналізу правового висновку Верховного Суду від 04.12.2019 року у справі №440/2149/19 судом встановлено, що фізична особа-підприємець або самозайнята особа звільняється від сплати єдиного внеску у випадку встановлення судом, що нею підприємницька діяльність не здійснюється, дохід від такої діяльності не отримується та вказана особа перебуває у трудових відносинах та за неї єдиний внесок сплачує роботодавець.

Судом встановлено згідно даних трудової книжки позивача від 05.02.1974 року, що позивач з 26.08.2015 року по 08.04.2019 року працював на постійній основі по трудовому договору на різних посадах в юридичному відділі Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський тепловозоремонтний завод», з 01.11.2020 року по 31.12.2020 року позивач працював на постійній роботі по трудовому договору в селянському фермерському господарстві «Мрія-Д».

Відповідно до довідки Пенсійного фонду України форми ОК-7 «Реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування «Індивідуальні відомості про особу» у період січень-квітень 2019 року за позивача суми єдиного внеску сплачені Приватним акціонерним товариством «Дніпропетровський тепловозоремонтний завод» (код ЄДРПОУ 00659101), за період листопад-грудень 2020 року за позивача суми єдиного внеску сплачені селянським фермерським господарством «Мрія-Д».

За період з травня 2019 року по жовтень 2020 року включно в довідці Пенсійного фонду України форми ОК-7 відсутні відомості про сплату єдиного внеску роботодавцями позивача та позивачем, як само зайнятою особою.

З метою з`ясування періодів, за які позивачу нараховано суму єдиного внеску, судом проаналізованого інтегровану картку платника податків та встановлено, що у період з травня 2019 року по жовтень 2020 року позивачу нараховувались суми єдиного внеску за здійснення індивідуальної адвокатської діяльності, які позивачем сплачувались, що підтверджується щомісячно оновленими графами «нараховано» та «сплачено до бюджету».

Так, з інтегрованої картки платника податків та встановлено, що станом на кінець жовтня 2020 року (з листопада 2020 року за позивача єдиний внесок сплачено роботодавцем селянським фермерським господарством «Мрія-Д») за позивачем обліковувалась сума боргу у розмірі 2783,95 грн. (останній місяць нарахувань жовтень 2020 року).

Позивач у відповіді на відзив зазначає, що йому є незрозумілою сума нарахувань єдиного внеску, оскільки ним у жовтні 2020 року було сплачено суму єдиного внеску у розмірі 3148,35 грн., що підтверджується квитанцією №0.0.1876451237.1 від 19.10.2020 року.

Судом встановлено, що вказана сума сплати позивачем відображена в інтегрованій картці платника податків, та після її сплати виникла переплата у розмірі 394,17 грн.

Проте, позивач крім щоквартальних нарахувань єдиного внеску, мав заборгованість зі сплати пені та штрафних санкцій за несвоєчасну несплату сум єдиного внеску, наприклад, за червень 2020 року позивачем сплачено суму єдиного внеску 25.07.2020 року згідно квитанції №0.0.1782172581.1, в той час як граничною датою сплати є 20.07.2020 року.

Відповідно до ч.2 ст. 25 Закону №2464 у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Згідно з ч.6 ст. 25 Закону №2464 за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.

Отже, сплачена позивачем сума єдиного внеску у розмірі 3148,35 грн., що підтверджується квитанцією №0.0.1876451237.1 від 19.10.2020 року була перерахована на погашення боргу в порядку черговості, а не на сплату поточних сум нарахувань єдиного внеску.

Після сплати позивачем суми у розмірі 3148,35 грн., та утворення переплати на суму 394,17 грн., відповідачем було нараховано суму єдиного внеску у розмірі 3178,12 грн., а тому сума недоїмки з урахуванням наявної переплати склала 2783,95 грн.

Проте, при прийнятті рішення суд звертає увагу сторін, що позивачем сплата єдиного внеску за червень 2020 року здійснена 25.07.2020 року згідно квитанції №0.0.1782172581.1, копія якої наявна в матеріалах справи, проте дата зарахувань в інтегрованій картці платника податків визначена – 27.07.2020 року. Таким чином, відповідачем неправомірно розраховано пеню за дні несвоєчасної несплати позивачем суми єдиного внеску, яка наростаючим підсумком включена до суми недоїмки.

Таким чином, визначена відповідачем сума заборгованості позивача є невірно розрахованою, а тому виставлена на підставі невірного проведеного розрахунку вимога підлягає скасуванню.

Подальші нарахування єдиного внеску, здійснені відповідачем з листопада 2020 року є протиправними, оскільки єдиний внесок у цей період за позивача сплачував роботодавець, нарахування єдиного внеску.

Проте, судом встановлено та інтегрованою карткою платника податків підтверджено, що 19.01.2021 року позивачу було донараховано суму єдиного внеску у розмірі 3300 грн. за період, що охоплює період трудової діяльності позивача, як найманого працівника.

Доказів отримання позивачем у цей період доходів від провадження господарської діяльності судом не встановлено.

Відповідач зазначає, що позивач з 26.04.2015 року по 08.04.2019 року та з 01.11.2020 року по 31.12.2020 року брав участь в судових засіданнях та представляв інтереси сторін в судових процесах як адвокат, а тому на нього покладено обов`язок сплати ЄСВ за індивідуальну адвокатську діяльність.

До відзиву відповідачем надані витяги з Єдиного державного реєстру судових рішень за 2018 та 2020 роки з переліком справ, в яких позивач приймав участь, будучи найманим працівником.

Суд зазначає, що період 2018 року не є предметом спору. Надані суду роздруківки з Єдиного державного реєстру судових рішень не свідчать про отримання позивачем доходу від адвокатської діяльності у день винесення судових рішень, оскільки в реєстрі судових рішень зафіксовано тільки кінцевий результат у справі, а не початок справи та дата укладання угоди з адвокатом, а тому відповідачем не підтверджено, що в листопаді та грудні позивач отримував дохід від адвокатської діяльності.

Факт перебування особи на обліку в органах податкової служби не змінює вищенаведених висновків, оскільки взяття на облік осіб, в тому числі юридичних або самозайнятих, здійснюється податковим органом незалежно від наявності обов`язку щодо сплати того чи іншого податку або збору.

Таким чином, судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідачем було невірно проведено розрахунок сум єдиного внеску, які підлягають сплаті позивачем, а тому оскаржувана вимога області №Ф-30217-13/67 від 09.02.2021 року про сплату боргу (недоїмки) єдиного соціального внеску в сумі 6083,95 грн., підлягає скасуванню судом.

Стосовно позовної вимоги про приведення у відповідність інтегрованої картки платника податків, суд зазначає наступне.

Згідно з пп. 19.1.10 п. 19.1 ст. 19 ПК України контролюючі органи виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3 цього Кодексу, забезпечують ведення обліку податків, зборів, платежів.

Питання щодо організації діяльності з ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування врегульовано Порядком ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 року № 422 (далі - Порядок № 422).

У пункті 2 розділу І вказаного Порядку № 422 визначено, що інтегрована картка платника (далі - ІКП) - це форма оперативного обліку податків, зборів, митних платежів до бюджетів та єдиного внеску, що ведеться за кожним видом платежу та включає перелік показників підсистем інформаційної системи органів ДФС, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та цільовими фондами.

Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Порядку № 422 з метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску органами ДФС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками.

ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника податків з бюджетами та цільовими фондами за відповідним видом платежу.

Пунктом 5 розділу І Порядку № 422 передбачено, що контроль достовірності первинних показників за податками і зборами, митними та іншими платежами до бюджетів та єдиним внеском здійснюється керівниками структурних підрозділів органів ДФС за напрямами роботи.

Загальний контроль за достовірністю відображення в ІКП облікових показників забезпечується підрозділом, який здійснює облік платежів та інших надходжень.

Дії працівників органів ДФС при відображенні в інформаційній системі органів ДФС первинних показників фіксуються із зазначенням ідентифікатора користувача, дати та часу дії.

При виявленні некоректних базових записів структурними підрозділами за напрямами роботи готується коригуючий документ з обов`язковим посиланням на первинний документ, показники якого виправляються. Коригування даних в інформаційній системі органів ДФС здійснюється підрозділами, відповідальними за введення таких даних з первинних документів, за поточною датою.

У підпунктах 1, 2 пункту 4, підпунктами 1, 2 пункту 5 розділу V Порядку № 422 закріплено, що працівники підрозділів адміністративного/судового оскарження органу ДФС, до компетенції яких належать розгляд скарг при проведенні процедури адміністративного оскарження або супроводження справ у судах при проведенні процедури судового оскарження прийнятих податкового повідомлення-рішення/рішення/вимоги та/або рішення щодо єдиного внеску, в установленому порядку відповідно до вимог регламентів використання відповідних інформаційних систем забезпечують внесення даних до інформаційних систем, які забезпечують відображення результатів адміністративного та/або судового оскарження, у день отримання чи складання відповідних документів або отримання інформації з подальшим збереженням даних та встановленням зв`язків записів зазначених інформаційних систем із записами підсистеми, що відображає результати КПР.

Відображенню в інформаційній системі органів ДФС підлягають матеріали, які зареєстровані в інформаційних системах, що забезпечують відображення результатів адміністративного та/або судового оскарження, та мають безпосередній зв`язок з матеріалами, внесеними до підсистеми, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи в ході виконання її функцій.

На підставі інформації з інформаційної системи органів ДФС, яка забезпечує відображення результатів судового оскарження, про початок/продовження процедури судового оскарження (ухвала суду про відкриття провадження) донарахована/зменшена сума вважається неузгодженою (статус податкового повідомлення-рішення/рішення/вимоги та рішення щодо єдиного внеску в підсистемі, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи, змінюється на «Оскаржується в судовому порядку»).

У разі внесення вказаної інформації: до настання граничного строку сплати/зменшення - відповідні облікові показники (операції) в ІКП блокуються, а донараховані/зменшені суми не відображаються та не беруть участі у розрахунках; після настання граничного строку сплати/зменшення - в ІКП відображаються облікові показники (операції) щодо виключення з обліку донарахованих/зменшених сум у зв`язку із запізненням надходження ухвали суду про порушення провадження у справі.

Інформація з інформаційної системи органів ДФС, яка забезпечує відображення результатів судового оскарження, про продовження процедури судового оскарження в касаційній інстанції відображається в ІКП лише у випадку відкриття провадження та прийняття судом рішення про забезпечення адміністративного позову.

У підсистемі, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи, статус повідомлень-рішень/рішень/вимог та рішень щодо єдиного внеску змінюється залежно від наслідків розгляду скарги (заяви) відповідно до інформації з інформаційної системи, яка забезпечує відображення результатів адміністративного оскарження, на статуси «Скасовується в адміністративному порядку», або «Вручено, адміністративний розгляд», або «Анульовано» при частковому скасуванні.

У разі якщо за результатами адміністративного оскарження донарахована/зменшена сума з урахуванням її складових (платіж, санкція, пеня) у повному обсязі скасовується (статус документа в підсистемі, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи, змінюється на «Скасовується в адміністративному порядку»), в ІКП відображення облікових показників не проводиться.

З метою контролю за відповідністю показників, відображених в ІКП, даним підсистеми, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи, кожний робочий день формуються електронні реєстри розбіжностей сум узгоджених/неузгоджених грошових зобов`язань/фінансових санкцій (недоїмки, штрафних санкцій та пені з єдиного внеску) та/або зменшення суми бюджетного відшкодування, та/або зменшення від`ємного значення суми ПДВ, вказаних у податкових повідомленнях-рішеннях/рішеннях/вимогах та/або рішеннях щодо єдиного внеску та наявних в ІКП (далі - реєстр розбіжностей КПР ІКП).

До реєстру розбіжностей КПР ІКП включається інформація щодо податкових повідомлень-рішень/рішень/вимог та/або рішень щодо єдиного внеску, помилково відсутніх/наявних в ІКП або які мають невідповідність сум в ІКП даним підсистеми, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи.

Реєстр розбіжностей КПР ІКП опрацьовується ДФС та її органами.

Терміни опрацювання реєстру розбіжностей КПР ІКП : на рівні органу ДФС, що склав податкове повідомлення-рішення/рішення/вимогу та/або рішення щодо єдиного внеску - кожний робочий день; на територіальному рівні (Автономна Республіка Крим, області, міста Київ та Севастополь) - щодекади, протягом трьох робочих днів з дня, наступного за останнім днем декади; на всіх рівнях ДФС - щомісяця, протягом 3-ох робочих днів з дня, наступного за останнім днем звітного місяця.

Опрацювання реєстру розбіжностей КПР ІКП забезпечують підрозділи, які здійснюють контрольно-перевірочні заходи, разом з підрозділами, до компетенції яких належить ведення обліку платежів та супроводження і збереження баз даних.

У процесі опрацювання реєстру розбіжностей КПР ІКП виконуються роботи щодо з`ясування причин відсутності/помилкової наявності окремих показників податкових повідомлень-рішень/рішень/вимог та/або рішень щодо єдиного внеску в ІКП, шляхів виправлення можливих помилок вводу та/або роботи інформаційної системи органів ДФС, виправлення (усунення) помилок і їх недопущення надалі.

Системний аналіз викладених правових норм дозволяє стверджувати, що ІКП платника податків формується відповідним контролюючим органом, який зобов`язаний забезпечити достовірність та об`єктивність даних що в ній містяться.

При цьому, скасування податкової вимоги судовим рішенням, яке набрало законної сили, та яким встановлено відсутність у платника відповідного боргу, зумовлює необхідність коригування відповідних показників його ІКП.

Оскільки протиправність вимоги №Ф-30217-13/67 від 09.02.2021 року встановлено цим судовим рішенням, яке на даному етапі не набрало законної сили, суд вважає, що вимоги стосовно зобов`язання Головне управління ДПС у Дніпропетровській області привести у відповідність інтегровану картку платника податків є передчасними.

Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Оскільки із заявленої позовної вимоги не вбачається спрямованості на захист вже порушеного права, а відповідна вимога заявлена на майбутнє, суд вважає, що відповідна вимога є передчасною, та не підлягає задоволенню судом.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Аналогічна позиція стосовно обов`язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), від 01 липня 2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).

Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в адміністративному позові доводи позивача є такими, що підлягають частковому задоволенню, а вимога Головного управління ДПС у Дніпропетровській області області №Ф-30217-13/67 від 09.02.2021 року є такою, що підлягає скасуванню судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в загальному розмірі 908 грн., що документально підтверджується квитанцією від 22.05.2021 року.

Отже, оскільки позовну заяву задоволено частково, сплачений судовий збір за подачу позову до суду в сумі 908 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 454,00 грн.

Стосовно вимоги про стягнення комісії банку у розмірі 9,08 грн., сплачених при перерахуванні судового збору, суд зазначає, що вказані кошти були зараховані на рахунки банківської установи, а не державного бюджету, на умовах угоди банку та клієнта щодо оплати банківських послуг, а тому їх стягнення судом при вирішенні питання про розподіл судових витрат є недоречним та необґрунтованим.

Керуючись статтями 2, 9, 77, 78, 90, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, 17-А, м. Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ – ВП 44118658) про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) – задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №Ф-30217-13/67 від 09.02.2021 року про сплату боргу (недоїмки) єдиного соціального внеску в сумі 6083,95 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

В порядку розподілу судових витрат стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 судові витрати з оплати судового збору у сумі 454 грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.С. Віхрова