Рішення № 98331666, 14.07.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2021 року Справа № 160/6758/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді: Ніколайчук С.В. розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕЙНТ ТРЕЙД» (адреса реєстрації: вул. Стартова, б. 3, м. Дніпро, 49041; адреса для листування: вул. Радистів, 5А, офіс 402, 49023, код ЄДРПОУ 38600516) до Дніпровської митниці Держмитслужби (вул. Княгині Ольги, б. 22, м. Дніпро, 49038, код ЄДРПОУ 43350935) про визнання протиправними та скасування рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ПЕЙНТ ТРЕЙД» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Дніпровської митниці Держмитслужби, у якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA110130/2021/000037/1 від 05.04.2021 року, а також складену картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA110130/2021/00137 від 05.04.2021р. (номер митної декларації, встановлений після коригування-№ UA110130/2021/009395).

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA110130/2021/000039/1 від 07.04.2021 року, а також складену картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA110130/2021/00146 від 07.04.2021р. (номер митної декларації, встановлений після коригування - № UA110130/2021/009681).

В обґрунтування позову позивач посилався на протиправність оскарженого рішення та картки відмови, оскільки вважає, що ним подано до митному органу повний пакет необхідних документів, які не мали розбіжностей і містили усі необхідні відомості, що підтверджували числові значення складових митної вартості за заявленим методом. Позивач також зауважив, що усі розбіжності виявив відповідач є надуманими і безпідставними з огляду на те, що останній не вказав, які саме документи, що подавалися декларантом при митному оформленні містили розбіжності та/або ознаки підробки.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 травня 2021 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами. Цією ж ухвалою суду відповідачу запропоновано надати відзив на позовну заяву.

Відповідач позов не визнав та заперечуючи проти його задоволення у відзиві на позовну заяву указав, що наданими з митною декларацією документами, які містили розбіжності, неможливо підтвердити числові значення заявленої декларантом митної вартості за основним методом, у зв`язку з чим і було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів за резервним методом 2-ґ та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів комерційного призначення.

08.06.2021 року на адресу суду надійшла відповідь на відзив, в якій останні зазначено, що відповідачем безпідставно проігноровано той факт, що позивачем були надані всі підтверджуючі документи, передбачені частиною другою ст. 53 Митного кодексу України, які не мають розбіжностей у числових значеннях і у своїй сукупності підтверджують ціну товару, який оплачено позивачем.

На думку позивача, твердження відповідача щодо ненадання документів до митного оформлення не відповідає дійсності. На момент декларування позивачем були надані всі, передбачені Митним кодексом України документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару та не мають розбіжностей.

Суд, оцінивши повідомлені сторонами обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі, з огляду на наступне.

Між товариством з обмеженою відповідальністю «ПЕЙНТ ТРЕЙД» та АО «Новокаолиновый горнообогатительный комбинат» (Російська Федерація) був укладений зовнішньоекономічний договір поставки продукції № 45К від 03.08.2020р. з протоколом узгодження розбіжностей від 20.08.2020 року.

За умовами даного контракту, товариство з обмеженою відповідальністю «ПЕЙНТ ТРЕЙД» купує товар (продукцію) у АО «Новокаолиновый горнообогатительный комбинат».

Відповідно до п. 5.2. контракту в редакції протоколу узгодження розбіжностей від 20.08.2020р., ціни на продукцію узгоджуються сторонами в специфікаціях, що є невід`ємною частиною договору.

Пунктом 5.1. контракту передбачено, що валютою платежу за контрактом є російський рубль.

Згідно з п. 5.1. контракту, сума договору складається як загальна вартість всього товару, поставленого покупцю за весь період дії договору згідно з специфікацією.

Пунктом 3.6 контракту в редакції протоколу узгодження розбіжностей від 20.08.2020р. передбачено, що поставка продукції здійснюється залізничним транспортом вагонними нормами на умовах ЕСА станція «Джабик» Південно-Уральської залізниці (в розумінні термінів Інкотермс 2010). При цьому витрати по доставці залізничним транспортом до станції призначення несе покупець.

Відповідно до п. 3.12. контракту в редакції додаткової угоди № 1 від 07.09.2020р. до контракту, разом з товаром постачальник зобов`язаний передати покупцеві (представнику покупця) наступні документи: оригінал залізничної накладної; оригінал УПД; сертифікат (паспорт) якості; оригінал ВМД; оригінал рахунку (інвойсу).

Умови щодо ціни товару, форми та порядку розрахунків встановлені Розділом 5 Контракту.

Пунктом 5.1. контракту в редакції протоколу узгодження розбіжностей від 20.08.2020р., встановлено, що покупець оплачує товар на умовах 100% передоплати.

Відповідно до п. 5.4. контракту після відвантаження продукції «постачальник» направляє «покупцю» УПД (універсальний передавальний документ), в якому зазначається найменування кількість та фактична вартість продукції, встановлені податки та збори.

Передбачений пунктом 5.4. контракту універсальний передавальний документ (рахунок-фактура на відвантаження товару) має статус рахунку-фактури та передавального документу, в якому визначена фактична кількість та вартість товару, що поставляється Покупцю. При цьому не заборонено виписувати УПД зі статусом тільки передавального документа і окремо при необхідності оформляти рахунок-фактуру на оплату товару.

На умовах та в рамках зовнішньоекономічного договору поставки продукції № 45К від 03.08.2020р., укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю «ПЕЙНТ ТРЕЙД» та АО «Новокаолиновый горнообогатительный комбинат», було організовано відповідно до специфікації № 9 від 18.03.2021р. поставку товару з Російської Федерації до України, а саме каолін марки КР-2 в загальній кількості 128 тон.

Товар за вказаною специфікацією № 9 від 18.03.2021 було поставлено позивачу двома різними партіями: першу частину товару по специфікації № 9 у кількості 64 тони було доставлено на територію України для розмитнення 05.04.2021 року (подано до оформлення митну декларацію № UA110130/2021/009295), другу частину товару по Специфікації № 9 у кількості 64 тони було доставлено для розмитнення 07.04.2021 року (подано до оформлення митну декларацію № UA110130/2021/009599). На всю кількість товару згідно з специфікації № 9 від 18.03.2021 постачальник виставив рахунок на оплату № 297 від 18.03.2021 р. на суму 614 400,00 російських рублів. При цьому вказаний товар був повністю топередньо оплачений Позивачем, що підтверджується банківським платіжним документом (SWIFT) від 22.03.2021 року на суму 614 400,00 російських рублів.

05.04.2021 року декларантом позивача було подано до оформлення митну декларацію № JA110130/2021/009295. Відповідно до поданої декларації митна вартість товарів була встановлена згідно з специфікації № 9 від 18.03.2021р. до контракту та рахунку на оплату № 297 від 18.03.2021р. При цьому вказаний товар був повністю попередньо оплачений позивачем, що підтверджується банківським платіжним документом (SWIFT) від 22.03.2021 року. Митна вартість товарів була визначена із застосуванням основного методу.

У первинній митній декларації № UA110130/2021/009295, було зазначено загальну вартість товару, згідно з рахунку-фактури на відвантаження товару (УПД) № 606 від 23.03.2021 р., в сумі - 307200,00 російських рублів, яка складає 155 790,38 грн із розрахунку за курсом валюти - 0,36748, включаючи транспортні витрати згідно з рахунком перевізника № 368 від 05.04.2021 р. в сумі 42 900,52 гривень.

На підтвердження митної вартості товарів позивачем було надано відповідачу необхідні документи.

У відповідь на митну декларацію 05.04.2021 року відповідачем направлено декларанту позивача повідомлення, у відповіді на яке декларантом позивача було направлено лист № 05-04/зед від 05.04.2021 року, яким декларант позивача повідомив, що митному органу надані всі обов`язкові і можливі документи для підтвердження митної вартості, передбачені частиною другою та третьою ст. 53 МК України, які не містять розбіжностей, наявних ознак підробки та містять всі дані до вибраного декларантом методу визначення митної вартості, а також що надати додаткові документи в 10-денний термін позивач не має можливості.

Позивачем до митного оформлення надано всі платіжні документи, що підтверджують вартість товару та висновок експерта ДТПП № ГО-564 від 02.04.2021 року про вартісні та вартісні характеристики товару.

На думку позивача, останнім надано всі обов`язкові документи , передбачені ст. 53 Митного кодексу України.

Між тим, позивачем отримано рішення про коригування митної вартості товарів № UA 110130/2021/000037/1 від 05.04.2021 року, відповідно до якого митну вартість заявленого товару скориговано із застосуванням резервного методу 2-ґ.

Розрахована декларантом позивача митна вартість товару №1 становила 155 790,38 грн, а вартість митних платежів - 49 852,92 грн.

Внаслідок дій відповідача у вигляді коригування митної вартості митна вартість товару № 1 склала 214 697,69 грн, а вартість митних платежів склала - 68 703,26 грн, з яких 18 850,34 грн було заблоковано митним органом в якості гарантії, відповідно до ч. 7 ст. 55 МК України.

Оцінюючи рішення про коригування митної вартості товарів № UA110130/2021/000039/1 від 07.04.2021 року, а також складену картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA110130/2021/00146 від 07.04.2021р. на предмет їх відповідності закону, суд виходить з наступного.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, та доводам відповідача, викладеним в відзиві на позов, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до статей 49, 50 Митного кодексу України (тут і надалі у редакції на момент виникнення спірних правовідносин), митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Згідно з частинами четвертою та п`ятою статті 58 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Статтею 50 Митного кодексу України визначено, що відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Згідно з частиною першою статті 51, частиною першою та другою статті 52 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант який заявляє митну вартість товару зобов`язаний подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Відповідно до приписів статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Згідно з частинами першою та другою статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, що встановлені частиною 2 зазначеної статті є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, такі як: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до частин першої та другої статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Пунктом 2 частини п`ятої вказаної статті Митного кодексу України митному органу, з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, надано право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Однак, дискреційні повноваження митниці мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митницею та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів. У разі якщо під час проведення митного контролю митний органне може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі, невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 Митного кодексу України).

Статтею 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

При цьому, згідно із норм Митного кодексу України, митницею при прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів повинна бути зазначена послідовність застосування методів визначення митної вартості та причини, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному декларантом.

Аналізуючи наведені норми у своїй сукупності суд зазначає, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

У той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації

Наявність у митниці обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною законодавець пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митному орган право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

При цьому, митний орган має зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши вiдсутнiсть достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які саме документи необхiднi для підтвердження того чи іншого показника.

Підставою для витребування додаткових документів у декларанта, став висновок митному орган щодо того, що подані документи не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Розглянувши пункти розбіжностей, зазначений в рішенні відповідача про коригування митної вартості товарів № UA110130/2021/000037/1 від 05.04.2021року, судом встановлено наступне.

Відповідач посилається на те, що «Згідно з контрактом умови оплати, найменування та ціна товару узгоджується у відповідній специфікації (п. 1.1). Згідно наданої до митного контролю специфікації від 18.03.2021 №9 умовами оплати товару є 100% передплата, після здійснення якої товар відвантажується протягом 10 днів. Згідно гр. 70 наданого до митного контролю платіжного доручення №Swift від 22.03.2021 оплата здійснена на підставі рахунку №297 від 18.03.2021. Проте до митного контролю надано інший документ рахунок-фактуру за номером 606 від 23.03.2021, крім того під кодом «інші некласифіковані документи» надано документ за номером №297 від 18.03.2021 в якому зазначена вартість товару «Каолін марки КР-2» що є вищою, від заявленої, а саме 614 400 RUB, в той час, як заявлена сума — 307 200 RUB, . Таким чином, до митного контролю заявлено рахунок-фактуру від 23.03.2021 №606 відмінний від зазначеного у платіжному документі. Додатковий рахунок, що надано до митного контролю, як некласифікований документ №297 містить строк оплати, проте дата оплати не кореспондується із датою виникнення рахунку- фактури №606, оплата здійснена до появи рахунку №606, який заявлено до митного контролю. Враховуючи, що сума оплати є більшою за суму, що міститься у рахунку №606 (отже більшою, ніж заявлено декларантом) факт передплати неможливо ідентифікувати та відповідно до умов договору не підтверджено документально».

Стосовно цих зауважень судом встановлено, що до митного оформлення декларантом позивача дійсно було надано рахунок-фактуру № 606 від 23.03.2021р. Даний рахунок є універсальним передавальним документом (УПД), який постачальник за контрактом передав позивачу разом з поставленим товаром в день відвантаження товару, і датується такий рахунок (УПД) датою відвантаження товару покупцю. В свою чергу рахунок № 297 від 18.03.2021 року є рахунком на оплату, відповідно до якого позивачем і було здійснено передоплату за контрактом.

Вказаний рахунок на оплату № 297 від 18.03.2021 р. також був наданий позивачем до митного органу при поданні митної декларації, проте, відповідачем цей факт було проігноровано.

Стосовно зауважень відповідача про те, що в рахунку № 297 від 18.03.2021 року «зазначена вартість товару «Каолін марки КР-2» що є вищою, від заявленої, а саме 614 400 RUB, в той час, як заявлена сума - 307 200 RUB», суд зазначає, що відповідно до Специфікації № 9 від 18.03.2021р. до контракту загальна кількість замовленого товару Каолін марки КР-2 складає 128 тон. На всю кількість товару згідно з специфікацією № 9 постачальник виставив рахунок на оплату № 297 від 18.03.2021 р. на суму 614 400.00 російських рублів. Проте, як вже було сказано вище, товар за вказаною специфікацією № 9 від 18.03.2021 було поставлено позивачу двома різними партіями: першу частину товару по специфікації № 9 у кількості 64 тони було доставлено на територію України для розмитнення 05.04.2021 року, другу частину товару по специфікації № 9 у кількості 64 тони було доставлено для розмитнення 07.04.2021 року. Отже, вартість першої партії товару у кількості 64 тони (що дорівнює половині кількості товару згідно з специфікацією № 9 становить 307 200,00 російських рублів, що відповідає вартості товару, заявленій позивачем у митній декларації.

При цьому, вся кількість товару за специфікацією № 9 від 18.03.2021р. була повністю попередньо оплачена позивачем, що підтверджується банківським платіжним документом (SWIFT) від 22.03.2021 року на суму 614 400,00 російських рублів.

Відповідно до Узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13 березня 2012 року (постанова Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.03.2017 №2) ситуація, коли сума коштів, зазначена у платіжному дорученні з оплати за оцінюваний товар, не відповідає ціні цього товару, зазначеній в інших документах, доданих до вантажної митної декларації, не є підставою для твердження про розбіжність у документах, а також для сумнівів у правильності визначенні митної вартості.

Позивачем було надано відповідачу безпосередньо договір поставки продукції № 45К від 03.08.2020р., а також специфікацію № 9 від 18.03.2021р., де визначена ціна за 1 тону товару. Зазначена ціна повністю співпадає з ціною, зазначеною в рахунку-фактурі на відвантаження товару № 606 від 23.03.2021р. та рахунку на оплату № 297 від 18.03.2021. Посилання на вказаний рахунок на оплату є в банківському платіжному документі (SWIFT) від 22.03.2021р. Також немає розбіжностей між цими документами щодо назви товару, його кількості та умов поставки.

Відповідач зазначає, що «наданий до митного контролю прайс-лист не містить періоду або строку дії, крім того в ньому зазначено, що вартість не включає вартість доставки та інших послуг, зборів. Дані щодо пакування не відображені у розрахунку вартості згідно наданого до митного контролю рахунку та специфікації. ... Також, складовою митної вартості є укладка товару на налети згідно наданого до митного контролю прайс-листа. За відсутності зазначеної послуги у специфікаціях та рахунку-фактурі даний платіж має бути включений до складових митної вартості за задекларований у ЕМД».

Щодо зауважень стосовно того, що прайс-лист не містить періоду або строку дії, суд зазначає, що постачальник не може наперед визначити строк дії прайс-листа, оскільки в будь-який момент має право змінити ціни, надавши новий прайс-лист. Положеннями п. 4 ч. 1 ст. З Цивільного кодексу України закріплено таку загальну засаду цивільного законодавства, як свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом та з якої випливає свобода способів ініціювання підприємницьких цивільних правовідносин, у тому числі свобода форми прайс-листа. За своєю суттю прайс-лист - це перелік пропозицій товару та цін, який не може вважатися первинним документом, а є способом розповсюдження продавцем інформації про товар. Отже, оскільки прайс- лист є документом довільної форми, чинне законодавство України не встановлює вимог до форми та змісту прайс-листів, які можуть оформлюватись у довільній формі на власний розсуд виробника або продавця товару. Аналогічний правовий висновок викладений Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 18 лютого 2016 року у справі № 826/19436/13-а.

Відповідно до Узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13 березня 2012 року (постанова Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.03.2017 №2) така ж правова позиція сформована Вищим адміністративним судом України: з огляду на засаду свободи підприємницької діяльності органам доходів і зборів заборонено втручатися у підприємницьку діяльність декларантів шляхом відмови взяти до уваги прайс-лист з мотивів його недопустимості у зв`язку із наявністю чи відсутністю у ньому певних відомостей (реквізитів). Крім того, ч. 2 ст. 53 МК України до переліку обов`язкових документів для підтвердження заявленої митної вартості прайс- листи не віднесено.

Твердження відповідача є помилковим, що в прайс-листі нібито виділено вартість укладки товару на палети, що не відображена у розрахунку вартості згідно наданого до митного контролю рахунку та специфікації, оскільки у наданому до митного оформлення прайс-листі від 01.12.2020 року взагалі не зазначено такий вид послуг, як укладка товару на палети. В наданому прайс-листі зазначено лише ціни на різні марки каоліну. Відповідно до договору поставки продукції № 45 К від 03.08.2020 р. поставка товару здійснюється на умовах FCA згідно Інкотермс-2010. Згідно з даних умов поставки упаковка та маркування товару здійснюється за рахунок продавця і дані витрати вже включені у вартість товару. Таким чином, вартість укладки товару в палети вже включена в ціну товару, зазначену в специфікаціях.

Стосовно зауважень відповідача, щодо того, що «в рахунку-фактурі №606 від 23.03.2021 не має посилання на вищезазначену специфікацію (специфікацію №9)», суд зазначає, що посилання на специфікацію не є обов`язковим реквізитом рахунків-фактур. А рахунок-фактура (універсальний передавальний документ) № 606 від 23.03.2021 року має посилання на договір поставки продукції № 45К від 03.08.2020р., що є достатнім.

3 приводу зауважень відповідача про те, що «поставка оцінюваного товару здійснюється на умовах FCA ст. Джабик (Росія). ... При цьому серед складових митної вартості зазначено лише транспортування. Відповідно до даних умов поставки до митної вартості включаються фактурна вартість товару, витрати на страхування, транспортні витрати до кордону України», суд встановив, що товар не страхувався, а отже витрати на страхування і не можуть бути включені до митної вартості товару, оскільки таких витрат позивачем не було понесено.

Згідно з Узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13 березня 2012 року (постанова Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.03.2017 №2), якщо, за твердженням декларанта, страхування не здійснювалося, то декларант не повинен доводити цей факт: декларант повинен підтвердити лише ті факти, які пов`язані з витратами, які, на його думку, входять до митної вартості товарів. Натомість, якщо митниця стверджує, що страхування все ж таки здійснювалося (а значить витрати на страхування включаються до митної вартості), то митниця повинна довести наявність цього факту.

3 приводу зауважень відповідача про те, що «відповідно до інформації графи 22 залізничної накладної від 24.03.2021 № 30549563 безпосереднім перевізником оцінюваного товару за межами митної території України є ОАО «РЖД». На митній території України товар перевозився УЗ. Надана залізнична накладна не містить інформації щодо тарифу перевезення за межами митної території України», повідомляємо, що Інструкцією про порядок оформлення перевізних документів, справляння провізних платежів при перевезенні вантажів в міждержавних та в міжнародних сполученнях № 998 030 від 21.01.1994р. не передбачено зазначення у залізничній накладній тарифу на перевезення, натомість в графі 23 залізничної накладної передбачено лише зазначення інформації щодо експедитора. Посилання Відповідача на недоліки у заповненні залізничної накладної є необгрунтованими, так як такі документи не містять числових значень, тож їх відомості не впливають на вартісне значення заявленої декларантом митної вартості товарів. Перевезення за межами митної території України зазначена у рахунку Експедитора ТОВ «Транс Центр» № 368 від 05.04.2021 та довідці про транспортні витрати № 09/04 від 05.04.2021 р., які були надані позивачем митному органу при митному оформленні товару.

Стосовно зауважень відповідача про те, що «імпортером до митного оформлення надано договір транспортного експедирування, укладеного з компанією ТОВ «Транс Центр» від 29.05.2018 №1163/05-18. Відповідно до п.2.3 даного договору не пізніше 15 (п`ятнадцяти) днів до запланованої дати відправлення вантажу направляє Експедитору Заявку. До митного оформлення надано Заявку на перевезення, проте така заявка не містить вартості такого перевезення», судом встановлено, що надана до митного оформлення Заявка на перевезення вантажу № 24 від 22.03.2021р. і не повинна містити вартості такого перевезення. Відповідно до п. 2.3 Договору транспортного експедирування № 1163/05-18 від 29.05.2018, вартість перевезення не відноситься до інформації, що зазначається замовником у заявці на перевезення. Натомість вартість перевезення зазначається Експедитором у рахунку, який Експедитор виставляє вже після отримання заявки від замовника послуг.

Стосовно посилань відповідача на те, що документами, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів належать: 1. рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору; 2. банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг, необхідно зазначити, що рахунок експедитора ТОВ «Транс Центр» № 368 від 05.04.2021 був наданий позивачем до митного оформлення, і даний рахунок повністю підтверджує витрати на транспортування товару. Акт виконаних робіт щодо послуг з перевезення товару не міг бути наданий при митному оформленні 05.04.2021р., оскільки такий акт складається та надається експедитором в кінці звітного місяця, тобто 30.04.2021 року. Позивач отримає від експедитора такий акт виконаних робіт лише після 30.04.2021, то відповідно даний акт не може буди наданий разом з цією позовною заявою.

Платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг, також не могли бути надані позивачем при митному оформленні 05.04.2021, оскільки оплата таких послуг здійснюється на умовах відстрочення платежу. Рахунок експедитора № 368 від 05.04.2021 був оплачений позивачем 13.04.2021 року, що підтверджується платіжним дорученням № 1142 від 13.04.2021 року, що підтверджується матеріалами справи.

Посилання відповідача з приводу того, що «платіжне доручення без вказівки у ньому на рахунок-фактуру (інвойс), на підставі яких здійснено платіж, не є доказом, достатнім для доведення митної вартості певної поставки товару», на думку суду є безпідставними, оскільки у банківському платіжному документі (SWIFT) від 22.03.2021 року у графі 70 «Призначення платежу» є посилання на рахунок на оплату: «Предоплата за каолин согласно контракта 45К от 03.08.2020 року счёт № 297 от 18.03.2021».

Відповідач стверджує, що «наявна безприбутковість продажу каоліну марки КР-2, фактурна вартість якого визначена на рівні 4800,00 рос.руб./тн». З приводу цього позивачем були отримані пояснення від виробника товару АО «Новокаолиновый горнообогатительный комбинат», який у своєму листі №б/н від 19.01.2021р. повідомив, що собівартості каоліну та включених в неї витрат зазначено, що крім основних витрат у вартість включено: митний збір (200 руб./тн) та збір за подачу і прибирання вагонів (200 руб./тн). Витрати помилково були вказані в листі вих.№ б/н від 07.10.2020р. щодо собівартості каоліну, і підтверджуємо, що середня собівартість для всіх марок каоліну становить 4605,60 руб./тн і не включає в себе будь-яких додаткових витрат.

Отже, як пояснив виробник товару, до собівартості каоліну не включаються додаткові витрати на митний збір та збір за подачу і прибирання вагонів, а в листі виробника вих.№ б/н від 07.10.2020 дані додаткові витрати були зазначені помилково. Таким чином, середня собівартість каоліну становить 4605,60 руб./тн. і продаж каоліну марки КР-2, фактурна вартість якого визначена на рівні 4800,00 рос.руб./тн, тому не можна назвати безприбутковим.

Стосовно тверджень відповідач, що наданий декларантом позивача висновок експерта Дніпропетровської торгово-промислової палати № ГО-564 від 02.04.2021р. «має довідковий характер і грунтується на документах, які мають розбіжності», то суд не погоджуємось з таким твердженням та з приводу цього повідомляємо наступне. Відповідно до ч. З ст. 53 МК України на вимогу митного органу декларантами для підтвердження заявлених ними відомостей про вартість імпортованих товарів можуть в тому числі додатково подаватися висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями. При цьому, як зазначено у листі-роз`ясненні №16/2-2/2356 від 17.11.2009, Держмитслужба України не веде перелік спеціалізованих експертних організацій, які мають право надавати висновки про якісні та вартісні характеристики товарів. У разі надання таких експертних висновків при митному оформленні товарів, митний орган розглядає їх, перевіряючи наявність повноважень експертних організацій відповідно до вимог законодавства. Право торгово-промислових палат на проведення експертизи і контролю якості, кількості, комплектності товарів (у тому числі експортних та імпортних) та визначення їх вартості прямо передбачено ст. 11 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» №67І/97-ВР від 02.12,1997, а експертні документи, видані торгово-промисловими палатами в межах їх повноважень, є обов`язковими для застосування на всій території України.

Отже, декларантом позивача для митного оформлення товару одразу було надано митному органу висновок експерта ДТТП № ГО-564 від 02.04.2021року, який відповідно до законодавства України є належним доказом підтвердження наданої позивачем інформації про митну вартість товару. Проте, відповідач у своєму повідомленні від 05.04.2021 без пояснення причин зазначає, що даний висновок не може бути використаний і просить позивача надати інший висновок про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями (гемологами).

У повідомленні від 05.04.2021 року відповідач повідомив про винесення ним рішення про коригування митної вартості товару та про те, що «у органу доходів і зборів відсутня інформація щодо вартості ідентичних та подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено за методом визначення митної вартості 2а) та 26). ... До товару №1 застосовано другорядний метод визначення митної вартості -б - резервний метод та винесено відповідне рішення про коригування митної вартості товару. Визначена митна вартість товару №1 ґрунтується на митній вартості, відповідно до рівня вартості каоліну, визначеній згідно Довідника цін коштовного та декоративного каміння за грудень 2020 року. За результатами аналізу Довідника цін коштовного та декоративного каміння за грудень 2020 року та наданих декларантом технічних умов на марки каоліну за сферою застосування, вартість каоліну становить (ціни в таблицях подано на умовах CIF або DAP -кордон України, відповідно до Інкотермс 2010 (DAF, відповідно до Інкотермс 2000): -марка КР-2 - 120 дол. США/тн. Застосовується для гумо-технічних виробів. Розрахунок митної вартості товару здійснено наступним чином: 120 дол. США/тн/ 1000=0,12 дол.США/ кг. Рівень митної вартості каоліну в оцінюваній партії товару у валюті контракту розраховується на рівні 9,1288 рос.руб/кг».

Суд вважає необґрунтованим коригування відповідачем митної вартості товару, на підставі інформації щодо вартості каоліну наявної у довіднику цін коштовного та декоративного каміння, оскільки вказаний довідник не є нормативно-правовим актом, а має лише рекомендаційний, довідковий характер. Довідник цін коштовного та декоративного каміння стосується лише коштовного, напівкоштовного або декоративного каміння, до яких каолін не відноситься, як вже було сказано вище. До того ж такий Довідник може визначати лише ринкову вартість товару та не може бути використаний при визначенні митної вартості. Митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку, безліч обставин можуть впливати на ціну товару (його характеристика, виробник, умови і обсяги поставки, наявність знижок), адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономної волі і свободи договору. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 04.09.2018 по справі №814/2659/16. від 21,08.2018 по справі №804/7845/17.

Інших обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору, відповідачем не наведено, а тих, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару, судом не встановлено.

Надані позивачем документи, на думку суду, у своїй сукупності підтверджують заявлену підприємством митну вартість та її складові частини, не мають розбіжностей, відомості про визначення митної вартості в цих документах базуються на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, шо спростовує висновки митного органу щодо відсутності таких підтверджень.

Наведене вище доводить, що усі доводи митного органу, які покладені в основу оскаржуваного рішення та наведені у відзиві на позовну заяву, не знайшли свого правового підтвердження під час судового розгляду справи та спростовані наданим позивачем документальними доказами.

Згідно з ч.3 ст.335 МК України, разом з митною декларацією органу доходів і зборів подаються рахунок або інший документ, який визначає вартість товару, та, у випадках, встановлених цим Кодексом, декларація митної вартості. У встановленому цим Кодексом порядку в митній декларації декларантом або уповноваженою ним особою зазначаються відомості про:

1) документи, що підтверджують повноваження особи, яка подає митну декларацію;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або інші документи, що підтверджують право володіння, користування та/або розпорядження товарами;

3) транспортні (перевізні) документи;

4) комерційні документи, наявні у особи, яка подає декларацію;

5) у разі необхідності - документи, що підтверджують дотримання заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності;

6) документи, що підтверджують дотримання обмежень, які виникають у зв`язку із застосуванням захисних, антидемпінгових та компенсаційних заходів (за наявності таких обмежень);

7) у випадках, передбачених цим Кодексом, - документи, що підтверджують країну походження товару;

8) у разі необхідності - документи, що підтверджують сплату та/або забезпечення сплати митних платежів;

9) у разі необхідності - документи, що підтверджують право на пільги із сплати митних платежів, на застосування повного чи часткового звільнення від сплати митних платежів відповідно до обраного митного режиму;

10) у разі необхідності - документи, що підтверджують зміну термінів сплати митних платежів;

11) у разі необхідності - документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів та обраний метод її визначення відповідно до статті 53 цього Кодексу.

Судом встановлено, що у спірній митній декларації зазначені всі відомості, передбачені вказаною вище нормою.

Жодних порушень митного законодавства судом не встановлено.

Посилання митного органу на порушення позивачем митного законодавства при декларуванні товару не можуть вважатись розбіжністю у розумінні частини 3 ст.53 МК України і не можуть бути підставою для витребування додаткових документів та коригування митної вартості. Зворотного суду не доведено.

Ненадання без будь-яких пояснень позивачу на його письмове прохання в ході консультацій інформації та документів (витяги з бази) щодо раніше оформлених товарів для ознайомлення та реагування, свідчать про грубе порушення митницею одного із принципів здійснення державної митної справи - додержання прав та охоронюваних законом інтересів осіб ( пункт 7 частини 1 статті 8 МК України), який означає обов`язок органу доходів і зборів вжити заходів щодо забезпечення інтересів декларанта, зокрема інтересу бути обізнаним із оцінкою, даною органом доходів і зборів у справі.

Тобто, орган доходів і зборів повинен довести до відома декларанта таку свою оцінку з тим, щоб декларант міг сформувати власну правову позицію і стратегію її відстоювання у конкретній митній процедурі.

Окрім того, відповідно до усталеної правової позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, неодноразово висловленої у постановах: від 30.01.2018 р., по справі № 813/7903/14, від 18.12.2018 р., по справі № 826/15706/13-а, від 29.01.2019 р., по справі № 815/6827/17, від 16.04.2019 р., по справі №815/6698/17, митна вартість товарів, відкоригована за резервним методом має ґрунтуватися на митній вартості, раніше визнаній (визначеній) митними органами, що міститься в Єдиній автоматизованій інформаційній системі (далі ЄАІС).

При цьому, митний орган повинен не просто зазначити, зокрема, обставину відсутності в нього інформації щодо оформлення ідентичних та подібних товарів (як на підставу незастосування методів за ціною договору щодо ідентичних товарів та за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів), а навести цінову інформацію з ЄАІС про оформлення товарів, що мають ознаки, найбільш схожі на ознаки задекларованих товарів та пояснити з урахуванням положень статей 59, 60 МК України, чому ця інформація не може бути взята за основу для визначення митної вартості, чого в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості, відповідач не зазначив.

Таким чином, факт того, що рівень задекларованої митної вартості товару значно нижчий за рівень митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, сам собою не може бути підставою для витребування додаткових документів; цей факт є лише підставою для поглибленої перевірки повноти та достовірності документів. І лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України, є підставою для витребування додаткових документів.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про надання позивачем митниці належного та достатнього пакету документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару, визначеної за основним методом, а відповідачем не підтверджено належними доводами наявність у поданих декларантом документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, правильність визначення митної вартості позивачем за основним методом відповідачем не спростована, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.

В свою чергу, відповідачем не надано обґрунтованих пояснень відносно безпосереднього впливу вказаних ним зауважень на числові значення митної вартості товару та її розрахунок.

По суті вказані митним органом зауваження носять формальний характер, що у їх сукупності та окремо кожне не вказує про наявність підстав для коригування заявленої декларантом вартості товару.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що вказувати про можливі порушення позивачем та/або припущення з боку суб`єкта владних повноважень є неприпустимим. Суд не може включати такі докази до предмету дослідження, оскільки вони не є належними доказами в розумінні положень КАС України.

Відтак, наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхiднi для підтвердження того чи іншого показника.

В свою чергу, відсутність в рішенні про коригування митної вартості товарів інформації з належним обґрунтуванням того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Такий висновок, зокрема, узгоджується з правовою позицією, викладеній Верховним Судом України в постанові від 31.03.2015 у справі № 21-127а15, який має враховуватись при застосуванні норм права у подібних правовідносинах відповідно до підпункту 8 пункту 1 розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, що передбачені частиною 2 статті 53 МК України, та відповідно до статті 49 МК України визначена митна вартість базується на ціні, що фактично сплачена за ці товари.

Подані документи містили достовірні числові дані, які підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами ч.ч.4, 5 статті 58 МК України, до митної вартості додані фактичні витрати, понесені на оплату перевезення морським транспортом.

Додавання до ціни товару, мають здійснюватися на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. В цьому випадку митниця повинна здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують цей сумнів.

У рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

В даному випадку вказаних обставин митницею не наведено.

Застосована правова позиція відповідає правовому висновку, висловленому Верховним Судом у постанові від 08.02.2019 у справі № 825/648/17.

Автоматизована система аналізу та управління ризиками з об`єктивних причин не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар. Факт наявності у автоматизованій системі митного органу інформації, що товар, який задекларовано позивачем, розмитнювався ним раніше чи іншими особами за значно вищою вартістю, за відсутності інших визначених законом підстав, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.

Викладена правова позиція відповідає правовому висновку верховного Суду, наведеному у постанові від 07.08.2018 у справі № 815/3400/17.

З урахуванням викладеного, з наданих документів вбачається, що підприємство для митного оформлення і підтвердження митної вартості надало усі документи для застосування основного методу визначення митної вартості. Надані документи підтверджують числові значення складових митної вартості, відомості в них не мають протиріч та розбіжностей дозволяють провести обчислення митної вартості.

З системного аналізу матеріалів справи та наведених норм законодавства суд дійшов висновку про обґрунтованість заявленого позову, у зв`язку із чим задовольняє його повністю з покладенням на відповідача понесених позивачем витрат на сплату судового збору.

Враховуючи викладене, суд вважає, що обставини, покладені в обґрунтування підстав прийняття оскаржуваного рішення носять формальний характер та не мають під собою ніякого правового підґрунтя з огляду на те, що не мають жодного відношення саме до числового визначення заявленої позивачем митної вартості.

Відповідно до наявних даних, визначена митним органом митна вартість товару, ґрунтується на раніше визнаній органом митної служби вартості за попередніми оформленнями за подібними товарами.

Встановлені під час розгляду справи обставини спростовують висновки митного органу щодо сумнівів у визначеній митній вартості товару, оскільки у наданих позивачем документах відсутні розбіжності, що стосуються числового значення митної вартості товару або методу її визначення, документи містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, у зв`язку з чим, вбачається безпідставність відмови митним органом позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, враховуючи що відповідачем не наведено достатніх доказів того, що документи, подані для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що митним органом оспорюване рішення прийняті без урахування усіх обставин та без дотримання норм чинного законодавства, тому наявні підстави для їх скасування.

З огляду на вищевикладене та приписи ч.2 ст.2 КАС України, суд вважає, що відповідач, приймаючи оскаржуване рішення, діяв не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Аналогічна позиція стосовно обов`язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), від 01 липня 2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).

Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд зробив висновок, що викладені в адміністративному позові доводи позивача є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи вбачається, що за подання вказаного адміністративного позову позивачем сплачено судовий збір у розмірі 9080,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 26 від 26.04.2021 року.

Оскільки позовну заяву задоволено повністю, сплачений судовий збір за в сумі 9080,00 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. ст. 241-246, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕЙНТ ТРЕЙД» (адреса реєстрації: вул. Стартова, б. 3, м. Дніпро, 49041; адреса для листування: вул. Радистів, 5А, офіс 402, 49023, код ЄДРПОУ 38600516) до Дніпровської митниці Держмитслужби (вул. Княгині Ольги, б. 22, м. Дніпро, 49038, код ЄДРПОУ 43350935) про визнання протиправними та скасування рішень - задоволити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA110130/2021/000037/1 від 05.04.2021 року, а також складену картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA110130/2021/00137 від 05.04.2021р. (номер митної декларації, встановлений після коригування-№ UA110130/2021/009395).

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA110130/2021/000039/1 від 07.04.2021 року, а також складену картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA110130/2021/00146 від 07.04.2021р. (номер митної декларації, встановлений після коригування - № UA110130/2021/009681).

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕЙНТ ТРЕЙД» (адреса реєстрації: вул. Стартова, б. 3, м. Дніпро, 49041; адреса для листування: вул. Радистів, 5А, офіс 402, 49023, код ЄДРПОУ 38600516) за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці Держмитслужби (вул. Княгині Ольги, б. 22, м. Дніпро, 49038, код ЄДРПОУ 43350935) судовий збір у розмірі 9080,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.В. Ніколайчук