Рішення № 98331375, 11.01.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2021 року Справа № 160/13802/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Турової О.М.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи в порядку письмового провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровської області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), -

ВСТАНОВИВ:

27.10.2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, в якій позивач просить:

- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 13.02.2020 №Ф-1525-58.

В обґрунтування позовних вимог зазначається, що дійсно з 04.08.2009 року ОСОБА_1 був зареєстрований як фізична особа-підприємець, проте 19.10.2014 року він був затриманий слідчим СВ Нікопольського МВ (по обслуговуванню м. Нікополя та Нікопольського району) за підозрою у вчинені кримінального правопорушення та в цей же день щодо нього був обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, який неодноразово був продовжений аж до 14.03.2020р. та в подальшому замінений на цілодобовий домашній арешт з 14.03.2020р., а з 03.06.2020р. – на домашній арешт в нічний період доби. Таким чином, в період з 19.10.2014 року по 03.06.2020 року, позивач фактично підприємницьку діяльність не здійснював та не отримував доходів від її провадження і не мав можливості платити єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі – ЄСВ, єдиний внесок). Крім того, позивач зауважує, що оскільки на час набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 р. №1774-VIII він перебував під вартою, то не мав можливості особисто вчинити дії з припинення своєї підприємницької діяльності, а також в нього не було об`єктивної можливості нараховувати та сплачувати єдиний соціальний внесок, а тому, на думку позивача, він не може розцінюватися як платник ЄСВ в розумінні п.4 ч.1 ст.4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464-VI), незалежно від факту реєстрації фізичною особою-підприємцем. Також позивач наголошує на порушенні відповідачем процедури прийняття вимоги про сплату боргу (недоїмки), з посиланням на те, що контролюючим органом з 2017 року вимога про сплату боргу недоїмки йому не направлялась, в той час, як відповідно до вимог п.1 розділу ІІ Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015р. №449, вимоги про сплату боргу (недоїмки) повинні направлятися протягом 15 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску, що, в подальшому, поклало на позивача надмірний тягар зі сплати єдиного внеску за тривалий період та є порушенням статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Таким чином, на думку позивача, спірна вимога про сплату боргу (недоїмки) є безпідставною та необґрунтованою.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.11.2020р. клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом задоволено, визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду з цим позовом та поновлено ОСОБА_1 строк звернення з позовом до адміністративного суду; позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/13802/20 за цією позовною заявою, призначено цю справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) з 03.12.2020р., а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.

Також вищезазначеною ухвалою суду від 02.11.2020р. витребувано у Головного управління ДФС у Дніпропетровській області детальний розрахунок недоїмки зі сплати єдиного внеску, визначеної у вимозі про сплату боргу (недоїмки) від 13.02.2020 №Ф-1525-58 із зазначенням за які періоди та в яких сумах вона виникла та на підставі чого була нарахована.

11 грудня 2020 року до суду надійшов відзив Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на позовну заяву ОСОБА_1 , в якому, з урахуванням поданого 18 грудня 2020 року уточнюючого відзиву на позовну заяву, відповідач пред`явлений позов не визнав, заперечував проти його задоволення і просив повністю відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що згідно з ідентифікаційними даними податкового блоку фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з 05.08.2009 року по 19.10.2020 року перебував на обліку у ГУ ДПС у Дніпропетровській області, Нікопольському ДПІ (м. Нікополь), як фізична особа-підприємець з наступними видами діяльності згідно з КВЕД « 72.30» - оброблення даних; КВЕД 64.20.0 – «діяльність зв`язку»; КВЕД 52.27.3 – «роздрібна торгівля іншими продовольчими товарами». Так, на дату формування спірної вимоги позивач не перебував у стані припинення підприємницької діяльності, податкова звітність ним не подавалась, доходів останній не отримував, але, враховуючи зміни до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», які набули чинності з 01 січня 2017 року, повинен був сплачувати суму єдиного внеску, яка не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. Оскільки така сплата позивачем здійснена не була, відповідачем сформовано спірну вимогу на виниклу заборгованість. Так, контролюючим органом нараховано ФОП ОСОБА_1 зобов`язання зі сплати єдиного внеску із розрахунку: за 2017 рік у сумі 8448 грн., за 2018 рік був нарахований єдиний соціальний внесок на загальну суму 9828,72 грн. (за 1 квартал 2018 р. у сумі – 2457,18 грн., граничний строк сплати до 19.04.2018р.; за 2 квартал 2018 р. у сумі – 2457,18 грн., граничний строк сплати до 19.07.2018р.; за 3 квартал 2018 р. у сумі – 2457,18 грн., граничний строк сплати до 19.10.2018р.; за 4 квартал 2018 р. у сумі – 2457,18 грн., граничний строк сплати до 21.01.2019р.) та за 2019 рік на загальну суму 11016,72 грн. (за 1 квартал 2019 р. у сумі – 2754,18 грн., граничний строк сплати до 19.04.2019р.; за 2 квартал 2019 р. у сумі – 2754,18 грн., граничний строк сплати до 19.07.2019р.; за 3 квартал 2019 р. у сумі – 2754,18 грн., граничний строк сплати до 21.10.2019р.; за 4 квартал 2019 р. у сумі – 2754,18 грн., граничний строк сплати до 20.01.2020р.). Таким чином, оскільки станом на 13.02.2020 року сума недоїмки становила 29293,44грн. і позивачем її сплату здійснено не було, відповідачем на підставі ч.4 ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та п.2 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015р. №449, саме на цю суму і було винесено спірну вимогу №Ф-1525-58 від 13.02.2020р., яка є правомірно сформованою та скасуванню не підлягає. Перебування позивача під вартою не є підставою для звільнення від сплати єдиного внеску. Щодо строків обчислення боргу з ЄСВ відповідач зазначав, що відповідно до п.13 розд. VII Інструкції №449 та ч.16 ст.25 Закону №2464 строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується. Більше того, чинним законодавством не передбачено обмеження по строкам на виставлення вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного соціального внеску та не передбачено звільнення платників від обов`язку сплати недоїмки у разі порушень строків виставлення вимоги. З огляду на викладене, відповідач вважає, що під час винесення оскаржуваної вимоги він діяв у спосіб та в порядку, визначеному чинним законодавством України, а, отже, підстави для скасування цієї вимоги про сплату боргу (недоїмки) відсутні.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.01.2021р. допущено процесуальне правонаступництво у справі №160/13802/20 та замінено первісного відповідача у справі №160/13802/20 – Головне управління ДФС у Дніпропетровській області його правонаступником – Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області.

Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Згідно з ч.1 ст.258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Частиною 4 статті 243 КАС України встановлено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Зважаючи на наведене та відповідно до вимог ст.ст. 243, 250, 257-262 КАС України, а також з урахуванням того, що з 30.12.2020р. по 31.12.2020р., включно, та з 04.01.2021р. по 06.01.2021р., включно, суддя Турова О.М. перебувала у відпустці, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні, а повне судове рішення складено першого робочого дня.

Дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, з огляду на таке.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) 04.08.2009 року зареєстрований Нікопольською районною державною адміністрацією як фізична особа-підприємець, про що 04.08.2009 року внесено запис номер 22300000000017737 до Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, види діяльності: 72.30.0 - Оброблення даних (основний); 64.20.0 - Діяльність зв`язку; 52.27.2 - Роздрібна торгівля іншими продовольчими товарами; з 05.08.2009 року перебував на обліку в Головному управлінні ДФС у Дніпропетровській області (Нікопольське управління, Нікопольська ДПІ (м. Нікополь) як платник податків та як платник єдиного внеску (номер взяття на облік платником ЄСВ: 04220316748/04223 від 04.08.2009р.).

Крім того, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) припинено власну підприємницьку діяльність, про що 19.10.2020р. внесено запис в Єдиний державний реєстр номер: 2002300060002017737, підстава: власне рішення.

13 лютого 2020 року ГУ ДПС у Дніпропетровській області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-1525-58, відповідно до якої за ОСОБА_1 станом на 31.01.2020р. обліковується борг (недоїмка) зі сплати єдиного внеску на загальну суму 29293,44 грн.

11.07.2020 року позивач звернувся зі скаргою до Головного управління ДПС у м. Києві про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 13.02.2020 №Ф-1525-58, але листом Головного управління ДПС у м. Києві від 14.08.2020 року його скарга була залишена без розгляду у зв`язку із тим, що вона подана до неналежного органу та рекомендовано звернутися до ДПС України.

В подальшому, 04.09.2020 року позивач звернувся зі скаргою до Державної податкової служби України щодо скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 13.02.2020 року №Ф-1525-58, однак рішенням Державної податкової служби від 30.09.2020 року ця скарга залишена без розгляду, у зв`язку із пропуском строку для подання скарги.

Незгода позивача з означеною вимогою стала підставою для звернення ОСОБА_1 до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на таке.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Спірні правовідносини врегульовані нормами Податкового кодексу України (далі - ПК України) в частині відносин, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов`язків, компетенції контролюючих органів, повноважень і обов`язків їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальності за порушення податкового законодавства та нормами Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464-VI) в частині правових та організаційних засад забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умов та порядку його нарахування і сплати та повноважень органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

За змістом приписів пункту 1 частини 2 статті 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Згідно з підпунктом 19-1.1.2 пункту 19-1.1 статті 19-1 Податкового кодексу України контроль своєчасності подання платниками податків та платниками єдиного внеску передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати податків, зборів, платежів входить до функцій контролюючих органів.

Пунктом 4 частини першої статті 4 Закону №2464 з-поміж інших платників єдиного внеску визначено й фізичних осіб-підприємців, в тому числі й тих, які перебувають як на загальні системі оподаткування, так і на спрощеній.

З 01 січня 2017 року набули чинності зміни, внесені до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010р. №2464-VI (далі – Закон №2464-VI ) Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016р. №1774-VIІІ, згідно з якими приписами п.2 ч.1 ст.7 Закону №2464-VI встановлено, що з 2017 року у разі якщо платником єдиного внеску – фізичною особою-підприємцем (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування єдиного внеску, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. Сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Так, пунктом другим частини першої статті 7 Закону №2464-VI (в редакції Закону від 06.12.2016р. №1774-VIІІ) передбачено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Крім того, відповідно до абз.1 п.3 ч.1 ст.7 Закону №2464-VI (в редакції Закону від 06.12.2016р. №1774-VIІІ) для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Згідно з ч.5 ст.8 Закону №2464-VI єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, тобто для фізичних осіб-підприємців, в тому числі й тих, які обрали спрощену систему оподаткування, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Статтею 9 Закону №2464-VI встановлено порядок обчислення і сплати єдиного внеску.

Так відповідно до абз.1 ч.1 ст.9 Закону №2464-VI єдиний внесок обчислюється виключно у національній валюті, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.

Абзацом 1 частини 5 статті 9 Закону № 2464-VI передбачено, що сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки податкових органів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України та громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - договір про добровільну участь).

Крім того, з січня 2018 року набули чинності зміни до Закону №2464-VI, внесені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсії» від 03.10.2018р. №2148-VIІІ, в частині термінів сплати ЄСВ, зокрема, фізичними особами-підприємцями, у тому числі тими, які обрали спрощену систему оподаткування, та особами, які провадять незалежну професійну діяльність.

Так, відповідно до абз.3 ч.8 ст.9 Закону №2464-VI (в редакції Закону від 03.10.2018р. №2148-VIІІ) з січня 2018 року платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

З огляду на наведене, починаючи з 01.01.2018р. фіскальним органом розроблено алгоритм автоматичного розрахунку нарахувань сум єдиного внеску.

Згідно п.10 ст.9 Закону №2464-VI днем сплати єдиного внеску вважається:1) у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки податкового органу - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок податкового органу; 2) у разі сплати єдиного внеску готівкою - день прийняття до виконання банком або іншою установою - членом платіжної системи документа на переказ готівки разом із сумою коштів у готівковій формі; 3) у разі сплати єдиного внеску в іноземній валюті - день надходження коштів на відповідні рахунки податкових органів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

Частиною 2 статті 25 Закону №2464-VI передбачено, що у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Відповідно до абз.1 ч.4 ст.25 Закону №2464-VI орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Абзацом 3 частини 4 статті 25 Закону №2464-VI визначено, що вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Згідно з абз.4-6 ч.4 ст.25 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку. Скарга на вимогу про сплату єдиного внеску подається до органу доходів і зборів вищого рівня у письмовій формі протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання платником єдиного внеску вимоги про сплату єдиного внеску, з повідомленням про це органу доходів і зборів, який прийняв вимогу про сплату єдиного внеску.

Абзацом 7 частини 4 статті 25 Закону №2464-VI визначено, що орган доходів і зборів, який розглядає скаргу платника єдиного внеску, зобов`язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його платнику єдиного внеску протягом 30 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника єдиного внеску поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. Якщо протягом цього строку вмотивоване рішення органом доходів і зборів не надсилається платнику єдиного внеску, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника єдиного внеску.

Згідно з абз.8 ч.4 ст.25 Закону №2464-VI порядок узгодження сум недоїмки з єдиного внеску встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Абзацами 9-10 частини 4 статті 25 Закону №2464-VI передбачено, що у разі якщо згоди з органом доходів і зборів не досягнуто, платник єдиного внеску зобов`язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти календарних днів з дня надходження рішення відповідного органу доходів і зборів або оскаржити вимогу до органу доходів і зборів вищого рівня чи в судовому порядку. У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти календарних днів з дня надходження узгодженої вимоги, орган доходів і зборів надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки.

Відповідно до п.1 розділу 1 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України 20.04.2015р. №449 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 04 травня 2018 року №469) (далі – Інструкція №449) ця Інструкція визначає процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) страхувальниками, визначеними Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон), нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів.

Згідно з п.3 розділу 7 Інструкції №449 органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску;платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій. Орган доходів і зборів надсилає (вручає) вимогу про сплату боргу (недоїмки) платнику єдиного внеску протягом трьох робочих днів з дня її винесення. У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається):

- платникам, зазначеним у підпунктах 1, 2 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 10 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій);

- платникам, зазначеним у підпунктах 3, 4, 6 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 15 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).

Під частковим зменшенням суми недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованості зі сплати фінансових санкцій) для цілей цього пункту вважається зменшення загальної суми боргу (недоїмки) з єдиного внеску, яка включає нараховані та несплачені суми єдиного внеску (фінансових санкцій) за останній календарний місяць, в якому відбулось таке зменшення.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

Вимога про сплату боргу (недоїмки), крім загальних реквізитів, має містити відомості про розмір боргу, в тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов`язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) є виконавчим документом.

Сума боргу у вимозі проставляється в гривнях з двома десятковими знаками після коми.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відповідно до наданого відповідачем детального розрахунку суми боргу (недоїмки), визначеної у вимозі про сплату боргу (недоїмки) від 13.02.2020р. №Ф-1525-58, та відомостей інтегрованої картки платника (далі – ІКП) ЄСВ ФОП ОСОБА_1 по коду бюджетної класифікації 71040000, контролюючим органом згідно з приписами Закону №2464-VI здійснені наступні нарахування єдиного внеску позивачеві:

- за 2017 рік нараховано єдиний внесок на загальну суму 8448 грн. із розрахунку 704,00 грн. х 12 місяців = 8448 грн. (мінімальний страховий внесок у 2017 році становить 704,00 грн. на місяць із розрахунку: 3200,00 грн.*22%, де 3200 грн. розмір мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2017);

- за 2018 рік нараховано єдиний внесок на загальну суму 9828,72 грн., в тому числі: за 1 квартал 2018 р. у сумі – 2457,18 грн., граничний строк сплати до 19.04.2018р.; за 2 квартал 2018 р. у сумі – 2457,18 грн., граничний строк сплати до 19.07.2018р.; за 3 квартал 2018 р. у сумі – 2457,18 грн., граничний строк сплати до 19.10.2018р.; за 4 квартал 2018 р. у сумі – 2457,18 грн., граничний строк сплати до 21.01.2019р., виходячи із розрахунку: 819,06 грн. х 3 місяці = 2457,18 грн. за один квартал (у 2018 році мінімальний страховий внесок становив 819,06 грн. на місяць із розрахунку: 3723,00 грн.*22%, де 3723,00 грн. розмір мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2018);

- за 2019 рік нараховано єдиний внесок на загальну суму 11016,72 грн. , в тому числі: за 1 квартал 2019 р. у сумі – 2754,18 грн., граничний строк сплати до 19.04.2019р.; за 2 квартал 2019 р. у сумі – 2754,18 грн., граничний строк сплати до 19.07.2019р.; за 3 квартал 2019 р. у сумі – 2754,18 грн., граничний строк сплати до 21.10.2019р.; за 4 квартал 2019 р. у сумі – 2754,18 грн., граничний строк сплати до 20.01.2020р., виходячи із розрахунку: 918,06 грн. х 3 місяці = 2754,18 грн. за один квартал (у 2019 році мінімальний страховий внесок становив 918,06 грн. на місяць із розрахунку: 4173,00 грн.*22%, де 4173,00 грн. розмір мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2019).

Таким чином, згідно з даними інформаційної системи орану доходів і зборів в інтегрованій картці платника податків – позивача відображено, зокрема, наступні несплачені нарахування за 2017-2019 роки: нараховано розрахункову суму єдиного внеску за 2017 рік, а саме 09.02.2018 року у сумі 8448,00 грн., нарахування не сплачені; нарахування за 2018 рік: 1 квартал 2018 року у сумі 2457,18 грн., по строку 19.04.2018 року, нарахування не сплачені; 2 квартал 2018 року у сумі 2457,18 грн., по строку 19.07.2018 року, нарахування не сплачені; 3 квартал 2018 року у сумі 2457,18 грн., по строку 19.10.2018 року, нарахування не сплачені; 4 квартал 2018 року у сумі 2457,18 грн., по строку 21.01.2019 року, нарахування не сплачені; сума недоїмки станом на 31.12.2018 року становила 15819,54грн.; нарахування за 2019 рік: 1 квартал 2019 року у сумі 2754,18 грн., по строку 19.04.2019 року, нарахування не сплачені; 2 квартал 2019 року у сумі 2457,18 грн., по строку 19.07.2019 року, нарахування не сплачені; 3 квартал 2019 року у сумі 2457,18 грн., по строку 21.10.2019 року, нарахування не сплачені; сума недоїмки станом на 31.12.2019 року становила 26539,26 грн.; 4 квартал 2019 року у сумі 2457,18 грн., по строку 20.01.2019 року, нарахування не сплачені; сума недоїмки станом на 31.01.2020 року становила 29293,44грн.

Як встановлено судом, недоїмка зі сплати ЄСВ за 2017 -2019 року на загальну суму станом на 31.01.2020 року - 29293,44 грн. була включена контролюючим органом до вимоги ГУ ДПС України в Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 13.02.2020р. №Ф-1525-58.

Судом встановлено, що оскаржувану вимогу сформовано та надіслано позивачеві на підставі облікових даних інформаційної системи контролюючого органу, як платнику внеску, який на кінець календарного місяця має недоїмку зі сплати єдиного внеску.

Як слідує з позовної заяви, обґрунтовуючи свої вимоги щодо скасування оскаржуваної вимоги в цілому, позивач посилається виключно на неотримання ним протягом періоду, за який спірною вимогою визначено борг з ЄСВ, будь-якого доходу від підприємницької діяльності, з якого можливо б було сплатити єдиний внесок, оскільки стосовно нього з 19.10.2014 року був обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який неодноразово був продовжений аж до 14.03.2020р. та в подальшому замінений на цілодобовий домашній арешт з 14.03.2020р., а з 03.06.2020р. – на домашній арешт в нічний період доби.

Так, ухвалою слідчого судді Нікопольського міськрайонного суду від 19.10.2014 року у справі №182/166/15-к було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Нікополь, Дніпропетровської обл., на строк 60 днів рахуючи з 19.10.2014р. до 17.12.2014р.

Крім того, судом встановлено, що в подальшому відповідними судовими рішеннями було продовжено дію раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно позивача до 14.03.2020 року.

Ухвалою Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 14.03.2020 року у справі №182/166/15-к, зокрема, застосовано відносно обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді домашнього арешту.

Ухвалою Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 13.05.2020 року у справі №182/166/15-к, зокрема, було змінено умови запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту відносно обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на домашній арешт в нічний час доби.

Разом з тим, як було зазначено вище, відповідно до внесених Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016р. №1774-VIІІ змін до п.2 ч.1 ст.7 Закону №2464-VI, які набули чинності з 01 січня 2017 року, з 2017 року навіть у разі якщо платником єдиного внеску – фізичною особою-підприємцем (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування єдиного внеску, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом; сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Відповідно до частини 12 статті 9 Закону №2464-VI єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Вищенаведеними нормами Закону №2464-VI встановлений безальтернативний обов`язок фізичної особи-підприємця регулярно сплачувати єдиний внесок з дати державної реєстрації підприємницької діяльності до дати державної реєстрації припинення підприємницької діяльності, при цьому, в разі неотримання доходу, за будь-яких умов, з 2017 року єдиний внесок має бути сплачений не менше розміру мінімального страхового внеску на місяць. Звільнені від обов`язкової сплати єдиного внеску тільки фізичні особи-підприємці, які отримують пенсію або соціальну допомогу.

Водночас, ОСОБА_1 не надано доказів наявності права на звільнення від сплати єдиного внеску.

Протягом періоду 2017 рік, 2018 рік та 1-4 квартали 2019 року ОСОБА_1 був зареєстрований як фізична особа-підприємець та відомостей про припинення позивачем підприємницької діяльності у цей період Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не містить.

Як було зазначено вище, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) припинено власну підприємницьку діяльність лише 19.10.2020р., про що внесено відповідний запис в Єдиний державний реєстр номер: 2002300060002017737, підстава: власне рішення.

Таким чином, твердження позивача про неотримання ним протягом періоду 2017-2019 років прибутку від здійснення підприємницької діяльності через перебування під вартою, як зазначено вище, не є підставою для звільнення від сплати ЄСВ у встановленому п.2 ч.1 ст.7 Закону №2464-VI мінімальному розмірі.

Отже, судом встановлено, що згідно з відомостями інформаційної системи податкового органу станом на 31.01.2020р. в інтегрованій картці платника ЄСВ ОСОБА_1 по коду бюджетної класифікації 71040000, зокрема, обліковувалася заборгованість зі сплати єдиного внеску у сумі 29293,44грн., яка складається: з недоїмки з ЄСВ за 2017 рік у сумі 8448 грн., за 1 квартал 2018 р. у сумі – 2457,18 грн., граничний строк сплати до 19.04.2018р.; за 2 квартал 2018 р. у сумі – 2457,18 грн., граничний строк сплати до 19.07.2018р.; за 3 квартал 2018 р. у сумі – 2457,18 грн., граничний строк сплати до 19.10.2018р.; за 4 квартал 2018 р. у сумі – 2457,18 грн., граничний строк сплати до 21.01.2019р.; за 1 квартал 2019 р. у сумі – 2754,18 грн., граничний строк сплати до 19.04.2019р.; за 2 квартал 2019 р. у сумі – 2754,18 грн., граничний строк сплати до 19.07.2019р.; за 3 квартал 2019 р. у сумі – 2754,18 грн., граничний строк сплати до 21.10.2019р.; за 4 квартал 2019 р. у сумі – 2754,18 грн., граничний строк сплати до 20.01.2020р.

Доказів своєчасної сплати єдиного внеску за 2017- 2019 роки позивачем не надано.

Як зазначалося вище, згідно з ч.4 ст.25 Закону №2464-VI орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

Аналіз вищенаведених норм Закону №2464-VI та п.3 розділу 7 Інструкції №449 дає можливість дійти висновку, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується, у тому числі, на підставі даних інформаційної системи фіскального органу, якщо такий платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску. Недоїмкою, в свою чергу, є сума єдиного внеску, своєчасно не сплачена у строки, встановлені Законом.

Аналогічна правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 11 вересня 2018 року в адміністративній справі №826/11623/16.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Щодо посилань позивача на процедурні порушення прийняття спірної вимоги через не направлення її одразу після виникнення заборгованості, що перевищила суму 10 гривень у 2017 році, суд зазначає, що процедурне порушення, в тому числі щодо надіслання (вручення), не впливають на законність самої вимоги та не звільняють платника від обов`язку сплачувати відповідні зобов`язання.

Тим більше, що згідно з ч.16 ст.25 Закону №2464-VI строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.

Вказані висновки щодо застосування норм права щодо процедурних порушень винесення вимоги, узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 28.12.2018 у справі №804/1678/15, та повинні застосовуватись до спірних правовідносин на виконання ч.5 ст.242 КАС України.

Так, колегія суддів касаційної інстанції зазначила, що несвоєчасне направлення контролюючим органом податкової вимоги на адресу платника податків не свідчить про звільнення позивача від обов`язку сплачувати податкові зобов`язання.

За наведених обставин, суд доходить висновку, що відповідач, надсилаючи позивачеві вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-1525-58 від 13 лютого 2020 року на суму 29293,44грн., діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а вказана вимога є законною та обґрунтованою, отже, позовні вимоги про визнання цієї вимоги протиправною та про її скасування задоволенню не підлягають у повному обсязі.

Оскільки у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі, судові витрати зі сплати судового збору, понесені позивачем при зверненні до суду з цим позовом, відповідно до ст.139 КАС України не відшкодовуються.

Керуючись ст. ст. 242-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС у Дніпропетровської області (код ЄДРПОУ 43145015, місцезнаходження: вул. Сімферопольська, 17-А, м. Дніпро, 49000) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) – відмовити у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, передбачені ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складено 11 січня 2021 року.

Суддя: О.М. Турова