Рішення № 98331336, 15.07.2021, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2021 року ЛуцькСправа № 140/5772/21

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Димарчук Т.М.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання дій протиправним та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі ГУ ПФУ у Волинській області, відповідач) про визнання протиправними дій щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії за вислугу років на виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.04.2021 у справі №140/4151/20 відповідно до статті 50-1 Закону України “Про прокуратуру” від 05.11.1991 №1789-ХІІ, що діяла на момент призначення пенсії з розрахунку 90% від суми місячної заробітної плати за відповідною посадою на підставі довідки військової прокуратури Західного регіону України від 30.01.2020 №59 без будь-якого обмеження суми пенсії максимальним розміром та з урахуванням раніше проведених виплат; зобов`язання здійснити перерахунок та виплату пенсії за вислугу років на виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.04.2021 у справі №140/4151/20 відповідно до статті 50-1 Закону України “Про прокуратуру” від 05.11.1991 № 1789-ХІІ, що діяла на момент призначення пенсії з розрахунку 90% від суми місячної заробітної плати за відповідною посадою на підставі довідки військової прокуратури Західного регіону України від 30.01.2020 №59 без будь-якого обмеження суми пенсії максимальним розміром та з урахуванням раніше проведених виплат. Позовні вимоги обгрунтовані тим, що постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.04.2021 у справі №140/4151/20 за позовом ОСОБА_1 визнано протиправними дії ГУ ПФУ у Волинській області щодо відмови у проведенні йому перерахунку пенсії за вислугу років та зобов`язано ГУ ПФУ у Волинській області з 13.12. 2019 здійснити перерахунок та виплату йому пенсії за вислугу років відповідно до статті 86 Закону України від 14.10.2014 № 1697-VII «Про прокуратуру» на підставі довідки військової прокуратури Західного регіону України від 30.01.2020 № 59, з урахуванням раніше проведених виплат.

26.04.2021 позивач звернувся до ГУ ПФУ у Волинській області з заявою щодо стану виконання вказаного судового рішення, а саме, чи проведений перерахунок та виплата йому пенсії з 13.12.2019 року у розмірі 90% заробітної плати (грошового забезпечення), зазначеного у довідці військової прокуратури Західного регіону України від 30 січня 2020 року №59, з урахуванням раніше проведених виплат та без обмеження перерахованої пенсії максимальним розміром.

09.06.2021 позивач отримав лист відповідача за вих.№0300-0305-8/23170 від 27.05.2021, яким йому відмовлено у перерахунку пенсії з 13.12.2019 у розмірі 90% заробітної плати (грошового забезпечення), зазначеного у довідці військової прокуратури Західного регіону України від 30.01.2020 №59, з урахуванням раніше проведених виплат та без обмеження перерахованої пенсії максимальним розміром.

Крім цього, відповідач у листі зазначив, у разі виконання відповідачем рішення у справі №140/4151/20 позивачу відповідно до ст.86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року №1697-VII пенсію призначать у розмірі 60% заробітної плати (грошового забезпечення), зазначеного у довідці військової прокуратури Західного регіону України від 30.01. 2020 №59 і встановлять максимальний її розмір у сумі 17690 грн, при тому, що розмір пенсії позивача у даний час є більшим.

Позивач вважає, що дії відповідача про відмову у перерахунку пенсії щодо її збільшення на виконання судового рішення у справі №140/4151/20 є неправомірними і такими, що вчинені всупереч чинного законодавства, оскільки перерахунок пенсії здійснюється лише з метою збільшення її розміру і при перерахунку пенсії працівникам прокуратури має застосовуватись норма, яка діяла на момент призначення пенсії. Відтак, до розміру його пенсії не можуть застосовуватись обмеження максимального розміру пенсії та зменшуватися відсотковий розмір пенсії від суми місячної заробітної плати, оскільки такі обмеження виникли після призначення йому пенсії та звужують його права і є незаконними.

З наведених підстав просить позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 14.06.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за вказаним позовом та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (а.с.20).

У відзиві на позов від 06.07.2021 №0300-0802-7/13761 відповідач позовні вимоги ОСОБА_1 не визнав. В обґрунтування своєї позиції вказав, що дії відповідача щодо здійснення з 13.12.2019 перерахунку і виплати позивачу пенсії за вислугу років відповідно до статті 86 Закону України «Про прокуратуру» №1637-VII від 14.10.2014 на підставі довідки Військової прокуратури Західного регіону України №59 від 30.01.2020 вже були предметом розгляду в суді, за наслідком чого прийнято судове рішення по справі №140/4151/20.

Отже, спір у справі, що розглядається є тотожним спору у справі №140/4151/20, що розглянув Волинський окружний адміністративний суд і Восьмий апеляційний адміністративний суд (постанова від 15.04.2021) , оскільки він виник між тими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

При цьому діють норми частини 18 статті 86 цього Закону згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством, крім доплат до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність. Враховуючи прожитковий мінімум, встановлений для осіб, які втратили працездатність в сумі 1769 гривень, максимальний розмір пенсії станом на 01.12.2020 становить 17690 гривень.

Пенсія прокурорам призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, одержаної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.

Щодо вимоги провести перерахунок без обмеження пенсії максимальним розміром.

Згідно частини 15 статті 86 чинного Закону України “Про прокуратуру” максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність.

Частина 15 статті 86 Закону №1697 на час виникнення спірних правовідносин є чинною та не визнана неконституційною Конституційним Судом України, який до того ж у пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26.12.2011 № 20-рп/2011 вказав, що одним із визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.

З урахуванням наведеного відповідач просив у позові відмовити.

Дослідивши письмові докази, а також пояснення, викладені учасниками справи у заявах по суті справи, суд дійшов висновку, що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити з наступних мотивів та підстав.

Судом встановлено, що позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Волинській області як одержувач пенсії за вислугу років згідно із статтею 50-1 Закону України “Про прокуратуру” №1789-ХІІ від 05.11.1991 з 28.08.2009. Пенсія обчислена у розмірі 90% відповідних сум грошового забезпечення.

24.02.2020 позивач звернувся до відповідача з заявою про перерахунок пенсії, у якій просив провести перерахунок та здійснити виплату пенсії за вислугу років у зв`язку з підвищенням заробітної плати працівникам прокуратури, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №657 від 30.08.2017 на підставі статті 50-1 Закону України “Про прокуратуру” від 05.11.1991 №1789-XII, згідно довідки військової прокуратури Західного регіону України №59 від 30.01.2020 про грошове забезпечення для перерахунку пенсії, в розмірі 90% грошового забезпечення, визначеного у довідці, без обмеження максимального (граничного) розміру пенсії та виплати різницю між фактично отриманою та належною до оплати сумою пенсії за минулий час з 01.03.2018.

Листом від 17.03.2020 ГУ ПФУ у Волинській області повідомило позивача, що однією з необхідних умов для проведення перерахунку пенсії з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 13.12.2019 №7-р(ІІ)2019 є підвищення заробітної плати працівникам органів прокуратури, що відбулося не раніше 13.12.2019, підстави для проведення перерахунку пенсії відсутні, оскільки в довідці про заробітну плату від 30.01.2020 №59 зазначено розмір заробітної плати станом на 01.03.2018.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.04.2021 у справі №140/4151/20 за позовом ОСОБА_1 визнано протиправними дії ГУ ПФУ у Волинській області щодо відмови у проведенні йому перерахунку пенсії за вислугу років та зобов`язано ГУ ПФУ у Волинській області з 13.12. 2019 здійснити перерахунок та виплату йому пенсії за вислугу років відповідно до статті 86 Закону України від 14.10.2014 № 1697-VII «Про прокуратуру» на підставі довідки військової прокуратури Західного регіону України від 30.01.2020 № 59, з урахуванням раніше проведених виплат.

26.04.2021 позивач звернувся до ГУ ПФУ у Волинській області з заявою щодо стану виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.04.2021 у справі №140/4151/20, а саме, чи проведений перерахунок та виплата йому пенсії з 13.12.2019 року у розмірі 90% заробітної плати (грошового забезпечення), зазначеного у довідці військової прокуратури Західного регіону України від 30.01.2020 №59, з урахуванням раніше проведених виплат та без обмеження перерахованої пенсії максимальним розміром.

09.06.2021 позивач отримав лист відповідача за вих.№0300-0305-8/23170 від 27.05.2021, яким (на виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.04.2021 у справі №140/4151/20) відмовлено у перерахунку пенсії з 13.12.2019 у розмірі 90% заробітної плати (грошового забезпечення), зазначеного у довідці військової прокуратури Західного регіону України від 30.01.2020 №59, з урахуванням раніше проведених виплат та без обмеження перерахованої пенсії максимальним розміром.

Крім цього, відповідач у листі зазначив, у разі виконання відповідачем рішення у справі №140/4151/20 позивачу відповідно до ст.86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року №1697-VII пенсію призначать у розмірі 60% заробітної плати (грошового забезпечення), зазначеного у довідці військової прокуратури Західного регіону України від 30.01. 2020 №59 і встановлять максимальний її розмір у сумі 17690 грн, при тому, що розмір пенсії позивача у даний час є більшим.

Позивач просить визнати протиправними дії відповідача щодо відмови йому у проведенні перерахунку пенсії за вислугу років на виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.04.2021 у справі №140/4151/20 відповідно до статті 50-1 Закону України “Про прокуратуру” від 05.11.1991 №1789-ХІІ, що діяла на момент призначення пенсії з розрахунку 90% від суми місячної заробітної плати за відповідною посадою на підставі довідки військової прокуратури Західного регіону України від 30.01.2020 №59 без будь-якого обмеження суми пенсії максимальним розміром та з урахуванням раніше проведених виплат; зобов`язання здійснити перерахунок та виплату пенсії за вислугу років на виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.04.2021 у справі №140/4151/20 відповідно до статті 50-1 Закону України “Про прокуратуру” від 05.11.1991 №1789-ХІІ, що діяла на момент призначення пенсії з розрахунку 90% від суми місячної заробітної плати за відповідною посадою на підставі довідки військової прокуратури Західного регіону України від 30.01.2020 №59 без будь-якого обмеження суми пенсії максимальним розміром та з урахуванням раніше проведених виплат.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що позивач уже звертався до Волинського окружного адміністративного суду з позовними вимогами до ГУ ПФУ у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення, викладене у листі №881-591/С-02/8-0300/20 від 17.03.2020 про відмову у проведенні перерахунку пенсії за вислугою років; зобов`язання здійснити перерахунок та виплату пенсії за вислугу років відповідно до статті 50-1 Закону України “Про прокуратуру” від 05.11.1991 №1789-ХІІ (у редакції, що діяла на момент призначення пенсії), виходячи з розрахунку 90% від суми місячної заробітної плати (грошового забезпечення), на підставі довідки військової прокуратури Західного регіону України №59 від 30.01.2020, без обмеження її граничного розміру, з урахуванням раніше проведених виплат, з 13.12.2019.

Спір позивача з відповідачем щодо перерахунку пенсії на підставі довідки військової прокуратури Західного регіону України №59 від 30.01.2020 був повністю вирішений судом у справі №140/4151/20 рішення у якій набрало законної сили.

З позовної заяви вбачається, що позивач, отримавши постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.04.2021 у справі №140/4151/20 та виконавчий лист, виданий Волинським окружним адміністративним судом 08.06.2021, розпочав процедуру виконання судового рішення.

Таким чином, позивач, звертаючись із цим позовом, фактично просить суд зобов`язати ГУ ПФУ у Волинській області виконати рішення від 15.04.2021 в адміністративній справі №140/4151/20 про перерахунок пенсії позивачу і намагання позивача в такий спосіб зобов`язати ГУ ПФУ у Волинській області виконати це судове рішення.

Положеннями частини другої статті 14, частини першої статті 370 КАС України, передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Відповідно до статті 373 КАС України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Частиною п`ятою статті 372 КАС України визначено, процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах, вирішує суддя адміністративного суду одноособово, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначається Законом України від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII).

За частиною першою статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження, та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до статті 1 Закону України № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з ч.1 ст. 5 Закону України № 1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Частиною 1, 2 ст.18 Закону України № 1404-VIII передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; 2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; 3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання тощо.

Відповідно до п.1 ст. 3 Закону «Про виконавче провадження» підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, як виконавчі листи та накази, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Пунктом 1 частиною 1 статті 26 Закону України “Про виконавче провадження” визначено, що державний виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Відповідно до ч.5, 6 ст. 26 Закону України № 1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

Згідно з частиною першою статті 11 Закону № 1404-VIII державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

З аналізу вищезазначених законодавчих норм убачається, що не можна зобов`язати суб`єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, оскільки примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому Законом № 1404-VIII, у рамках виконавчого провадження з виконання виконавчого листа.

Суд звертає увагу, що відповідно до частини першої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Частиною 1 ст. 383 КАС передбачено, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Отже, приписами статей 382 та 383 КАС України передбачено декілька видів судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах: зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення та, за наслідками розгляду даного звіту, як один з можливих варіантів - накладення штрафу (частина друга-четверта ст. 382 КАС України); визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду , наслідком чого є винесення окремої ухвали судом (ч.1 ст. 249 КАС України).

Суд звертає увагу, що зазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС (статті 382 та 383), який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень. З огляду на вищенаведене, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, за КАС України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.

Відповідно, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вищевказаного судового рішення порушувалися його права, свободи чи інтереси, то він повинен був звертатися до суду в порядку статті 382 КАС України про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративній справі чи із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду у порядку статті 383 КАС України, а не пред`являти новий адміністративний позов.

Відтак, вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні не розглядаються.

Таким чином, суд дійшов висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичний конфлікт та не відповідає об`єкту порушеного права, а тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним. При розгляді позовних вимог позивача стосовно невиконання окремого судового рішення у іншій справі, суд не може зобов`язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення, оскільки виконавче провадження являє собою завершальну стадію судового провадження.

Подібна правова позиція висловлена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 816/2016/17 (К/9901/50946/18), від 16.01.2019 у справі № 686/23317/13-а (№ 11-1193апп18) та Верховного Суду у постанові від 27.11.2018 у справі № 520/11829/17.

Таким чином, оскільки постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.04.2021, яка набрала законної сили, у справі №140/4151/20 не була виконана відповідачем у добровільному порядку, то позивач, відповідно до Закону України “Про виконавче провадження”, для виконання вказаного рішення повинен був звернутись до виконавчої служби, пред`явивши виконавчий документ (виконавчий лист Волинського окружного адміністративного суду виданий 08.06.2021) до виконання, або звернутись до суду у порядку статті 382 або 383 КАС України, а не звертатись повторно з позовною заявою до суду.

Враховуючи вищевказані норми законодавства та встановлені обставини справи, суд дійшов висновку, що позивачем не дотримано процедури виконання судового рішення, а тому позовні вимоги до задоволення не підлягають.

Керуючись статтями 243-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання дій протиправним та зобов`язання вчинити дії, відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43026, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Кравчука, будинок 22-В, код ЄДРПОУ 13358826).

Головуючий-суддя Т.М. Димарчук