Рішення № 98331294, 14.07.2021, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2021 року ЛуцькСправа № 140/2269/21

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого – судді Волдінера Ф. А.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Поліської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 , позивач) звернувся з адміністративним позовом до Поліської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA204120/2021/000063/2 від 16 лютого 2021 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 15 лютого 2021 року ФОП ОСОБА_1 з метою декларування товарів, в тому числі (шпагат для пакування РР 500/2000. виготовлений з поліпропілену, колір-білий, в бабінах по 2000м-2880 бабін - 10800 кг. Призначений для використання в сільському господарстві, торговельна марка - JUTA). - на митний пост «Луцьк» Поліської митниці ДМС подано митну декларацію (МД), що відповідно до положень статті 264 Митного кодексу України за № UA204120/2021/017120 від 15 лютого 2021 року. Крім того, декларантом були заявлені та надані до митного оформлення в паперовому вигляді документи на підставі яких товар був куплений та доставлений до митного кордону України.

Поліська митниця ДМС надсилала декларанту повідомлення від 15 лютого 2021 року з вимогами про надання додаткових пояснень та документів по факту ввезення на територію України товару. У відповідь на таке повідомлення декларантом було надано лист від компанії-відправника, та додаткові письмові пояснення № 16-02 від 15 лютого 2021 року, у яких чітко вказано, що ніяких невідповідностей у поданих товаросупровідних немає. Всі числові значення узгоджуються між собою та відповідають одне одному, тому будь-які сумніви зі сторони ФОП ОСОБА_1 виключаються. Крім того, до такого повідомлення було долучено лист від компанії-відправника № 20210216. у якому чітко вказано, яким чином відбувається ціноутворення товару, які характеристики беруться до уваги, а отже, всі надані до митного оформлення документи є автентичними, не містять ніяких сумнівів у їх достовірності.

Поліська митниця ДМС надані документи не врахувала, що призвело до винесення рішення №UA204120/2021/000063/2 про коригування митної вартості товару від 16 лютого 2021 року та формування картки відмови № UA204120/2021/00226. У картці відмови зазначається причина відмови декларування товару, а саме: митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються та за рівнем, визначеним декларантом.

В оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів вказано, що митна вартість ввезених товарів не може бути визнана за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, та за рівнем визначеним декларантом, оскільки документи подані до митного оформлення містять розбіжності та неточності, зокрема Поліська митниця ДМС стверджує, що декларантом не подано усіх додаткових документів, витребуваних митним органом згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 Митного кодексу України (далі – МК України).

1. Товаротранспортна накладна від 11 лютого 2021 року №137488 містить відомості про відправника та одержувача - ОСОБА_2 .

2. Надана цінова пропозиція адресована покупцеві, а прайс-лист для широкого кола осіб до митного оформлення не подано.

3. Наданий платіжний документ щодо сплати вартості товарів покупцем від 03 лютого 2021 року №2JBKLL2 не містить інформації щодо рахунку, за яким було здійснено таку оплату, тому такий документ не дає можливості ідентифікувати розрахунки за товари, подані до митного оформлення.

Відповідно до пункту 5.1-5.2 договору №01/02/2021-2 від 01 лютого 2021 року про надання послуг перевезень вантажів спосіб оплати визначається договорами-заявками, котрі до митного оформлення не були подані.

Для підтвердження витрат на транспортування подано лист від 11 лютого 2021 року.

Митний орган запропонував подати документи, які б підтверджували митну вартість ввезений товарів, зокрема запропоновано подати такі документи:

- висновки про вартісні та якісні характеристики товарів;

- виписку із бухгалтерської документації відправника про формування ціни на ввезений товар.

- каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару для широкого кола покупців, які можливо розповсюдити на імпортовану партію товарів.

- розрахунок ціни (калькуляцію).

- договір-заявку на організацію перевезень.

- документи, що підтверджують вартість перевезення.

У оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів відсутні будь-які конкретні обставини, які б однозначно стверджували про наявність сумнівів, причин неможливості визначення заявленої нами митної вартості імпортованого товару. Вказує, що митний орган в чому саме полягає неможливість перевірки заявленої нами митної вартості товарів. З огляду на таке, вважає, що Поліською митницею ДМС не в достатній мірі наведено причини неможливості проведення митного оформлення за заявленою нами митною вартістю товарів, тому така скоригована вартість не може братися судом до уваги при вирішення справи по суті.

Усі надані до митного оформлення документи у сукупності дають можливість однозначно дійти висновку про правильність визначення митної вартості імпортованого товару за основним методом.

Також, представник позивача звертає увагу, що в рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів. Аналогічна вимога до змісту картки відмови міститься в пункті 7.1. та пункті 7.2. «Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 №631 (далі - Порядок №631), картка відмови складається для завершення митного оформлення, посадовою особою митного органу, якою прийнято рішення про відмову. У картці відмови зазначаються причини відмови, наводяться вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів.

На підставі всього вищевказаного, вважає, що у діях та рішеннях Поліської митниці ДМС вбачається неузгодженість та невідповідність, адже володіючи інформацією щодо ціни товарів, митний орган виніс рішення про коригування митної вартості товару та визначив митну вартість на підставі відомостей, які ніяким чином не підтверджені. Ці обставини також є підставою для скасування оскаржуваних рішень.

Згідно з пунктами 2-6 частини другої статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів є зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

З оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів вбачається, що додаткові документи були витребувані митним органом від позивача у зв`язку з тим, що документи, які були подані для підтвердження митної вартості не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом.

Зазначає, що подані до митного оформлення документи в сукупності дають можливість визначити митну вартість товару за основним методом визначення митної вартості товару.

З урахуванням зазначеного ФОП ОСОБА_1 просить адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

Крім того, просить стягнути витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4 500, 00 грн та витрати, пов`язані із залученням перекладача у розмірі 950,00 грн.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 29 березня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі, ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

У відзиві на позовну заяву від 14 квітня 2021 року №7.13-10/8.19-05/300 представник відповідача заявлених позовних вимог не визнав та просив в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

В обґрунтування своїх заперечень вказує, що відповідно до наданої декларантом копії експортної митної декларації Республіки Чехія від 11 лютого 2021 року не містить інформації щодо вартості експортованого товару яка була заявлена митниці 17 124 євро.

Пунктом 2.2. контракту № 25012021 від 25 січня 2021 передбачено, що товар поставляється автомобільним транспортом за рахунок Покупця на умовах FCA.

Поданий митниці інвойс не містить умов поставки згідно ІНКОТЕРМС, а враховуючи, що продавець товару не є його виробником (у графах 34 МД заявлено походження товару з ЄС) товар міг поставлятися з будь-якого складу, порту Європи.

Надана CMR №137488 не містить місця складання. Розділ 4 «Місце та дата завантаження вантажу» не заповнені, а містять назву продавця. При цьому у розділі 1 «Відправник» зазначено не Чеське підприємство продавець товару, а громадянин ОСОБА_1 . Таким чином відправником товару з території ЄС та особою яка надавала документи перевізнику є не продавець товару, а громадянин ОСОБА_1 . А отже неможливо встановити та перевірити маршрут транспортування та понесені позивачем витрати.

Позивачем було надано митниці платіжний документ від 03 лютого 2021 року у графі 70 якого зазначено подробиці розрахунку контракт 25012021 від 25 січня 2021 року без посилання на специфікацію або інвойс, що робить неможливим ідентифікацію оплати саме за оцінюваний товар.

Також у платіжному дорученні отримувачем коштів є ОСОБА_3 хоча у контракті та специфікації чітко зазначено банк продавця CESKOSLOVENSKA OBCHODNI BANKA A.S. Чехія.

Крім того, позивачем не включено до митної вартості товару усі складові такої вартості, зокрема витрати на транспортування оцінюваного товару до кордону. Так рахунок-фактура від 11 лютого 2021 року містить 3 складових: вартість транспортування до кордону, вартість транспортування в Україні, винагорода експедитора. Разом з тим у листі перевізника про понесені витрати уся винагорода експедитора включена до витрат по території України.

Пунктом 5 частини десятої статті 58 МК України, передбачено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає Оплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена, або підлягає сплаті, зокрема витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України. Відповідно до пункту 2 частини одинадцятої цієї статті до митної вартості не включаються витрати або кошти за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена або підлягає Оплаті за оцінювані товари, які документально підтверджено та які піддаються обчисленню, зокрема витрати на транспортування після ввезення.

15 лютого 2021 року ФОП ОСОБА_1 до митного оформлення було подано МД №UA204120/2021/017120 на товари «Шпагат для пакування» за кодом 5607410000 згідно з УКТ ЗЕД.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів в поданих до митного оформлення товарів за митною декларацією №UA204120/2021/017120 документи містять розбіжності, зокрема:

- товаротранспортна накладна від 11 лютого 2021 року №137488 містить відомості щодо відправника та одержувача - ОСОБА_2 ;

- надана цінова пропозиція адресована покупцеві, при цьому прайс-лист для широкого кола покупців до митного оформлення не надано;

- наданий платіжний документ щодо сплати вартості товарів покупцем від 03 лютого 2021 року №2JBKLL2 не містить інформації щодо рахунку, за яким було здійснено таку оплату. Таким чином, вказаний документ не дає можливості ідентифікувати розрахунки за товари, подані до митного оформлення.

- відповідно до пункту 5.1-5.2 договору № 01/02/2021-2 від 01 лютого 2021 року про надання послуг з організації перевезень вантажів автомобільним транспортом, укладеним між ФОП ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_1 , спосіб оплати послуг та їх сума визначається договорами-заявками, котру до митного оформлення декларантом не надано;

- для підтвердження витрат понесених на транспортування товарів до митного кордону України подано лист від 11 лютого 2021 року б/н.

Поліська митниця Держмитслужби зазначає, що володіє ціновою інформацією щодо вартості подібних за характеристиками товарів, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів №1: рівень митної вартості становить 3.50 дол.США/кг (МД від 16 січня 2021 року №UA100020/2021/570860).

Згідно із статтею 54 Митного кодексу України, при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів митниця має право упевнюватись в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, що позиціонується з положеннями статті 17 угоди про застосування статті VII ГАТТ/СОТ від 1994 р.

Декларантом документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МК України у повному обсязі не подано.

Зважаючи на викладене, у зв`язку з відмовою в наданні додаткових документів, витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у статті 53 МК України та у відповідності до частини п`ятої статті 54 МК України, де зазначено, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів митниця має право упевнюватись в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, що позиціонується з положеннями статті 17 угоди про застосування статті VII ГАТТ/СОТ від 1994 р, та наявністю розбіжностей у поданих документах митним органом було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA204120/2021/000063/2.

За результатом проведеної відповідно до положень частини четвертої статті 57 Митного кодексу України процедури консультації з декларантом та у зв`язку з відсутністю у декларанта та митниці прийнятної до застосування (згідно положень глави 9 Митного кодексу України) інформації щодо вартості операцій щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів, достовірної та документально підтвердженої інформації щодо ціни одиниці товару для обчислення митної вартості за методом на основі віднімання вартості (стаття 62 Митного кодексу України), інформації щодо складових вартості товарів наданої виробником для обчислення митної вартості за методом на основі додавання вартості (стаття 63 Митного кодексу України), що унеможливлює визначення митної вартості шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 Митного кодексу України, митну вартість партії товарів скориговано із застосуванням резервного методу визначення митної вартості згідно положень статті 64 Митного кодексу України. При цьому, для визначення митної вартості оцінюваних товарів використовується найменша вартість із альтернативних, згідно інформації, наявної у митниці.

Митну вартість імпортованих товарів визначено на основі раніше визнаних митними органами митних вартостей та числове значення митної вартості у валюті фактури за курсом валюти Нацбанку України на день подання митної декларації до митного оформлення становить 31 320,00 євро та в національній валюті України – 1 054 860,73 грн., рівень митної вартості товару становить 3,51 дол.США/кг.

Декларанта поінформовано про право звернутися до митного органу з проханням випустити товари, що декларуються, у вільний обіг за умови надання гарантій відповідно до розділу X та статті 55 МК України та право оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 Митного кодексу або в судовому порядку.

Митне оформлення для випуску у вільний обіг вказаних товарів було здійснено за МД від 16 лютого 2021 року № №UA204120/2021/017782 на підставі положень статті 55 МК України із застосуванням заходів гарантування відповідно до розділу X МКУ.

Крім того, представник відповідача у відзиві на позовну заяву просив розгляд справи проводити за участі представника.

Відповідно до приписів частин п`ятої та шостої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Частиною шостою статті 12 КАС України визначено перелік справ незначної складності. Відповідно до пункту 10 вказаної норми справами незначної складності є інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

Частиною четвертою статті 257 КАС України встановлено перелік категорій справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження. Дана адміністративна справа не підпадає під вказаний перелік.

Таким чином, з огляду на характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі, дана адміністративна справа є справою незначної складності, а тому, беручи до уваги, що відповідачем було надано суду відзив на адміністративний позов з достатніми доказами, суд не вбачає підстав для розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.

У відповіді на відзив позивач просить задовольнити позов з підстав, викладених у позовній заяві.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що 25 січня 2021 року між ФОП ОСОБА_1 (Покупець) та компанією ОСОБА_5 було укладено зовнішньоекономічний контракт №25012021. За умовами зазначеного Контракту Продавець поставив та передав товар у власність Покупця згідно з Специфікацією, яка є невід`ємною частиною такого Контракту. Асортимент, якість та загальна кількість товару вказано у специфікації. Ціни на товар встановлюються у євро. Розділ №3 Контракту передбачає, що поставка товару повинна здійснюватись на умовах FCA правил Інкотермс. Окрім того, зазначений розділ Контракту передбачає, що при відправленні товару Продавець зобов`язаний передати Покупцю оригінали документів, сформованих належним чином згідно умов поставки. Умови Контракту передбачають, що оплата за товар може здійснюватись, як по факту поставки, так і у формі безготівкової передоплати, про що додатково вказується у специфікаціях до Контракту. Загальна вартість Контракту становить - 300 000,00 євро (а. с. 31-35).

15 лютого 2021 року ФОП ОСОБА_1 з метою декларування товарів, в тому числі шпагат для пакування РР 500/2000, виготовлений з поліпропілену, колір-білий, в бабінах по 2000м-2880 бабін - 10800 кг. Призначений для використання в сільському господарстві, торговельна марка - JUTA).

На митний пост «Луцьк» Поліської митниці ДМС подано митну декларацію (МД) № UA204120/2021/017120 від 15 лютого 2021 року та декларантом подано усі необхідні документи для проведення митного оформлення, а саме:

1) пакувальний лист від 11 лютого 2021 року;

2) рахунок-фактуру №0010000059 від 11 лютого 2021 року;

3) автотранспортна накладна №137488 від 11 лютого 2021 року;

4) платіжний документ №2IBKLL2 від 03 лютого 2021 року;

5) документ, що підтверджує перевезення товару від 11 лютого 2021 року;

6) прейскурант (прайс-лист) виробника товару від 01 лютого 2021 року;

7) специфікація до зовнішньоекономічного контракту від 01 лютого 2021 року;

8) зовнішньоекономічний контракт №25012021 від 25 січня 2021 року;

9) договір (контракт) про перевезення №01/02/2021-2 від 01 лютого 2021 року;

10) декларація-інвойс, складена уповноваженим (схваленим) експортером №0010000063 від 11 лютого 2021 року;

11) копія митної декларації країни відправлення № 21CZ5800002DJ8WFA8 від 11 лютого 2021 року.

Після, аналізу зазначених документів митним органом було додатково витребувано наступні документи: висновки про вартісні та якісні характеристики товарів; виписку із бухгалтерської документації відправника про формування ціни на ввезений товар; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару для широкого кола покупців, які можливо розповсюдити на імпортовану партію товарів; розрахунок ціни (калькуляцію); договір-заявку на організацію перевезень; документи, що підтверджують вартість перевезення.

У відповідь на таке повідомлення декларантом було надано лист від компанії-відправника, та додаткові письмові пояснення № 16-02 від 16 лютого 2021 року, у яких вказано, що невідповідностей у поданих товаросупровідних документах немає, всі числові значення узгоджуються між собою та відповідають одне одному. Крім того, до такого повідомлення було долучено лист від компанії-відправника JUTA № 20210216, у якому зазначено, яким чином відбувається ціноутворення товару, які характеристики беруться до уваги, а отже, всі надані до митного оформлення документи є автентичними, не містять сумнівів у їх достовірності.

Однак, 16 лютого 2021 року відповідач прийняв рішення №UA204120/2021/000063/2 про коригування митної вартості товарів згідно із графою 30 якого визначив митну вартість товару «шпагат для пакування РР 500/2000, виготовлений з поліпропілену, колір-білий, в бабінах по 2000 м – 2880 бабін-10 800 кг» за резервний методом у розмірі 31 320,00 євро (замість 17 124,48 євро, що була заявлена декларантом).

У графі 33 вказаного рішення було зазначено, що вартість імпортованих товарів не може бути визнана за рівнем, заявленим декларантом, оскільки:

1) Декларантом не подано усіх додаткових документів, витребуваних митним органом згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч. 2-4 статті 53 МК України;

2) Подані до митного оформлення документи містять розбіжності і неточності:

- товаротранспортна накладна від 11 лютого 2021 року №137488 містить відомості про відправника та одержувача - ОСОБА_2 ;

- надана цінова пропозиція адресована покупцеві, при цьому прайс-лист для широкого кола покупців до митного оформлення не подано;

- наданий платіжний документ щодо сплати вартості товарів покупцем від 03 лютого 2021 року №2JBKLL2 не містить інформації щодо рахунку, за яким було здійснено таку оплату, тому такий документ не дає можливості ідентифікувати розрахунки за товари, подані до митного оформлення;

- відповідно до пунктів 5.1-5.2 договору №01/02/2021-2 від 01 лютого 2021 року про надання послуг з організації перевезень вантажів автомобільним транспортом, укладеним між ФОП ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_1 , спосіб оплати визначається договорами- заявками, котрі до митного оформлення не надані;

- для підтвердження витрат на транспортування подано лист від 11 лютого 2021 року б/н.

Коригування митної вартості слугувало підставою для видання картки відмови у митному оформленні (випуску) товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA204120/2021/00226.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується таким.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов`язок органів держаної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються МК України та іншими законами України.

Розділ ІІІ МК України регулює питання митної вартості товарів та методи її визначення.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із частиною першою статті 51 МК України митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (частина друга статті 52 МК України).

Відповідно до статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга статті 53 МК України).

Як визначено частиною першою статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частиною п`ятою статті 54 МК України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у встановлених випадках, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені форми митного контролю.

У частині третій статті 53 МК України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Із наведених положень випливає, що орган доходів і зборів досліджує документи стосовно усіх товарів, які переміщуються через митний кордон, на предмет перевірки правильності визначення митної вартості. Виключно висновки, що ґрунтуються на дослідженні документів, доданих до митної декларації, можуть бути підставою для витребування додаткових документів.

Суд не заперечує права органу доходів і зборів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів (частина п`ята статті 54 МК України), проте вважає, що, при цьому, він має довести підстави застосування норм частини третьої статті 53 МК України: наявність розбіжностей у поданих декларантом документах, ознаки підробки або відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598, встановлено, що графа 33 рішення про коригування митної вартості товарів «Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості» має містити окрім зазначення номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, також пояснення щодо зроблених коригувань, зважаючи на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умови поставки, комерційні умови та докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Поряд з цим, в рішенні про коригування митної вартості товарів №UA204120/2021/000063/2 від 16 лютого 2021 року лише зазначено, що за основу для визначення митної вартості оцінюваного товару в розмірі 3,51 доларів США/кг взята МД від 16 січня 2021 року №UA100020/2021/570860, жодних пояснення щодо зроблених коригувань, тотожності товару, який оформлявся на підставі указаних МК не наведено. Письмових доказів на підтвердження митної вартості товарів, схожих із імпортованим за маркою, моделлю, роком виробництва суду не надано.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. У адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення орган доходів і зборів повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення; відповідно рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Так, суд не бере до уваги твердження відповідача, що при заповненні граф товаротранспортної накладної від 11 лютого 2021 року №137488 було допущено помилку, зокрема у графі 1 «Відправник» вказано особу ОСОБА_1 , який є Покупцем та отримувачем перевезеного товару оскільки така неточність спростовується листом-вибаченням від компанії ОСОБА_6 , у якому чітко зазначено, що їхня компанія була відправником товару згідно товаротранспортної накладної № 137488 від 11 лютого 2021 року, та у відповідності до умов укладеного зовнішньоекономічного контракту, зокрема розділу № 3 саме компанія - JUTA зобов`язувалася заповнювати графи товаротранспортної накладної та несла відповідальність за достовірність наявних там відомостей. При цьому, товаротранспортна накладна містить відмітку і компанії відправника ОСОБА_6 , і відмітку компанії-перевізника MIO-AVTOTRANS. Також графа №5 «Annexed documents (додані документи)» товаротранспортної накладної №137488 від 11 лютого 2021 року містить посилання на додані документи, серед яких є рахунок-фактура №0010000059, тобто безпосередньо рахунок, що стосується ввезення на територію України партії товарів від компанії ОСОБА_5 на адресу ФОП ОСОБА_1 .

Щодо неточності щодо наданої цінової пропозиції суд зазначає, що надана до митного оформлення цінова пропозиція сформована безпосередньо для ФОП ОСОБА_1 на конкретну поставку згідно рахунку-фактури №0010000059 та містить перелік та детальний опис асортименту товарів із зазначенням ваги, довжини та ціни таких товарів за кілограм, та за штуку. Адресність цінової пропозиції не вказує на наявність будь-яких неточностей, а надання до митного оформлення ще прайс-листів для загального кола осіб НЕ є обов`язковим. На сайті компанії-відправника ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) міститься посилання на Інтернет-магазин компанії, де і відображено у повному доступі, для загального кола осіб прайс-лист на весь асортимент товарів та послуг.

Безпідставними є також твердження відповідача щодо ненадання платіжного документа про сплату вартості товару від 03 лютого 2021 року № 2IBKLL2, у якому зазначена інформація щодо рахунку, за яким було здійснено таку оплату з наступних підстав.

Оплата за поставлений товар відбулась 03 лютого 2021 року. У графі призначення платежу є відомості про укладений зовнішньоекономічний контракт №25012021 від 25 січня 2021 року. Оплата відбувалась в адресу компанії-відправника, у платіжному документі є посилання на Контракт, укладений між сторонами, сума оплати чітко узгоджується із вартістю у рахунку-фактурі, та у специфікації, що безумовно вказує на правомірність дій покупця. Умови зовнішньоекономічного контракту передбачають, що всі відомості про конкретну поставку вказуються у специфікаціях, які є невід`ємними частинами Контракту. Саме тому, у наданій специфікації № 1 до контракту від 25 січня 2021 року містяться точні відомості і щодо умов поставки, і щодо вартості поставки, і щодо відправника та отримувача товару. Таким чином, платіжний документ від 03 лютого 2021 року дає можливість у повній мірі ідентифікувати за яку конкретну поставку, чи товар проведено оплату.

Щодо умов поставки, суд зауважує, що товар доставлявся на умовах Інкотермс 2020 - FCA. Умови поставки FCA Інкотермс 2020 року - це торговий термін міжнародних правил Інкотермс 2020 року, розшифровується «Free Carrier» named place, перекладається «Франко перевізник» вказана назва місця - означає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов`язання з постачання тоді, коли товар випущений в митному режимі експорту, завантажений на транспортний засіб перевізника вказаного покупцем у вказаному місці. Умови поставки FCA Інкотермс 2020 визначають права і обов`язки сторін з міжнародного контракту купівлі-продажу, вказують необхідні для перевезення і митного оформлення дії, коли і де продавець передає товар покупцеві, а також які ризики і витрати несе кожна зі сторін.

Разом з тим, вимога Поліської митниці ДМС щодо надання документів, які підтверджують страхування товару є безпідставною, оскільки стаття 53 МК України передбачає, що страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування подаються тільки у випадку, якщо таке страхування здійснювалось. З огляду на те, що при поставці товару по рахунку-фактурі №0010000059 страхування не здійснювалось, то, відповідно, такі документи не надавались.

Крім того, суд критично оцінює твердження відповідача з приводу наявності у товаротранспортній накладній відомостей про компанію перевізника «Міо-Атотранс» з огляду на таке.

Для підтвердження позивачем надано договір перевезення вантажу №1059 від 01 грудня 2020 року між ФОП ОСОБА_7 та ФОП ОСОБА_4 , та договір перевезення вантажу №05-02/2021 від 05 лютого 2021 року між ФОП ОСОБА_7 та ТОВ «МІО-АВТОТРАНС», за умовами якого перевізник зобов`язується прийняти до перевезення ввірений вантаж та доставити до пункту призначення.

Таким чином, при доставці товару по рахунку-фактурі № 0010000059 перевізник (ТОВ «МІО-АВТОТРАНС») на виконання умов договору перевезення доставляла товар, що виключає будь-які сумніви, щодо наявності у правовідносинах компанії-перевізника.

На переконання суду, позивачем доведено задекларовану за основним методом митну вартість ввезеної на митну територію України шпагат для пакування РР 500/2000, виготовлений з поліпропілену, колір-білий, в бабінах по 2000м-2880 бабін - 10800 кг на рівні 17 124,48 євро, натомість відповідачем не виконано обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для визначення за резервним методом митної вартості, а також не наведено обґрунтованих доводів невизнання митної вартості, визначеної декларантом та підтверджених документами, наданими митниці, тобто при винесенні рішення, суб`єкт владних повноважень, Поліська митниця Держмитслужби діяла не в спосіб визначений законом та не надала суду достатніх доказів правомірності свого рішення, відтак, таке рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

З огляду на встановлені судом обставини справи та положення чинного законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості №UA204120/2021/000063/2 від 16 лютого 2021 року.

Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

За змістом частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки суд задовольняє позов повністю, то на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Поліської митниці Держмитслужби судовий збір в сумі 2 270,00 грн, який сплачений відповідно до квитанції від 02 березня 2021 року №0.0.2036772497.1.

Щодо заявлених до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в сумі 4 500,00 грн, то суд приходить до таких висновків.

Відповідно до частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно із частинами третьою - п`ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як передбачено частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16.

Так, з матеріалів справи слідує, що 15 лютого 2021 між адвокатом ОСОБА_8 та ФОП ОСОБА_1 був укладений договір про надання правничої допомоги.

На підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу суду надано такі документи: договір про надання правової допомоги від 15 лютого 2021 року, попередній (орієнтовний) розрахунок суми витрат на професійну правничу допомогу від 02 березня 2021 року №02-03/2021, рахунок-фактуру від 01 березня 2021 року №1-000000245.

Загальна вартість наданих послуг становить 4 500,00 грн та сплачена позивачем адвокату згідно із квитанцією від 02 березня 2021 року №245-к. У пункті 269 Рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «атрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 14 листопада 2019 року у справі №826/7375/18.

Крім того, як встановлено частинами другою, третьою статті 30 Закону України від 05 липня 2012 року №5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи та відповідність наданих послуг видам правової допомоги, визначеним статтями 19, 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а також враховуючи предмет спору, значення справи для сторін та конкретні обставини справи, яка не є складною, суті виконаних послуг, зокрема, відсутності юридичного супроводу адвоката в суді у зв`язку з розглядом справи в порядку спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні, без проведення судового засідання), суд вважає, що сума, заявлена до відшкодування у розмірі 4 500,00 грн. є надмірною та неспівмірною з фактичним обсягом наданих адвокатом послуг, а тому дійшов висновку про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань витрат на правову допомогу в розмірі 3 000,00 грн, а решту витрат на професійну правничу допомогу повинен понести позивач.

Щодо вимог представника позивача про стягнення витрат, пов`язаних із залученням перекладача у розмірі 950,00 грн відповідно до платіжного доручення від 16 березня 2021 року №29 суд зазначає, що відповідно до статті 254 МК України документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються митному органу українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Митні органи вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.

Таким чином, витрати позивача, понесені на переклад документів, які подані разом з позовною заявою, не пов`язані з розглядом справи, оскільки такі витрати пов`язані з митним оформленням товару.

Таким чином, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача слід стягнути на користь позивача судові витрати в загальній сумі 5 270, 00 грн, що складаються із суми судового збору та витрат на професійну правничу допомогу, а решту витрат повинен понести позивач.

Керуючись статтями 134, 139, 243, 245, 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Митного кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати рішення Поліської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості №UA204120/2021/000063/2 від 16 лютого 2021 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Поліської митниці Державної митної служби України (33028, Рівненська область, місто Рівне, вулиця Соборна, 104, ідентифікаційний код юридичної особи 43350097) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судовий збір в розмірі 2 270,00 грн (дві тисячі двісті сімдесят гривень) та 3 000,00 грн (три тисячі гривень) витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ф.А. Волдінер