Рішення № 98331117, 14.07.2021, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

14 липня 2021 р. Справа № 120/4486/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Томчука А.В., розглянувши письмово в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Хмільницької міської ради Вінницької області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся в суд з позовною заявою до Хмільницької міської ради Вінницької області (далі - відповідач), в якій просив:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача при розгляді клопотання ОСОБА_1 від 19.02.2021 про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою для одержання безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га, яка розташована на території Хмільницького району Вінницької області (за межами населеного пункту с. Олександрівка, кадастровий номер 0522482800:02:000:0108);

- зобов`язати повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 19.02.2021 про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою для одержання безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га, яка розташована на території Хмільницького району Вінницької області (за межами населеного пункту с. Олександрівка, кадастровий номер 0522482800:02:000:0108);

- стягнути судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 908 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1000 грн.

В обґрунтування заявлених вимог представник позивача зазначив, що 19.02.2021 ОСОБА_1 звернувся до Хмільницької міської ради Вінницької області із клопотанням про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою для одержання безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га, яка розташована на території Хмільницького району Вінницької області (за межами населеного пункту с. Олександрівка, кадастровий номер 0522482800:02:000:0108). Разом з тим, за наслідками розгляду зазначеного клопотання, відповідач листом від 19.03.2021 №30648/08-14 повідомив позивача, що виконавчими органами Хмільницької міської ради ведеться інвентаризація земель запасу міста, тому розгляд вказаної заяви буде винесено на розгляд сесії Хмільницької міської ради.

Вважаючи вказану бездіяльність щодо неналежного розгляду його заяви протиправною, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Ухвалою від 14.05.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено її розгляд здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву.

01.06.2021 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву ОСОБА_1 , в якому відповідач заперечив щодо задоволення заявлених вимог та вказав про наступне.

Наказом ТУ Держгеокадастру у Вінницькій області від 02.04.2021 № 138- ОТГ передано Хмільницькій міській раді у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 5177,5703 га, які розташовані на території Хмільницької міської територіальної громади Хмільницького району Вінницької області.

Рішенням 10 сесії Хмільницької міської ради 8 скликання від 27.04.2021 внесено зміни та доповнення до міської цільової Програми регулювання земельних відносин у Хмільницькій міській територіальній громаді на 2021-2023 роки, а саме в Розділі 6. Напрямки діяльності та заходи Програми переліку заходів Програми передбачено п. 1.1.6. замовлення бази обліку сільськогосподарських земель Хмільницької міської територіальної громади.

Керуючись Постановою КМУ від 23.08.2017 № 639 «Про реалізацію пілотного проекту щодо проведення моніторингу земельних відносин та внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України» на 10 сесії Хмільницької міської ради 8 скликання було прийнято рішення про надання виконавчому комітету Хмільницької міської ради дозволу на виготовлення бази обліку сільськогосподарських земель Хмільницької міської територіальної громади.

Листом Виконавчого комітету Хмільницької міської ради від 19.03.2021 № 30648/08-14 ОСОБА_1 було повідомлено, що станом па сьогоднішній день, виконавчими органами Хмільницької міської ради ведеться інвентаризація земель запасу. Тому, розгляд заяви буде винесено на розгляд сесії Хмільницької міської ради, про що заявника буде повідомлено додатково.

Станом на сьогоднішній день, проект рішення «Про розгляд заяв громадян щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів Хмільницької міської територіальної громади» висвітлено на офіційному сайті Хмільницької міської ради, в який включено 212 заявники.

Крім того, відповідач наголосив, що у разі не отримання рішення Хмільницької міської ради у місячний строк ОСОБА_1 має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про то письмово повідомити Хмільницьку міську раду.

01.07.2021 представником позивача направлено до суду додаткові докази в підтвердження заявлених до відшкодування витрат на правову допомогу у даній справі.

Згідно з ч. 1 ст. 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Дослідивши матеріали адміністративної справи, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

19.02.2021 ОСОБА_1 звернувся до Хмільницької міської ради із клопотанням із клопотанням про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою для одержання безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га, яка розташована на території Хмільницького району Вінницької області (за межами населеного пункту с. Олександрівка, кадастровий номер 0522482800:02:000:0108). До клопотання додав графічні матеріали із бажаним місцем розташуванням земельної ділянки, копію паспорта, ідентифікаційного коду, інформацію з ДЗК про право власності на речові права на земельну ділянку.

Листом від 19.03.2021 №30648/08-14 відповідач повідомив позивача, що станом па сьогоднішній день, виконавчими органами Хмільницької міської ради ведеться інвентаризація земель запасу. Тому, розгляд заяви буде винесено на розгляд сесії Хмільницької міської ради, про що заявника буде повідомлено додатково.

Не погоджуючись із вказаною бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, ОСОБА_1 звернувся до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Визначаючись щодо заявлених вимог в контексті даної спірної ситуації, суд керується та виходить з наступного.

Суб`єктивне право на земельну ділянку виникає і реалізується на підставах і в порядку, визначених Конституцією України, Земельним кодексом України та іншими законами України, що регулюють земельні відносини.

Відповідно до пункту б частини 1 статті 81 Земельного кодексу України від 25.10.2001 № 2768-III (далі - ЗК України) громадяни набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Частиною першою та другою статті 116 ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян проводиться, зокрема, у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (пункт в частина 3 стаття 116 ЗК України).

Відповідно до частини 6 статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення, в тому числі, особистого селянського господарства, у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). Забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (ч.7 ст. 118 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III).

Аналіз норм частини 6 - 7 статті 118 ЗК України дає підстави для висновку, що з метою реалізації права на отримання земельної ділянки, зацікавлена особа повинна звернутися із клопотанням до компетентного органу державної влади чи місцевого самоврядування, у відповідності до повноважень, якими вони наділені статтею 122 ЗК України із урахуванням правового режиму (форми власності) бажаної земельної ділянки. Наведене законодавче регулювання обумовлено розмежуванням компетенції між органами державної влади та місцевого самоврядування щодо розпорядження земельними ділянками державної та комунальної форми власності.

Судом встановлено, що позивач виявив бажання набути в межах норм безоплатної приватизації право власності на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства у спосіб поділу раніше сформованої земельної ділянки, що зареєстрована у Державному земельному кадастрі за кадастровим номером 0522482800:02:000:0108.

Тому, до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми частини 6 статті 79-1 ЗК України, якими передбачено необхідність формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення, на підставі відповідної технічної документації із землеустрою

Нормами статті 79-1 ЗК України передбачено, що формування земельних ділянок здійснюється, зокрема, шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок.

Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

Отже, надання дозволу на розробку проекту землеустрою має на меті лише формування земельної ділянки як окремого об`єкта. Натомість, коли йдеться про формування земельної ділянки з частини вже сформованого земельного масиву, що має кадастровий номер, її відведення відбувається на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки і навіть на підставі технічної документації може, за наявності для цього підстав, відбуватися зміна цільового призначення земельної ділянки.

Цей висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду у справі №802/1539/17-а, постанова від 04.05.2020.

Пунктом "б" частини 1 статті 121 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Аналіз вищезазначених правових норм дає підстави для висновку, що законодавцем визначено процедуру набуття громадянами у власність земельних ділянок із земель комунальної власності, втому числі для ведення особистого селянського господарства.

В свою чергу, Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 Земельного кодексу України.

Частиною першою статті 122 Земельного кодексу України визначено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до частини 1 статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 № 280/97-ВР сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до пункту 34 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування", виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.

Підпунктом 1 пункту "а" частини 1 статті 33 Закону України "Про місцеве самоврядування" передбачено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження, а саме, надання під забудову та для інших потреб земель, що перебувають у власності територіальних громад.

Згідно частин 1, 2 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

З огляду на викладене, чинним законодавством встановлено, що за результатами розгляду клопотання заінтересованої особи у вирішенні питання щодо надання дозволу чи відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою повинно прийматись рішення, що є виключною компетенцією органів місцевого самоврядування чи органів виконавчої влади виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.

При цьому, слід зазначити, що за наслідком розгляду саме на пленарних засіданнях органу місцевого самоврядування питань щодо земельних відносин, приймається одне із двох рішень, зокрема надається дозвіл на розроблення проекту землеустрою або мотивована відмова у його наданні.

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постановах № 826/8858/16 від 05.05.2020, №826/8108/16 від 18.06.2020 та Сьомий апеляційний адміністративний суд у постанові № 560/2477/20 від 08.12.2020.

На час пред`явлення позову, за наслідком розгляду клопотання позивача, не прийнято рішення Хмільницької міської ради щодо відмови або надання позивачу дозволу на розробку технічної документації із землеустрою. Доказів вирішення порушеного позивачем питання у поданому клопотанні, відповідачем суду не надано.

Констатувати факт розгляду клопотання позивача без вчинення відповідачем дій, у вигляді прийнятого рішення щодо відмови чи надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою неможливо.

За правовою позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду у постанові № 800/304/17 від 27.02.2020 під протиправною бездіяльністю суб`єкта владних повноважень слід розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, що полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Крім того, суд звертає увагу на правовий висновок Верховного Суду у постанові №815/3058/17 від 19.02.2021, № 560/2477/20 від 08.12.2020, який полягає у тому, що лист не є рішенням суб`єкта владних повноважень в розумінні статті 118 Земельного кодексу України.

В свою чергу, відсутність належним чином оформленого рішення суб`єкта владних повноважень про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність чи відмову у його наданні, свідчить про те, що відповідач в межах наданих йому повноважень не прийняв жодного відповідного рішення.

Отже, відповідь на клопотання позивача, оформлена листом від 19.03.2021 №30648/08-14 не може вважатись рішенням суб`єкта владних повноважень щодо відмови у наданні такого дозволу, оскільки фактично рішення відповідачем у встановленому законом порядку не приймалось.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем, всупереч вимог статей 118, 122 Земельного кодексу України, не прийнято по суті рішення за наслідком розгляду поданого позивачем клопотання, зокрема щодо відмови чи надання дозволу на розробку технічної документації землеустрою, а тому, така бездіяльність є протиправною.

Таким чином, оскільки Хмільницькою міською радою не прийнято рішення відповідно до частини 7 статті 118 ЗК України, позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача за результатами розгляду поданого клопотання підлягають задоволенню.

Водночас належним способом захисту порушених прав є зобов`язання відповідача повторно розглянути клопотання з урахуванням висновків суду, наведених у судовому рішенні.

Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Згідно з ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши доводи учасників справи, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, у зв`язку з задоволенням позову, судові витрати позивача на сплату судового збору в розмірі 908 грн. підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Хмільницької міської ради.

Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з таких міркувань.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно з ч. 2 ст. 16 КАС України представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Частинами другою-третьою статті 134 КАС України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно зі ст. 30 Закону № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 134 КАС України).

Водночас в силу вимог ч. 7 ст. 134 КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч. 7, 9 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Системний аналіз вказаних законодавчих положень дозволяє суду дійти висновку, що стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень підлягають компенсації документально підтверджені судові витрати, до складу яких входять, в тому числі витрати, пов`язані з оплатою професійної правничої допомоги. Склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі: сторона, яка бажає компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона має право подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги та інші документи, що свідчать про витрати сторони, пов`язані із наданням правової допомоги.

Судом встановлено, що між позивачем ОСОБА_1 та адвокатом Костюком С.М. укладено Договір про надання правової допомоги від 16.04.2021 №15/21.

Згідно з пунктом 1.1 цього Договору адвокат бере на себе зобов`язання представляти інтереси клієнта у підготовці документів, збору доказів, для звернення до адміністративного суду з позовом ОСОБА_1 до Хмільницької міської ради про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії, представляє права і законні інтереси клієнта в Вінницькому окружному адміністративному суді з усіма правами представника, а клієнт зобов`язується виплатити адвокату гонорар за надання правової допомоги, передбаченої п.4 Договору.

Пунктом 4.1 Договору визначено, що з Клієнт сплачує адвокату гонорар в сумі 1000 грн. в день укладення Договору.

Відповідно до акту приймання передачі наданих послуг від 15.06.2021 виконавцем (адвокатом) надані, а замовником (позивачем) прийняті послуги: надання усних консультацій та роз`яснень щодо правових питань, вивчення судової практики - 250 грн. (1 год), написання позовної заяви, виготовлення додатків до позовної заяви - 750 грн. (3 год.),

Згідно з квитанцією від 16.04.2021 №15/21 позивач оплатив гонорар адвоката в сумі 1000,00 грн. за надання правничої допомоги за Договором від 16.04.2021 №15/21.

Суд зазначає, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи.

Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 по справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказала, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Дослідивши зміст наданих доказів на підтвердження витрат на правничу допомогу суд доходить висновку, що такі витрати дійсно були пов`язані саме із розглядом цієї справи та підтверджені документально, розмір понесених витрат на правничу допомогу є співмірним із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, судові витрати підлягають стягненню в користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у справі.

Отже, за результатами розгляду цієї справи на користь позивача належить стягнути витрати зі сплати судового збору в сумі 908 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1000,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Хмільницької міської ради Вінницької області щодо неприйняття рішення за результатами розгляду клопотання ОСОБА_1 від 19.02.2021 про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою для одержання безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га, яка розташована на території Хмільницького району Вінницької області за межами населеного пункту с. Олександрівка, кадастровий номер 0522482800:02:000:0108.

Зобов`язати Хмільницьку міську раду Вінницької області розглянути клопотання ОСОБА_1 від 19.02.2021 про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою для одержання безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га, яка розташована на території Хмільницького району Вінницької області за межами населеного пункту с. Олександрівка, кадастровий номер 0522482800:02:000:0108, з урахуванням висновків суду за результатами розгляду цієї справи.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 908 грн. (дев`ятсот вісім грн.) та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1000 грн. (одна тисяча грн.) за рахунок бюджетних асигнувань Хмільницької міської ради Вінницької області.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач: Хмільницька міська рада Вінницької області (вул. Столярчука, 10, м. Хмільник, Вінницька область, 22000, код ЄДРПОУ 04051247)

Повний текст рішення складено та підписано суддею 14.07.2021

Суддя Томчук Андрій Валерійович