Рішення № 98331050, 14.07.2021, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

14 липня 2021 р. Справа № 120/20/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Жданкіної Наталії Володимирівни, розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці (далі - відповідач) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії та отримує пенсію по віку зі зменшенням пенсійного віку відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058) з врахуванням норм Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Позивач вважає, відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон №796-ХІІ) має право на перерахунок пенсії. Разом із тим, звернувшись до відповідача із заявою про перерахунок пенсії, отримав відмову, яка мотивована відсутністю законодавчо визначених підстав для проведення такого перерахунку, адже Законом №796-ХІІ встановлено право на призначення пенсії, проте обчислення пенсії проводиться на підставі положень Закону №1058.

Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Ухвалою від 11.01.2021 відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Даною ухвалою також встановлено відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву.

У встановлений судом строк відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому останній заперечує щодо задоволення даного позову. Зокрема зазначає, що позивач з 30.05.2016 отримує пенсію, призначену зі зниженням пенсійного віку, обчислену відповідно до Закону №1058 з врахуванням норм Закону №796-ХІІ. Відповідно до ч. 1 ст.59 Закону №796 пенсія військовослужбовцям призначається з їх грошового забезпечення згідно з цим Законом та іншими законодавчими актами. Тобто, ст. 59 Закону № 796-ХІІ врегульовано порядок призначення пенсії військовослужбовцям, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи. При цьому, грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Представником відповідача звернуто увагу на те, що в матеріалах пенсійної справи відсутня довідка про грошове забезпечення позивача, так як того вимагає ч. 1 ст. 59 Закону №796-ХІІ. Натомість наявна довідка від 10.02.2014 за №Л-211-4294/24-70, як на переконання пенсійного фонду, підтверджує відсутність права у ОСОБА_1 на перерахунок пенсії згідно ч.1 ст.59 Закону №796. Крім того, відповідач зазначає, що на органи Пенсійного фонду України покладені функції з призначення та виплати пенсій, а функції визначення розміру грошового забезпечення чи окремих його складових для обчислення пенсій виходить за межі їх компетенції. Визначення підстав та порядку встановлення розмірів грошового забезпечення належить до виключної компетенції підприємств, установ та організацій. З огляду на це, відповідач не наділений повноваженнями визначення розміру грошового забезпечення позивача.

Також, у відзиві на позовну заяву представник відповідача вказав, що на виконання рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 21.09.2020 прийнятого у справі №127/19824/16-а пенсійним фондом здійснено перерахунок пенсії позивача з урахуванням заробітної плати з 01.01.1986 по 31.12.1989 включно.

Також, рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 19.11.2018 у справі №0240/3675/18-а було зобов`язано управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці (правонаступник - ГУ ПФУ у Вінницькій області) провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 у відповідності до ч. 1 ст. 59 Закону №796-ХІІ, як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 2 категорії, з 01.10.2017.

Однак, постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20.02.2019 у справі №0240/3675/18-а апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці задоволено, а Рішення від 19.11.2018 скасовано.

За наведених обставин, оскільки постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20.02.2019 у справі №0240/3675/18-а вже з`ясовано обставини по суті перерахунку пенсії по ч. 1 cm. 59 Закону №796-ХІІ, то, на переконання представника відповідача, зазначений факт не підлягає доказуванню при розгляді іншої справи, в зв`язку з чим вважає, що спір у даній адміністративній справі відсутній, що має наслідком закриття провадження у справі.

Надаючи оцінку мотивам відзиву на позовну заяву в частині наявності підстав для закриття провадження у справі, суд зазначає, що загальні вимоги до форми та змісту письмової заяви, клопотання, заперечення наведені в ст. 167 КАС України

Якщо заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої цієї статті і ці недоліки не дають можливості її розглянути, або якщо вона є очевидно безпідставною та необґрунтованою, суд повертає таку заяву (клопотання, заперечення) заявнику без розгляду (ч. 2 ст. 167 КАС України).

В даному випадку, відповідачем не подано окремої письмової заяви про закриття провадження у справі, яке б відповідало вимогам ст. 167 КАС України, а відповідна заява включена до відзиву на позовну заяву, а відтак, на переконання суду не потребує прийняття окремого процесуального документу.

При цьому, слід зазначити, що як вбачається зі змісту постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20.05.2021 прийнятої за наслідкам розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу ВОАС від 10.02.2021 прийнятої в даній адміністративній справі, правовідносини у справі № 0240/3675/18-а та справі №120/20/21-а не є подібними, адже в межах розгляду зазначених справи оцінка надається різним правовідносинам. Так, підставою для звернення позивача до суду із адміністративним позовом у справі № 0240/3675/18-а була відмова управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці від 14.06.2018 за №129/-Л-02 в перерахунку його пенсії. Водночас, предметом даної адміністративної справи є відмова Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 09.11.2020 за №4787-4867/Л-02/8-0200/20 у здійсненні позивачу перерахунку пенсії у відповідності до ч.1 ст.59 Закону №796-ХІІ, з урахуванням Розпоряджень Ради міністрів СРСР від 17.05.1986 №964-рс та від 23.05.1986 №1031 та архівної довідки Вінницької міської ради №Л-24-4294/24-30 від 10.02.2014.

03.03.2021 позивачем подано відповідь на відзив, у якому останній вважає доводи відповідача безпідставними, а позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Ухвалою від 10.02.2021 провадження у справі №120/20/21-а зупинено до набрання законної сили кінцевого судового рішення, прийнятого за наслідком розгляду адміністративної справи №0240/3675/18-а.

Разом із тим, постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20.05.2021 ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 10.02.2021 скасовано, а справу направлено до Вінницького окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Ухвалою від 14.06.2021 продовжено розгляд справи в письмовому провадженні.

Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив наступне.

Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 22.10.2014 у справі №127/21624/14-а, яка набрала законної сили згідно ухвали Вінницького апеляційного адміністративного суду від 17.11.2014, постановлено визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці щодо відмови в призначені і виплаті пенсії ОСОБА_1 відповідно до ст. 55 Закону №796-ХІІ. Зобов`язати управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці призначити ОСОБА_1 пенсію зі зниженням пенсійного віку на 8 років, згідно ст. 55 Закону №796-ХІІ з 04.09.2014.

Згідно вказаного судового рішення встановлено, що відповідно довідки Замостянського районного військового комісаріату м. Вінниці від 14.01.1991 №4/17 ОСОБА_1 проходив службу в Радянській армії з 14.08.1987 по 27.10.1987 приймав участь в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і має право на пільги, згідно постанови СМ СССР №325 від 31.03.1990.

Відповідно до довідки Вінницького об`єднаного міського військового комісаріату від 03.02.2014 №15 ОСОБА_1 приймав участь в ліквідації аварії на ЧАЕС з 14.08.1987 по 27.10.1987 в складі частини 43187, доза опромінення 8,143.

Згідно запису у військовому квитку серії НОМЕР_1 в період з 14.08.1987 по 27.10.1987 ОСОБА_1 виконував державний обов`язок по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, вказаний періоду відповідності до постанови СМ СРСР №665-195 від 05.06.1986 зараховується в трудовий стаж, що дає право на пільгову пенсію з урахуванням один місяць за три. Доза опромінення - 8,143рн. Даний запис виконано начальником штаба в/ч 43187, підпис посвідчений печаткою в/ч.

Відповідно до довідки Міністерства енергетики в електрифікації Українське виробниче об`єднання «Енерготехнологія і інформатика» від 30.06.1991 № 28/09-00 ОСОБА_1 дійсно знаходився з 14.08.1987 по 27.10.1987 в 30-ти кілометровій зоні відчуження і приймав участь в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, передбаченим Законом Української ССР про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи від 28.02.1991.

Крім того, згідно архівної довідки галузевого державного архіву Міністерства оборони України від 09.04.2014 №1148/06-33-3/62-2, по архівним документам в/ч 43187 встановлено, що ОСОБА_1 приймав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в період з 14.08.1987 (наказ №54) по жовтень 1987 року.

30.10.2020 позивач звернувся до відповідача із заявою про здійснення йому перерахунку пенсії відповідно до ч.1 ст. 59 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи", з урахуванням Розпоряджень Ради міністрів СРСР від 17.05.1986 №964-рс та від 23.05.1986 №1031 та архівної довідки Вінницької міської ради №Л-24-4294/24-30 від 10.02.2014.

Разом із тим, отримав відмову від 09.11.2020 за №4787-4867/Л-02/8-0200/20, яка мотивована тим, що обчислення розміру пенсії позивача здійснено відповідно до Закону №1058, з урахуванням архівної довідки Вінницької міської ради №Л-211-4294/24-70 від 10.02.2014. Перерахунок пенсії, на умовах двоскладової формули може бути здійснений на підставі довідки встановленого зразка про заробітну плату.

Незгода позивача із отриманою відмовою зумовила його звернення до суду з даним адміністративним позовом.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із наступного.

Статтею 1 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (Закон № 796-XII) встановлено мету та основні завдання цього Закону, а саме, що він спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв`язання пов`язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території; громадян, які постраждали внаслідок інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та розв`язання пов`язаних з цим проблем медичного і соціального характеру.

Тобто, метою Закону № 796-ХІІ є захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв`язання пов`язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території; громадян, які постраждали внаслідок інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та розв`язання пов`язаних з цим проблем медичного і соціального характеру..

Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» є спеціальним законом, який застосовується до спірних відносин та чітко визначає коло осіб, які належать до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Так, стаття 59 Закону № 796-ХІІ стосується виключно військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.

При цьому, статтею 10 цього Закону встановлено, що учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов`язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до примітки до вказаної статті до військовослужбовців належать: особи офіцерського складу, прапорщики, мічмани, військовослужбовці надстрокової служби, військовозобов`язані, призвані на військові збори, військовослужбовці-жінки, а також сержанти (старшини), солдати (матроси), які перебувають (перебували) на дійсній строковій службі у збройних силах, керівний і оперативний склад органів Комітету державної безпеки, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, а також інших військових формувань.

Таким чином, в розумінні статті 10 Закону №796-ХІІ військовозобов`язані, призвані на військові збори для ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС також є військовослужбовцями.

Наведене в повній мірі узгоджується з висновками Верховного Суду викладеними в Постанові від 03.10.2018 у справі №539/1617/17.

Суд зауважує, що наявними в справі доказами беззаперечно підтверджено факт проходження позивачем військових зборів для участі у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, а в силу положень Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», до військовослужбовців, в тому числі, належать військовозобов`язані, призвані на військові збори.

З огляду на вищенаведені правові норми, в сукупності із встановленими під час розгляду справи обставини, суд дійшов висновку про протиправність викладеної у листі від 09.11.2020 за №4787-4867/Л-02/8-0200/20 відмови відповідача у проведенні ОСОБА_1 перерахунку пенсії відповідно до ст. 59 Закону № 796-ХІІ, та наявність підстав для проведення відповідного перерахунку у відповідності до ч. 1 ст. 59 Закону № 796-ХІІ, а відтак у зазначеній частині позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Надаючи оцінку позовним вимогам ОСОБА_1 в частині проведення перерахунку пенсії згідно ч. 1 cm. 59 Закону №796 з урахуванням Розпоряджень Ради Міністрів СРСР від 17.05.1986 №964-рс та від 23.05.1986 №1031 та архівної довідки Вінницької міської ради від 10.02.2014 за №Л-211-4294/24-70, суд зазначає наступне.

Як свідчать зміст архівної довідки Вінницької міської ради від 10.02.2014 за №Л-211-4294/24-70, позивач в період з 1982 по 1990 роки працював в Механізованій колоні №62 тресту "Південьзахіделектромережбуд" водієм-електролінійником (а.с. 47). У період з 13.08.1987 по 02.11.1987 позивач був призваний на спеціальні військові збори для ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в складі військової частини №43187.

Радою Міністрів СРСР від 23.05.1986 № 1031 було поширено у військовозобов`язаних запасу, які в період призову на військові збори виконували роботи у зонах відчуження, пов`язані з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, порядок оплати праці передбачений для робітників і службовців.

Оплата праці робітників і службовців, працівників підприємств, розташованих у зоні ЧАЕС, які виконували роботи, пов`язані з ліквідацією аварії на ЧАЕС, провадилась в розмірах, передбачених розпорядженням Ради Міністрів СРСР від 17.05.1986 № 964-рс у III, II, І зонах небезпеки у 5-, 4-, 3- кратному розмірах у порівнянні з нормами, встановленими діючим законодавством.

З матеріалів справи вбачається, що за позивачем в період його перебування на спеціальних військових зборах з ліквідацією аварії на ЧАЕС, на підприємстві, з якого він був призваний на збори, зберігалось робоче місце та роботодавцем нараховувалась заробітна плата в розмірах передбачених розпорядженням Ради Міністрів СРСР від 17.05.1986 № 964-рс. Відповідні обставини знайшли своє документальне підтвердження архівною довідкою, виданою Вінницькою міською радою від 10.02.2014 за №Л-211-4294/24-70.

В контексті вищенаведеного слід зазначити, що реалізація встановленого судом права позивача на перерахунок пенсії відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи" не може ставитись у залежність з наявністю в пенсійній справі довідки про грошове забезпечення військовослужбовця, за наявності вищевказаної архівної довідки Вінницької міської ради від 10.02.2014 за №Л-211-4294/24-70.

З огляду на викладене, враховуючи те, що оскаржуване рішення порушує право позивача, гарантоване ст. 1 Протоколу Першого до Конвенції, з метою забезпечення ефективного поновлення порушених прав позивача у спірних правовідносинах, суд вважає за належне зобов`язати відповідача при перерахунку пенсії позивача застосувати Розпоряджень Ради Міністрів СРСР від 17.05.1986 № 964-рс, від 23.05.1986 № 1031 та архівної довідки Вінницької міської ради від 10.02.2014 за №Л-211-4294/24-70.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Що ж до встановлення судового контролю за виконанням судового рішення шляхом подання звіту, то суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Отже, встановити судовий контроль за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд першої чи апеляційної інстанції може під час прийняття постанови у справі. Тобто, питання щодо зобов`язання відповідача подати такий звіт вирішується судом під час постановлення судового рішення.

Таким чином, встановлення строку на подачу звіту про виконання судового рішення є правом суду, який ухвалив судове рішення, а не його обов`язком.

В даному ж випадку, суд не вбачає підстав для встановлення судового контролю за виконанням зазначеного рішення.

Враховуючи відсутність судових витрат у даній справі, питання про їх розподіл судом не вирішується.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

в и р і ш и в :

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області викладену у листі від 09.11.2020 за №4787-4867/Л-02/8-0200/20 щодо проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи", як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 2 категорії.

Зобов`язати Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області провести з 30.10.2020 перерахунок пенсії ОСОБА_1 у відповідності до ч. 1 ст. 59 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи", як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 2 категорії, з урахуванням Розпоряджень Ради міністрів СРСР від 17.05.1986 №964-рс та від 23.05.1986 №1031 та архівної довідки Вінницької міської ради №Л-24-4294/24-30 від 10.02.2014.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 )

Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21028, код ЄДРПОУ 13322403)

Повний текст рішення виготовлено та підписано: 14.07.2021

Суддя Жданкіна Наталія Володимирівна