Рішення № 98331042, 29.06.2021, Вінницький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Вінниця

29 червня 2021 р. Справа № 120/1544/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Крапівницької Н.Л.,

секретаря судового засідання: Литвина Д.С.,

за участю позивача: ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Вінниці в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом:

ОСОБА_2

до Гайсинської міської ради

про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_2 до Гайсинської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, у якому, позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення 7 позачергової сесії 8 скликання Гайсинської міської ради «Про дострокове припинення повноважень секретаря Гайсинської міської ради 8 скликання» від 09.02.2021 року;

- поновити ОСОБА_2 на посаді секретаря Гайсинської міської ради 8 скликання;

- стягнути з Гайсинської міської ради на користь ОСОБА_2 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з 09.02.2021 року по дату винесення рішення судом.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, Позивач зазначила, що 09.02.2021 року Рішенням 7 позачергової сесії 8 скликання Гайсинської міської ради достроково припинено повноваження секретаря Гайсинської міської ради 8 скликання ОСОБА_2 у зв`язку із порушенням Присяги посадової особи місцевого самоврядування (стаття 11 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування») зі сторони секретаря Гайсинської міської ради 8 скликання ОСОБА_2 , яке полягає у порушенні Конституції України та Законів України, зокрема, - порушенні прав та гарантій депутатської діяльності, гарантованих Законом України «Про статус депутатів місцевих рад» (не надання проектів рішень, порушення законодавства про місцеве самоврядування в Україні, норм Регламенту Гайсинської міської ради і т.д.), невиконання норм Закону «Про доступ до публічної інформації» щодо завчасної публікації проектів рішень міської ради та відповідно і не оприлюднення самих прийнятих рішень, відсутності жодного сприяння депутатам у їх роботі, втручання в діяльність виконавчих органів ради з метою отримання додаткових повноважень та впливу на роботу ради, на підставі частини першої статті 26 та частини п`ятої статті 50 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Позивач вважає, що рішення 7 позачергової сесії 8 скликання Гайсинської міської ради «Про дострокове припинення повноважень секретаря Гайсинської міської ради 8 скликання» прийнято з порушенням вимог чинного законодавства, формування порядку денного сесії та підготовки проектів рішень ради на розгляд сесії, а також був порушений і сам порядок прийняття рішення міською радою, а саме, для припинення служби в органах місцевого самоврядування необхідне виникнення, передбачених законом підстав, перелік яких не є виключним і застосовується для прийняття відповідного рішення ради про дострокове припинення повноважень секретаря ради.

Проте, у оскаржуваному рішенні про припинення повноважень секретаря міської ради не зазначено жодних конкретних підстав або мотивів дострокового припинення повноважень секретаря.

Зокрема, не зазначено жодної передбаченої статтею 20 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" підстави припинення публічної служби, яка б давала можливість прийняти обґрунтоване рішення про дострокове припинення повноважень секретаря ради. Не наведено конкретних випадків здійснення Позивачем порушень, не вказано в чому саме проявилося невиконання чи неналежне виконання нею як секретарем ради службових обов`язків, що могло бути підставою для визнання її роботи незадовільною.

Також вказує, що при зверненні депутатів Гайсинської міської ради з заявою про ініціювання засідання позачергової сесії 8 скликання та включення до порядку денний сесії зокрема питання "про дострокове припинення повноважень секретаря Гайсинської міської ради 8 скликання" не було долучено будь-яких доказів порушення секретарем присяги чи законодавства, не наведено жодних конкретних фактів недотримання Позивачкою законодавства України.

Окрім цього, міським головою винесено розпорядження про скликання 7 позачергової сесії Гайсинської міської ради 8 скликання з порушенням строку її зібрання, оскільки не пройшло 24 годин з моменту повідомлення - до проведення сесії.

Додатково зазначає, що проекти рішень Гайсинської міської ради, які мали розглядатись 09.02.2021 року, не оприлюднювались належно перед винесенням їх на голосування. Також проекти рішень не містять висновків відповідних профільних комісійта погоджувальні підписи відповідних осіб.

Також звертає увагу суду, що питання про дострокове припинення повноважень секретаря міської ради не носить надтерміновий характер та не є винятковим випадком для зібрання сесії в недотримання загальної процедури.

Враховуючи вищезазначені порушення, позивач звернулась за захистом своїх законних прав із даним позовом до суду.

Ухвалою суду від 04.03.2021 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 22.03.2021 року.

Ухвалою суду від 22.03.21 року відкладено підготовче судове засідання у справі на 01.04.2021 року.

На адресу суду 02.04.2020 року надійшов Відзив на позовну у якому представник відповідача заперечує проти позовних вимог та просить суд повністю відмовити у задоволенні позовної заяви.

Щодо тверджень позивачки про необґрунтованість оскаржуваного рішення зазначає.

Особа, яка складає вказану вище присягу, бере на себе обов`язок неухильно дотримуватися Конституції України та законів України, сприяти втіленню їх у життя, сумлінно виконувати свої посадові обов`язки.

У тексті Рішення №3 від 09.02.2021 прийнятого на позачерговій сесії 8 скликання Гайсинської міської ради вказано, як підставу дострокового припинення повноважень ОСОБА_2 , порушення присяги посадової особи місцевого самоврядування (ст.11 ЗУ «Про службу в органах місцевого самоврядування»).

Тобто, твердження позивача, що в оскаржуваному рішенні не зазначено жодної передбаченої ст.20 ЗУ «Про службу в органах місцевого самоврядування» підстави припинення публічної служби, яка б давала можливість прийняти обґрунтоване рішення про дострокове припинення повноважень секретаря ради, спростовується самим текстом рішення.

Крім того, в оскаржуваному рішенні конкретизовано в чому саме полягало порушення позивачем Присяги, а саме, у порушенні ОСОБА_2 , норм: ЗУ «Про статус депутатів місцевих рад», ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні», норм Регламенту Гайсинської міської ради, що виразилося у порушенні прав та гарантій депутатської діяльності шляхом не надання депутатам проектів рішень перед сесіями міської ради. У невиконанні норм ЗУ «Про доступ до публічної інформації» щодо завчасної публікації проектів рішень міської ради та не оприлюднення прийнятих радою рішень. Також у рішенні вказано, що окремими підставами для дострокового припинення повноважень секретаря у зв`язку із порушенням присяги стало несумлінне виконання позивачкою своїх посадових обов`язків, а саме, відсутність жодного сприяння депутатам у їх роботі, втручання у діяльність виконавчих органів ради з метою отримання додаткових повноважень та вплив на роботу ради.

Тобто, доводи позивача, щодо необґрунтованості оскаржуваного рішення повністю спростовуються самим рішення в якому вказано, як підставу дострокового припинення повноважень позивача (порушення присяги посадової особи місцевого самоврядування) так і конкретизовано, які саме порушення Присяги допустила ОСОБА_2 (порушення законів України та несумлінне виконання своїх посадових обов`язків) та вказано які закони України нею було порушено та в чому саме проявилося несумлінне виконання позивачкою, як секретарем ради, своїх службових обов`язків. Враховуючи викладене, Гайсинська міська рада вважає, що мала право припинити достроково повноваження секретаря міської ради за наявності відповідних підстав.

Щодо тверджень позивачки про порушення процедури прийняття оскаржуваного рішення та строку оприлюднення розпорядження про скликання 7 позачергової сесії Гайсинської міської ради 8 скликання зазначає, що 08.02.2021 року ініціативна група депутатів о 08:00 год. ранку, з часу початку роботи Гайсинської міської ради, подала через канцелярію заяву про ініціювання засідання позачергової сесії Гайсинської міської ради з додатками, вказана заява була відповідним чином зареєстрована у Книзі вхідної кореспонденції під №03.09/03.16-247. Підтвердженням того, що дана заява подавалася на початку робочого дня є той факт, що вона має перший реєстраційний номер за 08.02.2021, а робочий час розпочинається у Раді та виконкомі о 08:00 год., відповідно до Рішення Ради №134 від 22.12.2020.

Відразу після реєстрації, Заява про ініціювання засідання позачергової сесії Гайсинської міської ради була передана на розгляд голові Гайсинської міської ради та останній до 09:00 год. видав розпорядження №14-од від 08.02.2021 про скликання позачергової сесії Гайсинської міської ради на 09.02.2021 о 10:00 год. Відповідне розпорядження відразу було оприлюднено на офіційному інтернет-сайті Гайсинської міської ради та на дошці оголошень в приміщенні Ради.

Відповідно до Регламенту, належним способом оприлюднення розпоряджень про час і місце проведення сесій міської ради є їх оприлюднення на офіційному сайті ради, що і було зроблено у строк більший ніж 24 години, як передбачено ст.46 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» та ч.4 ст.17 Регламенту. Тому, відповідачем не було порушено процедури оприлюднення розпорядження №14-од від 08.02.2021року.

Щодо оприлюднення проектів рішень та самих рішень прийнятих на 7 позачерговій сесії Гайсинської міської ради 8 скликання вказано, що секретар Ради фактично самоусунулася від виконання своїх посадових обов`язків, відповідні проекти рішень з питань винесених на позачергову сесію були вивішені на дошці оголошень в приміщенні Ради 08.02.2021 іншими працівниками Гайсинської міської ради з метою їх оприлюднення, щоб норми закону та Регламенту були дотримані.

У подальшому, на виконання вимог закону, рішення, прийняті на 7 позачерговій сесії Гайсинської міської ради 8 скликання були оприлюднені на офіційному сайті Ради 11.02.2021 року.

Щодо тверджень про відсутність висновків профільних комісій та погоджувальних підписів відповідальних осіб.

Після розпорядження №14-од від 08.02.2021 року Голови Ради було розпорядження про скликання 7 позачергової сесії Гайсинської міської ради 8 скликання, проекти рішень, які надійшли разом із Заявою про ініціювання засідання позачергової сесії, були оприлюднені для обговорення та передані до Постійної комісії з питань регуляторної політики, законності, правопорядку, депутатської діяльності, етики та боротьби з корупцією (надалі - Комісія).

На своєму засіданні Комісія, обговоривши проекти рішень, поданих для обговорення, вирішили винести дані проекти рішень на розгляд сесії, де підтвердженням являється протокол засідання Комісії від 08.02.2021 року.

Відповідно до вимог Регламенту, проекти рішень були погоджені підписами голови комісії, ініціатора проекту та юридичним відділом, про що міститься відповідна відмітка на проектах рішень. Секретар ради ОСОБА_2 від погоджувального підпису відмовилася.

Зауважень і пропозицій до проектів рішень від будь-кого не надходило. Тому вимоги Регламенту на які посилається позивач у позовній заяві були дотримані та порушень з боку Гайсинської міської ради допущено не було.

Щодо питань, які стали підставою для скликання позачергової сесії Гайсинської міської ради.

Підставою для скликання позачергової сесії Гайсинської міської ради стали багаторазові звернення жителів Гайсинської ОТГ з приводу підвищення тарифів на комунальні послуги і саме з метою зняття соціальної напруги серед жителів Гайсинської ОТГ та прийняття рішення про створення комісії для перевірки законності підвищення тарифів комунальних підприємств Гайсинської міської ради із залученням спеціалістів Держпродспоживслужби для аудиту тарифів було вирішено скликати позачергову сесію.

Питання про дострокове припинення повноважень секретаря Ради було похідним і було включено до переліку питань, які виносилися на позачергову сесію, оскільки депутати були не задоволені роботою ОСОБА_2 , яка своєю поведінкою перешкоджала належному забезпеченню проведення сесій Ради та порушувала гарантії депутатської діяльності. Питання про дострокове припинення повноважень секретаря слухалося третім і не було першочерговим.

Крім того, під час проведення позачергової сесії Ради була дотримана процедура за якою депутати прийняли оскаржуване рішення, а саме відповідно до вимог Регламенту було проведено таємне голосування та за прийняття рішення проголосувало не менше як дві третини депутатів від загального складу ради - 24 голоси «за», при загальній кількості депутатів 34 особи. Підтвердженням чого, є Протокол від 09.02.2021 року 7 позачергової сесії та протокол № 3 засідання лічильної комісії від 09.02.2021 року.

Щодо позовної вимоги про стягнення на користь ОСОБА_2 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з 09.02.2021 по дату винесення, рішення судом то дану позовну вимогу відповідач вважає похідною від вимоги про визнання протиправним та скасування рішення 7 позачергової сесії Гайсинської міської ради 8 скликання «Про дострокове припинення повноважень секретаря Гайсинської міської ради 8 скликання» від 09.02.2021 року, а тому, в разі відмови у задоволенні основної позовної вимоги, відповідач просить також відмовити у задоволенні похідної позовної вимоги.

Ухвалою суду від 22.03.21 року відкладено підготовче судове засідання на 13.04.2021 рок.

Протокольними ухвалами, винесеними без виходу до нарадчої кімнати, частково задоволено клопотання про допит свідків, долучено до матеріалів справи заперечення, закрито підготовче провадження у справі та призначено розгляд справи по суті на 12.05.2021 року. У долучених до матеріалів справи письмових запереченнях, позивач не погоджується із твердженнями відповідача зазначеними у відзиві на позовну заяву з підстав, які більшою мірою зазначені у позовній заяві.

Протокольною ухвалою, винесеною без виходу до нарадчої кімнати, у судовому засідання 12.05.2021 року оголошено перерву до 13.05.2021 року, у зв`язку із закінченням часу відведеного для розгляду даної справи.

У судовому засіданні 13.05.2021 року, судом встановлено осіб, приведено до присяги та допитано свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .

Свідок ОСОБА_3 суду пояснив, що не був ініціатором звернення депутатів про недовіру секретарю Гайсинської міської ради 8 скликання та ОСОБА_2 , особисто у нього, недовіри і претензій до роботи секретаря не було. Всі відповіді на звернення до секретаря отримував вчасно. Зазначає, що про позачергове засідання Гайсинської міської ради 8 скликання повідомлявся у програмі Viber, де створено групу для депутатів, о 16-17 годині 08.02.2021 року. Також, відповідаючи на питання, повідомив, що проекти рішень винесених на розгляд позачергової сесії Гайсинської міської ради 8 скликання не отримував та за їх отримання не розписувався. Розписувався лише під час реєстрації присутності на відповідній сесії. Також суду повідомив, що на зазначеній сесії слово секретарю Семенюк О.І. не надавалось. Також не надавалось та не оголошувалось будь яких матеріалів службової перевірки та доказів проступку секретаря ОСОБА_2 .

Допитаний в судовому засіданні як свідок ОСОБА_4 суду пояснив, що підписував звернення депутатів про скликання позачергової сесії де основним питанням було встановлення тарифів на водопостачання для населення. Відповідаючи на питання зазначив, що на 6 сесії у нього виникли сумніви щодо його голосу, відтак звернувся до секретаря із запитом, який ОСОБА_2 одразу розписала на виконання секретаріату. Цього ж дня ОСОБА_4 усно звернувся до секретаріату щодо надання інформації по запиту, на що отримав відповідь що інформація ще не готова. Дана інформація не надана і на час розгляду цієї справи. Ці обставини сприяли підписанню листа про не належну роботу секретаря, однак при підписанні питання про недовіру не ставилось, оскільки цей випадок є поодиноким. Інші звернення та запити розглядались ОСОБА_2 вчасно. Зазначає, що особисто у нього недовіри до секретаря ОСОБА_2 не має. Також повідомляє, що про позачергове засідання Гайсинської міської ради 8 скликання повідомлявся у програмі Viber, де створено групу для депутатів, о 16-17 годині 08.02.2021 року. Будь яких інших викликів, повідомлень та документів надано не було. Також, відповідаючи на питання повідомив, що проекти рішень винесених на розгляд позачергової сесії Гайсинської міської ради 8 скликання не отримував та за їх отримання не розписувався. Розписувався лише під час реєстрації присутності на відповідній сесії. Також суду повідомив, що на зазначеній сесії слово секретарю Семенюк О.І. не надавалось. Також не надавалось та не оголошувалось будь яких матеріалів службової перевірки та доказів проступку секретаря ОСОБА_2 .

Протокольною ухвалою, винесеною без виходу до нарадчої кімнати, у судовому засіданні 13.05.2021 року відкладено на 24.05.2021 року, для допиту інших свідків.

Протокольною ухвалою, винесеною без виходу до нарадчої кімнати, судове засідання 24.05.2021 року відкладено на 23.06.2021 року, для повторного виклику свідків та надання додаткових доказів.

Протокольною ухвалою, винесеною без виходу до нарадчої кімнати, у судовому засіданні 23.06.2021 року оголошено перерву до 29.06.2021 року.

Ухвалою суду від 25.06.2021 року адміністративну справу №120/1544/21-а за позовом ОСОБА_2 до Гайсинської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, передано для визначення складу суду щодо вирішення заяви про відвід.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.06.2021 року визначено головуючого суддю Дончика В.В. для розгляду заяви про відвід судді Крапівницької Н. Л. у справі №120/1544/21-а. Ухвалою суду від 25.06.2021 року у задоволенні заяви Гайсинської міської ради про відвід судді Крапівницької Н.Л., відмовлено. Адміністративну справу передано для продовження розгляду.

У судовому засіданні Позивач та його представник позовні вимоги підтримали в повному обсязі та посилаючись на доводи позовної заяви і заперечення, просили задовольнити їх у повному обсязі.

Відповідач, в судове засідання не з`явився, уповноваженого представника до суду не направив, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідно до ч.1 ст.205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Рішенням 1 сесії 8 скликання Гайсинської міської ради від 20.11.2020 року обрано секретарем Гайсинської міської ради ОСОБА_2 , на строк повноважень Гайсинської міської ради.

Розпорядженням виконавчого комітету Гайсинської міської ради №110-рк від 20.11.2020 року, у зв`язку із обранням Позивача секретарем міської ради 8 скликання її переведено з посади спеціаліста 1 категорії відділу з юридичних питань та в справах неповнолітніх міської ради - на посаду секретаря Гайсинської міської ради.

08.02.2021 року Розпорядженням №14-од. «Про скликання 7 позачергової сесії Гайсинської міської ради 8 скликання» на розгляд сесії, зокрема, винесено питання про дострокове припинення повноважень секретаря Гайсинської міської ради 8 скликання.

09.02.2021 року Рішенням 7 позачергової сесії 8 скликання Гайсинської міської ради достроково припинено повноваження секретаря Гайсинської міської ради 8 скликання ОСОБА_2 у зв`язку із порушенням Присяги посадової особи місцевого самоврядування (стаття 11 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування») зі сторони секретаря Гайсинської міської ради 8 скликання ОСОБА_2 , яке полягає у порушенні Конституції України та Законів України, зокрема, - порушенні прав та гарантій депутатської діяльності, гарантованих Законом України «Про статус депутатів місцевих рад» (не надання проектів рішень, порушення законодавства про місцеве самоврядування в Україні, норм Регламенту Гайсинської міської ради і т.д.), невиконання норм Закону «Про доступ до публічної інформації» щодо завчасної публікації проектів рішень міської ради та відповідно і не оприлюднення самих прийнятих рішень, відсутності жодного сприяння депутатам у їх роботі, втручання в діяльність виконавчих органів ради з метою отримання додаткових повноважень та впливу на роботу ради, на підставі частини першої статті 26 та частини п`ятої статті 50 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Визначаючись стосовно позовних вимог, суд виходить з наступного.

Україна є демократичною, правовою державою, в якій визнається і гарантується місцеве самоврядування, що є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України (статті 1, 7, частина перша статті 140 Конституції України).

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Територіальна громада здійснює місцеве самоврядування в порядку, встановленому законом, безпосередньо або через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи; органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території (частина третя статті 140, частина перша статті 144 Конституції України).

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України №7-рп/2009 від 16 квітня 2009 року гарантоване державою місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи і передбачає правову, організаційну та матеріально-фінансову самостійність, яка має певні конституційно-правові межі, встановлені, зокрема, приписами статей 19, 140, 143, 144, 146 Основного Закону України. З аналізу вказаних конституційних положень вбачається, що ці органи місцевого самоврядування, здійснюючи владу і самостійно вирішуючи питання місцевого значення, віднесені законом до їх компетенції, та приймаючи рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Такі ж положення закріплені також у статті 4 Європейської хартії місцевого самоврядування, яка встановлює, що головні повноваження і функції органів місцевого самоврядування визначаються конституцією або законом; органи місцевого самоврядування в межах закону мають повне право вільно вирішувати будь-яке питання, яке не вилучене із сфери їхньої компетенції і вирішення якого не доручене жодному іншому органу; повноваження, якими наділяються органи місцевого самоврядування, як правило, мають бути повними і виключними.

Частиною першою статті 143 Конституції України встановлено, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування вирішують, крім передбачених в Основному Законі України, й інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.

Правові, організаційні, матеріальні та соціальні умови реалізації громадянами України права на службу в органах місцевого самоврядування, загальні засади діяльності посадових осіб місцевого самоврядування, їх правовий статус, порядок та правові гарантії перебування на службі в органах місцевого самоврядування визначає Закон України "Про службу в органах місцевого самоврядування".

Відповідно до статті 1 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом.

Частиною третьою статті 7 вказаного закону встановлено, що на посадових осіб місцевого самоврядування поширюється дія законодавства України про працю з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом.

Таким чином, приписи цього закону є спеціальними до спірних правовідносин, які виникли з приводу проходження особою публічної служби, а тому мають пріоритетне застосування. За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Згідно з частиною третьою статті 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Пунктом 4 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішується питання про обрання на посаду та звільнення з посади секретаря ради у порядку, передбаченому цим Законом.

Згідно з частиною п`ятою статті 50 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» повноваження секретаря сільської, селищної, міської ради можуть бути достроково припинені за рішенням відповідної ради.

Разом з тим, статтею 20 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" встановлені підстави припинення служби в органах місцевого самоврядування, які можуть бути як загальними, що передбачені Кодексом законів про працю України, так і спеціальними, що визначені Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні", цим та іншими законами України, а також у разі: порушення посадовою особою місцевого самоврядування Присяги, передбаченої статтею 11 цього Закону; порушення умов реалізації права на службу в органах місцевого самоврядування (стаття 5 цього Закону); виявлення або виникнення обставин, що перешкоджають перебуванню на службі, чи недотримання вимог, пов`язаних із проходженням служби в органах місцевого самоврядування (стаття 12 цього Закону); досягнення посадовою особою місцевого самоврядування граничного віку перебування на службі в органах місцевого самоврядування (стаття 18 цього Закону).

Таким чином, вказаний перелік підстав припинення служби в органах місцевого самоврядування, який не є виключним має бути юридичною підставою для прийняття відповідного рішення ради про дострокове припинення повноважень секретаря ради.

Однак, як встановлено судом, у рішенні про припинення повноважень секретаря міської ради не зазначено наявних достатніх підстав або мотивів дострокового припинення повноважень. Зокрема, не вказано в чому саме проявилося невиконання чи неналежне виконання нею як секретарем ради службових обов`язків, що могло бути підставою для визнання її роботи незадовільною; який негативний вплив на роботу ради чинила секретар ради ОСОБА_2 .

Не зазначено жодної передбаченої статтею 20 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" підстави припинення публічної служби, яка б давала можливість прийняти обґрунтоване рішення про дострокове припинення повноважень секретаря ради.

Суд зазначає, що посада секретаря ради є виборною, на яку особа обирається міською радою, а тому, при визначенні підстав і критеріїв, як обрання на посаду, так і звільнення з неї (дострокового припинення повноважень) відповідна рада має певну дискрецію (розсуд) у вирішенні цих питань.

При цьому, суд звертає увагу, що здійснення таких дискреційних повноважень, як дострокове припинення повноважень секретаря ради, має відбуватися в рамках встановленої процедури дострокового припинення повноважень з дотриманням критеріїв правової (справедливої) процедури, як складової принципу верховенства права (частина перша статті 8 Конституції України) і принципу законності (частина друга статті 19 Конституції України).

Правова (справедлива) процедура, яка спрямована на справедливе ставлення суб`єкта владних повноважень до особи, якраз передбачає вимоги до належного прийняття актів органами публічної влади. У разі відсутності таких вимог, які й власне виступають критеріями правомірності дій суб`єкта владних повноважень у спеціальних законах, такими критеріями якраз можуть виступати приписи частини другої статті 2 КАС України, які спрямовані на обмеження дискреції суб`єкта владних повноважень.

Вказані приписи передбачають, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Керуючись зазначеними критеріями, можна зробити висновок, що оскаржуване рішення прийнято необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) суб`єкта владних повноважень. Саме обґрунтоване рішення спрямоване на захист особи від свавілля, тобто, орган повинен зазначити причини його прийняття, навести підстави та достатні аргументи для його прийняття. Обґрунтоване рішення - показати стороні, що її дійсно почули, а також воно дає можливість особі оскаржити його, що й визначає справедливе ставлення суб`єкта владних повноважень до особи.

Окрім цього, суд не погоджується із посиланнями відповідача як на підставу дострокового припинення повноважень Позивача, як секретаря Гайсинської міської ради - порушення Присяги (п. 1 ст.20 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування»), яке полягало у порушенні строків розгляду депутатських: звернень, оскільки у матеріалах справи відсутнє підтвердження зазначеного факту. Сторонами у справі не заперечується, що службове розслідування стосовно Позивача не здійснювалось.

Разом з цим, згідно Порядку проведення службового розслідування стосовно уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та осіб, які для цілей Закону України "Про запобігання корупції" прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Відповідно до цього Порядку стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування може бути проведене службове розслідування у разі недодержання посадовими особами місцевого самоврядування законодавства про службу в органах самоврядування.

Відповідно до п.8 вказаного Порядку за результатами службового розслідування члени комісії складають акт, у якому зазначаються:

- факти, які стали підставою для проведення службового розслідування, посада, прізвище, ім`я та по батькові, рік народження, освіта, строк перебування на займаній посаді особи, стосовно якої проведено службове розслідування;

- заяви, клопотання, пояснення та зауваження особи, стосовно якої проведено службове розслідування;

- висновки службового розслідування, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, причини та умови, що призвели до порушення, вжиті або запропоновані заходи для їх усунення чи обставини, що знімають з особи, стосовно якої проведено службове розслідування, безпідставні звинувачення або підозру;

- обґрунтовані пропозиції щодо усунення виявлених порушень та притягнення у разі потреби винних осіб до відповідальності згідно із законодавством.

Пунктом 10 Порядку передбачено, що за результатами розгляду акта службового розслідування керівник органу приймає у десятиденний строк з дати його надходження відповідне рішення, з яким ознайомлюється особа, стосовно якої проводилося службове розслідування.

Таким чином, акт ретельного службового розслідування є документом, який містить загальні відомості щодо такого розслідування, обставини справи, пояснення, іншу інформацію щодо допущених порушень службової дисципліни, пропозиції щодо застосування заходів стягнення.

Відповідно до правової позиції Верховного суду у Постанові справа №1570/7876/12 від 17.04.2019 передумовою звільнення державного службовця за вчинення дисциплінарного правопорушення, пов`язаного зі здійсненням службової діяльності, з підстави припинення державної служби за порушення Присяги мають бути порушення, встановлені внаслідок ретельного службового розслідування. Аналогічна правова позиція вже була висловлена Верховним Судом України у постановах від 21.05.2013 р., 04.06.2013 р. та 09.07.2013 року (справи № 21-403а12, № 21-167а13, № 21-217а13 відповідно).

Дія Закону України "Про державну службу" поширюється на органи і посадових осіб місцевого самоврядування в частині, що не суперечить Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", цьому Закону та іншим законам України, що регулюють діяльність місцевого самоврядування.

Відповідно до правової позиції Верховного суду у справі №826/10854/17 порушення Присяги слід розуміти як скоєння державним службовцем проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків. Присяга державного службовця передбачає зобов`язання виконувати обов`язки сумлінно.

Тобто, порушення Присяги - це у сукупності несумлінне, недобросовісне виконання обов`язків державного службовця. Про несумлінність дій (бездіяльності) державного службовця свідчить невиконання обов`язків умисно або внаслідок недбалого ставлення до них.

За таких обставин, звільнення за порушення Присяги може мати місце лише тоді, коли державний службовець скоїв проступок проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків.

Отже, звільнення за порушення присяги має застосовуватися за конкретні надзвичайно тяжкі проступки, як за фактом їх вчинення, так і за наслідками, до яких вони призводять.

Порушення Присяги віднесено законодавцем до окремої та спеціальної підстави припинення публічної служби приписами ч.1 ст.20 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», де зазначено, що, крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, служба в органах місцевого самоврядування припиняється на підставі і в порядку, визначених Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні", цим та іншими законами України, а також у разі, зокрема, порушення посадовою особою місцевого самоврядування Присяги, передбаченої ст.11 цього Закону.

У Постанові Верховного Суду України від 09.07.2013 року у справі № 21- 217а13 міститься низка правових висновків стосовно суті та змісту діяння особи, яке кваліфікується як порушення Присяги.

Звільнення за порушення присяги може мати місце лише тоді, коли державний службовець скоїв проступок проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків. Державний службовець, який вчинив дисциплінарний проступок, не може бути звільнений за порушення Присяги, якщо цей проступок не можна кваліфікувати як порушення Присяги.

Суд прийшов до висновку, що із оскаржуваного рішення та протоколу 7 позачергової сесії Гайсинської міської ради 8 скликання 09 лютого 2021р. порушення присяги та грубого порушення позивачем ОСОБА_2 законодавства, а також втручання та впливу на роботу ради судом не встановлено.

Також обов`язковою передумовою звільнення Позивача у в зв`язку із порушенням Присяги мали бути порушення, встановлені внаслідок ретельного службового розслідування, яке Гайсинською міською радою не проводилось, що є також порушенням прав ОСОБА_2 як громадянина України так і секретаря ради.

Стосовно дотримання строків розгляду депутатських запитів суд зазначає.

Відповідно до пункту 3 протоколу 7 позачергової сесії Гайсинської міської ради 8 скликання 09.02.2021 року слухали «Депутат Гайсинської міської ради 8 скликання ОСОБА_5 висловила думку про те, що систематично звертаючись за інформацією до секретаря Гайсинської міської ради ОСОБА_6 в період з 01.01.2021 року по 05.02.2021 року отримувала відмову, щодо можливості ознайомлення з матеріалами сесії, протоколами засідань постійних комісії і була вимушена писати запит на публічну інформацію від 01.02.2021 року ВХ №0309/0316-199, щоб офіційно мати можливість ознайомитись з усіма необхідними документами матеріалами. Офіційної відповіді на запит надано вчасно не було, ніяких попереджень про продовження строків розгляду запитів не надходило. Про неможливість ознайомитись і попрацювати з матеріалами сесій, у перешкоджанні його депутатської діяльності також заявив і депутат Гайсинської міської ради 8 скликання ОСОБА_7 ».

Саме вказане і як наголошував відповідач, слугувало для встановлення порушення Позивачкою присяги та стало підставою прийняття оскаржуваного рішення. Проте, з висновками Відповідача про порушення вимог закону, присяги Позивачем суд не може погодитись з огляду на таке.

01.02.2021р. депутат ОСОБА_5 , звернулась із запитом на публічну інформацію із проханням надати копії протоколів 1-6 сесії Гайсинської міської ради, а також усіх додатків до засідань, протоколів, копії всіх проектів рішень, а також результатів поіменного голосування за дані рішення до кожного засідання сесії Гайсинської міської ради 8 скликання, а також копії протоколів засідань постійної комісії з питань регуляторної політики, законності, правопорядку, депутатської діяльності, етики та боротьби з корупцією.

Відповідно до частини 1 статті 13 ЗУ «Про статус депутатів місцевих рад», депутатське звернення - викладена в письмовій формі вимога депутата місцевої ради з питань, пов`язаних з його депутатською діяльністю, до місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб, а також керівників правоохоронних та контролюючих органів, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності, розташованих на території відповідної ради, здійснити певні дії, вжити заходів чи дати офіційне роз`яснення з питань, віднесених до їх компетенції.

З огляду на викладені положення, депутатський запит від запиту на публічну інформацію відрізняється спеціальним суб`єктом звернення - депутатом.

Частиною 2 статтею 13 ЗУ «Про статус депутатів місцевих рад», встановлено що депутатський запит розглядається протягом 10 днів.

05.02.2021 року та 08.02.2021 року Позивачем було надано відповідь на запит, відтак жодного порушення з боку Відповідача не було. Крім того депутат ОСОБА_5 є членом постійної комісії з питань регуляторної політики, законності, правопорядку, депутатської діяльності, етики та боротьби з корупцією, а відтак мала можливість брати участь у засіданнях комісії та отримати відповідні протоколи у голови чи секретаря комісії.

Що ж стосується депутатського звернення ОСОБА_8 , то такий запит був поданий 01.02.2021 року, розглянутий повинен був бути до 10.02.2021 року, включно, а Позивача було звільнено 09.02.2021 року, відтак Позивач не міг надати таку відповідь у зв`язку із її звільнення.

Тобто, станом на день розгляду питання про дострокове припинення повноважень Позивача нею не були порушенні строки розгляду депутатських запитів.

Щодо твердження Відповідача, про наявність висновків профільних комісії та усіх погоджувальних підписів суд наголошує, що Відповідачем долучено до матеріалів справи, протокол засідання постійної комісії з питань регуляторної політики, законності, правопорядку, депутатської діяльності, етики та боротьби з корупцією від 08.02.2021 року.

Відповідно до частини 10 статті 47 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні», за результатами вивчення і розгляду питань постійні комісії готують висновки і рекомендації. Висновки і рекомендації постійної комісії приймаються більшістю голосів від загального складу комісії і підписуються головою комісії, а в разі його відсутності - заступником голови або секретарем комісії. Протоколи засідань комісії підписуються головою і секретарем комісії. Висновки і рекомендації постійної комісії, протоколи її засідань є відкритими та оприлюднюються і надаються на запит відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації".

Згідно положень п.2 ст.18 Регламенту, проекти рішень проходять попереднє обговорення громадськістю, депутатами, постійними комісіями, іншими зацікавленими сторонами.

З огляду на викладені положення та враховуючи доданий Відповідачем до відзиву протокол постійної комісії від 08.02.2021 року, проект оскаржуваного рішення не містив висновків і рекомендацій постійної комісії та погоджувального підпису секретаря ради, що є грубим порушенням Регламенту та ЗУ «Про місцеве самоврядування».

Суд критично ставиться до твердження представника відповідача і всіх складених актів про те, що ОСОБА_2 відмовилась від здійснення своїх прямих посадових обов`язків по організації проведення позачергової сесії. Так, суду позивач повідомила, що її ніхто з актами не ознайомлював і їй не було доведено головою ради ОСОБА_9 про звернення депутатів, а тому суд прийшов до висновку, що це є правдивою інформацією.

Під час роботи позачергово 7 сесії 9.02.2021 року позивач була присутня. Але їй не було головуючим на сесії запропоновано будь-який виступ у свій захист, що є порушенням ч. 2 ст. 2 КАС України, суди перевіряють: чи прийняті оскаржувані рішення добросовісно, розсудливо, з дотримання принципу рівності перед законом, з урахуванням права особи на участь у процесій прийняття рішення. Тим самим, відповідач даними діями, усунув ОСОБА_2 від виконання прямих посадових обов`язків.

Окремо суд звертає увагу, що Позивача не було запрошено на постійну комісію, чим порушено його право, а протокол, висновки і рекомендації комісії не були оприлюднені як того вимагають положення частини 10 статті 47 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні».

Разом з тим, як видно із підпункту 2.1. протоколу комісії від 08.02.2021року, жодного обговорення щодо підстав для припинення повноважень секретаря не відбулось.

Також, аналізуючи твердження відповідача про відмову ОСОБА_2 від виконання свої посадових обов`язків та, оцінюючи напис (резолюцію) на протоколі постійної комісії від 08.02.2021 року, де було головою ради ОСОБА_9 доручено Філімонову А.П. здійснити всі необхідні організаційні дії, хоча позивач була на робочому місці

Таким чином, враховуючи усе вищенаведене, а саме те, що чинним законодавством передбачено, що обрання та звільнення з посади секретаря ради здійснюється згідно з визначеними Регламентом цієї ради правилами, а у судовому засіданні підтверджено факт порушень відповідачами вимог Регламенту, прийнявши до уваги також те, що у порушення ч.2 ст.77 КАС відповідачами жодним чином не доведено правомірність винесеного та оскаржуваного рішення, суд робить висновок про протиправність рішення 7 позачергової сесії 8 скликання Гайсинської міської ради «Про дострокове припинення повноважень секретаря Гайсинської міської ради 8 скликання» від 09.02.2021 року та як насідок, доцільність його скасування.

Згідно ч. 10. ст. 46 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рішення про скликання сесії ради відповідно доводиться до відома депутаті і населення не пізніше 10 днів до сесії, а у виняткових випадках - не пізніше як за день до сесії із зазначенням часу скликання, місця проведення, питання сесії.

Позивачем до справи долучено відповідь на адвокатський запит про оприлюднення на офіційному веб-сайті ради, а саме, скріншот сторінки, з якого видно, що в порушення ч. 10. ст. 46 Закону, відповідач зазначив саме години оприлюднення: 14-01 годин 08.02.2021 року про скликання позачергової 8 сесії на 09.02.2021 року о 10-00 годині.

Про твердження відповідача щодо підробки цього скріншоту зі сторони представників позивача, суд до уваги не бере, так як відповідач не довів протилежне, а суду доказів саме часу оприлюднення не надано.

Щодо вимог про поновлення позивача на посаді секретаря Гайсинської міської ради 8 скликання, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 8 Конституції України та статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно з частиною 2 статті 21 та частиною 1 статті 23 Загальної декларації прав людини кожна людина має право рівного доступу до державної служби в своїй країні, кожна людина має право на працю, на вільний вибір роботи, на справедливі і сприятливі умови праці та на захист від безробіття.

Нормами частини 2 статті 5 КАС України передбачено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Закон не наділяє орган, який розглядає трудовий спір, повноваженнями на обрання іншого способу захисту трудових прав, ніж зазначені в частині 1 статті 235 та статті 240-1 Кодексу законів про працю України, а відтак встановивши, що звільнення відбулось із порушенням установленого законом порядку, суд зобов`язаний поновити працівника на попередній роботі.

Відповідно до абзацу другого пункту 19 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами трудових спорів" від 06.11.1992 року №9 розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за пунктом 1 статті 40 Кодексу законів про працю України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

У випадках зміни власника підприємства (установи, організації) чи його реорганізації (злиття з іншим підприємством, приєднання до іншого підприємства, поділу підприємства, виділення з нього одного або кількох нових підприємств, перетворення одного підприємства в інше, наприклад, державного підприємства в орендне підприємство або підприємства в господарське товариство) дія трудового договору працівника продовжується (частина 3 статті 36 Кодексу законів про працю України). При реорганізації підприємства або при його перепрофілюванні звільнення за пунктом 1 статті 40 Кодексу законів про працю України може мати місце, якщо це супроводжується скороченням чисельності або штату працівників, змінами у їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями. Працівник, який був незаконно звільнений до реорганізації, поновлюється на роботі в тому підприємстві, де збереглося його попереднє місце роботи.

Згідно з пунктом 18 вказаної постанови Пленуму Верховного суду України при розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно з`ясувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням) і перевіряти їх відповідність законові.

У випадку, коли працівника звільнено без законних підстав або з порушенням встановленого порядку, але поновити його на роботі неможливо внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації, суд визнає звільнення неправильним і зобов`язує ліквідаційну комісію або власника (орган, уповноважений управляти майном ліквідованого підприємства, установи, організації, а у відповідних випадках - правонаступника) виплатити цьому працівникові заробітну плату за час вимушеного прогулу (частина 2 статті 235 Кодексу законів про працю України).

Оскільки суд дійшов висновку про протиправність та скасування рішення 7 позачергової сесії 8 скликання Гайсинської міської ради «Про дострокове припинення повноважень секретаря Гайсинської міської ради 8 скликання» від 09.02.2021 року, порушені права позивача, враховуючи вимоги частини 2 статті 40 та частини 1 статті 235 Кодексу законів про працю України, підлягають відновленню шляхом поновлення на посаді секретаря Гайсинської міської ради 8 скликання» від 09.02.2021 року, з 10.02.2021 року, оскільки останнім робочим днем був 09.02.2021 року.

Щодо вимоги про стягнення з Гайсинської міської ради на користь ОСОБА_2 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з 09.02.2021 року по дату винесення рішення судом, суд зазначає.

Частиною другою статті 235 Кодексу законів про працю України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Верховний Суд України у постанові від 14.01.2014 року у справі №21-395а13 зазначив, що суд, ухвалюючи рішення про поновлення на роботі, має вирішити питання про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визначивши при цьому розмір такого заробітку за правилами, закріпленими у Порядку.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі за текстом Порядок №100).

Відповідно до пункту 2 вказаного Порядку середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

У пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" від 24.12.1999 року №13 зазначено, що задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів.

Згідно з пунктом 8 Порядку №100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Як свідчить довідка про доходи середньоденна заробітна плата позивача за останні два календарні місяці роботи перед звільненням склала 720,68 грн (а.с. 122).

Період вимушеного прогулу за період 10.02.2021 року по 29.06.2021 року включно в робочих днях складає 94 дні (лютий - 13, березень - 22; квітень - 22, травень - 18, червень - 19).

Таким чином, сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу складає 67743,92 грн (сума вказана без утримання податків та інших обов`язкових платежів).

Що стосується процесуального питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, то суд при його вирішенні керується наступними мотивами.

Про витрати на професійну правничу допомогу зазначено у статті 134 КАС України.

Так, частиною 1 цієї статті визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до частини 2 статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 3 статті 134 КАС України).

Приписами частини 4-6 статті 134 КАС України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Зі змісту вказаних норм вбачається, що від учасника справи, який поніс витрати на професійну правничу допомогу, вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Судом встановлено, що в підтвердження понесення витрат на правничу допомогу представником позивача надано: ордер про надання правничої (правової) допомоги №1011009, договір про надання допомоги від 15.02.2021 року, акт приймання-передачі наданих послуг від 25.06.2021 року, квитанція №8 від 25.06.2021 року.

Як видно з матеріалів справи між Адвокатом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір про надання правової допомоги.

Сторони погодили, що гонорар Адвоката за послуги, які надаються Клієнту за предметом договору складає 10000 грн 00 коп.

Згідно висновків, викладених Верховним Судом у постанові від 09.04.2019 у справі №826/2689/15, надання належних та допустимих доказів на підтвердження витрат, понесених у зв`язку з вчиненням окремих процесуальних дій поза судовим засіданням, а також часу, витраченого на підготовку позовної заяви та інших процесуальних документів, з урахуванням тривалості розгляду справи, є підставою для задоволення вимог про відшкодування витрат на правничу допомогу.

У цьому випадку доказом понесення витрат позивача на правничу допомогу є квитанція №8 від 25.06.2021 року, що підтверджує оплату в розмірі 10000,00 грн за надані адвокатські послуги.

Відтак, надання вказаних адвокатських послуг повністю підтверджується матеріалами справи і, на думку суду, є доведеним, а витрати є фактичними і неминучими, їхній розмір - обґрунтованим.

З огляду на викладене, беручи до уваги обставини цієї справи, враховуючи значення справи для позивача, обсяг наданих адвокатом послуг та час, необхідний для їх надання, суд приходить висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 10000,00 грн, що відповідатиме вимогам розумності та співмірності.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи вищевикладене, на основі повно і всебічно з`ясованих обставин справи, за умови об`єктивного дослідження доказів, з урахуванням вимог чинного законодавства, за принципом змагальності сторін, за умови підтвердження факту обставин, на які посилався позивач у своєму позові, та відсутності належних та допустимих доказів правомірності прийняття оспорюваного рішення відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість, доведеність та необхідність часткового задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд,

-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення 7 позачергової сесії 8 скликання Гайсинської міської ради від 09.02.2021 року. «Про дострокове припинення повноважень секретаря Гайсинської міської ради 8 скликання».

Поновити ОСОБА_2 на посаді секретаря Гайсинської міської ради 8 скликання з 10.02.2021 року.

Стягнути з Гайсинської міської ради на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 10.02.2021 року по 29.06.2021 року включно в сумі 67743,92 грн. (шістдесят сім тисяч сімсот сорок три гривні 92 коп.) з відрахуванням при його виплаті податків та інших загальнообов`язкових платежів.

На підставі положень п.2, 3 ч.1 ст.371 КАС України звернути до негайного виконання рішення суду в частині поновлення позивача на посаді секретаря Гайсинської міської ради 8 скликання та в частині присудження позивачу виплати заробітної плати за один місяць.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_2 витрати на правову допомогу у розмірі 10000,00 грн (десять тисяч гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Гайсинської міської ради.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач - ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса АДРЕСА_1 ел.пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1 (тел. НОМЕР_2 ),

Відповідач - Гайсинська міська рада (ЄДРПОУ-03084523; адреса 23700, Вінницька область, Гайсинський район, м. Гайсин, вул. 1 Травня, буд.7, ел. пошта: haisyn@mr.gov.ua, тел. 380433422160).

Суддя підпис Крапівницька Н. Л.

Згідно з оригіналом

Суддя

Секретар