Рішення № 98330635, 15.07.2021, Чугуївський міський суд Харківської області

ЧУГУЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________

Справа № 636/331/21 Провадження № 2/636/876/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

15 липня 2021 року Чугуївський міський суд Харківської області

у складі: головуючого судді - Гуменного З.І.,

секретаря судового засідання Шикової К.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чугуєві цивільну справу за позовом Органу опіки та піклування при виконавчому комітеті Малинівської селищної ради Чугуївського району Харківської області в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей та сім`ї при виконавчому комітеті Малинівської селищної ради Чугуївського району Харківської області, ОСОБА_3 , про позбавлення батьківських прав відносно неповнолітньої дитини, призначення опікуна та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, -

в с т а н о в и в:

Орган опіки та піклування при виконавчому комітеті Малинівської селищної ради Чугуївського району Харківської області звернувся до суду з позовом в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав відносно неповнолітньої дитини, призначення опікуна та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини.

В обґрунтування своїх позовних вимог Орган опіки та піклування посилається на те, що до них із заявою звернулась ОСОБА_3 та повідомила, що її донька ОСОБА_2 протягом тривалого часу неналежно виконує свої батьківській обов`язки, а саме: в житті малолітньої дитини участі не приймає, схильна до вживання алкогольних напоїв, мешкає на одній вулиці з дитиною, але майже її не відвідує, матеріально не допомагає, а батько малолітньої ОСОБА_1 записаний відповідно до ст. 135 Сімейного Кодексу України. Начальником ССДС було запрошено ОСОБА_2 до служби для пояснень своєї поведінки та ознайомлення із заявою про доцільність позбавлення її батьківських прав стосовно малолітньої доньки, однак вона до служби не з`явилась, під час розмови повідомила, що приходити бажання не має, стосовно позбавлення її батьківських проявила байдужість. На даний час малолітня ОСОБА_1 проживає та знаходиться на повному утриманні ОСОБА_3 , яка є її рідною бабусею. Згідно акту обстеження житлово-побутових умов проживання будинку за адресою: АДРЕСА_1 , який належить ОСОБА_3 , встановлено, що умови проживання задовільні, відповідають санітарним нормам, є всі необхідні речі побуту та вжитку, загрози життю та здоров`ю дитини немає. Повне ухилення ОСОБА_2 від утримання та виховання своєї малолітньої дитини свідчить про невиконання нею батьківських обов`язків та повну відмову від своєї малолітньої дитини. Згідно висновку про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 по відношенню до її малолітньої доньки ОСОБА_1 , який складено службою у справах дітей при виконавчому комітеті Малинівської селищної ради Чугуївського району Харківської області від 05.11.2020, визнано, що мати ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, і прийнято рішення за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 у судовому порядку. Оскільки дитина проживає разом з бабусею ОСОБА_3 , яка піклується про неї, займається її вихованням, слідкує за навчанням, матеріально забезпечує, судимості не має, є власницею приватного будинку, орган опіки та піклування селищної ради вважає, що вона має бути призначена опікуном над онукою, та просить стягнути з матері аліменти на утримання дитини.

Сторони у судове засідання не з`явилися. Від представника позивача за довіреністю Крюкова О.С. надійшла заява про підтримання позовних вимог та проведення розгляду справи без його участі.

Відповідач у судове засідання не з`явилася, причини неявки суду не повідомила, про дату та час розгляду справи повідомлялася своєчасно та належним чином, шляхом направлення судових повісток. Також, відповідач викликалася до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України. Враховуючи, що відповідно до положень ст. 128 ЦПК України, з опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи, а також те, що позивач не заперечує проти заочного вирішення справи, а відповідач відзив не подала, наявні всі умови, встановлені ст. 280 ЦПК України, які необхідні для ухвалення заочного рішення.

Від третьої особи ОСОБА_3 та представника третьої особи надійшли заяви про розгляд справи за їх відсутністю, в яких зазначено, що проти задоволення позовних вимог та ухвалення заочного рішення не заперечують і просили розглядати справу без їх участі.

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Більше того, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02 вересня 2010 року, "Смірнова проти України" від 08 листопада 2005 року, "Матіка проти Румунії" від 02 листопада 2006 року, "Літоселітіс проти Греції" від 05 лютого 2004 року та інші).

Приймаючи до уваги наведені положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, предмет спору, його значення для сторін, за письмової згоди позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи без участі сторін та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, на підставі наявних матеріалів справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Вивчивши матеріали справи у межах наданих доказів, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Матір`ю неповнолітньої дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є відповідач ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 (а.с. 9).

Згідно наданого Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження із зазначення відомостей про батька № 00027723097 від 09.09.2020, відомості про батька ОСОБА_5 записані відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України (а.с. 11 ).

Відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України, при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.

Згідно акту обстеження домоволодіння по АДРЕСА_1 від 11.01.2021 встановлено, що ОСОБА_2 за даною адресою зареєстрована але не проживає, неповнолітня ОСОБА_1 проживає за даною адресою, має все необхідне для життя, навчання та виховання (а.с. 17).

Як вбачається з інформації від 09.09.2020 № 01-20/144, наданої КЗОЗ «Малинівський ліцей № 1», ОСОБА_1 навчається у ліцеї з 01.09.2015; навчанням, вихованням та матеріальним утриманням займається бабуся ОСОБА_3 , яка відвідує батьківські збори, підтримує зв`язок з класним керівником, дитина забезпечена необхідним шкільним приладдям, завжди чисто та охайно одягнена; мати дитини - ОСОБА_2 за останні два роки навчання жодного разу батьківські збори не відвідала та навчанням дівчинки не цікавилася, повністю відмовилась від участі у вихованні своєї дитини, переклавши всю відповідальність на свою матір (а.с. 14).

Згідно висновку про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 по відношенню до її неповнолітньої доньки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який складено службою у справах дітей при виконавчому комітеті Малинівської селищної ради Чугуївського району Харківської області від 05.11.2020, визнано, що мати ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, і тому прийнято рішення за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно її неповнолітньої дитини ОСОБА_1 та призначити опікуном дитини ОСОБА_3 . Як зазначено у висновку, ОСОБА_3 повідомила, що її дочка ОСОБА_2 протягом тривалого часу неналежно виконує свої батьківські обов`язки, а саме: в житті малолітньої дитини участі не приймає, схильна до вживання алкогольних напоїв, мешкає на одній вулиці з дитиною, але майже не відвідує її, матеріально не допомагає. Службою неодноразово проводились бесіди з ОСОБА_2 щодо усунення причин залишення нею дитини без батьківського піклування та роз`яснено що, відповідно до ст. 150 Сімейного кодексу України, батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї. Начальником Служби було запрошено ОСОБА_2 для надання пояснень своєї поведінки та ознайомлення із заявою про доцільність позбавлення її батьківських прав стосовно малолітньої дочки, однак вона до служби не з`явилась, більш того під час розмови з начальником Служби повідомила, що приходити наміру не має, стосовно намірів звернутись до суду повідомила, що їй байдуже (а.с. 40).

Конвенція про права дитини, що ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27.02.1991, визнаючи, що дитині для повного і гармонійного розвитку її особи необхідно зростати в сімейному оточенні, в атмосфері щастя, любові і розуміння, забезпечує те, щоб дитина не розлучалася з батьками в супереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосованого закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини.

У відповідності до ч. 2, ч. 3 ст. 150 СК України, батьки зобов`язані піклуватися про стан здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, крім того зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Ч. 4 ст. 155 СК України передбачає покладання на батьків відповідальності, встановленої законом, за ухилення їх від виконання батьківських обов`язків.

Відповідно до діючого СК України, до батьків, які ухиляються від виконання своїх батьківських обов`язків, передбачено застосування таких правових санкцій, які можуть вважатися юридичною відповідальність, зокрема, позбавлення батьківських прав. Відповідно до ст. 164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування.

Відповідно до п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30.03.2007 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК України. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Відповідно до ст. 165 СК України, право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Відповідно до ч. 1 ст. 166 СК України, особа, позбавлена батьківських прав: втрачає особисті немайнові права щодо дитини та звільняється від обов`язків щодо її виховання; перестає бути законним представником дитини; втрачає права на пільги та державну допомогу, що надаються сім`ям з дітьми; не може бути усиновлювачем, опікуном та піклувальником; не може одержати в майбутньому тих майнових прав, пов`язаних із батьківством, які вона могла б мати у разі своєї непрацездатності (право на утримання від дитини, право на пенсію та відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, право на спадкування); втрачає інші права, засновані на спорідненості з дитиною, однак не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини.

Таким чином, оскільки відповідач не переймається станом здоров`я своєї дитини, ухиляється від виконання своїх обов`язків, передбачених законом, по її вихованню та матеріальному утриманню, і навіть не допомагає бабусі утримувати дитину, суд приходить до висновку щодо необхідності позбавлення її батьківських прав і не бачить підстав для відмови в задоволенні позову, оскільки в даному конкретному випадку виявив та оцінив позитивний результат у майбутній долі неповнолітньої дитини і вважає, що таким чином та в такий спосіб будуть захищені права та інтереси дитини.

Надані докази є підтвердженням того, що позбавлення матері батьківських прав є доцільним, оскільки відповідач допустила свідоме нехтування своїми обов`язками. На підставі викладеного, суд дійшов висновку про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно неповнолітньої дитини ОСОБА_1 .

Відповідно до ч. 2, ч. 3 ст. 166 СК України, особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини. При задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину. У разі якщо мати, батько або інші законні представники дитини відмовляються отримувати аліменти від особи, позбавленої батьківських прав, суд приймає рішення про перерахування аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України та зобов`язує матір, батька або інших законних представників дитини відкрити зазначений особистий рахунок у місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду.

У відповідності до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх заміняють, несуть відповідальність за створення необхідних умов для всебічного розвитку дитини відповідно до законів України.

Відповідно до вимог ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України, кошти на утримання дитини присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Частиною 2 ст. 182 СК України встановлено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Стаття 183 СК України зазначає, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч. 2 ст. 182 СК. Що ж до максимального розміру аліментів, які стягуються з боржника, то відповідно до ч. 3 ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження» він не повинен перевищувати 50 % заробітної плати цієї особи, а у разі стягнення аліментів на неповнолітніх дітей - 70%.

Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України, суд визначає розмір аліментів, що підлягають стягненню з у вигляді 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

З урахуванням встановлених обставин справи, досліджених у судовому засіданні доказів, вбачається, що відповідач безвідповідально ставиться до виховання своєї дитини, ухиляється від виконання своїх обов`язків по їх вихованню, тому доцільно, позбавивши її батьківських прав, стягнути при цьому аліменти на утримання дитини, оскільки особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини.

Суд звертає увагу сторін, що відповідно до ст. 179 СК України аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини. Неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на її утримання.

Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

На підставі вищевикладеного, перевіривши матеріали цивільної справи та надані докази, суд приходить до висновку, що даний позов в частині стягнення аліментів підлягає задоволенню в повному обсязі.

Щодо призначення опікуна суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 58 ЦК України, опіка встановлюється над малолітніми особами, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, які визнані недієздатними.

Відповідно до ст. 244 СК України, опікуном, піклувальником дитини може бути за її згодою повнолітня дієздатна особа; при призначенні дитині опікуна або піклувальника органом опіки та піклування враховуються особисті якості особи, її здатність до виховання дитини, ставлення до неї, а також бажання самої дитини.

Відповідно до ст. 63 ЦК України, опікуном або піклувальником може бути лише фізична особа з повною цивільною дієздатністю; фізична особа може бути призначена опікуном або піклувальником лише за її письмовою заявою; опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов`язки опікуна чи піклувальника; фізичній особі може бути призначено одного або кількох опікунів чи піклувальників.

Оскільки дитина проживає разом з бабусею ОСОБА_3 , яка піклується про неї, займається її вихованням, слідкує за навчанням, матеріально забезпечує, судимості не має, є власницею приватного будинку за адресою: АДРЕСА_1 , орган опіки та піклування селищної ради вважає, що вона має моральне право на призначення її опікуном над онукою ОСОБА_1 .

Згідно наданої довідки про доходи від 04.09.2020 ОСОБА_3 перебуває на обліку у пенсійному фонді, тобто отримує дохід (а.с. 33). За висновком про стан здоров`я ОСОБА_3 на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває (а.с. 34). За обліком МВС ОСОБА_3 на території України станом на 14.09.2020 до кримінальної відповідальності не притягувалась, незнятої чи непогашеної судимості не має та в розшуку не перебуває, про що надана довідка серії ІАА № 1686564 (а.с. 36). ОСОБА_3 належить житловий будинок, що знаходиться АДРЕСА_1 , на підтвердження чого надане свідоцтво про право власності на будинок (а.с. 27).

Враховуючи можливість ОСОБА_3 виконувати обов`язки опікуна неповнолітньої ОСОБА_1 та її бажання бути опікуном над онукою, суд вважає за можливе призначити її опікуном.

На підставі вищевикладеного, перевіривши матеріали цивільної справи та надані докази, суд приходить до висновку, що даний позов підлягає частковому задоволенню в частині розміру аліментів.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір», у разі, коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору звільняються позивачі за подання позовів у справах про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів.

Таким чином, враховуючи, що позивачем заявлено три вимоги немайнового характеру, та те, що позов підлягає частковому задоволенню лише в частині розміру аліментів, а позивач відповідно до Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору при пред`явленні позову, тому з відповідача підлягає стягненню судовий збір за три позовні вимоги немайнового характеру на користь держави.

Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір», за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Дана позовна заява містить вимоги майнового і немайнового характеру.

Згідно з п. п. 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», - за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною особою ставка судового розміру складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду (2270,00 грн.) і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду (794500,00 грн.).

Відповідно до п. п. 2 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду юридичною особою або фізичною особою - підприємцем позовної заяви немайнового характеру ставка судового розміру складає 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду (2270,00 грн.).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 176 ЦПК України, ціна позову визначається у позовах про стягнення аліментів - сукупністю всіх виплат, але не більше ніж за шість місяців.

Таким чином, підлягає стягненню судовий збір за позовну вимогу немайнового характеру щодо позбавлення батьківських прав та призначення опікуна у розмірі 2х2270,00 грн. та за позовну вимогу щодо стягнення аліментів у розмірі 2270,00 грн.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 76-80, 133, 141, 223, 258, 259, 263-265, 280-282, ЦПК України, суд -

у х в а л и в :

Позов Органу опіки та піклування при виконавчому комітеті Малинівської селищної ради Чугуївського району Харківської області в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей та сім`ї при виконавчому комітеті Малинівської селищної ради Чугуївського району Харківської області, ОСОБА_3 , про позбавлення батьківських прав відносно неповнолітньої дитини, призначення опікуна та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини задовольнити частково.

Позбавити ОСОБА_2 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 у смт. Малинівка, Чугуївського району, Харківської області, батьківських прав відносно неповнолітньої дитини - ОСОБА_1 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Призначити ОСОБА_3 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 у смт. Малинівка, Чугуївського району, Харківської області, опікуном над неповнолітньою дитиною ОСОБА_1 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Стягнути з ОСОБА_2 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 у смт. Малинівка, Чугуївського району, Харківської області, на користь опікуна ОСОБА_3 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 у смт. Малинівка, Чугуївського району, Харківської області, аліменти на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_1 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів доходів щомісяця, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 28 січня 2021 року, до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 у смт. Малинівка, Чугуївського району, Харківської області, судовий збір в дохід держави у розмірі 6810 (шість тисяч вісімсот десять) грн. 00 коп.

Рішення в частині стягнення аліментів за один місяць підлягає негайному виконанню.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення. Заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Рішення може бути оскаржене в загальному порядку до Харківського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя -