Рішення № 98330269, 15.07.2021, Краснокутський районний суд Харківської області

Справа № 627/385/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2021 року смт. Краснокутськ

Краснокутський районний суд Харківської області в складі :

головуючого судді - Каліберди В.А.,

з участю секретаря - Коломієць Н.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Краснокутськ Харківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою про встановлення факту проживання однією сім`єю та визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_2 , який фактично прийняв спадщину після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що, ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 .

Після її смерті відкрилась спадщина, яка складається із земельної ділянки площею 4,34 га згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії IV - ХР №068195, яка розташована на території Мурафської сільської ради Харківської області.

Батько позивача ОСОБА_2 відповідно до ст. 1264 ЦК України мав право на спадкування спадкового майна після смерті ОСОБА_3 , оскільки починаючи з січня 1997 року вони проживали з нею разом однією сім`єю та вели спільне господарство до дня її смерті, а саме по квітень 2005 року та фактично прийняв спадщину після смерті ОСОБА_3 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 батько ОСОБА_2 помер.

Після мого смерті відкрилася спадщина, до складу якої в тому числі уввійшла й земельна ділянка площею 4,34 га згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії IV - ХР №068195, яку він фактично успадкував після смерті ОСОБА_3 .

Позивач в нотаріальному порядку успадкував земельну ділянку, яка належала батькові ОСОБА_2 , однак успадкувати земельну ділянку площею 4,34 га згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії IV - ХР №068195, яку батько фактично успадкував після смерті ОСОБА_3 в нотаріальному порядку позивач позбавлений можливості, оскільки відсутній правовстановлюючій документ та необхідно підтвердити факт проживання батька позивача ОСОБА_2 однією сім`єю з ОСОБА_3 не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Позивач має намір успадкувати майно, оскільки являється спадкоємцем першої черги за законом після смерті батька ОСОБА_2 , в зв`язку з чим звернувся до суду з даним позовом та прохає: поновити йому строк звернення до суду з позовом, встановити факт, що має юридичне значення, а саме, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживали однією сім`єю з січня 1997 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 та визнати за ним право приватної власності в порядку спадкування за законом на земельну ділянку в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 та фактично прийняв спадщину після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В судовому засіданні позивач підтримав заявлені позовні вимоги та прохав їх задовольнити.

Представник відповідача - Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області в судове засідання не з`явився, однак надав суду заяву про розгляд справи у відсутність представника, при розгляді справи покладався на розсуд суду.

Суд, заслухавши пояснення позивача та свідків, перевіривши та дослідивши письмові докази, повно та всебічно з`ясувавши обставини справи, прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Статтями 1 та 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб інтересів держави.

Згідно ст.ст. 15,16 ЦК України, ст. 4 ЦПК України кожна особа має право на захист своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, у тому числі й у судовому порядку.

Способами захисту цивільних прав та інтересів, можуть зокрема бути: припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення та інші.

Згідно ч.2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Згідно ст.1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Частиною 2 ст. 3 Сімейного кодексу України передбачено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 з січня 1997 року по квітень 2005 року проживав однією сім`єю з ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 та з цього часу вони стали вести спільне господарство, про що свідчить довідка виконавчого комітету Мурафської сільської ради Краснокутського району Харківської області №1831 від 30.09.2020 року та акт обстеження умов проживання від 26.02.2021 року.

Зі свідоцтва про смерть, копія якого долучена до справи, серії НОМЕР_1 , виданого 28 квітня 2005 року Мурафською сільською радою Краснокутського району Харківської області, вбачається, що ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Мурафа, Краснокутського району, Харківської області.

Допитані в судовому засіданні в якості свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 підтвердили факт проживання батька позивача ОСОБА_2 однією сім`єю з ОСОБА_3 з січня 1997 року по день смерті ОСОБА_3 , тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1 , та пояснили, що з цього часу вони вели спільне господарство, були пов`язані єдиним побутом, мали спільний бюджет та ОСОБА_2 здійснював догляд за ОСОБА_3 .

Із аналізу наведених доказів слідує, що ОСОБА_2 , починаючи з січня 1997 року і до ІНФОРМАЦІЯ_1 року проживав однією сім`єю з ОСОБА_3 , тобто більше 5 років до дня її смерті.

Факт, про встановлення якого просить позивач, має для нього юридичне значення, оскільки надає право оформити спадкове майно.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що заявлені вимоги ОСОБА_1 про встановлення факту проживання сім`єю обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

У відповідності до вимог ст.ст.1217, 1223 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або законом. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини, право на спадкування одержують особи, зазначені у статтях 1261-1265 ЦК України.

Відповідно до ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених ст. 1259 цього Кодексу.

Згідно ст. 1264 ЦК України, у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Згідно ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину чи не прийняти її.

Право на спадкування за законом осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю, вперше були закріплені новим ЦК України. Разом з тим воно може поширюватися на відносини, які виникли у зв`язку з відкриттям спадщини до вступу в силу ЦК України в 2004 році. Якщо спадщина відкрилася до 01 січня 2004 року, але не була ніким з спадкоємцям прийнята до настання цього терміну, то за умови прийняття судом рішення про встановлення юридичного факту проживання однією сім`єю зі спадкодавцем протягом п`яти років до часу відкриття спадщини, такі особи мають право на спадкування, не зважаючи на те, що факт відкриття спадщини і проживання однією сім`єю мали місце під час дії ЦК УРСР.

Такий висновок випливає із змісту абзацу першого пункту 5 Прикінцевих та Перехідних положень, згідно якого правила книги шостої ЦК України та застосовується також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом, та підтверджується постановою Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року (абзац перший пункту 21 постанови).

Відповідно до змісту вказаного пункту, до спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім`єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім`ї, тощо.

Ця вимога закону поширюється щодо осіб, які перебувають у зареєстрованому шлюбі з іншою особою, але проживали однією сім`єю зі спадкодавцем на інших засадах, ніж фактичні шлюбні відносини.

Наведене вище на думку суду відноситься до позовних вимог ОСОБА_1 , оскільки батько позивача ОСОБА_2 , проживаючи разом із ОСОБА_3 в період з січня 1997 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 року були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки та він вважав її членом сім`ї.

Відповідно до п. 16 постанови Пленуму Верховного суду України N 5 від 31.03.95 р. «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», діями ж, що свідчать про прийняття спадщини, є фактичний вступ заявника в управління чи володіння спадковим майном у межах шестимісячного строку з дня відкриття спадщини або подача ним протягом цього строку до державної нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини заяви про її прийняття.

Згідно ч.3 статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини вважається таким, що прийняв спадщину, а тому враховуючи вищевикладене, ОСОБА_2 вважається таким, що прийняв спадщину після смерті ОСОБА_3 .

Інших спадкоємців майна ОСОБА_3 немає, що підтверджується Інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) №64829928 від 21.05.2021, з якої вбачається, що по параметрам запиту: ОСОБА_3 , дата смерті: ІНФОРМАЦІЯ_1 - інформація відсутня.

Що стосується позовних вимог ОСОБА_1 про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом слід зазначити наступне.

Судом встановлено, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 залишилося спадкове майно, що складається із земельної ділянки площею 4,34 га згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії IV - ХР №068195, яка розташована на території Мурафської сільської ради Харківської області.

Батько позивача ОСОБА_2 відповідно до ст. 1264 ЦК України мав право на спадкування спадкового майна після смерті ОСОБА_3 , оскільки починаючи з січня 1997 року вони проживали з нею разом однією сім`єю та вели спільне господарство до дня її смерті, а саме по квітень 2005 року та фактично прийняв спадщину після смерті ОСОБА_3 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 батько ОСОБА_2 помер.

Після його смерті відкрилася спадщина, до складу якої в тому числі уввійшла й земельна ділянка площею 4,34 га згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії IV - ХР №068195, яку він фактично успадкував після смерті ОСОБА_3 .

Відповідно до ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

У відповідності до вимог ст.ст.1217, 1223 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або законом. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини, право на спадкування одержують особи, зазначені у статтях 1261-1265 ЦК України.

Згідно ст.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом має той з подружжя, який його пережив та діти спадкодавця.

Факт, що позивач являюсь сином померлого ОСОБА_2 підтверджується свідоцтвом про його народження серії НОМЕР_2 , копія якого мається в матеріалах справи.

Після смерті батька ОСОБА_2 позивач успадкував земельну ділянку площею 4,1846 га згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії І - ХР №105709, про що свідчить свідоцтво про право на спадщину за законом від 2 вересня 2017 року.

Також спадкоємцем майна ОСОБА_2 є його дружина ОСОБА_6 , яка відмовилася від прийняття спадщини, про що свідчить її нотаріально посвідчена заява, яка мається в матеріалах спадкової справи №317/2017 до майна померлого ОСОБА_2 .

Також спадкоємцем майна ОСОБА_2 є його донька ОСОБА_7 , однак в матеріалах справи мається оригінал заяви останньої від 15.07.2021 року, в якій вона вказала, що на спадщину, яка відкрилася після смерті її батька ОСОБА_2 , а саме на земельну ділянку площею 4,34 га згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії IV - ХР №068195 не претендує та не заперечує проти визнання права власності на вказану земельну ділянку за її братом ОСОБА_1 , тобто позивачем по справі.

Окрім цього ОСОБА_7 (дошлюбне прізвище ОСОБА_8 ) підтримала вказану позицію під час допиту її в судовому засіданні в якості свідка під час судового розгляду справи.

Інших спадкоємців майна ОСОБА_2 немає, що підтверджується матеріалах спадкової справи №317/2017 до майна померлого ОСОБА_2 .

У відповідності з п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 року, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов`язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом. Право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК України).

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод(1950 р.), ратифікована Законом України від 17 липня 1997 р. № 475/97-ВР, зокрема ст. 1 Протоколу № 1 (1952 р.) передбачає право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускає позбавлення особи свого майна, крім як в інтересах суспільної необхідності і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнає право держави на здійснення контролю за використанням власності у відповідності з загальними інтересами або для забезпечення податків, інших зборів чи штрафів.

Відповідно до п. 6 Постанови №5 Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року « Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006року N3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 року та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

Згідно із ч.1 ст.19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Крім того, ОСОБА_1 пропустив строк для звернення з позовною заявою до суду і просить його поновити. Перевіривши матеріали справи, суд дійшов до висновку, що відповідно до ст.73 ЦПК України пропущений строк необхідно поновити, оскільки він пропущений з поважних причин.

Окрім цього, відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно ст. ст.141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Позивачем при подачі позову не заявлено вимоги про стягнення судових витрат.

На підставі вищевказаного та керуючись ст.ст. 328, 1216, 1217, 1225,1265,1268 ЦК України, ст.ст. 259, 265,268,315 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду з позовом про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування.

Позов ОСОБА_1 до Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування- задовольнити.

Встановити факт, що має юридичне значення, а саме, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживали однією сім`єю з січня 1997 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати за ОСОБА_1 право приватної власності в порядку спадкування за законом на земельну ділянку площею 4,34 га, згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії IV - ХР №068195 в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 та фактично прийняв спадщину після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 ).

Богодухівська селищна рада Богодухівського району Харківської області (місцезнаходження: вул. Миру №127, смт Краснокутськ, Богодухівський район, Харківська область, код ЄДРПОУ: 04397359).

Повний текст рішення виготовлений 15.07.2021 року.

СУДДЯ В.А. КАЛІБЕРДА