Ухвала суду № 98329707, 15.07.2021, Марківський районний суд Луганської області

Справа № 417/902/21

Провадження № 2/417/223/21

У х в а л а

іменем україни

"15" липня 2021 р. с. Марківка Луганської області

Суддя Марківського районного суду Луганської області Шкиря В. М., ознайомившись із позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Луганській області в особі Старобільського районного управління поліції, відділення №1, третя особа на стороні відповідача ОСОБА_2 про зобов`язання вчинити певні дії та стягнення немайнової шкоди -

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до Марківського районного суду Луганської області з позовом до Головного управління Національної поліції в Луганській області в особі Старобільського районного управління поліції, відділення №1, третя особа на стороні відповідача ОСОБА_2 про зобов`язання вчинити певні дії та стягнення немайнової шкоди

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

Повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом і неприпустимість зловживання процесуальними правами є основними засадами (принципами) цивільного судочинства (пункти 2 та 11 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу (пункт 1 частини другої статті 43 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. За змістом частини другої цієї статті перелік дій, що суперечать завданню цивільного судочинства та які залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами, не є вичерпним.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 199/6713/14-ц (провадження № 14-92цс19) зроблено висновок, що нецензурна лексика, образливі та лайливі слова чи символи, зокрема, для надання особистих характеристик учасникам справи, іншим учасникам судового процесу, їх представникам і суду (суддям) не можуть використовуватися ні у заявах по суті справи, заявах з процесуальних питань, інших процесуальних документах, ні у виступах учасників судового процесу та їх представників.

За таких обставин, слід вважати, що використання одними учасниками судового процесу нецензурної лексики, образливих і лайливих слів у поданих до суду документах і у спілкуванні з судом (суддями), з іншими учасниками процесу та їхніми представниками, а також вчинення аналогічних дій є виявом очевидної неповаги до честі, гідності зазначених осіб з боку тих, хто такі дії вчиняє. Ці дії суперечать основним засадам (принципам) цивільного судочинства, а також його завданню, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. З огляду на це вчинення таких дій суд може визнати зловживанням процесуальними правами та застосувати, зокрема, наслідки, передбачені частиною третьою статті 44 ЦПК України.

Аналогічно Європейський суд з прав людини (далі – ЄСПЛ), застосовуючи підпункт «а» пункту 3 статті 35 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод оголошує неприйнятною будь-яку індивідуальну заяву, подану згідно зі статтею 34, якщо він вважає, що ця заява є зловживанням правом на її подання. Для прикладу, ЄСПЛ констатує зловживання правом на подання заяви, коли заявник під час спілкування з ЄСПЛ вживає образливі, погрозливі або провокативні висловлювання проти уряду-відповідача, його представника, органів влади держави-відповідача, проти ЄСПЛ, його суддів, Секретаріату ЄСПЛ або його працівників (див., ухвали щодо прийнятності у справах «Ржегак проти Чеської Республіки» від 14 травня 2004 року (Rehak v. the Czech Republic, заява № 67208/01), «Дюрінже та Грандж проти Франції» від 4 лютого 2003 року (Duringer and Grunge v. France, заяви № 61164/00 і № 18589/02)).

У позовній заяві ОСОБА_1 неодноразово використовує образливі висловлювання та нецензурну лексику на адресу як судової гілки влади, так і на адресу органу поліції (відповідача по справі), що неприпустимо при оформленні позовної заяви.

За правилами частини третьої статті 44 ЦПК України, якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.

За таких обставин визнаю подання такої позовної заяви виявом неповаги до суду та допущення ОСОБА_1 зловживання його процесуальними правами, а відтак і наявність підстав для повернення йому його позовної заяви на підставі частини третьої статті 44 ЦПК України.

Аналогічної позиції притримується Велика Палата Верховного Суду, зокрема, у постановах від 14 березня 2019 року у справі № 9901/34/19, від 07 листопада 2019 року у справі № 9901/324/19, в ухвалі від 14 червня 2019 року у справі № 9901/324/19.

Крім того, відповідно до частини четвертої статті 44 ЦПК України суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи визначені цим Кодексом.

Види заходів процесуального примусу визначені частиною першою статті 144 ЦПК України, а саме: попередження; видалення із залу судового засідання; тимчасове вилучення доказів для дослідження судом; привід; штраф.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 148 ЦПК України суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі від 0,3 до 3 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадку зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про застосування до ОСОБА_1 за зловживання процесуальними правами, заходу процесуального примусу у вигляді мінімального штрафу в розмірі 0,3 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 681,00 грн (2270,00 грн х 0,3).

Відповідно до частини п`ятої статті 148 ЦПК України ухвала про стягнення штрафу є виконавчим документом.

Аналогічні висновки містить і ухвала Верховного суду від 12.07.2020 у цивільній справі 417/ 417/9460/19 (провадження № 61-10885 ск 21)

Керуючись статтями 44, 144, 148, 393 ЦПК України,

у х в а л и в:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Луганській області в особі Старобільського районного управління поліції, відділення №1, третя особа на стороні відповідача ОСОБА_2 про зобов`язання вчинити певні дії та стягнення немайнової шкоди - повернути .

Роз`яснити позивачеві, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню до суду, якщо престануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_1 ) в дохід державного бюджету (стягувач – Державна судова адміністрація України, 01021, м. Київ, вул. Липська, 18/5, код ЄДРПОУ 26255795) 681 (шістсот вісімдесят одну) гривню 00 копійок штрафу (як засобу процесуального примусу).

Реквізити для сплати штрафу:

отримувач коштів ГУК у м.Києві /Печерський район/21081100

код отримувача – 37993783.

банк отримувача Казначейство України (ЕАП)

розрахунковий рахунок UA118999980313090106000026007

класифікації доходів бюджету – 21081100

Ухвала є виконавчим документом та може бути пред`явлена до примусового виконання протягом трьох місяців з дня її прийняття.

Ухвала може бути осквржена до Луганського апеляційного суду через Марківський районний суд протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя В. М. Шкиря