Ухвала суду № 98328792, 15.07.2021, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/2688/21

1-кп/212/506/21

У Х В А Л А

15 липня 2021 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Колочко О.В.,

за участі секретаря судового засідання Ігнатьєвої А.А.,

за участю:

прокурора Дахно О.Ю.,

представника потерпілих – Чернова О.С.,

обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

захисників Давидова С.В., Третяченка О.В., Кашигіна М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 22021040000000027 від 12.03.2021 по обвинуваченню

ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Севастополь АР Крим, громадянина України, офіційно не працевлаштованого, не одруженого, раніше судимого, має на утриманні двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,

ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_4 в м. Рубіжне Луганської області, громадянина України, офіційно не працевлаштованого, одруженого, раніше не судимого, має на утриманні двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_4 ,

обох у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 258 КК України,

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області перебуває вищезазначене кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , стосовно яких на досудовому розслідуванні обрано запобіжний захід у виді триманні під вартою.

В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , обґрунтовуючи його тим, що наявні ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які були підставою для обрання та продовження запобіжного заходу, і на теперішній час не зменшилися, а саме ризик переховування обвинувачених від суду, ризик незаконного впливу на потерпілих, експертів та інших осіб, які діяли за попередньою змовою з обвинуваченими та які на теперішній час не встановлені, а також вчинення ними інших кримінальних правопорушень. Крім того, наголосив на тому, що дотримання вимог закону при врученні підозри обвинуваченим, оголошення їх у розшук, затримання було предметом розгляду апеляційної інстанції.

Представник потерпілих Чернов О.С. підтримав клопотання прокурора, просив задовольнити.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_1 – адвокат Давидов С.В. заперечив проти клопотання прокурора, просив відмовити у продовженні строку тримання під вартою, зазначив, що прокурором не доведено наявність ризиків, якими обґрунтовано клопотання, не доведено, що більш м`який запобіжний захід не зможе запобігти вказаним ризикам, а також відсутня обґрунтована підозра щодо вчинення ОСОБА_1 даного злочину. Посилався на недотримання вимог закону при врученні повідомлення про підозру, оголошенні у розшук та при затриманні ОСОБА_1 . Також, зазначив, що досудове розслідування у даному кримінальному провадженні здійснено не уповноваженим органом, не доведено спричинення шкоди потерпілому ТОВ «МП-Україна», є сумніви щодо допустимості зібраних доказів. З перебуванням тривалого часу під вартою ризики поступово зникають, оскільки матеріали провадження передані суду, речові докази перебувають у місці визначеному стороною обвинувачення. У його підзахисного наявні міцні соціальні зв`язки, у нього погіршився стан здоров`я через перебування тривалий час під вартою. Просив обрати запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту з носінням електронного браслету, і вважав такий захід зможе забезпечити належну процесуальну поведінку його підзахисного.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_1 – адвокат Кашигін М.С. зазначив, що його підзахисний тривалий час перебуває під вартою, а клопотання прокурора залишається незмінним без зазначення обґрунтування неможливості застосування альтернативного виду запобіжного заходу. З сплином часу ризики, заявлені під час обрання запобіжного заходу, зменшуються, а також запобігти ризикам незаконного впливу на потерпілих, свідків та експертів, переховування від суду може інший запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, що забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого. Підтримав думку інших захисників щодо необґрунтованості підозри, зокрема вважав, що відсутній склад злочину, передбаченого ст. 258 ч. 2 КК України. Крім того, послався на те, що наявність лише обґрунтованої підозри не може бути єдиною підставою для продовження строку тримання під вартою, а також наголосив на тому, що практика Європейського Суду з прав людини не може використовуватися на шкоду обвинуваченого. Просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора, застосувати альтернативний запобіжний захід у вигляді домашнього арешту або застави, або розглянути можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із визначенням застави.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_2 – адвокат Третяченко О.В. заперечив проти задоволення клопотання прокурора, зазначив про відсутність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_2 інкримінуємого йому злочину. Щодо наявності ризику незаконного впливу на потерпілих, свідків, експертів, зазначив, що на теперішній час свідки та потерпілі допитані, висновки експертизи зроблені, а матеріали досудового розслідування передані суду. Щодо ризику переховування зазначив, що органу досудового розслідування було відомо про те, що ОСОБА_2 був учасником ДТП і на час оголошення його у розшук перебував на лікуванні. Зауважив, що його підзахисний не судимий раніше, а кримінальне провадження лише перебуває на розгляді іншого суду, і остаточне рішення у ньому не прийнято. Просив обрати щодо обвинуваченого домашній арешт з носінням електронного браслету.

Обвинувачений ОСОБА_1 підтримав думку свого захисника.

Обвинувачений ОСОБА_2 заперечив проти задоволення клопотання, зазначив, що тривалий час, протягом якого він перебуває під вартою, задовольняються усі клопотання сторони обвинувачення, і жодного разу не було задоволено клопотання сторони захисту. Він не вчиняв інкримінуємий йому злочин, вважає себе невинуватим, однак тривалий час перебуває під вартою, наголосив на відсутності доказів на підтвердження причетності його до вчинення злочину.

Заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши матеріали, надані прокурором в обґрунтування клопотань, суд дійшов такого висновку.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 24 травня 2021 року строк тримання під вартою обвинуваченим продовжений до 22 липня 2021 року.

Судовий розгляд справи відкладений на 26 серпня 2021 року.

Відповідно до ст.331 КПК України до спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Відповідно до ч.1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про продовження /зміну/ запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставин, які свідчать про: наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачений ст. 177 КПК України, і на які вказує прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам зазначених прокурором.

При вирішенні питання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд враховує вимоги ст. 177 КПК України, згідно з якою підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, зокрема переховуватися від органів суду; незаконно впливати на потерпілого, свідків, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінального провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення.

Крім того, судом враховуються обставини, передбачені ст. 178 КПК України, зокрема тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченим у разі визнання їх винуватими у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого вони обвинувачуються; вік та стан здоров`я обвинувачених; міцність їх соціальних зв`язків; наявність постійного місця роботи або навчання; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення.

ОСОБА_1 має зареєстроване місце проживання, за яким фактично не проживає, не одружений, має двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є працездатною особою, офіційно не працевлаштований, не має офіційних джерел доходу, неодноразово судимий за вчинення тяжких злочинів, щодо нього у іншому суді перебуває інше кримінальне провадження по обвинуваченню у вчиненні особливо тяжких злочинів.

ОСОБА_2 має зареєстроване місце проживання, за яким фактично не проживає, одружений, має двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , є працездатною особою, офіційно не працевлаштований, не має офіційного джерела доходу, раніше не судимий, щодо нього у іншому суді перебуває інше кримінальне провадження по обвинуваченню у вчиненні особливо тяжких злочинів та тяжких злочинів.

Так, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обвинувачуються у вчиненні особливо тяжкого злочину за ч. 2 ст. 258 КК України, покарання за яке передбачено до 12 років позбавлення волі, а саме у вчиненні терористичного акту за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні підпалу, який створив небезпеку для життя та здоров`я людей, заподіяв значної майнової шкоди, з метою впливу на прийняття рішень юридичною особою, а також погрози вчинення зазначених дій з тією самою метою, що в сукупності з вищенаведеними обставинами, характеризуючими обвинувачених, вказує про суспільну небезпеку як самого діяння, так і осіб, які обвинувачуються у його вчиненні.

Відомості, що дають підстави обґрунтовано підозрювати ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні інкримінуємого їм злочину за ч. 2 ст. 258 КК України наведені прокурором у своїх клопотаннях із посиланням на відповідні матеріали досудового розслідування.

При цьому суд, виходить з того, що не можна ставити питання про те, що арешт є виправданим лише тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, оскільки це є завданням органів досудового розслідування (попереднього слідства).

Оцінюючи наведені обставини, суд вважає, що існують ризики, які були підставою для застосування та продовження запобіжного заходу щодо обвинувачених, а саме ризик переховування від суду, незаконного впливу на потерпілих, експертів, а також ризик вчинення іншого кримінального правопорушення.

При цьому, суд зважає на практику ЄСПЛ, зокрема, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Отже, на підставі викладеного суд, дійшовши висновку про продовження існування вказаних вище ризиків, виходячи з положень статей 5, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та вимог статті 199 КПК України, вважає, що обраний відносно обвинувачених запобіжний захід відповідає характеру і тяжкості діянь, які їм інкримінуються, а разом з іншим, допомагає уникнути ризиків, існування яких доведено, і які не зменшилися, є реальними, тому суд приходить до висновку про продовження строку тримання під вартою обвинуваченим строком на 60 днів без визначення застави на підставі п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України.

При цьому суд виходить з вимог ст. 183 КПК України, якою передбачено право суду не визначати заставу у кримінальному провадженні, зокрема щодо злочину вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.

З огляду на те, що обвинуваченим інкримінується вчинення злочину у спосіб, який створив небезпеку для життя та здоров`я людей, а також з погрозами вчинення таких дій, суд не вважає за можливе визначити заставу.

Посилання сторони захисту на відсутність ризиків незаконного впливу на потерпілих, свідків, експерта з боку обвинувачених, знищення ними доказів, оскільки досудове розслідування закінчено, свідки та потерпілі допитані, висновки експертами зроблені, не заслуговують на увагу, так як не ґрунтуються на вимогах закону, відповідно до яких суд досліджує докази безпосередньо, покази учасників кримінального провадження отримує усно (п. 16 ч. 1 ст. 7, ч. 4 ст. 95 КПК України).

Оцінюючи доводи захисника ОСОБА_2 – адвоката Третяченка О.В. про відсутність законних підстав обґрунтування прокурором ризиків наявністю кримінального провадження по обвинуваченню ОСОБА_2 на розгляді у іншому суді, суд виходить з вимог ст. 178 КПК України, згідно з п.п. 8, 10 ч. 1 цієї статті, суд при вирішенні питання щодо продовження запобіжного заходу зобов`язаний оцінити у сукупності всі обставини і, зокрема наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення, а тому вказані доводи захисника є необґрунтованими.

Встановити обґрунтованість доводів сторони захисту про відсутність доказів на підтвердження обґрунтованості підозри у вчиненні кримінального правопорушення як на підставу зміни запобіжного заходу, суд позбавлений можливості, оскільки матеріали досудового розслідування, якими обґрунтовується обвинувачення, судом не досліджувалися, і таким доводам може бути надана оцінка лише під час безпосереднього судового розгляду та дослідження документів (доказів) у даному кримінальному провадженні.

Таким чином суд вважає, що у цій конкретній справі суспільний інтерес превалює над принципом поваги до свободи обвинувачених та саме запобіжний захід у виді тримання під вартою забезпечить виконання обвинуваченими процесуальних обов`язків, а менш суворі запобіжні заходи не зможуть забезпечити уникнення ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, і застосування саме такого запобіжного заходу буде виправданим з точки зору наявності відповідного суспільного інтересу, а отже не суперечитиме вимогам ст. 5 Конвенції та практиці ЄСПЛ.

Матеріали кримінального провадження не містять переконливих відомостей про застереження, які б унеможливлювали перебування обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 під вартою та стороною захисту в судовому засіданні такі відомості не надані.

Суд також враховує, що на час вирішення питання щодо продовження строку тримання під вартою обвинувачених у кримінальному провадженні лише проведено підготовче засідання, оголошено обвинувальний акт та визначено порядок та обсяг дослідження доказів.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 177, 178, 199, 331, 392 КПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , строк тримання під вартою без визначення застави строком на 60 (шістдесят) днів, тобто до 13 вересня 2021 року включно.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , строк тримання під вартою без визначення застави строком на 60 (шістдесят) днів, тобто до 13 вересня 2021 року включно.

Копію ухвали вручити сторонам кримінального провадження, направити уповноваженій особі за місцем ув`язнення обвинувачених.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Суддя О. В. Колочко