Рішення № 98328744, 29.06.2021, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/3452/21

2/212/2394/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 червня 2021 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Козлова Ю.В., за участю секретаря судового засідання Машошиної Ю.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження, без участі сторін, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я внаслідок виробничої травми та професійного захворювання,-

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом та просив стягнути на його користь в рахунок відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я на виробництві з Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» (надалі ПАТ «КЗРК») – 390 000,00 гривень.

В обґрунтування позовних вимог вказав, що він працював на підприємстві відповідача з 03 липня 1989 року по 08 травня 1991 року, з 20 травня 1998 року по 30 жовтня 2018 року на шахти ім. Фрунзе, в Шахтобудівельному управління ПрАТ «Суха Балка» підземним прохідником з повним робочим днем у підземних умовах.

14 листопада 1998 року з ним стався нещасний випадок на виробництві, внаслідок якого був травмований і отримав закриту травму грудної клітини, перелом 5-6 ребер справа, забійна рана тім`яної ділянки.

По факту нещасного випадку було проведене розслідування, про що був складений акт №47 про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом за формою Н-1 від 18 листопада 1998 року.

12 січня 2021 року рішенням ЛЕК Українського науково-дослідного інституту промислової медицини було встановлене професійне захворювання:

1.Вібраційна хвороба другої стадії від дії загальної вібрації з церебрально-периферичним ангеодистонічним синдромом та частими акроангіоспазмами, ускладненим гіпертонічною хворобою другої стадії, ступінь 3, гіпертензивне серце, СН І ст.ризик 3, поєднанні з полірадикулонейропатією на шийному С5,С6,С7 та попереково-крижовому L5, S1 рівнях з вираженими статико-динамічними порушеннями і стійким больовим синдромом, двобічним плечолопатковим періартрозом (ПФ другого ступеня) та колінних ( ПФ другого стеупеня) суглобів, трофічними порушеннями на кистях.

2. Хронічне обструктивне захворювання легень першої стадії (пиловий бронхіт першої стадії, емфізема легень першої стадії),група В. ЛН першого ступеня.

По факту професійного захворювання було проведене розслідування, про що був складений акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 11 лютого 2021 року.

За висновком МСЕК від 01.04.2021 року позивачу встановлена втрата професійної працездатності первинно: в розмірі 65% за захворюванням ( 45% вібраційна хвороба, 20% ХОЗЛ) з 22 березня 2021 та встановлена третя група інвалідності безстроково.

У зв`язку з вказаним професійним захворюванням та отриманою травмою на виробництві змінилися образ і якість життя позивача, що завдає мені моральних страждань.

Він постійно відчуває стійкий біль у шийному і поперековому-крижовому відділах хребта з іррадіацією в плечовий пояс та нижні кінцівки, більше в праву, що посилюється при рухах і після фізичних навантажень, біль та оніміння в дистальних відділах кінцівок, мерзлякуватість в них, побіління пальців рук на холоді, судоми в литкових м`язах та м`язах передпліч, біль та обмеження рухів в плечових, ліктьових і колінних суглобах, утруднену при ході, задишку при незначному фізичному навантаженні, сухий кашель, головний біль, підвищення АТ. Такий стан не дає можливості спокійно спати по ночам, займатись фізичною роботою. Позивач позбавлений можливості вести активний спосіб життя: займатися спортом, їздити на риболовлю та полювання. У нього виникає почуття незручності та невпевненості в собі, а постійні розпитування знайомих про його стан здоров`я викликає душевні страждання та душевний біль.Його визнано інвалідом 3 групи, в зв`язку з чим він відчуває свою непотрібність суспільству. Незважаючи на лікування, стан здоров`я вже ніколи не поліпшиться і це приводе до депресії, він відчуває невпевненість у своєму майбутньому. Все це постійно і негативно позначалося і позначається сьогодні на душевному та фізичному стані.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27 квітня 2021 року було відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін.

Відповідачу ПАТ «Суха Балка» було запропоновано протягом п`ятнадцяти днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати відзив на позовну заяву та протягом п`яти днів - заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідач ПАТ «Суха Балка» скористався правом подання відзиву, відповідно до ст.178 ЦПК України.

Представник відповідача ПАТ «Суха Балка» в наданому суду відзиві на позовну заяву просила відмовити в задоволенні в повному обсязі, зазначивши, що позивач не надав доказів завдання йому моральної шкоди. Що стосується нещасного випадку на виробництві та ушкодження здоров`я, позивач ОСОБА_1 не подбав як про власну безпеку та здоров`я, так і оточуючих людей. За час роботи ОСОБА_1 на підприємстві, від нього не поступило жодної скарги на невиконання підприємством законодавства про охорону праці. Позивач свідомо приймав запропоновані йому умови праці і усвідомлював можливість ушкодження його здоров`я та його наслідки. Тому відповідальність за виникнення професійних захворювань лежить безпосередньо на позивачеві. Позивачем не наведено доказів завдання йому моральної шкоди, в чому істотно змінився його образ та якість життя.

11 травня 2021 року позивач подав уточнену позовну заяву.

Зважаючи на те, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до наступного висновку.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 тривалий час перебував в трудових відносинах з відповідачем, з з 03 липня 1989 року по 08 травня 1991 року, з 20 травня 1998 року по 30 жовтня 2018 року на шахти ім. Фрунзе, в Шахтобудівельному управління ПрАТ «Суха Балка» підземним прохідником.

Згідно акту форми Н-1, про нещасний випадок від 14 листопада 1998 року №47 нещасний випадок стався при наступних обставинах:

За нарядом начальника ділянки №3 ОСОБА_2 , виданого через гірничого майстра ОСОБА_3 на 1 зміну (з 23 годин 13.11.1998р. до 6 годин 14.11.1998р.) прохідник ОСОБА_4 повинен був обладнати і бурити ходової повстає 36 осі горизонту 985 м.

ОСОБА_4 , обладнавши повстає запобіжним і робочим полками, і піднявши спільно з ОСОБА_5 перфоратор ПТ-48 на робочий полиць, підготував його до роботи і опустився на горизонт 985 м.

Одягнувши прорезинений костюм і відкривши вентилі подачі води і стисненого повітря близько 3 годин почав підніматися по сходовому ходу в забою повстали. Піднявшись на висоту близько 11 метрів ОСОБА_4 отримав удар на уступ повстали і був травмований.

На стінках повстали, на відстані до 5 м. Від грудей вибою мають відшарувалися шматки породи.

В наслідок нещасного випадку ОСОБА_4 встановлено діагноз: закриту травму грудної клітини, перелом 5-6 ребер справа, забійна рана тім`яної ділянки.

Причиною нещасного випадку стало: порушення трудової і виробничої дисципліни робітниками дільниці.

Особи, які допустили порушення законодавства про охорону праці:

- ОСОБА_4 - прохідник, пп.2.3,2.5 «Інструкції по Охороні праці для прохідника», пп.3.1 (д, є, ж) «Правил внутрішнього трудового розпорядку»;

- ОСОБА_3 - гірський майстер, §16, 175 «ЕПБ при розробці ...», пп.4.11 «Посадовий інструкції гірського майстра», пп.4.11 «Правил внутрішнього трудового розпорядку»;

- ОСОБА_2 - начальник ділянки §14, 175 «ЕПБ при розробці ...», пп.3.13 «Посадовий інструкції начальника дільниці», пп.4.16 «Правил внутрішнього трудового розпорядку»; (п.10 Акту)

Так, наявність трудового каліцтва у позивача також підтверджується зібраними у справі доказами, зокрема наданими медичними виписками, з яких вбачається що він проходив стаціонарне лікування в закладах охорони здоров`я.

Згідно зі ст.1172 ЦК України юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Відповідно до ст.12 Закону України «Про охорону праці» відшкодування моральної шкоди провадиться власником, якщо небезпечні або шкідливі умови праці призвели до моральної втрати потерпілого, порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Під моральною втратою потерпілого вважаються страждання, заподіяні працівникові внаслідок фізичного або психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків.

Згідно зі ст. 264 ЦПК України суд, під час ухвалення рішення, серед інших питань, вирішує які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відповідно до роз`яснень, які містяться в пунктах 1 – 14 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 р. N 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди", відшкодування шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням його здоров`я від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, провадиться згідно із законодавством про страхування від нещасного випадку. Це законодавство складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, Закону України від 23 вересня 1999 р. N 1105-XIV "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", Закону України від 14 жовтня 1992 р. N 2694-XII "Про охорону праці", КЗпП України, а також законодавчих та інших нормативно-правових актів. Спори про відшкодування шкоди повинні вирішуватися за законодавством, яке було чинним на момент виникнення у потерпілого права на відшкодування шкоди. Право на відшкодування шкоди настає з дня встановлення потерпілому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності.

Оскільки нещасний випадок з позивачем стався у 1998 році, суд вважає, що до правовідносин сторін мають застосовуватися Правила відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров`я пов`язаним з виконанням ним трудових обов`язків, затверджені Постановою КМУ №472 від 23.06.1993 року.

У відповідності до положень п.11 цих Правил, моральна шкода відшкодовується за заявою потерпілого про характер моральної втрати чи висновком медичних органів у вигляді одноразової грошової виплати або в іншій матеріальній формі, розмір якої визначається в кожному конкретному випадку на підставі: домовленості сторін (власника, профспілкового органу і потерпілого або уповноваженої ним особи); рішення комісії по трудових спорах; рішення суду. Розмір відшкодування моральної шкоди не може перевищувати двохсот мінімальних розмірів заробітної плати незалежно від інших будь-яких виплат.

Згідно зі ст. 440-1ЦК України, в редакції 1963 року, моральна шкода відшкодовується в грошовій або іншій матеріальній формі за рішенням суду незалежно від відшкодування майнової шкоди. Розмір відшкодування визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків, але не менше п`яти мінімальних розмірів заробітної плати.

Таким чином, згідно зі ст. 440-1ЦК України, в редакції 1963 року, було встановлено обмеження мінімального розміру відшкодування моральної шкоди - не менше п`яти мінімальних розмірів заробітної плати та максимального розміру відшкодування моральної шкоди, що не може перевищувати двохсот мінімальних розмірів заробітної плати (п. 11 Правил).

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про оплату праці", мінімальна заробітна плата - це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці (обсяг робіт).

Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов`язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.

Вищезазначені вимоги закону у поєднанні зі статтями 3 і 8 Конституції України дають підстави для висновку про те, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи, та враховувати засади розумності, виваженості й справедливості.

Такий підхід цілком узгоджується з положенням ст. 83 ЦК України про те, що позовна давність не поширюється, зокрема, на вимоги, які випливають з порушення особистих немайнових прав, крім випадків, передбачених законом.

Аналогічний правовий висновок міститься й у постановах Верховного Суду України № 6-156цс14, № 6-188цс14 та № 6-207цс14 від 24 грудня 2014 року.

Згідно з ч.1 ст.237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до ч.ч.1-4 ст.153 КЗпП України, на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці. Власник або уповноважений ним орган повинен впроваджувати сучасні засоби техніки безпеки, які запобігають виробничому травматизмові, і забезпечувати санітарно-гігієнічні умови, що запобігають виникненню професійних захворювань працівників.

Шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язана з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку (ст.173 КЗпП України).

Згідно зі ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

В даному випадку позивач звернувся до суду з позовом про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодження здоров`я, яке призвело до втрати професійної працездатності позивача, та відповідно до ч.5 ст.23 ЦК України, моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом, а тому індексації не підлягає.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні справи про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Також підлягають з`ясуванню, і піддержується факт заподіяння моральної шкоди чи фізичних страждань немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі оцінюється заподіяна моральна шкода.

З урахуванням викладених обставин справи, суд вбачає наявність спричинення позивачу моральної шкоди, яку повинен відшкодувати саме відповідач, як власник підприємства, який не створив працівнику безпечні умови праці, що призвело до ушкодження здоров`я позивача на виробництві та моральних страждань потерпілого.

Крім того, ОСОБА_4 працюючи на підприємстві ПрАТ «Суха Балка» на протязі 25 років 1 місяця, в тому числі 20 років 5 місяці в умовах впливу шкідливих захворювань, отримав хронічне професійне захворювання .

12 січня 2021 року рішенням ЛЕК Українського науково-дослідного інституту промислової медицини було встановлене професійне захворювання:

1.Вібраційна хвороба другої стадії від дії загальної вібрації з церебрально-периферичним ангеодистонічним синдромом та частими акроангіоспазмами, ускладненим гіпертонічною хворобою другої стадії, ступінь 3, гіпертензивне серце, СН І ст.ризик 3, поєднанні з полірадикулонейропатією на шийному С5,С6,С7 та попереково-крижовому L5, S1 рівнях з вираженими статико-динамічними порушеннями і стійким больовим синдромом, двобічним плечолопатковим періартрозом (ПФ другого ступеня) та колінних ( ПФ другого стеупеня) суглобів, трофічними порушеннями на кистях.

2. Хронічне обструктивне захворювання легень першої стадії (пиловий бронхіт першої стадії, емфізема легень першої стадії),група В. ЛН першого ступеня.

По факту професійного захворювання було проведено розслідування комісією створеною на підприємстві, про що був складений акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 11 лютого 2021 року де вказано, що ОСОБА_4 працюючи в шахтобудівельному управлінні з 02.05.1998 року по 30.10.2018 року підземним прохідником, виконував весь комплекс робіт з проходки горизонтальних, позилих та вертикальних гірничих виробок.

Внаслідок недосконалості технології підземного видобутку руди, мавши місце порушень систем вентиляції, пилоподавлення та режимів експлуатації гірничошахтного устаткування, підпадав під вплив підвищених показників загальної вібрації та підвищених концентрацій аерозолю переважно фіброгенної дії у повітрі робочої зони.(п.17 Акту)

За висновком МСЕК від 01квітня2021 року ОСОБА_4 була встановлена втрата професійної працездатності в розмірі 45% вібраційна хвороба, 20% ХОЗЛ, а всього встановлена втрата професійної працездатності в розмірі 65% та встановлена третя група інвалідності безстроково з 22 березня 2021 року.

Відповідно до Закону України «Про охорону праці» на підприємство покладено обов`язок забезпечити якісні та безпечні умови праці.

Як встановлено із медичних документів, позивач внаслідок професійного захворювання відчуває стійкий біль у шийному і поперековому відділах хребта з іррадіацією в плечовий пояс та нижні кінцівки, більше в праву, що посилюється при рухах і після фізичних навантажень, біль та оніміння в кистях, мерзлякуватість в них, побіління пальців рук на холоді, судоми в литкових м`язах та м`язах передпліч, частіше в нічний час , біль та обмеження рухів в плечових , ліктьових і колінних суглобах, утруднену ходу, загальну слабкість, швидку втомлюваність, періодичний головний біль, задишку при незначному фізичному навантаженні, кашель з мокротинням, важкість у грудях. Через стан здоров`я позивач змушений періодично проходити стаціонарне лікування, він не має можливості повноцінно рухатися, відпочивати, через що відчуває фізичний дискомфорт, перебуває у знервованому стані, через неможливість вести активний спосіб життя, виконуючи звичну роботу по дому, допомагати родині. Покращення у стані здоров`я не відбуваються, позивачу встановлений хронічний характер захворювань та група інвалідності. Такі обставини в сукупності, викликають відчуття неповноцінності та моральні страждання. При цьому суд враховує, що моральні страждання позивача мають постійний характер, незважаючи на регулярні курси лікування, стан здоров`я позивача покращується тимчасово.

Наявність трудового каліцтва у позивача також підтверджується зібраними у справі доказами, зокрема наданими медичними виписками, з яких вбачається, що він проходив стаціонарне лікування в закладах охорони здоров`я.

Згідно зі ст.1172 ЦК України юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Відповідно до ст.12 Закону України «Про охорону праці» відшкодування моральної шкоди провадиться власником, якщо небезпечні або шкідливі умови праці призвели до моральної втрати потерпілого, порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Під моральною втратою потерпілого вважаються страждання, заподіяні працівникові внаслідок фізичного або психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною першою статті 1168 ЦК України встановлено, що моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

У п.13 Постанови Пленуму ВСУ від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що відповідно до ст.237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків, що вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Відповідно до ст.1167 ЦКУ - моральна шкода завдана фізичній або юридичній особі неправомірними діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала.

Згідно п.3 ч.1 ст.268 ЦКУ відносини з приводу відшкодування моральної шкоди, пов`язаної з ушкодженням здоров`я, випливають з порушення немайнових прав, а тому не мають строку позовної давності.

У відповідності до ст.4 ЗУ «Про охорону праці» від 14 жовтня 1992 року N 2694-XII державна політика в області охорони праці базується на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення незалежних, безпечних умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які постраждали від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань. З огляду на правову позицію Європейського суду з прав людини, висловлену у рішенні від 08.11.2005 року "Кечко проти України" у випадках, коли з набуттям чинності певного закону його нормами призупиняється дія положень закону, що був прийнятий раніше, до спірних правовідносин застосовується закон, що діяв на момент виникнення у особи відповідного права.

При цьому рішенням Конституційного Суду України № 20-рп/2008 від 08.10.2008 року з питання відшкодування моральної шкоди безпосередньо работодавцем, у абзаці 9-му пункту 5-го встановлено, що саме право громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 1167 Цивільного кодексу України та статтею 237-1 Кодексу законів про працю України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

Відповідно до статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Статтею 173 КЗпП України закріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків.

Згідно частин 1,3 ст. 13 Закону України «Про охорону праці», роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Суд прийшов до висновку, що виниклі правовідносини врегульовані статтею 237-1 КЗпП України, яка діяла на момент виникнення правовідносин та якою передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають він нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Статтею 237-1 КЗпП України передбачено проведення відповідно до законодавства власником або уповноваженим ним органом відшкодування моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У зв`язку з тим, що відповідно до положень ст. 237-1 КЗпП України відшкодувати працівнику моральну шкоду у випадку, передбаченому даною статтею, покладено на власника або уповноважений ним орган, і, як встановлено судом, втрата працездатності позивача настала внаслідок професійного захворювання, спричиненого негативними виробничими факторами під час виконання позивачем трудових обов`язків, і моральну шкоду йому заподіяно ушкодженням здоров`я, пов`язаним із виконанням трудових обов`язків, а роботодавець не забезпечив створення безпечних умов праці, суд дійшов висновку про відшкодування на користь позивача моральної шкоди з відповідача.

Враховуючи встановлені судом обставини, які знайшли підтвердження в наданих доказах, встановлений факт завдання моральної шкоди позивачу підприємством - відповідачем внаслідок порушення вимог законодавства про охорону праці, встановлених нормативів щодо загальної вібрації, суд вважає, що причинена моральна шкода підлягає компенсації.

Рішенням Конституційного Суду України від 27.01.2004 року № 1-рп/2004 передбачено: «4.1. Відповідно до статей 23, 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Як наслідок, моральна шкода, заподіяна умовами виробництва, спричинює порушення таких особистих немайнових прав, як право на життя, право на охорону здоров`я тощо.

Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричинюють йому моральні та фізичні страждання..».

Визначене спростовує твердження відповідача про відсутність доведення позивачем наявності моральних страждань.

Отже, наявність фізичних страждань і викликає моральні страждання, адже фізичний біль неможливо переносити без душевного болю - це аксіоматична парадигма людського життя і навряд чи потребує якогось казуістичного опосередкованого доведення, на якому наполягав представник відповідача. Хоча, на спростування доводів представника відповідача, матеріали справи та відповіді надані позивачем переконливо доводять, що стан залежності позивача від його хвороби на сьогоднішній день є даність, яка формує його сприйняття оточуючого світу, породжує відчуття неповноцінності, яке тільки посилюється у позивача, перетворюючись на справжню муку, через чітке розуміння ним відсутності перспективи одужання у майбутньому. Суд відхиляє заперечення відповідача в частині доводів про те, що позивач не навів доказів завдання йому моральної шкоди, оскільки такі доводи не ґрунтуються на законі та спростовуються вищенаведеними висновками суду. Надання підприємствами засобів захисту від шкідливих чинників, які не усунули вплив негативних факторів, інформованості позивача при прийомі на роботу про умови праці не впливають на право позивача на відшкодування завданої моральної шкоди за умови підтвердження завдання такої шкоди. Доводи представника відповідача щодо відсутності факту встановлення наявності доказу вини відповідача суд не приймає до уваги, оскільки у судовому засіданні встановлені обставини щодо наявності правових підстав для відшкодування моральної шкоди позивачу. З урахуванням викладеного, доводи відповідача про те, що позивачем не надано жодного доказу, яким би підтверджувався факт спричинення йому моральної шкоди у зв`язку з втратою працездатності, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки уже самим фактом втрати позивачем професійної працездатності йому спричинена моральна шкода.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд враховує роз`яснення наведені в п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в правах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами, й приймає до уваги конкретні обставини по справі, зокрема: ступінь, характер, обсяг і тривалість страждань позивача, ступінь втрати професійної працездатності за професійним захворюванням, який становить 65%, встановлення 3 групи інвалідності, час протягом якого позивач працював у відповідача на посаді пов`язаної з виникненням професійного захворювання, глибину і ступінь його моральних страждань пов`язаних з фізичним станом здоров`я, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, і наслідків, що наступили. Враховуючи надані Пленумом Верховного Суду України роз`яснення, відповідно до яких, у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподаткованим мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподаткованого мінімуму доходів громадян, що діяли на час розгляду справи (абз. 2 п.9 вищенаведеної Постанови Пленуму).

Обґрунтовуючи розмір відшкодування моральної шкоди, в рамках заявлених позовних вимог, з врахуванням вказаних позивачем та встановлених судом обставин характеру спричиненої моральної шкоди та виходячи з міркувань розумності, виваженості та справедливості, суд вважає можливим стягнути на користь ОСОБА_4 – 180 000 гривень, що складає тридцять мінімальних заробітних плат, встановлених на 1 січня 2021 року (6000 гривень) та буде виваженою грошовою компенсацію тим стражданням і переживанням, які він щоденно зазнає, а в задоволенні іншої частини позову позивачу слід відмовити.

Відповідно Закону України «Про судовий збір» передбачено, що від сплати судового збору звільняються позивачі - за подання позовів про стягнення заробітної плати, поновлення на роботі та за іншими вимогами, що випливають із трудових правовідносин.

На підставі ст.141 ЦПК України судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь держави у сумі 1800,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 16,23,268, § 1. «Загальні положення про відшкодування шкоди» Глави 82 ЦК України, ст.4,9,13,21 Закону України "Про охорону праці", Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в правах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995 року, правову позицію Європейського суду з прав людини у рішенні від 08.11.2005 року "Кечко проти України", ст.237-1 ч.1,153 КЗпП України, ст.ст.10,60,209,212,214-215, 218 ЦПК України суд,-

У Х В А Л И В:

Позов позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я внаслідок виробничої травми та професійного захворювання - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди – 180 000,00 (сто вісімдесят тисяч) гривень, без утримання податку з доходів фізичних осіб.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» на користь держави судовий збір 1800,00 гривень.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення, а в разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Дніпровського апеляційного суду через Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області.

Відповідно до ч.6 ст.259 ЦПК України, якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження, залежно від складності справи складання повного рішення суду може бути відкладено на строк - не більш як п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Відповідно до ч.5 ст.268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повний текст рішення, складено та підписано без проголошення 05.06.2021 року

Повне найменування та ім`я сторін та інших учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Приватне акціонерне товариство «СухаБалка», місце знаходження юридичної особи: 50029, м.Кривий Ріг, вул.Конституційна, 5, код ЄРДПОУ- 00191329.

Суддя: Ю. В. Козлов