Рішення № 98328741, 24.06.2021, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/2451/21

2/212/2053/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 червня 2021 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого-судді Козлова Ю.В., за участю секретаря судового засідання Машошиної Ю.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Кривому Розі, без участі сторін, без фіксування технічними засобами, за правилами загального позовного провадження у підготовчому судовому засіданні, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодження здоров`я внаслідок виконання трудових обов`язків,-

В С Т А Н О В И В:

29 березня 2021 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом, просив стягнути з ПАТ «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» в порядку відшкодування моральної шкоди в зв`язку з ушкодженням здоров`я в розмірі 216 000,00 гривень

В обґрунтування своїх позовних вимог зазначив, що працював на підприємстві відповідача, а саме на шахті імені «Орджонікідзе» з 10.05.2005 року по 16.04.2019 року – майстром гірничим підземної дільниці, був звільнений у зв`язку з виходом на пенсію по ст.38 КЗпП України.

Відповідно до медичного висновку лікарсько-експертної комісії спеціалізованого профпатологічного очікувально-профілактичного закладу про наявність професійного захворювання від 11.04.2019 року позивачу було встановлено професійне захворювання: Хронічне обструктивне захворювання легень першої-другої стадії (виловий бронхіт першої-другої стадії, емфізема легень першої-другої стадії, емфізема легень першої-другої стадії), група В. ЛН другого ступеня.

По факту професійного захворювання було проведено розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння), про що складено акт від 05.07.2019 року, відповідно до якого причиною виникнення професійного захворювання стала тривала дія шкідливих факторів виробничого середовища.

Висновком МСЕК первинно 08.08.2019 позивачу було встановлено 25% втрати професійної працездатності. За висновком МСЕК від 18.02.2021 йому було встановлено 40% втрати професійної працездатності та встановлена третя група інвалідності. За останнім висновком від 18.02.2021 йому встановлено безстроково 60% втрати професійної працездатності та встановлена 3 група інвалідності.

В результаті професійного захворювання у стані здоров`я виникли незворотні зміни, що свідчать про настання для позивача негативних явищ (фізичних, душевних, соціальних). В молодому віці він вимушений кожного дня відчувати та терпіти фізичний біль та страждання. Приймати ліки, для полегшення стану здоров`я. В зв`язку з професійним захворюванням змінилися образ та якість життя позивача, що завдає йому моральних страждань.

06 квітня 2021 року ухвалою Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області було відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін. Відповідачу ПАТ «ЦГЗК» було запропоновано протягом п`ятнадцяти днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати відзив на позовну заяву та протягом п`яти днів - заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

23.04.2021 року представником було отримана ухвала про відкриття провадження та копія позовної заяви з додатками.

Відповідач ПАТ «ЦГЗК» відповідно до ст.178 ЦПК України, не скористався правом подання відзиву.

Суд, відповідно до ч.5 ст.279 ЦПК України, вважає можливим ухвалити рішення у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін на підставі наявних у справі доказів.

Справа розглядається за відсутності учасників справи, тому у відповідності до ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Відповідно до записів трудової книжки, позивач ОСОБА_1 працював на шахті імені «Орджонікідзе» з 10.05.2005 року по 16.04.2019 року – майстер гірничий підземної дільниці. Звільнений у зв`язку з виходом на пенсію по ст.38 КЗпП України, копія трудової книжки міститься в матеріалах справи.

Згідно медичного висновку ДУ «Український науково-дослідний інститут промислової медицини» від 11.04.2019 року позивачу було встановлено професійне захворювання: «Хронічне обструктивне захворювання легень першої–другої стадії (пиловий бронхіт першої–другої стадії, емфізема легень першої–другої стадії), група В. Легенева недостатність першого-другого ступеня».

По факту отримання професійного захворювання ОСОБА_1 на підприємстві ПАТ «ЦГЗК» складений Акт розслідування виникнення хронічного професійного захворювання від 05 липня 2019 року, відповідно до якого встановлено, що позивач працював в шкідливих умовах, а саме: при цьому внаслідок недосконалості технології підземного видобутку руди, порушення роботи систем вентиляції та пилоподавлення, підпадав під вплив підвищених концентрацій аерозолю переважно фіброгенної дії у повітрі робочої зони. (п.17 акту).

Згідно висновку МСЕК від 08.08.2019 року позивачу встановлено 25% втрати професійної працездатності безстроково, що підтверджено Довідкою серії 12 AAA № 054857.

20.02.2020 комісією ДУ «Український науково-дослідний інститут промислової медицини» в зв`язку з погіршенням стану здоров`я ОСОБА_1 уточнений діагноз, щодо професійного захворювання (яке встановлено 11.04.2019) та встановлено діагноз щодо професійного захворювання: «Хронічне обструктивне захворювання легень другої стадії (пиловий бронхіт другої стадії, емфізема легень другої стадії), група С, загострення середнього ступеня важкості легенева недостатність другого - третього ступеня».

Згідно висновку МСЕК від 14.04.2020 ОСОБА_1 встановлено 40% втрати професійної працездатності та встановлена 3 група інвалідності, що підтверджено Довідкою серії 12 ААА №078892.

12.01.2021 комісією ДУ «Український науково-дослідний інститут промислової медицини» уточнений діагноз, щодо професійного захворювання ОСОБА_1 (яке встановлено 11.04.2019) та встановлено діагноз щодо професійного захворювання: «Хронічне обструктивне захворювання легень другої - третьої стадії (пиловий бронхіт другої - третьої стадії, емфізема легень другої - третьої стадії), група С, загострення середнього ступеня важкості легенева недостатність третього ступеня. Хронічне легеневе серце, НК першої стадії».

Згідно висновку МСЕК від 18.02.2021 ОСОБА_1 встановлено 60% втрати професійної працездатності та встановлена 3 група інвалідності - безстроково, що підтверджено Довідкою серії 12 ААА №059535.

Встановлюючи правовідносини, якими регулювалось положення сторін під час означених подій, суд дійшов висновку, що оскільки ОСОБА_1 працювала на підприємстві ПАТ «ЦГЗК» та отримала професійне захворювання, пов`язане із виконанням трудових обов`язків, з огляду на тривалість періоду трудової діяльності має бути відшкодовано моральну шкоду на підставі ст.1167 ЦКУ та ст.237-1 КЗпПУ за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

Згідно з частиною першою статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до Закону України «Про охорону праці», на підприємство покладено обов`язок забезпечити якісні та безпечні умови праці. Як встановлено із медичних документів, позивач ОСОБА_1 внаслідок професійного захворювання відчуває задишку при мінімальному фізичному навантаженні, іноді у стані спокою, приступоподібний сухий кашель, важкість у грудній клітці, щоденні приступи задухи, періодичний біль у ділянці серця, відчуття частого серцебиття, періодичні перебої у роботі серця, загальну слабкість, головний біль, запаморочення при підвищенні артеріального тиску. Через стан здоров`я, позивач вимушений постійно проходити стаціонарне лікування, його стан кожного року погіршується, що підтверджено медичними документами. Позивач не має можливості повноцінно рухатися, відпочивати, через що відчуває фізичний дискомфорт, перебуває в знервованому стані через неможливість вести активний спосіб життя, виконуючи звичну роботу по дому, допомагати родині, і такі обставини в сукупності викликають відчуття неповноцінності та моральні страждання. При цьому суд враховує, що моральні страждання позивача мають постійний характер, незважаючи на регулярні курси лікування, стан здоров`я позивача тільки погіршується.

Рішенням Конституційного Суду України від 08.10.2008 року №20 рп-08 по справі № 1-32/2008 встановлено, що громадяни, які потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, мають право на відшкодування моральної шкоди відповідно до ст.1167 ЦКУ та ст.237-1 КЗпП України за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

У п.13 Постанови Пленуму ВСУ від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що відповідно до ст.237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків, що вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Згідно зі ст.1167 ЦКУ - моральна шкода завдана фізичній або юридичній особі неправомірними діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала. Згідно п.3 ч.1 ст.268 ЦКУ відносини з приводу відшкодування моральної шкоди, пов`язаної з ушкодженням здоров`я, випливають з порушення немайнових прав, а тому не мають строку позовної давності.

У відповідності до ст.4 ЗУ «Про охорону праці» від 14 жовтня 1992 року N 2694-XII державна політика в області охорони праці базується на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення незалежних, безпечних умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які постраждали від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

З огляду на правову позицію Європейського суду з прав людини, висловлену у рішенні від 08.11.2005 року "Кечко проти України" у випадках, коли з набуттям чинності певного закону його нормами призупиняється дія положень закону, що був прийнятий раніше, до спірних правовідносин застосовується закон, що діяв на момент виникнення у особи відповідного права. При цьому рішенням Конституційного Суду України № 20-рп/2008 від 08.10.2008 року з питання відшкодування моральної шкоди безпосередньо работодавцем, у абзаці 9-му пункту 5-го встановлено, що саме право громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 1167 Цивільного кодексу України та статтею 237-1 Кодексу законів про працю України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

Відповідно до статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Статтею 173 КЗпП України закріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків.

Згідно частин 1,3 ст.13 Закону України «Про охорону праці», роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Суд прийшов до висновку, що виниклі правовідносини врегульовані статтею 237-1 КЗпП України, яка діяла на момент виникнення правовідносин та якою передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають він нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Статтею 237-1 КЗпП України передбачено проведення відповідно до законодавства власником або уповноваженим ним органом відшкодування моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У зв`язку з тим, що відповідно до положень ст. 237-1 КЗпП України відшкодувати працівнику моральну шкоду у випадку, передбаченому даною статтею, покладено на власника або уповноважений ним орган, і, як встановлено судом, втрата працездатності позивача настала внаслідок професійного захворювання, спричиненого негативними виробничими факторами під час виконання позивачем трудових обов`язків, і моральну шкоду її заподіяно ушкодженням здоров`я, пов`язаним із виконанням трудових обов`язків, а роботодавець не забезпечив створення безпечних умов праці, суд дійшов висновку про відшкодування на користь позивача моральної шкоди з відповідача.

Враховуючи встановлені судом обставини, які знайшли підтвердження в наданих доказах, встановлений факт завдання моральної шкоди позивачу підприємством - відповідачем внаслідок порушення вимог законодавства про охорону праці, встановлених нормативів щодо загальної вібрації, суд вважає, що причинена моральна шкода підлягає компенсації.

Рішенням Конституційного Суду України від 27.01.2004 року №1-рп/2004 передбачено: «4.1. Відповідно до статей 23, 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Як наслідок, моральна шкода, заподіяна умовами виробництва, спричинює порушення таких особистих немайнових прав, як право на життя, право на охорону здоров`я тощо.

Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричинюють йому моральні та фізичні страждання..».

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд враховує роз`яснення наведені в п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в правах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами, й приймає до уваги конкретні обставини по справі, зокрема: ступінь, характер, обсяг і тривалість страждань позивача, ступінь втрати професійної працездатності за професійним захворюванням, який становить 60%, 3 група інвалідності, час протягом якого позивач працював у відповідача на посаді пов`язаної з шкідливими умовами праці, глибину і ступінь її моральних страждань пов`язаних з фізичним станом здоров`я, істотність вимушених змін у її життєвих стосунках, і наслідків, що наступили.

Обґрунтовуючи розмір відшкодування моральної шкоди, в рамках заявлених позовних вимог, з врахуванням вказаних позивачем та встановлених судом обставин характеру спричиненої моральної шкоди та виходячи з міркувань розумності, виваженості та справедливості, суд вважає можливим стягнути на користь ОСОБА_1 грошову суму у розмірі, що приблизно дорівнює 60-ти прожитковим мінімумам для працездатних осіб, а саме – 140 000 гривень, що буде виваженою грошовою компенсацію тим стражданням і переживанням, які вона щоденно зазнає, а в задоволенні іншої частини позову позивачу слід відмовити.

Згідно ст.5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору.

На підставі ст.141 ЦПК України судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь держави у сумі 1300,00 грн.

На підставі ст.ст.23,1167 ЦК України, ст. 237-1КЗпП України, керуючись ст.ст.2-5,19,141,274,258,259,263 -265, 268,272,273,279,354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодження здоров`я внаслідок виконання трудових обов`язків - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо–збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 в порядку відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженнями здоров`я внаслідок виконання трудових обов`язків в розмірі 140 000 гривень, без утримання податку з доходу фізичних осіб.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо–збагачувального комбінату» на користь держави судовий збір в розмірі 1400,00 гривень.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу протягом тридцяти днів з часу його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до ч.6 ст.259 ЦПК України, якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження, залежно від складності справи складання повного рішення суду може бути відкладено на строк - не більш як п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Відповідно до ч.5 ст.268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Рішення складено та підписано 29 червня 2021 року.

Повне найменування та ім`я сторін та інших учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Приватне акціонерне товариство «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат», юридична адреса: 50066, м.Кривий Ріг, ЄДРПОУ 00190977.

Суддя: Ю. В. Козлов