Рішення № 98328706, 05.07.2021, Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 211/394/18

Провадження № 2/211/77/21

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

05 липня 2021 року Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі

головуючого судді Ткаченко С.В.

при секретарі Польчик Л.В.

за участі:

представника позивача АТ КБ «ПРИВАТБАНК» Романовського Д.С.

відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, зазначивши, що відповідно до укладеного між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та відповідачем ОСОБА_1 кредитного договору № б/н від 10.10.2011 року, ОСОБА_1 отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами банку», складає між нею та Банком договір, що підтверджується підписом у заяві.

В порушення умов Договору станом на 31.12.2017 року відповідач ОСОБА_1 має заборгованість за кредитним договором № б/н від 10.10.2011 року у загальному розмірі 17677, 94 грн., яка складається із:

- 500,00 грн. - заборгованість за кредитом ;

- 12659,94 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом;

- 3200,00 грн. – заборгованість за пенею та комісією;

- 500,00 грн. – штраф (фіксована частина);

- 818,00 грн. – штраф (процентна складова).

До теперішнього часу відповідач ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № б/н від 10.10.2011 року у добровільному порядку не погасила, тому позивач ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» вимушений звернутися до суду з даним позовом за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів. Просять стягнути з відповідача заборгованість по кредиту в розмірі 17677,94 грв., та судові витрати у розмірі 1762,00 грв.

В ході розгляду справи представником позивача було уточнено позовні вимоги шляхом звернення із відповідною заявою про зменшення розміру позовних вимог, просить стягнути з відповідача на користь банку заборгованість за вказаним кредитним договором у розмірі 5402,14 грн., яка складається з заборгованості за тілом кредиту – 500 грн. 00 коп.; в т.ч. заборгованості за простроченим тілом кредиту - 500 грн. 00 коп., а також заборгованості за простроченими відсотками - 618 грн. 03 коп., заборгованість по пені - 4284 грн.11 коп., та понесені судові витрати в розмірі 1762 грн. 00 коп. - сплаченого судового збору.

Заочним рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області вимоги позивача були задоволені повністю та стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором №б/н від 10.10.2011 року в розмірі 17677 гривень 94 копійок. Вирішено питання судових витрат.

01 жовтня 2018 року відповідач надала заяву про перегляд заочного рішення та його скасування. АТ КБ «Приватбанк» надало суду відзив на вказану вище заяву ОСОБА_1 у якому зазначили, що банком подано докази, які підтверджують факт укладення кредитного договору та наявність не виконаних кредитних зобов`язань відповідачем. Згідно умов договору строк виконання зобов`язань спливає 31.09.2016 року. Позивач звернувся до суду із позовом про стягнення із відповідача ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором 26.01.2018 року до спливу строку позовної давності. Обставини, наведені відповідачем у відзиві на позов не відповідають дійсності, а строк позовної давності позивачем дотримано при зверненні до суду. Підстав для застосування позовної давності до позовних вимог про стягнення пені немає, оскільки порушення зобов`язання триває, тому позовні вимоги підлягають до задоволення у повному обсязі.

У відповідності до гл. 10 ст. 274 ЦПК України «у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи: 1) малозначні справи.

Ч. 2 даної статті вказує, що «у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті. При вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін».

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України розгляд справи проводиться в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

При цьому у відповідності до ст. 279 ЦПК України «Розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Представник позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги з урахуванням їх уточнення підтримав покладаючись на обставини викладені у позовній заяві та у відзиві, просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні у задоволенні позовних вимог АТ КБ «ПРИВАТБАНК» просила відмовити з підстав спливу позовної давності .

Вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст.16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

При цьому, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: примусове виконання обов`язку в натурі.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом (ч.3 ст.16 ЦК України).

Реалізуючи передбачене ст. 64 Конституції України, право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Як вбачається з матеріалів справи, вимоги позивача стосуються порушення відповідачем умов кредитного договору щодо своєчасно повернення отриманих грошових коштів.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 626, ч. 1 ст. 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України, встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно зі ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

За змістом ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно з ч. 1 ст.633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст. 634 цього України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розробляє підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України, можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Встановлено, що 10 жовтня 2011 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено договір про надання банківських послуг шляхом підписання відповідачем анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, за умовами якого позичальник отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

В заяві - анкеті від 10 жовтня 2011 року зазначено, що відповідач згодна з тим, що ця заява разом з Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складає між нею та банком договір про надання банківських послуг; що вона ознайомилася з Умовами та Правилами надання банківських послуг які були надані на ознайомлення у письмовому вигляді та які розміщені на сайті www.privatbank.ua (а.с.5).

У довідці про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», яка 10 жовтня 2011 року підписана позичальником ОСОБА_1 , зазначено тип картки Master Card Mass, тип кредитної лінії відновлювальна, пільговий період (нарахування процентів здійснюється за ставкою 0,01 % річних) до 55 днів (пільгова ставка діє при умові погашення заборгованості до 25 числа місяця, наступного за датою виникнення заборгованості), базова відсоткова ставка 2,5% на місяць (розраховується на залишок заборгованості, виходячи із розрахунку 360 днів на рік), розмір щомісячних платежів 7% від заборгованості, але не менше 50 грн. і не більше залишку заборгованості, строк внесення платежів до 25 числа місяця, наступного за звітним. Пеня за несвоєчасне погашення заборгованості = пеня (1)+ пеня (2), де пеня (1) = (базова процентна ставка по договору)/30 нараховується за кожен день прострочення кредиту; пеня (2) = 1% від заборгованості, але не менше 30 грн. на місяць, нараховується 1 раз на місяць, при наявності прострочення по кредиту або процентам 5 і більше днів при наявності прострочення на суму 50 грн. і більше. Штраф при порушенні строків платежів по будь-якому з грошових зобов`язань, передбачених договором, більше ніж на 30 днів: 500 грн. + 5% від суми заборгованості по кредитному ліміту з урахуванням нарахованих процентів та комісій (а.с.6).

До кредитного договору банк додав витяг з Умов та правил надання банківських послуг, розміщений на сайті https://privatbank.ua/terms (а.с.7-30).

АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» є правонаступником прав та обов`язків ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК».

На підставі вказаного ОСОБА_1 було відкрито картковий рахунок, та вона отримала картки № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 , № НОМЕР_4 , зі строком дії пере випущеної картки до останнього дня 09.2016 року, що вбачається з наданої довідки про видачу кредитних карт.

Отже, термін дії картки закінчився у вересні 2016 року.

Судом встановлено, що 10 жовтня 2011 року ОСОБА_1 підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку і таким чином уклала із банком договір про надання банківських послуг, за умовами якого отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Разом з тим, відповідач, отримавши кредитні кошти, в порушенні умов договору, своєчасно його не сплачувала, внаслідок чого виникла заборгованість.

Так, звертаючись до суду, позивач станом на 31 грудня 2017 року просив стягнути борг в сумі 17677,94 грн., з яких: 500, 00 грн. - заборгованості за тілом кредиту; 12659,94 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 3200,00 грн. – заборгованість за пенею та комісією; 500,00 грн. – штраф (фіксована частина); 818,00 грн. – штраф (процентна складова).

Судом встановлено, що термін дії кредитної картки закінчився 01 жовтня 2016 року, а тому з цього часу відсотки не нараховуються.

Також, відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 04.07.2018 року по справі № 310/11534/13-ц (14-154цс18) після закінчення строку дії кредитного договору кредитодавець втрачає право нараховувати передбачену договором пеню за прострочення виконання зобов`язань, натомість кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язань відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення пені за ставками, визначеними кредитним договором.

Як вбачається з розрахунку, станом на 31 грудня 2017 року позивач здійснив нарахування відсотків в сумі 12659, 94 грн., в т.ч. несплачені проценти на поточну заборгованість - 16,03 грн., та 12643,91 грн. - несплачені проценти на прострочену заборгованість , тобто поза межами строку дії договору, що суд визнає неправомірними діями банку. Позивач же звернувся до суду з позовом до відповідача 31.01.2018 року.

Позивачем було подано заяву про зменшення позовних вимог (а.с.132).

Згідно наданого позивачем розрахунку, заборгованість відповідача за вказаним кредитним договором станом на 17.12.2020 року становить, зокрема за тілом кредиту в т. ч. за простроченим тілом кредиту становить - 500,00 грн., за простроченими відсотками - 618,03 грн., та за пенею - 4284,11 грн. (а.с. 133-137).

Щодо твердження відповідача на те, що строк позовної давності за вимогами позивача сплинув, то суд зазначає наступне.

Позовна давність - це встановлений законом строк, протягом якого особа, право якої порушено, може вимагати примусового здійснення захисту свого права шляхом подання позовної заяви до суду.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення.

Загальна позовна давність (зокрема, до вимог про стягнення заборгованості за кредитом і процентів) встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Відповідно до статті 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Початок перебігу позовної давності визначається статтею 261 ЦК України. Так, за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України). А за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п`ята цієї статті).

Оскільки договір встановлює окремі зобов`язання, які деталізують обов`язок відповідача повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов`язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право позивача вважається порушеним з моменту порушення відповідачем терміну внесення чергового платежу.

А відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) відповідачем обов`язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу.

У разі порушення позичальником терміну внесення чергового платежу, передбаченого договором (прострочення боржника), відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України, кредитодавець до спливу визначеного договором строку кредитування вправі заявити вимоги про дострокове повернення тієї частини кредиту, що залишилася, і нарахованих згідно зі статтею 1048 ЦК України, але не сплачених до моменту звернення кредитодавця до суду, процентів, а також попередніх невнесених до такого моменту щомісячних платежів у межах позовної давності щодо кожного із цих платежів. Невнесені до моменту звернення кредитора до суду щомісячні платежі підлягають стягненню у межах позовної давності, перебіг якої визначається за кожним з платежів окремо залежно від настання терміну сплати кожного з цих платежів.

Ч.5 ст. 261 ЦК України, передбачено, що за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Відповідно до частини першої статті 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. З тлумачення цієї норми слідує, що вона пов`язує переривання позовної давності з будь-якими активними діями зобов`язаного суб`єкта (боржника), що свідчать про визнання боргу. До таких може відноситися лист, зміст якого свідчить, що боржник визнає існування боргу і бажає відновити погашення боргу.

У постанові Верховного Суду України від 27 квітня 2016 року у справі № 3-269гс16 зроблено висновок, що «до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, з урахуванням конкретних обставин справи, можуть належати: визнання пред`явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій».

Згідно постанови Верховного Суду України від 08 листопада 2017 року у справі № 6-2891цс16 вбачається, що «відповідно до частин першої, третьої статті 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку; після переривання перебіг позовної давності починається заново. Правила переривання перебігу позовної давності застосовуються судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останніх є докази, що підтверджують факт такого переривання. До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, можуть з урахуванням конкретних обставин справи належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. Вчинення боржником дій з виконання зобов`язання вважається таким, що перериває перебіг позовної давності лише за умови, якщо такі дії здійснено самим боржником або за його згодою чи дорученням уповноваженою на це особою».

Зокрема, з розрахунку заборгованості за договором № б/н від 10 жовтня 2011 року вбачається, що останнє погашення кредитної заборгованості мало місце 31.05.2015 року, тобто станом на момент прийняття заочного рішення від 19.04.2018 року. Тобто вказана дія свідчить про визнання боргу позичальником та була вчинена в межах трьохрічного строку звернення банку з позовом до суду.

На час розгляду справи, суду не надано будь-яких відомостей про те, що договір про надання банківських послуг №б/н від 10.10.2011 року визнано недійсним, розірваним чи припиненим не визнаний.

Наведені обставини під час розгляду справи сторонами не оспорювалися.

Тож враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволенню та стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту в т. ч. простроченим тілом кредиту в розмірі 500,00 грн.

З приводу стягнення з відповідача заборгованості за простроченими відсотками, враховуючи їх нарахування до дати закінчення строку кредиту, яким є дата дії картки відповідача, тобто 09.2016 року, суд зазначає наступне.

Положеннями статті 1056-1 ЦК України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин визначалося, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком, іншою фінансовою установою в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку, іншої фінансової установи змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною.

Згідно «Довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» (а.с.6) сторонами було узгоджено, що базова процентна ставка за кредитом складає 2,5 % на місяць. Будь-яких відомостей про те, що вказана процентна ставка є змінюваною позовна заява та «Довідка про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» (а.с.6) не містять.

Проте, з наданих позивачем документів вбачається, що банком на заборгованість відповідача відсотки нараховувались за різними процентними ставками, так наприклад: у проміжок часу з жовтня 2011 року по серпень 2014 року, застосовувалась процентна ставка, яка дорівнює 2,5 %; з вересня 2014 року по березень 2015 року 2,9%; з 1 квітня 2015 року по 30 квітня 2020 року 3,6%, з 01 серпня 2020 року по 30 вересня 2020 року 3,5 %.

Верховний Суд у постанові від 05 грудня 2018 року у справа № 761/31801/16-ц зазначив, що у разі підвищення банком процентної ставки з`ясуванню підлягають визначена договором процедура підвищення процентної ставки (повідомлення позичальника чи підписання додаткової угоди тощо), дії позичальника щодо прийняття пропозиції кредитора тощо.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 12 вересня 2012 року у справі № 6-57цс12, від 30 листопада 2016 року у справі № 6-82цс16, від 11 жовтня 2017 року у справі № 6-1374цс17 та постанові Верховного Суду від 06 червня 2018 року справа № 761/37819/15-ц.

При цьому, позовна заява не містить жодних посилань на те, що позивачем було узгоджено з відповідачем наведені зміни процентної ставки за кредитом та не позивачем надано суду будь-яких доказів такого узгодження, що свідчить про те, що позивачем з березня 2013 року відсотки за користування кредитом нараховувались з порушенням вимог ст.1056-1 ЦК України (в редакції чинній на дату укладення кредитного договору) та умов самого договору.

Позивачем надано до суду розрахунок заборгованості, з якого вбачається, що банком розрахунок процентів за користування кредитом з вересня 2014 року здійснювався за зміненою процентною ставкою, будь-якого іншого розрахунку заборгованості суду не надано, а з урахуванням того, що відповідачем частково здійснювалось погашення заборгованості за кредитними коштами, в тому числі і стягнення на підставі заочного рішення суду від 19.04.2018 року у період з 10.08.2018 року по 21.12.2018 року, а банком нараховувались на заборгованість неустойки та відсотки суд не має змоги самостійно вирахувати розмір заборгованості на яку мали нараховуватись відсотки на підставі договору від 10.10.2011 року та відповідно їх розмір, оскільки для цього необхідні спеціальні знання в області бухгалтерського обліку та економіки, у зв`язку з чим в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 618,03 грн. - заборгованість за простроченими відсотками, слід відмовити.

Окрім того з розрахунку вбачається, що нарахування пені в сумі 4284,11 грн. відбувалось після закінчення строку дії карки відповідача станом на 17.12.2020 року.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази, на обґрунтування яких була нарахована пеня після спливу строку дії карки ОСОБА_1 який встановлений до останнього дня вересня 2016 року .

Отже, враховуючи встановлені судом обставини, суд приходить до висновку, що є підстави для стягнення заборгованості в частині суми боргу по тілу кредиту у розмірі 500,00 гривень. В іншій частині позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Разом з тим у Довгинцівському ВДВС м. Кривий Ріг ГТУЮ у Дніпропетровській області перебувало виконавче провадження ЄДРВП 56972746 з примусового виконання виконавчого листа № 211/394/18 від 19.04.2018 року виданого Довгинцівським районним судом м. Кривого Рогу про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» боргу у розмірі 19439,94 грн. Дане виконавче провадження було завершено у зв`язку із тим, що надійшла ухвала про скасування заочного рішення, з пенсії боржника було утримано 1898,52 грн., та перераховано стягувачу, чого представником позивача не було спростовано у судовому засіданні, а тому вказана сума заборгованості за кредитним договором б/н від 10.10.2011 року що підлягає до стягнення з ОСОБА_1 є такою що вже сплачена ОСОБА_1 на користь позивача у повному обсязі в рамках примусового виконання виконавчого листа № 211/394/18 від 19.04.2018 року, а тому є підстави для відмови у позові.

З урахуванням системного аналізу норм чинного законодавства та матеріалів справи, суд вважає,що у позивача відсутнє право вимоги до відповідача, тобто благо щодо якого виникає спір, а отже права та інтереси банка не порушені.

Крім того, у відповідності зі ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Отже, оскільки позовні вимоги задоволені частково, з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача АТ КБ «ПРИВАТБАНК» підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволеним вимогам від заявлених, виходячи з такого розрахунку: (заявлено суму у розмірі 5402,14 грн., задоволено на суму 500,00 грн.) 1762,00 грн.-сплачений при подачі позову до суду судовий збір х 500,00 грн.: 5402,14 грн.=163,08 грн.).

Керуючись ст.ст. 76-81, 141, 258-259, 223, 264-265, 354-355ЦПК України, суд ,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д код ЄДРПОУ 14360570) судовий збір у розмірі 163 (сто шістдесят три ) грн. 08 коп.

Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення судового рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя: С. В. Ткаченко

Повний текст рішення складено 15 07 2021