Рішення № 98327065, 15.07.2021, Господарський суд Чернігівської області

РІШЕННЯ

Іменем України

15 липня 2021 року м. Чернігівсправа № 927/584/21

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Шморгуна В. В., розглянувши матеріали справи у порядку спрощеного позовного провадження

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю “Чернігівгаз Збут”,

код ЄДРПОУ 39576385, вул. Любецька, 68, м. Чернігів, 14021

Відповідач: Тупичівська сільська рада,

код ЄДРПОУ 04415235, вул. Чернігівська, буд. 75, с. Тупичів, Городнянський район, Чернігівська область, 15150

Предмет спору: про стягнення 68 067,02 грн,

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

не викликались

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Чернігівгаз Збут” звернулось до суду з позовом до Тупичівської сільської ради, у якому позивач просить суд стягнути з відповідача 68 067,02 грн заборгованості, з яких: 63 076,86 грн боргу, 2 307,06 грн пені, 513,26 грн - 3% річних та 2 169,84 грн інфляційних втрат.

Дії суду, пов`язані з розглядом справи.

Ухвалою суду від 10.06.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідно до ч. 5, 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач – разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.

Також ухвалою від 10.06.2021 встановлено сторонам строки для подання заяв по суті, а саме:

- відповідачу – п`ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали для подання до суду та позивачу відзиву на позов з доданими до нього документами;

- позивачу – п`ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання до суду та відповідачу відповіді на відзив з доданими до неї документами;

- відповідачу – п`ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання до суду та позивачу заперечень з доданими до них документами.

Ухвала суду від 10.06.2021 була отримана позивачем 11.06.2021, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №1400051840145 від 10.06.2021, а відповідачем – 12.06.2021, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №1400051840978 від 10.06.2021.

Таким чином, сторони були належним чином повідомлені про розгляд цієї справи у Господарському суді Чернігівської області.

Останнім днем строку для подання відповідачем відзиву є 29.06.2021.

29.06.2021 від відповідача надійшла заява, у якій він визнає заявлені позивачем позовні вимоги у повному обсязі

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.

Аналогічне положення зазначено у ч. 1 ст. 191 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Згідно з ч. 4 ст. 191 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Суд приймає визнання відповідачем позову, оскільки це не суперечить закону, не порушує права чи інтереси інших осіб та вчинене уповноваженою особою.

01.07.2021 від позивача надійшло клопотання про повернення йому на підставі ст. 130 Господарського процесуального кодексу України 50% судового збору, сплаченого при поданні позову, що становить 1 135,00 грн, у зв`язку з визнанням відповідачем позову.

Суд долучив вказане клопотання до матеріалів справи.

Частиною 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Короткий зміст позовних вимог та узагальнені доводи учасників справи.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем умов договору постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №41DВ147-1439-20 від 29.12.2020 в частині своєчасної оплати за поставлений у січні 2021 року природний газ, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 63 076,86 грн, на яку позивачем нараховано 2 307,06 грн пені, 513,26 грн - 3% річних та 2 169,84 грн інфляційних втрат.

Відповідач визнає заявлені позивачем позовні вимоги у повному обсязі, про що подав відповідну заяву про визнання позову.

Обставини, які є предметом доказування у справі. Докази, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.

29.12.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Чернігівгаз Збут” (далі – Постачальник) та Тупичівською сільською радою (далі – Споживач) було укладено договір постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №41DВ147-1439-20 з додатками до нього (далі – Договір) (а.с. 11-17).

Відповідно до п. 1.1. Договору Постачальник зобов`язується передати у власність споживачу у 2021 році природний газ, код за ДК 021:2015 09120000-6 Газове паливо (природний газ) (далі – газ), а Споживач зобов`язується прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені Договором.

Згідно з п. 1.2., 1.3. Договору річний плановий обсяг постачання газу – до 6 371,40 куб. м.

Планові обсяги постачання газу по місяцях визначено в Додатку 1, що є невід`ємною частиною цього Договору.

Пунктом 2.3. Договору передбачено, що обсяг переданого (спожитого) газу за розрахунковий період (пункт 4.1. Договору), що підлягає оплаті Споживачем, визначається на межі балансової належності між оператором ГРМ та Споживачем на підставі даних комерційних вузлів обліку (лічильників газу), визначених в заяві-приєднання до договору розподілу природного газу, укладеного між оператором ГРМ та Споживачем, а також з урахуванням процедур, передбачених Кодексом ГРМ.

У відповідності до п. 2.5. Договору визначення (звіряння) фактичного обсягу поставленого (спожитого) природного газу між Сторонами здійснюється в наступному порядку:

2.5.1. За підсумками розрахункового періоду Споживач до 05 числа місяця, наступного за розрахунковим, зобов`язаний надати Постачальнику копію відповідного акту про фактичний об`єм (обсяг) розподіленого (протранспортованого) природного газу споживачу за розрахунковий період, що складений між оператором ГРМ та Споживачем, відповідного вимог Кодексу ГРМ.

2.5.2. На підставі отриманих від споживача даних та/або даних оператора ГРМ постачальник протягом трьох робочих днів готує та надає споживачу два примірники акта приймання-передачі природного газу за розрахунковий період, підписані уповноваженим представником Постачальника.

2.5.3. Споживач протягом двох днів з дати одержання акту приймання-передачі газу зобов`язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акту приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану та обґрунтовану відмову від підписання акта приймання-передачі газу.

За умовами п. 3.2. Договору ціна одного кубічного метру (куб. м) природного газу включає компенсацію вартості послуги доступу до потужності, а також ПДВ 20%. Загальна ціна одного кубічного метру природного газу складає 9,900 грн, в т.ч. ПДВ 20%.

Згідно з п. 4.1. Договору розрахунковий період за Договором становить один календарний місяць. Оплата газу за договором здійснюється Споживачем виключно грошовими коштами у національній валюті України – гривні в наступному порядку:

- оплата в розмірі 100% (сто відсотків) за фактично переданий постачальником газ здійснюється Споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним місяцем.

Датою оплати (здійснення розрахунку) є дата зарахування коштів на банківський рахунок постачальника (п. 4.3. Договору).

Пунктами 6.1., 6.2.1. Договору сторони визначили, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за Договором сторони несуть відповідальність згідно з Договором і чинним законодавством України.

У разі порушення Споживачем строків оплати, передбачених розділом IV Договору, Споживач сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до п. 9.1. Договору цей Договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками (за наявності) і діє в частині постачання газу з газової доби, з якої споживач включений до Реєстру споживачів TОB «ЧЕРНІГІВГАЗ ЗБУТ» в інформаційній платформі оператора ГТС, а саме з 01.01.2021 по 31.01.2021 року, а в частині проведення розрахунків – до їх повного здійснення.

Згідно з плановими обсягами постачання газу по місяцях (Додаток 1 до Договору), плановий обсяг постачання Споживачу природного газу у січні становить 6 371,40 куб. м.

У січні 2021 року Постачальник передав, а Споживач прийняв природний газ обсягом 6 371,4 м3 на загальну суму 63 076,86 грн, що підтверджується актом приймання-передачі природного газу №ЧР381000834, який підписано сторонами та скріплено печатками (а.с. 21).

Відповідно до умов п. 4.1 Договору відповідач за поставлений природний газ у січні 2021 року повинен був розрахуватись з позивачем до 10.02.2021.

Доказів сплати коштів у розмірі 63 076,86 грн відповідач суду не надав, натомість у поданій ним заяві визнав існування цієї заборгованості.

Оцінка суду.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлює, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За приписами ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться у ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Щодо заявленої до стягнення суми основної заборгованості.

Оскільки відповідач у порушення ст. 525, 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України взятих на себе зобов`язань не виконав та не сплатив кошти за поставлений природний газ у визначений у Договорі термін, суд доходить висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений природний газ у розмірі 63 076,86 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо заявлених до стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Враховуючи порушення відповідачем строків оплати вартості природного газу, поставленого за Договором у січні 2021 року, позивач нарахував та заявив до стягнення 2307,06 грн пені за період з 11.02.2021 по 20.05.2021, 513,26 грн - 3% річних за аналогічний період та 2 169,84 грн інфляційних втрат за лютий-квітень 2021 року.

Частина 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачає, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов`язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст. 624 Цивільного кодексу України якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Зі ст. 230 Господарського кодексу України випливає, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з п. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

За порушення Споживачем строків оплати сторони у п. 6.2.1. Договору передбачили господарсько-правову відповідальність у вигляді сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.

За змістом ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Суд, здійснивши перевірку розрахунку пені, 3% річних та інфляційних втрат, дійшов висновку про правильне їх нарахування.

Крім того, відповідач визнав у повному обсязі заявлені позивачем до стягнення пеню, 3% річних та інфляційні втрати.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню у розмірах 2307,06 грн, 513,26 грн та 2 169,84 грн, відповідно.

Висновки суду.

Доказами у справі, відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків (ч. 2 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Інші докази та пояснення учасників справи судом до уваги не приймаються, оскільки не спростовують вищевикладені висновки суду.

За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", “Серявін та інші проти України” обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з`ясовано усі питання, винесені на його розгляд.

За наведених у їх сукупності обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо судових витрат.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Аналогічна норма міститься у ч. 3 ст. 7 Закону України “Про судовий збір”.

Позивач подав відповідне клопотання про повернення йому 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

За подання позовної заяви позивач згідно з платіжним дорученням №581 від 24.03.2021 сплатив 2 270,00 грн судового збору.

У зв`язку з визнанням відповідачем позову до початку розгляду справи по суті, позивачу підлягає поверненню 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, що становить 1 135,00 грн.

Решта 50% сплаченого позивачем судового збору у розмірі 1 135,00 грн відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України підлягає стягненню з відповідача.

Керуючись ст. 14, 46, 73-80, 86, 129, 130, 191, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Тупичівської сільської ради (код ЄДРПОУ 04415235, вул. Чернігівська, буд. 75, с. Тупичів, Городнянський район, Чернігівська область, 15150) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Чернігівгаз Збут” (код ЄДРПОУ 39576385, вул. Любецька, 68, м. Чернігів, 14021) 63 076,86 грн заборгованості за поставлений природний газ, 2 307,06 грн пені, 513,26 грн - 3% річних, 2 169,84 грн інфляційних втрат та 1 135,00 грн витрат зі сплати судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю “Чернігівгаз Збут” (код ЄДРПОУ 39576385, вул. Любецька, 68, м. Чернігів, 14021) з Державного бюджету України (код класифікації доходів бюджету 22030101) 1 135,00 грн судового збору, сплаченого згідно з платіжним дорученням №581 від 24.03.2021.

Рішення суду є підставою для повернення сплаченої суми судового збору з державного бюджету.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду, з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, у строки, визначені ст. 256 цього Кодексу.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Суддя В. В. Шморгун