Рішення № 98327034, 14.07.2021, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2021 року м. ЧернівціСправа № 926/1737/21

Суддя Гурин Микола Олександрович, за участю секретаря судового засідання Масюка А.О., розглянувши матеріали справи за позовом

Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, ЄДРПОУ 20077720)

до Міського комунального підприємства "Чернівцітеплокомуненерго" (58018, м. Чернівці, вул. Максимовича, буд. 19-А, ЄДРПОУ 34519280)

про стягнення боргу, інфляційних втрат, трьох відсотків річних та штрафних санкцій за неналежне виконання зобов`язання у сумі 6865025,88 грн.

Представники сторін:

від позивача – Орел С.С.;

від відповідача – Мадай Н.О.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” звернулось з позовом до Міського комунального підприємства "Чернівцітеплокомуненерго" про стягнення боргу, інфляційних втрат, трьох відсотків річних та штрафних санкцій за неналежне виконання договірних зобов`язань в сумі 6865025,88 грн, в тому числі: основний борг у сумі 6270055,13 грн, пеня в сумі 35627,43 грн, 3 % річних у сумі 173007,95 грн та інфляційні втрати в сумі 386335,37 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що в порушення пункту 5.1 укладеного сторонами договору № 6007/1920-БО-38 купівлі-продажу природного газу від 24.09.2019 відповідач розрахувався несвоєчасно та не виконав зобов`язання з позивачем за поставлений йому природний газ, у зв`язку з чим на підставі частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України та пункту 7.2 договору позивач просить суд стягнути з відповідача окрім суми основного боргу також інфляційні втрати, 3 % річних та пеню.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 29.04.2021 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, судове засідання призначено на 14.05.2021 року.

30.04.2021 року на електронну адресу Господарського суду Чернівецької області від представника позивача надійшло клопотання (вх. №1769) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 05.05.2021 року задоволено клопотання (вх. №1769) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 14.05.2021 року підготовче судове засідання відкладено на 25.05.2021 року.

25.05.2021 року через відділ документального та інформаційного забезпечення від представника відповідача надійшло клопотання про зменшення штрафних санкцій, а саме розміру пені на 90%.

У судовому засіданні 25.05.2021 року Господарським судом Чернівецької області оголошено перерву у підготовчому судовому засіданні із призначенням наступного на 07.06.2021 року.

31.05.2021 року на електронну поштову адресу суду від представника позивача надійшло заперечення на клопотання про зменшення штрафних санкцій.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 07.06.2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 07.07.2021 року, в якому оголошено перерву до 14.07.2021 року.

Представник позивача у судовому засіданні 14.07.2021 року заявив усне клопотання про закриття провадження у справі в частині сплати основного боргу в сумі 1835560,00 грн, у зв`язку з добровільною сплатою відповідачем зазначеної суми після порушення провадження у справі, просив повернути судовий збір з бюджету на підставі положення ч. 4 ст. 231 ГПК України, у зв`язку з відсутністю предмету спору в даній частині. Заперечував проти задоволення клопотання представника відповідача про зменшення розміру пені на 90%.

Представник відповідача у судовому засіданні 14.07.2021 року визнала позовні вимоги, підтримала клопотання про закриття провадження у справі в частині сплати основного боргу в сумі 1835560,00 грн, в підтвердження чого надала копії платіжних доручень: № 000-004108 від 31.05.2021 року на суму 1000000,00 грн; № 000-004236 від 08.06.2021 року на суму 151920,00 грн; № 000-004469 від 15.06.2021 року на суму 189900,00 грн; № 000-004652 від 23.06.2021 року на суму 94950,00 грн; № 000-004697 від 25.06.2021 року; № 000-004791 від 30.06.2021 року на суму 227880,00 грн; № 000-004981 на суму 75960,00 грн. Просила задоволити клопотання про зменшення розміру пені на 90%.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини справи, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини між сторонами, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України (далі-ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Статтею 174 Господарського кодексу України (далі-ГК України) унормовано, що однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.

Згідно частини 1 статті 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно вимог статті 509 ЦК України, зобов`язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 статті 655 ЦК України унормовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Так, 24.09.2019 року між Акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» та Міським комунальним підприємством «Чернівцітеплокомуненерго» укладено Договір № 6007/1920-БО-38 постачання природного газу.

Доказів визнання недійсним або встановлення факту нікчемності чи не укладення вищевказаного договору суду не надано.

Згідно пунктів 1.1. та 1.2. Договору, постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору. Природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями.

У пункті 2.1. Договору сторони погодили, що постачальник передає споживачу у жовтні 2019 року – квітні 2020 року замовлений споживачем (об`єм) природного газу в кількості 12655,212 тис. куб. метрів, у травні – вересні 2020 року – 14,539 тис. куб. метрів.

Відповідно до положень абзацу 2 пункту 3.1. Договору, право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов`язану з правом власності на природний газ.

Згідно актів приймання-передачі природного газу, на виконання умов укладеного Договору, позивач передав у власність відповідача для використання останнім виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями протягом жовтня 2019 року - вересня 2020 року природний газ на загальну суму 35724320,73 грн, що підтверджується актами прийому-передачі природного газу - від 31.10.2019, у обсязі 153, 47553 тис.куб.м.; від 30.11.2019, у обсязі 955,85469 тис.куб.м.; від 31.12.2019, у обсязі 1536,11430 тис.куб.м.; від 31.01.2020, у обсязі 1616,34630 тис.куб.м.; від 29.02.2020, у обсязі 1295,07605 тис.куб.м.; від 31.03.2020, у обсязі 1133,15223 тис.куб.м.; від 30.04.2020, у обсязі 147,55163 тис.куб.м.; 31.05.2020, у обсязі 1,49888 тис.куб.м.; від 30.06.2020, у обсязі 1,45554 тис.куб.м.; від 31.07.2020, у обсязі 1,52385 тис.куб.м.; від 31.08.2020, у обсязі 1,41909 тис.куб.м.; від 30.09.2021, у обсязі 1,42754 тис.куб.м.

Вищевказані акти підписані та скріплені печатками сторін без заперечень та зауважень щодо дати їх укладення.

Згідно норм цивільного та господарського законодавства договір купівлі-продажу є оплатним, тобто при набуванні речі у власність, покупець сплачує продавцеві вартість (ціну) речі, яка обумовлена договором, а у продавця виникає зобов`язання передати покупцю річ та право вимоги оплати і зобов`язання покупця сплати вартість отриманої речі та право її вимоги.

Відповідно до вимог частини 1 статті 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 526 ЦК України унормовано, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до пункту 5.1. Договору оплата за природний газ здійснюється Споживачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом розрахункового періоду.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно пункту 7.2. Договору у разі прострочення споживачем оплати згідно пунктів 5.1, 5.6 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику, пеню у розмірі 17,8% річних, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення (у редакції Додаткової угоди № 5 від 28.01.2020 – пеню у розмірі 14,2 %).

Згідно пункту 11.1 Договору (в редакції Додаткової угоди № 8 від 30.04.2020), договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою і діє в частині постачання природного газу до 30 вересня 2020 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Як вбачається із поданого позивачем розрахунку, оплату за переданий газ відповідач здійснював несвоєчасно та не в повному обсязі.

Отже, станом на день порушення провадження у справі заборгованість відповідача за поставлений позивачем газ становила 6270055,13 грн.

З наданих представником відповідача копій платіжних доручень (№ 000-004108 від 31.05.2021 року на суму 1000000,00 грн; № 000-004236 від 08.06.2021 року на суму 151920,00 грн; № 000-004469 від 15.06.2021 року на суму 189900,00 грн; № 000-004652 від 23.06.2021 року на суму 94950,00 грн; № 000-004697 від 25.06.2021 року; № 000-004791 від 30.06.2021 року на суму 227880,00 грн; № 000-004981 на суму 75960,00 грн) встановлено, що відповідачем в добровільному порядку погашено частину основного боргу перед позивачем в сумі 1835560,00 грн після звернення останнього з позовом до суду.

Відповідно до пункту 2 статті 231 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України) господарський суд закриває провадження у справі якщо відсутній предмет спору.

Із врахуванням вищевикладених норм та фактичних обставин справи, суд вважає що провадження у справі в частині стягнення боргу в сумі 1835560,00 грн підлягає закриттю за відсутністю предмета спору між сторонами.

Відповідно до статей 11, 509, 525, 526, 530 ЦК України та ст. 174, 193 ГК України, в силу яких договір є підставою виникнення зобов`язань, які повинні виконуватись належним чином і в установлений законом строк. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 2 статті 714 Цивільного кодексу України до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Згідно із загальними положеннями про купівлю-продаж (ст. 662-663, 689, 691-692 ЦК України), продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором та у встановлений договором строк. В свою чергу, покупець зобов`язаний прийняти товар та оплатити його за ціною, встановленою в договорі та в обумовлений строк.

Статтею 612 ЦК України передбачено, що боржник вважаться таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав зобов`язання у строк, встановлений договором.

На підставі наведеного, відповідач зобов`язаний оплатити повну вартість отриманого газу в установлений Договором строк.

За розрахунком позивача, враховуючи закриття провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 1835560,00 грн, заборгованість відповідача з оплати вартості поставленого газу за Договором № 6007/1920-БО-38 від 24.09.2019 року становить 4434495,13 грн.

Представник відповідача наявність зобов`язання з оплати вартості поставленого природного газу визнала повністю в сумі 4434495,13 грн.

З вищенаведених підстав позовні вимоги про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 4434495,13 грн, що є вартістю поставленого газу за Договором, визнаються судом обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо стягнення пені, 3 % річних та інфляційних, суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 625 ЦК України унормовано, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно положень Закону України Про індексацію грошових доходів населення, індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті Урядовий кур`єр. Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України Про інформацію є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Виходячи із даних законодавчих положень, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Пунктом 6 статті 231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Судом встановлено, що відповідачем не виконано належним чином умови укладеного між сторонами Договору.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат, зазначає, що він розрахований вірно. Тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 173007,95 грн 3% річних та 386335,37 грн інфляційних втрат.

Згідно з приписами пунктів 3, 4 статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до вимог статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно пункту 7.2. Договору у разі прострочення споживачем оплати згідно пунктів 5.1, 5.6 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику, пеню у розмірі 17,8% річних, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення (у редакції Додаткової угоди № 5 від 28.01.2020 – пеню у розмірі 14,2 %).

Так, згідно розрахунку долученого до матеріалів справи розмір нарахованої пені за неналежне виконання відповідачем умов договору складає 35627,43 грн.

Суд, перевіривши розрахунок пені, зазначає що він є правильним.

Відповідачем до суду подано клопотання про зменшення розміру пені на 90%.

Суд дійшов висновку, що клопотання відповідача слід задовольнити частково та зменшити розмір пені, яка підлягає стягненню, на 50% з огляду на наступне.

Відповідно до статті 233 ГК України суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з частиною 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Разом з цим, наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено і в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки), майновий стан сторін.

Верховний Суд неодноразово вказував, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, зокрема, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 04.02.2020 у справі № 918/116/19.

Дослідивши наведені в клопотанні доводи та надані на їх підтвердження докази, при вирішенні питання щодо наявності підстав для зменшення розміру пені суд, враховує:

- наявність обставин, що свідчать про відсутність в діях відповідача прямого умислу у порушенні зобов`язання та обставин того, що відповідач не є кінцевим споживачем газу, а купує його для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями; при цьому здійснення оплати поставленого позивачем газу залежить від розрахунків з відповідачем за спожиту теплову енергію;

- стягнення пені та передбачених статтею 625 ЦК України нарахувань не є основним доходом НАК "Нафтогаз України" і не може впливати на його господарську діяльність;

- пеня є лише санкцією за невиконання зобов`язання, а не основним боргом, а тому при зменшенні її розміру позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому становищі з урахуванням задоволення позовних вимог про стягнення основного боргу, 3 % річних та інфляційних втрат;

У даному випадку відповідач є комунальним підприємством, що створено для задоволення потреб споживачів в теплопостачанні та змушене надавати послуги за вартістю, нижчою від її собівартості; не може впливати на порядок, строки та розмір розрахунків з позивачем за поставлений природний газ, збитковість підприємства підтверджується наявними в матеріалах справи доказами - балансами, звітами про фінансові результати діяльності підприємства, звітом з праці з підтвердженням заборгованості по заробітній платі, відомостями з Єдиного реєстру боржників, копіями постанов про відкриття виконавчих проваджень.

Зменшення належної до стягнення суми пені на 50%, з урахуванням обставин справи, є адекватною мірою відповідальності за неналежне виконання відповідачем зобов`язань і проявом балансу між інтересами кредитора і боржника та узгоджується з нормами закону, які регулюють можливість такого зменшення, а також є засобом недопущення використання пені як інструменту отримання безпідставних доходів, а не як способу стимулювання боржника до належного виконання зобов`язань.

З огляду на встановлені судом фактичні обставини справи щодо ступеню виконання зобов`язання відповідачем, враховуючи заперечення представника позивача на клопотання про зменшення штрафних санкцій, майновий стан сторін, та виходячи із загальних засад цивільного законодавства, а саме, справедливості, добросовісності, розумності, суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для реалізації права щодо зменшення розміру пені на 50%.

Відповідно до частини 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України “Про судовий збір”, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях. Повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.

Враховуючи наведене, суд вважає за необхідне усну заяву позивача про повернення судового збору задоволити та повернути Акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 27533,40 грн судового збору, сплаченого ним згідно платіжного доручення № 0000017017 від 19.04.2021 року, решту судового збору в сумі 75441,99 грн - покласти на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 79, 86, 232, 233, 236-238, 240, 241, Господарського процесуального кодексу України, статтею 7 Закону України “Про судовий збір”

суд, -

УХВАЛИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Міського комунального підприємства “Чернівцітеплокомуненерго” (58018, м. Чернівці, вул. Максимовича, буд. 19-А, код 34519280) на користь Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код 20077720) 4434495,13 грн основного боргу, 17813,72 грн пені, 173007,95 грн 3% річних, 386335,37 грн інфляційних втрат, та 75441,99 грн судового збору.

3. Відмовити у задоволенні позову в частині стягнення 17813,71 грн пені.

4. Закрити провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 1835560,00 грн.

5. Повернути Акціонерному товариству Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код 20077720) з Державного бюджету України 27533,40 грн судового збору, сплаченого ним згідно платіжного доручення № 0000017017 від 19.04.2021 року, оригінал платіжного доручення знаходиться в матеріалах справи.

6. З набранням судовим рішенням законної сили видати накази.

Повне судове рішення складено 15.07.2021 року.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене в Західному апеляційному господарському суді в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/.

Суддя М.О. Гурин