Рішення № 98326747, 15.07.2021, Господарський суд Рівненської області

Господарський суд Рівненської області

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" липня 2021 р. м. Рівне Справа № 918/479/21

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Марач В.В., при секретарі судового засідання Мельник В.Я., розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали справи

за позовом Рівненського обласного центру зайнятості (33013, м.Рівне, вул. Кавказька, 9-а, код ЄДРПОУ 05430879) в особі Острозької міськрайонної філії Рівненського обласного центру зайнятості (35800, Рівненська область, м. Острог, вул. Кривоноса, 32, код ЄДРПОУ 42174485)

до відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (33028, м. Рівне, вул. Короленка,7, код ЄДРПОУ 21084076)

про стягнення в сумі 25 349 грн. 86 коп.

Без (повідомлення) виклику сторін

ВСТАНОВИВ:

Рівненський обласний центр зайнятості в особі Острозької міськрайонної філії Рівненського обласного центру зайнятості звернувся в Господарський суд Рівненської області з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про стягнення в сумі 25 349 грн. 86 коп..

Даний позов обгрунтовує наступним. 21.09.2020 ОСОБА_1 звернулася до Острозької міськрайонної філії Рівненського обласного центру зайнятості за сприянням у працевлаштуванні. На підставі поданих документів та ч.І ст. 43 Закону України «Про зайнятість населення», гр. ОСОБА_1 25.09.2020 було надано статус безробітної (наказ №НТ200925 від 25.09.2020) та відповідно до п.п. 1,3,4 ст.22, п.1 ст.23 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», призначено виплату допомоги по безробіттю з 25.09.2020 (наказ №НТ200925 від 25.09.2020). За період перебування на обліку в центрі зайнятості гр. ОСОБА_1 було виплачено допомогу по безробіттю на загальну суму 25349 грн. 86 коп.. Згідно рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 23.11.2020 у справі № 460/6805/20 було визнано протиправним і скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за вислугу років, оформлене листом від 01.09.2020 №17 00-0301-8/25865, а також зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років у відповідності до вимог п. «е» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 12.08.2020 року. Дане рішення стало підставою для припинення виплати допомоги по безробіттю гр. ОСОБА_1 з 25.09.2020 (наказ №НТ210310 від 10.03.2021) та припинення реєстрації як безробітної з 25.09.2020 року (наказ №НТ210310 від 10.03.2021). Позивач вважає, що допомога по безробіттю ОСОБА_1 в період з 25.09.2020 року по 11.02.2021 року була виплачена всупереч вимогам ч.1 ст. 43 Закону України "Про зайнятість населення". Позивач вважає, що внаслідок неправомірних дій Головного управління Пенсійного фонду України у Рівненській області, Рівненському обласному центру зайнятості завдано майнову шкоду у розмірі 25349,86 грн..

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 15.06.2021 року заяву судді Войтюка В.Р. про самовідвід від розгляду справи № 918/479/21 за позовом: Рівненського обласного центру зайнятості в особі Острозької міськрайонної філії Рівненського обласного центру зайнятості до відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про стягнення в сумі 25 349 грн. 86 коп. задоволено. Передано справу № 918/479/21 за позовом Рівненського обласного центру зайнятості в особі Острозької міськрайонної філії Рівненського обласного центру зайнятості до відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про стягнення в сумі 25 349 грн. 86 коп. - уповноваженій особі апарату господарського суду Рівненської області, яка здійснює реєстрацію в автоматизованій системі документального суду, для автоматизованого розподілу вказаної справи в порядку, встановленому статтею 32 ГПК України.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.06.2021 року проведено повторний автоматизований розподіл справи №918/479/21, за результатами якого, вказану справи розподілено судді Марач В.В..

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 16.06.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження. Розгляд справи призначено у судовому засіданні на 06 липня 2021 року.

29.06.2021 року Відповідач надав суду відзив, в якому проти позову заперечив, при цьому зазначив наступне. Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 44 Закону України “Про зайнятість населення” зареєстровані безробітні зобов`язані інформувати територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, протягом трьох робочих днів про обставини припинення реєстрації, визначені у частині 1 статті 45 цього Закону. Згідно з пунктом 13 частини 1 статті 45 зазначеного Закону реєстрація безробітного в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції припиняється у разі призначення пенсії за вислугу років. Відповідно до частини 3 статті 44 відповідальність за достовірність поданих до територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, даних та документів, на підставі яких приймається рішення щодо реєстрації безробітного та призначення матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, покладається на зареєстрованого безробітного.

Крім того зазначає, що у проміжок часу, коли ОСОБА_1 знаходилася на обліку в центрі зайнятості, до Головного управління не надходило заяви від неї про те, що вона отримує грошову допомогу по безробіттю. Головному управлінню не було відомо про те, що вона перебувала на обліку у статусі безробітної та отримувала допомогу по безробіттю.

Згідно зі статтею 31 Закону “Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” виплата допомоги по безробіттю припиняється не лише з моменту призначення пенсії, але також з моменту отримання права на призначення пенсії.

На виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 23.11.2020 у справі №460/6805/20 Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області призначило ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до пункту “е” статті 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення" з 12- серпня 2020 року. Рішення суду набрало законної сили 08.02.2021 року та надіслано судом позивачу, однак навіть після цієї дати продовжується нарахування та виплата допомоги по безробіттю.

Порядком розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженим спільним наказом Міністерства праці та соціальної політики України та Державної податкової адміністрації України від 13.02.2009 № 60/62 (далі - Порядок), також не передбачено жодних підстав для повернення коштів органом Пенсійного фонду України.

Відповідач вважає, що в діях Головного управління не вбачається наявності всіх елементів необхідних для відшкодування збитків (відсутні протиправна поведінка та причинний зв`язок між дією та виникненням збитків).

02.07.2021 року від Острозької міськрайонної філії Рівненського обласного центру зайнятості надійшла відповідь на відзив, в якій остання зазначила наступне. Внаслідок неправомірних дій відповідача, гр. ОСОБА_1 своєчасно не отримала призначення пенсійного забезпечення, яке їй гарантовано чинним законодавством, а Острозька міськрайонна філія Рівненського обласного центру зайнятості безпідставно здійснила їй виплату допомоги по безробіттю, як особі, яка не має будь-яких доходів, за рахунок коштів Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, що свідчить про наявність причинно-наслідкового зв`язку між незаконними діями Пенсійного фонду та понесеними позивачем збитками. Вважає, що саме внаслідок протиправної відмови у призначенні пенсії гр. ОСОБА_1 , що підтверджено вищевказаними судовими рішеннями, Відповідач завдав матеріальної шкоди (збитків) Рівненському обласному центру зайнятості у розмірі отриманої гр. ОСОБА_1 допомоги по безробіттю в розмірі 25349,86 грн..

Розглянувши документи і матеріали, які подані учасниками судового процесу, з`ясувавши обставини на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, безпосередньо дослідивши докази у справі, господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню. При цьому господарський суд керувався наступним.

21.09.2020 ОСОБА_1 звернулася до Острозької міськрайонної філії Рівненського обласного центру зайнятості (надалі-Філія) за сприянням у працевлаштуванні. На підставі поданих документів та ч.І ст. 43 Закону України «Про зайнятість населення», гр. ОСОБА_1 25.09.2020 було надано статус безробітної (наказ №НТ200925 від 25.09.2020) та відповідно до п.п. 1,3,4 ст.22, п.1 ст.23 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», призначено виплату допомоги по безробіттю з 25.09.2020 (наказ №НТ200925 від 25.09.2020). За період перебування на обліку в центрі зайнятості гр. ОСОБА_1 було виплачено допомогу по безробіттю на загальну суму 25349 грн. 86 коп.

Згідно рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 23.11.2020 у справі № 460/6805/20 було визнано протиправним рішення і скасувано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за вислугу років, оформлене листом від 01.09.2020 № 1700-0301-8/25865, а також зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років у відповідності до вимог п. «е» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 12.08.2020 року.

Дане рішення стало підставою для припинення виплати допомоги по безробіттю гр. ОСОБА_1 з 25.09.2020 (наказ №НТ210310 від 10.03.2021) та припинення реєстрації як безробітної з 25.09.2020 року (наказ №НТ210310 від 10.03.2021).

Загальна сума, що була виплачена гр. ОСОБА_1 в період з 25.09.2020 року по 11.02.2021 року (фактично нарахована та перерахована допомога по безробіттю на картковий рахунок безробітної) становить 25349 грн. 86 коп..

Відповідно до абз. 13 пп. 1 п. 30 Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженого, постановою Кабінету Міністрів України від 19.09.2018 р. № 792, центр зайнятості припиняє реєстрацію безробітного з дня призначення пенсії за віком на пільгових умовах чи за вислугу років, а також на підставі пп. 13 п. 1 ст. 45 Закону України «Про зайнятість населення» та пп. 7 п. 1 ст. 31 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», де передбачено, що реєстрація безробітного в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, припиняється у разі призначення чи отримання права на призначення пенсії за віком, у тому числі на пільгових умовах, пенсії за вислугу років або досягнення особою встановленого законом пенсійного віку.

Як встановлено судом, допомога по безробіттю у період після призначення пенсії, тобто з 25.09.2020 року по 11.02.2021 року була виплачена гр. ОСОБА_1 всупереч вимогам ч.І ст. 43 Закону України "Про зайнятість населення" через неправомірні дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області. Внаслідок вказаних неправомірних дій, що визнав Рівненський окружний адміністративний суд у рішенні від 23.11.2020 у справі № 460/6805/20, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області завдано майнову шкоду Рівненському обласному центру зайнятості у розмірі отриманої громадянкою ОСОБА_1 допомоги по безробіттю за період з 25.09.2020 року по 11.02.2021 року в сумі 25349 грн. 86 коп..

На адресу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області направлено лист - претензію від 29.03.2021 № 293 року з пропозицією повернути кошти. Вказана претензія була залишена без задоволення.

Відповідно до ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов`язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі. Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної майнової шкоди передбачені у статті 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам юридичної особи, а також шкода, завдана її майну, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до статті 1173 ЦК України шкода завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Відтак, на відміну від загальної норми статті 1166 ЦК України, яка вимагає встановлення усіх чотирьох елементів цивільного правопорушення (протиправної поведінки, наявності шкоди, причинного зв`язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою, вини заподіювана шкоди), спеціальна норма статті 1173 ЦК України передбачає відшкодування шкоди незалежно від вини державного органу та його посадової або службової особи.

Відповідно до частини 1 статті 107 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсійний фонд, його органи та посадові особи за шкоду, заподіяну особам внаслідок несвоєчасного або неповного надання соціальних послуг, призначення (перерахунку) та виплати пенсій, передбачених цим Законом, а також за невиконання або неналежне виконання ними обов`язків з адміністративного управління Накопичувальним фондом несуть відповідальність згідно із законом.

Таким чином, необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох елементів цивільного правопорушення: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих елементів має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Суб`єктами відповідальності, відповідно до статті 1173 ЦК України є органи державної влади або місцевого самоврядування.

Згідно статті 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Відповідно до пункту 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2014 № 280, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, що реалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню.

Згідно з пунктом 7 зазначеного Положення Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

З огляду на викладене Пенсійний фонд є органом виконавчої влади, тобто суб`єктом відповідальності в розумінні статті 1173 ЦК України.

Аналогічна правова позиція щодо застосування приписів статей 1166 та 1173 ЦК України та статті 107 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у подібних правовідносинах, викладена у постанові Верховного Суду від 13.02.2018 року у справі № 915/282/17 та від 18.06.2018 року у справі №904/1284/17.

Постановою Рівненського окружного суду від 23.11.2020 року по справі №460/6805/20 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Рівненській області призначити та виплатити гр. ОСОБА_1 пенсію за вислугу років з дня її звернення з відповідною заявою до управління, відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Згідно з частиною 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відтак, обставини протиправної поведінки відповідача у даній справі, яка виявилась у безпідставній та незаконній відмові в призначенні гр. ОСОБА_1 пенсії на пільгових умовах, є встановленими та не підлягають доведенню.

Відповідно до частин 1, 2 статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно з пунктом 2 статті 1 Закону України «Про зайнятість населення» безробітний - особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна розпочати роботу.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 43 зазначеного закону статусу безробітного може набути особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи. Статус безробітного надається зазначеним у частині першій цієї статті особам за їх особистою заявою у разі відсутності підходящої роботи з першого дня реєстрації у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, незалежно від зареєстрованого місця проживання чи місця перебування (частина 2 статті 43 Закону України «Про зайнятість населення»).

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 44 Закону України «Про зайнятість населення» зареєстровані безробітні мають право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та цього Закону.

Пунктом 7 частини 1 статті 31 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» визначено, що виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі призначення чи отримання права на призначення пенсії за віком, у тому числі на пільгових умовах, пенсії за вислугу років або досягнення особою встановленого законом пенсійного віку.

Відтак, виплата допомоги по безробіттю здійснювалася позивачем не добровільно, а на виконання вимог Закону України «Про зайнятість населення».

Відповідно до положень частини 1 статті 7, статті 8 та пункту 1 частини 2 статті 16 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» виплата допомоги по безробіттю здійснюється за рахунок коштів Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, який є цільовим централізованим страховим фондом, некомерційною самоврядною організацією, кошти якого не включаються до складу Державного бюджету України.

Виходячи з наведених вище положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» здійснені позивачем виплати допомоги по безробіттю особі, якій призначено пенсію, є додатковими витратами позивача, оскільки така виплата допомоги по безробіттю не здійснювалася б Позивачем у випадку своєчасного призначення та виплати пенсії гр. ОСОБА_1 .

Внаслідок неправомірних дій відповідача гр. ОСОБА_1 своєчасно не отримала призначення пенсійного забезпечення, яке йому гарантовано чинним законодавством, а Острозька міськрайонна філія Рівненського обласного центру зайнятості безпідставно здійснила йому виплату допомоги по безробіттю, як особі, яка не має будь-яких доходів, за рахунок коштів Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, що свідчить про наявність причинно-наслідкового зв`язку між незаконними діями Пенсійного фонду та понесеними позивачем збитками.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що саме внаслідок протиправної відмови у призначенні пенсії гр. ОСОБА_1 , що підтверджено вищевказаними судовими рішеннями, Відповідач завдав матеріальної шкоди (збитків) Рівненському обласному центру зайнятості у розмірі отриманої гр. ОСОБА_1 допомоги по безробіттю в сумі 25349,86 грн., а тому позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

У відповідності до пункту 4 частини 2 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Поняття і види доказів викладені у статті 73 ГПК України, згідно якої доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).

Згідно зі статтею 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

На підставі викладеного, враховуючи, що Позивач належними та допустимими доказами довів факт завдання збитків останньому, а Відповідач вказаних обставин належними та допустимими доказами не спростував, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

На підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на Відповідача, так як спір виник внаслідок його неправильних дій.

Статтею 240 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Відповідно до цієї ж статті датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Відтак датою ухвалення даного рішення є дата складення його повного тексту.

Керуючись статтями 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (33028, м. Рівне, вул. Короленка,7, код ЄДРПОУ 21084076) на користь Рівненського обласного центру зайнятості (33013, м. Рівне, вул. Кавказька, 9-а, код ЄДРПОУ 05430879, р/р ІІА378201720355439032700706075 у Держказначейській службі України , МФО 820172) 33 929 (тридцять три тисячі дев`ятьсот двадцять дев`ять) грн.70 коп. збитків.

3. Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (33028, м.Рівне, вул. Короленка,7, код ЄДРПОУ 21084076) на користь Рівненського обласного центру зайнятості (33013, м.Рівне, вул. Кавказька, 9-а, код ЄДРПОУ 05430879, р/р ИА378201720355439032700706075 у Держказначейській службі України, МФО 820172) 2 270,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Північно - західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення через господарський суд, що прийняв рішення або безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.

Суддя Марач В.В.