Рішення № 98326627, 12.07.2021, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" липня 2021 р.м. Одеса Справа № 916/1280/21

Господарський суд Одеської області у складі судді Демешина О. А., при секретарі судового засідання Рибці Ю. Е., розглянувши матеріали справи № 916/1280/21

Позивач: Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" (код - 38727770), в особі Південної філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрація морського порту Південний) (65481, Одеська обл., м. Южне, вул. Берегова, 11; код - 38728549)

Відповідач: Фізична особа-підприємець Монолатій Геннадій Юрійович (ІПН: НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 )

про стягнення 53666,00 грн. збитків

з підстав неотримання податкового кредиту

Представники сторін:

від позивача: Донченко Н.С.

від відповідача: Бекало М.І.

СУТЬ СПОРУ: 11.05.2021 року Державне підприємство "Адміністрація морських портів України", в особі Південної філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрація морського порту Південний) (далі – позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Монолатій Геннадія Юрійовича про стягнення 53666,00 грн. збитків.

12.05.2021 року суд відкрив провадження по справі, ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з викликом сторін, встановив відповідачу строк для надання відзиву на позов із урахуванням вимог ст.165 ГПК України в строк, встановлений ч.1 ст.251 ГПК України – п`ятнадцять днів з дня вручення ухвали суду про відкриття провадження по справі.

25.05.2021 року суд отримав відзив на позовну заяву – Відповідач просить суд застосувати позовну давність по справі та позовну заяву залишити без задоволення у повному обсязі.

01.06.2021 року Позивач надав суду відповідь на відзив - просить суд позов задовольнити.

07.06.2021 року від Відповідача до суду надійшли заперечення – підтримана позиція викладена у відзиві.

У письмових поясненнях наданих суду 22.06.2021 року та 24.06.2021 року Позивач позов підтримав, у додаткових поясненнях від 24.06.2021 року Відповідач не погодився із позицією Позивача.

У судових засіданнях 08.06.2021 року та 24.06.2021 року оголошувалась перерва.

Під час розгляду справи, представник позивача позов підтримав, представник відповідача проти позову заперечив.

В С Т А Н О В И В :

31.03.2017 року між Сторонами справи - Державним підприємством «Адміністрація морських портів України», в особі Южненської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрації морського порту «Южний») та Фізичною особою- підприємцем Монолатієм Геннадієм Юрійовичем (Виконавець) було укладено договір про надання послуг № 35-В-ЮЖФ-17.

30.11.2017 року Сторонами підписаний Акт виконаних робіт на загальну суму 321 996 гривень з урахуванням ПДВ (ПДВ складає 53 666,00 грн.).

Позов ґрунтується на тому, що в процесі звірки з Єдиним реєстром податкових накладних Адміністрацією виявлено, що податкова накладна від 30.11.2017р. складена та зареєстрована на загальну суму 320340,00 грн. (в тому числі ПДВ - 53 390,00 грн.), що не відповідає сумі фактично наданих послуг та зазначених у вищевказаному Акті (321 996 грн.)

Позивач зазначає, оскільки Фізичною особою-підприємцем Монолатієм Геннадієм Юрійовичем не було зареєстровано податкову накладу на суму, яка зазначена в Акті виконаних робіт від 30.11.2017, то Державне підприємство «Адміністрація морських портів України», в особі Южненської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрації морського порту «Южний») було позбавлено права віднести суму ПДВ у розмірі 53 666 грн. до складу податкового кредиту, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов`язання на вказану суму.

Тому, Позивач, посилаючись на п.201.1,201.7, 201.10 ст. 201, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, ст. 16, 22, 526, 1166 Цивільного кодексу України, ст. 20, 193, 224, 225 Господарського кодексу України просить суд стягнути з Відповідача 53 666,00 грн. збитків.

Відповідач вважає доводи Позивача стосовно порушення Відповідачем умов господарського договору необґрунтованими, оскільки Відповідач реалізував всі правові механізми на виконання вимог п.п. 198.6 ст. 198. 201.10. ст.201 Податкового кодексу України, та відповідно, умов Договору.

Також Відповідач звертає увагу Суду на те, що сума втраченого податкового кредиту з податку на додану вартість не є збитком у розумінні статті 22 Цивільного кодексу України.

Відповідач вважає, необґрунтованими і доводи Позивача про те, що відсутність реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних Відповідачем є порушенням та невиконанням господарського зобов`язання згідно Договору, адже обов`язок зі складання та реєстрації податкових декларацій виникає у Відповідача саме на підставі податкового законодавства, який Відповідач належним чином виконав.

Відповідач стверджує, що ним своєчасно було подано на реєстрацію податкову накладну № 4 від 30.11.2017р., однак податковим органом реєстрацію вказаної податкової накладної було зупинено, а в подальшому, Рішенням Комісії Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області в реєстрації податкової накладної №4 від 30.11.2017р. було відмовлено. Відповідач посилається на те, що ним було вжито заходи щодо її реєстрації шляхом звернення до суду з відповідною позовною заявою і рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 04.04.2019р. було визнано протиправним рішення вищевказаної Комісії про відмову в реєстрації і зобов`язано Державну фіскальну службу України зареєструвати податкову накладну № 4 від 30.11.2017р., складену ФОП Монолатій Г.Ю.

Про відсутність порушення ФОП Монолатієм Г.Ю. податкового законодавства, як стверджує Відповідач, також, свідчить Акт Головного управління ДФС в Одеській області від 12.03.2018р. „Про результати документальної планової виїзної перевірки фізичної особи-підприємця Монолатія Геннадія Юрійовича”.

Крім того, Відповідачем заявлено про застосування строку позовної давності.

Заслухавши пояснення сторін надані під час розгляду справи та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов слід задовольнити, з огляду на наступне.

На підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 № 341 «Про перейменування морського порту Южний та внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України» та наказу ДП «АМПУ» від 05.06.2019 № 94/10 «Щодо зміни найменування і реквізитів місцезнаходження деяких філій ДП «АМПУ» (адміністрацій морських портів)» назву Южненської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрації морського порту «Южний») з 06.06.2019 змінено на Південну філію державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрацію морського порту Південний) (Позивач, Адміністрація, Замовник).

Як було зазначено вище, 31.03.2017 року між Сторонами справи - Державним підприємством «Адміністрація морських портів України», в особі Южненської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрації морського порту «Южний») та фізичною особою-підприємцем Монолатієм Геннадієм Юрійовичем (Виконавець) укладений договір про надання послуг № 35-В-ЮЖФ-17.

Відповідно до пунктів 1.1. та 1.2. Договору Виконавець зобов`язався протягом строку дії Договору надавати Замовнику за плату послуги автоперевізника для доставки робітників Адміністрації з/на роботу згідно з кодом ДК 021:2015-60140000-1.

Пунктом 3.3. Договору передбачено, що оплата вартості послуг здійснюється прямим банківським переведенням коштів за фактично надані послуги, протягом 15 (п`ятнадцяти) банківських днів з моменту підписання відповідного Акту здавання-приймання наданих послуг, який підписається представниками сторін протягом 5 (п`яти) календарних днів після фактичного надання послуг, на підставі отримання рахунку.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою віднесення сум до податкового кредиту замовника з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Пунктом 2.1.19 Договору передбачено, що Виконавець повинен надавати Замовнику належним чином оформлені податкові накладі/розрахунки коригування податкових накладних, складені в електронній формі та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) в порядку та строки, визначені чинним законодавством України.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з п. 201.7 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.10. статті 201 Податкового кодексу України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Також, вищезазначеним пунктом Податкового кодексу України встановлено, що відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України регламентовано, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10. ст. 201 Податкового кодексу України у разі допущення продавцем товарів послуг помилок при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена згідно з пунктом 201.16 цієї статті) податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або допущено помилки при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної та/або порушено граничні терміни реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв`язку з придбанням таких товарів/послуг, або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

На виконання п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України та у зв`язку із відсутністю зареєстрованої Відповідачем податкової накладної на суму, яка зазначена в акті виконаних робіт від 30.11.2017, Адміністрація додала до своєї податкової декларації за грудень 2017 року заяву про допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначені обов`язкових реквізитів податкової накладної та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування (Д8).

Згідно з п. 2.1.19 Договору Виконавець зобов`язаний надавати Замовнику належним чином оформлені податкові накладні/розрахунки коригування податкових накладних, складені в електронній формі та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) в порядку та строки, визначені чинним законодавством України.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 1095 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних.

Пунктом 4.8. Договору передбачено, що у разі реєстрації Виконавцем податкових накладних/розрахунків коригування податкових накладних в ЄРПН у строки, що перевищують строки, визначені пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, у зв`язку з чим Замовник втрачає право на нарахування податкового кредиту за відповідною сумою податку. Виконавець за першою вимогою Замовника протягом 7 (семи) календарних днів з дати отримання такої вимоги сплачує Замовнику штраф у розмірі такого податкового кредиту.

Суд звертає увагу, на правові висновки, які викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі № 908/1568/18:

- "обов`язок продавця зареєструвати податкову накладу є обов`язком платника податку у публічно-правових відносинах, а не обов`язком перед покупцем, хоча невиконання нього обов`язку може завдати покупцю збитків (п. 28.)…належним способом захисту для позивача може бути звернення до контрагента з позовом про відшкодування збитків, завданих в наслідок порушення контрагентом за договором обов`язку щодо складення та реєстрації податкових накладних.";

- "наявність прямого причинно-наслідкового зв`язку між бездіяльністю відповідача щодо виконання визначеного законом обов`язку зареєструвати податкові накладні та неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача, а також, відповідно, зменшення податкового зобов`язання на зазначену суму, яка фактично є збитками цієї особи (п.15).".

Так, Адміністрація, на виконання п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України та у зв`язку із відсутністю зареєстрованої Відповідачем податкової накладної на суму, яка зазначена в акті виконаних робіт від 30.11.2017, додала до своєї податкової декларації за грудень 2017 року заяву про допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначені обов`язкових реквізитів податкової накладної та/або порушення продавцем покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування (Д8).

При цьому, пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України регламентовано, шо не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарі та послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та Іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.1 1 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, оскільки Відповідач, не зареєстрував податкову накладу на суму, яка зазначена в Акті виконаних робіт від 30.11.2017р. (321 996грн.) то Позивач був позбавлений права віднести суму податку у розмірі 53 666 грн. до податкового кредиту, що відповідає нормам чинного законодавства України та не підлягає доказуванню іншими доказами.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у своїй постанові від 23.07.2020р. у справі № 816/1122/16 зазначив, що господарські операції для визначення податкового кредиту та витрат мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Таким чином, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних додаткового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому, в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Отже, за висновками Касаційного адміністративного суду, наслідки для податкового обліку створює фактичний рух активів за результатами здійснення господарських операцій, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту.

Також, Касаційним адміністративним судом зазначено, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, та платник податків (покупець товарів (робіт, послуг не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Аналогічна позиція також викладена у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 04.06.2020 у справі № 340/422/19.

Згідно із ч. 1 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За змістом ст. 224 Господарського кодексу України Учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Частиною 1 статті 225 Господарського кодексу України встановлено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Приписами ст. 1166 Цивільного кодексу України визначено, шо майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Що стосується вжиття Відповідачем дій, направлених на реєстрацію податкової накладної №4 від 30.11.2017р., суд звертає увагу, що дійсно ФОП Монолатій Г.Ю. подав на реєстрацію до податкового органу вказану податкову декларацію на загальну суму 320 340грн., у т.ч. ПДВ – 53 390грн.

За результатами обробки цієї податкової накладної ДЕС. України було зупинено її реєстрацію та зазначено, що податкова накладна відповідає критеріям оцінки ступеня ризиків, визначеним пунктом 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладеної в ЄРПН, затверджених Наказом МФУ від 13.06.2017р., оскільки виявлено обсягів постачання обсягам придбання послуг, та запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для реєстрації податкової накладної в ЄРПН, відповідно до п.п.201.16.1 п.201.16 ст.201 Податкового кодексу України.

Відповідач надав органу ДФС відповідні копії документів, у т.ч. копію Акту виконаних робіт від 30.11.2017р., складеного спільно з Позивачем.

Однак, Рішенням комісії Державної фіскальної служби від 28.12.2017р. №495377/НОМЕР_1 Фізичній особі-підприємцю Монолатію Г.Ю. було відмовлено у реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної №4 від 30.11.2017р., у зв`язку з тим, що платником податку надано копії документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної.

Вищевказані обставини встановлені Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2019року по справі № 420/6506/18 за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця Монолатія Геннадія Юрійовича до Головного управління Державної фіскальної служби України в Одеській області та Державної фіскальної служби України та, відповідно до ч.4 ст.75 ГПК України, не потребують доказуванню.

Зазначеним Рішенням адміністративного суду адміністративний позов ФОП Монолатія Геннадія Юрійовича було задоволено та визнано протиправним Рішення Комісії Державної фіскальної служби від 28.12.2017р. №495377/НОМЕР_1 про відмову у реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної №4 від 30.11.2017р і зобов`язано Державну фіскальну службу України зареєструвати податкову накладну № 4 від 30.11.2017р., складену ФОП Монолатієм Геннадієм Юрійовичем.

Між тим, у вказаному рішенні адміністративного суду було підтверджено надання ФОП Монолатієм Г.Ю. послуг з перевезення „за відповідним договором про надання послуг від 31.03.2017р., реальність якого підтверджується відповідними первинними документами.”

Крім того, як встановив адміністративний суд, відмовляючи в реєстрації податкової накладної з підстав надання Фізичною особою-підприємцем Монолатієм Г.Ю. документів, які складені з порушенням законодавства та/або не були достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної – податковий орган „не зазначив, які саме документи складені з порушенням законодавства та яких саме документів не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної.”

Тобто, підставою для задоволення адміністративного позову було підтвердження ФОП Монолатієм Г.Ю. реальності договору, що спростовувало його можливу фіктивність, та не зазначення в Рішенні Комісії Державної фіскальної служби від 28.12.2017р. того, які документи були складені з порушенням законодавства і яких документів не вистачало для реєстрації податкової накладної № 4 від 30.11.2017р.

Одеський окружний адміністративний суд не надавав оцінки різниці в розмірах вартості наданих послуг, зазначених в Акті виконаних робіт від 30.11.2017р. на загальну суму 321 996грн., у т.ч. ПДВ – 53 666 грн.) та сумам, вказаним Відповідачем в податковій накладній № 4 від 30.11.2017р. 320 340грн., у т.ч. ПДВ - 53 390грн.

З вказаних документів вбачається, що саме Відповідачем допущено помилку у визначені суми, яку слід було вказати в податковій накладній і яка б відповідала вартості фактично наданих Відповідачем Позивачу послуг з перевезення.

Помилка в загальній сумі податкової накладної №4 (320 430грн., у т.ч. ПДВ 53 390 грн.) виникла внаслідок внесення в графу 6 (Кількість (об`єм, обсяг)) та в графу 10 (Обсяги постачання (база оподаткування) без урахування податку на додану вартість) відомостей, які не відповідали відомостям, що містились в Акті виконаних робіт від 30.11.2017р.

Так, в пункті 21 податкової накладної №4 від 30.11.2017р. вказано 3 дні надання послуг (графа 6) замість 4-х днів, зазначених в Акті, та обсяг послуг вказаний на суму 4140грн. без ПДВ (графа 10) замість обсягу послуг на суму 5520грн. без ПДВ, зазначену в Акті виконаних робіт від 30.11.2017р.

Вказана помилка Відповідача призвела до неможливості віднесення Позивачем суми в розмірі 53 666грн. до податкового кредиту та зменшення податкового зобов`язання на зазначену суму, що фактично є збитками Позивача, що відповідає позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в Постанові від 05.06.2019 у справі № 908/1568/18.

Суд не приймає до уваги посилання Відповідача на те, що розмір збитків слід визначити в розмірі різниці між сумою ПДВ в розмірі 53 666грн. у складі наданих послуг на суму 321 996грн., яка фактично не була внесена до податкової декларації, та сумою ПДВ в розмірі 53 390 грн. у складі наданих послуг на суму 324 340грн., яка була зазначена у зареєстрованій в подальшому податковій накладній, оскільки невідповідність сум наданих послуг у первісному бухгалтерському документі, яким є Акт виконаних робіт від 30.11.2017р., сумам наданих послуг, вказаним в податковій накладній №4 від 30.11.2017р. – спростовувало можливість віднесення Позивачем до податкового кредиту суми ПДВ в розмірі 53 390грн.

Також, суд не приймає до уваги посилання Відповідача на Акт Головного управління ДФС в Одеській області від 12.03.2018р. „Про результати документальної планової виїзної перевірки фізичної особи-підприємця Монолатія Геннадія Юрійовича”, яким ніби-то підтверджено відсутність порушення Відповідачем податкового законодавства при оформленні податкової накладної №4 від 30.11.2017р., оскільки цим Актом лише підтверджено, що на момент перевірки реєстрація вказаної податкової накладної була зупинена.

Суд звертає увагу, що Відповідачем взагалі не вживалось заходів на реєстрацію податкової накладної із сумою наданих послуг в розмірі 321 996 грн., у тому числі ПДВ 20% - 53666грн., або заходів, направлених на коригування податкової накладної №4 від 30.11.2017р.

Дії Відповідача, у т.ч. оскарження в судовому рішення органу ДФС та зобов`язання вчинення дій щодо реєстрації податкової накладної - були направлені саме на реєстрацію податкової накладної №4 від 30.11.2017р., сума наданих послуг в якій не відповідала сумі наданих послуг по Акту від 30.11.2017р.

Реєстрація ж цієї податкової накладної ніяким чином не спростовує помилки Відповідача, яка призвела до невідповідності податкової накладної №4 з Актом виконаних робіт від 30.11.2017р. на суму 321 996 грн., у тому числі ПДВ - 53666грн і яка унеможливила віднесення Позивачем саме вказаної суми ПДВ до податкового кредиту.

При цьому, суд вважає, що у таких діях/бездіяльності Відповідача існує прямий причинно-наслідковий зв`язок з понесеними Позивачем збитками.

Щодо застосування строку позовної давності про що заявлено Відповідачем, суд зазначає наступне.

Так, Відповідач вважає, що початок перебігу позовної давності за вказаною вимогою розпочався з 30.11.2017 року , але не пізніше 21.12.2017 року (тобто коли Позивач дізнався про зупинення реєстрації податкової накладної №4 від 30.11.2017 року, про що надіслав відповідну вимогу до Відповідача від 21.12.2017 року, підписану Начальником адміністрації морського порту «Южний» Широковим М.А. та заступником начальника філії з фінансів та економіки Яблонським І.К.) та закінчився не пізніше 21.12.2020 року.

Як зазначалось вище, Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні /розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 1095 календарних днів здати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних.

Тобто, в даному випадку Позивач мав право на податковий кредит протягом 1095 календарних днів з дати, коли повинна була бути складна коректна податкова накладна на правильну суму.

Тобто, останнім днем для включення суми податку до складу податкового кредиту було 29.11.2020р. Тому, порушення прав Позивача виникло з 30.11.2020р., коли ним було остаточно втрачено право на віднесення суми ПДВ в розмірі 53 666грн. до податкового кредиту і відповідного зменшення податкового зобов`язання на вказану суму. Саме з цієї дати у Позивача виникло право на звернення до суду з вимогами про стягнення з Відповідача збитків.

Таким чином, 3-річний строк позовної давності, встановлений статтею 257 ЦК України, Позивачем не пропущено.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, з покладенням на відповідача витрат по сплаті судового збору.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 238, 240 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Монолатій Геннадія Юрійовича ( АДРЕСА_1 , код - НОМЕР_1 ) на користь Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (01135, м. Київ, проспект Перемоги, 14 код ЄДРПОУ 38727770), в особі Південної філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрація морського порту Південний) (65481, м. Южне Одеської області, вул. Берегова, 11, код ЄДРПОУ 38728549): збитки у розмірі 53 666 гривень та 2270 гривень судового збору.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст.241 ГПК України

та може бути оскаржено в порядку ст..ст.253-259 ГПК України.

Повний текст складено 15 липня 2021 р.

Суддя О.А. Демешин