Рішення № 98326481, 08.07.2021, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.07.2021 справа № 914/319/21

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Еко-Малт”, смт. Розділ, Миколаївський р-н, Львівська обл.

до відповідача: Акціонерного товариства “Оператор газорозподільної системи “Львівгаз”, м. Львів

про визнання недійсним та скасування рішення Центральної комісії АТ “Львівгаз” з розгляду актів про порушення споживачами природного газу вимог Кодексу ГРС про задоволення Акту про порушення №007994 від 29.07.2020

Суддя Коссак С.М.

за участі секретаря Побігайленко Ю.-Б.В.

Представники:

Від позивача: Бердар Сергій Васильович – адвокат;

Від відповідача: Трухим Святослав Вікторович – адвокат.

На розгляд господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Еко-Малт”, смт. Розділ, Миколаївський р-н, Львівська обл. до відповідача Акціонерного товариства “Оператор газорозподільної системи “Львівгаз”, м. Львів про визнання недійсним та скасування рішення Центральної комісії АТ “Львівгаз” з розгляду актів про порушення споживачами природного газу вимог Кодексу ГРС про задоволення Акту про порушення №007994 від 29.07.2020.

Ухвалою суду від 01.03.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 01.04.2021 року.

23.03.2021 року від відповідача на поштову адресу суду надійшов відзив на позовну заяву (вх.№6944/21), в якому просить відмовити в задоволенні позову.

31.03.2021 року від позивача надійшла відповідь на відзив (вх.№7732/21).

Протокольною ухвалою суду від 01.04.2021 року оголошено перерву в судовому засідання до 29.04.2021 року.

Ухвалою суду від 29.04.2021 року продовжено строк підготовчого провадженні у справі №914/319/21 на 30 днів та оголошено перерву в підготовчому засіданні до 27.05.2021 року.

В судове засідання 27.05.2021 року позивач явку представника забезпечив, який підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просить закрити підготовче провадження та призначити розгляд справи по суті.

В судове засідання 27.05.2021 року відповідач явку уповноваженого представника забезпечив, не заперечив проти закриття провадження та призначення до розгляду по суті.

Враховуючи вчинення усіх необхідних процесуальних дій у даній справі для виконання завдань підготовчого провадження, визначених ст.177 ГПК України та вирішення питань які підлягають з`ясуванню у порядку ст.182 ГПК України, ухвалою суду від 27.05.2021 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті.

У судовому засіданні 08.07.2021 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Аргументи учасників справи

Правова позиція позивача

29.07.2020 представником АТ «Львівгаз» інж. з метр. ОСОБА_1 проведено демонтаж датчика тиску РС-28N03121479 та датчика температури ПВТ-01N121, про що складено Акт №2756 технічної перевірки комерційного ВОГ (зняття на чергову повірку). Також ним складено Акт № 2757 введення в експлуатацію комерційного ВОГ (встановлено підмінний датчик тиску та температури).

26.11.2020 на адресу позивача надійшов лист від АТ «Львівгаз» у якому містилося запрошення взяти участь у засіданні комісії АТ «Львівгаз» з розгляду актів про порушення, що відбудеться 27.11.2020. До листа долучено Акт про порушення №007994 від 29.07.2020.

З Акту про порушення №007994 від 29.07.2020 вбачається порушення на об`єкті позивача КГС, а саме порушення строку періодичної перевірки ЗВТ датчика тиску і температури.

На засіданні комісії, пердставником позивача зазначено. Що періодичні повірки здійснюються у строки, визначені законодавством, жодних порушень не вчиняється.

Однак 30.01.2021 ТОВ «Еко – Малт» отримало листа від АТ «Львівгаз», що за результатами засідання Центральної комісії з розгляду актів про порушення споживачами природного газу вимог кодексу ГРС, що відбулося 27.11.2020 прийнято рішення щодо задоволення Акту про порушення №007994 від 29.07.2020.

Позивач просить визнати недійсним та скасувати рішення Центральної комісії АТ «Львівгаз» з розгляду актів про порушення споживачами природного газу Кодексу ГРС про задоволення Акту про порушення №007994 від 29.07.2020.

Також просить стягнути витрати на правову допомогу у розмірі 12 000,00грн.

Правова позиція відповідача

Відповідно до п.17 4.1 ст.1 Закону України “Про метрологію та метрологічну діяльність”, періодична повірка засобів вимірювальної техніки - повірка, що проводиться протягом періоду експлуатації засобів вимірювальної техніки через встановлений проміжок часу (міжповірочний інтервал).

Згідно із ч.1-ч.З ст.17 Закону України “Про метрологію та метрологічну діяльність”, законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, підлягають періодичній повірці та повірці після ремонту. Перелік категорій законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що підлягають періодичній повірці, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Міжповірочні інтервали законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки за категоріями встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері метрології та метрологічної діяльності. Порядок встановлення міжповірочних інтервалів визначається Кабінетом Міністрів України.

Однак, як вбачається із Таблиці 2 Паспорта (ст.5) та фактично підтверджено позивачем у позовній заяві, відсутні відомості про проведення повірки між 19.07.2016 та 12.08.2020 (тобто, з дня останньої повірки до 12.08.2020 пройшло більше 4 років), шо є порушенням та зафіксовано Актом про

порушення №007994 від 29.07.2020.

Доказів про те, що в цей період часу було проведено періодичну повірку, а датчик був придатний до використання, позивачем не надано. Додатково зазначаю, що в тому ж Паспорті відсутній запис про проведення повірки 30.07.2012, хоча позивач в тексті позовної заяви заявляє його наявність.

Просить відмовити у задоволенні позову.

Щодо витрат на правову допомогу, то позивачем не надано жодних доказів на підтвердження розміру та обсягу виконаних робіт (наданих послуг), а тому відповідач заперечує проти стягнення витрат на правову допомогу за відсутності документів, що підтверджують її надання.

Фактичні обставини справи.

01 листопада 2018 року між ТОВ «Еко-Малт» та АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» укладено договір розподілу природного газу №42DPLv9895-18.

29.07.2020 представником АТ «Львівгаз» інж. з метр. Данчевським І.В. проведено демонтаж датчика тиску РС-28N03121479 та датчика температури ПВТ-01N121, про що складено Акт №2756 технічної перевірки комерційного ВОГ (зняття на чергову повірку). Також ним складено Акт № 2757 введення в експлуатацію комерційного ВОГ (встановлено підмінний датчик тиску та температури).

Складено Акт про порушення №007994 від 29.07.2020, що підписаний представником оператора ГРМ та представником споживача.

27.11.2020 відбулося засідання Центральної комісії АТ «Львівгаз» з розгляду актів про порушення споживачами природного газу Кодексу ГРС, проведення нарахування обсягів спожитого газу та перерахунків споживачам природнього газу. За результатами засідання прийнято рішення про задоволення Акту про порушення №007994 від 29.07.2020, направлено рахунок на оплату №60177194 від 15 грудня 2020 на суму 234 828,99грн. та повідомлення про припинення (обмеження) газопостачання №60177194 від 15 грудня 2020.З Акту про порушення №007994 від 29.07.2020, на об`єкті ТОВ «Еко-Малт» встановлено порушення Кодексу газорозподільних систем, а саме порушення строку періодичної повірки ЗВТ датчика тиску і температури.

Датчик тиску PC-28N03121479 та датчик температури ПВТ-01Ш21 на момент проведення повірки справні та придатними до використання, що підтверджується Протоколом повірки №202601 від 12.08.2020, згідно з яким, датчик тиску придатний до застосування, та Протоколом повірки №202611 від 12.08.2020, згідно з яким, датчик температури придатний до застосування.

Матеріали справи містять Паспорт датчика тиску РС-28N03121479 з відмітками про проходження періодичних повірок 08.08.12, 16.07.14, 20.07.16, 12.08.20 та Паспорт датчика температури ПВТ-01Ш21 з відмітками про придатність від 16.07.14, 19.07.18, 12.08.20. Матеріали справи також містять відповідь на адвокатський запит ДП «Львівський науково – виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» від 14.03.2021 за №18-01/451 про те, в 2108 році ДП «Львівстандартметрологія» здійснювало повірку перетворювача температури типу ПВТ – 01 зав.№12170, за результатами якої складено протокол повірки №180913 від 31.07.2018 про придатність. Оформлення результатів повірки здійснено у відповідності до вимог наказу Мінекономрозвитку від 08.02.2016 №193 шляхом нанесення відбутку повірочного тавра у відповідний розділ дублікату паспорта перетворювача температури.

Також листом від 23.02.21 за №18-01/282 ДП «Львівстандартметрологія» у відповідь на адвокатський запит повідомило, що результати періодичних повірок перетворювача температури типу ПВТ – 01 зав.№12170 та перетворювача тиску РС – 28 зав. № 03121479 засвідчені у відповідних розділах їх експлуатаційних документів (паспортах), а саме: зазначено дату повірки, запис результату повірки (придатний, непридатний), нанесено відбиток повірочного тавра та підпис працівника ДП «Львівстандартметрологія», який виконував роботу. За результатами повірки складено складені протоколи повірки №202601 від 12.08.2020 та №202611 від 12.08.2020.

Норми права та мотиви суду.

Відповідно до п.17, п.18 ч.1 ст.1 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» повірка засобів вимірювальної техніки - сукупність операцій, що включає перевірку та маркування та/або видачу документа про повірку засобу вимірювальної техніки, які встановлюють і підтверджують, що зазначений засіб відповідає встановленим вимогам. Періодична повірка засобів вимірювальної техніки - повірка, що проводиться протягом періоду експлуатації засобів вимірювальної техніки через встановлений проміжок часу (міжповірочний інтервал).

Відповідно до ст.17 цього ж Закону законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, підлягають періодичній повірці та повірці після ремонту. Стосовно законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, може також проводитися позачергова, експертна та інспекційна повірка. Перелік категорій законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що підлягають періодичній повірці, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Міжповірочні інтервали законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки за категоріями встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері метрології та метрологічної діяльності. Порядок встановлення міжповірочних інтервалів визначається Кабінетом Міністрів України. Суб`єкти господарювання зобов`язані своєчасно з дотриманням встановлених міжповірочних інтервалів подавати законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, на періодичну повірку. Повірка законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, проводиться за методиками повірки, які визначаються нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері метрології та метрологічної діяльності, або національними стандартами.

Порядок встановлення міжповірочних інтервалів для законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки за категоріями затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2016 року №1195. Пунктом 2, 3 цього порядку встановлено, що міжповірочний інтервал для законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки (далі - міжповірочний інтервал) - проміжок часу або напрацювання між двома послідовними повірками законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки, протягом якого метрологічні характеристики такого засобу повинні відповідати встановленим вимогам. Міжповірочні інтервали за категоріями законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки (далі - категорії) встановлюються Мінекономіки для забезпечення надійних результатів вимірювань протягом визначеного проміжку часу. За однією категорією може бути встановлено кілька міжповірочних інтервалів залежно від групи таких засобів, що мають однакове призначення, але відрізняються за принципом дії, конструкцією, метрологічними характеристиками, умовами експлуатації.

Відповідно до міжповірочних інтервалів законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, за категоріями, затверджених наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 13.10.2016 року №1747, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 01 листопада 2016 року за №1417/29547 для лічильників газу та пристроїв перетворення об`єму (використовуються для проведення розрахунків за поставлений та/або спожитий природний газ) класу 1,0 установлено міжповірочний інтервал 2 роки; класу 1,5 - 8 років.

Відповідно до п.14-16 Розділу 2 Порядку проведення повірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, та оформлення її результатів, затвердженого наказом Міністерств аекономічного розвитку і торгівлі України від 08.02.2016 №193, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24 лютого 2016 року за №278/28408 періодичній повірці підлягають ЗВТ, визначені в Переліку категорій законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що підлягають періодичній повірці, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 04 червня 2015 року № 374. Заявники зобов`язані подавати ЗВТ на періодичну повірку з дотриманням міжповірочних інтервалів, установлених наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України "Про затвердження міжповірочних інтервалів законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, за категоріями" від 13 жовтня 2016 року N 1747, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 01 листопада 2016 року за № 1417/29547. Періодична повірка ЗВТ проводиться виконавцями відповідно до письмового звернення заявника, складеного в довільній формі. Заявник може скласти графік проведення періодичної повірки ЗВТ на відповідний рік за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку та погодити його з виконавцем. Заявники, які погодили графіки, надають ЗВТ на періодичну повірку відповідно до погоджених строків або своєчасно письмово повідомляють виконавців про причини невиконання графіків.

Відповідно до п.3 Розділу 4 цього ж Порядку оформлення результатів періодичної, позачергової повірок та повірки після ремонту здійснюється таким чином: 1) позитивні результати періодичної, позачергової повірок та повірки після ремонту ЗВТ засвідчують відбитком повірочного тавра на ЗВТ чи записом з відбитком повірочного тавра у відповідному розділі експлуатаційних документів та/або оформлюють свідоцтво про повірку ЗВТ за формою згідно з додатком 2 до цього Порядку.

Судом встановлено, що позивачем належним чином проведено періодичну перевірку датчика температури ПВТ-01 заводський №12170, що підтверджується протоколом повірки №180913 від 31.07.2018 року та дублікатом Паспорта перетворювача вимірювального температури ПВТ-01.

Суд доходить висновку, що позивачем дотримано строки проведення періодичної повірки датчика тиску РС-28 зав. №03121479 та датчика температури ПВТ-01 зав.№12170. Суд погоджується з доводами позивача, що порушень, передбачених Кодексом ГРС не має. А відтак у позов підлягає задоволенню.

Слід зазначити, що відповідачем подано клопотання про закриття провадження у справі (вх.№14453/21) відповідно до п.2 ч.1 ст.231 ГПК України. Відповідач зазначає, що 20.05.2021 було скасовано рішення Комісії з розгляду актів про порушення щодо задоволення Акту про порушення №007994 від 29.07.2020.

У судовому засіданні 08.07.2021 позивач заперечив проти закриття провадження з мотивів того, що відповідачем не подано належних доказів вчинення такої дії, а поданий витяг з протоколу №48/05 від 20.05.2021 засідання комісії з розгляду актів про порушення споживачами природного газу вимог Кодексу ГРС не вважається належним доказом відсутності предмету спору. Крім цього, Кодексом ГРС не передбачено вчинення такої дії відповідачем та не містить назви документу, що повинен бути оформлений. як наслідок вчинення такої дії.

Закриття провадження у справі -це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Пунктом 2 частини першої статті 231 ГПК України встановлено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе також у разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина зумовлює відмову в позові, а не закриття провадження у справі.

Одночасно слід зазначити, що предмет спору - це об`єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Враховуючи доводи позивача, а також ту обставину, що позивачу належить право формування та зміни предмету позову, суд відмовив у закритті провадження у справі. При цьому суд зазначає, що наданий витяг з протоколу №48/05 від 20.05.2021 засідання комісії з розгляду актів про порушення споживачами природного газу вимог Кодексу ГРС не містить переліку членів комісії (їх посади та прізвища), не завірений відміткою про відповідність витягу оригіналу документа та підпису секретаря комісії С.А.Витичак, не додано акт, що визначає повноваження цієї комісії, а у самому витягу з протоколу не має посилання на цей документ чи на вимоги чинного законодавства, відповідно до якого комісія вправі вчиняти такі дії.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

На підставі наведеного, враховуючи та оцінюючи наявні у справі докази, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Стягнення судового збору у розмірі 2 270,00грн. покласти на відповідача.

Щодо витрат на правову допомогу.

Відповідно ст. 126 ГПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Частинами 5, 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Позивачем подано заяву про долучення доказів витрат на професійну правничу допомогу (вх.№13713/21), а саме: договір про надання правничої допомоги №03/02 від 03.02.2021, акт про надання правничої допомоги №1 від 31.05.2021, рахунок №01 від 31.05.2021, платіжне доручення №2589 від 31.05.2021. Просить стягнути 12 000,00 грн. витрат на правову допомогу.

Відповідачем подано клопотання про зменшення розміру витрат на правову допомогу (вх.№14471/21). Зазначає, що Акті про надання правничої допомоги №1 зазначено, що підготовка, написання та подання склала 4 години, що становить 2000 грн. В той же час, аналогічні витрати та витрачений адвокатом час зазначено і за подання позовної заяви у справі. Відповідач вважає, що складність написання заяви про забезпечення позову та позовної заяви не є співмірними, враховуючи їх природу, аргументацію, обсяг та значення для вирішення справи. Тому, відповідач вважає, що позивачем завищено розмір витрат на правову допомогу в частині написання заяви про забезпечення позову. Також не зрозуміло, чим відрізняється “підготовка” та "написання” заяви по своїй суті. Окрім того, представником позивача виставлено рахунок за участь у судових засідання у розмірі 1500 гривень за кожне. В той же час, тривалість та суть вказаних судових засідань були різними. Наприклад, судове засідання у справі 01.04.2021 було оголошено, оскільки відповідач не отримав відповіді на відзив у цій справі (яку позивач надіслав лише 31.03.2021, за день до судового засідання). У судовому засіданні від 27.05.2021 судом заслухано думки сторін щодо закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду. Окрім того, фактично надано представнику позивача час на подання суду і відповідачу доказів понесених на правову допомогу витрат. Судячи із інших видів витрат на правову допомогу, година роботи адвоката фактично становить 500 грн. В той же час, жодне із наведених судових у Акті про надання правничої допомоги №1 нетривало навіть повної години. Крім того, позивачем в наданих документах не наведено часу, затраченого на кожне судове засідання та у справі, а також з урахуванням чого зазначено суму за кожне із судових засідань у розмірі 1500 грн.

У відповіді на відзив (вх.№7732/21) та у судовому засіданні 08.07.2021 позивач заперечив проти зменшення витрат на правову допомогу. Зазначив, що витрати є співрозмірними зі складністю справи.

З цього приводу суд зазначає таке.

Щодо складання процесуальних документів.

Суд, враховуючи правову позицію, відображену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2019 року у справі № 755/9215/15-ц, зазначає, що адвокат самостійно визначається зі стратегією захисту інтересів свого клієнта та алгоритмом дій задля задоволення вимог останнього та найкращого його захисту. Обставина щодо складності написання заяви про забезпечення позову та позовної заяви і їх неспівмірність, на яку покликається відповідач, судом не враховуються, оскільки не підтверджені доказами, є суб`єктивною оцінкою відповідача та спростовуються матеріалами справи, оскільки ухвалою господарського суду Львівської області від 08.02.2021 у справі №914/319/21 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко-Малт» про забезпечення позову задоволено та до вирішення справи по суті заборонено Акціонерному товариству “Оператор газорозподільної системи “Львівгаз” вчиняти будь-які дії, спрямовані на припинення (обмеження) газопостачання Товариству з обмеженою відповідальністю «Еко-Малт» на підставі повідомлення про припинення (обмеження) газопостачання №60177194 від 15.12.2020 року.

Щодо розміру витрат за участь у судових засіданнях.

За положеннями пункту 4 статті 1, частин 3 та 5 статті 27 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.

Відповідно до статті 19 Закону видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Відповідно до п.2.1. Договору про надання правничої допомоги №03/02 (надалі – Договір) виконавець (адвокатське об`єднання) бере на себе зобов`язання представляти інтереси замовника у судах. Згідно з п.4.1. цього договору вартість послуг виконавця вказується в Акті про надання правничих послуг. В наданому суду Акті представництво інтересів позивача в суді встановлено у розмірі 1 500,00грн.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Згідно з п.4.6. Договору сума, що вказана у Акті про надання правничої допомоги є гонораром виконавця.

Відповідно до п.6.1. Договору сторони несуть відповідальність відповідно до вимог чинного законодавства.

Таким чином, беручи на себе обов`язок щодо здійснення представництва інтересів клієнта в суді, адвокат бере на себе відповідальність не лише за якусь одну дію, наприклад написання процесуального документу чи виступ у суді, а бере на себе обов`язок по вчиненню комплексу дій, метою яких є забезпечення реалізації та захисту прав і обов`язків клієнта.

Отже, участь у судовому засіданні являє собою не формальну присутність на ньому, а підготовку адвоката до цього засідання, витрачений час на дорогу до судового засідання та у зворотному напрямку, його очікування та безпосередня участь у судовому засіданні.

Такі стадії представництва інтересів у суді, як прибуття на судове засідання та очікування цього засідання є невідворотними та не залежать від волі чи бажання адвоката. При цьому паралельно, вчиняти якісь інші дії на шляху до суду чи під залом судового засідання адвокат не може та витрачає на це свій робочий час. Суд вважає, що такі дії, як прибуття до суду чи іншої установ є складовими правничої допомоги, які в комплексі з іншими видами правничої допомоги сприяють забезпеченню захисту прав та інтересів клієнта і участь в судових засіданнях.

З урахуванням правової позиції, зазначеної у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25 травня 2021 у справі №910/7586/19, що час, який адвокат витрачає на дорогу для участі у судовому засіданні, є складовою правничої допомоги і підлягає компенсації нарівні з іншими витратами, суд доходить висновку, що відшкодування витрат за участь в судовому засіданні у розмірі 1 500,00грн. з врахуванням витраченого часу на прибуття у судове засідання відповідає критерію розумності і співмірності.

Дослідивши матеріали справи, взявши до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору, суд доходить висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу 12 000,00 грн є співмірним із складністю справи; виконаними адвокатом роботами (наданими послугами); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт та підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 10, 12, 20, 73, 76, 79, 123, 126, 129, 185, 191, 232, 233, 236, 237, 238, 240 ГПК України, суд –

УХВАЛИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Визнати недійсним та скасувати рішення Центральної комісії АТ “Львівгаз” з розгляду актів про порушення споживачами природного газу вимог Кодексу ГРС про задоволення Акту про порушення №007994 від 29.07.2020.

3. Стягнути з Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» (79039, Львівська обл., м. Львів, вул. Золота, 42, ідент. код 03349039) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко-Малт» (81650, , смт. Розділ, Миколаївський р-н, Львівська обл., вул. Миру, 12, ідент. код 41491531) 2 270,00 грн. витрат на оплату судового збору, 12 000,00 грн. відшкодування витрат на професійну правову допомогу адвоката.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду в порядку, встановленому розділом IV ГПК України.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://court.gov.ua/fair/sud5015, а також у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою - http://reyestr.court.gov.ua.

Повний текст рішення складно та підписано 15.07.2021 року.

Суддя С.М. Коссак