Рішення № 98322954, 14.07.2021, Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області

Справа № 740/1814/21

Провадження № 2/740/798/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 липня 2021 року м. Ніжин

Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області в складі:

головуючого судді Шевченко І. М.,

за участю секретаря судового засідання Зінич А. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (далі - АТ «Ощадбанк», банк) до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

установив:

У березні 2021 року позивач звернувся до суду з указаним позовом, в якому просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 3286,21 грн, а також витрати зі сплати судового збору у сумі 2270,00 грн.

На обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що 02 лютого 2017 року сторони уклали договір у вигляді заяви про приєднання № 2604735/291216 до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку (далі - договір) з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки).

За умовами заяви шляхом підписання цієї заяви клієнт беззастережно приєднується до договору, а банк відкриває йому поточний рахунок у гривнях на умовах Тарифів за користування платіжною карткою, розміщених на сайті банку, та на інформаційних стендах, що знаходяться в приміщеннях установ банку, надає клієнту платіжну картку та конверт з персональним ідентифікаційним кодом.

У своїй заяві на встановлення відновлюваної кредитної лінії (кредиту), яка є складовою заяви на приєднання, відповідач просив банк надати йому кредит на споживчі потреби шляхом встановлення відновлюваної кредитної лінії на його кредитний рахунок. Банк установив клієнту кредит у сумі 1500,00 грн.

Згідно з п. 1.16 договору за користування кредитом клієнт зобов`язаний сплачений проценти у порядку та розмірах, визначених у заяві на встановлення відновлювальної кредитної лінії та в додатку № 1 до договору.

Відповідно до п. 1.17 договору проценти нараховуються методом факт/факт на фактично отриману клієнтом суму кредиту та за строк фактичного користування ним, починаючи з першого дня отримання кредиту включно, та до дня фактичного повернення кредиту (його частини).

Так, за умовами заяви процентна ставка за кредитом є фіксованою і складає 30% річних за користування кредитними коштами. Клієнт щомісячно здійснює часткове повернення кредиту у розмірі обов`язкового щомісячного платежу, також має право провести повне чи часткове погашення кредиту.

Крім цього, згідно з п. 1.7 договору (загальні умови надання кредиту) датою укладення кредитного договору є дата підписання заяви на встановлення відновлювальної кредитної лінії (кредиту) уповноваженим представником (працівником) банку; датою надання кредиту (частин кредиту) є дата використання клієнтом кредиту (кредитних коштів); датою встановлення кредиту є дата направлення повідомлення про узгоджені умови кредитування.

Кредитний договір діє до повного виконання клієнтом всіх грошових зобов`язань за кредитним договором. Перебіг строку кредитування починається з дати надання банком клієнту кредиту/встановлення ліміту кредитування.

Згідно з п. 1.27 договору будь-яке невиконання клієнтом умов договору породжує у банка право достроково відкликати кредит, а у клієнта створює обов`язок достроково погасити заборгованість за кредитом у повному обсязі та сплатити усі інші платежі, передбачені договором.

Клієнт зобов`язаний щомісячно отримувати звіт (виписку) по рахунку та сплачувати за кредитом усі платежі на підставі цього звіту (виписки) по рахунку, не пізніше 25 числа місяця наступного за звітним або на початку операційного дня, наступного за вихідним, святковим чи неробочим днем згідно з договором.

За невиконання або несвоєчасне, не в повному обсязі виконання клієнтом будь-якого грошового зобов`язання перед банком у розмірі та в строки, передбачені договором, банк має право нараховувати на суми прострочених платежів та стягувати пеню за кожен день прострочення, починаючи з дня, коли відповідна сума мала бути сплачена, до дати фактичної її сплати, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період, за який нараховується пеня, якщо інше не передбачено договором (п. 9.1 розділу ІХ договору «Відповідальність клієнта та банку»).

Пеня нараховується у валюті грошового зобов`язання, за неналежне виконання якого вона застосовується, і сплачується в національній валюті за курсом, встановленим НБУ на 15-00 годину за київським часом банківського дня, в який сплачується пеня.

Таким чином, позивач виконав свої зобов`язання за договором, надавши відповідачу кредит у встановленому договором розмірі, проте відповідач порушив умови договору щодо повернення кредиту та сплати процентів у встановлені договором строки та в порядку, у зв`язку з чим у відповідача виникла прострочена заборгованість зі сплати кредиту та процентів.

Заборгованість відповідача становить 3286,81 грн, із яких: загальна сума основної заборгованості - 1286,41 грн; загальна сума заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом - 922,04; загальна сума заборгованості за комісією - 9,00 грн; загальна сума нарахованої пені - 781,39 грн; інфляційні втрати на суму простроченого кредиту - 80,37 грн; інфляційні втрати на суму нарахованих та несплачених процентів - 65,55 грн; 3 % річних на суму простроченого кредиту - 81,31; 3 % річних на суму нарахованих та несплачених процентів - 60,74 грн.

Ухвалою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 11 травня 2021 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 18 червня 2021 року постановлено відкласти розгляд справи на 14 липня 2021 року; здійснити повідомлення відповідача ОСОБА_1 про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін шляхом розміщення оголошення на офіційному вебсайті судової влади України.

Позивач у судове засідання не викликався, оскільки розгляд справи проводиться без повідомлення сторін.

Відповідач у встановлений законом строк відзиву на позов не подав, із заявами до суду не звертався.

Перешкод для здійснення розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження та вирішення справи і ухвалення судового рішення за наявними матеріалами судом не встановлено. Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу суд не здійснює.

Згідно із ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши наявні у справі докази, кожного окремо та в сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, керуючись законом, суд дійшов таких висновків.

Судом установлено, що 02 лютого 2017 року відповідач підписав заяву про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки) в ПАТ «Ощадбанк», яке в подальшому перейменовано в АТ «Ощадбанк», а також заяву на встановлення відновлюваної кредитної лінії (кредиту), яка є складовою заяви про приєднання (а. с. 5, 6).

Згідно з п. 3.1 заяви про приєднання, шляхом підписання цієї заяви клієнт беззастережно приєднується до договору в редакції, яка на день підписання цієї заяви розміщена на сторінці банку в Інтернеті - www.oschadbank.ua, та укладає з банком договір, складовою частиною якого є умови договору банківського рахунку, кредитного договору.

У п. 4.1 вказаної заяви зазначено, що банк відкриває поточний рахунок № НОМЕР_1 .

Крім цього, 02 лютого 2017 року відповідач підписав заяву про встановлення відновлюваної кредитної лінії (кредиту), згідно з якою на його картковий рахунок № НОМЕР_1 зараховано кредитні кошти в розмірі 1500,00 грн шляхом встановлення відновлюваної кредитної лінії (кредиту) на цей картковий рахунок з строком кредитування 36 місяців, з можливим продовженням на той самий строк.

За змістом п. 6.5.2 заяви на встановлення відновлюваної кредитної лінії (кредиту) процентна ставка за кредитом є фіксованою та складає 30,00 % річних за користування кредитними коштами у всіх випадках, крім користування кредитними коштами протягом грейс-періоду; 0,001 % річних за користування кредитними коштами протягом грейс-періоду у випадках безготівкового розрахунку за товари та послуги з використанням платіжної картки. Проценти за користування кредитом сплачуються щомісячно згідно з умовами договору.

Згідно з наданим позивачем розрахунком (а. с. 14, 15) станом на 22 грудня 2020 року заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором становить 3286,81 грн, із яких: загальна сума основної заборгованості - 1286,41 грн; загальна сума заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом - 922,04; загальна сума заборгованості за комісією - 9,00 грн; загальна сума нарахованої пені - 781,39 грн; інфляційні втрати на суму простроченого кредиту - 80,37 грн; інфляційні втрати на суму нарахованих та несплачених процентів - 65,55 грн; 3 % річних на суму простроченого кредиту - 81,31 грн; 3 % річних на суму нарахованих та несплачених процентів - 60,74 грн.

Положеннями ст. 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч. 1 ст. 1055 ЦК України).

Статтею 634 ЦК України встановлено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно із ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (ст. 638 ЦК України).

У силу вимог ст. 204 ЦК України (презумпція правомірності правочину) правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 614 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини, якщо інше не встановлено договором або законом. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Як вбачається з матеріалів справи, зобов`язання не виконані з вини відповідача.

За змістом ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Як зазначено у ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Установлено, що відповідач порушив узяті за договором зобов`язання щодо своєчасного погашення кредиту та процентів за користування кредитними коштами, що призвело до утворення заборгованості.

Визначаючи розмір заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідача, суд ураховує таке.

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового.

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Однак у справі, що розглядається, розмір процентів за користування кредитними коштами установлений договором і складає 30 % річних, і така процентна ставка за умовами договору є фіксованою, повинна сплачуватися щомісячно.

З огляду на вказане неправомірним є нарахування банком 3 % річних на суму простроченого кредиту - 81,31 грн та 3 % річних на суму нарахованих та несплачених процентів - 60,74 грн, а тому позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими та безпідставними.

Стосовно стягнення комісії у розмірі 9,00 грн слід зазначити таке.

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені також і Законом України «Про захист прав споживачів».

За положеннями ч. 5 ст. 11, ч. 1, 2, 5, 7 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки.

Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати за обслуговування кредиту, і це є підставою для визнання таких положень недійсними.

Згідно з абз. 2 і 3 ч. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач не зобов`язаний сплачувати кредитодавцеві будь-які збори, відсотки, комісії або інші вартісні елементи кредиту, що не були зазначені у договорі.

Кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

Послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, не відповідають змісту кредитних відносин.

Указаний висновок узгоджується із висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року у справі № 369/9293/15-ц (провадження № 61-29646св18), від 02 вересня 2019 року у справі № 361/7528/17 (провадження № 61-45662св18) та від 09 грудня 2019 року у справі № 524/5152/15-ц (провадження № 61-8862сво18).

Згідно із ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року у справі № 6-1746цс16 зазначено, що встановлення банком у кредитному договорі обов`язку боржника сплачувати щомісячну комісію за управління кредитом без зазначення, які саме послуги за вказану комісію надаються клієнту, а також нарахування комісії за послуги, що супроводжують кредит (саме як компенсація сукупних послуг банку за рахунок клієнта), є незаконним.

Несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати за обслуговування кредиту, і це є підставою для визнання таких положень недійсними.

Рішенням Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 у справі щодо офіційного тлумачення положень п. 22, 23 ст. 1, 11, ч. 8 ст. 18, ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» у взаємозв`язку з положеннями ч. 4 ст. 42 Конституції України (справа про захист прав споживачів кредитних послуг) підтверджено, що положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» з подальшими змінами у взаємозв`язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Разом з цим у Рішенні від 11 липня 2013 року № 7-рп/2013 Конституційний Суд України зазначив, що умови договору споживчого кредиту, його укладення та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими споживач вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності.

Викладене дає підстави для висновку, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання послуг з розрахунково-касового обслуговування не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає сплаті позичальником. Оскільки надання послуги з розрахунково-касового обслуговування відповідає економічним потребам лише самого банку, то такі дії не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.

З огляду на вказане суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача комісії у розмірі 9,00 грн.

В іншій частині складових заборгованості за кредитним договором позовні вимоги доведені й обґрунтовані.

Статтею 2 ЦПК України встановлено, що з авданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно із ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За положеннями ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).

Установлено, що відповідач не виконував належним чином узятих за договором зобов`язань щодо своєчасного погашення тіла кредиту та процентів за користування кредитними коштами, що призвело до утворення заборгованості станом на 22 грудня 2020 року у розмірі 3135,76 грн, з яких: заборгованість за кредитом - 1286,41 грн; заборгованість за процентами за користування кредитом - 922,04; загальна сума нарахованої пені - 781,39 грн; інфляційні втрати на суму простроченого кредиту - 80,37 грн; інфляційні втрати на суму нарахованих та несплачених процентів - 65,55 грн.

Перевіривши матеріали справи, суд вважає за можливе позов задовольнити частково в зазначеному вище розмірі.

На підставі ст. 141 ЦПК України слід стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог (95,4 %) у сумі 2165,60 грн.

Керуючись ст. 2, 10, 49, 77-81, 89, 141, 209, 210, 223, 247, 265, 274, 279, 280, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; НОМЕР_2 ; АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (код ЄДРПОУ 00032129; 01001, м. Київ, вул. Володимирська, 27) заборгованість за кредитним договором у розмірі 3135 (три тисячі сто тридцять п`ять) гривень 76 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; НОМЕР_2 ; АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (код ЄДРПОУ 00032129; 01001, м. Київ, вул. Володимирська, 27) витрати зі сплати судового збору в сумі 2 165 (дві тисячі сто шістдесят п`ять) гривень 60 коп.

Рішення суду може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення складене і підписане 15 липня 2021 року.

Суддя І. М. Шевченко