Рішення № 98321163, 06.07.2021, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 06.07.2021 Справа № 554/5690/20

Провадження № 2/554/606/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2021 року м. Полтава

Октябрський районний суд м.Полтави в складі:

головуючого – судді Гольник Л.В.,

за участю секретаря – Плаксюк І.Ю.

представника позивача – Остапенко О.П.,

позивача – ОСОБА_1 ,

представника відповідача – ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Полтава цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Наукова-технічне підприємство «Бурова техніка», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Приватне акціонерне товариство «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна» про відшкодування шкоди, заподіяної ДТП,–

встановив:

Позивач звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю «Наукова-технічне підприємство «Бурова техніка» (далі – ТОВ «НТП «Бурова техніка») про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП, в якій прохав стягнути з відповідача завдану матеріальну шкоду в сумі 37379,37 грн, а також судовий збір та витрат на правову допомогу.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 06.12.2019 року о 08.45 у м. Полтаві на перехресті вул. Пушкіна з вул. 1100-річчя Полтави водій ТОВ «НТП «Бурова техніка» ОСОБА_3 , керуючи автомобілем «Volkswagen Touareg», д.н.з. НОМЕР_1 , який зареєстрований на ТОВ «НТП «Бурова техніка», допустив зіткнення з автомобілем «Peugeot 307», д.н.з. НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_1 на праві власності та яким керувала його донька ОСОБА_4 .

Постановою Дарницького районного суду м. Києва від 20.12.2019 року водія ОСОБА_3 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу.

Внаслідок порушення ДТП автомобіль «Peugeot 307», д.н.з. НОМЕР_2 , отримав механічні пошкодження.

Відповідно до звіту про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу, проведеного оцінювачем ТОВ «СЗУ Україна» на замовлення ПрАТ «АСК «ІНГО Україна» вартість відновлювального ремонту склала – 43773,87 грн, включаючи ПДВ на запасні частини та матеріали фарбування. Застосовано коефіцієнт фізичного зносу автомобіля – 0,7. З урахуванням коефіцієнту зносу визначено вартість матеріального збитку без урахування ПДВ у сумі 18 671,20 грн.

04.02.2020 року ПрАТ «АСК «ІНГО Україна» здійснило ОСОБА_1 страхову виплату у сумі 17 980,84 грн.

Проте загальна вартість витрат на ремонт автомобіля, понесених ОСОБА_1 , склала 55360,21 грн., сума складається з вартості запасних частин, які були пошкоджені внаслідок ДТП та робіт по їх заміні, послуги евакуатора.

Позивач звернувся до відповідача у позасудовому порядку про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП. Однак відповідач заперечує щодо розміру заподіяної шкоди.

У зв`язку з цим, позивач звернувся до суду.

Ухвалою від 02.07.2020 року відкрито провадження за позовною заявою в порядку загального позовного провадження.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому заперечуючи проти задоволення позовних вимог, зазначив, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобі» порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна в результаті ДТП життю, здоров`ю, майну третіх осіб. Оскільки цивільна відповідальність ТОВ «НТП «Бурова техніка» застрахована у ПрАТ «АСК «ІНГО Україна», встановлено ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну (на одного потерпілого) – 100000 грн. Проте позивачем не пред`явлено вимоги до страхової компанії, а лише залучено її в якості третьої особи, тому вказані позовні вимоги задоволенню не підлягають. Вказаний висновок ґрунтується на підставі ст. 1194 ЦК України.

Вказує, що позивачу страховиком сплачено гроші в сумі 17980,84 грн. Водночас вказана виплата – це зменшена на суму франшизи величина матеріального збитку без врахування ПДВ. При цьому, якщо ремонт фактично проведений, страховик повинен доплатити несплачену частину матеріального збитку в розмірі ПДВ.

Відповідач зазначає, що докази, надані позивачем не є належними, допустимими з огляду на те, що видаткова накладна № КА - 000944 від 27.12.2019 р. на загальну суму 4 346,00 грн.; видаткова накладна № КА - 0000017 від 23.01.2020 р. на загальну суму 24 24457,10 грн.; наряд замовлення № 6651 від 11.12.2019 р. на загальну суму 2 378,50 грн.; наряд замовлення № 6864 від 27.01.2020 р. на загальну суму З0 291,25 грн.; наряд замовленням № 6868 від 28.01.2020 р. на загальну суму 539,00 грн.; нарядом замовлення № 732 від 22.05.2020 р. на загальну суму 9 620,00 грн. не є платіжними документами.

Крім того, відповідно до ст. 29 Закону вказано, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуації транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Тобто вказані витрати покладаються виключно на страхову компанію. У зв`язку вищевикладеним, просили у задоволенні позовних вимог відмовити та відмовити у стягненні витрат на правову допомогу (а.с.58-69).

Позивач відповідно до ст. 179 ЦПК України надав відповідь на відзив, в якому просить стягнути з ТОВ «НТП «Бурова техніка» 37379,37 грн шкоди, завданої внаслідок ДТП, судовий збір та витрати на правову допомогу, посилаючись на постанову Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», оскільки існує презумпція вини завдавача шкоди (ч. 2 ст. 1166 ЦК України). Вважає, що позивачем обрано вірний спосіб захисту порушених прав, а відповідачем в даному випадку повинен бути власник джерела підвищеної небезпеки.

Ухвалою суду від 12.11.2020 року закрито підготовче провадження та призначена справа до судового розгляду.

У судовому засіданні представник позивача та позивач підтримали позовні вимоги, просили їх задовольнити у повному обсязі та стягнути судові витрати з відповідача.

Представник відповідача просив відмовити у позові, з підстав зазначених у відзиві на позовну заяву.

Заслухавши сторони, дослідивши надані сторонами докази, суд встановив таке.

Вирішуючи позов по суті, суд здійснює цивільне судочинство відповідно до положень ст. ст. 12, 13, 81 ЦПК України на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно – правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства – суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Так, згідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно положень ст. 5 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судом встановлено, що 06.12.2019 року о 08.45 у м. Полтаві на перехресті вул. Пушкіна з вул. 1100-річчя Полтави водій ТОВ «НТП «Бурова техніка» ОСОБА_3 , керуючи автомобілем «Volkswagen Touareg», д.н.з. НОМЕР_1 , який зареєстрований на ТОВ «НТП «Бурова техніка», допустив зіткнення з автомобілем «Peugeot 307», д.н.з. НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_1 на праві власності (а.с. 21) та яким керувала його донька ОСОБА_4 , що підтверджується довідкою № 3019340812528901 про дорожньо-транспортну пригоду (а.с.15).

Постановою Дарницького районного суду м. Києва від 20.12.2019 року водія ОСОБА_3 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу (а.с. 22).

Внаслідок ДТП автомобіль «Peugeot 307», д.н.з. НОМЕР_2 , отримав механічні пошкодження.

06.12.2019 року ПрАТ «АСК «ІНГО Україна» повідомлено про дорожньо - транспортну пригоду, що підтверджується повідомленням про ДТП № 2241871 (а.с. 23)

21.12.2019 року на замовлення ПрАТ «АСК «ІНГО Україна», оцінювачем ТОВ «СЗУ Україна» Куриловичем Д.Ф. складено звіт № 1358 про оцінку вартості (розміру збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу (а.с.24).

Відповідно до звіту вартість відновлювального ремонту склала – 43 773,87 грн (включаючи ПДВ на запасні частини та матеріали фарбування). Застосовано коефіцієнт фізичного зносу автомобіля – 0,7. З урахуванням коефіцієнту зносу визначено вартість матеріального збитку без урахування ПДВ у сумі 18 671,20 грн.

15.01.2020 року ОСОБА_1 подав до ПрАТ «АСК «ІНГО Україна» заяву про виплату страхового відшкодування за наслідками ДТП (а.с.27).

04.02.2020 року ПрАТ «АСК «ІНГО Україна» здійснило ОСОБА_1 страхову виплату у сумі 17 980,84 грн. (а.с. 28-29).

За змістом положень статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Пункту 1 частини другої статті 22 ЦК України визначено, що реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Підстави та порядок відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, та шкоди, завданої внаслідок взаємодії цих джерел, визначені нормами статей 1187, 1188 ЦК України.

За загальним правилом майнова шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (частина друга статті 1187 ЦК України).

Тобто, відповідальність за шкоду несе безпосередньо боржник – особа, яка завдала шкоду. Така особа відповідно до статті 1192 ЦК України має відшкодувати завдані збитки у повному обсязі, розмір яких визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

За змістом статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем ДТП, відповідальність яких застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виник обов`язок з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність.

При відшкодуванні страховиком шкоди, завданої особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, така особа сплачує потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем ДТП, відповідальність яких застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виникло обов`язку з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність.

Якщо для відновлення попереднього стану речі, яка мала певну зношеність, зокрема автомобіля, було використано нові вузли, деталі, комплектуючі частини, у тому числі іншої модифікації, що випускаються в обмін знятих із виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не має права вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого вартості такого майна (у разі відшкодування збитків).

З урахуванням наведеного, правильним є стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці.

Враховуючи вищевикладені норми законодавства, дослідивши матеріали справи, вислухавши учасників справи, оцінивши наявні в ній докази, суд вважає, що в задоволенні позову необхідно задовольнити частково.

Страховиком ПрАТ «АСК «ІНГО Україна» визначено позивачу страхове відшкодування в сумі 18671,20 грн, відповідно до звіту № 1358 дослідження спеціаліста автотоварознавця від 21.12.2019 року, зробленого на замовлення «АСК «ІНГО Україна», з відрахуванням суми податку на додану вартість. Вказана сума визначена з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складових, що підлягають заміні.

За виконання ремонтних робіт пошкодженого автомобіля, позивач витратив 54 960,21 грн, яка складається з вартості запасних частин, які були пошкоджені внаслідок ДТП та робіт по їх заміні, що підтверджується (а.с.32-38, 79), а також розрахунком проведеним позивачем (а.с.38):

-нарядом замовлення № 6651 від 11.12.2019 р. на загальну суму 2 378,50 грн.;

-видатковою накладною № КА - 000944 від 27.12.2019 р. на загальну суму 4 346,00 грн.;

-видатковою накладною № КА - 0000017 від 23.01.2020 р. на загальну суму 24 24457,10 грн.;

-нарядом замовлення № 6864 від 27.01.2020 р. на загальну суму 30 291,25 грн.;

-нарядом замовленням № 6868 від 28.01.2020 р. на загальну суму 539,00 грн.;

-нарядом замовлення № 732 від 22.05.2020 р. на загальну суму 9 620,00 грн.

Як повідомлено 27.07.2020 року ТОВ «Компанія «КОМПЛЕКТ-АВТО», вказана компанія здійснювала огляд автомобіля «Peugeot 307», д.н.з. НОМЕР_2 , після ДТП. Огляд та ремонт ходової частини здійснювався ФОП ОСОБА_5

ФОП ОСОБА_5 та ТОВ «Компанія «КОМПЛЕКМТ-АВТО» має договір на здійснення ремонтних робіт. Першим етапом відновлення автомобіля після ДТП був ремонт ходової частини, щоб автомобіль можливо було доставити до цеху, де виконуються малярні роботи. Після надходження деталей кузова було здійснено кузовний та малярний ремонти. Після ремонтних робіт було виявлено, що під час удару порушилася геометрія підвіски, так як удар припав на поворотний кулак. Дана запчастина була замовлена з Франції, оскільки в Україні її не було. Період доставки припав на карантин, тому необхідна запчастина була доставлена лише в травні, і в травні була виконана її заміна (а.с. 79).

Таким чином суд прийшов до висновку, що вартість майнового збитку, завданого позивачу пошкодженням автомобіля внаслідок ДТП, яка сталася з вини відповідача, перевищує виплачений розмір страхового відшкодування, а тому він підлягає стягненню з ТОВ «НТП «Бурова техніка», як з винної особи на користь позивача різницю між фактичним розміром понесених витрат та отриманим страховим відшкодуванням.

Суд вважає, що з урахуванням положень ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», витрати на послуги евакуатора, підтверджені квитанцією № 011126 від 06.12.2019 р. на загальну суму 800,00 грн, не підлягають стягненню з відповідача, оскільки вказані витрати підлягають оплаті страховою компанією.

Отже, суд, приходить до висновку про стягнення з відповідача суми завданих збитків позивачу у розмірі 36 289,01 грн.

Доводи відповідача про те, що заподіяна позивачу майнова шкода не перевищує ліміт відповідальності ПрАТ «АСК «ІНГО Україна» як страховика, тому покладення на нього обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності, не заслуговують на увагу, оскільки страхова компанія розрахувала та виплатила позивачу страхове відшкодування у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням фізичного зносу, тому у страховика не виникло обов`язку з відшкодування різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою, незважаючи на те, що збитки, як посилається відповідач, є меншими від ліміту відповідальності.

Посилання відповідача на неналежність та недопустимість доказів, наданих відповідачем, яким він доводить факт оплати ним вартості ремонту, є необґрунтованим, оскільки вказані документи підтверджують оплату запасних частин, які були пошкоджені внаслідок ДТП, та робіт по їх заміні.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат між сторонами по справі суд виходить з такого.

Порядок розподілу судових витрат визначено нормами ст. 141 ЦПК України.

Частиною 1 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову – на відповідача; у разі відмови в позові – на позивача; у разі часткового задоволення позову – на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до норм ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір в розмірі 840,80 грн та документально підтверджено понесені витрати на правову допомогу в розмірі 9400 грн (а.с.129,130).

У зв`язку з частковим задоволенням судом позовних вимог з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 816,30 грн.

Згідно з положеннями ч. ч. 3, 4 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. При цьому розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Отже, ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Суд приймає до уваги положення частини третьої статті 141 ЦПК України, згідно з якою при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи та вважає, що витрати на професійну правничу допомогу підлягають частковому задоволенню.

Враховуючи наданий позивачем розрахунок витрат на правову допомогу, пов`язаність їх з розглядом справи, обґрунтованість та розумність визначення, суд приходить до висновку про стягненню з відповідача на користь позивача суми пропорційно до розміру задоволеного позову, а саме – в сумі 9125,90 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 1-4, 10, 12, 13, 76-89, 95, 141, 258, 259, 264, 265 ЦПК України, –

в и р і ш и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Наукова-технічне підприємство «Бурова техніка», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Приватне акціонерне товариство «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна» про відшкодування шкоди, заподіяної ДТП – задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Наукова-технічне підприємство «Бурова техніка» на користь ОСОБА_1 шкоду, завдану внаслідок ДТП в сумі 36 289,01 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Наукова-технічне підприємство «Бурова техніка» на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 816,30 грн, з оплати правничої допомоги в розмірі 9125,90 грн, всього – 9942 грн 20 коп.

Рішення суду може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду через Октябрський районний суд м. Полтави шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, то зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через відповідний суд, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Наукова-технічне підприємство «Бурова техніка», код ЄДРПОУ 31174865, місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 34.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача: Приватне акціонерне товариство «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна», код ЄДРПОУ 16285602, місцезнаходження: 01054, м. Київ, вул. Бульварно - Кудрявська, 33.

Повний текст рішення складено 15.07.2021 року.

Суддя Л.В.Гольник