
Справа № 643/8893/21
Провадження № 2-а/643/139/21
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13.07.2021 м. Харків
Московський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді: Новіченко Н.В.,
за участю секретаря судового засідання: Бломберус С.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом ОСОБА_1
до Департаменту патрульної поліції
про скасування постанови та визнання дій протиправними,
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Московського районного суду м. Харкова з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції, в якому просила суд:
- у разі встановлення пропуску процесуального строку на оскарження постанови ЕАН № 4174864 - поновити такий строк, у зв`язку із поважними причинами;
- скасувати постанову інспектора поліції Управління патрульної поліції в Харківській області Молодцова Антона Олександровича, серії ЕАН № 4174864 про притягнення її до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення та визнати дії поліцейського Молодцова Антона Олександровича протиправними;
- закрити провадження за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач вказує на те, що Правил дорожнього руху вона не порушувала, оскаржувана постанова є незаконною та такою, що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим підлягає скасуванню.
Крім того зазначила, що оскаржувану постанову вона отримала 13.05.2021 року поштовим зв`язком, а тому вважає, що не пропустила строк її оскарження.
Ухвалою Московського районного суду від 25.05.2021 року прийнято позов до розгляду та відкрито провадження у адміністративній справі № 643/8893/21, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, судове засідання призначено на 04.06.2021 року.
04.06.2021 року розгляд справи відкладено на 22.06.2021 року у зв`язку із неявкою сторін.
22.06.2021 року розгляд справи відкладено на 13.07.2021 року у зв`язку із неявкою сторін.
Позивач у судове засідання 13.07.2021 року не з`явився, причину неявки суду не сповістив.
Відповідач у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Правом на подання відзиву на позов не скористався.
Відповідно до ч. 1 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно з ч. 1 ст. 286 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Враховуючи вищевказане, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи.
У разі повторної неявки повідомленого належним чином відповідача в судове засідання, суд вирішує справу на підставі наявних у ній доказів (абз. 2 ч. 3 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України).
Згідно з ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Статтею 289 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, та/або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), - протягом десяти днів з дня набрання постановою законної сили. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
Відповідно до ч. 2 ст. 286 Кодексу адміністративного судочинства України позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
Таким чином, вказаними вище положеннями Кодексу України про адміністративні правопорушення та Кодексу адміністративного судочинства України по-різному врегульовано питання строків оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
Вирішуючи колізію між вказаними вище нормами, суд керується таким.
Положення ст. 286 Кодексу адміністративного судочинства України є спеціальними нормами щодо положень ст. 289 Кодексу України про адміністративні правопорушення, оскільки нормами Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено загальні строки та порядок оскарження постанови - як до вищестоящого органу (вищестоящої посадової особи), так і до суду (п. 3 ч. 1 ст. 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення), в той час як положеннями Кодексу адміністративного судочинства України передбачено процедуру саме судового оскарження постанови.
Крім того, суд враховує, що згідно рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України», відсутність в національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення законодавства, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у права заявника.
Враховуючи наведене, суд надає перевагу приписам ст. 286 Кодексу адміністративного судочинства України, які є спеціальними нормами та є більш сприятливими для позивача, згідно яких постанову може бути оскаржено протягом 10 днів з дня її вручення, а не нормам ст. 289 Кодексу України про адміністративні правопорушення, згідно яких початок строку оскарження обчислюється з дня винесення постанови.
В оскаржуваній постанові зазначено, що водій (позивач) відмовився від отримання постанови.
Оскаржувана постанова направлена позивачу 11.05.2021 року та отримана нею 13.05.2021 року, що підтверджується копією конверту із зазначенням трек-номеру, таким чином 10-тиденний строк нею не пропущено.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
ВСТАНОВИВ:
Згідно з постановою про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАН № 4174864, винесеної інспектором поліції 4 батальйону 6 роти Управління патрульної поліції в Харківській області старшим сержантом поліції Молодцовим Антоном Олександровичем, позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 510, 00 грн.
Склад адміністративного правопорушення полягав в тому, що 07.05.2021 року о 20 год. 53 хв. у м. Харкова по вул. Академіка Павлова, буд. 120А, водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом «ТІ3110», реєстраційний номер НОМЕР_1 , проїхала перехрестя на заборонений жовтий сигнал світлофора, чим порушила п. 8.7.3. ґ ПДР - порушення проїзду на заборонений жовтий сигнал, що забороняє рух і попереджає про наступну зміну сингалів.
Позивач зазначає, що її 07.05.2021 року було безпідставно зупинено та за відсутності жодних ознак та доказів складено постанову про накладення адміністративного стягнення.
Заперечуючи вину у порушенні Правил дорожнього руху та вважаючи постанову серії ЕАН № 4174864 від 07.05.2021 неправомірною, позивач звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне.
Відповідно до частини 5 статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані, зокрема, знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух; не створювати перешкод для проїзду спеціалізованого санітарного транспорту бригад екстреної (швидкої) медичної допомоги, який рухається з включеними проблисковим маячком та спеціальним звуковим сигналом тощо.
Згідно з частиною 1 статті 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Положеннями статті 213 Кодексу України про адміністративні правопорушення унормовано, що справи про адміністративні правопорушення розглядаються, зокрема, органами Національної поліції, органами державних інспекцій та іншими органами (посадовими особами), уповноваженими на те цим Кодексом.
В силу приписів статті 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема, про порушення правил дорожнього руху: частини перша, друга, третя, п`ята і шоста статті 122.
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень (частина 2 статті 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення).
Частиною 2 статті 258 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, а також порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису).
Згідно з частиною 4 статті 258 Кодексу України про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу або залишається повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення правил зупинки, стоянки або паркування транспортних засобів у разі їх фіксації у режимі фотозйомки (відеозапису), крім випадків фіксації в автоматичному режимі правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху (далі - Правила), затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306.
Відповідно до п. 1.3 Правил учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (п. 1.9. Правил).
Приписами п. 8.7.3. ґ ПДР передбачено, що сигнали світлофора мають такі значення: жовтий забороняє рух і попереджає про наступну зміну сигналів.
Положеннями ч. 2 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди.
Згідно з ч. 1 ст. 8 Закону України «Про Національну поліцію» поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, згідно Конституції та Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський, під час виконання своїх службових обов`язків, зобов`язаний діяти виключно на підставі у порядку у межах повноважень та у спосіб визначений Конституцією України, Законами України, зокрема Кодексу України про адміністративні правопорушення, іншими нормативно-правовими актами, що регламентують діяльність поліції.
Згідно зі ст. 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Статтею 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-4 цього Кодексу.
Згідно з п. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Джерела, які можуть бути доказами в справі про адміністративне правопорушення, наведені у ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до ст. 252 Кодексу України про адміністративні правопорушення орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Положеннями ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що а адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Разом з тим, в даному випадку єдиним доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, є сама оскаржувана постанова по справі про адміністративне правопорушення, в якій зафіксовано порушення водієм правил дорожнього руху.
Будь-яких інших доказів на підтвердження того, що позивач порушив п. 8.7.3. ґ Правил дорожнього руху, відповідачем всупереч ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України надано не було.
При цьому, суд враховує, що постанова у справі про адміністративне правопорушення, виходячи з положень Кодексу України про адміністративні правопорушення, сама по собі не є доказом у справі про адміністративне правопорушення та не є доказом вчинення адміністративного правопорушення, а є рішенням суб`єкта владних повноважень, яке приймається ним на підставі оцінки доказів у справі про адміністративне правопорушення.
Враховуючи наведене, постанову у справі про адміністративне правопорушення, яка надана позивачем, суд не може визнати належним, допустимим, достовірним та достатнім доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення.
Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 05.08.2019 у справі № 712/12830/16-а.
Будь-яких доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення відповідачем в порушення вимог ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України до суду не надано.
Отже, відповідачем не виконано обов`язку щодо доказування правомірності прийнятого рішення (постанови).
Крім того, суд зазначає, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб`єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов`язки для особи, щодо якої він винесений.
Таке рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для позивача, що знаходиться в нерівному положенні по відношенню до суб`єкта владних повноважень.
Дана позиція узгоджується із постановою Верховного Суду від 23 липня 2020 року у справі № 524/6159/16-а.
Крім того, згідно зі ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Юридична природа адміністративної відповідальності за своєю суттю є аналогічною кримінальній, оскільки також є публічною, пов`язана із застосуванням державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.
У пункті 21 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» від 15 травня 2008 року зазначено, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Положеннями ст. 62 Конституції України передбачено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
Обов`язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ, таких як поліція (Рішення ЄСПЛ у справі «Дактарас проти Литви» від 24.11.2000 року).
Крім того, Конституційний Суд України в рішенні від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правовій презумпції, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п. 4.1).
В рекомендації № R (91)1 Комітету Європи Державам-членам стосовно адміністративних санкцій від 13 лютого 1991 року рекомендовано урядам держав-членів керуватися у своєму праві та практиці принципом, згідно з яким обов`язок забезпечення доказів покладається на адміністративний орган влади (принцип 7).
З урахуванням цього, при вирішенні даної справи суд виходить з принципу презумпції невинуватості особи, яка притягається до відповідальності.
Враховуючи викладене, оскільки відповідач, який є суб`єктом владних повноважень, всупереч вимог частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, не надав жодних належних і допустимих у розумінні статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказів, які б підтверджували правомірність винесення ним оскаржуваної постанови про адміністративне правопорушення та не спростував тверджень позивача щодо відсутності в її діях складу правопорушення, за яке її притягнуто до адміністративної відповідальності, суд дійшов висновку про недоведеність складу адміністративного правопорушення в діях позивача.
Відповідно до ч. 3. ст. 286 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності суд має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
За таких обставин, суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню вимоги позивача про скасування постанови серії ЕАН № 4174864 від 07.05.2021 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, складеної інспектором поліції 4 батальйону 6 роти Управління патрульної поліції в Харківській області старшим сержантом поліції Молодцовим Антоном Олександровичем.
Щодо вимоги позивача про визнання протиправними дій інспектора поліції 4 батальйону 6 роти Управління патрульної поліції в Харківській області старшого сержанта поліції Молодцова Антона Олександровича при винесені постанови серії ЕАН № 4174864 від 07.05.2021, суд зазначає, що посадова особа Національної поліції наділена повноваженнями щодо здійснення контролю за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками, які реалізуються, зокрема, у разі виявлення правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зокрема, порушень, передбачених ч. 2 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, розглядати справи про адміністративне правопорушення та винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення без складення відповідного протоколу про адміністративне правопорушення.
Таким чином, дії інспектора патрульної поліції щодо виявлення правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та складання постанови у справі про адміністративне правопорушення у разі такого виявлення передбачені Кодексом України про адміністративні правопорушення, Законом України «Про Національну поліцію», що має наслідком прийняття відповідної постанови у справі про адміністративне правопорушення, тому самі по собі дії щодо складення постанови у справі про адміністративне правопорушення не можуть бути визнані протиправними.
Крім того, такий спосіб захисту не віднесений до вичерпного переліку спеціальних способів захисту в подібних категоріях справ, який наведено у ч. 3 ст. 286 Кодексу адміністративного судочинства України. Достатнім та ефективним способом захисту прав позивача в даному випадку є скасування оскаржуваної постанови, у зв`язку із чим у задоволенні вимоги про визнання незаконними дії відповідача слід відмовити.
Суд, виходячи з положень ч. 3 ст. 286 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає, що належним та достатнім способом захисту прав позивача в даному випадку є скасування оскаржуваної постанови.
За таких обставин, суд відмовляє у задоволенні позову в частині вимог позивача про визнання протиправними дій інспектора поліції 4 батальйону 6 роти Управління патрульної поліції в Харківській області старшого сержанта поліції Молодцова Антона Олександровича при винесені постанови серії ЕАН № 4174864 від 07.05.2021 року.
Розподіл судових витрат здійснюється судом відповідно до приписів статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст. ст. 2, 72, 77, 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
ВИРІШИВ:
1. Позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови та визнання дій протиправними задовольнити частково.
2. Скасувати постанову серії ЕАН № 4174864 від 07.05.2021 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, винесену інспектором поліції 4 батальйону 6 роти Управління патрульної поліції в Харківській області старшим сержантом поліції Молодцовим Антоном Олександровичем.
3. Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
4. В іншій частині позовних вимог відмовити.
5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 по сплаті судового збору в розмірі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) грн. 00 коп.
6. Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду у встановленому порядку протягом 10 днів з дня його підписання. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
7. Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ; АДРЕСА_1 .
8. Відповідач: Департамент патрульної поліції, код ЄДРПОУ 40108646, м. Київ, вул. Федора Ернста, буд. 3.
Повне рішення складено 13.07.2021 року.
Суддя Н.В. Новіченко
Судове рішення № 98315633, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова) було прийнято 13.07.2021. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити важливі дані.
Це рішення відноситься до справи № 643/8893/21. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: