Рішення № 98315514, 13.07.2021, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа № 336/4320/19

Провадження № 2/932/1519/21

13 липня 2021 року м. Дніпро

Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючого судді - Куцевола В.В.,

при секретарі - Громовику Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Дніпрі за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Є Гроші» про захист прав споживачів та визнання договору позики недійсним, -

В С Т А Н О В И В:

04.07.2019 року позивач звернувся до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Є Гроші» про захист прав споживачів та визнання договору позики недійсним.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 26.07.2019 року справу передано за підсудністю на розгляд Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним чином. 17.04.2019 року він уклав з відповідачем договір позики № 2937420732-193472, за умовами якого позикодавець зобов`язався надати йому грошові кошти у сумі 3 000 грн., а він зобов`язався їх повернути та сплатити відсотки за їх користування у визначений у договорі строк. Позика надається за вирахуванням комісії, вказаної в п. 1.4 договору, з суми, що підлягає одержанню позичальником у користування, шляхом перерахування на банківську картку позичальника НОМЕР_1 . Загальна сума здорожчання позики за весь період складає 4850 грн. 70 коп. У відповідності до п. 1.2. договору, позика надається позичальнику виключно за допомогою веб-сайту позикодавця (https://e-groshi.com), за умови ідентифікації позичальника та використання електронного цифрового підпису одноразовим ідентифікатором. Пунктом 1.3 договору встановлено, що строк позики складає 31 днів, позика має бути повернута до 17.05.2019 року. Згідно з п. 1.4 договору, винагорода позикодавця складає одноразову комісію у розмірі 1.00% від суми позики, вказаної в п. 1.1 договору, що підлягає сплаті в момент надання позики та утримується позикодавцем згідно п. 1.1 договору. Пунктом 1.5 договору визначено, що строк та проценти за користування позикою за договором позики обчислюються за фактичну кількість календарних днів користування позикою на наступних умовах: п. 1.5.1 договору - протягом строку позики, встановленого пунктом 1.3 договору, розмір основних процентів складає 1.99 % від суми позики щоденно, за кожен день користування позикою, починаючи з дня видачі позики до дати фактичного повернення позики включно, тобто строку зазначеного в п.1.3 цього договору, що становить 726.35 процентів річних. Згідно пункту 1.5.2 договору, у разі, якщо позичальник не повернув суму позики у строк, встановлений пунктом 1.3, нарахування центів, встановлених пунктом 1.5.1 договору, проводиться за фактичну кількість календарних днів користування позикою та до дня повного погашення заборгованості за позикою, включаючи день погашення. Крім того, додатково до основних процентів, позичальник зобов`язаний сплатити 4,0 додаткових відсотків від суми позики за кожен день прострочення, з першого дня прострочення. нарахування процентів. При цьому нарахування процентів проводиться в момент внесення позичальником коштів на погашення позики та належних на дату погашення платежів. В разі прострочення сплати заборгованості за кредитним договором більш ніж на 30 днів, додаткові відсотки позичальника збільшуються на 2 %. Тобто загальна сума додаткових відсотків з 31 дня прострочення буде становити 6 % від суми позики за кожен день прострочення з 31 дня прострочення і до дня повного погашення заборгованості за позикою, включаючи день погашення, які позичальник зобов`язується сплатити позикодавцю. Позика надається на споживчі цілі. Сторони досягли згоди у тому, що повернення позики та сплата процентів за користування позикою здійснюватиметься у відповідності до умов цього договору та графіку розрахунків. Згідно п. 3.2 договору, строк та проценти за користування позикою та нарахування процентів за цим Договором обчислюються за фактичну кількість календарних днів користування позикою. При цьому, проценти за користування позикою нараховуються з дня надання позики позичальнику (день перерахування грошових коштів на банківський рахунок позичальника) до дня повного погашення заборгованості за позикою (зарахування на поточний рахунок позикодавця), включно. Нарахування і сплата процентів проводиться на залишок заборгованості за позикою. У відповідності до п. 7.2 договору, уклавши цей договір, позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, зобов`язується і погоджується неухильно дотримуватись Правил надання грошових коштів у вигляді позики ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ Є ГРОШІ», які регламентують порядок надання грошових коштів у позику фізичним особам, текст яких розміщено на сайті. Пунктом 7.3 договору, встановлено, що місцем виконання цього договору є місцезнаходження позикодавця, зазначене в розділі 8 цього договору.

Пунктом 7.4 договору встановлено, що недійсність окремих умов цього договору, встановлена рішенням суду, не має наслідком недійсності всього договору, та у будь-якому разі не звільняє позичальника від грошового зобов`язання повернути позику та сплатити проценти за користування позикою. Пунктом 7.5 Договору передбачено, що позичальник підтверджує, що до укладення цього договору, позичальник отримав від позикодавця інформацію, що визначена ч. 2 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та в ч. 2 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів»; позичальник повідомлений про свої права, згідно ч. 6 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів»; позичальник повідомлений про свої права згідно ст. 8 Закону України «Про захист персональних даних»; інформація надана позикодавцем з дотриманням вимог законодавства про захист прав споживачів та забезпечує вірне розуміння позичальником суті фінансової послуги без нав`язування її придбання. До укладення цього договору, позичальник надав згоду, усвідомлюючи її правові наслідки, на використання, в якості аналога власноручного підпису, для підписання цього договору електронного цифрового підпису одноразовим ідентифікатором, який надається позикодавцем; надав згоду на передачу та обробку позикодавцем своїх персональних даних з метою оцінки фінансового стану позичальника та його спроможність виконати зобов`язання за договором позики; надав згоду на те, що позикодавець має право звернутись за інформацією про фінансовий стан позичальника до третіх осіб, які пов`язані з позичальником особистими, сімейними, професійними, діловими або іншими стосунками; надав згоду на те, що у разі невиконання або неналежного виконання зобов`язань позичальника перед позикодавцем, на підставі цього договору, позикодавець має право передати персональні дані позичальник третім особам (включаючи але не обмежуючись, Бюро кредитних історій, кредитним установам, колекторським компаніям) для захисту своїх законних прав та інтересів, стягнення заборгованості за цим договором, договірної неустойки, збитків та інших засобів правового захисту.

ОСОБА_1 дійсно отримав грошові кошти за укладеним кредитним договором, які своєчасно повернув. На його електронну адресу та поштою постійно надходять погрози та листи, що він має заборгованість. Крім того, він отримав повідомлення, що його начебто борг відповідач передав факторинговій компанії, яка вимагає з нього кошти.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», умови договору є несправедливими, що всупереч принципу добросовісності має наслідком істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Вважає, що договір було укладено з порушенням вимог чинного законодавства України, тому його слід визнати недійсним з моменту укладення. Форма правочину договору позики встановлена ст.ст. 205, 207, 1046, 1047 ЦК України. Підстави та правові наслідки недійсності правочинів визначені у ст.ст.203, 215, 216 ЦК України.

Статтею 1 Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачено, що електронний цифровий підпис - це вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача. Електронний цифровий підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа. Відповідно до вимог ст. 3 Закону України «Про електронний цифровий підпис», електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті. Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму або не ґрунтується на посиленому сертифікаті ключа. Згідно ст. 4 Закону України «Про електронний цифровий підпис», електронний цифровий підпис призначений для забезпечення діяльності фізичних та юридичних осіб, яка здійснюється з використанням них документів. Електронний цифровий підпис використовується фізичними та юридичними особами - суб`єктами електронного документообігу для ідентифікації підписувача та підтвердження цілісності даних в електронній формі. Використання електронного цифрового підпису не змінює порядку підписання договорів та інших документів, встановленого законом для вчинення правочинів у письмовій формі. Статтею 6 Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачено, що сертифікат ключа містить такі обов`язкові дані: найменування та реквізити центру сертифікації ключів; зазначення, що сертифікат виданий в Україні; унікальний реєстраційний номер сертифіката ключа; основні дані (реквізити) підписувача - власника особистого ключа; дату і час початку та закінчення строку чинності сертифіката; відкритий ключ, найменування криптографічного алгоритму, що використовується власником особистого ключа: інформацію про обмеження використання підпису. Посилений сертифікат ключа, крім обов`язкових даних, які містяться в сертифікаті ключа, повинен мати ознаку посиленого сертифіката ключа. Інші дані можуть вноситися у посилений сертифікат ключа на вимогу його власника.

Він не підписував електронним цифровим підписом заявку на укладення кредитного договору з відповідачем, враховуючи те, що особистий ключ має властивості прихованого файлу, в якому відображається, зокрема, повне ім`я, номер сертифікату, початок строку дії та завершення строку дії. Крім того, при укладенні угоди відсутня сертифікація ключа ЕЦП позивача, відомості про особистий ключ підписувача, який має відповідати відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті. Відсутність цих доказів не може свідчити про дійсне укладення між сторонами договору позики.

За викладених обставин, прохав визнати договір позики № 2937420732-193472 від 17.04.2019 року, який укладений ним з ТОВ «Фінансова компанія Є гроші» недійсним з моменту укладення.

Ухвалою суду від 12.09.2019 року відкрито провадження у справі.

Ухвалою суду від 29.12.2020 року справу прийнято до провадження цим складом суду.

Ухвалою суду від 02.03.2021 року закрито підготовче провадження у справі.

Позивач належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи, однак у судове засідання не з`явився, до суду надав заяву про розгляд справи у його відсутність. Своєї згоди на заочний розгляд справи не надав.

Відповідач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Правом на подання відзиву на позов не скористався.

Позивач своєї згоди на заочний розгляд справи не надавав, тому, керуючись вимогами ст. 223 ЦПК України, згідно з якими неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, а також вимогами ст. 280 ЦПК України, згідно з якими ухвалення судом заочного рішення, при існуванні визначених законом для цього умов, є правом, а не обов`язком суду, що кореспондує згоді позивача на заочний розгляд, суд приходить до висновку про вирішення справи по суті позовних вимог, на підставі наявних у ній доказів.

До таких висновків суд приходить і тому, що за відсутності згоди позивача на заочний розгляд справи, а, в даному випадку, і при неодноразовій неявці позивача у всі засідання по справі у зв`язку з реалізацією ним права, передбаченого ч. 3 ст. 211 ЦПК України, при відсутності підстав для визнання явки позивача у судове засідання обов`язковою, суд порушив би строки розгляду справи по суті, визначені ст. 210 ЦПК України, постійно відкладаючи судові засідання та очікуючи надання згоди на проведення заочного розгляду справи.

З цих підстав, суд ухвалив рішення по суті позовних вимог у відсутність сторін.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновку, що заявлені вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до вимог ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно з вимогами ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що 17.04.2019 року між сторонами укладено договір позики № 2937420732-193472, предметом якого є надання товариством ОСОБА_1 , як позичальнику, на умовах, що передбачені даним договором, грошових коштів у позику в сумі 3000 гривень на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути позику та сплатити проценти за користування позикою, зазначені у п.1.5 цього договору. Позика надається за вирахуванням комісії, вказаної у п. 1.4 договору, з суми, що підлягає одержанню позичальником у користування, шляхом перерахування на банківську картку позичальника за № НОМЕР_2 . Загальна сума здорожчання позики за весь період її користуваням складає 4850 грн. 70 коп.

Відповідно до п. 1.2 договору, позика надається позичальнику виключно за допомогою веб-сайту позикодавця (https://e-groshi.com), за умови ідентифікації позичальника та використання електронного цифрового підпису одноразовим ідентифікатором. Пунктом 1.3 визначено, що строк позики складає 31 днів, позика має бути повернута до 17.05.2019 року. Згідно з п. 1.4 договору, винагорода позикодавця складає одноразова комісія у розмірі 1 % від суми позики, вказаної в п. 1.1 договору позики, що підлягає сплаті в момент надання позики та утримується позикодавцем згідно п. 1.1 договору. Згідно з вимогами п. 1.5 (підпункти 1.5.1, 1.5.2) договору, строк та проценти за користування позикою за договором позики обчислюються за фактичну кількість календарних днів користування позикою на наступних умовах: протягом строку позики, встановленого пунктом 1.3 договору, розмір основних процентів складає 1.99 % від суми позики, щоденно, за кожен день користування позикою, починаючи з дня видачі позики до дати фактичного повернення позики включно, тобто строку зазначеного в 1.1.3 цього договору, що становить 726.35 процентів річних; у разі якщо позичальник не повернув суму позики у строк встановлений пунктом 1.3 договору, нарахування процентів, встановлених пунктом 1.5.1 договору, проводиться за на фактичну кількість календарних днів користування позикою та до дня повного погашення заборгованості за позикою, включаючи день погашення. Крім того, додатково до основних процентів, позичальник зобов`язаний сплатити 4 додаткових відсотків від суми позики за кожен день прострочення з першого дня прострочення. При цьому нарахування процентів проводиться в момент внесення позичальником коштів на погашення позики та належних на дату погашення платежів. В разі прострочення сплати заборгованості за кредитним договором більш ніж на 30 днів, додаткові відсотки позичальника збільшуються на 2 %. Тобто загальна сума додаткових відсотків з 31 дня прострочення буде становити 6 % від суми позики за кожен день прострочення з 31 дня прострочення до дня повного погашення заборгованості за позикою включаючи день погашення, які позичальник зобов`язується сплатити позикодавцю.

Пунктом 1.6 цього договору визначено, що позика надається на споживчі цілі. Сума позики може бути використана Позичальником для будь-якої мети, що не заборонена цим договором або чинним законодавством України.

Відповідно до п. 1.7 договору, деталізована інформація щодо визначення сукупної вартості позики при нарахуванні основних процентів у відповідності до пункту 1.5.1 договору зазначена у Графіку розрахунків, який є невід`ємною частиною цього договору.

Пунктом п. 1.8.1 договору визначено, що позичальник має право протягом 14 календарних днів з дня укладення договору відмовитися від нього без пояснення причин, у тому числі в разі отримання ним грошових коштів.

Відповідно до п. 2.2.2, позичальник зобов`язаний надати позикодавцю усі необхідні документи для укладення цього договору та достовірну інформацію щодо своєї особи, свого фінансового стану, мети отримання позики; своєчасно повернути позику, проценти за користування позикою в порядку, визначеному цим договором; про зміну даних, зазначених в п.8 цього договору, повідомляти позикодавця протягом 3 (трьох) днів з моменту виникнення таких змін шляхом направлення електронно повідомлення через особистий кабінет; у випадку прострочення сплати заборгованості за цим договором, у повному обсязі сплатити основні та додаткові проценти за користування позикою, виходячи з фактичного строку, користування позикою, та штраф.

Згідно з п. 3.1 договору, позичальник зобов`язаний здійснювати повернення позики та нарахованих процентів на умовах, встановлених цим договором. Сторони досягли згоди у тому, що повернення позики та сплата процентів за користування позикою здійснюватиметься у відповідності до умов цього договору та графіку розрахунків. Пунктом 3.2 договору визначено, що строк та проценти за користування позикою та нарахування процентів за цим договором обчислюються за фактичну кількість календарних днів користування позикою. При цьому, проценти за користування позикою нараховуються з дня надання позики позичальнику (день перерахування грошових коштів на банківський рахунок позичальника) до дня повного погашення заборгованості за позикою (зарахування на поточний рахунок позикодавця), включно. Нарахування і сплата процентів проводиться на залишок заборгованості за позикою. Пунктом 3.3 договору визначено, що заборгованість за договором позики, що включає в себе суму позики, нараховані основні проценти, додаткові проценти у разі несвоєчасного повернення заборгованості позичальником, підлягає сплаті шляхом безготівкового перерахування коштів у розмірі суми заборгованості на поточний рахунок позикодавця у строк, встановлений Договором позики.

Пунктом 4.3 договору встановлено, що в разі прострочення заборгованості більш ніж 61 днів, позичальник зобов`язується сплатити штраф у розмірі суми кредиту, визначену відповідно п. 1.1. Договору. Штраф включає в себе витрати позикодавця на повідомлення різними способами (телефонним дзвінком, смс-повідомленням, надсиланням поштових повідомлень, повідомлень на електронну адресу) позичальника про заборгованість, розшук позичальника для врегулювання у досудовому порядку спору, та інші витрати пов`язані з захистом своїх прав позикодавцем. Згідно з п. 4.4, закінчення строку дії цього Договору не звільняє сторони від відповідальності за порушення умов, неналежне виконання цього договору, яке мало місце під час дії цього договору.

Пунктом 6.2 цього договору визначено, що у разі надходження на поточний рахунок позикодавця грошових коштів від позичальника в достатньому обсязі для сплати заборгованості, зобов`язання позичальника вважаються належно виконаними у такому випадку договір позики припиняє свою дію з дати зарахування грошових коштів на рахунок позикодавця.

У пункті 6.4 договору, сторони погодили умови його розірвання, зокрема, можливість його розірвання за ініціативою позикодавця у разі надання позичальником недостовірної інформації для укладання цього договору; за ініціативою позичальника - у судовому порядку, за умов виконання ним зобов`язань за цим договором.

Відповідно до п. 7.2 договору, уклавши цей договір позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, зобов`язується і погоджується неухильно дотримуватись Правил надання грошових коштів у вигляді позики ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ Є ГРОШІ», які регламентують порядок надання грошових коштів у позику фізичним особам, текст яких розміщено на сайті позичальника. Пунктом 7.4 договору встановлено, що недійсність окремих умов цього договору, встановлена рішенням суду не стає наслідком недійсності всього договору, та у будь-якому разі не звільняє позичальника від грошового зобов`язання повернути позику та сплатити проценти за користування позикою.

Згідно з п. 7.5 договору, позичальник підтверджує, що до укладення цього договору позичальник отримав від позикодавця інформацію, що визначена ч. 2 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», та в ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів»; позичальник повідомлений про свої права згідно ч. 6 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів»; позичальник повідомлений про свої права згідно ст. 8 Закону України «Про захист персональних даних»; інформація надана позикодавцем з дотриманням вимог законодавства про захист прав споживачів та забезпечує вірне розуміння позичальником суті фінансової послуги без нав`язування її придбання; до укладення цього договору, позичальник надав згоду, усвідомлюючи її правові наслідки, на використання, в якості аналога власноручного підпису, для підписання цього договору електронного цифрового підпису одноразовим ідентифікатором, який надається позикодавцем; надав згоду на передачу та обробку позикодавцем своїх персональних даних з метою оцінки фінансового стану позичальника та його спроможність виконати зобов`язання за договором позики; надав згоду на те, що позикодавець має право звернутись за інформацією про фінансовий стан позичальника до третіх осіб, які пов`язані з позичальником особистими, сімейними, професійними, діловими або іншими стосунками; надав згоду на те, що у разі невиконання або неналежного виконання зобов`язань позичальника перед позикодавцем, на підставі цього договору позикодавець має право передати персональні дані позичальника третім особам (включаючи але не обмежуючись, Бюро кредитних історій, кредитним установам, колекторським компаніям) для захисту своїх законних прав та інтересів, стягнення заборгованості за договором позики, договірної неустойки, збитків та інших засобів правового захисту.

Даний договір позики, а також графік розрахунків, підписані сторонами з використанням електронного цифрового підпису і містить повні реквізити сторін. Позивачем договір підписано з використанням одноразового ідентифікатора, що підтверджується вказівкою у його реквізитах цифрового ідентифікатора споживача послуги та смс-коду, виданого йому позикодавцем для укладення договору.

Крім цього, суд враховує і той факт, що позивач самостійно визнає укладення ним цього договору та використання ним коштів в обумовленій сумі, однак свою незгоду з договором виявив виключно після того, як отримав повідомлення про прострочення виконання зобов`язання за договором позики. Незгода позивача з умовами договору ґрунтується на тому факті, що він не отримував електронного цифрового підпису та не існує сертифікату відповідного ключа, а тому договір між ним та відповідачем не є укладеним.

Позивач детально переписав у позовній заяві пункти оспореного ним договору позики, зокрема, щодо порядку та строків нарахування збільшених відсотків, послався на норми ЦК України та Закону України «Про захист прав споживачів», але не зазначив про те, що вважає наведені ним умови користування позикою несправедливими. Натомість вказав, що свої зобов`язання за договором позики виконав у повному обсязі та у визначений у договорі строк, однак відповідач цього факту не визнає, внаслідок чого він отримує від відповідача та третіх осіб погрози та повідомлення.

Відповідно до вимог ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

У зв`язку з цим, оскільки доводи позивача щодо недійсності правочину ґрунтуються виключно на факті ненакладення ним свого електронного цифрового підпису, що є, на думку позивача, порушенням ст. ст. 203, 215, 216 ЦК України, суд оцінює укладений сторонами договір позики на предмет дотримання вимог щодо його форми та змісту.

Згідно з вимогами ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до вимог ст. 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України. Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (частина третя статті 215 ЦК України).

У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частиною п`ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Електронний договір повинен включати всі істотні умови для відповідного виду договору, інакше він може бути визнаний неукладеним або недійсним, у зв`язку з недодержанням письмової форми в силу прямої вказівки закону.

В силу частини першої статті 638 ЦК України, договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.

Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України).

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Частиною другою статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Досліджені судом копії письмових доказів підтверджують факт підписання позивачем електронного договору позики електронним підписом - одноразовим ідентифікатором у вигляді смс-коду, надісланого на телефон.

Оглянутий судом веб-сайт відповідача - https://e-groshi.com/ підтверджує той факт, що здійснити замовлення фінансової послуги, переглянути умови надання позики можливо виключно після реєстрації користувача у системі з наведенням повних ідентифікаційних даних, в тому числі, номеру телефону споживача послуги.

Доводи позивача щодо недійсності позики внаслідок не накладення ним свого електронного цифрового підпису, випущеного відповідним центром сертифікації ключів не заслуговують на увагу у зв`язку з тим, що ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено право сторін підписати електронний договір одноразовим ідентифікатором.

Аналогічний правовий висновок наведений у постанові Верховного Суду від 09.09.2020 року по справі № 732/670/19 та у поставі Верховного Суду від 07.10.2020 року по справі № 132/1006/19.

За викладених обставин, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Оскільки на спірні правовідносини поширюється дія Закону України «Про захист прав споживачів», судові витрати слід віднести за рахунок держави.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.4, 12, 13, 76-82, 89, 223, 229, 247, 258-259, 263-265, 273, 352, 354-355 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Є Гроші» про захист прав споживачів та визнання договору позики недійсним.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 273 ЦПК України та може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду через Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська.

Суддя В.В. Куцевол