Ухвала суду № 98315194, 14.07.2021, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

ава № 521/3900/21

Провадження № 2/521/2898/21

УХВАЛА

про закриття провадження у справі

12.07.2021 року м. Одеса

Малиновський районний суд міста Одеси у складі:

головуючого судді – Леонова О.С.

при секретарі судового засідання - Філозофенко А.С.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Одеси в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Обслуговуючого кооперативу «Гаражний кооператив «Січнівець», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання протиправним протоколу загальних зборів, щодо виключення з членів кооперативу –

ВСТАНОВИВ:

У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Малиновського районного суду м. Одеси з позовною заявою до ОКГК «Січнівець», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання протиправним протоколу загальних зборів № 8 від 13.02.2021 року та усунути перешкоди у користуванні місцем з боку директора ОСОБА_2 на території ОКГК «Січнівиць».

Згідно з вимогами Положення про автоматизовану систему документообігу суду, що затверджується Радою суддів України за погодженням з Державною судовою адміністрацією України визначення судді щодо розгляду цієї справи було здійснено 19.03.2021 року відповідно до автоматизованої системи документообігу суду, справу передано судді 22.03.2021 року.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 24.03.2021 року позовну заяву було залишено без руху, надано позивачеві строк для усунення її недоліків.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 29.04.2021 року позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження в справі, вирішено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження, розпочато підготовче провадження в справі, встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.

У підготовчому судовому засіданні,позивач ОСОБА_5 та його представник ОСОБА_6 позовні вимоги підтримали. Позивач ОСОБА_1 зазначив, що має намір відновити свої права члена кооперативу та саме для цього звернувся з позовом до суду. Окремих позовних вимог до фізичних осіб ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 він не заявляє. Вказав, що перешкоди йому, як члену кооперативу створюються директором кооперативу ОСОБА_2 , претензій до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 він не має.

Відповідач ОСОБА_3 , у судовому засіданні просила закрити провадження по справі.

Відповідач ОСОБА_2 , який діє від свого імені та в інтересах ОКГК «Січневиць», як керівник діючий на підставі статуту ОКГК «Січневиць» суду зазначив, що правовідносини які склались з позивачем носять корпоративний характер та стосуються оскарження рішення загальних зборів ОКГК «Січневиць». Вважає, що даний корпоративний спір міг бути вирішений в позасудовому порядку.

Заслухавши пояснення учасників справи та їх представників, дослідивши матеріали справи в межах питань, які підлягають вирішенню у підготовчому засіданні, суд дійшов наступних висновків.

Позовна заява мотивована тим, що позивач є членом ОКГК «Січнівець» ( колишня назва «Январець-1) з 1995 року. Даний гараж розміщений на земельній ділянці, що належить ОКГК "Січнівець" за № 154 За користування вищевказаним гаражем позивач систематично та своєчасно вносить оплату.

11.01.2021 року голова кооперативу ОСОБА_2 та співвласниця кооперативу ОСОБА_3 викликали його та погрожуючи фізичною розправою вимагали звільнити гараж № НОМЕР_1 з метою його подальшого привласнення. На даний час в гаражі знаходиться автомобіль, який позивач планує в подальшому придбати, а власник його знаходить у відрядженні. ОСОБА_2 за допомогою фізичної сили відібрав у позивача ключ та закрив гараж. Позивач звернувся до поліції з відповідною заявою про вчинення злочину. За заявою відкрито кримінальне провадження № 42021162020000015 від 02.02.2021 року.

12.03.2021 року охоронцями ОКГК "Січнівець" позивачу було вручено Витяг з протоколу № 8 загальних зборів від 13.02.2021 року яким позивача виключено з членів ОКГК "Січнівець" на підставі грубого порушення ним уставу кооперативу. Так, відповідно Витягу "... ОСОБА_1 в течении 4 месяцев обманным путем, используя данный ему во временное пользование помещение (гараж) № 154 сдавал в аренду неизвестному лицу под хранение автомобиль, получал доход в сумме 800 гривен. Исключить ОСОБА_1 из членов кооператива без права восстановления, запретить пользоваться гаражом... ".

На підставі вищевикладеного позивач вважає, даний протокол № 8 загальних зборів від 13.02.2021 року незаконним, протиправним, а обставини, що викладені в ньому такими, що не відповідають дійсності з наступних підстав.

По-перше, даний протокол та загальні збори не були проведені 13.02.2021 року а значно пізніше, адже мені лише через місяць 12.03.2021 року охоронцями було вручено Виписку з прокотолу № 8. Позивача не було повідомлено про те, що проводились загальні збори та його виключено з членів гаражного кооперативу. Даний протокол було складено після його звернення до поліції щодо вчинення відносно кримінального правопорушення та фізичних погроз з боку директора ОКГК "Січнівець" ОСОБА_2 .

По-друге, підстави виключення позивача з гаражного кооперативу ОКГК "Січнівець" не є необгрунтованими та недоведеними. Зокрема, йому не зрозуміло який саме пункт Статуту ОКГК "Січнівець" він порушив, адже в Витягу цього не зазначено, а на його заяву до директора ОСОБА_2 про надання копії Статуту ОКГК "Січнівець" відповіді він не отримав.

По-третє, позивач не здає в оренду гараж № НОМЕР_1 та не отримую від цього доходи.

Відповідно до положень частини першої статті 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі за текстом – ЦПК України) завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка з огляду на приписи частини першої статті 9 Конституції України, статті 10 Цивільного кодексу України є частиною національного законодавства, встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства. Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Згідно з пунктом 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

За вимогами частини першої статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства, якими є цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне.

По-друге, таким критерієм є суб`єктний склад такого спору.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року у справі № 201/9139/18 (провадження № 14-321цс19).

Згідно із частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У статті 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Разом з тим стаття 20 Господарського процесуального кодексу України визначає коло справ, які підлягають розгляду в господарському суді, до якого віднесено справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

При визначенні підвідомчості (предметної та суб`єктної юрисдикції) справ, що виникають з корпоративних відносин, слід виходити з таких міркувань.

За змістом положень статті 167 Господарського кодексу України корпоративні відносини - це відносини, які виникають, змінюються та припиняються щодо права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Стаття 55 Господарського кодексу України визначає господарські організації як юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.

Господарською діяльністю вважається діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарський кодекс України розрізняє господарську діяльність, яка має на меті отримання прибутку (підприємництво) і некомерційну господарську діяльність, яка здійснюється без такої мети (стаття 3).

Згідно з положеннями статей 83, 85, 86 Цивільного кодексу України юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, встановлених законом. Товариством є організація, створена шляхом об`єднання осіб (учасників), які мають право участі у цьому товаристві. Товариство може бути створено однією особою, якщо інше не встановлено законом. Непідприємницькими товариствами є товариства, які не мають на меті одержання прибутку для його наступного розподілу між учасниками. Непідприємницькі товариства (кооперативи, крім виробничих, об`єднання громадян тощо) та установи можуть поряд зі своєю основною діяльністю здійснювати підприємницьку діяльність, якщо інше не встановлено законом і якщо ця діяльність відповідає меті, для якої вони були створені, та сприяє її досягненню.

Частиною 1 статті 1 Закону України «Про громадські об`єднання» передбачено, що громадське об`єднання - це добровільне об`єднання фізичних осіб та/або юридичних осіб приватного права для здійснення та захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема економічних, соціальних, культурних, екологічних, та інших інтересів.

Кооператив створюється його засновниками на добровільних засадах (частина перша статті 7 Закону України «Про кооперацію»).

Згідно з положеннями статті 12 Закону України «Про кооперацію» основними правами члена кооперативу є, зокрема, участь в господарській діяльності кооперативу, а також в управлінні кооперативом, право голосу на його загальних зборах, право обира ти і бути обраним в органи управління; користування послугами кооперативу; право вносити пропозиції щодо поліпшення роботи кооперативу, усунення недоліків у роботі його органів управління та посадових осіб; право звертатися до органів управління та органів контролю за діяльністю кооперативу, посадових осіб кооперативу із запитами, пов`язаними з членством у кооперативі, діяльністю кооперативу та його посадових осіб, одержувати письмові відповіді на свої запити.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про кооперацію» для досягнення мети своєї діяльності кооператив набуває та використовує майно, фінансові та інші ресурси. Джерелами формування майна кооперативу є: вступні, членські та цільові внески його членів, паї та додаткові паї; майно, добровільно передане кооперативу його членами; кошти, що надходять від провадження господарської діяльності; кошти, що надходять від створених кооперативом підприємств, установ, організацій; грошові та майнові пожертвування, благодійні внески, гранти, безоплатна технічна допомога юридичних і фізичних осіб, у тому числі іноземних інші надходження, не заборонені законодавством. Кооператив є власником будівель, споруд, грошових та майнових внесків його членів, виготовленої продукції, доходів, одержаних від її реалізації та провадження іншої передбаченої статутом діяльності, а також іншого майна, придбаного на підставах, не заборонених законом. Володіння, користування та розпорядження майном кооперативу здійснюють органи управління кооперативу відповідно до їх компетенції, визначеної статутом кооперативу.

За статтями 20, 21 Закону України «Про кооперацію» для забезпечення статутної діяльності кооператив у порядку, передбаченому його статутом, формує пайовий, резервний, неподільний та спеціальний фонди. Пайовий фонд - майно кооперативу, що формується за рахунок паїв (у тому числі додаткових) членів та асоційованих членів кооперативу. Неподільний фонд створюється в обов`язковому порядку і формується за рахунок вступних внесків та відрахувань від доходу кооперативу. Цей фонд не може бути розподілений між членами кооперативу, крім випадків, передбачених законом. Порядок відрахувань до неподільного фонду частини доходу визначається статутом кооперативу. Резервний фонд створюється за рахунок відрахувань від доходу кооперативу, перерозподілу неподільного фонду, пожертвувань, безповоротної фінансової допомоги та за рахунок інших не заборонених законом надходжень для покриття можливих втрат (збитків). Спеціальний фонд створюється за рахунок цільових внесків членів кооперативу та інших передбачених законом надходжень для забезпечення його статутної діяльності і використовується за рішенням органів управління кооперативу. Пай кожного члена кооперативу формується за рахунок разового внеску або часток протягом певного періоду. Майнові внески оцінюються у грошовій формі. Розмір паю члена кооперативу залежить від фактичного його внеску до пайового фонду. Паї, в тому числі резервного і спеціального фондів, є персоніфікованими і у сумі визначають загальну частку кожного члена кооперативу у майні кооперативу. У разі виходу або виключення з кооперативу фізична чи юридична особа має право на одержання своєї загальної частки натурою, грішми або (за бажанням) цінними паперами відповідно до їх вартості на момент виходу, а земельної ділянки - у натурі. Строк та інші умови одержання членом кооперативу своєї загальної частки встановлюються статутом кооперативу, при цьому строк одержання зазначеної частки не може перевищувати двох років, а відлік його розпочинається з 1 січня року, що настає з моменту виходу або виключення з кооперативу.

У випадку ліквідації кооперативу майно кооперативу, що залишилося після задоволення вимог кредиторів кооперативу, здійснення виплат членам кооперативу паїв та виплат на паї, кооперативних виплат, оплати праці, розрахунків з кооперативним об`єднанням, членом якого він є, розподіляється між членами кооперативу у порядку, визначеному статутом. Майно неподільного фонду не підлягає поділу між його членами і передається за рішенням ліквідаційної комісії іншій (іншим) кооперативній організації (кооперативним організаціям) або зараховується до доходу бюджету. При цьому у рішенні повинні бути визначені напрями використання зазначеного майна (частини шоста та сьома статті 29 Закону України «Про кооперацію».

Особливості діяльності обслуговуючих кооперативів містяться у статтях 2, 23, 26 Закону України «Про кооперацію».

Кооператив є первинною ланкою системи кооперації і створюється внаслідок об`єднання фізичних та/або юридичних осіб на основі членства для спільної господарської та іншої діяльності з метою поліпшення свого економічного стану (статті 6 цього Закону).

Так, обслуговуючий кооператив - це кооператив, який утворюється шляхом об`єднання фізичних та/або юридичних осіб для надання послуг переважно членам кооперативу, а також іншим особам з метою провадження їх господарської діяльності. Обслуговуючі кооперативи надають послуги іншим особам в обсягах, що не перевищують 20 відсотків загального обороту кооперативу. Обслуговуючий кооператив надає послуги своїм членам, не маючи на меті одержання прибутку. Норма про кооперативні виплати не поширюється на сільськогосподарські обслуговуючі кооперативи.

Відповідно до завдань та характеру діяльності кооперативи поділяються на такі типи: виробничі, обслуговуючі та споживчі. За напрямами діяльності кооперативи можуть бути сільськогосподарськими, житлово-будівельними, садово-городніми, гаражними, торговельно-закупівельними, транспортними, освітніми, туристичними, медичними тощо.

Статутом гаражного кооперативу «Січнівець» передбачені аналогічні права членів товариства.

Відповідно до статті 94 ГК України господарська діяльність кооперативів повинна здійснюватися відповідно до вимог цього Кодексу, інших законодавчих актів.

За змістом положень статей 2, 6, 9 Закону України «Про кооперацію» кооператив є юридичною особою, державна реєстрація якого проводиться в порядку, передбаченому законом. Відповідно до завдань та характеру діяльності кооперативи поділяються на такі типи: виробничі, обслуговуючі та споживчі.

Відповідно до статті 167 ГК України корпоративні відносини - це відносини, які виникають, змінюються та припиняються щодо права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Корпоративні права характеризуються тим, що особа, яка є учасником (засновником, акціонером, членом) юридичної особи, має право на участь в управлінні господарською організацією та інші правомочності, передбачені законом і статутними документами.

Члени кооперативу незалежно від напряму його діяльності є носіями корпоративних прав, а відносини між його членами та кооперативом, які пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, є корпоративними. Відповідний правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.02.2019 у справі № 738/1772/17, від 03.04.2019 у справі № 759/11487/16-ц, від 01.10.2019 у справі № 910/7554/18, від 18.12.2019 у справі № 640/1029/18-ц, від 17.12.2019 у справі №904/4887/18. Аналогічну правову позицію висловили і касаційні суди, а саме: Касаційний господарський та Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у постановах від 12.02.2020 у справі № 916/1253/19, від 03.03.2020 у справі № 922/756/19, від 05.03.2020 у справі № 918/703/18, від 04.08.2020 у справі № 902/495/19, від 24.06.2020 у справі № 361/1059/17 та інших.

У справі, що розглядається, спір стосується, зокрема, визнання протиправним протокол загальних зборів № 8 від 13.02.2021 року та усунення перешкоди позивачу у користуванні місцем (гаражем) з боку директора ОСОБА_2 , що розташований на території ОКГК «Січнівець».

Отже, позовні вимоги пов`язані зі здійсненням позивачем корпоративних прав й оцінкою діяльності органів управління ОКГК «Січнівець» на предмет відповідності вимогам цивільного законодавства.

З огляду на викладене, оскільки спір виник між учасником юридичної особи (членом ОКГК «Січнівець») та цією особою і пов`язаний із діяльністю й управлінням нею, такий спір виник із корпоративних відносин і належить до юрисдикції господарського суду згідно з пунктом 3 частини першої статті 20 ГПК України.

Спір за позовом члена ОКГК «Січнівець» прямо пов`язаним із припиненням корпоративних прав відповідного члена в товаристві. Тому такий спір слід розглядати за правилами господарського судочинства.

Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження в справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Пунктом 2 ч. 12 ст. 200 ЦПК України перебачено, що за результатами підготовчого засідання суд може постановити ухвалу про закриття провадження у справі.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 20, 189, 197, 200, 255, 256 ЦПК України, суд –

УХВАЛИВ:

Провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП – НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Обслуговуючого кооперативу «Гаражний кооператив «Січнівець» (адреса місцезнахолдження: м. Одеса, вул. Авіаційна, 1,ЄДРПОУ 41254035), ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП – відсутній, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ), ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП – відсутній, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ) ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП – відсутній, останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 ) про визнання протиправним протоколу загальних зборів, щодо виключення з членів кооперативу - закрити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Одеського апеляційного суду через Малиновський районний суд міста Одеси протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст ухвали складено 14.07.2021 року.

Суддя: О.С. Леонов

14.07.21