Рішення № 98313919, 14.07.2021, Чорноморський міський суд Одеської області (до 25.04.2025 - Іллічівський міський суд Одеської області)

Дата документу 14.07.2021

Справа № 501/1878/21

2/501/1021/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2021 року Іллічівський міський суд Одеської області в складі:

головуючої судді - Петрюченко М.І.,

за участю секретаря судового засідання - Тейбаш Н.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Чорноморську Одеської області цивільну справу за

позовом

1 ОСОБА_1

2 ОСОБА_2

до

відповідача виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеської області

предмет та підстави позову: про визнання права власності,

ухвалив рішення про наступне та

ВСТАНОВИВ:

І. Виклад позиції позивача та відповідача.

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 (далі позивачі) 17.06.2021 звернулись до суду з позовом до виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеської області (далі відповідач) з вимогою про визнання права власності, згідно якого просять суд:

- визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) право спільної часткової власності на квартиру АДРЕСА_1 в рівних частках по Ѕ за кожним, яка має загальну площу 81,6 кв.м., житлову - 45,6 кв.м. та складається з наступного: коридору площею 4,5 кв.м.; житлової кімнати площею 29,4 кв.м.; житлової кімнати площею 16,2 кв.м.; кухні площею 6,5 кв.м.; санвузлу площею 7,4 кв.м.; балкону площею 17,6 кв.м.;

- припинити дію договору дарування квартири серії НОР 061795 від 21.08.2020 року.

Позов обґрунтовано тим, що вони володіють в рівних частках квартирою АДРЕСА_1 .

За час мешкання у вказаній квартирі через свою необізнаність, без відповідного дозволу вони здійснили її реконструкцію.

Згідно технічного паспорту зазначена вище квартира після реконструкції має загальну площу 81,6 кв.м., житлову площа 45,6 кв.м. та складається з наступного: коридору площею 4,5 кв.м.; житлової кімнати площею 29,4 кв.м.; житлової кімнати площею 16,2 кв.м.; кухні площею 6,5 кв.м.; санвузлу площею 7,4 кв.м.; балкону площею 17,6 кв.м.

Позивачі неодноразово зверталась до відповідних органів щодо реєстрації вказаного нерухомого майна та щодо введення його в експлуатацію, але отримали відмови.

На підставі викладеного позивачі змушені звернутись до суду з відповідним позовом.

Представник відповідача 05.07.2021 надав до суду заперечення на позовну заяву, просить суд в задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що позов необґрунтований, будівництво було здійснено з порушенням існуючих правил щодо будівництва (а.с.42-43).

Позивачі були належним чином сповіщені про судовий розгляд справи (а.с.39), надали до суду заяви про розгляд справи без їх участі, просили суд задовольнити позов з врахуванням їхньої позиції, викладеної у позові (а.с.41).

Представник відповідача був належним чином сповіщений про судовий розгляд справи (а.с.40), у письмових запереченнях на позовну заяву просив суд розглядати справу без його участі (а.с.42-43).

ІІ. Інші процесуальні дії у справі.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу від 17.06.2021 справа розподілена для розгляду судді Петрюченко М.І. (а.с.34).

Ухвалою судді Іллічівського міського суду Одеської області Петрюченко М.І. від 23.06.2021 відкрито провадження по даній справі в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання (а.с.37-38).

Ухвалою Іллічівського міського суду Одеської області від 05.07.2021 закрито підготовче судове засідання, призначено справу до судового розгляду по суті (а.с.46).

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені Судом та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на підставі договору дарування квартири серії НОР 061795 від 21.08.2020 року є власниками в рівних частках квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується копією договору дарування (а.с.6-9), витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с.10).

У відповідності до вказаного договору дарування квартири, а також витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №30409502, загальну площу вказаного об`єкту нерухомості зазначено: 60,4 кв.м., житлову - 44,3 кв.м.

Як зазначається в позовній заяві, що за час мешкання у вказаній квартирі через свою необізнаність, без відповідного дозволу позивачі здійснили її реконструкцію.

Згідно технічного паспорту, виготовленого ФОП ОСОБА_3 станом на 08.06.2021 року зазначена вище квартира після реконструкції має загальну площу 81,6 кв.м., житлову площа 45,6 кв.м. та складається з наступного: коридору площею 4,5 кв.м.; житлової кімнати площею 29,4 кв.м.; житлової кімнати площею 16,2 кв.м.; кухні площею 6,5 кв.м.; санвузлу площею 7,4 кв.м.; балкону площею 17,6 кв.м. (а.с.28-30).

Листом від 25.09.2020 року №012-492 Управління архітектури та містобудування Чорноморської міської ради повідомило позивачів про відповідність ДБН Б.2.2-12:2019 розміщень квартири АДРЕСА_2 (а.с.19).

З метою реєстрації вказаної квартири у державному реєстрі прав на нерухоме майно позивачі звернулись до реєстраційної служби виконкому Чорноморської міської ради, на що листом від 14.06.2021 року № 11 отримали відмову (а.с.15-16).

Відповідно до звіту про проведення технічного огляду квартири від 09.06.2021 року № 109-06-21-ТЗ встановлено можливість надійної та безпечної експлуатації реконструйованої квартири АДРЕСА_1 (а.с.20-27).

ІV. Оцінка Суду.

Згідно до ч.1 ст.12 ЦК України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд.

Відповідно до ч.1, ч.3 ст.13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Згідно положень ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатись своєю власністю. Право власності є непорушним.

Згідно ст.328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Частина 2 ст.383 ЦК України передбачає, що власник квартири (житлового будинку) може на свій розсуд здійснювати зміни в житлі, за умови, якщо ці зміни не призведуть до порушень прав інших власників (співвласників) житла.

Доводи представника відповідача згідно відзиву судом не беруться до уваги, оскільки вони не ґрунтуються на нормах права.

Правова позиція позивача за даною справою відповідає також Постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року №6 «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва).

Так, частинами 3, 8, 9, 12 вказаного вище акту зазначається, що право власності у порядку, передбаченому частиною третьою статті 376 ЦК, може бути визнано лише на новозбудоване нерухоме майно або нерухоме майно, яке створено у зв`язку зі знесенням попередньої будівлі та відповідно до будівельних норм і правил є завершеним будівництвом.

При розгляді справ зазначеної категорії судам слід мати на увазі, що відповідно до статті 26 Закону №2780-XII спори з питань містобудування вирішуються радами, інспекціями державного будівельного архітектурного контролю у межах їх повноважень, а також судом відповідно до законодавства.

У відповідності до положень Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затверджений Постановою КМУ від 13.04.2011 року №461 (у редакції Постанови КМУ від 08.09.2015 року №750), яким встановлено можливість прийняття об`єкта в експлуатацію при наявному рішенні суду про визнання на такий об`єкт нерухомості права власності.

Так, пунктом 10 вказаного Порядку зазначається наступне.

У випадку визнання права власності на самочинно збудований об`єкт за рішенням суду він приймається в експлуатацію згідно з цим Порядком за умови можливості його надійної та безпечної експлуатації за результатами проведення технічного обстеження такого об`єкта.

Технічне обстеження проводиться суб`єктом господарювання, який має у своєму складі відповідних виконавців, що згідно із Законом України «Про архітектурну діяльність» одержали кваліфікаційний сертифікат, або фізичною особою - підприємцем, яка згідно із зазначеним Законом має кваліфікаційний сертифікат (далі - виконавці).

Технічне обстеження включає такі етапи:

- попереднє (візуальне) обстеження об`єкта, у тому числі огляд і фотографування об`єкта та його конструктивних елементів, виконання обмірів, визначення класу наслідків (відповідальності) об`єкта, аналіз проектної та іншої технічної документації (за наявності);

- детальне (інструментальне) обстеження об`єкта, у тому числі визначення параметрів і характеристик матеріалів, виробів та конструкцій, із залученням фахівців відповідної спеціалізації та атестованих лабораторій (за необхідності).

Якщо етапи технічного обстеження об`єкта, що проводилося, не збігаються з названими етапами, зазначаються фактично пройдені етапи технічного обстеження.

Не дозволяється проведення технічного обстеження виключно за фотографіями, відеозаписами, кресленнями чи іншими документами без візуального огляду об`єкта.

На підставі інформації, отриманої під час технічного обстеження, з урахуванням виду, складності, технічних та інших особливостей об`єкта, проведених заходів, передбачених цим пунктом, а також даних технічного паспорта, проектної та іншої технічної документації на об`єкт (за наявності) виконавець проводить оцінку технічного стану об`єкта та складає звіт про проведення технічного обстеження за формою, наведеною в додатку 1 до цього Порядку.

Пронумерований, прошнурований звіт підписується та скріплюється особистою печаткою виконавця і затверджується суб`єктом господарювання, який проводив технічне обстеження (для юридичних осіб).

На підставі пункту 10 вказаного Порядку підготовлено Звіт про проведення технічного огляду квартири від 09.06.2021 року № 109-06-21-ТЗ та встановлено можливість її надійної та безпечної експлуатації (а.с.20-27).

У зв`язку із цим звернення до суду з позовом про визнання права власності на самочинне будівництво має здійснюватися за наявності даних про те, що порушене питання було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність дають підстави вважати про наявність спору про право.

Судом встановлено, що листом від 25.09.2020 року №012-492 Управління архітектури та містобудування Чорноморської міської ради повідомило позивачів про відповідність ДБН Б.2.2-12:2019 розміщень квартири АДРЕСА_2 (а.с.19).

З метою реєстрації вказаної квартири у державному реєстрі прав на нерухоме майно позивачі звернулись до реєстраційної служби виконкому Чорноморської міської ради, на що листом від 14.06.2021 року № 11 отримали відмову (а.с.15-16).

Отже, враховуючи норми цивільного законодавства, питання визнання права власності в даному випадку відповідають захисту права власності, яке гарантується ст.1 Першого Протоколу до Європейської Конвенції з прав людини та основних свобод, що у відповідності до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства.

Крім того, стаття 17 Загальної декларації прав людини 1948р. проголошує право приватної власності як основне і невідчужуване право людини.

Стаття 1 Протоколу № 1 (1952) до Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Крім того, оскільки позивач заявляє право власності на квартиру, яку перебудовано, тому після визнання права власності на квартиру, необхідно припинити право дію договору дарування квартири серії НОР 061795 від 21.08.2020 року.

Обґрунтовуючи дане судове рішення, суд приймає до уваги вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Таке рішення суду буде відповідати вимогам Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а саме ст.6 (право на справедливий суд), ст.13 (право на ефективний засіб юридичного захисту відповідача від неправомірних вимог позивача), ст.17 (заборона зловживання правами передбаченими цією Конвенцією), ст.1 Протоколу 1 (захист власності, право мирно володіти своїм майном).

Крім того, відповідно до ч.6 ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Згідно зі ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

З огляду на викладене вище, приймаючи до уваги фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для надання оцінки решті доводів, наведених сторонами по справі в обґрунтування власних правових позицій, оскільки їх дослідження судом у будь-якому випадку не матиме наслідком спростування висновків, до яких суд дійшов по тексту рішення вище щодо суті позовних вимог.

Керуючись статтями 2, 5, 10-13, 18, 81, 258-259, 263-265, 280-282 Цивільного процесуального кодексу України, Суд -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеської області про визнання права власності - задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) право спільної часткової власності на квартиру АДРЕСА_1 в рівних частках по Ѕ за кожним, яка має загальну площу 81,6 кв.м., житлову - 45,6 кв.м. та складається з наступного: коридору площею 4,5 кв.м.; житлової кімнати площею 29,4 кв.м.; житлової кімнати площею 16,2 кв.м.; кухні площею 6,5 кв.м.; санвузлу площею 7,4 кв.м.; балкону площею 17,6 кв.м.

Припинити дію договору дарування квартири серії НОР 061795 від 21.08.2020 року.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Повний текст рішення виготовлено 14 липня 2021 року.

Суддя Іллічівського міського суду

Одеської області М.І.Петрюченко