Рішення № 98312659, 08.06.2021, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/17303/19

Провадження № 2/752/1234/21

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

08.06.2021 року Голосіївський районний суд міста Києва

у складі:

головуючого по справі судді - Мазура Ю.Ю.,

секретаря - Воробйова І.О.,

за участю сторін:

позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - Бугаєнко М.Б. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Центренерго», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: ОСОБА_4 про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середньомісячної заробітної плати за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В :

В серпні 2019 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просить скасувати Наказ № 120-к ПАТ «Центренерго» від 07.08.2019 про припинення трудового договору (контракту) за прогул без поважних причин Уповноваженого з антикорупційної діяльності ПАТ «Центренерго» Дем`яненка Олександра Володимировича; поновити ОСОБА_1 на посаді Уповноваженого з антикорупційної діяльності ПАТ «Центренерго»; стягнути з ПАТ «Центренерго» на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 07.08.2019 до дня поновлення на роботі, який на день пред`явлення позову становить 16943.40 грн; стягнути з ОСОБА_4 100000,00 грн відшкодування за нанесення моральної шкоди діловій репутації позивача.

В обґрунтування позову позивач вказував, що з 10.04.2017 він працював на посаді Уповноваженого з антикорупційної діяльності ПАТ «Центренерго». Наказом №120-К від 07.08.2019 ОСОБА_1 був звільнений на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України за прогул поважних причин. Вважає звільнення незаконним, оскільки факту прогулу без поважних причин 07.08.2019 не було, а Акт сфальсифікований. Зауважує, що 07.08.2019 він був відсутній на робочому місці з 10 до 11 години по причині зустрічі із заступником Голови Фонду державного майна України ОСОБА_5 і робоча зустріч не може бути підставою для звільнення. Крім того, Уповноважеий з антикорупційної діяльності може бути звільнений з посади достроково в разі розірвання трудового договору з ініціативи керівника юридичної особи або її засновників за умови надання згоди Національним агентством із питань запобігання корупції, що відповідачем не було здійснено. З 07.08.2019 позивач не працює.

Враховуючи викладене, позивач вважає, що звільнення проведене з порушенням вимог чинного законодавства України, а тому звернувся до суду за захистом своїх прав.

Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва ОСОБА_6 від 23.08.2019 відкрито провадження по даній справі та постановлено проводити розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

В жовтні 2019 року позивачем було подано заяву про збільшення позовних вимог, в якій він просив визнати звільнення незаконним, скасувати Наказ № 120-к ПАТ «Центренерго» від 07.08.2019 про припинення трудового договору (контракту) за прогул без поважних причин Уповноваженого з антикорупційної діяльності ПАТ «Центренерго» Дем`яненка Олександра Володимировича; поновити ОСОБА_1 на посаді Уповноваженого з антикорупційної діяльності ПАТ «Центренерго»; стягнути з ПАТ «Центренерго» на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу та визначити її розмір із розрахунку на день закінчення розгляду справи у суді; стягнути з ОСОБА_4 100000,00 грн відшкодування за нанесення моральної шкоди діловій репутації позивача.

Згідно Розпорядження керівника апарату Голосіївського районного суду м. Києва №393 від 28.05.2020 призначено повторний автоматизований розподіл справи у зв`язку із звільненням ОСОБА_6 з посади судді Голосіївського районного суду м. Києва.

В червні 2020 року дана цивільна справа надійшла в провадження судді Мазур Ю.Ю.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 11.02.2021 закрито підготовче провадження по даній справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судове засідання з`явився позивач та зазначив, що до звільнення позивача не було надано згоди НАЗК, а сам факт прогулу категорично заперечив. Підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечила проти задоволення позовних вимог. Пояснила, що позивачем порушено правила внутрішнього розпорядку. Позивач систематично, починаючи з 04.07.2019 порушував трудову дисципліну, про що було складено акт, який позивач відмовився підписувати та не надав жодних пояснень. 09.08.2019 відповідачем було надіслано до НАЗК подання про звільнення з посади, яке розглядається протягом 10 днів.

Третя особа в судове засідання не з`явилась, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений в установленому законом порядку.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що на підставі наказу № 28-к від 06.04.2017 ПАТ «Центренерго» ОСОБА_1 було прийнято на роботу у ПАТ «Центренерго» на посаду Уповноваженого з антикорупційної діяльності.

Під час прийняття на роботу позивач був ознайомлений з Правилами внутрішнього трудового розпорядку для працівників апарату управління ПАТ «Центренерго» від 2017, що підтверджується його особистим підписом.

Крім того, ПАТ «Центренерго» затверджено документи, які регламентують внутрішній трудовий порядок Товариства та наявні в матеріалах справи, зокрема: Правила внутрішнього трудового розпорядку для працівників апарату управління ПАТ «Центренерго» від 2017; Колективний договір між уповноваженим органом власника та трудовим колективом Публічного акціонерного товариства «Центренерго» на 2019-20214 роки п. 2.4., якого визначено режим роботи, тривалість робочого часу і відпочинку; Інсрукція про пропускний та внутрішньооб`єктовий режим в приміщенні, яке займає апарат управління ПАТ «Центренерго» від 2018; Наказ ПАТ «Центренерго» № 8 від 12.03.2018 «Про заходи щодо посиленого контролю за станом трудової дисципліни».

Наказом №120-К від 07.08.2019 «Про припинення трудового договору (контракту)» ОСОБА_1 було звільнено з посади Уповноваженого з антикорупційної діяльності ПАТ «Центренерго» на підставі п.4 ст. 40 КЗпП України за прогул без поважних причин. Зазначено підстави звільнення, а саме: службова записка, акт про відсутність на робочому місці. Компенсація за невикористану щорічну основну відпустку складає 1 календарний день за період роботи з 10.04.2019 по 07.08.2019.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 КЗпП України, трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Так, згідно з п. 4 ч. 1 ст. 36 КЗпП України, підставами припинення трудового договору є розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41) або на вимогу профспілкового, чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45).

Відповідно до положень п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

При цьому, як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п.24 своєї постанови від 06.11.1992 року №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за п.4 ст. 40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв`язку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов`язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу).

Тобто, крім встановлення самого факту відсутності працівника на роботі більше трьох годин протягом робочого дня, визначальним фактором для вирішення питання про законність звільнення позивача з роботи є з`ясування поважності причин його відсутності.

Разом з тим, відповідно до вимог ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як зазначено у ст.ст. 76, 77 ЦПК України, суд встановлює наявність або відсутність обставин, котрими обґрунтовують свої вимоги і заперечення сторони, на підставі доказів, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно роз`яснень, які містяться в п. 26 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12 червня 2009 року, предметом доказування є факти, якими обґрунтовуються заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи (причини пропуску позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Крім того, згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 24.04.2019 року по справі 296/576/17, у справах, в яких оспорюється незаконне звільнення, саме роботодавець повинен довести, що звільнення відбулося без порушення законодавства про працю.

Частиною 2 ст. 78 ЦПК України, встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ч. 5 ст. 64 Закону України «Про запобігання корупції» Уповноважений з антикорупційної діяльності може бути звільнений з посади достроково в разі розірвання трудового договору з ініціативи керівника юридичної особи або її засновників за умови надання згоди Національним агентством із питань запобігання корупції.

Тобто звільнення Уповноваженого з антикорупційної діяльності за будь-яких підстав, за ініціативи В.о. Генерального директора ПАТ «Центренерго», без згоди Національного агентства із питань запобігання корупції є таким, що суперечить вимогам чинного законодавства України.

Як встановлено судом, згоду Національного агентства із питань запобігання корупції на звільнення позивача керівник юридичної особи ОСОБА_4 або її засновники (учасники) не отримували, що є прямим порушення вимог вищезазначеного закону, оскільки як вбачається з матеріалів справи звільнення ОСОБА_1 здійснено в день нібито прогулу, наказ в цей же день був підписаний усіма Членами Дирекції Директорами.

Крім того, звільнення позивача порушує вимоги ч. 8 Розділу VI Антикорупційної програми ПАТ «Центренерго», затвердженої рішенням Дирекції ПАТ «Центренерго» від 15.05.2018, протокол № 30/2018 та погодженої із працівниками ПАТ «Центренерго», якою передбачено, що Уповноважений може бути звільнений з посади з ініціативи генерального директора Товариства за умови надання згоди Національним агентством з питань запобігання корупції.

Порядок надання такої згоди затверджено рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції від 07.10.2016 № 74, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28.11.2016 за № 1542/29672.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не було дотримано порядку звільнення позивача з займаної посади, а саме: звільнення позивача відбулося всупереч вимогам чинного законодавства України, а саме без надання згоди Національним агентством з питань запобігання корупції.

В свою чергу, частиною 1 статті 235 КЗпП України, визначено, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Керуючись ч. 5 ст. 43 Конституції України, громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 6 ЗУ «Про охорону праці», працівник має право відмовитися від дорученої роботи, якщо створилася виробнича ситуація, небезпечна для його життя чи здоров`я або для людей, які його оточують, або для виробничого середовища чи довкілля. Він зобов`язаний негайно повідомити про це безпосереднього керівника або роботодавця. Факт наявності такої ситуації за необхідності підтверджується спеціалістами з охорони праці підприємства за участю представника профспілки, членом якої він є, або уповноваженої працівниками особи з питань охорони праці, а також страхового експерта з охорони праці. За період простою з причин, передбачених частиною другою цієї статті, які виникли не з вини працівника, за ним зберігається середній заробіток.

Відтак, оскільки в судовому засіданні достовірно встановлено, що звільнення позивача із займаної посади відбулося з порушеннями, суд приходить до висновку про скасування Наказу № 120-к від 07.08.2019, яким звільнено ОСОБА_1 з посади Уповноваженого з антикорупційної діяльності ПАТ «Центренерго» згідно з п. 4 ст. 40 КЗпП України та поновлення позивача на посаді Уповноваженого з антикорупційної діяльності ПАТ «Центренерго».

Також, ч. 2 ст. 235 КЗпП України, визначено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач з 07.08.2019 не працює в ПАТ «Центренерго». Згідно довідки від 14.08.2019 № 33, наданої ПАТ «Центренерго» середня заробітна плата ОСОБА_1 за останні два місяці роботи до оподаткування склала 73785,89 грн.

Як вбачається з наведеної довідки середньомісячна заробіта плата позивача складає 36892,95 грн.

Враховуючи викладене, середньодобова зарплата на посаді Уповноваженого з антикорупційної діяльності ПАТ «Центренерго» складає 1209,60 грн.

При обчисленні розміру заробітної плати за час вимушеного прогулу суд виходить з п. 10 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100, та вважає, що на день подачі позову до суду позивач перебував у вимушеному прогулу 731 день, з 07.08.2019 року по день ухвалення даного судового рішення - 08.06.2021 року. За цей час відповідач зобов`язаний виплатити на користь позивача заробітну плату в сумі 884217,60 грн (фактична заробітна плата за останні два місяці роботи / кількість фактично відпрацьованих робочих днів за два останні місяці роботи / = розмір середньоденної заробітної плати / х кількість днів вимушеного прогулу).

Таким чином, стягненню з відповідача підлягає середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 884217,60 грн.

В свою чергу, у відповідності до положень ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як передбачено вимогами ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У відповідності до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), які містяться у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Разом з тим, враховуючи встановлені судом обставини, слід зазначити положення ст. 237-1 КЗпП України, якими встановлено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди)» відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Відповідно до статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до частини 3 статті 23 Цивільного кодексу України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування (частина 4 статті 23 ЦК України).

Розмір відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру заподіяних потерпілому фізичних і моральних страждань, а також ступеня вини заподіювача шкоди у випадках, коли вина є підставою відшкодування шкоди. При визначенні розміру компенсації шкоди повинні враховуватися вимоги розумності і справедливості. Характер фізичних і моральних страждань оцінюється судом з урахуванням фактичних обставин, при яких була заподіяна моральна шкода, та індивідуальних особливостей потерпілого (стаття 23 ЦК України, пункт 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»).

Доводи позивача про те, що завдано значної ділової репутації, як фахівцю міжнародного ринку Комплаєнс, судом відхиляються, оскільки компенсація моральної шкоди не направлена на відновлення ділової репутації.

Згідно судової практики Європейського суду з прав людини (рішення від 25.10.1993 у справі «Гольм проти Швеції», від 29.11.1996 у справі «Саундерс проти Сполученого Королівства», від 25.07.2001 у справі «Перна проти Італії», від 13.07.2006 у справі «Сілін проти України» визнання порушення прав особи неправомірними діями інших осіб само по собі є достатньою справедливою сатисфакцією за моральну шкоду спричинену такими діями.

Позивач не надав суду жодного доказу спричинення йому моральної шкоди та причинно-наслідкового зв`язку між встановленим порушенням та заявленою моральною шкодою в розмірі 100000,00 грн., як і не обґрунтував сам розмір моральної шкоди.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, враховуючи відсутність будь-яких заперечень щодо позовних вимог з боку відповідача, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Центренерго», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: ОСОБА_4 про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середньомісячної заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Згідно ст.ст. 133, 141 ЦПК України, при задоволенні позову частково, судовий збір, від якого був звільнений позивач при зверненні до суду, підлягає стягненню з відповідача на користь держави.

Керуючись ст.ст. 263-265 ЦПК України, -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Центренерго», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: ОСОБА_4 про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середньомісячної заробітної плати за час вимушеного прогулу - задовольнити частково.

Скасувати Наказ № 120-к ПАТ «Центренерго» від 07.08.2019 про припинення трудового договору (контракту) за прогул без поважних причин Уповноваженого з антикорупційної діяльності ПАТ «Центренерго» ОСОБА_1.

Поновити Дем?яненка Олександра Володимировича (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на посаді Уповноваженого з антикорупційної діяльності ПАТ «Центренерго».

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Центренерго» (ідентифікаційний код: 22927045, місцезнаходження: м. Київ, вул. Козацька, 120/4, літ «Є», р/р № НОМЕР_2 у ГОУ «Ощадного банку» України в м. Києві, МФО 300465) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу з 07.08.2019 до 08.06.2021 в розмірі 884217 (вісімсот вісімдесят чотири тисячі двісті сімнадцять) грн 60 коп.

Допустити негайне виконання рішення суду у частині поновленні на роботі та стягненні суми середнього заробітку за один місяць, а саме в розмірі 36892 (тридцять шість тисяч вісімсот дев`яносто дві) грн 95 коп.

В решті позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Центренерго» (ідентифікаційний код: 22927045, місцезнаходження: м. Київ, вул. Козацька, 120/4, літ «Є», р/р № НОМЕР_2 у ГОУ «Ощадного банку» України в м. Києві, МФО 300465) на користь держави судовий збір в розмірі 8842 (вісім тисяч вісімсот сорок дві) грн 17 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя: Ю.Ю.Мазур